Завдання 26.

Мотозюк подав заяву директору про надання йому щорічної основної відпустки
терміном 27 календарних дні. Директор залишив заяву без розгляду і пояснив працівнику, що
щорічна основна відпустка надається через 12 місяців безперервної роботи і лише 24 календарних
дні, а Мотозюк пропрацював лише пів року. Дайте правову оцінку ситуації. Який порядок надання
щорічної основної відпустки?
Стаття 79. Порядок і умови надання щорічних відпусток. Відкликання з відпустки

Щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам
після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх

тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці
відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час
відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються роботодавцем за погодженням з

виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до
відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси
працівників та можливості їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між
працівником і роботодавцем, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку
відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Поділ щорічної відпустки на частини будь-якої тривалості допускається на прохання працівника за умови,
що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

"1. У період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця
може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання
не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення
або скасування воєнного стану.

Завдання 27. Директор заводу залишив на роботі працівників Димитрова, Мироненка, Потапова
до 20:00, мотивуючи необхідністю виготовлення партії товарів для постійного замовника. У такому
режимі вони пропрацювали два тижні, хоча письмовий 28 наказ директор не встиг видати,
оскільки був на лікарняному Дайте правову оцінку ситуації.

Завдання 28. Кушніру було повідомлено його зав.відділом Новицьким, що він має вийти на роботу
в неділю. Кушнір вийшов на роботу і виконав роботу по ремонту дверей у його кабінеті. Дайте
правову оцінку ситуації. Чи це є надурочна робота?
Стаття 106. Оплата роботи в надурочний час

За погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі
годинної ставки.

За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100
відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за
погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад
встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї
статті.

Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Стаття 72. Компенсація за роботу у вихідний день

 Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у
грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Стаття 107. Оплата роботи у святкові і неробочі дні

Робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної
годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх
окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в
розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий

день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший
день відпочинку.

Завдання 29. У Правилах трудового розпорядку підприємства «Техносервіс» було встановлено

режим роботи: «Початок роботи з 8:00. Обідня перерва з 13:30 до 14:00. Кінець роботи 19:00. За
прогул, а також запізнення на роботу більше тридцяти хвилин штраф». Дайте правову оцінку
ситуації.

10,5 годин

таття 66. Перерва для відпочинку і харчування

Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин.
Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись,
як правило, через чотири години після початку роботи.

Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з
місця роботи.

На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна
бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і
місце приймання їжі встановлюються роботодавцем за погодженням з виборним органом
первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи,
організації.

Стаття 50. Норма тривалості робочого часу

Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу

норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті.
Завдання 30. Чи можна щорічну основну відпустки у 24 календарні дні поділити по два дні
протягом року через певний період ? Обґрунтуйте відповідь. \
Стаття 12. Поділ щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки

Щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови,
що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.

{У період дії воєнного стану не застосовуються норми частини другої статті 12 згідно із Законом №
2136-IX від 15.03.2022 з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-IX від 01.07.2022} Невикористану
частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше
12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного
лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою,
загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої цієї статті та в інших
випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з
урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Стаття 80. Перенесення щорічної відпустки

Щорічна відпустка на вимогу працівника повинна бути перенесена на інший період у разі:

1) порушення роботодавцем терміну письмового повідомлення працівника про час надання відпустки
(частина п'ята статті 79 цього Кодексу);

2) несвоєчасної виплати роботодавцем заробітної плати працівнику за час щорічної відпустки (частина
третя статті 115 цього Кодексу).

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена у разі:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

2) виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно із законодавством він
підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

3) настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

Щорічна відпустка за ініціативою роботодавця, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки
за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової
організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений
період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за
умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному
робочому році.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між
працівником і роботодавцем. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали
під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин,
які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону
України "Про відпустки".

{У період дії воєнного стану не застосовуються норми частини п'ятої статті 80 згідно із Законом №
2136-IX від 15.03.2022 з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-IX від 01.07.2022} Забороняється
ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом
робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові
відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

{Стаття 80 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР № 4617-10 від 24.01.83, № 7543-11 від 19.05.89;
Законом № 871-12 від 20.03.91; в редакції Закону № 117-XIV від 18.09.98; із змінами, внесеними згідно із
Законами № 490-IV від 06.02.2003, № 1096-IV від 10.07.2003}
Завдання 31. Голова Хмельницької обласної ради видав наказ про роботу працівників Семенюк,
Путов, Максим у неділю з виплатою їм премії в розмірі 120 відсотків до посадового окладу. Чи
правомірні такі дії?
Стаття 71. Заборона роботи у вихідні дні. Винятковий порядок застосування такої роботи

{У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 71 згідно із Законом № 2136-IX від
15.03.2022 з урахуванням змін, внесених Законом № 2352-IX від 01.07.2022}

Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки
з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)
підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в
частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках:

1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і
негайного усунення їх наслідків;

2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні
життєві умови людей, загибелі або псування майна;

3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у
дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів;

4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення

простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням)

роботодавця.

