Т е м а 10.

Правове регулювання часу відпочинку

1. Поняття та види часу відпочинку.
Під часом відпочинку розуміється час, протягом якого працівник є
вільним без виконання трудових обов’язків і в праві використовувати його на
власний розсуд. Законодавством встановлені такі види часу відпочинку:
перерви протягом робочого дня (зміни); щоденний відпочинок (міжзмінна
перерва); вихідні дні (щотижневий відпочинок); святкові і неробочі дня;
відпустки.
Відповідно до статті 66 КЗпП для відпочинку і харчування
працівникам надається перерва тривалістю не більше двох годин. Ця перерва
не включається в робочий час. Така перерва повинна надаватися, як правило,
через чотири години після початку роботи. Але точний час початку і
закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього розпорядку. На
тих роботах, де через умови виробництва таку перерву встановлювати не
можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі
протягом робочого часу.
При роботі на відкритому повітрі в холодну пору року за рішенням
роботодавця можуть встановлюватися перерви для обігрівання. При цьому
власник або уповноважений ним орган повинні узгодити з профспілковим
комітетом кількість і тривалість таких перерв, а також обладнання місць
обігрівання.
Щоденний (міжзмінний) відпочинок — це відпочинок у роботі між
закінченням одного робочого дня (робочої зміни) та початком наступного
робочого дня (робочої зміни).
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку, відповідно до
статті 70 КЗпП, повинна бути не менш як сорок дві години. Загальним
вихідним днем є неділя. Другий вихідний день, якщо він не визначений
законодавством, визначається графіком роботи підприємства, погодженим з
профспілковим комітетом, і, як правило, має надаватися підряд з загальним
вихідним днем. У випадку, коли святковий або неробочий день збігається з
вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового
або неробочого.
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників
до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу профспілкового комітету і
лише у виняткових випадках. Залучення працівників до роботи у вихідні дні
провадиться тільки за письмовим наказом (розпорядженням) власника.
Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням
іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
2. Щорічна основна відпустка і порядок її надання.
Право на відпочинок усім працівникам гарантують ст. 45 Конституції,
КЗпП, Закон про відпустки та інші нормативно-правові акти.
Так, згідно зі ст. 2 Закону про відпустки право на відпустки мають
громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з
підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності,
виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим
договором у фізичної особи.
Іноземні громадяни та особи без громадянства, які працюють в Україні,
мають право на відпустки нарівні з громадянами України.
Згідно з ст. 6 Закону України "Про відпустки" щорічна основна
відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні
за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового
договору. Також цією статтею для окремих категорій працівників
встановлено більшу тривалість щорічної основної відпустки.
Крім цього, для окремих категорій працівників тривалість щорічної
основної відпустки може установлюватися спеціальними актами
законодавства, проте тривалість їх відпустки не може бути меншою 24
календарних днів, а для осіб інвалідністю I і II груп - не менше 30
календарних днів, для для осіб інвалідністю III групи - не менше 26
календарних днів, для осіб віком до 18 років - не менше 31 календарного дня.
 Водночас Кабінетом Міністрів України 14 квітня 1997 року прийнято
постанову № 346, якою затверджено Порядок надання щорічної основної
відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів
та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших
установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та
науковим працівникам.
Поряд із щорічною основною відпусткою Закон України "Про
відпустки" передбачає також щорічні додаткові відпустки, до яких належать:
- додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами
праці;
- додаткова відпустка за особливий характер праці;
- інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не
може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на
підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.
Тривалість відпусток незалежно від режимів та графіків роботи
розраховується в календарних днях.
Щорічні відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб
вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.
Право працівника на щорічні відпустки повної тривалості у перший рік
роботи настає після закінчення 6 місяців безперервної роботи на даному
підприємстві.
У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до
закінчення 6-місячного терміну безперервної роботи їх тривалість
визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків,
зазначених нижче.
3. Щорічні додаткові відпустки, їх види, порядок надання.
