7.До Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся Гавриленко М.

, зазначаючи,
що внаслідок падіння дерева на його авто в Московському районі м. Харкова, йому
спричинено майнову шкоду. Як випливає із досудової переписки його адвоката з
представниками Харківського міськвиконкому, за стан зелених насаджень у місті
відповідає КП «Жилкомсервіс». Представник КП «Жилкомсервіс» у судовому засіданні
заявив, що його організація не займається зеленими насадженнями, за них відповідає
КП «Харківзеленбуд», про що були надані відповідні документи. Гавриленко М. заявив
клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, але суд притягнув КП
«Харківзеленбуд» як співвідповідача у справі.

Чи правомірні дії суду?

Хто такий неналежний відповідач і який порядок його заміни?
Належними сторонами в цивільній справі є особи, відносно яких є дані про те, що
вони можуть бути суб'єктами спірних матеріальних правовідносин. І важливо те, що
належний відповідач — особа, котра повинна відповідати за позовом.
Неналежним відповідачем є та особа, що не повинна відповідати по пред'явленому до
неї в суді позову.
Відповідно до статті 51 ЦПК
1. Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого
провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного
провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній
співвідповідача.
2. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до
закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами
спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за
клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не
закриваючи провадження у справі.

На мою думку, перш за все, необхідно визначити на балансі якого підприємства

знаходяться зелені насадження (дерева), для подальшого встановлення відповідальної
особи, яка буде компенсувати завдані збитки.
У ст. 25, ч. 1 ст. 28 Закону «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що
утримання та благоустрій прибудинкової території багатоквартирного житлового
будинку, належних до нього будівель, споруд проводиться балансоутримувачем цього
будинку або підприємством, установою, організацією, з якими укладено відповідний
договір.
Відповідно до п. 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах
України від 10.04.2006 № 105, до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені
насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках,
скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального
користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Відповідно до п. 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах
України, відповідальними за їх збереження та догляд за ними є:
- на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих
об'єктів;
- на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи,
організації, підприємства;
- на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи
власники цих територій;
- на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування;
- на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Водночас за змістом норм ст. ст. 10, 15 Закону «Про благоустрій населених пунктів»,
ст. 30 Закону «Про місцеве самоврядування» безпосереднє визначення
балансоутримувача об'єктів благоустрою комунальної власності належить до
повноважень саме виконавчих органів місцевого самоврядування, які також мають
здійснювати функції із забезпечення належного утримання та ремонту об'єктів
благоустрою комунальної власності. Відтак, за умови відсутності балансоутримувача
відповідальність за належне утримання та ремонт об'єктів благоустрою комунальної
власності має покладатись на відповідний виконавчий орган місцевого самоврядування.

Оскільки за документами, які були надані Представником КП«Жилкомсервіс»,

балансоутримувачем відповідного дерева, що ушкодило автівку позивача є КП
«Харківзеленбуд», то саме це комунальне підприємство є належним відповідачем.
А отже, Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до
закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами
спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за
клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не
закриваючи провадження у справі.
Тобто суд за клопотанням позивача повинен був замінити КП«Жилкомсервіс» на
належного відповідача - КП «Харківзеленбуд», однак, якщо має місце сплив строків,
зазначених у частинах першій та другій статті 51 ЦПК, суд може замінити первісного
відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав
та не міг знати до подання позову у справі про підставу заміни неналежного
відповідача.
Стаття 48. Сторони
1. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
2. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також
держава.

9.Гнатенко І. звернулася з позовом до Задорожнього М. про розірвання договору

довічного утримання. В позовній заяві позивачка зазначала, що всупереч умовам
договору відповідач не турбувався про неї належним чином, вона весь час з моменту
укладання договору знаходилася у скрутному матеріальному становищі. Під час
розгляду справи в суді Гнатенко І. померла. ЇЇ донька Байрачна В. подала до суду
клопотання з проханням допустити її до участі у справі як правонаступника померлої
матері. Суд клопотання задовольнив і допустив Байрачну В. до участі у справі як
правонаступника Гнатенко І., після чого позов задовольнив.

Чи правомірні дії суду?

