Семінарське заняття 14

Тема 14. Строки та терміни у цивільному праві

Питання для усного опитування та дискусії

1. Поняття, значення, правила обчислення строків (термінів) у цивільному праві.

2. Класифікація строків у цивільному праві:

2.1.  Залежно від того, хто їх встановив.

2.2.  За правовими наслідками.

2.3.  За характером їх визначення (імперативні та диспозитивні; абсолютно визначені, відносно визначені

та невизначені; загальні та спеціальні).

2.4.  За призначенням строків (строки здійснення прав, строки виконання обов’язків, строки захисту
цивільних прав).

3. Строки здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов`язків:

3.1.  Строки існування цивільних прав.

3.2.  Присікальні (преклюзивні) строки.

3.3.  Претензійні строки.

3.4.  Гарантійні строки.

3.5.  Строки придатності, строк служби, гарантійний строк.

3.6.  Строки виконання цивільно-правових обов’язків.

4. Позовна давність:

4.1.  Поняття та значення.

4.2.  Початок перебігу позовної давності. Види строків позовної давності.

4.3.  Зупинення та переривання перебігу позовної давності. Поновлення позовної давності.

4.4.  Наслідки спливу строку позовної давності.

4.5.  Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

1. Поняття, значення, правила обчислення строків (термінів) у цивільному праві.

Стаття 251. Поняття строку та терміну

1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Стаття 252. Визначення строку та терміну

1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 253 ЦК. Початок перебігу строку

1. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою
пов’язано його початок.
Стаття 254 ЦК. Закінчення строку
1. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
2. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені
місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.
3. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п’ятнадцяти дням.
Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа,
строк спливає в останній день цього місяця.
4. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.
5. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений
відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Стаття 255 ЦК. Порядок вчинення дій в останній день строку
1. Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У
разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими
правилами припиняються відповідні операції.
2. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв’язку до закінчення останнього дня строку,
вважаються такими, що здані своєчасно.

2. Класифікація строків у цивільному праві:

2.1.  Залежно від того, хто їх встановив.

3а підставами встановлення вирізняють строки:

- законні (тобто строки, встановлені законом чи підзаконним актом, наприклад, законодавець встановлює
шестимісячний строк для прийняття спадщини);

- судові - це строки, тривалість яких визначається судом залежно від обставин конкретної справи із
врахуванням змісту дій, які повинні виконати сторони;

- договірні - це строки, які визначаються сторонами самостійно із врахуванням індивідуальних особливостей

конкретних правовідносин. Наприклад, строк діє довіреності, договору оренди, договору позики тощо.

2.2.  За правовими наслідками.

- правовстановлюючі або правостворюючі. Це строки, з якими пов'язане виникнення правовідносин або

окремих прав та обов'язків;

- правоприпиняючі- строки, з перебігом яких законодавець пов'язує припинення певних правовідносин,

окремих прав та обов'язків. Так, після закінчення певного часу кредитор втрачає право звернутися з
претензією до поручителя;

+правозмінюючі. Після закінчення цих строків прип одні права та обов'язки і виникають інші.якщо особа
загубила річ, то після закінчення визначеного строку вона перестає бути власником речі і право власності на
цю річ може виникнути в іншої особи.

2.3.  За характером їх визначення (імперативні та диспозитивні; абсолютно визначені, відносно

визначені та невизначені; загальні та спеціальні).

За ступенем самостійності сторін у встановленні строків:

- імперативні строки, тобто такі, що не можна змінити за домовленістю;

- диспозитивні строки, тобто такі, які хоч і передбачені законом, але можуть бути змінені за погодженням
сторін.