Виділяють такі види щорічних додаткових відпусток:
- за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці;
- за особливий характер праці;
 - інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Упродовж першого року роботи отримати право на щорічну додаткову
відпустку повної тривалості працівник може лише після того, як відпрацював
на підприємстві шість місяців.
До збігу шестимісячного терміну безперервної роботи виникає право
на щорічну додаткову відпустку. Але її тривалість визначатиметься
пропорційно до відпрацьованого часу. Хоча є нюанси. Закон виокремлює
групи працівників, які у перший же рік роботи можуть отримати відпустку
повної тривалості, незалежно від того, скільки вони пропрацювали на
підприємстві. Хоч тиждень, хоч місяць, хоч п’ять місяців.
Ці категорії перелічені у статті 10 Закону про відпустки. З-поміж них:
- особи з інвалідністю;
- чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з
вагітністю та пологами;
- особи до 18 років;
- жінки, що мають двох або більше дітей до 15 років або дитину з
інвалідністю та жінки, які збираються у відпустку у зв’язку з вагітністю та
пологами;
- сумісники, які використовують відпустку одночасно з відпусткою за
основним місцем роботи.
Варто зазначити, що в розрахунок кількості днів відпустки не
включаються дні тимчасової непрацездатності, святкові та неробочі дні. Як
правило, додаткові відпустки надаються працівникам з розрахунком, що вони
мають бути використані до закінчення робочого року. Загальна тривалість
щорічних основної та додаткових відпусток не має перевищувати 59
календарних днів, а для працівників, що зайняті на підземних або гірничих
роботах, — не більше 69 календарних днів.
Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими
умовами праці Максимальну тривалість такої відпустки становить 35
календарних днів.
4. Додаткові відпустки у зв’язку з навчанням та творчі відпустки.
Порядок їх надання.
Працівникам, які здобувають загальну середню освіту в середніх
загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною
формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова
оплачувана відпустка на період складання:
1) випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10 календарних
днів;
2) випускних іспитів у старшій школі - тривалістю 23 календарних дні;
3) перевідних іспитів в основній та старшій школах - від 4 до 6
календарних днів без урахування вихідних.
Працівникам, які складають іспити екстерном за основну або старшу
школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21
та 28 календарних днів.
Працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у
вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання,
надаються додаткові оплачувані відпустки.
На час профспілкового навчання працівникам, обраним до складу
виборних профспілкових органів підприємства, установи, організації,
надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 6 календарних днів.
Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних
робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених
законодавством.
 103. Група працівників збирального цеху виробничого підприємства
«Моноліт» звернулася до директора з проханням внести зміни до правил
внутрішнього трудового розпорядку, у зв’язку із тим, що для переважної
більшості працівників робочий день починався о 8.00, а для них – о 7.00.
Вони вбачали в цій умові ознаки дискримінації, а також посилалися на
фактичну неможливість її виконання через віддаленість підприємства від
транспортної інфраструктури міста. Також вони пояснювали, що при
затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку, графіків змінності
та інших локальних актів, що регламентують робочий час на підприємстві,
особисто не були присутні. Рішення за них приймали інші люди, яким вони
не надавали права представляти свої інтереси, отже, ці акти не мають на них
поширюватися.
Чи правомірні вимоги групи працівників? Якими актами на
підприємствах, в установах і організаціях регулюється робочий час? Як
вирішити питання?
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях
визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які
затверджуються трудовими колективами за поданням власника або
уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової
організації (профспілковим представником) на основі типових правил
Згідно статті 25 Закону України "Про працю", правила внутрішнього
трудового розпорядку розробляються або узгоджуються з профспілкою (при
її наявності) або представниками працівників, і повинні бути офіційно
затверджені власником підприємства або уповноваженим ним органом.
Закон України "Про зайнятість населення" забороняє будь-яку форму
дискримінації на робочому місці, включаючи дискримінацію за графіком
роботи.
Основними актами, які регулюють робочий час та правила
внутрішнього трудового розпорядку, є Закон України "Про працю", а також
колективний договір і угода між адміністрацією та представниками
працівників (профспілкою).
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення
трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або
уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу
виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної
політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне
соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про
працю України).
