Березневі статті

ВИКОНАЛА: СТУДЕНТКА ГРУПИ МВР-11

СВИЩ ВІКТОРІЯ
Що таке «березневі статті»?

Березневі статті 1654 р. (статті

Богдана Хмельницького) –
комплекс документів, які
регламентували політичне і правове
становище Гетьманщини після
Переяславської ради і включення
України до складу Московського
царства. По-суті березневі статті
можна вважати одним із
міжнародних договорів Богдана
Хмельницького.
 В ході переговорів між
гетьманським урядом та
Москвою українська сторона
постійно добивалася від
царя підтвердження прав та
привілеїв Запорізького
Війська, української шляхти,
православного духовенства
та міст. У відповідь царські
посли запевняли гетьмана Б.
Хмельницького та старшину,
що всі права та порядки, які
існували в Україні, будуть
збережені.
 Однак вже в процесі безпосередньої
підготовки та в ході Переяславської ради
виникли непорозуміння між обома
сторонами. Так, зокрема, московський
посол, боярин В. Бутурлін, відмовився від
будь-яких зобов'язань на користь України,
у тому числі і від складення присяги від
імені царя, про гарантування прав і
привілеїв козацтва, шляхти, духовенства
та міщан України. Такий хід подій
стурбував Б. Хмельницького та старшину,
які вирішили добитися письмового
підтвердження своїх прав. З цією метою
було розроблено вимоги до царя, що
складалися з 23 пунктів, або статей. Ці так
званні "Просительні статті" гетьман
доручив відвезти до Москви посольству,
яке очолювали генеральний суддя Війська
Запорізького С. Богданович-Зарудний та
переяславський полковник П. Тетеря.
У даному документі мова йшла про підтвердження прав, привілеїв та
вольностей Війська Запорізького та української шляхти (ст.1, З, 7. 13),
укладення 60-тисячного козацького люстру (ст.2), платню старшині
про кошти на утримання козацького війська (ст.8-12, 21), збереження
місцевої адміністрації та збір нею податків (ст.4, 15), право Війська
Запорізького обирати гетьмана (ст.6), право зносин гетьмана з
іноземними державами (ст.14), невтручання московських
чиновників у справи України (ст.16) та ін.
Посольство вирушило до Москви наприкінці лютого 1654 р. і відразу ж після приїзду розпочалися
інтенсивні переговори, які тривали шість днів. В результаті проект був значною мірою змінений і
скорочений до 11 пунктів. 21 березня 1654 р. вони були представлені на розгляд царя та Боярської думи і
схвалені ними. Згідно з цим документом, який був головним у всьому комплексі документів і увійшов
до історії під назвою "Березневі статті", передбачалось:
• збір податків на користь царської скарбниці • московський уряд зобов'язувався вступити у війну з Польщею
доручалось вести українським урядникам; весною 1654 р.;
• передбачалось утримання російських військ на кордонах
• встановлювалась платня військовому писарю та
України з Річчю Посполитою;
підпискам (1000 польських злотих), військовим суддям
(300 польських злотих), судовим писарям (100 • гетьманський уряд просив встановити платню полковникам
польських злотих), полковим писарям і хорунжим (50 (100 єфімків-талерів), полковим осавулам (200 польських
польських злотих), сотенним хорунжим (ЗО польських злотих), військовим осавулам (300 польських злотих),
сотникам (100 польських злотих) і кожному козакові (30
злотих) та гетьманському бунчужному (50 злотих); польських злотих), однак дане прохання було відкладено до
• козацькій старшині, писарю, двом військовим суддям, перепису всіх прибутків, що мали поступати до царської
скарбниці з України, а також до укладення реєстру в кількості
всім полковникам, і військовим та полковим осавулам 60 тис. козаків;
надавались у володіння млини;
• у випадку татарських нападів на Україну передбачалось
• встановлювалась платня генеральному обозному (400 організувати проти них спільні походи з боку як України, так і
злотих) та генеральному хорунжому (50 злотих); Московії;

• заборонялись зносини гетьмана з турецьким султаном
та польським королем;
• підтверджувалося право київського митрополита і
всього духовенства на маєтності, якими вони володіли;
• гетьманський уряд просив встановити утримання для
козацької залоги у фортеці Кодак (400 чол.) та для запорожців,
виконання даного прохання також було викладене до окремого
рішення. Тут же містилась вимога до гетьмана: негайно
приступити до укладення реєстру в кількості 60 тис. козаків і
після завершення роботи надіслати його до Москви.
Частина вимог гетьмана Б.Хмельницького і українського уряду
була розглянута царським урядом окремо, і деякі з них були
підтверджені царськими указами 27.3.1654 р.
Згідно з "Березневими статтями" Україна зберігала значні права
- мала власний адміністративно-територіальний устрій та
управління, користувалася власним правом тощо. Однак
відчутним було обмеження її політичного та економічного
суверенітету: гетьманське управління було підпорядковане
московському уряду, заборонялось підтримувати дипломатичні
зносини з сусідніми державами - Річчю Посполитою та
Туреччиною, всі витрати на утримання козацького війська
лягали на гетьманську скарбницю, яка повністю
контролювалася царськими чиновниками.
"Березневі статті" були чинними лише протягом 5 років. У 1659
р. між українським урядом і Москвою були укладені нові, т. зв.
Переяславські статті, які ще більш обмежували суверенітет
України.
Оригінали "Березневих статей" до наших днів не збереглися (до
речі, їх не було вже у 1659 р.). Відомими є тільки копії та
чорновики, що зберігаються у фондах Посольського приказу
Центрального державного архіву давніх актів у Москві.
Значення московсько-українського договору 1654 р.
Для України
• дозволив зберегти державність, судовий,
військовий, адміністративний устрій;
• забезпечив Україні союзника для протистояння
Речі Посполитій та Туреччині;
• звільнив від релігійних утисків православну
церкву.
Для Росії
• збільшилася боєздатність армії за рахунок
підконтрольного козацького війська;
• держава отримала нові родючі землі й сировинні
родовища;
• козацькі війська захищали Росію від турецько-
татарських нападів;
• казна поповнювалася за рахунок українських податків
Оскільки у правовому відношенні українсько-московський договір
був не зовсім ясно сформульований, історики по-різному оцінюють
його:
• як персональну унію, завдяки якій дві країни, маючи одного
монарха зберігають самоврядування;
• як протекторат Москви над Україною; Україна – васальна, залежна
територія;
• як входження українських земель до складу Московської держави;
• як військово-політичний союз Москви та України;
• як конфедерацію Московського царства та Гетьманщини.
Дякую за увагу!