 У період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої -
п’ятої статті 67, статей 71, 73, 78-1 Кодексу законів про працю України та частини другої статті 5 Закону
України "Про відпустки".

Завдання 32. А. Пелих відмовився виконувати наказ директора підприємства «Оptimus» про
залучення його до надурочних робіт після закінчення робочого дня на дві години протягом двох
днів підряд, у зв'язку з тим, що повинен був доглядати за хворою сестрою. Директор застосував до
працівника догану, оскільки А.Пелих був єдиним програмістом на підприємстві, а мова йшла про
термінове оновлення базової програми. Дайте правову оцінку ситуації.
Стаття 62. Обмеження надурочних робіт

{Дію статті 62 припинено на підставі Постанови Верховної Ради УРСР від 4 липня 1991 року (ВВР 1991,
№ 36, ст.474) на період реалізації Програми надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та
виходу її з кризового стану (1991 рік - перше півріччя 1993 року}

Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену

тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).

Роботодавець може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються

законодавством і в частині третій цієї статті.

Роботодавець може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення стихійного лиха, виробничої
аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню,

освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які
порушують правильне їх функціонування;
 3) при необхідності закінчення початої роботи, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової
затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, якщо її
припинення може призвести до псування або знищення майна, а також у разі необхідності невідкладного
ремонту машин, іншого обладнання або устаткування, якщо їх несправність викликає зупинення робіт для
значної кількості працівників;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення

простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в
цих випадках роботодавець зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Надурочні роботи можуть провадитися лише після інформування виборного органу первинної
профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства (у разі створення такої організації),
установи, організації про їх застосування, крім випадків, визначених пунктами 1 та 2 частини третьої цієї
статті, коли допускається інформування виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника) протягом наступного робочого дня.

{Стаття 62 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 2240-10 від 29.07.81; Законами № 871-12 від
20.03.91, № 263/95-ВР від 05.07.95, № 2215-IX від 21.04.2022, № 2434-IX від 19.07.2022 - щодо дії змін
див. пункт 1 розділу II}

Стаття 63. Заборона залучення до надурочних робіт

До надурочних робіт (стаття 62) забороняється залучати:

1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (стаття 176);

2) осіб, молодших вісімнадцяти років (стаття 192);

3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву

від виробництва, в дні занять (стаття 220).

Законодавством можуть бути передбачені і інші категорії працівників, що їх забороняється залучати до

надурочних робіт.

Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, можуть
залучатись до надурочних робіт лише за їх згодою (стаття 177).

Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт можливе лише за їх згодою і за умови, що це не

суперечить медичним рекомендаціям (стаття 172).

{Стаття 63 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР № 4841-11 від 30.10.87; Законом № 871-12 від
20.33.91}

Завдання 33. Інвалід 2-ї групи З. Коломия написала заяву директору фірми, у якій просила
встановити їй скорочену тривалість робочого часу, зокрема, тільки 2 години на день, а також
просила виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу, оскільки
це необхідно для її лікування. Директор відмовив, мотивуючи це тим, що це не передбачено
законом, проте З. Коломия стверджує, що працівники, які пропрацювали безперервно на одному
робочому місці протягом 25 років мають таке право, проте не пам’ятає законодавчого акту, який
його встановлює. Чи правомірна відмова директора? Відповідь обґрунтуйте.

Матеріальна допомога на оздоровлення державним службовцям

Коли державний службовець набуває права на матеріальну допомогу на оздоровлення.

Перші шість місяців держслужбовцю зазвичай доводиться працювати без оплачуваної відпустки.
Недарма ж стаття 10 Закону України «Про відпустки» говорить: «Право працівника на щорічні
основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення
шести місяців безперервної роботи в установі, організації». З цієї норми і випливає,
що новоприйнятий держслужбовець набуде права на отримання грошової допомоги на
оздоровлення у повному обсязі після спливу шести місяців безперервної роботи у цьому
державному органі.

Як виплачувати матеріальну допомогу держслужбовцю, який змінив місце роботи.

