100. М. побачив, що його колишня дружина почала зустрічатися із Ф.

Розпитавши про суперника у знайомих, М. дізнався, що Ф. працює суддею. У

М. виник план вбити Ф. Для його реалізації він взяв каністру з бензином і вночі,
будучи впевненим у тому, що Ф. заходиться вдома, проник до його будинку,
вилив в одній із кімнат бензин і підпалив. Пожежникам вдалося вчасно загасити
полум’я. Як стало відомо пізніше, Ф. тієї ночі був у друзів. Вартість
пошкодженого майна становила 15 тис. грн.
Кваліфікуйте дії М. Чи змінилася б кваліфікація дій М., якщо він бажав смерті
Ф. через наявність обвинувального вироку, винесеного його новій дружині?
Перед вирішенням завдачі ознайомтеся із ухвалою Верховного Суду від
27.03.2019 р. у справі № 1-8/2012.
Кваліфікація дій М-ч. 2 ст. 194 ККУ.
Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна
1.Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у
великих розмірах, - карається штрафом від однієï тисячі до чотирьох тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами
на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами
на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або
позбавленням волі на той самий строк.
2.Те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим
загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо
великих розмірах, або спричинило загибель людей чи iншi тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Коментар:
Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності.( Додатковими
факультативними об'єктами можуть виступати громадський порядок, екологічна
безпека, життя і здоров'я людини.)
(Предметом злочину може бути будь-яке майно, як рухоме, так і нерухоме, крім
окремих його видiв, i знищення чи пошкодження яких передбачено КК як
спеціальний вид знищення чи пошкодження майна. очині,) Предметом
знищення чи пошкодження у злочині передбаченому ст. 194, може бути тільки
чуже майно.
Об'єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями,
які полягають у знищеннi чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у
великих розмірах і причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.
Умисне знищення чи пошкодження майна шляхом небезпечних наслідків. При
цьому наслідки мають головне значення, оскільки саме з ними закон пов'язує
момент закінчення злочину,
За своєю конструкцією склад злочину, передбачений ст. 194, є матеріальним.
Знову ж таки Обов'язковими ознаками його об'єктивної сторони є заподіяння
цим діянням великої шкоди і причинний зв'язок між діянням та заподіяною
шкодою.
Цей злочин є закінченим з моменту, коли чуже майно пошкоджено або знищено
і (шкода від цього є великою). Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка
досягла 16-річного (ч. 1 ст. 194) або 14-річного (ч. 2 ст. 194) віку.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.
При цьому свідомістю винного охоплюється той факт, що в результаті його дій
власникові майна заподіюється велика шкода. У даному випадку, так як був
пiдпал, то приоритетним є саме спосіб вчинення для ч. 2 ст. 194 ККУ, а не
розмiр завданої шкоди.
Судова практика:
Ухвала Верховного Суду від 27.03.2019 р. у справі № 1-8/2012:
Частина 2 статті 194 КК України передбачає відповідальність за "те саме діяння,
вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або
заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило
загибель людей чи інші тяжкі наслідки".
Кваліфікований склад, передбачений у ч. 2 ст. 194 КК, містить кілька
альтернативних (окремих) кваліфікуючих ознак:
1) вчинення шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним
способом, або
2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або
3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків.
При цьому обґрунтовано кожній із них надано цілком самостійне значення.
Якщо припустити, що словосполучення "те саме діяння", застосоване
законодавцем у ч. 2 ст. 194 КК віддзеркалює повністю ч. 1 цієї статті, тобто:
"умисне знищення або пошкодження чужого майна", і "заподіяння шкоди у
великому розмірі", то за такого підходу кожна із обставин, зазначених у ч. 2 ст.
194 КК потребує у якості попередньої умови встановлення також заподіяння
шкоди у великому розмірі. Наприклад, при наявності такої кваліфікуючої
ознаки як " заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах", що
свідчить про необхідність установлення саме такого розміру шкоди,
безвідносно від наявності інших обставин та великого розміру, зазначеного у ч.
1 ст. 194 КК.