За характером визначеності:

• абсолютно визначені строки (терміни) вказують на точний момент чи період часу, з яким пов'язуються
юридичні наслідки;
+• відносно визначені строки (терміни) характеризуються меншою точністю і вказують лише приблизні
орієнтири, наприклад, у розумний строк, у строк, необхідний для виконання, негайно тощо;

• невизначені строки (терміни) мають місце у разі, якщо законом чи договором взагалі не встановлено будь-
якого часового орієнтиру, хоча й передбачено, що відповідні правовідносини мають часові межі. Наприклад,
деякі договори може бути укладено безстроково, але зрозуміло, що такі правовідносини, все ж таки, колись
припиняться

За поширенням:

• загальні строки (терміни) мають загальне значення та стосуються всіх без винятку суб'єктів та всіх
однотипових випадків;

• спеціальні строки (терміни) встановлюються для винятків із загального правила і діють лише у випадках, що
передбачено в законі.

2.4.  За призначенням строків (строки здійснення прав, строки виконання обов’язків, строки захисту
цивільних прав).

Строки здійснення суб цив прав– строки, в продовж яких володілець суб'єктивного права може реалізувати ті
можливості, які закладені в суб'єктивному праві.

Строки здійснення суб'єктивних цивільних прав поділяються на:

Строк існування цивільних прав– це строки дії суб'єктивного права в часі. Введення часових обмежень
означає, що законодавець свідомо обмежує деякі з прав для узгодження цивільного обігу, наприклад,
майнові права автора існують впродовж життя автора та 70 років після його смерті.

Преклюзивний строк– це період, із закінченням якого припиняється цивільне право як таке. Він надає
уповноваженій особі строго визначений час для реалізації свого права і припиняє це право у випадку його
невикористання чи неналежного використання. Даний строк встановлюється для спонукання особи до
здійснення свого права, в іншому ж випадку це право припиняється або ж переходить до інших осіб. Це свого
роду санкція за нездійснення свого суб'єктивного права, оскільки його не здійснення в певній мірі шкодить
подальшому нормальному розвитку суспільних відносин. Такими строками є 6 місяців для прийняття
спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України), 3 місяці з моменту закінчення договору про зберігання у ломбарді (ст.968
ЦК України). 1 місяць для нерухомого та 10 днів для рухомого майна, протягом яких особа має переважне
право купівлі частки спільної часткової власності (ст.362 ЦК України) тощо.

Претензійний строк– строк, впродовж якого уповноважений суб'єкт вправі, а інколи і зобов'язаний звернутись
до безпосередньо зобов'язаної особи для врегулювання спору, що виник між ними перед зверненням до суду
за захистом свого порушеного права.

Гарантійний строк– період часу, впродовж якого продавець, виготівник чи інший послугонадавач гарантує
придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а набувач (користувач)
вправі вимагати безоплатного усунення виявлених недоліків, заміни товару (послуги) чи застосування інших
встановлених законом чи договором наслідків. Близькими до гарантійного строку є термін служби (для
товарів чи робіт тривалого користування) і термін придатності (для продуктів харчування, медикаментів тощо).

Строк виконання обов'язків – це строк впродовж якого особа повинна виконати належний їй обов'язок, тобто
вчинити певні дії чи відмовитись від їх вчинення. Вирізняють загальні та проміжні строки виконання
суб'єктивних цивільних обов'язків. Загальний строк охоплює собою весь строк виконання обов'язків, а
проміжний – строк в продовж якого повинен бути виконаний певний етап цього обов'язку, наприклад, під час
здійснення поставки може бути додатково встановлений строк щодо поставки кожної з партій продукції.

Відповідно до ст. 531 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок достроково. Однак, дострокове
виконання обов'язку не повинно суперечити договору, актам цивільного законодавства або випливати із суті
самого зобов'язання чи звичаю ділового обороту. Так, наприклад, дострокова доставка вантажу може
призвести до того, що замовником ще не підготовлено склади для вивантаження продукції, але він
зобов'язаний звільнити транспортний засіб, внаслідок чого вантаж може виявитись під загрозою
пошкодження або знищення.

Строком захисту цивільних прав є строк, впродовж якого особа, право якої є порушене, оспорене чи
невизнане може вимагати примусового здійснення чи захисту свого права.

Залежно від того, яким чином здійснюється захист, так і строки захисту розподіляються: строки судового
захисту (позовна давність); строки адміністративного захисту; строки самозахисту; строки оперативного
захисту.

+Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого
цивільного права або інтересу. Значення позовної давності полягає у наданні потерпілому строго визначеного,
проте цілком достатнього строку для захисту його права. Після збігу строку позовної давності потерпілий
позбавляється можливості примусового (судового) захисту свого права, але саме порушене право
зберігається.

3. Строки здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов`язків:

3.1.  Строки існування цивільних прав.

Строки існування цивільних прав – це строки дії суб'єктивного права в часі. Введення часових обмежень
означає, що законодавець свідомо обмежує деякі з прав для узгодження цивільного обігу, наприклад,
майнові права автора існують впродовж життя автора та 70 років після його смерті.

3.2.  Присікальні (преклюзивні) строки.

Це також строки здійснення суб'єктивних цивільних прав, і вони, як і строки позовної давності, мають на меті
усунення невизначеності у правовідносинах. Хоча законодавець не користується терміном "присікальні
строки", він широко вживається у цивільно-правовій науці.

На відміну від строків позовної давності присікальні строки— це строки існування прав та обов'язків, на них не
поширюються загальні правила щодо зупинення, перерви чи поновлення строків позовної давності.

Закінчення строку позовної давності позбавляє сторону захисту суб'єктивного цивільного права в
примусовому порядку через суд, але це не виключає можливості, що відповідач, незважаючи на закінчення
строків позовної давності, добровільно виконає покладені на нього обов'язки. Закінчення ж присікального
строку припиняє існування самого права, оскільки присікальні строки, за загальним правилом, не можуть бути
продовженими, поновленими, зупиненими.

Присікальні строки передбачені різними статтямиЦК.

Так, доприсікальних строків можна віднести загальний строк дії довіреності, який не може перевищувати три
роки; 6-місячний строк для збереження загублених речей, після чого їх власник втрачає на них право; строки
пред'явлення претензій до органів транспорту, по закінченню яких позивач позбавляється права звернутися за
судовим захистом, оскільки в цих випадках арбітражний суд на підставі п. 3 ст.80 АПК України припиняє
провадження по справі, та деякі інші строки.

В юридичній літературі пропонують розрізняти такі присікальні строки:

+1)строки, протягом яких виконання обов'язку веде до припинення суб'єктивного права;

2)строки, протягом яких невиконання обов'язку є перешкодою для виникнення суб'єктивного права;

3)строки, протягом яких нездійснення права тягне його припинення взагалі

3.3.  Претензійні строки.

Претензійні строки—це встановлений законом строк, протягом якого сторона, право якої порушено,
зобов'язана перед тим, як звернутися з позовом до арбітражного суду, направити порушникові претензію.
Мета претензійного порядку— звільнити судові органи від розгляду спорів, які можуть бути врегульовані
сторонами самостійно в доарбітражному порядку.

Залежно від підстав та категорії спору розрізняють строки пред'явлення та розгляду претензій.

Чинне законодавство не обмежує потерпілу сторону часом звернення з претензією, окрім випадків,
передбачених у транспортному законодавстві. Щодо загальних строків розгляду претензій, то вони
встановлені у ст.7 АПК України. Претензія підлягає розглядові протягом одного місяця від дня її отримання.
Якщо ж обов'язковими для сторін правилами чи договором передбачене право перевірки забракованої
продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, то претензії, пов'язані з якістю та комплектністю,
розглядаються протягом двох місяців.

Щодо претензій до перевізника, то вони повинні бути пред'явлені протягом шести місяців, а претензії про
сплату штрафів чи премій— протягом45 днів. Перевізник зобов'язаний розглянути претензію протягом трьох
місяців, а претензію по перевезенню, здійснюваній перевізниками різних видів транспорту по одному
документу,— протягом шести місяців, і претензії про сплату штрафу чи премії— протягом45 днів.

При порушенні строків розгляду претензії чи залишенні її без відповіді арбітражний суд може стягнути з
порушника штраф у розмірі2% від суми претензії. Якщо ж позивач звертається з позовом до арбітражного суду
і не подає доказів того, що ним вживалися заходи до арбітражного врегулювання спору, то арбітр відповідно
до п.7 ст.63 АПК України повертає заяву без розгляду для усунення допущених порушень.