Грошова допомога за статтею 57 Закону України “Про державну службу” є гарантованою

виплатою, що виплачується один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідний
робочий рік. Тож коли у держоргані формують фонд оплати праці на відповідний бюджетний рік,
для кожного працівника передбачають одну допомогу для оздоровлення. І незалежно від того,
змінював державний службовець місце роботи чи ні, він має право на отримання таких коштів
лише один раз. Такий вердикт винесло Мінсоцполітики у листі від 23.12.2016 № 1791/0/101-
16/281 “Щодо виплати грошової допомоги до щорічної основної відпустки держслужбовцю”

Чи виплачувати матеріальну допомогу держслужбовцю у період дисциплінарного стягнення.

Допоки діє дисциплінарне стягнення, стаття 151 Кодексу законів про працю України забороняє
застосовувати до працівника заходи заохочення. Ми ж знаємо, що до заохочувальних виплат
належать винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й
матеріальні виплати, які не передбачені актами законодавства або які провадяться понад
встановлені зазначеними актами норми (п. 2.3 наказу Державного комітету статистики України від
13.01.2014 № 5 “Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати”). А виплата
матеріальної допомоги для оздоровлення державним службовцям є обов'язковою
виплатою при наданні щорічної відпустки, передбаченою Законом України “Про державну
службу”. І немає значення притягнуто держслужбовця до дисциплінарної відповідальності чи ні.

Допомога на оздоровлення педагогічним та медичним працівникам

Працівники, які обіймають посади педагогічних чи науково-педагогічних працівників мають право

на отримання допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Це
передбачено частиною 1 статті 57 Закону України «Про освіту» та пунктом 1 постанови Кабінету
Міністрів України від 31.01.2001 № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57
Закону України «Про освіту», статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини
другої статті 18 і частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту»]. Посадові
оклади окремих педагогічних працівників, які мають відповідні звання (приміром, «старший
викладач», «викладач-методист») або працюють у спеціалізованих закладах (із особливим
режимом, з особами з інвалідністю та дітьми, які мають вади в розумовому або фізичному
розвитку), формуються з урахуванням підвищень. Тому матеріальна допомога на оздоровлення
нараховується з урахуванням підвищених окладів. При цьому, на думку Міністерства освіти та
науки України та Профспілки працівників освіти та науки лист Міністерства освіти і науки від
11.06.2001 № 1/9-223, № 02-8/267 “Про виплату допомоги на оздоровлення при наданні щорічної
відпустки” , виплата допомоги педагогічним та науково-педагогічним працівникам провадиться
тільки за місцем основної роботи при наданні чергових відпусток згідно з графіком їх надання.

Починаючи з 1 вересня 2002 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
19.08.2002 № 1222 «Про реалізацію окремих положень і норм, передбачених статтею 57 Закону
України «Про освіту», статтею 25 Закону України «Про загальну середню освіту», статтями 18 і 22
Закону України «Про позашкільну освіту», статтею 30 Закону України «Про дошкільну
освіту» виплата допомоги на оздоровлення педагогічним та науково-педагогічним працівникам
провадиться в повному обсязі, тобто в розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної
плати). Стосовно залежності розміру допомоги від обсягу виконуваної роботи, то в спільному листі
Міністерства освіти і науки України № 1-9/223 та ЦК Профспілки працівників освіти і науки України
№ 02-8/267 від 11 червня 2001 року «Про виплату допомоги на оздоровлення при наданні
щорічної відпустки» роз’яснено, що допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки
виплачується працівникам, які обіймають посади педагогічних або науково-педагогічних
працівників (за основною посадою), у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної
плати) незалежно від тижневого (річного) навчального навантаження або обсягу роботи, що
виконується. У листі зазначено, що виплата допомоги провадиться цим працівникам тільки за
місцем основної роботи при наданні чергових відпусток згідно з графіком їх надання. Таке
застереження викликано тим, що багато з педагогічних та науково-педагогічних працівників
працюють у декількох навчальних закладах. Тому для забезпечення рівних прав тим працівникам,
які працюють в одному навчальному закладі, та тим, які працюють у декількох таких закладах,
врегульовано, що допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки має надаватися в
розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за одним, а не кожним місцем роботи.
Тому норма щодо виплати допомоги на оздоровлення педагогічним працівникам тільки за місцем
основної роботи не може стосуватися випадків, що стосуються роботи жінок у період перебування
у відпустці для догляду за дитиною на умовах неповного робочого часу.

