Тема 10 : Авторське право та право промислової власності.// 4 год.

1. Право інтелектуальної власності : поняття, зміст, суб’єкти, об’єкти.

2. Авторське право: поняття, суб’єкти, авторський договір.
3. Суміжні права: поняття, суб’єкти, об’єкти, захист.
4. Право промислової власності: поняття, суб’єкти, об’єкти.
5. Захист права на винахід, корисну модель, промисловий зразок.
6. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування, торгівельну
марку, географічне зазначення.

До першого заняття відповіді на запитання та вирішення тестів з

посиланням на джерела інформації. До другого заняття задачі 1- 5.
Контрольні запитання: // замість словничка до теми
1. Що таке «інтелектуальна власність»?

Право інтелектуальної власності - це право особи на результат

інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної
власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

2. Які об’єкти входять до структури інтелектуальної власності?

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права

інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності,
зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності
визначається цим Кодексом та іншим законом.

3. Що таке «промислова власність»?

Це інститут інтелектуальної власності, що об'єднує у собі такі об'єкти

інтелектуальної власності як: винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

4. Які законодавчі акти можна віднести до джерел права інтелектуальної

власності?

Цивільний кодекс України, Закони України «Про авторське право і суміжні

права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону
прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і
послуг», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про
охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про охорону прав на
сорти рослин».

5. Які міжнародні конвенції та договори є джерелами права інтелектуальної

власності?
Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів, Всесвітня
конвенція про авторське право, Паризька конвенція про охорону промислової
власності 1883 p., Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків 1891
р., Мадридська угода про припинення неправдивих або оманливих вказівок
походження товарів1891 р., Ніццька угода про Міжнародну класифікацію
товарів та послуг для цілей реєстрації знаків 1957 р., Лісабонська угода про
найменування місць походження та їх міжнародну реєстрацію 1958 р.,
Міжнародна конвенція з охорони нових сортів рослин 1961 р., Віденська
угода про встановлення міжнародної класифікації зображувальних елементів
знаків 1973 р.,

6. У яких значеннях вживається термін «право інтелектуальної власності»?

Поясніть відмінність між цими значеннями.

Права інтелектуальної власності в об'єктивному значенні - це сукупність

правових норм, за допомогою яких здійснюється охорона інтелектуальної
власності; а права інтелектуальної власності в суб'єктивному значенні - це
особисті немайнові і майнові права, які належать
конкретному суб'єкту інтелектуальної власності.

7. У чому полягає відмінність між правом власності на річ та правом

інтелектуальної власності?

Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне

від одного.
Перехід права на об´єкт права інтелектуальної власності не означає переходу
права власності на річ.
Перехід права на річ не означає переходу права на об´єкт права
інтелектуальної власності.

8. Яка роль та значення інтелектуальної власності для соціально-

економічного розвитку України?

Інтелектуальна власність грає важливу роль у соціально-економічному

розвитку України. Вона стимулює інновації, технологічний прогрес, зміцнює
конкурентоспроможність та сприяє розвитку наукового потенціалу. Захист
прав на інтелектуальну власність (патенти, авторські права, торгові марки
тощо) надихає підприємців, науковців та винахідників і дає ним поштовх на
створення нових продуктів, технологій та рішень. Інвестори часто оцінюють
рівень захисту інтелектуальної власності перед вкладанням коштів в будь-
який проект. Сильна система захисту прав стимулює інвестиції в Україну,
сприяючи економічному зростанню.
Крім того, наявність інноваційних технологій дозволяє країні зберігати та
розвивати свою технологічну перевагу в глобальному економічному
середовищі.
9. Яке практичне значення поділу суб’єктів права інтелектуальної власності
на первинних та похідних?

Всі суб'єкти права інтелектуальної власності можна поділити на первинних і

похідних. До перших відносяться лише творці результату інтелектуальної
діяльності. Похідними є всі правонаступники, до яких право інтелектуальної
власності перейшло на підставі договору або в силу закону.

10. Що таке цивільна дієздатність фізичної особи? Які ступені цивільної

дієздатності Ви знаєте? Як впливає ступінь дієздатності фізичної особи на її
здатність реалізовувати суб’єктивні права інтелектуальної власності?

