5.

Суд і розправа в правах малоросійських 1750-1758 років,основні

положення і оцінка
«Суд і розправа в правах малоросійських» - пам'ятка середньовічного
права України 18 ст. Складена внаслідок приватної кодифікації, проведеної
помічником писаря Генерального суду Ф. Чуйкевичем у 1750-58(Присвячена
К.Розумовському).Джерела права:польсько-литовське
законодавство,збірники магдебурзького права,законодавчі акти гетьманської
влади+ власне бачення Чуйкевича. Повна назва збірника - “Суд і розправа в
правах Малоросійських широко на різних місцях показана, а тут в єдиний
короткий і ясний ексцерпт для припинення гіркої в судах тяганини зібрана,
для корисного застосування малоросіянам списана”. Уній систематизовано
правові норми, які закріплювали право власності на землю, маєтки та
покріпачених селян, а також було обґрунтовано необхідність відновити у
Гетьманщині станові шляхетські суди. Складалася з таких розділів: 1) Про
докази; 2) Про роки і рочки; 3) Про процес; 4) Про апеляції; 5) Про
виконання рішення суду; 6) Про посаг, віно і привінок. Згодом Ф.Чуйкевич
доповнив збірник наступними розділами: Про апеляції з Статуту (1754); Про
давність земську (1755); Про суд польовий, підкоморський і комісарський,
тобто межовий (1758). Хоча “С. і р.” не мала офіційного характеру, однак
нею користувалися і посилалися як на джерело права під час розгляду
судових справ.
 Остаточне рішення у судовій справі, на думку Ф. Чуйкевича, мало належати
виключно генеральній старшині. "Суд і розправа в правах малоросійських"
(1750) не був офіційно виданий хоча їх норми все ж застосовувалися на
практиці. На базі праці Ф. Чуйкевича у 1760 р. Гетьманом Кирилом
Разумовським було проведено судову реформу. Замість сотенних та
полкових судів було введено нові. Україну було поділено на 20 повітів, у
кожному повіті створювався земський суд з цивільних справ, підкоморський
суд з земельних справ та гродський суд, який розглядав кримінальні справи
та існував у кожному полковому місті. Суддів обирала місцева старшина.
Вищою судовою апеляційною інстанцією був Генеральний військовий суд.
Він діяв і після ліквідації Гетьманщини і припинив своє існування у 1786 р.
Таким чином, реформа поновлювала в Україні стару статутну систему судів
та відокремила судову владу від адміністративної.