План

1. Вступ
2. Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності
3. Види та форми цивільно-правової відповідальності
4. Умови настання цивільно-правової відповідальності
5. Умови звільнення від цивільно-правової відповідальності
6. Висновок
7. Список використаних джерел
 1. Вступ
Цивільне право як система правових норм слугує регулятором
майнових та особистих немайнових відносини, засновані на майновій
самостійності, юридичній рівності, вільному волевиявленні та широкій
свободі їх учасників у визначенні своїх прав та обов’язків.
Цінність цивільного права полягає в тому, що воно у своїх нормах
містить широкий арсенал засобів впливу на поведінку громадян та
організацій через їхні інтереси. Одним із таких засобів впливу на майнові
інтереси осіб є застосування до правопорушника майнових санкцій, зокрема
цивільно-правової відповідальності.
2. Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності
Цивільна відповідальність – це майнова відповідальність громадян чи
організацій, що виникає у разі неправомірних дій, невиконання договірних
зобов’язань, заподіяння особистої чи майнової шкоди. Вона виникає за
наявності неправомірних дій і вини зобов’язаної особи [4].
Ознаками цивільної відповідальності, які відрізняють її від інших видів
юридичної відповідальності, є такі:
– майновий характер – застосування цивільно-правової
відповідальності завжди пов'язане із втратами майнового характеру у
майновій сфері боржника;
– є відповідальністю одного учасника цивільно-правових відносин перед
іншим – це відповідальність правопорушника перед потерпілим;
– можливість перевищення розміру відповідальності у порівнянні з
розміром заподіяної шкоди або збитків (наприклад, застосування штрафної
неустойки, завдаток);
– застосування рівних за обсягом мір відповідальності за однотипні
правопорушення, що забезпечує послідовну реалізацію принципу
рівноправності учасників цивільно-правових відносин [1].
Значення цивільної відповідальності розкривається через її функції.
Традиційно в юридичній літературі виділяють чотири функції цивільно-
правової відповідальності: попереджувально-виховну, репресивну
(каральну), компенсаційну і сигналізаційну.
Попереджувально-виховна функція спрямована на попередження
правопорушень. Міри цивільно-правової відповідальності стимулюють
боржника та інших учасників цивільних відносин до належного виконання
своїх зобов'язань. Репресивна функція означає покарання правопорушника,
яке виражається у додаткових несприятливих зобов'язаннях, що
забезпечуються примусовою силою держави. Компенсаційна функція
проявляється у ліквідації несприятливих наслідків у потерпілого за рахунок
порушникa. Сигналізаційна функція має велике значення для інших партнерів
боржника, оскільки може служити сигналом про можливість недоліків у
поведінці боржника [6].
3. Види та форми цивільно-правової відповідальності
Цивільно-правову відповідальності поділяють за різними критеріями на
такі види:
1. За підставами виникнення цивільних прав та обов’язків:
договірна та недоговірна відповідальність.
Договірна відповідальність – це відповідальність за порушення
існуючого між сторонами договірного зобов'язання, та становить додатковий
до основного, вже існуючого, юридичний обов'язок. Недоговірна
відповідальність – це відповідальність за порушення цивільних прав та
обов'язків, що виникають не з договору, а з інших підстав (юридичних
фактів).
2. Залежно від розміру: повна, обмежена та кратна (збільшена)
відповідальність.
Повна відповідальність полягає у відшкодуванні (компенсації) шкоди,
завданої правопорушенням у еквівалентному (рівному) розмірі. Повна
відповідальність проявляється і у компенсації моральної шкоди (ст. 23 ЦК).
Обмежена відповідальність передбачає встановлення меж розміру збитків,
які підлягають відшкодуванню. У таких випадках розмір завданої
правопорушенням шкоди перевищує розмір відшкодування. Сутність
кратної відповідальності полягає в обов'язку сплати збитків у більшому
розмірі, ніж розмір завданої майнової шкоди.
3. За характером розподілу відповідальності кількох осіб: часткова,
солідарна, субсидіарна (додаткова).
За загальним правилом відповідальність співборжників перед
кредитором є частковою (ст. 540 ЦК), тобто окрема відповідальність
кожного з них у певній частині, визначеній договором або законом. При
цьому припускається, що розмір відповідальності кожного є рівним, якщо
інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не
випливає із суті зобов' язання або звичаїв ділового обороту. Солідарна
відповідальність виникає лише у випадках, встановлених договором або
законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі
виникнення відповідальності у третіх осіб, які не є учасниками зобов'язання,
має місце субсидіарна відповідальність. Субсидіарна відповідальність має
додатковий стосовно відповідальності правопорушника характер [3].
Окремий різновид цивільно-правової відповідальності –
відповідальність у порядку регресу, яка має місце, наприклад, після
виконання солідарного обов'язку одним із співборжників (статті 544, 1191
ЦК). За таких умов він набуває право на зворотну вимогу до кожного з решти
солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором
або законом. При цьому власна сплачена частка боргу такої особи не
враховується [3].
