1.

Що при дослідженні ушкодження, схожого на вогнепальне, спочатку

варто встановити?
При дослідженні вогнестрільного ушкодження судово-медичний експерт повинен
встановити, чи ушкодження дійсно є вогнепальним? Це питання вирішується за
сукупністю морфологічних ознак, характерних для пошкоджуючої дії того чи іншого
снаряду. Враховують наявність дефекту тканини, обідка зсаднення і забруднення,
характер руйнувань різних за щільністю тканин по ходу ранового каналу, типовість
вогнепальних переломів, локалізацію вогнепального снаряду в рановому каналі, наявність
на тілі або одязі слідів близького пострілу і характерної металізації.
2. Яка основна причина виникнення дефекту тканини в області вхідного
вогнепального отвору при пострілах з різних дистанцій та різними набоями?
Дистанція пострілу — відстань від дульного кінця вогнепальної зброї до об’єкту,
що пошкоджується.
Маючи значну кінетичну енергію, куля вибиває ділянку
шкіри, що знаходиться перед нею, внаслідок чого
спостерігають дефект тканини (1) – одна з достовірних ознак
вогнестрільного вхідного отвору. Ця ознака полягає в тому, що
відповідно до вхідного отвору відсутня частина шкіри, завдяки
чому краї рани не можуть бути цілком зближені, рана зяє.
Найчастіше дефект тканини має круглу чи овальну форму. За
розмірами він дещо менший від діаметра кулі, що зумовлено
деякою розтяжністю шкіри при проходженні через неї останньої.
М.І. Райський назвав цю ознаку “мінус тканини”.
3. Які ушкодження кісток утворюються при вході кулі та на її виході?
Ушкодження кісток, їх уламки утворюють компактну масу. Ця маса уламків
набуває значної енергії і діє на ділянку вихідного отвору, що спричиняє великі
ушкодження. При цьому на тканинних матеріалах одягу нерідко утворюються
хрестоподібні пошкодження, повністю такі самі, як і на вхідних отворах (рис. 7),
нанесених у межах механічної дії порохових газів.
 4. Що є основним вражаючим чинником при «холостому» пострілі? Які за
ступенем тяжкості ушкодження можна нанести за допомогою такого пострілу?
Постріл без кулі розрядженим (холостим) патроном із дуже малої дистанції може
заподіяти тяжкі та навіть смертельні ушкодження внутрішніх органів. Головним
ушкоджувальним чинником є порохові гази. У разі пострілу впритул виникають значні
дефекти шкіри, значне відшарування та розриви країв рани. Рановий канал, найчастіше,
сліпий, а його довжина залежить від потужності вогнепальної зброї, що застосовувалася.
У разі пострілів такими набоями можуть спричинятися різноманітні ушкодження,
зокрема значні. Діючою силою є гази, які утворюються внаслідок згорання пороху, тиск їх
досягає 2000-3000 атм., внаслідок чого у випадку постріли впритул та з близької відстані
можуть утворюватися різноманітні ушкодження – від таких незначних, як крововиливи та
садна, до дуже тяжких і навіть смертельних.
Внаслідок використання холостих набоїв для мисливської зброї травмувальним
чинником, окрім газів, може бути клейтух (пиж). При цьому окремі з них, зокрема
пластмасові пиж і контейнери, можуть спричинити досить значні ушкодження.
5. При якому пострілі додаткові фактори пострілу виявляються тільки по
ходу ранового каналу? Додаткові фактори пострілу виявляються при пострілі впритул,
тобто при щільному пострілі, так відповідно постріл впритул – це такий постріл, при
якому дульний зріз ствола контактує зі шкірою або одягом, а щільний притул – передній
кінець зброї з силою прижатий до тіла.
6. Що відноситься до елементів вогнепального поранення на тілі?
Шлях, прокладений кулею в тілі людини, має назву "вогнестрільний рановий
канал".