Пропонують розрізняти такі присікальні строки:

1) строки, протягом яких виконання обов'язку веде до припинення суб'єктивного права;

2) строки, протягом яких невиконання обов'язку є перешкодою для виникнення суб'єктивного права;

3) строки, протя гом яких нездійснення права тягне його припинення взагалі.

Гарантійні строки. Ці строки встановлюють з метою збільшити відповідальність за якість продукції та товарів,
які призначаються для довготривалого користування. Гарантійні строки - це строки, протягом яких продавець
відповідає перед покупцем за якість товару. Гарантійні строки визначаються стандартними та технічними умо
вами. Якщо у стандартах чи технічних умовах гарантійні строки не передбачені, вони можуть бути встановлені
договором.

3.4.  Гарантійні строки.

Гарантійні строки. Ці строки встановлюють з метою збільшити відповідальність за якість продукції та товарів,
які призначаються для довготривалого користування. Гарантійні строки — це строки, протягом яких
продавець відповідає перед покупцем за якість товару. Гарантійні строки визначаються стандартними та
технічними умовами. Якщо у стандартах чи технічних умовах гарантійні строки не передбачені, вони можуть
бути встановлені договором.

Протягом гарантійного строку покупець або замовник, який виявив недоліки у товарах, має право вимагати
від контрагента: а) замінити товар; б) зменшити ціну;

в) безоплатно усунути недоліки; г) розірвати договір з відшкодуванням збитків.

Розрізняють гарантійні строки: експлуатації, збереження, придатності. Залежно від вицу гарантійного строку
змінюються і правила його обчислення: гарантійні строки експлуатації продукції обчислюються від дня початку
використання продукції; на товари — від дня їх продажу через роздрібну торговельну мережу; на будівельні
об'єкти — від дня підписання акта про їх приймання відповідною комісією.
Гарантійні строки збереження та придатності обчислюються від дня виготовлення продукції чи товарів.

Гарантійний строк експлуатації (використання) поширюється як на основний виріб, так і на комплектуючі

вироби, і цей строк закінчується для них одночасно, якщо інше не передбачене стандартом чи технічними
умовами. Гарантійний строк експлуатації продовжується на той час, протягом якого усувалися недоліки, або
починається наново у випадках заміни неякісної продукції на іншу.

За своїм характером гарантійні строки є присікаль-ними, оскільки вони визначають у часі межі відповідаль-
ності продавця., поставщика, виготовлювача за якість товару.

Закінчення гарантійного строку припиняє право споживача вимагати усунення недоліків чи надання від-
повідної компенсації у щойно згаданих випадках:

Строки набувної давності. Це строки, впродовж яких особа, що не є власником майна, але добросовісно,
відкрито і безперервно володіє цим майном, може стати його власником.

+Даний інститут відомий законодавцю багатьох країн. Так, ЦК Російської Федерації встановлено два види
строків набувної давності: право власності виникає на боці безтитульного володільця, якщо він володів неру-
хомим майном протягом 15 років; рухомим майном — протягом 5 років (ст. 234) 1.

Чинне законодавство України не передбачає загального правила щодо виникнення права власності за дав-
ністю володіння, але в одній із норм ЦК зазначено: якщо протягом 6-ти місяців від дня передачі сільгосппідп-
риємству бездоглядної робочої чи великої рогатої худоби або протягом двох місяців, коли йдеться про дрібну
худобу, хазяїн цієї худоби не з'явиться, то худоба безоплатно переходить у власність її нового володільця.

3.5.  Строки придатності, строк служби, гарантійний строк.

Строк (термін) придатності – це строк (термін), визначений нормативно-правовими актами, нормативними

документами, умовами договору, протягом якого у разі додержання відповідних умов зберігання та/або
експлуатації чи споживання продукції її якісні показники і показники безпеки повинні відповідати вимогам
нормативно-правових актів, нормативних документів та умовам договору.