Що таке правонаступництво у цивільному процесі?
Процесуальне правонаступництво, як і заміна неналежної сторони, являє собою зміну
суб'єктного складу учасників спору.
Процесуальне правонаступництво- це заміна під час провадження у цивільній справі
сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов'язки у спірних
правовідносинах.
Згідно зі статтею 55 ЦПК у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи,
заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у
відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника
відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього
так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив.
Залежно від обсягу правонаступництва розрізняють універсальне (повне) і сингулярне
(часткове) правонаступництво.
Універсальне правонаступництво настає у разі смерті громадянина і припинення
юридичної особи, а сингулярне – у випадку заміни кредитора чи боржника у
зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник
спір.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи
боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо
яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони
або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Підставами правонаступництва у матеріальних відносинах є: – смерть фізичної
особи або оголошення особи померлою (статті 47, 1216 ЦК); – припинення юридичної
особи( статті 104–108 ЦК); – заміна кредитора чи боржника у зобов’язанні(статті 512–
523 ЦК) ; – інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір.
Стаття 251. Обов’язок суду зупинити провадження у справі
1. Суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі:
1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо
спірні правовідносини допускають правонаступництво;
Стаття 253. Строки, на які зупиняється провадження у справі
1. Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених:
1) пунктами 1, 3 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до залучення до участі у
справі правонаступника чи законного представника;
Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа,
яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають
правонаступництва (пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України). З огляду на це
правонаступників у справі можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи
сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття
провадження у справі. Аналіз норм статей 25, 26 ЦК України, 42, 46, 47, 48 ЦПК
України свідчить про те, що на момент відкриття провадження у справі позивач
повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність, в іншому випадку
провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю,
оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При
цьому норма статті 255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав,
визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від
кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу
під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі.
У випадку смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у
справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд зобов’язаний
зупинити провадження в справі до залучення до участі у справі правонаступника
(п. 1 ч. 1 ст. 251, п. 1 ч. 1 ст. 253 ЦПК).
Отже, процесуальне правонаступництво, у справах де таке правонаступництво
допускається, у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України
шляхом залучення правонаступника, однак лише за умови, що смерть особи сталася
після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у
справі.
Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки
процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або
обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від
підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво
допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному право-відношенні.
Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку
статті 37 ЦПК України 2004 року можливе шляхом залучення правонаступника
померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після
звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення
правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить
принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх
осіб».
Оскільки позов про розірвання договору довічного утримання пред'явлено за
життя Гнатенко І., факт смерті її до вирішення справи судом допускає
правонаступництво у спірних правовідносинах, то відповідно до статті 37 ЦПК
України, судом залучено до участі у справі правонаступника Байрачна В., до якої
унаслідок розірвання договору довічного утримання згідно зі статтею 1218 ЦК
України перейшли всі права та обов'язки Гнатенко І., що свідчить про відсутність
порушення судом статті 25 ЦК України.

Права відчужувача за договором довічного утримання не можуть переходити до

інших осіб у порядку правонаступництва. Зокрема, безумовною підставою для
припинення договору довічного утримання є настання смерті відчужувача, що
передбачено ч. 2 ст. 755 ЦК України. У цій ситуації договір вважається
виконаним.
Зобов'язання набувача за договором довічного утримання є нерозривно
пов'язаними з особою відчужувача квартири за цим договором.
Оскільки зобов'язання утримувача за договором довічного утримання були
нерозривно пов'язаними з особою Гнатенко, його зобов'язання за зазначеним
договором у зв'язку із смертю Гнатенко припинилися.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та
обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та
обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього
Кодексу.
608 ЦК України: “Зобов'язання припиняеться смертю боржника, якщо воно
нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути
виконане іншою особою. Зобов'язання припиняеться смертю кредитора,
якщо воно нерозривно пов'язане з особою кредитора”.
Тобто вимоги, які випливають із правовідносин за договором довічного
утримання, процесуального правонаступництва не допускають.
А отже донька Гнатенко не може бути залучена до справи як правонаступник
померлої відчужувачки за договором довічного утримання, хоч вона і є
спадкоємцем Гнатенко.
Через те, що права та обов’язки відчужувача за договором довічного утримання не
можуть бути успадкованими, то нема підстав для зупинення провадження у справі
до часу прийняття донькою спадщини.
Статті 201 і 203 ЦПК України не передбачають можливості зупинення
провадження у справі до часу видачі свідоцтва про прийняття спадщини.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває
провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у
справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.