Наслідки затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку
уповноваженним органом власника (наприклад, директором підприємства)
замість затвердження трудовими колективами означає відсутність
укладеного трудового договору.
Відповідальність за відсутність затверджених трудовими колективами
правил внутрішнього трудового розпорядку та за допуск працівника до
роботи без укладення трудового договору передбачено нормами Кодексу
України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу
України.
 104. Бухгалтер Семко повернулася із відпустки у зв’язку з вагітністю та
пологами. Того ж дня вона подала заяву про надання їй щорічної відпустки.
Керівник підприємства відмовив Семко на тій підставі, що в цілому вона
пропрацювала на заводі менше шести місяців.
Чи правомірна така відмова?
На підставі медичного висновку жінкам надається відпустка у зв’язку з
вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 днів
― після пологів. Тривалість відпустки обчислюється сумарно, тобто жінці
надається відпустка загальною тривалістю 126 днів. Це означає, що
післяпологова частина відпустки коригується у випадку, якщо відпустка до
пологів виявилася більше чи менше встановленої тривалості.
У разі надання жінкам відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами
власник або уповноважений ним орган зобов’язаний за заявою жінки
приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від
тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в
поточному робочому році. Тобто ст. 180 КЗпП і п. 3 ч. 13 ст. 10 Закону
України «Про відпустки» від 15.11.1996р. № 504 прямо формулюють право
жінок на використання відпустки безпосередньо перед відпусткою у зв’язку з
вагітністю та пологами або безпосередньо після неї. Для одержання
щорічних основної і додаткової відпусток у зазначений час жінка повинна
подати власникові довідку медичної установи (при наданні щорічних
відпусток перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами). Жінка може
реалізувати своє право на використання відпустки за умови, якщо на день
початку щорічних основної і додаткової відпусток вона має стаж роботи в
рахунок робочого року, за який вона просить надати їй щорічні відпустки,
тривалістю хоча б один день. Надання щорічних відпусток у рахунок
робочого року, який ще не почався, законодавство про працю не передбачає.
Також, за бажанням жінки, їй надається відпустка для догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди
допомоги відповідно до законодавства. Тобто до досягнення дитиною віку
трьох років працююча жінка (інша застрахована особа, яка фактично
здійснює догляд за дитиною) має право на одержання частково оплачуваної
відпустки по догляду за дитиною з виплатою за цей час допомоги по
державному соціальному страхуванню.
ЗУ «Про відпустки» Стаття 2. Право на відпустки
Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у
трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями
незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності,
а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі -
підприємство).
Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної
тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців
безперервної роботи на даному підприємстві.
Щорічні відпустки повної тривалості до настання
шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на
даному підприємстві за бажанням працівника надаються:1) жінкам - перед
відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також
жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
Отже, Семенко має право на чергову відпустку, відповідно до
чинного законодавства про працю.
 105. Директор підприємства «Колос» запросив на роботу двох
зварників для ремонту обладнання. Трудовий договір у письмовій формі з
ними не був укладений, з наказом про прийняття на роботу їх не ознайомили,
однак у відділі кадрів повідомили, що вони можуть розпочати роботу. Оплата
провадилася в кінці кожного місяця. Через шість місяців, коли робота була
закінчена, зварникам оголосили, що вони звільнені, проти чого вони не
заперечували, але вимагали, щоб їм виплатили грошову компенсацію за
невикористану відпустку.
Чи є законною вимога працівників?
Трудовий договір - угода між працівником і роботодавцем
(роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов’язується
виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець -
фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і
забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені
законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Трудовий договір укладається у двох формах: усній та письмовій.
Ст. 24 КЗпП
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи
розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до
роботи.
Замінити відпустку працівнику грошовою компенсацію можна лише в
окремих випадках, які визначені у ст. 24 Закону про відпустки.
