104

У разі надання жінкам відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений
ним орган зобов’язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки
незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному
робочому році. Тобто ст. 180 КЗпП і п. 3 ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996р.
№ 504 прямо формулюють право жінок на використання відпустки безпосередньо перед
відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або безпосередньо після неї. Для одержання
щорічних основної і додаткової відпусток у зазначений час жінка повинна подати власникові
довідку медичної установи (при наданні щорічних відпусток перед відпусткою у зв’язку з
вагітністю та пологами). Жінка може реалізувати своє право на використання відпустки за умови,
якщо на день початку щорічних основної і додаткової відпусток вона має стаж роботи в рахунок
робочого року, за який вона просить надати їй щорічні відпустки, тривалістю хоча б один день.
Надання щорічних відпусток у рахунок робочого року, який ще не почався, законодавство про
працю не передбачає.

ВІДМОВА НЕ ПРАВОМІРНА БО МОЖНА ПРИЄДНАТИ

ЗУ «Про відпустки» Стаття 2. Право на відпустки

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з

підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності
та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі -
підприємство).

ЗУ «Про відпустки» Стаття 17. Відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами

На підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю

та пологами тривалістю:

1) до пологів - 70 календарних днів;2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів -
у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня
пологів.

Тобто кількість днів за ст. 17 Семенко використала, на томість подала заяву на надання їй чергової
відпустки.

Ст. 10 Право ЗУ «Про відпустки»

Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік
роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної

роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:1)
жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які
мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

Отже, Семенко має право на чергову відпустку, відповідно до чинного законодавства про працю.

105

Рішення
Ст. 24 КЗпП

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але
працівника фактично було допущено до роботи.

ЗУ «Про відпустки» Стаття 24. Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки У разі
звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні
щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

ЗУ «Про відпустки» Стаття 6. Щорічна основна відпустка та її тривалість Щорічна основна

відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований
робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

ЗУ «Про відпустки» Стаття 10. Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки
повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної
роботи на даному підприємстві.

Отже, вимога є законною, оскільки зварники працювали на даному підприємстві перший рік.

106

Стаття 84 КЗпП. Відпустки без збереження заробітної плати

У випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його

бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.За
сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження
заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або
уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік

ЗУ «Про відпустки» Стаття 26. Відпустка без збереження заробітної плати за згодою сторін За
сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без
збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або
уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Важливими гарантіями прав працівника при наданні відпусток без збереження заробітної плати,
встановлених статтями 25 і 26 Закону № 504, є те, що на час надання цих відпусток за працівником
зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках (за винятком
відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею
шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) – до
досягнення дитиною шістнадцятирічного віку) зараховується до стажу роботи, що дає право на
щорічну основну відпустку.

На практиці досить часто виникають питання щодо можливості відправлення працівника з

ініціативи роботодавця у відпустку без збереження заробітної плати у зв'язку із призупиненням
роботи на підприємстві, що пов'язано з відсутністю обсягів робіт, замовлень і т. ін., тобто у зв'язку з
простоєм.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відпустки» від 2 листопада 2000 р. №
2073-III частину другу статті 26 Закону № 504, яка передбачала в разі простою підприємства
надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням
в порядку, визначеному колективним договором, вилучено.
Зазначена норма не стимулювала роботодавців до усунення причин простою підприємства, а
навпаки, закріплювала приховане безробіття та соціальну незахищеність працівників (невиплати
допомоги по тимчасовій непрацездатності в період хвороби працівника, відсутність відрахувань із
заробітної плати до Пенсійного фонду, від чого в подальшому залежить розмір пенсії, тощо).
Проблема зайнятості працівників у разі простою частково може бути вирішена шляхом
встановлення неповного робочого часу за угодою між працівником і роботодавцем згідно зі
статтею 56 КЗпП України.

107

Відповідно до частини десятої ст. 10 Закону про відпустки на кожному підприємстві має бути
складений графік відпусток, при складанні якого враховуються інтереси виробництва, особисті
інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Держпраці в Полтавській області роз'яснює, що конкретні терміни складання і порядок

оформлення графіків відпусток законодавством не встановлені, тому підприємство може
самостійно узгодити порядок складання графіка відпусток внутрішніми документами - в
колективному договорі або правилах внутрішнього трудового розпорядку, розпорядженнях,
наказах тощо.

У той же час, згідно з п. 20 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і
службовців підприємств, установ, організацій, графік відпусток складається на кожний
календарний рік не пізніше 5 січня поточного року. Але пізніша дата складання графіка не буде
порушенням, якщо вона вказана в обліковій політиці підприємства.

Графік доводиться до відома всіх працівників, а надання відпусток оформляється наказом

керівника. Нормами законодавства не встановлена форм графіка надання відпусток. Тому
роботодавець може самостійно розробити форму такого документа.

Про дату початку відпустки згідно з графіком роботодавець зобов’язаний письмово повідомити
працівника не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку виходу у відпустку. Це
передбачено ч. 5 ст. 79 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. (далі — КЗпП) і ч. 11 ст.
10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки).

Обов’язок роботодавця повідомляти працівників про початок відпустки поширюється тільки на

щорічні відпустки: основні щорічні відпустки, додаткові щорічні відпустки, що надаються
відповідно до ст. 7 і 8 Закону про відпустки. Про початок інших відпусток, які відображені в графіку
відпусток (соцвідпусток на дітей, «чорнобильських» відпусток тощо), працівників можна не
повідомляти.

Давайте згадаємо, як визначити строк повідомлення. Як уже зазначалося, законодавчі норми

вимагають повідомляти про початок щорічної відпустки щонайменше за два тижні до дати початку
відпустки. Орієнтуємося тут на правила визначення строку, наведені у ст. 2411 КЗпП. Так, у ч. 3 ст.
2411 КЗпП зазначено, що строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.

Оскільки ми знаємо конкретну дату, з якої починається щорічна відпустка, то без проблем можемо
розрахувати граничний строк повідомлення.