Семінарське заняття 36

Тема 25. Кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих

прав і свобод людини і громадянина
Питання для усного опитування та дискусії
25.6. Кримінальна відповідальність за грубе порушення законодавства про працю.
25.7. Кримінально-правова характеристика невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії
чи інших установлених законом виплат.
25.8. Юридичний аналіз кримінального правопорушення передбаченого ст.176
Кримінального кодексу України.
25.9. Кримінально-правова характеристика порушення права на безоплатну медичну
допомогу.
25.10. Кримінальна відповідальність за посягання на здоров’я людей під приводом
проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів.
6.
Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю
1. Незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з
повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або
пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України "Про
запобігання корупції", а також інше грубе порушення законодавства про працю -
караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю
на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки,
одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або
дитину з інвалідністю, -
караються штрафом від трьох тисяч до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або
арештом на строк до шести місяців.
7.
Загальна інформація
Своєчасне одержання винагороди за працю та соціальних виплат – це право кожного
громадянина, яке закріплене у статтях 43, 46 Конституції України. Реалізація зазначених
конституційних прав громадян також регулюється Законом України «Про оплату
праці», Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативними
актами.
Законом України «Про оплату праці» визначено строк, періодичність і місце сплати
заробітної плати. Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено,
що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки,
встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з
виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на
представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через
проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів
після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» передбачена заборона будь-якого
зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану,
расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних
переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і
характеру занять, місця проживання.
 Положеннями статті 175 КК України передбачено кримінальну відповідальність за
безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом
виплати громадянам більш як за один місяць, вчинену умисно керівником підприємства,
установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином – суб’єктом
підприємницької діяльності.
Склад кримінального правопорушення
Об'єкт кримінального правопорушення
Об'єктом кримінального правопорушення відповідно до статті 175 КК України є
конституційне право на своєчасне отримання  заробітної плати, в розмірі не нижчому від
визначеного законом, а також право на соціальний захист, право на отримання пенсій та
інших видів соціальних виплат.
Потерпілими від кримінального правопорушення є громадяни, яким повинна бути
виплачена заробітна плата, стипендія, пенсія чи інша установлена законом виплата.
Об'єктивна сторона кримінального правопорушення
Об'єктивною стороною складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею
175 КК України є безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої
установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць.
Невиплатою заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати в
розумінні статті 175 КК України слід вважати неповну або несвоєчасну виплату
громадянам зазначених соціальних гарантій. Невиплата утворює склад кримінального
правопорушення, якщо вона:
 є безпідставною (невиплати має місце в тих випадках, коли існувала реальна
можливість виплати, однак виплата не відбулась);
 має місце протягом певного строку (більше ніж за один місяць).
Не вважається наявністю складу цього кримінального правопорушення, якщо зазначені
виплати не здійснюються на законних підставах (наприклад, з працівника утримується
частина заробітної плати для покриття заборгованості працівника підприємству, на якому
він працює) або невиплата зумовлена об'єктивними причинами (наприклад, відсутністю
бюджетного фінансування).
Крім того, склад кримінального правопорушення, передбаченого статтею 175 КК
України, має місце за умови, що існує наявність зазначеної невиплати більше ніж за один
місяць. Тобто, склад кримінального правопорушення  буде відсутній, якщо невиплата
мала місце одноразово.
Також необхідно звернути увагу на те, що склад кримінального правопорушення
утворює невиплата заробітної плати як у грошовому виразі, так і в іншій передбаченій
законом формі.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування» пенсії поділяються на трудові (за віком, по інвалідності, в разі втрати
годувальника, за вислугу років) та соціальні (наприклад, за особливі заслуги).
Відповідальність, передбачена статтею 175 КК України настає за невиплату будь-якої
встановленої відповідно до закону пенсії.
Що стосується стипендії, то склад кримінального правопорушення, передбаченого
відповідною статтею, утворює невиплата будь-якої встановленої відповідно до закону
стипендії, у тому числі тих, що встановлюються відповідно до закону для певних
категорій громадян.