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати

для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність
своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх
виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Цивільна дієздатність фізичної особи може бути частковою, неповною та
повно.
Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має
право здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної,
творчої діяльності, що охороняються законом.
Суб’єктивні права інтелектуальної власності може здійснювати у повному
обсязі фізична особа із повною фізичною дієздатністю.

11. Хто є первинним суб’єктом права інтелектуальної власності?

Лише творці результату інтелектуальної діяльності.

12. Хто може бути похідним суб’єктом права інтелектуальної власності?

Всі правонаступники, до яких право інтелектуальної власності перейшло на

підставі договору або в силу закону.

13. Кого можна віднести до допоміжних суб’єктів правовідносин у сфері

інтелектуальної власності?
До допоміжних суб’єктів, зокрема, належать: Департамент інтелектуальної
власності, державні інспектори в галузі інтелектуальної власності, патентні
повірені тощо

14. Що належить до змісту права інтелектуальної власності?

Особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права

інтелектуальної власності
15. У чому полягає відмінність між особистими немайновими та майновими
правами інтелектуальної власності? Вкажіть основні критерії їхнього
розмежування.

Особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності

характеризуються певними юридичними властивостями, що відрізняють їх
одне від одного
Критерії резомежування:
1) особисті немайнові права не мають економічного змісту, а майнові мають;
2) особисті немайнові права належать творцеві, а у випадках передбачених
законом – іншим особам, майнові можуть належати як творцеві, так й
іншим особам;
3) особисті немайнові тісно пов’язані з особою творця: - не можуть
відчужуватися (передаватися) від нього, за винятками встановленими
законом; творець не може відмовитись від них та не може бути позбавлений
їх; майнові можуть передаватися за договором.
4) немайнові чинні безстроково, якщо інше не встановлено законом; майнові
- чинні протягом певного строку і чинність може бути припинена достроково

Тести для самоконтролю:

1.Право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший

об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Кодексом та іншим
законом – це: а) право інтелектуальної власності; б) авторське право; в)
право власності; г) суміжні права.
2. В якій статті надається визначення поняття права інтелектуальної
власності: а) Ст. 398 Цивільного Кодексу; б) Ст. 1 ЗУ «Про охорону прав на
промислові зразки»; в) Ст. 418 Цивільного Кодексу; г) Ст. 428 Цивільного
Кодексу.
3. Не є об'єктами авторського права: а) романи, поеми, статті та інші
письмові твори; б) державні символи України, грошові знаки, емблеми
тощо, затверджені органами державної влади; в) музичні твори (з текстом
або без тексту); г) твори ужиткового мистецтва.
4. Який об’єкт відноситься до авторського права? а) грошові знаки; б)
державна символіка; в) повідомлення про новини дня або інші факти, що
мають характер звичайної прес-інформації; г) музичні твори.
5. Який строк чинності прав інтелектуальної власності: а) є чинними
безстроково, якщо інше не встановлено законом; б) є чиним напротязі 10
років, якщо інше не встановлено законом; в) є чиним 70 років, якщо інше не
встановлено законом; г) залежить від об’єкта інтелектуальної власності.
6. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: а) право на
використання твору; б) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;
в) забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору; г) на
недоторканність твору.
7. Яке з перелічених особистих немайнових прав належить виконавцеві
твору? а) вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма
замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-
якого публічного його використання ; б) публічна демонстрація і публічний
показ; в) вимагати визнання того, що він є виконавцем твору; г)
забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені.
8. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: а) право
на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником
тощо) об'єкта права інтелектуальної власності; б)право на використання
об'єкта права інтелектуальної власності; в) виключне право дозволяти
використання об'єкта права інтелектуальної власності; г) виключне право
перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної
власності, в тому числі забороняти таке використання.
9. Особисті немайнові права виконавців охороняються: а) 2 місяці; б)
безстроково; в) 3 роки; г) 70 років.
10. Чи можуть майнові права інтелектуальної власності бути передані: а)
тільки частково можуть бути передані; б) повністю можуть бути передані;
в) повністю або частково можуть бути передані; г) не можуть бути передані.
11. Різновидами співавторства є: а) нероздільне та роздільне; б) колективне
та групове; в) одноразове та повторне; г) постійне та тимчасове.
12. До суб’єктів суміжних прав не відноситься: а) виконавець; б) виробник
фонограм; в) організація мовлення; г) автор твору.
13. Об’єктами суміжних прав є: а) фонограми, відеограми; б) бази даних; в)
аудіовізуальні твори; г) виступи, лекції, промови.
14. До складених творів належить: а) компіляція даних; б) повідомлення
про новини; в) грошові знаки; г) твори народної творчості.
15. Авторське право на твір виникає з моменту: а) реєстрація авторського
права ; б) з моменту створення твору; в) з моменту опублікування ; г) всі
відповіді правильні.
16. До об'єктів, що не охороняються авторським правом належать: а)
винахід; б) твори літератури; в) новини, що були освітлені ЗМІ; г) всі
відповіді вірні.
17. У разі смерті автора право на опублікування твору мають: а) його
правонаступники; б) його директор; в) його родичі; г) видавництво.
18. Згідно з Конституцією України, кожен має право: а) володіти та
користуватись результатами своєї інтелектуальної діяльності; б)
користуватись і розпоряджатись результатами своєї творчої діяльності; в)
володіти, користуватись й розпоряджатись результатами своєї
інтелектуальної діяльності; г) володіти, користуватись і розпоряджатись
результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
19. Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому
втілено твір: а) не залежать один від одного; б) є тотожними поняттями; в)
це різновид права власності ; г) всі відповіді вірні.
20. Суб'єктами права на одну і ту саму торговельну марку можуть бути: а)
одна особа; б) декілька осіб; в) безліч осіб; г) не більше ніж 4 особи

