Задача 1. Між громадянами К. та П.

було укладено усний договір щодо

ремонту навісного двигуна легкого річкового судна. У вказаний день та місце К.
прийшов з набором інструментів та побачив пришвартоване судно з двигуном
обумовленої раніше марки та відповідної модифікації. К. Відкачав воду з човна
та полагодив двигун, після чого зателефонував П. та повідомив, що з метою
перевірки роботи двигуна він хоче його завести, проте в нього немає ключів. П.
на це повідомив, що протягом 20-30 хвилин під’їде. Минуло близько години і К.
набридло чекати. Тоді він обірвав дроти запалювання, з’єднав їх, завів двигун та
вийшов у затоку. Через 15 хвилин К. повернувся на місце стоянки човна, де на
нього чекав П. зі співробітниками поліції, які прибули на його виклик. В ході
слідства К. повідомив, що викрадати човен він не планував, а здійснив
випробувальний заплив з метою перевірки роботи двигуна човна. Слідчий
кваліфікував діяння К. за ч. 1 ст. 278 КК.
Чи правильна ця кваліфікація? Обґрунтуйте відповідь.
Ні, адже немає підстав для кваліфікації дій як угон або захоплення
залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна, адже
предметом злочину передбаченого ст. 278 КК є пасажирський або вантажний
потяг, локомотив, дрезина та інші механічні транспортні засоби. До морських та
річкових суден належать пасажирські, вантажні, риболовні, рятувальні,
допоміжні (буксири) і т. ін., за винятком маломірних суден (човни, байдарки
тощо). А в нас легкове річкове судно.
Також суб’єктивна сторона злочину виражається у прямому умислі.
Винна особа усвідомлює фактичні ознаки вчиненого діяння, розуміє його
суспільно небезпечний і протиправний характер та бажає вчинити такі дії.
Мотиви та мета угону чи захвату вказаних транспортних засобів можуть бути
різними. Вони не впливають на кваліф кацію і можуть враховуватись лише при
призначенні покарання.
Тобто предмет не підходить, прямого умислу немає, тобто немає складу
злочину передбаченого ст. 278 КК України.
і­
 Винний повинен нести відповідальність за ст. 356 КК України -
самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку,
вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим
громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими
діями була запод яна значна шкода інтересам громадянина, державним чи
громадським інтересам або інтересам власника.
Але відповідальність за цією статетю настане лише якщо власник доведе,
що діями винного нанесено значну шкоду інтересам громадянина, державним
чи громадським інтересам або інтересам власника.
Самоправство є кримінально караним лише за умови заподіяння діями
винного значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським
інтересам або інтересам власника. Поняття значної шкоди є оціночним і
вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин
справи.
Проведіть відмежування кримінальних правопорушень,
передбачених ст. 278 і ст. 356 КК.
Статтею 356 КК України передбачена відповідальність за самоправство,
тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-
яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або
підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна
значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або
інтересам власника.
Об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок реалізації
фізичними та юридичними особами своїх прав та виконання обов'язків,
нормальна управлінська діяльність і авторитет органів державної влади та
органів місцевого самоврядування.
З об'єктивної сторони злочин характеризується сукупністю таких ознак: 1)
самовільним, всупереч встановленому законом порядку, вчиненням будь-яких
дій; 2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або
юридичних осіб; 3) заподіянням такими діями значної шкоди
і­
правоохоронюваним інтересам; 4) причиновим зв'язком між діями винної особи
та значною шкодою.
Самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного
або уявного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без
законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу
закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з
порушенням порядку (наприклад, особа, яка на законній підставі отримала
ордер на квартиру, не очікуючи виїзду попередніх мешканців, самовільно її
займає). Під уявним (передбачуваним, гаданим) слід розуміти право, стосовно
належності якого собі винна особа помиляється. Насправді цим правом суб'єкт
не володіє.
Стаття 278 КК України: угон або захоплення залізничного рухомого
складу, повітряного, морського чи річкового судна. Предметом злочину на
залізниці є пасажирський або вантажний потяг, локомотив, дрезина та інші
механічні транспортні засоби. Повітряне судно - це літальний апарат, який
підтримується в атмосфері завдяки його взаємодії з повітрям (літак, вертоліт,
дирижабль тощо). До морських та річкових суден належать пасажирські,
вантажні, риболовні, рятувальні, допоміжні (буксири) і т. ін., за винятком
маломірних суден (човни, байдарки тощо). Для кваліфікації не має значення
відомча підпорядкованість транспортних засобів.