Інші виплати - це установлені законом виплати громадянам, які здійснюються на
регулярній основі, тобто щомісячно (наприклад, довічне грошове утримання
судді, грошове утримання військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу
органів внутрішніх справ, певні види державної соціальної допомоги: допомога по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога на дітей, які
перебувають під опікою чи піклуванням, допомога малозабезпеченим сім'ям з
дітьми тощо.
 Кримінальне правопорушення  вважається закінченим, коли сплив останній строк
виплати заробітної плати, стипендії, іншої установленої законом виплати громадянам при
умові, що її невиплата становить більше ніж за один місяць.
Суб'єкт кримінального правопорушення
Суб'єкт спеціальний - керівник підприємства, установи або організації незалежно від
форми власності та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності. Інші службові
особи, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією
статтею лише як співучасники.
Суб'єктивна сторона кримінального правопорушення
Суб'єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується тільки
умисною формою вини.
Кваліфікуюча ознака кримінального правопорушення
Кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, визначеного статтею 175 КК
України є вчинення діяння внаслідок нецільового використання коштів, призначених для
виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.
Санкція (покарання)
1. Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої
законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником
підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином -
суб'єктом підприємницької діяльності, -
карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до двох років з позбавленням права обіймати
певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів,
призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших встановлених
законом виплат, -
карається штрафом від тисячі до півтори тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до
п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років.
Частиною третьою статті 175 КК України передбачено можливість звільнення від
кримінальної відповідальності, але за певних умов. Особа, яка вчинила безпідставну
невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати
громадянам більше ніж за один місяць, у тому числі і внаслідок нецільового використання
коштів, призначених для таких виплат, звільняється від кримінальної відповідальності,
якщо:
 нею здійснена виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої
законом виплати громадянам;
 виплату проведено до притягнення її до кримінальної відповідальності.
Крім кримінальної, відповідно до нині діючого законодавства работодавця можуть
притягнути до фінансової (стаття 265 Кодексу законів про працю України) та
адміністративної відповідальності (стаття 41 Кодексу України про адміністративні
правопорушення).
З прийняттям чинності Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах
воєнного стану" роботодавець звільняється від відповідальності за порушення
зобов’язання щодо строків оплати праці лише якщо доведе, що це порушення сталося
внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Предметом
доведення буде те, що порушення строків сталося внаслідок непереборної сили. Проте
форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення строків, а не від самого
зобов'язання виплати заробітної плати.
8.
Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав
 1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва,
комп'ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження
виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та
розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше
умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної
шкоди у значному розмірі, -
караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той
самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв
комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та
знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.
2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або
завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, -
караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на
строк від двох до п'яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів,
матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм,
програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх
виготовлення.
3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою
особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо
вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, -
караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без
такого та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв
комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та
знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.
Примітка. У статтях 176 та 177 цього Кодексу матеріальна шкода вважається завданою
в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі - якщо її розмір у
двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою
в особливо великому розмірі - якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Коментар:
1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є авторське право та суміжні права. Його
додатковим факультативним об'єктом може бути встановлений порядок здійснення
службовими особами своїх повноважень.
2. Обов'язковою ознакою злочину є потерпілий. Ним можуть бути: 1) суб'єкти
авторського права: а) автор - фізична особа, творчою працею якої створено твір та яка має
особисті (немайнові) і майнові права на нього; б) спадкоємці автора та особи, яким автор
чи його спадкоємці передали свої авторські майнові права; 2) суб'єкти суміжних прав: а)
виконавець творів - актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша
особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює
чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної
творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент
музичних і музично-драматичних творів; б) його спадкоємці та особи, яким на законних
підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; в) виробник фонограм -
фізична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис
виконання або будь-яких звуків; г) його спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на
законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм; д) виробник
відеограм - фізична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший
відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень; е) його спадкоємці
(правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права
щодо відеограм.