Вихідний отвір. Повне або наскрізне вогнестрільне поранення складається з
вхідного отвору, вогнестрільного каналу та вихідного отвору. Вогнестрільний канал
з'єднує вхідний і вихідний отвори. Сліпе вогнестрільне поранення складається з вхідного
отвору і ранового каналу, куля при цьому залишається в тілі.
 Вихідний отвір Пройшовши крізь тіло, куля підходить до шкіри з внутрішнього
боку і, якщо зберігає достатню енергію, утворює в шкірі отвір, через який виходить
назовні. Це ушкодження має назву "вихідний отвір".
7. Наведіть основні ознаки вхідного вогнепального отвору.
Вхідний отвір вогнестрільної рани – місце входження снаряда до організму, тобто є
початком ранового каналу.
Ознаки вхідного отвору:
1) відсутність дефект-мінуса тканини;
2) наявність навколо рани (на тілі людини) пояска осаднення у вигляді кайми
завширшки 1—3 мм червоно-бурого кольору;
3) наявність пояска обтирання;
4) наявність ознак пострілу з близької відстані або в упор (при пострілі в упор
відбивається дуловий зріз зброї — штанцмарка).
Вихідний кульовий отвір має різні розміри й форму. Найчастіше краї вихідного
отвору нерівні, вивернуті назовні. Вихідний отвір, як правило, більший, ніж вхідний.
8. Що відносять до діагностичних ознак постріла впритул?
Ознаки пострілу впритул (щільний): Внаслідок дії порохових газів з'являються
ознаки, за якими діагностується постріл впритул.
1) вхідний отвір має вигляд рваної рани, зірчастої форми.
Гази, проникаючи під шкіру, відшаровують жирову підшкірну клітковину навколо
вхідного отвору. Якщо під шкірою знаходяться кістки, гази, проникаючи між шкірою та
кісткою, піднімають (спучують) шкіру та розривають її. Внаслідок цього вхідний отвір
має вигляд рваної рани, зірчастої форми (кількість розривів може бути різною — від 3-4
до 8-10).
2) відбиток дульного зрізу на шкірі ( штанц-марка).
Механізм утворення “штанцмарки” пояснюється тим, що гази, які проникають із
кулею, поширюючись у підшкірній клітковині, підіймають шкіру і ударяють її об
площину дульного зрізу, в результаті чого відбувається відповідне ушкодження
епідермісу з наступним посмертним підсиханням цієї ділянки шкіри. Постріл частково
впритул (дугоподібний відбиток дульного зрізу) Постріл впритул у груди (вид дульного
зрізу та його відбиток у рані) Типовий контактний постріл кулею з невеликою
кінетичною енергією (штанц-марка)
3) фарбування м'яких тканин навколо вхідного отвору в яскраво-червоний
колір.
Окис вуглецю, що входить до складу порохових газів, проникаючи в рановий канал
і з'єднавшись з гемоглобіном крові, утворює карбоксигемоглобін, який забарвлює м'які
тканини початкової частини ранового каналу в яскраво-червоний колір. Яскраво-червоне
забарвлення шкіри навколо вхідної вогнепальної рани внаслідок хімічної дії порохових
газів. Хрестоподібний розрив одягу при пострілі, з відкладанням кіптяви і інших дод.
факторів
4) наявність на стінках ранового каналу кіптяви та порошинок.
5) кіптява і порошинки в окружності рани.
9. Що таке «феномен Віноградова»? При пострілі з пістолета формування
феномена Виноградова чи буде можливим?
ФЕНОМЕН ВІНОГРАДОВА – можливе відкладення додаткових слідів пострілу на
перешкоді при стрільбі з нарізної зброї з неблизької (далекої) відстані. Вперше таке явище
встановлено в експериментальних дослідженнях, проведених радянським криміналістом
І.В. Віноградовим. Феномен Віноградова часто спостерігається при стрільбі зі зброї, що
має високу початкову швидкість кулі. Може бути пояснений наявністю супутніх польоту
кулі продуктів пострілу, що знаходяться в зоні розрідження повітря у хвостовій частині. У
момент зникнення розрідженої зони можливе відкладення продуктів пострілу на
зовнішній, а в окремих випадках на внутрішній поверхні багатошарової перешкоди.
