1.Травма - це порушення цілісності та функцій органів та тканин.

Травми класифікують за часом

події: гострі травми виникають від моментального впливу зовнішніх факторів, а для утворення
хронічного пошкодження необхідний систематичний вплив одного й того ж руйнівного фактора.

2. https://doc.ua/ua/news/articles/travmy-raznovidnost-i-okazanie-pervoj-pomoshi

Патогенна дія факторів зовнішнього середовища пов'язана, головним чином, із впливом фізичних
чинників: 1) механічної травми, 2) високої і низької температури, 3) іонізуючого випромінювання,
4) високого і низького атмосферного тиску, 5) електричного струму, 6) ультрачервоного і
ультрафіолетового випромінювання.

3. При наїздах автомобілів на пішоходів виникають одночасно переломи нижніх

кінцівок, тазу і черепно- мозкові травми. При зіткненні і перекиданні транспортних
засобів важкість ушкодження, в основному, визначається використанням водієм і
пасажирами ременів безпеки. При їх використанні ушкодження в 93% випадків
бувають легкими, якщо ж вони не використовуються – то ступінь важкості
ушкодження залежить від швидкості руху транспортного засобу і місця, яке займав
потерпілий в салоні. Перекидання транспортних засобів небезпечні пошкодженнями
хребта, переважно на двох рівнях – шийному та поперековому рівнях. У
мотоциклістів при ДТП частіше всього бувають травми черепа, нижніх кінцівок і тазу.
4. Від дії тупих твердих предметів виникають забиті рани, які мають неправильну форму, нерівні,
синцеві, розтрощені, здерті, нерідко відшаровані від підлягаючих тканин краї, розтрощене
синцеве дно, в порожнині рани - тканеві перемички (неушкоджені сполучно-тканинні волокна).
Необхідно підкреслити, що рани, які виникли від дії предмета з ребрами, або нанесені в ділянці
тіла, де під шкірою близько міститься кістка (голова, колінний суглоб тощо), можуть бути лінійної
форми з рівними, несинцевими краями і нагадувати рубані чи різані рани.У цих випадках
здирання по краях рани, наявність тканинних перетяжок і волосяних містків на дні та в кінцях рани,
відсутність на підлягаючих кістках слідів дії предмета (рублячого) дозволяє провести
диференціальну діагностику. Рекомендується за допомогою стереомікроскопа досліджувати рани
для виявлення в них частинок предмета, яким вони були заподіяні. З цією ж метою в необхідних
випадках слід проводити дослідження кольоровими реакціями на металізацію країв рани.

5. Садна — це подряпини на шкірі, які можуть уражати епідерміс чи дерму на неповну або повну
глибину. Садна оцінюю, очищують та санують так само, як і рвані рани

6. Синець — посиніле місце на тілі, обличчі як слід удару, стусана і т. ін.

7. Забита рана — рана, яка є наслідком дії великої механічної сили при зіткненні тканин тіла з
тупими предметами. У місці травмування відбуваються розрив шкіри, сильний забій м'яких
тканин, інколи з переломом кісток. Таке поранення за змістом поєднує забій тканин та наявність
рани.

8. Спортивні травми – це пошкодження або патологічний стан отримані, або які виникли в
результаті занять фізичною підготовкою. Виробничі травми
можуть бути
промисловими та сільськогосподарськими. До невиробничих травм
належать транспортні, побутові, спортивні, військові тощо. Залежно від
виду діяльності постраждалого травми поділяють
на професійні та непрофесійні.
9. 1. До ушкоджень, спричинених фізичними чинниками, належать:
  механічна травма, що виникла внаслідок дії тупих, гострих
предметів, знарядь, вогнепальної зброї, а також усі види
механічної асфіксії;
 термічна травма від дії високих і низьких температур;
 електрична травма, отримана внаслідок дії атмосферної та технічної
електрики;
 променева травма від дії іонізуючого випромінювання;
 барометрична травма від різких змін атмосферного тиску.

