Professional Documents
Culture Documents
Правознавство Реферат
Правознавство Реферат
3
У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку
трудового договору невикористана відпустка може за й ого бажанням
надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково
перевищує строк трудового договору. У цьому разі чинність
трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
Не допускається звільнення працівника з ініціативи
роботодавця у період перебування працівника у відпустці. Це
правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства,
установи, організації (ст. 40 КЗпП).
Відпустки залежно від їх оплати поділяються на оплачувані — із
збереженням на період відпустки заробітної плати та не оплачувані
— без збереження заробітної плати. Види відпусток встановлені ст. 4
Закону (рис. 9.7).
5
6
Якщо працівникові надається відпустка у рік, коли й ому
виповнюється 18 років, тривалість її визначається залежно від
відпрацьованого ним часу: за рік, коли він був неповнолітнім, — із
розрахунку 31 календарний день за робочий рік, а після виповнення
повноліття — залежно від тривалості відпустки, встановленої для
працівників відповідної професії.
Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам
відпустка надається пропорцій но до відпрацьованого ними часу1.
Зауважимо, що сезонні й тимчасові працівники до прий няття
Закону не мали права на відпустку.
Положення ст. 6 Закону щодо тривалості щорічної основної
відпустки не поширюються на працівників, тривалість відпустки
яким установлюється іншими актами законодавства. Наприклад,
спеціальним законодавством для деяких категорій працівників
установлені додаткові відпустки за стаж роботи (табл. 9.2, 9.3, 9.4).
7
8
9
10
Додаткові відпустки за стаж роботи можуть бути встановлені
та-кож колективним договором для окремих категорій працівників.
11
У деяких випадках у зв’язку з умовами праці чи особливим
харак-тером праці, станом здоров’я працівники мають право на
додаткові відпустки.
Додаткова відпустка — це час відпочинку, що надається
додатково до щорічної основної відпустки тривалістю та на умовах,
установ-лених законодавством, галузевими угодами, колективним та
трудовим договором.
Підстави, тривалість та порядок надання додаткових відпусток
різні. За підставами та метою їх надання додаткові відпустки
поділяються на певні види (рис. 9.9).
12
працівникам, зай нятим на роботах, пов'язаних із негативним
впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів1.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу
в шкідливих та важких умовах праці встановлюється колективним чи
трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць
з урахуванням умов праці та часу зай нятості працівника в цих
умовах2.
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці
надається:
• окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з
підвищеним нервово-емоцій ним та інтелектуальним навантаженням
або виконується в особливих природних географічних і геологічних
умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, — тривалістю до
35 календарних днів. Особливі природні географічні та в геологічні
умови праці властиві гірським населеним пунктам;
• працівникам з ненормованим робочим днем — тривалістю до
7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та в професій ,
визначених колективним договором, угодою. Така відпустка
надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь
напруженості, складність і самостій ність у роботі, необхідність
періодично виконувати службові завдання понад встановлену
тривалість робочого часу.
Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за
особливий характер праці встановлюється колективним чи
трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих
умовах.
13
Зазначимо, що нині ліквідовано додаткові відпустки, що надава-
лися раніше як заохочення за виконання державних або громадських
обов’язків. Скажімо, громадським вихователям неповнолітніх тощо.
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку,
зараховуються періоди роботи, встановлені ст. 9 Закону та
передбачені законодавством (рис. 9.10).
Наприклад, згідно зі ст. 12 Закону України “Про колективні
договори і угоди” особи, які беруть участь у переговорах як
представники сторін, а також спеціалісти, запрошені для участі в
роботі комісій , на період переговорів та підготовки проекту
звільняються від основної роботи зі збереженням середнього
заробітку та зарахуванням цього часу до трудового стажу.
14
не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для
працівників певного виробництва, цеху, професії або посади;
• час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу в
шкідливих, важких умовах та за особливий характер праці;
• час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного
висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу
несприятливих виробничих факторів.
15
Список використаної літератури
1. Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. Р. 3. Лифшиц, Ю. П.
Орловский . — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998.
2. Трудовое право Украины: Учеб.-справ, пособие / Отв. ред. Г. И.
Чанышева, Н. Б. Болотина. — Харьков: Одисей , 1999.
3. Венедиктов В. С. Трудовое право Украины: Учеб. пособие. — Харьков:
Консум, 1998.
4. Вороніна Л. Сфера і порядок застосування контракту як особливої
форми трудового договору // Право України. — 1994. — №11-12. —
С.32-34.
5. Голощапов С. А. Понятие, виды, причины, подведомственность
трудовых споров. — М.: ВЮЗИ , 1984. — Ч. I.
6. Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладання колективного договору //
Право України. — 2000. — № 8.
7. Давиденко Г. Зміни порядку розгляду індивідуальних трудових спорів
// Право України. — 1992. — № 7.
8. Давиденко Г. І. Розгляд судами спорів, пов'язаних з укладанням, зміною
і припиненням трудового договору // Вісн. Верх. Суду України. — 1997.
—№3.
9. Єрьоменко В. Призначення на посаду: актуальні питання теорії і
практики // Право України. — 2000. — № 6.
10. Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового
і цивільного права // Право України. — 2000. — № 7.
11. Жернаков В. В. Сфера дії трудового права: історичні та методологічні
аспекти. Правова держава. — К.: ІнЮре, 1998. — Вип. 9.
12. Заржщъкий О., Смирнов Д. Перспективи розвитку трудового права у
Конституції України // Право України. — 1997. — № 9. — С 39-41.
13. Клюев А. А., МавринА. В. Трудовые споры. — М.: Профиздат, 1978.
14. Коссак С. Особливості участі третіх осіб у трудових справах // Право України. —
1997. — № 11.
16