Для медичних та фармацевтичних працівників надання допомоги на оздоровлення

гарантовано абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524
«Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної
сфери». І виплачують її у розмірі посадового окладу під час надання щорічної основної
відпустки. До того ж, як роз'яснили Міністерство охорони здоров’я та Профспілка працівників
охорони здоров’я України у листі від 23.03.2012 № 10.01.67/773, № 03-93 “Щодо виплати
медичним працівникам допомоги на оздоровлення”, допомогу на оздоровлення виплачують за
основним місцем роботи працівника у розмірі посадового окладу, затвердженого у штатному
розписі закладу з урахуванням усіх підвищень (посадовий оклад, визначений у графі 12
тарифікаційного списку без урахування інших доплат і надбавок).

Допомогу на оздоровлення за постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524

«Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної
сфери» не виплачують працівникам, які обіймають посади:

 що не потребують медичної освіти, за винятком передбачених наказом Міністерства

охорони здоров’я від 25.12.1992 №195 “Про затвердження Переліку вищих і середніх
спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право
займатися медичною і фармацевтичною діяльністю” , навіть якщо вони її мають. Це
технічні службовці (медичні реєстратори, сестра-господарка) і робітники (дезінфектори,
молодші медичні сестри тощо);

 професіоналів з вищою немедичною освітою, допущених до медичної діяльності. Перелік

їх спеціальностей затверджено наказом Міністерством охорони здоров’я від 12.08.2009 р.
№ 588 “Про атестацію професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють в
системі охорони здоров'я” біологи, бактеріологи, хіміки та інші.

Виняток — протитуберкульозні заклади. Із 01.07.2013 р. для працівників таких закладів, які

надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, і працюють з живими збудниками
туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або
прибирання приміщень, де перебувають такі хворі, допомога на оздоровлення також має
обов’язковий характер крім тих, кому її виплачують за постановою Кабінету Міністрів України від
11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих
галузей бюджетної сфери». Підстава — постанова Правління національного банку України від
01.06.2011 № 174 “Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні”.
До такої категорії якраз потрапляють професіонали з вищою немедичною освітою, молодший
медичний персонал, прибиральники приміщень, у яких перебувають хворі на туберкульоз.

Допомога на оздоровлення при наданні відпустки в умовах неповного робочого дня

Відповідно до статті 179 Кодексу законів про працю України за бажанням жінок, у період
перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного
робочого часу. Ця норма застосовується також для тих працівниць, яким згідно із законодавством
установлено  скорочену тривалість робочого часу', зокрема учителів, яким згідно із статтею 51
Кодексу законів про працю України встановлюється скорочена тривалість робочого часу.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічне
навантаження вчителя, тобто час, призначений для здійснення навчально-виховного процесу,
становить 18 навчальних годин на тиждень, що складає норму тарифну ставку. Тому педагогічне
навантаження вчителя обсягом менше 18 годин на тиждень є неповним робочим часом. Згідно
з частиною третьою статті 56 Кодексу законів про працю України робота на умовах неповного
робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Час
фактичної роботи, зокрема на умовах неповного робочого часу, протягом робочого року, за який
надається відпустка, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну
відпустку пункт 1 частини першої статті 9 Закону «Про відпустки». Тому вчителька, яка перебуває у
відпустці для догляду за дитиною, має право у зв'язку з роботою на умовах неповного робочого
часу на щорічну відпустку.

Відповідно до роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2008 р. №

5305/0/14-08/06 “Про роботу за сумісництвом” законодавство не визначає, де саме жінка має
право працювати на умовах неповного робочого дня – на підприємстві, з яким вона перебуває у
трудових відносинах чи на іншому підприємстві. На думку міністерства, трудовий договір на
умовах неповного робочого часу має ознаки трудового договору про роботу за сумісництвом.
Проте у випадку, коли за основним місцем роботи жінка знаходиться у відпустці по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку і одночасно виявила бажання приступити до роботи
на умовах неповного робочого часу за посадою, за якою вона працювала до відпустки і яка
зберігається за нею на період перебування у такій відпустці, укладення окремого трудового
договору за сумісництвом законодавством не передбачено.

Оскільки допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним і науково-

педагогічним працівникам гарантовано статтею 57 Закону України «Про освіту» та враховуючи
норми статті 56 КЗпП України та пункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки»,
вчительці, яка працює на умовах неповного робочого часу у період перебування у відпустці для
догляду за дитиною, при наданні щорічної відпустки має виплачуватися допомога на
оздоровлення у розмірі ставки заробітної плати, що встановлюється за 18 навчальних годин на
тиждень залежно від її кваліфікаційної категорії.