Але для виникнення феномена Виноградова необхідні наступні умови: - Висока
швидкість польоту кулі (не менше 500 м / с).
При пострілі з пістолета формування феномена Виноградова неможливо, ТОМУ
ЩО одним з умов формування ознаки Виноградова є швидкість польоту кулі більш 500
м/сек.
10. Як встановлюють дистанцію пострілу при пострілі дробом?
Відстань пострілу в разі пошкодження дробом визначається так само, як і при
пораненні кулею, тобто розрізняють постріл впритул, з близької і неблизької відстані.
Як свідчать дослідження (Я.С. Смусин, О.Ф. Лісіцин та ін.), дріб спочатку вилітає з
каналу ствола як один снаряд і при пострілі впритул утворює вхідний отвір з великим
дефектом тканин діаметром до 2-3 см, по краях якого виникає щільний густий шар кіптяви
до 1,5-2,5 см завширшки і більше.
Зі збільшенням відстані пострілу дріб поступово розсіюється і кожна дробинка діє
як самостійний маленький снаряд. Сліди кіптяви при пострілах із дробових рушниць
можуть виявлятися на відстані 1,5-2 м. При пострілах з відстані до 2 м вхідний отвір
досягає в діаметрі 3-3,5см і має обідок здирання (рис. 49 а). Навколо отвору можуть ще
виявлятися вгрузлі в шкіру окремі порошинки (кіптява відкладається звичайно на відстані
менш як 1 м). При пострілі з відстані 2-4 м навколо основного великого вхідного отвору є
кілька маленьких, круглястих отворів (кожний з обідком здирання). Ці отвори заподіяні
окремими дробинками, що відокремилися вже під час польоту від купки дробу (рис. 49 б).
У разі пострілу з відстані понад 5 м (рис. 49 в) великого вхідного отвору вже немає.
Виникають маленькі отвори від окремих дробинок, тісно розташовані один біля одного.
Площа з отворами від дробинок становить близько 2020 см. Якщо постріл здійснюється
з більшої відстані, то площа, зайнята отворами від дробинок, збільшується, а отвори більш
віддалені один від одного. Проникаючи в порожнини тіла або у внутрішні органи, дріб
утворює множинні канали. Вихідних отворів звичайно мало (одиничні). У м’яких
тканинах і внутрішніх органах дробинки виявляються без особливих труднощів.
Смертельні пошкодження при пострілах із дробових рушниць можливі в межах 40
м, дріб малого калібру летить на відстань до 200 м, великого — до 300 м.
11. Що дозволяє встановити наявність перерваного ранового каналу?
Вогнепальним рановим каналом називається шлях, який проходить снаряд у тілі.
Він може бути прямий і непрямий, перерваний, напівколовий і коловий, наскрізний і
сліпий.
З судово-медичної точки зору вивчення кульового каналу має першочергове
значення для визначення напрямку польоту кулі, а також напрямку пострілу. Це особливо
важливо у випадках, коли пораненого з вогнепальної зброї доставляють у лікарню і там
надають йому первинну медичну допомогу з хірургічною обробкою країв ран, внаслідок
чого особливості кульових отворів змінюються. Якщо поранення призводить до смерті і
труп підлягає судовомедичному дослідженню, то за особливостями наявних пошкоджень
неможливо дійти висновку про напрямок польоту кулі, тобто виявити, де вхідний і
вихідний кульові отвори.
12. Якими вибуховими речовинами споряджають капсюля? Наведіть
приклади.
Капсуля можуть споряджати тротилом (тринітротолуол), порохом, одним із
поширених ударних складів є суміш гримучої ртуті (35 %), сульфіду сурми (25 %) та
бертолетової солі (40 %). Гримуча ртуть забезпечує займання, сульфід сурми - високу
температуру горіння і полум'я, бертолетова сіль забезпечує реакцію киснем, що рясно
виділяється при її розкладанні.