Строк придатності встановлюється для продукції, споживчі властивості якої можуть з часом погіршуватися і
становити небезпеку для життя, здоров'я, майна споживачів і навколишнього природного середовища. Цей
строк зазначається на етикетках, упаковці або в інших документах, що додаються до неї при продажу, і при
цьому вважається гарантійним строком. Іншими словами, гарантійний строк – це загальне поняття, яке
застосовується до всієї продукції. Строк придатності – це своєрідний різновид гарантійного строку, який
застосовується до продукції, яка з часом псується (насамперед харчові продукти, фармацевтичні вироби,
косметика тощо). При цьому, на відміну від гарантійного строку, строк придатності обчислюється починаючи
від дати виготовлення, яка також зазначається на етикетці або в інших документах, і визначається або часом,
протягом якого товар є придатним для використання, або датою, до настання якої товар є придатним для
використання.

Відповідно до ч.8 статті 8 Закону у разі придбання споживачем непридатного харчового продукту продавець
зобов’язаний замінити його на харчовий продукт, який є придатним до споживання, або повернути
споживачеві сплачені ним кошти.

Гарантійний строк – це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа)
бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з
введенням її в обіг. Обчислення гарантійного строку розпочинається з моменту купівлі-продажу або з моменту
передачі товару споживачеві.
3.6.  Строки виконання цивільно-правових обов’язків.

Строки виконання обов'язків - це строки, протягом яких боржник зобов'язаний передати річ, виплатити
грошову суму і т. ін.

4. Позовна давність:

4.1. Поняття та значення.

Стаття 256. Поняття позовної давності

1. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого
цивільного права або інтересу.

4.2. Початок перебігу позовної давності. Види строків позовної давності.

Стаття 261. Початок перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення
свого права або про особу, яка його порушила.

2. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом
насильства, починається від дня припинення насильства.

3. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від
дня, коли почалося його виконання.

4. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня
досягнення нею повноліття.

5. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом

строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної
давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання
зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної
давності починається зі спливом цього строку.

6. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного
зобов'язання.

7. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід
держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем.

8. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

У цивільному праві застосовується два види строків позовної давності:

А) загальні; Б) спеціальні.

Загальні строки позовної давності поширюються на всі цивільні правовідносини, за винятком тих, щодо яких
законом встановлений інший строк, або які виведені з-під дії строків позовної давності. Загальний строк
позовної давності встановлений у три роки.

Спеціальні строки позовної давності встановлені для окремих вимог, визначених законом, і ці строки,
порівняно із загальними, можуть бути або скороченими, або продовженими.

Скорочені строки позовної давності тривалістю в один рік застосовуються, зокрема до вимог:

- про стягнення неустойки, штрафу, пені;

- у зв’язку недоліками проданого товару;

- про розірвання договору дарування;

- про спростування недостовірної інформації у засобах масової інформації;

4.3. Зупинення та переривання перебігу позовної давності. Поновлення позовної давності.

Стаття 263. Зупинення перебігу позовної давності

1. Перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія
(непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до
закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

2. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності
зупиняється на весь час існування цих обставин.

3. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг
позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Поновлення строку позовної давності

Поновлення строку позовної давності полягає в тому, що суд, визнавши, що строк пропущено з поважної
причини, поновлює перебіг строку позовної давності. Важливо знати, що позовна давність застосовується
судом тільки за заявою сторони у спорі.

Підстави для поновлення строку позовної давності

Особа, яка пропустила строки позовної давності, повинна чітко викласти причини такого пропуску у своїй заяві
та аргументувати їх. Такі причини є різними та можуть стосуватися особистого стану особи, наприклад :

1. тяжка хвороба

2. безпорадний стан

3. перебування позивача або відповідача у тривалому відрядженні

4. необізнаність особи щодо місця перебування боржника

5. протиправних дій інших осіб та ін.

Також вагомою підставою для поновлення строку позовної давності є те, що особа довідалася про порушення
свого права або про особу, яка його порушила, після спливу загального або спеціального строку позовної
давності. Такі обставини мають бути викладені у заяві про поновлення строків позовної давності із
посиланням на доказову базу.

4.4. Наслідки спливу строку позовної давності.