Об’єктивна сторона злочину виражається в угоні або захопленні
зазначених транспортних засобів.Суб’єктом злочину є будь-яка особа, в тому
числі і працівник транспорту, яка досягла 14 років.
Що є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст.
278 КК?
Предметом злочину є залізничний рухомий склад, повітряне, морське чи
річкове судно. Повітряне судно - це літальний апарат, який підтримується в
атмосфері завдяки його взаємодії з повітрям (літак, вертоліт, дирижабль тощо).
До морських та річкових суден належать пасажирські, вантажні, риболовні,
рятувальні, допоміжні (буксири) і т. ін., за винятком маломірних суден (човни,
байдарки тощо).
 Задача 2. Працівниками Служби безпеки України посеред кукурудзяного
поля, неподалік від державного кордону України з республікою Польща, було
виявлено пошкоджений безпілотний літальний апарат з пакунками цигарок. В
ході слідства було встановлено, що його власником є громадянин С., який
модифікував цей літальний апарат та використовував для переміщення цигарок
та інших товарів через кордон між Україною та республікою Польща. Було
встановлено не менше 25 випадків таких польотів. Дії С. були кваліфіковані за
ст. 281 КК.
Чи правильна кваліфікація дій С.?
Ні, адже порушення правил повітряних польотів передбачає вчинення дій,
які заборонені цими правилами {наприклад, паління на борту повітряного
судна, перевезення легкозаймистих речовин, самовільне відчинення дверей),
або ж у невиконанні тих приписів, які особа могла і повинна була виконати
(відмова від користування ременями безпеки тощо). Під правилами безпеки
польотів повітряних суден слід розуміти нормативно-правові акти. які
регламентують політ по вітряних суден, а також вказівки командира та членів
екіпажу повітряного судна, які випливають з них і є обов\’язковими для осіб, що
перебувають на\’ньому під час польоту. Польотом є час від моменту зачинення
дверей перед початком рейсу і до моменту дачі дозволу пасажирам виходити з
повітряного судна після прильоту.
Також повітряний транспорт - це цивільні повітряні судна, місця для їх
приземлення (аеродроми, вертолітні майданчики) з обладнанням, яке забезпечує
зліт і посадку літальних апаратів, включаючи засоби зв'язку та керування
повітряним рухом, сигнальні вогні тощо (про поняття повітряних суден див.
коментар до ст. 269). Не належать до об'єктів повітряного транспорту апарати на
повітряній подушці (які тримаються над землею чи водою завдяки
надлишковому тиску повітря під корпусом), повітряні кулі без двигунів,
парашути.
Повітряне судно – це літальний апарат, що тримається в атмосфері за
рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим
від земної поверхні, і здатний маневрували в тривимірному просторі. До
повітряних суден належать як ті, що важчі за повітря (літаки, геліокоптери,
планери), так і легші (дирижаблі). Водночас не є повітряними суднами апарати,
які підтримуються в повітрі близько до поверхні води чи землі за рахунок тиску
повітря, відбитого від поверхні,- судна, човни, всюдиходи на повітряній
подушці.
Тобто безпілотний літальний апарат не є повітряним транспортом або
повітряним судном, також відсутній суб’єкт, якщо знайдуть власника, його
можна буде притягнути до відповідальності за контрабанду, під контрабандою,
тобто дії, за які особа притягається до кримінальної відповідальності розуміють
переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з
приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних,
сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї або
боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї або бойових припасів до
неї), частин вогнепальної нарізної зброї, а також спеціальних технічних засобів
негласного отримання інформації, лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та
рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших
лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України,
підакцизних товарів (крім електричної енергії), наркотичних засобів,
психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих
лікарських засобів .
Які літальні апарати слід відносити до повітряних суден?
До повітряних суден, на яких може бути вчинено цей злочин, належать:
літаки, вертольоти, дирижаблі, планери, які не підпорядковані військовим
повітряним силам та органам цивільної авіації. Власниками цих повітряних
суден можуть бути окремі фізичні або юридичні особи.
Хто виступає суб’єктом кримінального правопорушення,
передбаченого ст. 281 КК?
Суб’єктом злочину може бути пілот або член екіпажу повітряного судна,
які не є працівниками повітряного транспорту. За цією ознакою потрібно
проводити відм жування цього злочину від порушення правил безпеки руху або
е­
експлуатації залі ничного, водного або повітряного транспорту (ст. 276 КК), де
суб’єктом є працівник повітряного транспорту.