3. Предмет злочину, яким є відповідні об'єкти авторського права і суміжних прав, у
різних його формах дещо відрізняється. Зокрема, у перших двох його формах ним є твір
науки, літератури, мистецтва, комп'ютерна програма, база даних, виконання, фонограма,
відеограма і програма мовлення, у третій - тільки виконання, фонограма, відеограма і
програма мовлення, у четвертій - будь-який об'єкт авторського права і суміжних прав.
Загалом об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а
об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми
вираження, є: а) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних,
хореографічних, фольклорних та інших творів; б) фонограми, відеограми; в) передачі
(програми) організацій мовлення.
Твір - це оригінальний, як обнародуваний, так і необнародуваний, продукт творчої праці
вченого, письменника, художника та ін. До творів належать: літературні письмові твори
(книги, брошури, статті, комп'ютерні програми тощо), їх сценічні обробки, а так само
обробки фольклору, придатні для сценічного показу; лекції, проповіді та інші усні твори;
музичні і драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для
сценічного показу; аудіовізуальні твори; скульптури, картини, інші твори образотворчого
мистецтва і фотографії; твори архітектури; твори прикладного мистецтва; ілюстрації,
карти та інші твори, що стосуються географії, геології та інших галузей науки; переклади,
аранжування, деякі інші переробки творів і обробки фольклору (похідні твори); наукові
результати, зафіксовані на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці,
наукової доповіді, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо; інші твори, у
т. ч. дизайн-проекти інтер'єрів приміщень, вивіски, емблеми та інші елементи візуальної
інформації, рекламні буклети тощо. Предметом цього злочину може бути і службовий
твір, тобто створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до
службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.
Комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи в
будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером,
які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює
як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному
кодах).
База даних (компіляція даних) - сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної
інформації у довільній формі, у т. ч. - електронній, підбір і розташування складових
частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є
доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової
системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.
Публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних
прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри,
співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за
допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи кабелями) у
місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або
близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один
і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Фонограма - звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску,
грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у
формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом
для виготовлення її примірників (копій). Грамофонні платівки, диски, магнітофонні
касети та інші носії записів є примірниками фонограми.
Відеограма - відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці,
магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із
звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до
аудіовізуального твору. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.
Програма мовлення - програма, яка містить певні передачі і може бути сповіщена
шляхом ретрансляції або в інший спосіб.
Не визнаються об'єктами авторського права і, відповідно, предметом цього злочину: а)
повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-
інформації; б) твори народної творчості (фольклор); в) видані органами державної влади у
межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного
характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх
офіційні переклади; г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки
органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань;
символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;
д) грошові знаки; е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач,
телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям
оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого
роду).
4. З об'єктивної сторони злочин проявляється у діях, які можливі у таких формах:
1) незаконне відтворення творів науки, літератури і мистецтва, комп'ютерних програм і
баз даних, виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення;
2) незаконне розповсюдження творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних
програм і баз даних, а також виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення;
3) незаконне тиражування та розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм
мовлення на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації;
4) інше порушення авторського права і суміжних прав.
Обов'язковими ознаками об'єктивної сторони цього злочину є також суспільно
небезпечні наслідки у виді завдання матеріальної шкоди у значному розмірі (ч. 1 ст. 176) і
причиновий зв'язок між вказаними діями і наслідками. Визначення розмірів матеріальної
шкоди (значного, великого та особливо великого) дається у примітці до ст. 176.
Відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми,
фонограми, комп'ютерної програми, бази даних в будь-якій матеріальній формі, а також їх
запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у т. ч. цифровій), оптичній
або іншій формі, яку може зчитувати машина.
Тиражування виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення на аудіо- та
відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації означає їх відтворення на вказаних
носіях.
Розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - це будь-яка дія, за
допомогою якої ці об'єкти безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, у т. ч.
доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть
здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.
Третя форма цього злочину передбачає поєднання двох дій - незаконного тиражування
та розповсюдження відповідних предметів, яке здійснюється за допомогою певних
засобів. Такими засобами є: аудіо- та відеокасети, дискети, інші носії інформації (фото- та
кінострічки, магнітні диски, компакт-диски тощо).
