Зошит 4

Тема 1. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА СЕР. XVII СТ.

1. Причини та передумови Національно-визвольної війни
Соціально-економічні причини. Національно-визвольна війна мала цілий комплекс
причин. В першій половині XVII ст. серед українського населення наростало незадоволення
політикою польського уряду. Селяни страждали від посилення кріпосного права, нещадної
панщини, яка сягала в західних регіонах 6 днів на тиждень. Головною метою селянства була
ліквідація кріпосництва і панщини. У складній ситуації опинилось і українське міщанство.
Жителі невеликихміст були залежні від великих магнатів, не мали права самоврядування,
вимушені були платити високі податки і виконувати повинності. Великі міста мали в тій чи
іншій мірі самоврядування (магдебургське право), проте панівне становище в міських
магістратах займали поляки. Українські міщани були витіснені на околиці великих міст.
Міщани вимагали права самоврядування, прагнули припинити панування іноземців в
українських містах.
Нереєстрові козаки (січові, городові та волосні) вимагали розширення реєстру, щоб
офіційно підтвердити свій козацький статус. Реєстрові козаки були незадоволені своїм
становищем, свавіллям місцевої адміністрації. Поразка козацьких повстань у кінці XVI –
першій половині XVII ст. та затвердження сеймом Речі Посполитої «Ординації війська
Запорозького реєстрового» призвели до обмеження козацького самоврядування, скорочення
реєстру. Козацька старшина вимагала надання шляхетських прав. Українська православна
шляхта мала менші політичні права, ніж польська.
Національно-релігійні причини. Всі прошарки українського населення страждали від
національного та релігійного тиску з боку польської влади. Утиски православної
церкви, конфіскація церковного майна, насильницьке окатоличення викликало обурення
населення. Польська мова витісняла в діловодстві руську (книжний варіант української та
білоруської мови).
Політичні причини. Уряд Речі Посполитої захищав в першу чергу інтереси польських
магнатів і шляхти. Тому боротьба українського населення за свої соціально-
економічні, політичні та релігійні права неминуче перетворилась на боротьби за власну
державність. Повстання очолив Богдан (Зиновій) Хмельницький, писар Чигиринського
реєстрового полку.

Мал. 1. Богдан Хмельницький

2. Початок збройної боротьби проти Речі Посполитої. Кампанії 1648 - 1649 рр.
25 січня 1648 р. повсталі козаки здобули в польського гарнізону Запорозьку Січ на мисі
Микитин Ріг, де на початку лютого 1648 р. на козацькій раді Богдана Хмельницького обрано
гетьманом. Відразу ж розпочалася підготовка до загальнонародної національно-визвольної
війни проти Польщі. Напочатку 1648 р. гетьман уклав воєнно-політичний союз з Кримським
ханством та відправив посольство до турецького султана Ібрагіма і до донських козаків.

1
Домовленість з кримським ханом дозволяла компенсувати нестачу козацької піхоти, а також
уникнути війни на два фронти, що було б дуже небажаним у під час війни з Польщею.
Уряд спрямував на придушення постання королівське (кварцяне) військо, на чолі
з Миколаєм Потоцьким і Мартином Калиновським. Щоб придушити осередок повстання,
вирішено вислати на Запоріжжя два загони, один мав іти суходолом, а інший - пливти на
човнах Дніпром. Хмельницький виступив на зустріч полякам, маючи під собою 8 тисяч
козаків та 20 тисяч татар, 19 квітня козаки зустріли поляків на Жовтих Водах, оточивши
ворожий табір Хмельницький регулярно атакував його, перетягнувши на свою сторону
реєстровців, 5 - 6 травня 1648 р. польське військо було розбите козаками.
Звістка про розгром польського війська стала справжньою несподіванкою для коронного
гетьмана, який вирішив відступати підКорсунь, але козаки випередили поляків і 16
травня оточили та знищили передові загони польського війська, де перебував Потоцький,
коронного гетьмана було взятов полон. Перемоги під Жовтими Водами та Корсунем стали
сигналом для поширення повстання по всій Україні. До кінця липня було визволено всю
територію Лівобережжя, а до кінця серпня - Брацлавське, Київське та Подільське воєводства.
Воєнні дії відновились восени 1648 р., неподалік містечка Пилявці зійшлись українська та
польська армії, битва закінчилась повної перемогою козаків та остаточним розгромом
поляків. Козацьке військо вирушило дальше на захід, розпочавши 26 вересня облогу Львова,
але обмежившись викупом Хмельницький вирушив до Замостя. Начальник гарнізон наказав
спалити передмістя, це значно ускладнило становище козаків, гостро відчувалась нестача
гармат, набоїв та продовольства, спалахнула епідемія чуми, від якої загинув зокрема і
Максим Кривоніс. Все це змусило Богдана Хмельницького вдатись до переговорів з
польським урядом та 14 листопада 1648 р. відступити з-під Замостя. 23 грудня 1648
р. гетьман Хмельницький урочисто в'їхав до Києва, де його зустрічав єрусалимський
патріарх Паїсій і київський митропополит Сильвестр Косів, які урочисто привітали
гетьмана як визволителя свого народу та поблагословили на переможну війну.

Мал. 2. В'їзд Богдана Хмельницького до Києва. Івасюк М. І.