Якщо ж стати на позицію, що і тут потрібно встановити шкоду у великих
розмірах як у ч., 1, то вийде, що спочатку слід встановити великий а потім ще й
особливо великий розмір шкоди. Так само обставина "спричинення загибелі
людей чи інші тяжкі наслідки", вкрай обмежує можливості застосування цієї
частини, залишаючи за межами кримінальної відповідальності випадки, коли
умисне знищення або пошкодження чужого майна не супроводжувалося
заподіянням шкоди у великому розмiрi, але спричинило загибель людей чи iншi
тяжкі наслідки . Такий підхід є вкрай суперечливим
Тобто під словами "те саме діяння" законодавець має на увазі лише "суспільно
небезпечне діяння", як ознаку об'єктивної сторони складу аналізованого
злочину. Нормативний зміст складу даного злочину пов'язаний з особливим
варіантом його утворення - заміщення обов'язкової характеристики основного
складу - "що заподіяло шкоду у великих розмірах" обтяжуючими обставинами
"те саме діяння, що: вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим
загальнонебезпечним способом; заподіяло майнову шкоду в особливо великих
розмірах; спричинило загибель людей; спричинило iншi тяжкі наслідки. В
цьому разі "заподіяння шкоди у великих розмірах" до змісту формулювання "те
саме дiяння" не входить.
В тексті статті 194 КК, не має такої тісної ув'язки між приписами частини
першої та частини другої цієї статті КК, яка б беззаперечно свідчила, що для
вчинення цього злочину другою, обов'язковою ознакою є і заподіяння шкоди у
великих розмірах.
Законодавець під час формулювання кваліфікованих складів злочинів,
використовує конструкції кваліфікованих формальних складів злочинів, а
основний склад злочину є матеріальним, то під час кваліфікації за частинами 2,
3 тощо наслідки злочину, зазначені у частині 1 відповідної статті, не у
враховуються.
Диференціюючи кримінальну відповідальність за умисне знищення або
пошкодження чужого майна, у випадку вчинення відповідного злочину шляхом
підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, то обов'язковою
характеристикою є не наслідки, а "загальнонебезпечний спосіб знищення або
пошкодження".
Спосіб знищення є пріоритетним, оскільки основним аргументом на його
користь є більш вагома соціальна значущість ( суспільна небезпека ) способу
знищення або пошкодження чужого майна порівняно з "шкодою у великих
розмірах". Кримiналiзацiя такого посягання на майно переслідує за мету
захистити не лише відповідні аспекти відносин власності, але і таке правове
благо, як громадська безпека.
Суд приходить до висновку, що словосполучення "те саме діяння", яке
використовується в диспозиції ч.2 ст.194 КК, указує на те, що до діяння в цій
статті слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода у великих
розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для ч.1
ст.194 КК і не є необхідною для квалiфiкацiї за ч.2 цієї статті. При кваліфікації
випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху
чи іншим загальнонебезпечним способом (ч.2 ст.194 КК) не має правового
значення розмiр спричиненої майнової шкоди.
чи змінилася б кваліфікація дій М., якщо він бажав смерті Ф. через наявність
обвинувального вироку, винесеного його новій дружині?
Так, тоді дії б були кваліфіковані за ч. 2 ст. 378 ККУ:
Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного
засідателя чи присяжного
1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить судді, народному
засідателю чи присяжному або їх близьким родичам, у зв'язку з їх діяльністю,
пов'язаною із здійсненням правосуддя, - караються арештом на строк до шести
місяців або позбавленням волі на строк до п'яти років.
2. Ті самі дії, вчиненi шляхом підпалу, вибуху або iншим загальнонебезпечним
способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,
караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.
Висновок:
- Кваліфікація дій М-ч. 2 ст. 194 кку.
 - Чи змiнилася б квалiфiкацiя дiй М., якщо він бажав смерті Ф. через
наявність обвинувального вироку, винесеного його новій дружині? Так,
тоді дії б були кваліфіковані за ч. 2 ст. 378 ККУ.

108. Американець Дж. сів до таксі Б. і запитав «How much money will be coast a
trip to good night club?». Водій англійською не розумів, але написав «250».
Приїхавши до клубу, Дж. дав водієві 250 доларів США. Насправді вартість
поїздки була 250 грн, але Б. вирішив скористатися незнанням іноземця, тому
здачі не дав і поїхав. У нічному клубі Дж. познайомився з І. Придбавши їй
кілька дорогих коктейлів, вони потанцювали, поговорили і поїхали до його
готелю. Прибувши на місце, вони ще випили шампанського. Після чого Дж.