10. Колота рана(лат. Vulnus punctum) — рана, яка характеризуються невеликою зоною

ушкодження тканин, зазвичай має рівні краї. Колоті проникаючі рани при невеликій зоні
пошкодження шкіри чи слизової можуть бути значної глибини і становлять велику небезпеку в
зв'язку з можливістю ушкодження внутрішніх органів і занесення в них інфекції, наслідком чого
може з'явитися перитоніт і сепсис.
Різновидом колотої рани можна вважати укушену і колото-різану рану. Укушена рана являє
собою ще більшу небезпеку, так як слина може містити безліч мікробів, серед яких найбільш
небезпечними є збудники сказу. Всупереч поширеній думці, укус людини може бути іноді більш
небезпечним, ніж тварини, тому що людська слина містить набагато більше видів бактерій, які
можуть викликати інфекцію.
Найбільшу небезпеку при колото-різаних (ніж, кинджал) пораненнях представляє кровотеча.
Відповідно потрібно її зупинити (або хоча б уповільнити). Для цього здійснюється комплекс
заходів з тимчасової зупинки кровотечі.
Постраждалі з проникними колючими та колючо-різаними ранами з ушкодженням порожнин
(черевної, грудної порожнини, черепної коробки, суглобів) підлягають терміновій госпіталізації.
Рубана рана (лат. Vulnus caesum) — рана, яка завдавалась важким гострим предметом
(сокира, шашка), має рівні краї, характеризуються глибоким пошкодженням тканин з
крововиливом навколо країв рани. Відрізняються сильною кровотечею, пошкодженням кісток і
внутрішніх органів.

11. Зелений. Такий відтінок гематома набуває через 5-6 днів після травмування. Це
відбувається через біохімічного перетворення гемоглобіну, який потрапляє в тканини з
еритроцитів. Утворюється биливердин, що має зеленуватий відтінок. Біль і набряк до цього
моменту зникають. Джерело https://intermobi.com.ua/stadi%D1%97-sinyaka-za-kolorom-maski-
dlya-osobi/

© https://intermobi.com.ua/

14. Вибір тактики надання допомоги при хлистоподібній травмі.

Хлистоподібна травма трапляється під час ДТП або в результаті падіння на спину. Спершу
виникає гіперекстензія, а потім гіперфлексія шийного відділу хребта або навпаки. Під час
гіперекстензії «передні» структури шиї будуть розтягуватися (глибокі флексори шиї, передня
повздовжня зв'язка і міжхребцеві диски шийного відділу хребта), в той час як «задні»
структури будуть здавлюватися. У момент гіперфлексії зуб аксиса може діяти на атлант,
атланто-потиличний суглоб, задні зв'язки і зігапофізарні суглоби. Крилоподібні зв'язки,
поперечні зв'язки атланта, покривна і задня атланто-потилична мембрани також можуть
пошкоджуватися внаслідок хлистоподібної травми. У більшості випадків, хлистоподібна
травма супроводжується незначним болем спочатку, але в подальшому, коли зв'язки стають
ригідними, характер больового синдрому змінюється.
Taylor і Twomey (1993) провели дослідження трупів людей, які отримали за життя
хлистоподібні травми, і виявили тріщини замикальних пластинок хребців. Також були
знайдені відмінності між унковертебральними тріщинами і центральними тріщинами, що
виникають внаслідок дегенерації міжхребцевих дисків. Ці так звані крайові переломи
включають пошкодження замикальних пластинок і фіброзного кільця, що, як показали
подальші дослідження, важко піддається лікуванню. Саме з цим може бути пов'язаний
больовий синдром, що виникає внаслідок хлистоподібної травми. Утворення гриж і гемартроз
зігапофізарних суглобів практично завжди спостерігається у осіб, які отримали хлистоподібні
травми, що має велике значення в лікуванні на ранніх стадіях. Гостре пошкодження
(розтягування) суглобів призводить до їх підвищеної чутливості, що вимагає зняття болю і
придушення запального процесу. У цих випадках може застосовуватися мобілізація, але за
умови відсутності ознак переломів хребців або нестабільності шийного відділу хребта.
Літературні дані свідчать про те, що протягом трьох місяців близько третини людей, які
отримали хлистоподібні травми, матимуть високий рівень болю і пов'язане з нею зниження
функціональної активності. На основі наявної інформації було розроблено посібник з ведення
пацієнтів з наслідками хлистоподібної травми, метою якого є надання допомоги як
фізіотерапевтам, так і пацієнтам в прийнятті обгрунтованих рішень в процесі лікування.
Рекомендації для фізичних терапевтів коротко викладені нижче:
1. У гострій стадії (0-2 тижні після травми) пацієнтам необхідно надати інформацію про їх
стан, дати рекомендації щодо поведінки в повсякденному житті і підібрати відповідні вправи.
2. У підгострій стадії (2-12 тижнів після травми) ефективний мультидисциплінарний підхід,
що включає постуральний тренінг, мануальні техніки і психотерапевтичну підтримку. Існують
докази на користь комбінації декількох факторів, що сприяють зниженню рівня болю. Сюди
відносяться мобілізації, вправи, електростимуляція, навчання стратегіям уникнення болю.
3. У хронічній стадії (більше 12 тижнів після травми) рекомендовані вправи, маніпуляції,
мобілізації (які можна комбінувати) та психотерапевтична допомога.
Відповідно до рекомендацій, пацієнт повинен сам відповідати за свій стан, тому його
необхідно проінструктувати щодо положення і вправ, а також дати поради, що дозволяють
уникнути надмірної залежності від стабілізуючого коміра і підібрати гарну подушку для того,
щоб забезпечити адекватне знеболювання.
Sterling і Kenardy (2008) розглянули гетерогенність хлистоподібної травми і помітили, що
недоцільно застосовувати одні і ті ж програми лікування для всіх пацієнтів, оскільки вони
демонструють широкий спектр характеристик і відповідних реакцій. Вони рекомендують
провести додаткові дослідження для того, щоб визначити особливості стану, які можуть бути
ідентифіковані при ранній оцінці, особливо в якості предикторів поганого одужання, і
розробити більш специфічні напрямки лікування.