У 1649 р. перемир’я було порушено поляками і військові дії відновилися. Військо польських
магнатів на чолі з Єремією Вишневецьким опинилось в оточенні під Збаражем. 27 липня
1649 р. козаки розпочали генеральний наступ, який тривав три години, але поляки втримали
свої позиції. Наступного дня гетьман Хмельницький одержав звістку, що з Варшави на
Збараж вирушило головне польське військо на чолі з королем Яном Казимиром.
Хмельницький раптовим маневром виступив на зустріч королю, залишивши облогу Збаража.
Хмельницький зустрів короля під Зборовом, де 5 серпня розпочалась битва, раптовість атаки
козаків гарантувала їм перемогу, але цьому завадили татари, які 6 серпня перейшли на
сторону поляків, це змусило Хмельницького вдатись до дипломатії та укласти мир з
Польщею.
2
 Мал. 3. Діарама Зборівська битва. Художник Степан Нечай.
Зборівський мирний договір. Після напружених переговорів 8 серпня 1649 р. було
укладено мирнрий договір. За умовами угоди визначалася козацька територія, яку можна
трактувати як зародок Української козацької держави (Гетьманщини). Гетьманщина
визнавалась польським урядом у межах Київського, Чернігівського і Брацлавського
воєводств. Волинь та Поділля залишались під владою польського короля. У Гетьманщині
влада належала гетьману (звідси і назва держави), резиденція якого знаходилась уЧигирині.
Коронне польське військо на цю територію доступу не мало. Водночас на території козацької
держави зберігалась польська адміністрація, хоча на всі відповідальні пости король мав
право призначати тільки православних шляхтичів. Зборівська угода зберігала Вольності
Війська Запорозького, число реєстрових козаків встановлювалося у 40
тис. осіб (насправді їх було значно більше) і проголошувалась амністія всім учасникам
козацько-селянської війни. Католицька і православна шляхта зрівнювалася у правах, а
православний Київський митрополит мав увійти до польського сенату. Питання про унію
передавалось на розгляд сейму.

3
 Мал. 4. Карта національно-визвольної війни.
3. Становлення Гетьманщини.
Органи державої влади. Найвищим законодавчим органом держави стала Генеральна
рада - загальна рада всього війська, але оскільки такі ради відбувались дуже бурхливо то
поступово їх роль перебрали старшинські ради, які складались з полковників і Генеральної
старшини. Виконавча й судова влада зосереджувались в руках гетьмана, який скликав
Генеральну та Старшинські ради, видавав універсали, керував дипломатичними
відносинами. Керувати всіма справами внутрішнього управління було завданням генеральної
старшини - уряду, що фактично виконував функції кабінету міністрів.
Адміністративно-територіальний устрій. Було ліквідовано воєводства, повіти, замість них
створювались полки та сотні. На 1649 р. налічувалось 16 полків. Кожен полк очолював
полковник, який обирався або призначався гетьманом. Запорізька Січ була окремою
одиницею адміністративно-територіального поділу. Містами, що мали магдебурзьке право
керували магістати на чолоі з війтами. У селах справами відали старости, яких обирала
селянська громада, а справами козаків - обрані ними отамани.
Фінансова система. Організація державного апарату, утримання війська та дипломатична
діяльність потребували чималих коштів. Грошовими справами керував гетьман. Існувало
кілька джерел прибутку військовго скарбу, і передусім - земля, що перейшла в користування
скарбу, сільськогосподарські промисли та плата за їхню оренду. Існували і загальні податки,
за одиницю оподаткування брався двір. Із грошових знаків найпоширенішим в обігу були
польські монети, згодом московські й турецькі гроші. Згодом розпочалось карбування
власної монети.
Місце України в міжнародних відносинах. Становлення незалежної Української держави
відбулося в умовах завершенняТридцятилітньої війни та в перші роки після укладення
Вестфальського договору. Згідно з умовами цього договору послабилися позиції Німеччини,
Ватикану й частково Речі Посполитої. Натомість, помітно зміцнилося становище Швеції, що
створювало потенційну загрозу польським інтересам у Прибалтиці. Міжнародне становище
4
України визначалося ставленням до неї польської еліти. Безперечно, польська шляхта
сприймала можливість виокремлення українських земель у окрему державу як катастрофу.
Тому протягом усього періоду гетьманування Богдана Хмельницького польські правлячі
кола не бажали йти на порозуміння з українцями і докладали максимум зусиль аби
послабити позиції української влади на міжнародній арені. Для цього уряд Речі Посполитої
постійно намагався підбурити до боротьби проти України ряд інших держав: Францію,
Австрію, Ватикан, Швецію. І лише у складний, навіть катастрофічний період своєї історії,
так званий «Потоп», Ян Казимир погодився визнати козацьку Україну як автономну частину
Речі Посполитої.
Не сприяли українцям і позиції країн Центральної та Західної Європи, які так чи інакше
симпатизували Польщі та не бажали погіршення з нею відносин. Підтримував Річ Посполиту
і Ватикан, якому була вигідна політика окатоличення українського населення польською
владою. Пруссія та Австрія значно сприяли польському уряду, зокрема остання сприяла
вербуванню на своїх територіях найманців для коронної армії.
Зовсім іншу позицію зайняли північні держави – Англія та Швеція. Тодішній лорд-
протектор Олівер Кромвель відверто симпатизував Хмельницькому, існує чимало суперечок
стосовно реального контакту між цими двома геніями свого часу, але як би там не було з
далеких британських островів події в Україні сприймали із захватом. Щодо Швеції, то її та
Гетьманщину об’єднували спільні інтереси – послаблення чи розгром Речі Посполитої,
тому безперечно, що Хмельниччині Швеція симпатизувала, оскільки реально послаблювала
її суперника.
Не менш важливою була позиція країн Південно-Східної Європи – Молдавії, Валахії і
Трансільванії. Ці князівства були близькими до України, перебували у васальній залежності
від Османської імперії, а також перебували у близьких зв’язках з Польщею. Проте якоїсь
єдиної позиції стосовно подій в Україні правлячі кола цих буферних держав так і не
виробили, тому в різні періоди займали різну позицію.
Знову ж таки, неоднозначне ставлення до подій на українських землях було в південного
сусіда – Кримського ханства.Напружені відносини з Річчю Посполитою, часті військові
сутички з нею сприяли симпатії до українців, але водночас Крим, який не прагнув посилення
жодної сторін проводив політику збереження рівноваги в україно-польському
конфлікті. Покровительці Криму – Османські імперії була досить вигідна боротьба українців,
оскільки завдавала ударів її давньому ворогові – Речі Посполитій. Знову ж таки в обмін на
допомогу, турецька сторона вимагала прийняття протекції султана.
Не додавала впевненості позиція Росії, яка зовсім не була зацікавлена у створенні незалежної
України, також боротьбу українців намагалася використати для дипломатичного тиску на Річ
Посполиту, щоб повернути Смоленщину. Як і кримська правляча еліта російська
дотримувались політики виснаження обох сторін та не поспішала надавати допомогу, та
всяко використовуючи на свою користь події Національної революції.
Таким чином, основна проблема полягала в тому, що геополітичні інтереси жодної з країн
Європи та Османської імперії не передбачали створення незалежної України. Тому Україну
не сприймали як рівноправний суб’єкт міжнародних відносин. Як зазначають В. Смолій та В.
Степанков, рацію мав І. Лисяк-Рудницький, стверджуючи, що гетьман «гостро відчував
вразливість геополітичного становища України, і його як і Бісмарка переслідував «кошмар
коаліцій». Звідси можна зробити висновок, що гетьману вигідніше було тримати татар як
ненадійних союзників, ніж мати ще одного ворога в тилу.
4. Воєнно-політичні події 1650 - 1653 рр.
Укладаючи Зборівський договір 1649 р., кожна зі сторін розуміла, що це ще далеко не
розв’язання конфлікту, тобто підписання Зборівського миру не привело до ліквідації
основних суспільних протиріч, тому в 1651 р. воєнні дії відновилися. Почалося протистояння
з Поділля, куди вирушило військо польного гетьмана М. Калиновського, що зав’язав бій
із Д. Нечаєм, який загинув у сутичці. Дорогу шляхетському війську заступив І. Богун,