прокинувся лише по обіді з поганим самопочуттям від настирливого стукоту в
двері – це був його партнер по бізнесу, який не дочекався його в офісі. Останній
викликав швидку та поліцію, бо в номері зникли гроші й годинник на загальну
суму 85 тис. грн.
Невдовзі І. й Б. було затримано. СМЕ знайшла у крові Дж. сліди клофеліну,
який йому підсипала І., щоб останній втратив свідомість, чим завдала йому
легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров’я
чи незначної втрати працездатності.
Кваліфікуйте дії Б. й І. Ознайомтеся із постановами Верховного Суду від 11
грудня 2018 р. у справі № 712/7368/13-к, від 2 жовтня 2018 р. у справі №
127/9767/14-к, від 1 листопада 2018 р. у справі № 211/3761/15-к та від 3 квітня
2018 р. у справі № 640/3217/17.
Кваліфікуйте дії Б. та 1.:
Дії потрібно кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 ККУ. За те, що Б взяв замість потрібних 250 г грн, 250
доларів США, відповідальність не наступатиме. Підтвердження:
Постанова Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про злочини проти власності" від
06.11.2009 №10:
Якщо особа заволодiває чужим майном, свідомо скориставшись чужою помилкою, виникненню якої
вона не сприяла, та за відсутності змови з особою, яка ввела потерпілого в оману, вчинене не може
розглядатись як шахрайство.
Щодо неможливості кваліфікації дій з викраденням майна, як шахрайства:
17. Вiдповiдно до статті 190 КК ( 2341-14 ) шахрайство - це заволодiння чужим майном або придбання
права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи
зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві
застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи
обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайства є добровільна
передача потерпілим майна чи права на нього.
Слід мати на увазі, що коли потерпіла особа через вік, фізичні чи психічні вади або інші обставини не
могла правильно оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними,
передачу нею майна чи права на нього не можна вважати добровільною. У нашому випадку,
потерпілий через клофелін, який йому підсипала І., щоб останній втратив свідомість, не міг правильно
оцінювати і розуміти зміст, характер і значення своїх дій або керувати ними.
Щодо крадіжки:
Стаття 185. Крадіжка
1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) - карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти
до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до
шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної
шкоди потерпілому, - карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.
Коментар щодо таємності:
Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно
для потерпілих чи інших осіб. Як правило крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб
(власників, володільцiв майна, осiб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою
визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності
потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані),
але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним
також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але
непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка).
Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб,
які через свiй фізіологічний чи психічний стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне захворювання
тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна: не можуть правильно оцінити і
розуміти зміст, характер і значення дій винного. Це також стосується випадків, коли протиправне
вилучення чужого майна здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють злочинного
характеру дій винного, вважаючи, що таке майно належить йому на праві власності або він має право
розпорядитися цим майном. Тобто, йдеться про випадки, коли у осіб, які спостерігають за
протиправним вилученням майна, відсутнє чітке розуміння щодо правового режиму майна - його
фактичної належності або повноважень винного стосовно такого майна. Вилучаючи майно за таких
обставин, винний розраховує, що його дії не будуть сприйматися особами, у присутності яких це
вилучення здійснюється, як протиправні. При цьому для введення сторонніх осіб в оману щодо
законності своїх дій винний може як використовувати обставини, що об'єктивно склалися на момент
вилучення чужого майна, так і за допомогою різних засобів (наприклад, шляхом демонстрації певних
документів, використання спеціального одягу чи транспорту) сам створювати у таких осіб враження
про їх правомірність. Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення
чужого майна; то скоєне не утворює шахрайства і потребує кваліфікації за ст. 185.
Постанова Пленуму ВСУ "Про судову практику у справах про злочини проти власності" від
06.11.2009 №10:
Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості у оби та даних про те, умислу винної
чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. У зв'язку з цим викрадення
належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого,
але й у присутності стороннiх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати
йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні).
Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови,
що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли
викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані,
що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан
сп'яніння).
22. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як
проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні мати на увазі таке.
Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них
будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом
обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає
змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
Звертаємо увагу і на цей пункт ППВСУ:
10. Застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи
сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном потрібно розглядати як насильство і
залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було, кваліфікувати такі дії за
частиною другою статті 186 КК або за відповідною частиною статті 187 КК. Якщо застосування таких
засобів було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого
тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату
працездатності, середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження, вчинене належить
кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння будь-
якого із цих наслідків.
У нашому випадку, застосування клофеліну не призвело до заподіяння легкого тілесного
ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності,
середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження.
вчинене належить кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість
заподіяння будь-якого із цих наслідків.
У нашому випадку, застосування клофеліну не призвело до заподіяння легкого тілесного
ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності,
середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження. Мені здається, що вчинене не належить
кваліфікувати як розбій, адже винна особа навряд чи усвідомлювала можливість заподіяння будь-
якого із цих наслідків
Висновок: дії Б та I nоmрiбно кваліфікувати за ч. 3 cm. 185 ККУ.

116. М. зайняв земельну ділянку, яка знаходилася поряд із орендованою ним

земельною ділянкою, і побудував на ній ряд торгових павільйонів. Як він
пояснив, ця земля була нічийною, не доглядалася, була засміченою, заросла
бур’янами, хоча й знаходиться в жилому масиві. Тому він і зайняв її, прибрав і
«розширив» торговельні ряди, що принесли лише користь мешканцям
мікрорайону міста.
Варіант: слідчими було встановлено, що ця ділянка є 3-метровою охоронною
зоною теплопроводу.
Кваліфікуйте дії М. Ознайомтеся із постановою Касаційного
господарського суду Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №
910/24189/16.
Кваліфікація дій М - ч. 3 ст. 197-1 ККУ
Стаття 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво
3.Самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її
законному володільцю або власнику, - карається штрафом від двохсот до
трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на
строк до шести місяців.
4.Самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене особою, раніше судимою за
кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею, або групою осіб,
або щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних
зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах
особливого режиму використання земель, карається обмеженням волі на строк
від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.
5.Самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій
земельній ділянці, зазначеній у частині першій цієї статті, - карається
штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням
волі на строк до трьох років.
6.Самовільне будівництво будiвель або споруд на самовiльно зайнятій
земельній ділянці, зазначеній у частині другій цієї статті, або вчинене
особою, раніше судимою за таке саме кримінальне правопорушення або
кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою цієї статті,
- карається позбавленням волі на строк від одного до трьох років.
Варіант: слід встановлено, що ця ділянка є 3-метровою охоронною зоною
теплопроводу. Кваліфікація дій М: ч. 4 ст. 197-1 ККУ Коментар до статті:
У цій статті передбачено відповідальність за два самостійних (хоч і пов'язаних
між собою) злочини самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано
значної шкоди її законному володiльцю або власнику (ч. 1), i самовільне
будівництво будiвель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці (ч.
3). Відповідальність за вчинення обтяжують кваліфікуючі ознаки, вказані,
відповідно, у ч. 2 і ч. 4 коментованої статті.
Потерпілим від злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 3 ст. 197-1, є законний
володілець або власник самовільно , зайнятої земельної ділянки. До законних
володільців належать землекористувачі - особи, які мають право постійного
користування земельними ділянками, орендарі земельних ділянок, особи, які
використовують чужі земельні ділянки для сільськогосподарських потреб
(емфітевзис) або для забудови (суперфіцій), а також концесіонери. Права
землекористувачів (за винятком права відчужувати земельну ділянку,
передавати її в оренду, заставу, спадщину, а також якщо інше не передбачене
законом або договором) збігаються з правами власників земельних ділянок.
Йдеться, зокрема, про права: самостійно господарювати на землі; власності на
посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену
продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб
наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси,
водні об'єкти, а також iншi корисні властивостi землi; споруджувати житлові
будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Основним безпосереднiм об'єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1, є
право власності на землю (право володiння i користування землею), а злочину,
передбаченого ч. 3, - встановлений законодавством порядок будівництва на
земельних дiлянках вiдповiдних об'єктів (будівель та споруд). Додатковими
об'єктами вказаних злочинів виступають, зокрема: правомірна управлінська
діяльність державних і самоврядних органів у галузі земельних та i
архітектурно-будівельних відносин; система оподаткування (винні у
самовільному зайнятті земельних ділянок, як правило, не сплачують плату за
землю, яка включає земельний податок й орендну плату за земельні ділянки
державної і комунальної власності і входить у систему оподаткування).
Предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1, виступає конкретна земельна
ділянка, під якою треба розуміти частину земної поверхні з установленими
межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Під будівлею як предметом злочину, передбаченого ч. 3 ст. 197-1, слід розуміти
об'єкт будівництва, призначений для постійного або тимчасового перебування
людей iз захистом їх від впливу несприятливих атмосферних умов (житловий
будинок літня кухня, школа, вокзал тощо). Споруда - це об'ємна, площинна або
лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система (інженерно-
будівельний об'єкт), що не належить до будівель і яка складається з несучих та в
окремих випадках з огороджувальних конструкцій і призначена до виконання
виробничих процесів різних видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування,
для тимчасового перебування людей, пересування людей та вантажів тощо
(наприклад, цех, склад, сарай, гараж, погріб, вежа, міст, тунель).
Для кваліфікації за ч. 3 і ч. 4 ст. 1971 не має значення те, яке призначення має
самовільно збудована будівля або споруда - житлово-цивільне, комунальне,
промислове або інше.
Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1, полягає у
самовільному зайняттi земельної ділянки, а злочину, передбаченого ч. 3 цієї
статті, - у самовільному будівництві будівель або споруд на самовiльно зайнятій
земельній ділянці.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною: особа
усвідомлює, що самовільно, з порушенням встановленого порядку займає
(захоплює) чужу для неї земельну ділянку, передбачає, що власнику чи
законному володільцю буде спричинена її діями значна шкода, і бажає цього.
Мотив і мета злочину - корисливі та інші.
Суб’єкт злочину - особа, яка досягла 16-річного віку.
Якщо вказаний у ст. 197-1 злочин вчинює службова особа шляхом
використання службового становища, все вчинене охоплюється ст. 364 КК.
Висновок:
За оригінальною умовою: кваліфікація дій М - Ч.3 ст. 197-1 ККУ.
Варіант: слідчими було встановлено, що ця ділянка є 3-метровою охоронною
зоною теплопроводу: кваліфікація дій М: ч. 4 ст. 197-1 ККУ.

121. К., який відпочивав на березі моря, знайшов у піску золотий годинник, на
зворотній стороні якого було зроблено дарчий надпис на ім’я В. Через деякий
час, при випадковій зустрічі у ресторані, В. упізнав свій годинник і звернувся до
К. із вимогою повернути годинник, на що отримав відмову. В. звернувся до
Національної поліції, після чого було зареєстроване кримінальне провадження
за статтею 193 КК України.
Вирішіть питання про відповідальність К. Що є предметом кримінального
правопорушення, передбаченого ст. 193 КК України? Чи може кримінальний
закон бути застосований за аналогією? Чим відрізняється можливість
застосування за аналогією норм Загальної та Особливої частин КК України?
Чи зміниться рішення, якщо буде встановлено, що це ще годинник прадідуся В.?
На мою думку, дiї К. мають бути кваліфіковані за ст. 193 КК «Незаконне привласнення особою
знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї». Важливим моментом при притягнені
винною особи до кримінальної відповідальності за ст. 193 КК є те, що знайдене або таке, що
випадково опинилося в особи чуже майно і скарб повинні мати ознаки особливої цінності.
Питання про особливу цінність чужого майна чи скарбу так само, як і належність його до історичних,
наукових, художніх або культурних цінностей, слід вирішувати в кожному конкретному випадку на
підставі висновку судової експертизи.
Знайдене або таке, що випадково опинилося в особи і привласнене нею майно, має бути для неї
чужим. Це означає, що така особа не має на це майно ні дійсного, ні передбачуваного права. Воно
фактично належить на праві власності (державної, комунальної, приватної), iншiй особі - юридичній
або фізичній.
Так як в нашій ситуації годинник є золотим, то це може вказувати на особливу цінність, адже золото -
це дорогоцінний метал.