12. механічна, тупим предметом, молоток

16. транспортний травматизм велодорожній

19. Переломи ребер і грудини виникають при прямій травмуючій дії великої сили.

Ознаки: різкі болі в місці перелому, що посилюються при диханні, кашлі, зміні положення тіла.

При наданні допомоги важливо провести іммобілізацію в момент глибокого видиху шляхом
накладання на грудну клітку тугої пов'язки широким бинтом, рушником, простирадлом.

Проникаючі поранення грудної клітки, як і ускладнені переломи ребер, надзвичайно небезпечні

тим, що при них можуть ушкоджуватись міжреберні судини, плевра, аорта, серце, легені,
поранення яких ведуть до важкої внутрішньої кровотечі, плевро-пульмонального шоку, відкритого
пневмотораксу і швидкої смерті. Пневмоторакс виникає при попаданні в плевральну порожнину
повітря, що призводить до спадання легені, зміщення серця і розвитку серцево-легеневої
недостатності.
Допомога: накладання герметизуючої асептичної пов'язки на рану, проведення протишокових
заходів, транспортування потерпілого в напівсидячому положенні

Транспортний тразматизм

17. Ушкодження від дії ріжучого знаряддя, називають різаними

ранами. До ріжучих знарядь належать столовий ніж, лезо небезпечної

бритви.

Різані рани мають певні ознаки: лінійний характер, зіяння, рівні

краї, гострі кінці й порівняно невелике проникнення всередину. Саден і

синців у колі ран не буває, оскільки ріжуче знаряддя не забиває і не

вдавлює шкіру, епідерміс не руйнується, і рана має клиноподібну форму.

Чим гостріший ніж, тим рівніші стінки рани; тупі ножі утворюють злегка

шорсткі нерівні краї. Іноді різані рани мають зигзагоподібні краї: у тій

самій ділянці є декілька розривів, що перехрещуються, або до одного

великого розрізу приєднується кілька маленьких (якщо розріз проходить

через складку шкіри), тобто утворюється багато виступів, які при

детальнішому розгляді мають вигляд гострокутних клаптів із рівними

гладкими краями.

Різані рани, як правило, відносно неглибокі, найбільша глибина

може сягати кістки. Кістки від дії цього знаряддя не ушкоджуються, іноді

на окісті з’являються насічки. Найбільші рани утворюються на шиї.

Різані рани частіше виникають унаслідок нещасних випадків, від дії

власної руки, рідше зустрічаються при вбивствах. Найхарактерніші місця

розташування різаних ран - передня поверхня шиї, ділянки ліктьових

згинів, променево-зап’ясткових суглобів. Зрідка зустрічаються різані

рани живота.

Для боротьби і самооборони характерні такі ушкодження: поперечні

різані рани пальців, долонної поверхні при самообороні, коли той, хто

захищається, хапає клинок ножа, щоб відхилити або запобігти удару.

Визначити розмір та інші особливості ножа за характером рани не

завжди вдається. Коротким маленьким предметом (лезо безпечної бритви)

можна завдати довгої різаної рани, і навпаки.

15. транспортний, його сбила машина і водії зїбався з місця події

13. https://www.msdmanuals.com/uk/professional/injuries-poisoning/thoracic-trauma/blunt-cardiac-
injury

Тупе ушкодження серця — це тупа травма грудної клітки, що призводить до забою м'язів
міокарда, розриву камери серця або розриву серцевого клапана. Іноді удар по передній стінці
грудної клітки спричиняє зупинку серця без будь-якого структурного ураження (струс серця).

https://www.msdmanuals.com/uk/professional/injuries-poisoning/thoracic-trauma/blunt-cardiac-injury