5
Калиновський з боями відступив до Кам’янця-Подільського, а потім далі на захід. В травні
М. Калиновський прибув до королівського табору. Цей похід і розпочав новий період війни.
Битва під Берестечком. Вирішальна битва відбулась впродовж 18(28)-30.06.(10.07). 1651
р. поблизу м. Берестечка. Татарські війська під проводом хана Іслам-Гірея не витримавши
сильного гарматного вогню покинули поле бою. Хмельницький поїхав за ними, щоб
повернути хана. Українські війська залившись без керівництва були оточені королівською
армією. В такому складному становищі, якому опинились козаки після втечі татар, вони
зуміли не лише відбивати атаки ворога, але й атакувати ворога. Проте панічні настрої,
відсутність Хмельницького та інженерні роботи шляхти змусили козаків пробиватися. Проте
через недовіру простих покозачених селян до старшини почалася паніка, люди кинулися
просто на польські позиції, думаючи, що старшина хоче втекти. У цій складній ситуації І.
Богун прикривав відступ козаків. Втрати становили до 8 тисяч, причому більшість загинули
не від рук ворога, а внаслідок сум’яття на переправах. Загін з 300 козаків мужньо захищався
на одному з островів, вони відхилили пропозицію коронного командування здатися.
Останній козак захищався протягом 3 годин, від відмовився від королівської пропозиції
дарувати йому життя за мужність, тоді його було вбито.

Мал. 5. Бій під Берестечком. Орленов А. О.