Форма цивільно-правової відповідальності – це засіб вираження
додаткових майнових обтяжень, що покладаються на правопорушника.
Цивільне законодавство встановлює різні форми відповідальності. До
основних, належать: відшкодування збитків (ст. 22 ЦК); компенсація
моральної шкоди (ст. 23 ЦК); сплата неустойки (ст. 624 ЦК); втрата завдатку
(ст. 571 ЦК) [5].
4. Умови настання цивільно-правової відповідальності
 Умовами настання цивільно-правової відповідальності є:
1) протиправність діяння – визначається як порушення положень актів
цивільного законодавства, договору та інших актів саморегулювання;
2) шкода – сукупність несприятливих для особи, якій вона завдана,
особистих немайнових, а також майнових наслідків, що виникли у разі
порушення суб’єктивних цивільних прав фізичної або юридичної особи.
Відповідно до того, чи має шкода вартісну форму, яка піддається виміру та
вираженню у грошових коштах, виділяють майнову та моральну шкоду;
3) причинний зв’язок між протиправним діянням та шкодою;
4) вина заподіювача – психічне ставлення особи до своєї неправомірної
поведінки та її наслідків. У цивільному праві діє презумпція винності особи,
тобто особа буде вважатися винною доти, доки не доведе свою невинність
[2].
5. Умови звільнення від цивільно-правової відповідальності
Як уже зазначалося, для притягнення особи до цивільно-правової
відповідальності потрібен або повний склад правопорушення, або у
випадках, зазначених у законі чи у договорі – неповний, усічений склад –
протиправність і вина. При відсутності хоча б одного з цих елементів
цивільна відповідальність не настає. Проте у випадках, прямо передбачених
законом, навіть за наявності усіх ознак вчиненого правопорушення особа не
несе відповідальності.
Стаття 617 ЦК закріплює загальні підстави звільнення від
відповідальності за порушення зобов'язання. Так, особа, яка порушила
зобов'язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо вона
доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили,
що звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання [5].
Непереборна сила (форс-мажор) — це надзвичайна і непереборна за
певних обставин подія, настання якої неможливо було передбачити і
відвернути доступними засобами. Під поняття непереборної сили підпадають
як руйнівні сили природи (землетрус, повінь), так і деякі суспільні явища
(військові дії, масові заворушення, страйки тощо).
Випадок (казус) — це обставина, яка свідчить про відсутність вини
контрагентів. Цю обставину хоча і можна відвернути, але її неможливо
передбачити.
Причинний зв'язок — це зв'язок, який об'єктивно існує між
протиправною поведінкою боржника і невигідними наслідками, які настали
[2].
Висновок
Проаналізувавши поняття цивільної відповідальності, можна зробити
наступні висновки.
Цивільно-правова відповідальність – це санкції, що застосовуються до
правопорушника у вигляді накладення на нього додаткових цивільно-
правових обов’язків або позбавлення належного йому цивільного права. Вона
є однією з форм державного примусу, оскільки пов'язана із застосуванням
санкцій майнового характеру, спрямованих на відновлення порушених прав і
стимулювання нормальних ринкових відносин, і полягає у стягненні
неустойки, штрафу чи пені.
Підставами для цивільно-правової відповідальності є: наявність
майнової чи моральної шкоди (у грошовому виразі майнових збитків);
протиправність поведінки (дія чи бездіяльність); вина; причинний зв'язок між
збитком і протиправною поведінкою. Тільки сукупність зазначених умов дає
підставу для притягнення до цивільно-правової відповідальності.
 Список використаних джерел
1. Бошицький Ю. Л. Цивільне право України. Загальна частина:
підручник / Ю. Л. Бошицький, Р. Б. Шишка, О. Р. Шишка, І. Р. Шишка; за
ред. Ю. Л. Бошицького, Р. Б. Шишки. – К. :Ліра-К, 2015. – 761 с.
2. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. Навч. посіб. — К. Істина,
2015. — 312 с.
3. Фазикош В.Г. Цивільне право України: Загальна частина:
Підручник / В.Г. Фазикош, С.Б. Булеца, Р.Б. Олійник та ін.; за ред. В.Г.
Фазикоша, С.Б. Булеци. — К. : Знання, 2010. — 631 с. — (Вища освіта XXI
століття).
4. Дзери О.В. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн../ За ред.
О.В., Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн.. 1. – 736 с.
5. Цивільний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text
6. Яновицька Г.Б., Кучер В.О. та ін. Цивільне право України:
підручник [Текст] : в 2 т. Т. 1 / кол. авторів; за ред. Г.Б. Яновицької, В.О.
Кучера. – Львів: «Новий Світ-2000», 2014. – 444 с.