.
Задача 1. Остапчук, Ілющенко, Багрій та Кащенко уклали з видавництвом
договір про підготовку двотомника «Технічна документація для свердловин».
Коли вийшов перший том, то його укладачами були зазначені тільки
Остапчук та Ілющенко. Вони ж були названі авторами вступної статті. У
позовній заяві Багрій та Кащенко вимагали зобов'язати видавництво
опублікувати відповідні виправлення у другому томі та виплатити їм
авторський гонорар. Багрій — журналіст. Він здійснив вичитку, перевірку
структури та змісту опублікованих текстів. Кащенко, який володіє
іноземними мовами, зробив перевірку текстів за іноземними джерелами.
Остапчук та Ілющенко підтвердили виконання робіт Багрієм і Кащенко. Які
твори є об'єктами авторського права? Хто є суб'єктом авторського
права? Хто визнається співавтором твору? Які особисті та майнові
права мають автори (співавтори) твору?

Згідно ст. 6 Закону України «Про авторське право і суміжні права»

Об’єктами авторського права є твори у сфері літератури, мистецтва, науки,
зокрема:
1) літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового,
технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій,
електронній (цифровій) чи іншій формі;
2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3) музичні твори з текстом і без тексту;
4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, музично-світлові
шоу, циркові вистави, хореографічні та інші твори, створені для сценічного
показу, та їх постановки;
5) театральні постановки, сценічні переробки творів, зазначених
у пункті 1 цієї частини, і обробки нематеріальної культурної спадщини,
придатні для сценічного показу;
6) аудіовізуальні твори;
 7) тексти перекладів для озвучення (у тому числі дублювання),
субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами;
8) твори образотворчого мистецтва;
9) фотографічні твори;
10) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного
ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, художня ковка,
ювелірні вироби тощо;
11) твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та
ландшафтних утворень;
12) твори художнього дизайну;
13) похідні твори;
14) збірки творів, збірки обробок нематеріальної культурної спадщини,
енциклопедії та антології, збірки звичайних даних, інші складені твори, за
умови що вони є результатом творчої діяльності за добором або
упорядкуванням змісту;
15) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що
стосуються географії, геології, топографії, техніки, будівництва та інших
сфер діяльності;
16) комп’ютерні програми;
17) бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або
упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної
діяльності;
18) інші твори.
Відповідно до ст. 435 ЦКУ Первинним суб'єктом авторського права є
автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична
особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику
твору (презумпція авторства).
2. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні
особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
 Згідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про авторське право і суміжні
права» Автори, спільною творчою діяльністю яких створено твір (твір,
створений у співавторстві), є співавторами.
Відповідно до ст. 11 цього Закону Особистими немайновими правами
автора є:
1) право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення
належним чином імені автора в оригіналі і копіях твору і за будь-якого
використання твору, якщо це практично можливо;
2) право забороняти під час будь-якого використання твору згадування
свого імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом;
3) право обирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення
псевдоніма замість справжнього імені автора в оригіналі і копіях твору і за
будь-якого використання твору;
4) право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому
перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, у тому числі
супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами,
коментарями тощо без згоди автора;
5) право надати назву твору або залишити його без назви;
6) право присвятити твір особі (особам), події або даті.
Згідно ч.1 ст. 12 цього Закону Суб’єкт авторського права має право
використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне
право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.
Відповідно до ч. 2-3 цієї статті Майнові права на твір,
передбачені частиною першою цієї статті, може бути передано (відчужено)
іншій особі на підставі закону чи правочину повністю (на всі способи
використання твору на території всіх держав світу) або частково (на окремі
способи використання твору на території всіх держав світу або на окремі
способи використання твору на території окремих держав світу, або на всі
способи використання твору на території окремих держав світу).
 Особа, до якої перейшли майнові права на твір у повному складі або
частково, є суб’єктом авторського права у межах набутих прав.
Суб’єкт авторського права має право надати дозвіл на використання
твору або розпоряджатися майновими правами на твір в інший спосіб, що не
суперечить закону.
3. Незалежно від відчуження зазначених у частині першій цієї статті
майнових прав на твір автор має право на справедливу винагороду за
відповідні способи використання твору, визначену цим Законом