Поразка під Берестечком змусила Б. Хмельницького 18 версеня 1651
р. укласти Білоцерківський мирний договір. За його умовами більш як удвічі скорочувався
козацькийреєстр (до 20 тис. козаків), утричі зменшувалася підвладна йому територія —
козацькою територією визнавалось лише Київське воєводство. До Брацлавського та
Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація, магнати й шляхта отримували
свої довоєнні маєтки.
Битва під Батогом. 22-23.05. біля г. Батіг поблизу м. Ладижина на Брацлавщині (тепер
Вінницька обл.) відбулася генеральна битва, в якій козацьке військо вщент розгромило
польські хоругви. Несподіваним ударом 22.05. (1.06) козацькі полки атакували польське
військо і змусили ворога відступити в табір. Оточивши польський табір, вранці 23.05(2.06) у
кількох місцях прорвали ворожу оборону. Бій у таборі точився цілий день і завершився
повним розіромом польської армії. В цій битві полягло майже все польське військо та
німецькі найманці, бл. 8 тис. жовнірів. Загинув і сам гетьман М. Калиновський. Українські
війська зайняли територію України до р. Случ.
Молдовські походи 1652 - 1653 рр. Після Батозької перемоги українське військо вступило
до Молдови та змусило Василя Лупулавиконати попередні домовленості про шлюб його
дочки з Тимошем Хмельницьким. Занепокоєні українсько-молдавським союзом,Польща,
Валахія та Трансільванія утворили антиукраїнський союз. Навесні 1653 р. валаський
господар Матвій Басараб захопив Ясси і посадив на престол свого ставленника. Лупул
6
звернувся по допомогу до Хмельницького. 21-22 квітня 1653 р. українське військо на чолі з
Тимошем Хмельницьким розбило загони агресорівта відновило владу Лупула. Але цього
виявилось мало і Лупул підбурив Тимоша до походу на Валахію. У фортеці Сучава козаки
потрапили в облогу, під час якої було смертельно поранено Тимоша Хмельницького.
Жванецька облога. Протягом 1653 р. тривали бойові дії на Брацлавгцині, де козаки під
проводом І. Богуна розіромили під Монастирищем загони С. Чарнецького. Наприкінці
серпня 1653 р. польська армія під командуванням короля Яна II Казимира вирушила в
Україну і зосередилась під м. Жванцем над Днісіром поблизу Кам'янця (село Кам'янець-
Подільського району Хмельницької обл.). Назустріч польським частинам виступила
українська армія, до якої наприкінці вересня приєднались татарські загони на чолі з ханом
Іслам-Ґіреєм III. У запеклих боях козацькі загони завдали ряд поразок польським часгинам і
отчили королівське військо. Облога тривала понад два місяці. В польському таборі почався
голод, спалахнули епідемії. Над польською армією нависла заіроза неминучої катастрофи.
Але й цього разу польські війська від повного знищення врятували татари. Кримський хан
Іслам-Ґірей III, підкуплений польським королем Яном II Казимиром, уклав з Польщею
сепаратну угоду. За цих обставин Б. Хмельницький був змушений піти на перемир'я. За
умовами перемир'я, Білоцерківський мирний договір 1651 р. скасовувався, а відносини між
Україною і Польщею регулювались знову на основі Зборівською договору 1649 р.
5. Українсько-московоський договір 1654 р. та продовження Національно-визвольної
війни
Переяславська рада. Після Жванецької битви Б. Хмельницький був змушений піти на
переговори і погодитися на умови польської о уряду, оскільки дізнався про рішення
Земською собору Московської держави прийняти Військо Запорозьке «під руку» царя
Олексія Михайловича. У ході переговорів між гетьманським урядом та Москвою наприкінці
1653 р. українська сторона постійно домагалася від царя підтвердження прав та привілеїв
Запорозького Війська, української шляхти, православного духовенстка та міст. У відповідь
царські посли запевняли гетьмана Б. Хмельницького та старшину, що всі права та порядки,
які існували в Україні, будуть збережені.
Однак вже в процесі безпосередньої підготовки та в ході Переяславської ради виникли
непорозуміння між обома сторонами. Так, зокрема, московський посол, боярин В.
Бугурлін відмовився від будь-яких зобов'язань на користь України, у т. ч. і від складення
присяги від імені царя, про гарантування прав і привілеїв козацтва, шляхти, духовенства та
міщан України. Такий хід подій стурбував Б. Хмельницького та старшину, які вирішили
домогтися письмового підтвердження своїх прав. З цією метою було розроблено вимоги до
царя, що складалися з 23 пунктів, або статей. Ці т. зв. «Просительні статті» гетьман доручив
відвезти до Москви посольству, яке очолювали генеральний суддя Війська
Запорізького Самійло Богданович- Зарудний та переяславський полковник Павло Тегеря.
8 січня 1654 р. відбулася Переяславська рада, на якій Б. Хмельницький та частина старшини
склали односторонню присягу навірність московському цареві. Умови союзу були
затверджені у Москві в березні1654 р. Згідно з цим документом, який був головним у всьому
комплексі документіві увійшов до історії під назвою «Березневі статті»,
передбачалось,що:
● збір податків накористь царської скарбниці будуть вести українські урядники;

● встановлювалася платня уряду Війська Запорозького;

● заборонялись зносини гетьмана з турецьким султаном та польським королем;
● підтверджувалося право Київського митрополита і всього духовенства на маєтності,
якими вони володіли;
● московський уряд зобов’язувався вступити у війну з Польщею весною 1654 р.;

● передбачалось утримання російських військ на кордонах України з Річчю Посполитою;

7
● у випадку татарських нападів на Україну передбачалось організувати проти них спільні
походи з боку як України, так і Московії.

Мал. 6. Переяславська рада., Хмелько М. І.

