Гетьманські березневі статті

Березневі статті 1654 р. (статті Богдана Хмельницького) –

комплекс документів, які регламентували політичне і правове
становище Гетьманщини після Переяславської ради і включення
України до складу Московського царства.
В ході переговорів між гетьманським урядом та Москвою
українська сторона постійно добивалася від царя підтвердження
прав та привілеїв Запорізького Війська, української шляхти,
православного духовенства та міст. У відповідь царські посли
запевняли гетьмана Б. Хмельницького та старшину, що всі права
та порядки, які існували в Україні, будуть збережені.
Однак вже в процесі безпосередньої підготовки та в ході
Переяславської ради виникли непорозуміння між обома
сторонами. Так, зокрема, московський посол, боярин В. Бутурлін,
відмовився від будь-яких зобов'язань на користь України, у тому
числі і від складення присяги від імені царя, про гарантування прав
і привілеїв козацтва, шляхти, духовенства та міщан України.
Такий хід подій стурбував Б. Хмельницького та старшину, які
вирішили добитися письмового підтвердження своїх прав. З цією
метою було розроблено вимоги до царя, що складалися з 23
пунктів, або статей. Ці так званні "Просительні
статті" гетьман доручив відвезти до Москви посольству, яке
очолювали генеральний суддя Війська Запорізького С. Богданович-
Зарудний та переяславський полковник П. Тетеря.
У даному документі мова йшла про підтвердження прав, привілеїв
та вольностей Війська Запорізького та української шляхти (ст.1,
З, 7. 13), укладення 60-тисячного козацького люстру (ст.2),
платню старшині про кошти на утримання козацького війська
(ст.8-12, 21), збереження місцевої адміністрації та збір нею
податків (ст.4, 15), право Війська Запорізького обирати гетьмана
(ст.6), право зносин гетьмана з іноземними державами (ст.14),
невтручання московських чиновників у справи України (ст.16).
Посольство вирушило до Москви наприкінці лютого 1654 р. і
відразу ж після приїзду розпочалися інтенсивні переговори, які
тривали шість днів. В результаті проект був значною мірою
змінений і скорочений до 11 пунктів. 21 березня 1654 р. вони були
представлені на розгляд царя та Боярської думи і схвалені ними.
Згідно з цим документом, який був головним у всьому комплексі
документів і увійшов до історії під назвою "Березневі статті",
передбачалось:
•збір податків на користь царської скарбниці доручалось вести
українським урядникам;
•встановлювалась платня військовому писарю та підпискам (1000
польських злотих), військовим суддям (300 польських злотих),
судовим писарям (100 польських злотих), полковим писарям і
хорунжим (50 польських злотих), сотенним хорунжим (ЗО
польських злотих) та гетьманському бунчужному (50 злотих);
•козацькій старшині, писарю, двом військовим суддям, всім
полковникам, і військовим та полковим осавулам надавались у
володіння млини;
•встановлювалась платня генеральному обозному (400 злотих) та
генеральному хорунжому (50 злотих);
•заборонялись зносини гетьмана з турецьким султаном та
польським королем;
•підтверджувалося право київського митрополита і всього духовенства на
маєтності, якими вони володіли;
•московський уряд зобов'язувався вступити у війну з Польщею весною 1654 р.;
•передбачалось утримання російських військ на кордонах України з Річчю
Посполитою;
•гетьманський уряд просив встановити платню полковникам (100 єфімків-
талерів), полковим осавулам (200 польських злотих), військовим осавулам (300
польських злотих), сотникам (100 польських злотих) і кожному козакові (30
польських злотих), однак дане прохання було відкладено до перепису всіх
прибутків, що мали поступати до царської скарбниці з України, а також до
укладення реєстру в кількості 60 тис. козаків;
•у випадку татарських нападів на Україну передбачалось організувати проти
них спільні походи з боку як України, так і Московії;
•гетьманський уряд просив встановити утримання для козацької залоги у
фортеці Кодак (400 чол.) та для запорожців, виконання даного прохання також
було викладене до окремого рішення. Тут же містилась вимога до гетьмана:
негайно приступити до укладення реєстру в кількості 60 тис. козаків і після
завершення роботи надіслати його до Москви.
Частина вимог гетьмана Б.Хмельницького і українського уряду
була розглянута царським урядом окремо, і деякі з них були
підтверджені царськими указами 27.3.1654 р.
Згідно з "Березневими статтями" Україна зберігала значні права -
мала власний адміністративно-територіальний устрій та
управління, користувалася власним правом тощо. Однак
відчутним було обмеження її політичного та економічного
суверенітету: гетьманське управління було підпорядковане
московському уряду, заборонялось підтримувати дипломатичні
зносини з сусідніми державами - Річчю Посполитою та
Туреччиною, всі витрати на утримання козацького війська лягали
на гетьманську скарбницю, яка повністю контролювалася
царськими чиновниками.
"Березневі статті" були чинними лише протягом 5 років. У 1659
р. між українським урядом і Москвою були укладені нові, т. зв.
Переяславські статті, які ще більш обмежували суверенітет
України.
Оригінали "Березневих статей" до наших днів не збереглися (до
речі, їх не було вже у 1659 р.). Відомими є тільки копії та
чорновики, що зберігаються у фондах Посольського приказу
Центрального державного архіву давніх актів у Москві.
 Значення московсько-українського договору 1654 р.

Для України Для Росії

•дозволив зберегти •збільшилася
державність,судовий, боєздатність армії за
військовий, рахунок
адміністративний підконтрольного
устрій; козацького війська;
•забезпечив Україні •держава отримала
союзника для нові родючі землі й
протистояння Речі сировинні родовища;
Посполитій та •козацькі війська
Туреччині; захищали Росію від
•звільнив від турецько-татарських
релігійних утисків нападів;
православну церкву. •казна поповнювалася
за рахунок
українських податків
Оскільки у правовому відношенні українсько-московський договір
був не зовсім ясно сформульований, історики по-різному оцінюють
його:
як персональну унію, завдяки якій дві країни, маючи одного
монарха зберігають самоврядування;
як протекторат Москви над Україною; Україна – васальна,
залежна територія;
•як входження українських земель до складу Московської держави;
•як військово-політичний союз Москви та України;
•як конфедерацію Московського царства та Гетьманщини.