Задача 3. А., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, переходив в

темну пору доби проїзну частину дороги у непередбаченому для цього місці,
після чого через втому вирішив лягти на смугу, призначену для руху
транспорту, щоб відпочити. В цей час по дорозі рухався автомобіль, водій якого
Д. не зміг своєчасно виявити небезпеку, а коли виявив, то був змушений для
уникнення наїзду на А. змінити напрямок свого руху ліворуч та виїхати на
смугу зустрічного руху, що призвело до його зіткнення з іншим автомобілем під
керуванням С. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водієві Д. Та
пасажиру автомобіля під керуванням С. було заподіяно смерть, а водієві С. було
заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Дайте кримінально-правову оцінку вчиненому.
Водій буде нести відповідальність. На думку ВС (колегія суддів Другої
судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 523/12810/15-к.),
незалежно від причин виникнення небезпеки для руху або перешкоди, водій
зобов’язаний був дотримуватися правил дорожнього руху та виконати вимоги
як пункту 10.1, так і 12.3 Правил, зокрема при виявленні пішохода негайно
вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.
Таким чином, той факт, що небезпеку для руху, а саме перебування пішохода на
проїзній частині дороги, створено внаслідок власної протиправної поведінки
пішохода, не звільняє водія від виконання вимог зазначеного пункту Правил.
Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
включає три обов`язкові ознаки: діяння - порушення правил безпеки
дорожнього руху або експлуатації транспорту; наслідки у вигляді заподіяння
потерпілому тяжкого тілесного ушкодження; причинний зв`язок між
порушенням правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і
зазначеними у статті наслідками.
Судово-медична експертиза дозволяє з'ясувати характер тілесних
ушкоджень учасників даної пригоди; причину смерті, якщо в результаті ДТП
з­
настала смерть учасника дорожнього руху; з'ясовує питання щодо наявності
ступеня алкогольного сп’яніння учасників дорожнього руху; визначає механізм
утворення тілесних ушкоджень та їхнього зв’язку з подією, з’ясування стану
здоров’я потерпілих.
Чи може підлягати кримінальній відповідальності за порушення
Правил дорожнього руху пішохід?
Якщо винною за вчинення ДТП особою було визнано пішохода, то
покарання настає за статтею 291 Кримінального кодексу України, що
регламентує відповідальність за порушення чинних на транспорті правил, норм
і стандартів виготовлення, переобладнання, ремонту транспортних засобів,
якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки та карається
штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням
волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до п'яти років.
Як вирішується питання про кримінальну відповідальність за
наявності вини в дорожньо-транспортній пригоді і пішохода, і водія.
Відповідно до пункту 20 ПП ВСУ «Про практику застосування судами
України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього
руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення
на транспорті » - при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286
КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та
мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або
експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після
вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв
транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і
правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і
обтяжують покарання, та особу винного.
Відповідно до пункту 19 ПП ВСУ «Про практику застосування судами
України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього
руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення
на транспорті» - якщо для вирішення питань, які виникли у справі про
злочин проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, потрібні
спеціальні знання, суд має призначити експертизу. У відповідній ухвалі
(постанові) слід навести необхідні експерту вихідні дані, що ґрунтуються на
матеріалах справи. За наявності в них різних даних щодо обставин події суд
доручає експерту дати висновок стосовно кожного з варіантів окремо. На
підставі аналізу всіх зібраних у справі доказів суд повинен зазначити у вироку,
які вихідні дані він визнав такими, що відповідають дійсності, і з їх
урахуванням оцінити висновок експерта. При цьому слід виходити з того, що
згідно зі ст. 67 Кримінально-процесуального кодексу України висновок
експерта не має наперед установленої сили, а також переваги перед іншими
доказами і, як і всі вони, має бути оцінений судом за внутрішнім переконанням,
що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин
справи в їх сукупності та відповідно до закону.
Якщо особою, яка спричинила виникнення ДТП є водій транспортного
засобу, то відповідальність настає за ст. 286 Кримінального кодексу України
(порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту
особами, які керують транспортними засобами). Санкція даної статті
передбачає покарання в залежності від ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
Якщо в результаті ДТП потерпілому було завдано середньої тяжкості
тілесне ушкодження - штраф від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років,
або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох
років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до
трьох років.
Якщо в результаті ДТП настала смерть потерпілого або заподіяно тяжке
тілесне ушкодження - позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з
позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років
або без такого.
Якщо ДТП спричинило загибель кількох осіб - позбавленням волі на
строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними
засобами на строк до трьох років.