Кампанії 1655 - 1657 рр. Після цього Кримське ханство уклало союз з Річчю Посполитою.
Військові дії україно-російських військ проти поляків і татар відбувалися з перемінним
успіхом. Генеральна битва під Охматовим (на Дрижиполю) в січні 1655 р. не принесла
перемоги жодній зі сторін. У жовтні 1656 р. Московська держава та Річ Посполита уклали
між собою Віленське перемир’я. Українську делегацію, на вимогу московської сторони, не
було допущено до вироблення умов перемир’я. Такі дії зі сторони Москви фактично
означали денонсацію українсько-російського договору 1654 р. в односторонньому
порядку. Цей факт серйозно занепокоїв Б. Хмельницького. Він зробив спробу утворити
антипольську коаліцію з семигородським князем Юрієм II Ракоці та Швецією, яка почала
війну проти Польщі.
Київський полковник і генеральний суддя Антін Жданович у 1657 р. за дорученням Б.
Хмельницького був призначений наказним гетьманом 20-тисячного українського корпусу,
який спільно з військами семигородського князя Юрія II Ракоція і шведського короля
Карла X Густав а брав участь у бойових діях проги Польщі. Успішна діяльність корпусу
полковника А. Ждановича завершилася включенням до складу Гетьманщини Волині,
Турово-Пінщини та Берестейщини. Союзницькі війська спільними зусиллями визволили
Галичину і поступово зайняли значну частину території Польщі, в т. ч. міста Ланцут,
Краків і Варшаву. Однак, влітку 1657 р. деякі непорозуміння між союзниками (А.
Ждановичем і семишродським князем Юрієм II Ракоці) і демагогічна агітація царського
агента Желябуського призвели до відмови частини козацьких військ від продовження
воєнних дій і повернення їх в Україну. Звістка про самовільний виступ корпусу А.
Ждановича з Польщі тяжко вразила Б. Хмельницького і стала однією з причин
його передчасної смерті 27.07.1657 р. Перед смертю гетьмана, за його волею і погодженням
з козацькою старшиною, наступником Б. Хмельницькою було визначено його молодшого
сина Юрія.

Періодизація Національно-визвольних змагань під керівництвом Б.Хмельницького

Період Зміст
1648-1649 рр. Наростання визвольної боротьби. Визнання урядом Речі Посполитої певної
самостійності за Україно.
1650-1653 рр. Тривала й виснажлива боротьба між козацтвом і поляками не принесла
8
 успіху жодній зі сторін.
1654-1655 рр. Надання Московською державою військової допомоги Україні. Успшне
завершення україно-московськими військами літньо-осінньої кампанії 1655
р. в Україні.
1656-1657 рр. Укладення Україною військового союзу зі Швецією та Трансільванією.
Спільні дії козацтва зі шведською та трансільванською армією проти
Польщі.
Основні терміни, поняття, імена
Основні дати:
1648 р. - Жовтоводська, Корсунська та Пилявецька битви.
1649 р. - Зборівська битва. Укладення Зборівського договору.
1651 р. - Берестецька битва. Укладення Білоцерківського договору.
1652 р. - Батозька битва.
1654 р. - укладення українсько-російського договору.
1656 р. - Віленське російсько-польське перемир’я.
1657 р. - смерть Богдана Хмельницького.

9
Тема 2. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДР. ПОЛ. XVII СТ. ПОДІЛ ГЕТЬМАНЩИНИ. РУЇНА.
1. Гетьманщина за Івана Виговського
Становище в Україні після смерті Богдана Хмельницького. Після смерті Б.
Хмельницького в Україні утворилася досить складна політична й соціально-економічна
ситуація. У середовищі козацької старшини сформувалися угруповання, що не поділяли
принципу спадковості гетьманату й розгорнули боротьбу за владу. Становище
ускладнювалось загостренням міжнародної ситуації, зокрема розпаду антипольської коаліції,
фактичний вихід Швеції з війни та зміцнення польсько-кримського союзу загрожували
існуванню української держави. Напруженість у відносинах з Москвою після смерті
Хмельницього лише зростала, цар вимагав обмеження козацького реєстру та прав
Гетьманщини. Внутрішньополітична нестабільність лише посилювала апетити сусідів-
агресорів, які починають для реалізації своїх намірів залучати конфліктуючі сторони серед
козацької старшини.
Обрання гетьманом Івана Виговського. У боротьбі за гетьманську булаву найуспішніше
діяв Іван Виговський (1657—1659 рр.). 15 вересня 1657 р. старшинська рада в Чигирині
обрала до повноліття Юрія Хмельницького гетьманом Івана Виговського, а в жовтні
козацька рада в Корсуні обрала його вже повноправним гетьманом без будь-яких обмежень.
На цей час Виговський був знаним політиком, талановитим організатором та блискучим
дипломатом, адже за Богдана Хмельницького очолював Генеральну військову канцелярію,
яка виконувала функції зовнішньополітичного відомства. Саме тому у своїй
зовнішньополітичній діяльності він продовжував курс Богдана Хмельницького на
досягнення цілковитої незалежності Гетьманщини та утвердження її на міжнародній арені.

Мал. 1. Іван Виговський Мал. 2. Юрій Хмельницький

На генеральну раду в Корсуні 25 жовтня 1657 р. прибули посли Швеції, Польщі, Валахії,
Туреччини та Криму. Там було оформлено договір із Швецією, який передбачав
створення українсько-шведського союзу. Важливу роль відігравав і московський вектор, цар
довго зволікав з визнанням Виговського гетьманом, вимагаючи поступок, зокрема у введенні
до найбільших українських міст московських військ. Під тиском новообраний гетьман пішов
на ці кроки. Але Москва цим необмежилась та почала дестабілізувати внутрішньополітичну
ситуацію в Гетьманщині шляхом фінансування антигетьманської опозиції, зокрема
відкритий військовий виступ Мартина Пушкара та Якова Барабаша, який Виговському
вдалось придушити.
Гадяцький договір 6 вересня 1658 р. Подвійна політика Москви остаточно переконала І.
Виговського в необхідності докорінно змінити свої зовнішньополітичні орієнтири. Із весни