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України
«Про застосування судами норм законодавства у справах про захист
авторського права і суміжних прав» № 5 від 04 травня 2010 року
встановлено, що позивач повинен довести факт наявності в нього
авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав
відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком
вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий
зв'язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід
виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства.
Відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання
вимог Закону № 3792-XII при використанні ним об'єкту авторського права і
(або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним
законодавством презумпцію винного завдання шкоди.
Таким чином, Багрій і Кащенко є співавторами твору і їм має бути
виплачена компенсація.

Задача 2. Громадянин А., який є професійним веб дизайнером і

спеціалізується на розробці емблем, 18.10.2017 року брав участь у виставці
дизайнерських робіт, де представив свої найбільш вдалі роботи, серед яких і
емблема «Н». Гр-н В., який є приватним підприємцем, відвідав цю виставку і
висловив гр-ну А. своє захоплення від робіт останнього. Після завершення
виставки 21.10.2017 року громадянин А одержав виклик до суду за позовом
від гр-на В. про припинення незаконного використання знаку для товарів і
послуг „Н”, зареєстрованого на ім’я останнього. В результаті перевірки
вказаної реєстрації з’ясувалося, що знак «Н» повністю відтворює емблему
«Н», а серед послуг, для яких зареєстровано знак, є, зокрема, наступні
послуги: „дизайн промисловий” та „стилізований дизайн”. Знак було
зареєстровано на ім’я гр-на В.
Чи порушив гр.-н В. права гр.-на А2? Як може захистити себе у цій
ситуації гр.-н А.? Які способи захисту може застосувати?

Відповідно до ч.1 ст. 492 ЦКУ Торговельною маркою може бути будь-
яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для
вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою,
від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими
позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні
елементи, комбінації кольорів.
Згідно ст. 493 ЦКУ Суб'єктами права інтелектуальної власності на
торговельну марку є фізичні та юридичні особи.
Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може
належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам.
Пунктом 59 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України
№12 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики вирішення спорів,
пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності» судам роз`яснено, що
відповідно до пункту 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки
для товарів і послуг" обсяг правової охорони, що надається, визначається
зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесених до Державного
реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується
свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до названого реєстру
зображення знака та переліком товарів і послуг.
 Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки
для товарів і послуг» свідоцтво на знаки для товарів і послуг надає такі права
їхнім власникам, – забороняти іншим особам використовувати без їхньої
згоди (власників зареєстрованих торговельних марок):
 позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою,
стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;
 позначення, тотожне із зареєстрованою торговельною маркою,
стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо
внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку
можна сплутати, зокрема, якщо може виникнути асоціація такого
позначення з торговельною маркою;
 позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно
наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого
використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо може
виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою;
 позначення, схоже із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно
товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок
такого використання ці позначення можна сплутати, зокрема, якщо
може виникнути асоціація такого позначення з торговельною маркою.
Відповідно до ст. 154 Господарського кодексу України відносини,
пов’язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав
інтелектуальної власності, регулюються цим Кодексом та іншими законами.
До відносин, пов’язаних з використанням у господарській діяльності прав
інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу
України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом та
іншими законами.
Згідно з ч. 3 ст. 157 ГК України свідоцтво надає право його власнику
забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку
без його дозволу, крім випадків, передбачених законом
 Таким чином, гр.-н В. не порушив майнові права гр.-на А., оскільки
саме гр.-н В. є власником свідоцтва на торгову марку і може забороняти
використання такої торгової марки.
Згідно ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і
послуг» Свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним
повністю або частково у разі видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з
порушенням прав інших осіб.
Проте, гр..-н. А. може подати позов про визнання свідоцтва недійсним,
оскільки гр.-н В. повінстю скопіював його емблему.