Об'єктом такого злочину є, як і в інших злочинах проти власності, право власності. Винний не має
законного права володіти, користуватися чи розпоряджатися чужим майном або скарбом, якi вiн
знайшов чи які у нього випадково опинились. Таке право належить власникові чи законному
володільцю загубленої речі чи майна, яке випадково вибуло із їх володіння.
Об'єктивна сторона злочину полягає у привласненні особою знайденого або такого, що випадково
опинилося у неї, чужого майна. Привласнення знайденого чужого майна полягає у тому, що особа
заволодіває виявленим нею майном, що вибуло з фактичного володіння власника цього майна. До
знахідки слід відносити виявлене і привласнене особою чуже майно, власник якого позбавився його,
наприклад, під час перевезення (випало з автомобіля, вагона) або в результаті стихійного лиха
(повені) тощо.
До знайденого чужого майна належить і скарб, який при його виявленні повинен бути переданий
державному органу чи органу місцевого самоврядування. Для такої форми вчинення злочину
характерне те, що суб'єкт не вчиняє жодних дій для повернення власнику належного йому і
втраченого ним майна. Останнє виявляється в його володінні випадково, внаслідок знахідки. В нашій
ситуації, об'єктивна сторона злочину виявилась у тому, що К. не вчиняв жодних дій, щоб повернути
годинник законному володiльцю.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом, що поєднаний з
корисливими мотивом і метою.
Суб’єктом злочину, за ст. 193 КК, може бути будь-яка фізична осудна особа, якій виповнилось 16
років.
Що є предметом кримінального правопорушення, передбаченого см. 193 КК України?
Предметом злочину, передбаченого ст. 193 КК, може бути лише майно, яке:
1) є чужим для винного;
2) знайдене винним чи випадково опинилося в нього;
3) має особливу історичну, наукову, художню, культурну цінність або є скарбом.
Знайденим слід вважати таке чуже майно, яке вийшло iз фактичного володіння власника і на момент
його привласнення винним знаходиться у бездоглядному стані. Зокрема, йдеться про втрачені речі,
тобто предмети, які, як правило, не мають ідентифікаційних ознак належності і перебувають у
невідомому для власника місці. Виявлення таких печей відповідно до цивільного законодавства
розцінюється як зна Закон зобов'язує того, хто знайшов загублену рiч, негайно сповістити про це
особу, яка й загубила, або міліцію, або відповідний орган адміністративно територіального утворення
чи адміністрацію вiдповiдної організації.
Чи може кримінальний закон бути застосований за аналогією?
Чинне кримінальне законодавство України містить пряму заборону на застосування закону за
аналогією: «Застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено».
Заборона зумовлена тим, що відповідальність за Кримінальним Кодексом України можлива тільки за
вчинення суспільно небезпечного діяння, прямо передбаченого нормою Особливої частини, де
дається вичерпний перелік злочинів.
Стаття 58 Конституції України проголошує: «Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх
вчинення не визнавалися законом як правопорушення». Повинен діяти непорушний принцип: «немає
покарання без закону», що служить гарантією захисту закону. Прикладом зловживання аналогією в
галузі кримінального законодавства мало місце у фашистській Німеччині і тим самим на
законодавчому рiвнi вiдкрився шлях для судової сваволі і розправи з політичними супротивниками.
Чим відрізняється можливість застосування за аналогією норм Загальної та Особливої частин КК
України?
У Загальній частині Кримінального кодексу представлено норми загального значення, які визначають
основи кримінальноï вiдповiдальності, надають поняття злочину, визначають види та межі покарання
за злочини, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання та ін.
В Особливій частині Кримінального кодексу визначається кримінальна відповідальність за окремі
злочини. Норми Особливої частини можна застосовувати лише на базі Загальної частини КК, а такому
застосування норм Особливої частини без урахування та згадування положень Загальної частини -
неможливо.
Чи змiниться рішення, якщо буде встановлено, що це ще годинник прадідуся В.?
На мою думку, ні, адже для того, щоб діяння можна було кримiналiзувати достатньо, щоб предмет
злочину, тобто, годинник мав цінність, так як годинник й так золотий, то те що він ще старий не може
вже вказувати на його «додаткову» цінність.