13. Якими вибуховими речовинами споряджують авіабомби, міни, гранати та
ін.? Наведіть приклади
Вибухові речовини, які використовуються для спорядження авіабомб, мін, гранат
та інших боєприпасів, можуть бути дуже різними залежно від призначення та завдання
боєприпасу. Наприклад, для авіабомб зазвичай використовують вибухові речовини, які
мають високу енергетичну потужність та здатні підірвати значні території на землі або в
морі. Ці речовини можуть бути складними сумішами різних вибухових матеріалів, таких
як тротил, різні нітратні сполуки, стійкі до вологи і різні каталізатори. Для мін та гранат,
які використовуються на землі, використовуються вибухові речовини з меншою
енергетичною потужністю, щоб забезпечити точність та вибірковість вибуху.
Найпоширенішими вибуховими речовинами є тротил, RDX (циклогексантріолнітрат),
PETN (пентрит), НМХ (циклогексангексаметилентетранітрат) та інші нітрогексозамінні
сполуки. У складі вибухових сумішей часто використовують коксовий порох та інші
фактори, що покращують ефективність вибуху.
14. Що можна додати до вибухового пристрою для підвищення його вражаючої
дії?
Додавання до вибухового пристрою додаткових матеріалів може підвищити
його вражаючу дію. Наприклад, до вибухових пристроїв можна додавати металеві
або скляні осколки, що збільшують зону пошкодження і можуть завдати додаткових
поранень. Також до вибухових пристроїв можна додавати різноманітні отруйні
речовини, які підвищують смертоносність пристрою. Додавання до вибухового
пристрою інших речовин, таких як гази, отруйні дими, легкозаймисті рідини тощо,
також може підвищити його вражаючу дію. Наприклад, вибуховий пристрій може
містити хімічні речовини, які при вибуху утворюють токсичний дим, що
поширюється на значну відстань і може завдати додаткової шкоди людям і
тваринам. Однак важливо зазначити, що додавання до вибухових пристроїв
додаткових матеріалів, включаючи отруйні речовини, може створити додаткову
небезпеку для тих, хто має з ними справу, включаючи тих, хто виготовляє,
транспортує або використовує ці пристрої. Тому використання додаткових
матеріалів повинно бути обгрунтованим і здійснюватися з урахуванням ризиків для
оточуючих.
15. При ураженні вибуховою речовиною які розрізняють дистанції?
В залежності від виду небезпечної дії вибуху розрізняють такі безпечні відстані:
за дією повітряної хвилі,
за передачею детонації,
за ушкоджуючою дією уламків,
за сейсмічною дією вибуху.
За дією повітряної хвилі відстань, на якій вибухова хвиля на поверхні втрачає
спроможність спричиняти ураження заданої розташування заряду і допустимого
характеру ушкоджень квадратному або кубічному від маси заряду. інтенсивності;
в залежності від масштабу вибуху, умов споруд, безпечна відстань приймається
пропорційною кореню маси заряду і залежить від роду вибухових робіт та умов
розташування активного і пасивного зарядів.
За передачею детонації - відстань, на якій неможлива передача детонації від одного
заряду до іншого; безпечна відстань у цьому випадку пропорційна кореню квадратному
 За ушкоджувальною дією уламків відстань, на якій виключена можливість
ушкодження осколками та уламками; ця безпечна відстань визначається проектом (при
камерних, свердловинних і котлових зарядах) і встановлюється керівником
висаджувальних робіт в залежності від методу висадження, виду робіт і місцевих умов.
За сейсмічною дією вибуху відстань, на якій коливання грунту, викликане вибухом,
є безпечним для будов та споруд; дана безпечна відстань пропорційна кореню кубічному
маси заряду і залежить від роду та водонасиченості грунту, на якому знаходяться споруди,
які мають бути захищені.
16. Яку першу допомогу треба надати людині, якщо вона уражена полум’ям від
вибуху? Чи варто тушити полум’я водою?