10
1658 р. в Межиріччі протягом кількох місяців тривали переговори про умови повернення
козацької України до складу Речі Посполитої. За результатами цих переговорів 6 вересня
1658 р . на козацькій раді було схвалено Гадяцький договір :
● Україна в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств під
назвою Руське князівство входила до складу Речі Посполитої як третя складова
федерації — поряд із Польським королівством і Великим князівством Литовським;
● федерація об'єднувалася особою спільного короля, обраного представниками всіх трьох
держав;
● на чолі Руського князівства був гетьман, якого затверджував король із чотирьох
кандидатів, які були представниками козацької старшини. Гетьман обирався довічно;
● гетьманові заборонялися зовнішньополітичні відносини з іншими державами;

● польські й литовські війська не мали права перебувати в Україні; козацький реєстр

повинен був становити 30 тис. осіб. Гетьман мав право представляти королю щорічно
по 100 козаків із кожного полку для надання їм шляхетської гідності;
● дозволялося заснувати в Руському князівстві дві академії й необмежену кількість
гімназій, шкіл і друкарень. Церковна унія мала бути скасована. Водночас п'ять
православних ієрархів отримували місце в сенаті.
Московсько-українська війна 1658-1659 рр. Гадяцький договір не було втілено вжиття.
Хоча польський сейм і ратифікував його (крім пункту про скасуванняцерковної унії),
виконувати умови договору поляки не збиралися. Московський уряд підтримав тих, хто
протистояв гетьману й восени 1658р., оголосивши І. Виговського зрадником, розгорнув
наступ на Україну. Розпочалася україно-московська війна,наприкінці березня 1659 р. понад
100-тисячна армія на чолі з О. Трубецькимвторглась в Україну. 20 квітня її було зупинено
під Конотопом силами чернігівського і ніжинського полків під командуванням Григорія
Гуляницького. Майже два місяці козаки витримували облогу, поки гетьман прибув на
допомогу. Головна битва відбулась 28 червня 1659 р. в районі с. Соснівки під
Конотопом. Козацька армія за підтримки кримських татар розгромила вщент армію
загарбників.

Мал. 3. Битва під Конотопом

11
Проте перемогу над московитами не принесла внутрішньополітичної стабільності,
пропольська орієнтація Виговського відштовхнули від нього рядових козаківта селянство,
які побоювались повернення влади польської шляхти. Розпочався антигетьманський виступ
на чолі з Юрієм Хмельницьким. 21 вересня 1659 р. під містом Германівкою на Київщині
відбулася козацька рада, яка обрала новим гетьманом Ю. Хмельницького. Також козаки
відмовились визнавати Гадяцький договір, Виговський бажаючи уникнути громадянської
війни добровільно зрікся булави та не висував ніяких претензій на владу.
2. Порушення територіальної цілісності Гетьманщини
Гетьман Юрій Хмельницький. Після отримання гетьманської булави Ю. Хмельницький
вирішив налагодити мирні відносини з Московською державою. Були
укладені Переяславські статті 1659 р., які містили наступні положення:
● старшина без дозволу царя не мала права переобирати гетьмана;

● гетьман позбавлявся права самостійно призначати, звільняти чи засуджувати до страти

старшину й полковників;
● московське військо, окрім Києва, розміщувалося ще в Переяславі, Ніжині, Чернігові,
Брацлаві та Умані.
Наступним кроком нового гетьмана стала спільна кампанія з московитами проти Польщі, яка
завершилась поразкою та підписанням невигідного Слободищенського трактату з поляками.
Цей договір базувався на основі Гадяцького, щоправда пункт про окреме Руське князівство
було вилучено. Це спричинило політичний розкол українського суспільства. Ю.
Хмельницький залишився без підтримки. Почався поділ території України на Правобережну,
яка визнавала польську владу, і Лівобережжя, підвладну Московській державі. В обох
частинах Української держави в 1663 р. було встановлено окремі гетьманати: на
Правобережжі в січні 1663 р. козацька рада в Чигирині обрала гетьманом Павла
Тетерю (1663—1665 рр.), на Лівобережжі після короткого гетьманування Я. Сомка (1662
р.), якого не визнала Москва, 27 червня 1663 р. на Чорній раді в околицях міста Ніжина
обрали гетьманом Івана Брюховецького (1663—1668 рр.).
Гетьманування Павла Тетері 1663-1665 рр. Спираючись на підтримку Польщі Павло
Тетеря сподівався поширити свою владу на Лівобережжя. Восени 1663 р. розпочався похід
на Лівобережну Україну за підтримки королівських військ. Але він не приніс ніякого
результату, оскільки на Правобережжі розпочався антигетьманський виступ і Тетеря
змушений був повернутись. Усі невдачі походу звалили на Івана Богуна, якого звинуватили
в таємних зв'язках з московським урядом та розстріляли. Антигетьманське повстання було
спричинене поверненям польських порядків. За таких складних умов у липні 1665 р. Тетеря
зрікся булави.
Гетьман Іван Брюховецький 1663-1668 рр. Боротьбу за булаву Брюховецький розпочав з
допомогою московського царя і завжди орієнтувався на нього, брехливимиобіцянками він
переманив на свою сторону козацьку голоту, яка фактично і обрала його гетьманом
на Чорній раді 1663 р. Як гетьман він всяко обежував права козаків та міщан, зокрема
збільшив оподаткування та обмежив місцеве самоврядування. За підтримки московських
окупаційних військ здійснив спробу поширення своєї владиі на Правобережжя, але зазнав
поразки. У 1665 р. відвідав Москву, де підписав Московські статті, які передбачали
збільшення російських військ на території Гетьманщини, а вибори гетьмана мали бути
анонсовані царем. В обмін на зраду національних інтересів Брюховецький отримав боярство
та численні маєтки.
Андрусіївське перемир'я. Козацька держава розпалася на дві частини з протилежною
політичною орієнтацією, що боролися між собою: одна — на боці Польщі, інша — на боці
Москви. Українська державність опинилася в стані глибокої кризи. Незабаром цей розподіл
був закріплений. У 1667 р. вселі Андрусово, під Смоленськом, між Московією та Річчю
Посполитою було укладено угоду про перемир'я на13,5 року (Андрусівське перемир'я ). За
його умовами воєнні дії між Московією та Польщею припинялись на 13,5 років. Розподіл
12
Гетьманщини відбувався по Дніпру, Київ переходив на два роки під вплив Москви.
Запорізька Січ переходила під контроль обох держав.
3. Правобережна та Лівобережна Гетьманщина в 60-80-х рр. ХVII ст.
Гетьман Петро Дорошенко 1665-1676 рр. Становище, що склалося після укладення
Андрусівського перемир'я, вимагало від українства згуртованості у відстоюванні власних
інтересів. Для проведення такої лінії потрібна була сильна особистість. Такою особистістю
став гетьман П. Дорошенко (1665—1676 рр.). Він зумів приборкати анархію, що панувала на
Правобережжі, відновити діяльність органів влади і зміцнити свою владу. Своїм
першочерговим завданням П.Дорошенко вважав об'єднання двох частин України. В 1668
р. після успішного антимосковського повстання на Лівобережжі Дорошенка було оголошено
гетьманом обох боків Дніпра.

