Політико-правовий статус козацької держави у роки Визвольної

війни під проводом Богдана Хмельницького

Повстання під проводом Богдана Хмельницького стало початком велико —
масштабної війни українського народу проти польського панування .
Основу повстанських загонів становило козацтво, якому належала провідна
роль у перебігу й керівництві війною. У лавах повстанців було багато селян і міщан, а
також вихідців із дрібної української православної шляхти. Підтримало повстання й
православне духівництво.
Війна мала національно-визвольний, релігійний, антифеодальний характер.

Метою війни було знищення польського панування; створення в етнічних межах

України власної держави; ліквідація кріпацтва, середньої та великої феодальної
власності на землю; утвердження козацького типу господарювання.

Причини національно-визвольної війни:

 селянство незадоволене покріпаченням;
 дрібна шляхта незадоволена своїм становищем;
 свавілля аристократів у містах;
 козацтво незадоволене своїм становищем і розуміє свої можливості;
 релігійне питання: утиски православних;
 поява уявлення про окремішність народу, що проживав на українських землях.
На початку 1648 р. Богдан Хмельницький сформував перший повстанський загін,
установив зв’язок із козаками залоги на Січі й 25 січня оволодів нею. Його обрали
гетьманом Війська Запорозького. Ці події стали початком Національно-визвольної
війни українського народу.

Заходи Богдана Хмельницького по підготовці збройного виступу:

 розіслав універсали до українського народу із закликами вступати до лав
козацького війська;
 налагодив виробництво пороху, організував закупівлю зброї та боєприпасів;
 із початком воєнних дій досяг домовленості про перехід реєстрових козаків на
бік повстанців;
 вів переговори з Туреччиною та особливо - з Кримським ханством.
Заручившись підтримкою Туреччини, у лютому-березні 1648 р. у Бахчисараї
українські посли уклали угоду з кримським ханом Іслам-Гіреєм III про військову
допомогу у війні проти Речі Посполитої.
1648 р.— переможні Жовтоводська, Корсунська та Пилявецька битви. У цих сутичках
військо Хмельницького і татар зіштовхнулося з місцевими шляхтичами. Повстання
підтримав простолюд, який чинив бунти. Селяни і міщани нападали на маєтки знаті та
магнатів і вирізали шляхту, священиків та євреїв. Протягом цього наступу козакам
вдалося захопити ледь не до Варшави. Наближалась зима, а у Варшаві зібрався сейм,
на якому обирали короля. Хмельницький вирішив повернутися назад.
Внаслідок перемоги під Пилявцями й походу української армії на Львів та Замостя на
початку листопада 1648 р. майже всі українські землі було визволено від польського
панування.
23 грудня 1648 р. Богдан Хмельницький урочисто в’їхав до Києва та уклав перемир’я
з новообраним польським королем Яном II Казимиром.
На початку 1649 р. Богдан Хмельницький під час переговорів у Переяславі
оприлюднив свої наміри щодо війни проти Речі Посполитої.
Промова Хмельницького тлумачиться дослідниками як програма розбудови
Української держави:
 Гетьман обгрунтував право українців на створення незалежної від Речі
Посполитої держави в етнічних межах їхнього проживання.
 Сформулював положення про соборність Української держави.
 Розглядав козацьку Україну як спадкоємицю Київської Русі.
У результаті цих перемовин підписали компромісний Зборівський договір. За його
умовами:
 Військо Запорізькє одержало самоврядність на території Київського,
Чернігівського і Брацлавського воєводств;
 40 тис. реєстру, інші козаки мали повернутися до панів;
 державні посади на козацьких землях мали займати лише православні;
 унію мали скасувати на найближчому сеймі;
 польські війська, євреї та єзуїти мали покинути Україну;
 повстанцям оголошували амністію;
 було утворено Гетьманщину.

Гетьманщина або Держава Війська Запорізького — православне військове

державне утворення з військовим адміністративно-територіальним поділом на полки і
сотні.

Військо Запорозьке дійсно можна назвати військовою диктатурою, де влада належала

провідній соціальній групі — козацтву. Однак, козацька держава поступово
віддалялася від традицій військової демократії Запорізької Січі. Поступово все більше
влади зосереджувалася у руках гетьмана та старшини. Гетьман був
головнокомандувачем війська і очільником держави. Козацька старшина формувала
дорадчий орган при гетьмані — Старшинську раду, яка згодом все більше
повноважень перебирала на себе. Так звані "чорні ради" рядових козаків втрачали
першопочаткове значення. Залежно від того, яким чином складалися відносини у
гетьмана та старшини, політичний режим коливався від авторитарного до
олігархічного.

Адміністративно — територіальний устрій:

Столицею і гетьманською резиденцією стало м. Чигирин. На визволених землях
скасовувався польський адміністративний устрій. Було ліквідовано воєводства, повіти,
а замість них створювалися полки зі своїм територіальним поділом.
Кожен полк очолював полковник, який обирався на полковій раді або призначався
гетьманом. Він мав військову, судову та адміністративну владу. Територія полку
поділялася на 10-20 і навіть більше сотень. Військово-адміністративну владу на їх
території здійснювали сотники.

Фінансова система:
Грошовими справами в козацькій державі безпосередньо керував Богдан
Хмельницький. Існувало кілька джерел надходжень до Військового Скарбу, й
передусім - земля, сільсько-господарські промисли (млини, броварні тощо) і плата за
їх оренду. Існували в державі й загальні податки. Із грошових знаків
найпоширенішими в обігу були польські монети, згодом московські й турецькі гроші.

Судочинство:
Найвищою судовою установою був Генеральний військовий суд при гетьманові. До
складу Генерального суду входили двоє генеральних суддів і судовий писар.
Козацьким судам підлягали не тільки козаки, а й міщани та селяни. Окрім того, в
Україні функціонували ще й церковні суди, чинність яких поширювалася тільки на
внутрішні справи духівництва.

Зміни в соціально-економічному житті:

В економічному плані, на козацьких територіях скасовувалося кріпосне право та
фільваркова система господарювання. Основою господарства ставало сільське
господарство фермерського типу, з приватною власністю на землю. Більшу частину
податків у скарбницю держави сплачували з оренди та мит.

Розвивалося й українське міщанство та купецтво, котре мало замінити традиційну

роль єврейських громад. Провідною в державі була роль православної церкви, яка
укріпила своє становище та мала тепер монополію на інтелектуальне життя
українських земель.

Хмельницький вирішив силою змусити молдавського господаря Василє Лупу віддати

заміж його дочку Розанду за Тиміша Хмельницького та схилити його до війни проти
Речі Посполитої. Щоб втілити це прагнення, було організовано Молдавські походи,
перший з яких відбувся у серпні-вересні 1650 р.