Задача 3. Редакція газети “Відомості сьогодення” пред’явила до ТОВ

“Інформ” позов про стягнення компенсації за порушення майнових
авторських прав. Підставою для звернення до суду було розміщення на сайті
відповідача в мережі Інтернет матеріалу, який був опублікований у газеті
позивача. Майнові авторські права на цей матеріал були передані редакції
газети автором надрукованої статті Тихим на підставі авторського договору.
У зв’язку з цим позивач вважає свої авторські права порушеними і вимагає
від ТОВ “Інформ” компенсації у розмірі 10000 грн. Відповідач проти позову
заперечував, мотивуючи тим, що розміщення матеріалу на сайті у системі
мережі Інтернет не є використанням твору, оскільки він не належить ні до
відтворення, ні до показу, ні до сповіщення, через це не потребує дозволу
особи, яка має на нього авторське право. Чи має редакція авторські права
на опубліковану статтю? Чи вірні доводи відповідача? Вирішить справу.

Згідно ч.2 ст.12 Закону України «Про авторське право та суміжні

права» Майнові права на твір, передбачені частиною першою цієї статті,
може бути передано (відчужено) іншій особі на підставі закону чи правочину
повністю (на всі способи використання твору на території всіх держав світу)
або частково (на окремі способи використання твору на території всіх держав
світу або на окремі способи використання твору на території окремих держав
світу, або на всі способи використання твору на території окремих держав
світу). Особа, до якої перейшли майнові права на твір у повному складі або
частково, є суб’єктом авторського права у межах набутих прав.
Відповідно до ст. 49 цього Закону Суб’єкт авторського права або
суміжних прав може передати (відчужити) свої майнові права на об’єкт
авторського права або об’єкт суміжних прав, передбачені відповідно
частиною першою статті 12, частиною першою статті 38, частиною першою
статті 39, частиною першою статті 40 цього Закону будь-якій іншій особі у
повному складі на території всіх держав світу або частково на окремі способи
використання на території окремих держав світу, або на всі способи
використання на території окремих держав світу.
Особа, яка набуває майнові права на об’єкт авторського права або
об’єкт суміжних прав, стає суб’єктом майнових прав у межах набутого нею
обсягу майнових прав на такий об’єкт протягом визначеного законом строку
чинності відповідних майнових прав на такий об’єкт.
Отже, редакція має майнові авторські права на опубліковану
статтю.
Згідно абз. 2 ч.1 ст. 12 Закону України «Про авторське право та суміжні
права» Способами використання твору є:
1) відтворення;
2) включення до складеного твору;
3) включення до іншого твору, крім складеного твору;
4) розповсюдження примірників твору;
5) імпорт примірників твору;
6) здавання в найм або в позичку примірників твору;
7) публічне виконання, публічний показ, публічне демонстрування,
публічне сповіщення, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи
доведення до загального відома публіки;
8) переклад;
 9) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни твору.
Цей перелік не є вичерпним.
У Постанові КГС ВС від 28.01.2020 у справі № 910/10951/17
встанволено, що за змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7,
15, 31 – 33 Закону право на використання твору належить автору або іншій
особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за
договором, який відповідає визначеним законом вимогам). Використання
твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано
відповідне майнове право (за винятком випадків, вичерпний перелік яких
встановлено законом). Використання твору без дозволу суб’єкта авторського
права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом «а» статті 50
Закону, за яке пунктом «г» частини другої статті 52 Закону встановлено
відповідальність винної особи у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10
до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Таким чином, суд має задовольнити позовні вимоги Редакції газети
“Відомості сьогодення”