Стаття 267. Наслідки спливу позовної давності

1. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення
виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.
2. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу
позовної давності.

3. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним
рішення.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у
позові.

5. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

4.5. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється

1. Позовна давність не поширюється:

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім
випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є
складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати

(страхового відшкодування);

6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного
матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний
матеріальний резерв";

7) на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта
нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації
житлових прав мешканців гуртожитків", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий
гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого
гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства
(організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних)
підприємств.

2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Квашин уклав з громадянами Пушкіним та Лиском договір про будівництво гаража. У договорі зазначалося,
що позов з приводу відхилень підрядника від умов договору, що погіршують роботу, може бути пред’явлений
протягом одного року з дня прийняття роботи.

Встановіть, чи присутні у даному випадку порушення норм, які регулюють позовну давність.

За ст. 258 ч.2 Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з недоліками
проданого товару, а саме до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна
давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею
680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення
недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності). (ст. 681)

Задача 2

Лікар Дібров у березні 2010 року виїхав в експедицію на Північний полюс на два роки. Кімнату, яку він наймав
у будинку, що належав Іванову, Дібров за згодою Іванова зачинив.
12 листопада 2012 року з кімнати Діброва грабіжники викрали декілька речей, у тому числі магнітофон,
відеокамеру настінний годинник, два пальто. Діброву про це не повідомили, тому що ніхто не знав його
адреси.

10 червня 2014 року Дібров повернувся додому, дізнався про крадіжку і про те, що міліції не вдалося
розшукати викрадені у нього речі.

24 березня 2016 року Дібров несподівано побачив свій магнітофон і відеокамеру у будинку Совви, до якого
прийшов на виклик лікаря, і дізнався у Совви, що він купив ці речі два роки тому у одного знайомого, але за
словами Совви, цілком солідної людини.

Коли Совва видужав, Дібров 9 квітня 2016 року пред’явив до нього позов про витребування магнітофона та
відеокамери. Суд (з посиланням на ст. 388 ЦК України) не заперечував права Діброва на витребування речей,
але у позові відмовив, оскільки його право втрачено у зв’язку з пропуском позовної давності. У скарзі на це
рішення Дібров стверджував, що суд неправильно раховував початок перебігу позовної давності з моменту
викрадення речей. Цей строк необхідно, за його думкою, раховувати з дня виявлення речей у відповідача, бо
до цього моменту він, Дібров, не знав, до кого пред’явити позов.

З якого моменту починається перебіг позовної давності за вимогою Діброва? Яке значення має вказівка на те,
що Дібров не знав, до кого пред’являти позов? Чи правильна відмова суду у позові?

За ч. 1ст.261 Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися
про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що
набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від
набувача лише у разі, якщо майно, відповідно до ст. 388

За ч. 4 ст. 267 Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для
відмови у позов

Задача 3

Турова передала 4 листопада 2012 року Баландіній — дочці своєї сусідки — старовинний браслет з
діамантами за умов, що Баландіна надіне його на весілля і через 3-4 дні поверне.

11 листопада 2012 року Баландіна повернула браслет, і Турова поклала його до скриньки. Через деякий час,
протягом якого Турова не користувалася браслетом, вона виявила, що у браслеті, який мав 5 діамантів, одного
не вистачає. Це сталося 25 грудня 2015 року. Лише через півроку, 25 червня 2016 року, Туровій вдалося
розшукати Баландіну, яка виїхала з сім’єю з міста. Баландіна зізналася, що у день весілля вона помітила, що
один діамант з браслету випав, але знайти його не вдалось.

Оскільки Баландіна відшкодувати вартість діаманта відмовилась, Турова 18 липня 2016 року звернулась до
суду.

З якого моменту повинен обраховуватись строк позовної давності? Чи закінчився строк позовної давності у
даному випадку? Чи має значення для обрахування строку позовної давності визнання Баландіною факту
втрати коштовності?

За ч. 1 ст. 261 позовна давність повинен обоаховуватись з дня коли особа дізналась про порушення свого
права. А сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у
позові.