Professional Documents
Culture Documents
Практичні 11 ТФП
Практичні 11 ТФП
1.галузевий За + +
складом
2.міжгалузевий + + +
Творче завдання:
1.Ознайомтесь із науковою публікацією
Крестовська Н. М. Ювенальне право України: підстави виокремлення
галузі
(Режим доступу:
pravoua.com.ua/ua/store/cdownload/pravoukr/pravoukr_2008_8/ )
та висловіть свою позицію щодо природи та критеріїв виокремлення
ювенального права як галузі права у системі права України.
Автор статті Крестовська Н.М. вважає, що природою виокремлення
ювенального права є 2 шляхи: і відокремлення певних норм від галузі права, і
поширення правової регламентації на ту частину соціальної дійсності, яка
раніше не була об’єктом правового регулювання.
Дослідивши статтю, можу визначити, що природнім для галузей права є
відокремлення певної сукупності однорідних норм, які можуть бути
підставою для створення окремої галузі права.
Чи є предмет та метод правового регулювання достатніми критеріями
для виокремлення ювенального права як самостійної галузі права у
системі права України?
Я вважаю, що ці критерії відіграють значну роль у відокремленні
ювенального права як самостійної галузі. В Україні, як соціальній державі,
має приділятися значна увага усім суб’єктам права, одним з яких є дитина.
Також ювенальне право має принципи і власні функції, що теж робить його
самостійним, тому цілком можна вважати, що сьогодні це самостійна галузь.
Відповідь обґрунтуйте.
Заповніть у зошиті таблицю.
Ювенальне право
предмет правового Різноманітні за характером суспільні відносини
регулювання та поведінкові акти за безпосередньою або
опосередкованою представництвом участю
дитини; статуси (стани), носієм яких є дитина;
відносини, пов’язані зі створенням та
функціонуванням ювенальних установ держави,
місцевого самоврядування та інституцій
громадянського суспільства.
метод правового у була висловлена одностайна думка про
регулювання наявність елементів обох методів у методі
правового регулювання цієї галузі
(імперативний і диспозитивний).
принципи ювенального — принцип пріоритетності прав дитини;
права — принцип рівності дітей незалежно від
будьяких обставин їхнього народження або
актуального стану (раси, національності,
віросповідання тощо);
— принцип пріоритетності сімейних форм
виховання дитини. Сутність цього принципу
визначається тим, що, по-перше, сім’я є
найкращим середовищем для виживання та
розвитку дитини, по-друге, в тому, що дитина
має право на щастя, любов і розуміння з боку
батьків;
— принцип протекціонізму, який виявляється у
праві дитини на особливу турботу і допомогу з
боку сім’ї, суспільства, держави з метою
усунення тієї фактичної нерівності, яку дитина
зазнає через свою фізичну та соціальну
незрілість;
— принцип обов’язковості підготовки до
дорослого життя, який проявляється
— принцип поваги та толерантності. Він,
поперше, проявляється в трактуванні дитини як
автономної особистості, по-друге, у можливості
вільного висловлювання дитиною особистої
думки, у праві бути почутою, по-третє, у суворій
забороні будь-яких форм насильства щодо
дитини та експлуатації дитини;
— принцип забезпечення участі дітей у
суспільному житті (право дитини на працю,
підприємницьку діяльність, об’єднання в
громадські організації);
— принцип «parens patria», тобто прямої
державної опіки над дитиною. Сутність його
полягає: по-перше, у відмові від сімейного
імунітету і невтручання держави в приватні
справи, якщо дитині загрожує небезпека, по-
друге, у вихованні та утриманні дітей за рахунок
держави в разі сирітства дитини, по-третє, у
забезпеченні дитині доступу до юридичної
допомоги та інших послуг з боку держави;
— принцип позитивної дискримінації, який, по-
перше, полягає у встановленні мінімального
віку, з якого є можливим притягнення дитини до
юридичної відповідальності, по-друге, у
пом’якшених формах юридичної
відповідальності і, по-третє, у можливості
звільнення від неї із застосуванням виховних
заходів;
— принцип заохочення інституцій
громадянського суспільства до дій в інтересах
дітей, в тому числі — шляхом надання
податкових, інвестиційних, митних, кредитних
та тарифних пільг.
функції ювенального Відновна функція в ювенальному праві
права проявляється передусім в інституті правових
засобів ресоціалізації неповнолітнього
правопорушника, серед яких — відновна
ювенальна юстиція, що знаходять своє
відображення у таких програмах, як медіація,
сімейні/групові конференції,
підліткові/молодіжні суди, реституція та
громадські роботи. Всі вони чітко спрямовані на
залагодження конфліктів, відшкодування
завданої потерпілому шкоди та відновлення
порушених інтересів всіх зацікавлених сторін.
Компенсаційна функція ювенального права
проявляється у декількох вимірах. По-перше,
ювенальне право передбачає самостійну
відповідальність неповнолітнього за вчинені
правопорушення, тобто «компенсування»
заподіяної індивідові, громаді, суспільству
шкоди. По-друге, названа функція ювенального
права полягає в тому, що правовими засобами
«компенсується» підвищена вразливість,
фізична та соціальна незрілість дитини.
На наш погляд, ця підфункція компенсаційної
функції в ювенальному праві становить
особливу, властиву саме цьому підрозділу права
субсидіарну функцію. Основи субсидіарної
функції ювенального права закладені ст. 25
Загальної декларації прав людини, що
проголошує право дитини на особливе
піклування і допомогу. По-перше, це
«заповнення» часткової/неповної дієздатності
дитини як суб’єкта цивільно-правових відносин.
По-друге, субсидіарна функція проявляється у
підвищеному захисті дитини від усіх форм
насильства та експлуатації. По-третє ця функція
проявляється в інституті субсидіарної майнової
відповідальності батьків або осіб, що їх
заміняють, за правопорушення дитини.