Відповідно до конструкції складу відповідальність за злочин, передбачений ст. 176,
настає у разі будь-якого умисного порушення авторського права і суміжних прав. Перелік
таких порушень визначено Законом України "Про авторське право і суміжні права".
Проте, у ст. 176 до іншого порушення авторського права і суміжних прав слід відносити
лише:
а) вчинення дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права і (або)
суміжних прав, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 Закону України "Про авторське право і
суміжні права", з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 зазначеного Закону
обмежень майнових прав;
 б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав, зокрема опублікування,
відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України
контрафактних примірників творів (у т. ч. комп'ютерних програм і баз даних), фонограм,
відеограм і програм організацій мовлення;
в) плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під
іменем особи, яка не є автором цього твору;
г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і
(або) суміжні права, примірників творів (у т. ч. комп'ютерних програм і баз даних),
фонограм, відеограм, програм мовлення;
д) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про
управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи
особи, яка здійснює таке управління;
е) публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без
дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена
інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.
При цьому слід враховувати, що окремі дії, перелічені у ст. 50 Закону України "Про
авторське право і суміжні права" як порушення авторського права і суміжних прав, не
можуть визнаватися іншим порушенням авторського права і суміжних прав у контексті
ст. 176. Це пояснюється тим, що: 1) деякі з них окремо визначені у перших трьох формах
цього злочину; 2) готування до злочинів, передбачених частинами 1 і 3 ст. 176, не може
тягнути за собою кримінальної відповідальності (див. ч. 2 ст. 14), а тому не є злочином,
наприклад, вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або)
суміжних прав; 3) ст. 176 охороняє лише майнові права потерпілого, а тому не є
злочином, наприклад, вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові
права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Склад цього злочину сформульовано як матеріальний: злочин вважається закінченим з
моменту настання матеріальної шкоди у значному розмірі.
Плагіат або деякі інші порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що не
пов'язані із заподіянням матеріальної шкоди, або заподіяли матеріальну шкоду у розмірі,
який відповідно до ст. 176 КК не є значним, кваліфікуються за ст. 512 Кодексу України
про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. Крім того, захист авторського
права здійснюється за допомогою норм не тільки кримінального та адміністративного, а й
цивільного законодавства.
Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених,
одержаних чи підроблених контрольних марок для маркування упаковок примірників
аудіовізуальних творів та фонограм кваліфікується за ст. 216.
5. Суб'єкт злочину загальний.
6. Його суб'єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом.
7. Кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його повторно або 2) за
попередньою змовою групою осіб, а так само 3) завдання матеріальної шкоди у великому
розмірі (ч. 2 ст. 176).
Про повторність злочинів див. ст. 32 і коментар до неї, про вчинення злочину за
попередньою змовою групою осіб - ст. 28 і коментар до неї.
Особливо кваліфікуючими ознаками злочину є: 1) вчинення його службовою особою з
використанням службового становища або 2) організованою групою, а так само 3)
завдання матеріальної шкоди в особливо великому розмірі (ч. 3 ст. 176). Про поняття
службова особа, використання службового становища див. примітки 1 і 2 до ст. 364,
Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК і коментар до ст. 364.
8. Відповідно до пунктів 3 і 4 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003
р. України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити
рішення про знищення: товарів, виготовлених або введених у цивільний обіг з
порушенням права інтелектуальної власності; матеріалів та знарядь, які
використовувались переважно для виготовлення товарів з порушенням права
інтелектуальної власності. Зазначене стосується відповідних положень санкцій статей
176, 177 і 229 КК.
9.
Загальні положення
Особи, винні у порушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну,
адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством (стаття
80 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"). Водночас
лікар не несе відповідальності за здоров'я хворого в разі відмови останнього від медичних
приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму (частина п'ята статті
34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я").
Відповідно до законодавства кримінальна відповідальність настає за кримінальне
правопорушення - передбачене Кримінальним кодексом України (далі - КК України)
суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом
кримінального правопорушення.