Задача 4. У березні 2012 року Костянтиненко С. звернувся з позовом до ТОВ

«Прошанський коньячний завод - Україна» за захистом права
інтелектуальної власності, мотивуючи його тим, що йому належить право
інтелектуальної власності на об'ємні знаки (4 пляшки алкогольних напоїв, що
мають форму кинджалу, коня, амфори і туфельки), право на які засвідчено
свідоцтвами на знаки для товарів та послуг НОМЕР_1, НОМЕР_2,
НОМЕР_3, НОМЕР_4, від 25 листопада 2011 року. Позивачеві стало відомо,
що «Прошанський коньячний 187 завод - Україна» здійснює імпорт та
розповсюдження на території України товару, а саме коньяку, який розлитий
у пляшки, що мають форму вищевказаних об'ємних знаків. Посилаючись на
те, що відповідач здійснює комерційне використання вказаних об'ємних
знаків без відома та згоди позивача як власника зазначених свідоцтв, позивач
просив суд заборонити відповідачеві використання таких товарів без дозволу
позивача. Які права надає Свідоцтво його власнику відповідно до
законодавства? На чию користь суд винесе рішення?

Відповідно до положення статті 420 ЦК України до об`єктів права

інтелектуальної власності належать, зокрема, торговельні марки (знаки для
товарів і послуг).
Згідно зі статтею 492 ЦК України торговельною маркою може бути
будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для
вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою,
від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими
позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні
елементи, комбінації кольорів.
Відповідно до ч.1 ст. 495 ЦК України майновими правами
інтелектуальної власності на торговельну марку є:
1) право на використання торговельної марки;
2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню
торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
У Постанові Верховного Суду у справі № 760/15137/16-ц від 24
листопада 2021 року зазначено, що згідно із частинами другою, п`ятою статті
16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і
послуг» свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші
права, визначені цим Законом.
Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим
особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим
Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і
послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з
наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в
оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже
із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг,
якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;
позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг,
споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання
можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги,
або ці позначення і знак можна сплутати.
Таким чином, суд має задовольнити позовні вимоги
Костянтиненко С. як власника свідоцтва на цю торгівельну марку.

Задача 5. Громадянин О. є власником магазину "Промінь". Він зробив

капітальний ремонт приміщення і на вивісці і стінах магазину відтворив
картини художника Гуляй. Якось, гуляючи вулицями міста, художник
побачив магазин "Промінь" громадянина О. і вирішив, що його права
порушено, а тому звернувся за консультацією до юриста. Які роз’яснення
може отримати художник? Вирішіть справу .

Згідно ч.1 ст. 433 ЦКУ Об'єктами авторського права є твори, а саме
літературні та художні твори, зокрема: твори живопису, архітектури,
скульптури та графіки;
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про авторське право та суміжні
права» Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення.
Твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-
якої об’єктивної форми (письмової, речової, електронної (цифрової) тощо).
2. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається фізична
особа, ім’я якої, як автора, зазначено у оригіналі або копії твору (презумпція
авторства).
3. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається
реєстрація авторського права чи будь-яке інше спеціальне його оформлення,
а також виконання будь-яких інших формальностей.
 Згідно ст. 12 цього Закону Суб’єкт авторського права має право
використовувати твір будь-яким способом (способами), а також виключне
право дозволяти або забороняти використання твору іншими особами.
У Постанові КГС ВС від 28.01.2020 у справі № 910/10951/17
встанволено, що за змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7,
15, 31 – 33 Закону право на використання твору належить автору або іншій
особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за
договором, який відповідає визначеним законом вимогам). Використання
твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано
відповідне майнове право (за винятком випадків, вичерпний перелік яких
встановлено законом). Використання твору без дозволу суб’єкта авторського
права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом «а» статті 50
Закону, за яке пунктом «г» частини другої статті 52 Закону встановлено
відповідальність винної особи у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10
до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Таким чином, Громадянин О порушив майнові права художника Гуляя,
використавши картину у вивісці свого магазину, тому повинен відшкодувати
завдані збитки.