Мал. 4. Петро Дорошенко

Намагаючись уникнути міжусобиці та війни з Кримом, П. Дорошенко направив посольство
до Стамбула з пропозиціями, на яких Україна погоджувалась прийняти турецький
протекторат. Умови були такими: у межах держави мають перебувати всі українські землі
від річки Вісли й міст Перемишль і Самбір на заході до Севська й Путивля на сході;
населення звільнялося від сплати податків і данини; православна церква мала отримати
автономію; туркам і татарам заборонялося вмежах України руйнувати поселення, брати ясир,
зводити мечеті тощо. Більшість цих умов турецький султан Мехмед IV прийняв. У липні
1672 р. турецьке військо на чолі із султаном розташувалося під Хотином. Об'єднане військо
взяло в облогу Кам'янець-Подільський і незабаром його здобуло. Далі воно рушило на Львів.
Завдані поразки змусили поляків ужовтні 1672 р. підписати з Туреччиною Бучацький
мирний договір , за яким Річ Посполита визнавала існування Української козацької держави
під протекторатом турецького султана в межах Брацлавщини і Південної Київщини. Східне
Поділля переходило до Туреччини, а решта Правобережжя залишалася під владою поляків.
Польща зобов'язувалася сплачувати данину. Бучацький мир засвідчив помилковість політики
П. Дорошенка, який у боротьбі за об'єднання України сподівався на допомогу
Туреччини. Московська держава сприйняла Бучацький договір як зречення Речі Посполитої
від ПравобережноїУкраїни й наприкінці 1673 р. розпочала воєнні дії проти П. Дорошенка. П.
Дорошенко опинився в скрутному становищі. Його влада поширювалася лише на Чигирин та
його околиці. У вересні 1676 р ., коли московська армія оточила Чигирин, П. Дорошенко,
щоб уникнути кровопролиття, поклав перед брамою булаву і склав присягу царю. Зі
зреченням гетьмана П. Дорошенка, на думку істориків В.Смолія і В.Степанкова, завершився
останній етап Української національної революції (1648—1676 рр.).

13
Гетьманування Дем'яна Многогрішного 1669-1672 рр. Після втрати контролю
Дорошенком над Лівобережною Україною, під тиском Москви Многорішний змушений був
погодитись на повернення під владу царя. 9 березня 1669 р. було укладено Глухівські статті,
які передбачали російські війська у 5 містах Лівобережної України; козацький реєстр
становив 30 тисяч; та заборона гетьману вести зовнішню політику. Такі мінімальні
поступки зі сторони Москви були зумовлені бажанням уникнути антимосковського
повстання та зміцнити своє становище у боротьбі з Дорошенком.
Гетьман Іван Самойлович 1672-1687 рр. Своє гетьманування Самойлович вже традиційно
для лівобережних гетьманів розпочав з укладення Конотопських статей, які порівняно з
попередніми Глухівськими ще більше обмежували права України. Зокрема, гетьман
обмежувався не лише у відносинах з іншими державами, але і з правобережним гетьманом
Дорошенком; гетьман позбавлявся права карати старшину без відома Москви; козацькі
посли не мали права брати участьв переговорах із представниками Польщі в Москві
стосовно України. Характерною рисою гетьманування Самойловича стало
прагненнястворити аристократичну державу з міцною гетьманською владою, проте
абсолютна промосковська орієнтація зробили Самойловича виконавцем прагнень царя на
Лівобережній Україні.