Умови отримання матеріальної допомоги на оздоровлення

Головною умовою гарантованої виплати допомоги на оздоровлення є факт надання працівникові

щорічної відпустки (або її частини). Так, для державних службовців обов’язково допомогу на
оздоровлення надають до щорічної основної відпустки. У разі виходу працівника, скажімо, в
додаткову відпустку у зв’язку з навчанням чи у відпустку для догляду за дитиною до досягнення
нею трирічного віку допомога на оздоровлення не надається. Рішення про надання щорічної
відпустки і про надання матеріальної допомоги оформлюють наказами роботодавця. Водночас
для тих працівників бюджетної сфери, яким допомогу на оздоровлення виплачують за рішенням
керівника та лише за наявності економії фонду оплати праці, її можуть надати у будь-який період
за заявою працівника. Адже законодавство, яке дозволяє надання матеріальної допомоги на
оздоровлення, не прив’язує її виплату до факту надання щорічної відпустки.

Завдання 34. А. Сіренький звернувся з вимогою до роботодавця надати йому відпустку для
оздоровлення терміном чотири календарних місяці, оскільки є інвалідом третьої групи.
Роботодавець залишив вимогу незадоволеною, мотивуючи це тим, що працівник може отримати
право на таку відпустку через два місяці і лише 24 календарних дні. А. Сіренький стверджує, що
мова йде не про щорічну відпустку, а про соціальну відпустку на оздоровлення. Дайте правову
оцінку ситуації.

Матеріальна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі не більше одного посадового

окладу раз на рік у разі оформлення основної щорічної відпустки.

Зверніть увагу! Матеріальна допомога на оздоровлення за умови неповного робочого часу

виплачується пропорційно відпрацьованому часу. Оздоровчі виплати надають у межах
встановленого в установі фонду оплати праці. Їх планують заздалегідь та обов’язково закладають у
кошторисі.

Розрахунок і виплата матеріальної допомоги на оздоровлення

Розраховуємо матеріальну допомогу з урахуванням вимог законодавчих актів для різних категорій
працівників на основі розміру посадового окладу. Оскільки матеріальна допомога на
оздоровлення виплачується до щорічної основної відпустки, беремо розмір окладу на дату
надання такої відпустки. Якщо працівник оформляє лише частину відпустки, матеріальна допомога
на оздоровлення надається один раз до будь-якої частини на розсуд працівника і виплачується
повністю. Пам’ятайте, що одна безперервна частина відпустки не може тривати менше 14
календарних днів (ст. 12 Закону України «Про відпустки»). Розмір допомоги залежить від категорії
працівників, яким надають цю допомогу. Так, для педагогічних і науково-педагогічних працівників
виплата допомоги на оздоровлення відбувається у розмірі місячного посадового окладу (ставки
заробітної плати). Так само і для медичних та фармацевтичних працівників надання допомоги на
оздоровлення виплачується її у розмірі посадового окладу під час надання щорічної основної
відпустки. Водночас, якщо йдеться про держслужбовців, то з травня 2016 року ця допомога
виплачується у розмірі середньомісячної заробітної плат, яка обчислюється за два останні місяці
перед місяцем надання відпустки. До відома! Якщо працівник не використав минулорічну
відпустку і, відповідно, йому не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення, її можна
виплатити у разі економії фонду оплати праці, якщо це не завадить виплаті матеріальної допомоги
працівникам, що мають на неї право цьогоріч. Врахуйте, що є випадки, коли виплата матеріальної
допомоги за минулий рік незаконна.

Завдання 35. Через три дні після того як працівник пішов у відпустку, директор заводу
зателефонував йому і викликав на роботу для подання річного фінансового звіту. Працівник
вийшов на роботу, проте робочі дні йому оплачені не були і він звернувся до суду. Який порядок
відкликання працівника з відпустки? Яке рішення має прийняти суд?

Завдання 36. В. Кузьменко - мати шестирічної дитини-інваліда просила директора встановити їй

неповну тривалість робочого тижня - 30 годин. Директор відмовив мотивуючи це тим, що їй
доцільно взяти відпустку без збереження заробітної плати. Дайте правову оцінку ситуації.
Відповідь обґрунтуйте.

Завдання 37. Симоненко подав заяву про надання йому частини щорічної основної відпустки 10
календарних днів, проте директор йому відмовив, мотивуючи тим, що чергова відпустка його
через місяць, працівник заперечив, посилаючись на те, що є абітурієнтом і просить відпустку з
метою підготовки до складання вступних іспитів у ВНЗ. Дайте правову оцінку ситуації.

Завдання 38. Для підготовки проекту дипломної роботи та складання державних іспитів Ковтун
написав заяву надати йому відпустку чотири місяці зі збереженням заробітної плати та виплати
одноразової соціальної допомоги на навчання. Дайте правову оцінку ситуації.