Медичний працівник з позиції кримінального права розглядається з урахуванням двох
складових: як загальний суб'єкт та як спеціальний суб'єкт вчинення кримінального
правопорушення, пов'язаного зі здобуттям ним медичної освіти, – так звані "професійні
кримінальні правопорушення".
Під професійним медичним кримінальним правопорушенням слід розуміти умисне
або необережне діяння, вчинене медичним працівником при виконанні професійних
обов’язків, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.
Групи медичних кримінальних правопорушень та їх характеристика
Умовно кримінальні правопорушення, що вчиняються медичними працівниками, можна
поділити на:
▶ кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я особи (пацієнта):
1. неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи
вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (стаття 131 КК
України);
2. розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення
зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби (стаття 132 КК
України);
3. незаконне проведення аборту або стерилізації (стаття 134 КК України);
4. незаконна лікувальна діяльність (стаття 138 КК України);
5. ненадання допомоги хворому медичним працівником  (стаття 139 КК України);
6. неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним
працівником (стаття 140 КК України);
7. порушення прав пацієнта (стаття 141 КК України);
8. незаконне проведення дослідів над людиною (стаття 142 КК України);
9. порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів
людини (стаття 143 КК України);
10. насильницьке донорство (стаття 144 КК України);
11. незаконне розголошення лікарської таємниці (стаття 145 КК України);
▶ кримінальні правопорушення проти прав особи (пацієнта);
1. порушення права на безоплатну медичну допомогу (стаття 184 ККУ);
▶ кримінальні правопорушення у сфері господарської діяльності з медичної практики;
▶ кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних
речовин, їх аналогів або прекурсорів;
▶ інші кримінальні правопорушення, вчинені медичними працівниками у зв'язку з
їхньою професійною діяльністю.
Не є кримінальним правопорушенням заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам
у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує
особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним
інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було
усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої
необхідності (стаття 39 КК України).
Для того, щоб такі випадки могли бути розглянуті з позиції крайньої необхідності, що
передбачає виключення кримінальної протиправності діяння лікаря, необхідно вказати
критерії правомірності акту крайньої необхідності у сфері медичної діяльності. До них
належать:
 небезпека повинна бути справжньою (реальною). Патологічний стан, який
потребував надання екстреної медичної допомоги, що пов'язана із заподіянням шкоди
здоров'ю людини, повинен бути таким насправді;
 небезпека повинна становити реальну загрозу. Тут мова йде про те, що
захворювання (травма) безпосередньо (а не опосередковано, проявившись через
визначений час) загрожує життю і здоров'ю людини;
 усунути цю небезпеку за даних обставин не можна іншими засобами, крім тих, які
пов'язані із заподіянням шкоди. Іншими словами, без заподіяння шкоди людині за даних
обставин не можливо усунути ту причину (захворювання, травму), яка становить
небезпеку для життя і здоров'я.
Причини, що зумовлюють вивчення питань кримінально-правової відповідальності
медичних працівників
В рамках аналізу питань кримінальної відповідальності медиків важливо говорити саме
про "професійні кримінальні правопорушення", тобто такі, за які відповідальність
покладається на медичного працівника в силу:
1) вчинення ним суспільно небезпечного діяння;
2) приналежності особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, до медичної професії;
3) прямого зв'язку дії (бездіяльності) з медичною практикою та виконанням професійних
обов'язків;
4) наявності ознак порушення стандартів надання медичної допомоги, з якими останній
обізнаний в силу своєї кваліфікації, спеціалізації та професії в цілому;
5) негативних наслідків, які настали для життя та здоров'я особи.
Більшість кримінальних правопорушень у сфері медичного обслуговування містять
матеріальний склад, тобто наявність негативних наслідків для життя та здоров'я пацієнта є
обов'язковою умовою. Для інкримінування медику "кримінальної протиправної
поведінки" необхідне встановлення вини та причинно-наслідкового зв'язку між діяннями,
що потягли за собою негативні наслідки у вигляді тілесного ушкодження або смерті
людини. Якщо ж шкода здоров'ю не є наслідком протиправної поведінки медичного
працівника, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних
рекомендацій, внаслідок непередбачуваних анатомічних особливостей організму пацієнта,
неповної клінічної картини, яку лікар не міг встановити в силу причин, які від нього не
залежали), причинний зв'язок виключається та кримінальна відповідальність не настає.