По-перше, це роблять у разі звільнення працівника. В такому випадку
співробітнику виплачують грошову компенсацію за усі невикористані ним
дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають
дітей або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства
По-друге, при переведенні працівника. У такому разі грошова
компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням
повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов
працівник
 По-третє, у разі смерті працівника. За таких обставин грошова
компенсацію за невикористані ним дні щорічних відпусток, а також
відпустки на дітей виплачується спадкоємцям
ЗУ «Про відпустки» Стаття 24. Грошова компенсація за
невикористані щорічні відпустки У разі звільнення працівника йому
виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної
відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
ЗУ «Про відпустки» Стаття 6. Щорічна основна відпустка та її
тривалість Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не
менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який
відлічується з дня укладення трудового договору.
ЗУ «Про відпустки» Стаття 10. Право працівника на щорічні основну
та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає
після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.
Отже, вимога є законною, оскільки зварники працювали на даному
підприємстві перший рік.
 106. У зв’язку зі спадом виробництва за наказом керівника
підприємства і з його ініціативи інженеру Войтенку з вересня по листопад
2022 р. була надана відпустка без збереження заробітної плати.
Чи правомірним є такий наказ? Чи зараховується час відпустки без
збереження заробітної плати в стаж роботи, що дає право на щорічну
основну відпустку?
Стаття 84 КЗпП. Відпустки без збереження заробітної плати
У випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки",
працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка
без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших
причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної
плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або
уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
ЗУ «Про відпустки» Стаття 26. Відпустка без збереження заробітної
плати за згодою сторін. За сімейними обставинами та з інших причин
працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на
термін, обумовлений угодою між працівником та власником або
уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Важливими гарантіями прав працівника при наданні відпусток без
збереження заробітної плати, встановлених статтями 25 і 26 Закону № 504, є
те, що на час надання цих відпусток за працівником зберігається його місце
роботи (посада), а час перебування в таких відпустках (за винятком відпустки
без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею
шестирічного віку, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну
основну відпустку.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про
відпустки» від 2 листопада 2000 р. № 2073-III частину другу статті 26 Закону
№ 504, яка передбачала в разі простою підприємства надання працівникам
відпустки без збереження заробітної плати або з частковим її збереженням в
порядку, визначеному колективним договором, вилучено.
 Отже, надання відпусток без збереження заробітної плати з ініціативи
роботодавця законодавством про працю не передбачено. Оформлення
відпусток без збереження заробітної плати є правом, а не обов’язком
працівника. Примусове відправлення працівників у відпустки без
збереження зарплати — грубе порушенням законодавства про працю.
 107. Комірник ТОВ «Інтертрейд» Потапов вийшов на роботу із
відпустки на три дні пізніше, ніж було зазначено у наказі. Генеральний
директор товариства Березюк запропонував Потапову дати письмові
пояснення в його присутності з приводу відсутності на роботі. Потапов
пояснив, що оскільки його не ознайомили з наказом про відпустку і не
повідомили день виходу на роботу, він вправі сам визначити день закінчення
відпустки.
Який порядок складання графіків відпусток та яким чином
визначається конкретний період надання щорічних відпусток? Чи є підстави
для звільнення Потапова за прогул?
Роботодавець зобов’язаний надавати працівникам з якими укладену
трудові договори, оплачувану відпустку. Також, це стосується й тих, хто
працює неповний робочий день/тиждень або працює за сумісництвом, а
працівникам, що ігнорують похід у щорічну відпустку необхідно виплатити
компенсацію при звільненні.
Згідно з ч. 11 ст. 10 Закону України «Про відпустки» у графіку, як
правило, зазначається місяць початку використання відпустки. Конкретний
період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком,
узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом.
Важливо, щоб, форма містила прізвище й ініціали співробітника, його
посаду, період відпустки, можна місяць початку відпустки чи конкретну
дату.
ЗУ «Про відпустки» зобов’язує роботодавців ознайомити всіх
працівників із графіком відпусток.
Обов'язок письмово повідомити працівника про дату початку відпустки
не пізніше як за два тижні до встановленого графіком терміну (ч. 5 ст. 79
КЗпП та ч. 11 ст. 10 Закону України «Про відпустки»). Наказ про надання
відпустки видають на підставі графіку відпусток або заяви працівника. Його
надають працівникові для ознайомлення.