10.
Посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи
виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК).
Безпосередній об'єкт злочину становлять суспільні відносини у сфері охорони прав
громадян на свободу совісті, при цьому додатковим обов'язковим об'єктом є здоров'я і
життя особи та/або суспільна моральність.
Об'єктивна сторона злочину включає дві форми: 1) організація групи, діяльність якої
здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних
обрядів і поєднана із заподіянням шкоди здоров'ю людей або статевою розпустою; 2)
керівництво такою групою.
 Організація групи передбачає вчинення сукупності дій, спрямованих на її створення. Ці
дії можуть виражатися у підшукуванні членів групи, реєстрації даної групи, пошуку
приміщення тощо.
Під керівництвом групою розуміється діяльність, спрямована на керування
функціонуванням даної групи. Це може виражатися в організації відправлень релігійних
обрядів, координації діяльності групи, відданні відповідних розпоряджень тощо. При
цьому не має значення, чи безпосередньо особа здійснює керівництво даною групою, чи
через інших осіб. Крім того, керівництво групою може здійснюватись як одноосібно, так і
колегіально.
Поняття "заподіяння шкоди здоров'ю людей. у цьому складі охоплює заподіяння
смерті або тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості. Під статевою розпустою слід
розуміти вчинення розпусних дій, пов'язаних зі вступом представниками групи у
невпорядковані статеві зносини між собою або з іншими особами тощо.
Якщо залежно від способу вчинення вищевказаних дій вони утворюють склад більш
тяжкого злочину, ніж передбачений ч. 1 ст. 181, вчинене за наявності підстав потрібно
додатково кваліфікувати за іншими статтями КК, а саме за статтями 121, 122, 126 ч.
2,127,120, 115, 153,152,155 КК тощо.
Обов'язковою ознакою скоєння злочину, передбаченого ст. 181 КК, є вчинення
відповідних дій під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання
релігійних обрядів. Інакше кажучи, заподіяння шкоди здоров'ю людей або статева
розпуста мають пояснюватися особливостями віровчення або релігійного обряду.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 181 КК, вважається закінченим з моменту створення
релігійної групи (навіть якщо фактично створена група є меншою за кількісним складом,
ніж планувалося) або вчинення дій щодо керівництва нею.
Суб'єкт злочину загальний.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.
Ч. 2 ст. 181 КК визначає кваліфікований склад злочину, передбаченого цією статтею, а
саме: "Ті самі дії, поєднані із втягуванням у діяльність групи неповнолітніх".
Під втягненням у діяльність групи неповнолітніх треба розуміти вчинення дій її
організатором або керівником, спрямованих на приєднання до кола учасників групи осіб,
котрі не досягли вісімнадцятирічного віку. Вітчизняний законодавець не розкриває
способи, за допомогою яких може вчинятися такий злочин. З огляду на це способи можуть
бути різноманітними: від звичайної пропаганди до застосування погрози насильства над
потерпілим чи його близькими родичами тощо. Якщо спосіб вчинення цього злочину
містить ознаки більш тяжкого злочину, дії винної особи за наявності підстав мають
додатково кваліфікуватися за відповідною статтею КК. Обов'язковою умовою
притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 181 КК е усвідомлення
нею, що потерпілий є неповнолітнім. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення
вищевказаних дій незалежно від того, чи настали для неповнолітнього певні суспільно
небезпечні наслідки.
Слід зауважити, що ч. 2 ст. 181 КК не можна розглядати як спеціальну норму по
відношенню до ст. 304 "Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність", адже діяльність
групи, про яку йдеться в ст. 181 КК, не обов'язково має бути злочинною. Таким чином,
якщо діяльність груп, про які йдеться в ст. 181 КК, поєднана із вчиненням злочинів, то
втягнення неповнолітнього в її діяльність за наявності всіх необхідних ознак слід
кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 181 і 304 КК.