Мал. 5. Дем'ян
Многогрішний Мал. 6. Іван Самойлович
Чигиринські походи та гетьман Юрій Хмельницький. Зречення Дорошенком
гетьманства зовсім не входила в плани Османської імперії, саме тому Стамбул вирішив в
своїх цілях використати Юрія Хмельницького, якого було проголошено князем Сарматії.
Навесні 1677 р. Юрій Хмельницький із загонами турецького війська вирушив на Україну.
Метою цього війська було здобуття гетьманської столиці - Чигирина, але підхід
московського війська з Самойловичем змусило османів відступити. Вже в 1678 р. 200-
тисячна армія турок оточила Чигирин, який московити просто підірвали не витримавши
облоги. Влада князя Сарматії поширювалась лише на Поділля, але панував він не довго,
турки стратили його в 1685 р. Боротьба між Московським царством та Туреччиною і
Кримським ханством завершилась 13 січня 1681 р. підписанням мирного договору
уБахчисараї. За цим договором кордон між Османською імперією та Московією
встановлювався по Дніпру; Стамбул отримував Північну Київщину, Брацлавщину та
Поділля.
"Вічний мир" 1686 р. Бахчисарайський мир не був вигідним для Речі Посполитої, яка
скориставшись поразкою Османської імперії під Віднем 1683 р. відновила контроль над
більшою частиною Правобережної України. А вже 6 травня 1686 р. в Москві між Польщею
та Московією було укладено новий - "Вічний мир". За яким, Польща визнавала Лівобережну
Україну, Київ за Московією; Польща отримувала Північну Київщину, Волинь та

14
Галичину; Поділля до 1699 р. залишалось в складі Османської імперії, після чого також було
включеним до Речі Посполитої.
Кримський похід 1687 р. Уклавши "вічний мир" з Польщею Москва зобов'язалась
долучитись до антитурецької коаліції, головне завдання Москви полягало у ліквідації
турецько-татарських володінь наЧорному та Азовському морях. Саме тому в1687 р. 100-
тисячна армія московитів та козаків рушили на Крим, командував походом Василь
Голіцин. Але військо не дійшло навіть до Криму, шукаючи виних Голіцин скориставшись
невдоволенням козацької старшини Самойловичом, заарештував його та вислав до
Сибіру, гетьманом 25 липня 1687 р. було обрано генерального осавула Івана Степановича
Мазепу.
4. Запорізька Січ та Слобожанщина у другій половині XVII ст.
Запорізька Січ завжди була особливою одинецею у складі Гетьманщини, саме звідси і
розпочався виступ Богдана Хмельницького, проте згодом гетьмани мали чимало
конфронтацій з козацькими низами, які бачили в пануванні старшини та гетьмана загрозу
своїм правам та свободам. Найвидатнішим кошовим отаманом другої половини XVII ст.
був Іван Сірко, який уславився своїми переможними походами проти турків та татар, брав
участь у Національно-визвольній війні. Саме тому царський уряд завжди ставився
упереджено до Січі, вбачаючи в ній загрозу для свого панування. Вже в 1663 р. на січі було
розміщено московські війська, Андрусіївське перемир'я та "вічний мир" ще більше
ускладнили становище Січі, адже фактично було встановлено спільний польсько-
московський контроль за Запорізькою Січчю.
Основою господарського життя Січі був зимівник, в другій половині XVII ст. господарська
діяльність козаків пожвавилась. Розвиток рільництва гальмувався постійною загрозою
набігзі сторони турок та татар. Тому головну роль відігавалоскотарство,
особливо конярство. Важливу роль відігравали і промисли, зокрема рибальство,
мисливство, бджільництво. Значного розвитку досягло на Січі і ремісниче виробництво.
Особливу роль відігравала і торгівля, головним товаром був хліб, купували запорожці
переважно зброю, боєприпаси, сукно, папір. Головним торговельними партнерами
Слобожанщина. Землі на схід від Гетьманщини в 30-х рр. XVII ст. почали заселятись
українськими переселенцями. Царський уряд всіляко зацікавлений у залюдненні порубіжних
земель заохочував переселення українців, покладаючи на них справу захисту московських
кордонів від турок та татар. Так в 1654 р. було засновано Харків, такі поселення були
звільнені від податків, тому їх називали слободами. Звідси і походить назва цілого краю -
Слобожанщина. Особливістю цих земель було право на козацьке самоврядування, що його
Москва на початку колонізації зберігала за українцями. Права українських поселенців
закріплювались царськими жалуваними грамотами.

15
 Мал. 7. Карта. Україна в другій половині XVII ст.
Основні терміни, поняття, імена
Основні дати:
1658 р., вересень - укладення українсько-польського договору в Гадячі.
1658-1659 рр. - українсько-московська війна.
1659 р. - Конотопська битва.
1660 р., вересень-жовтень - Чуднівська воєнна кампанія.
1663 р., червень - Козацька Чорна рада в Ніжині.
1667 р., 30 січня - Андрусівське перемир`я між Москвою та Річчю Посполитою.
1669 р., березень - Старшинська рада в Корсуні разом з Петром Дорошенком ухвалила
визнати протекторат Туреччини над Правобережною Україною.
1672 р. - Бучацький мирний договір між Річчю Посполитою та Туреччиною.
1677 р., серпень-вересень - Перший чигиринський похід турецько-татарського війська.
1678 р., липень-серпень - Другий чигиринський похід похід турецько-татарського війська.
1681 р., січень - Бахчисарайський мирний договір між Москвою, Туреччиною та Кримським
ханством.
1686 р. - підпорядкування Української православної церкви Московському патріархатові.
1686 р, травень - "Вічний мир" між Москвою та Польщею.
1687 р., травень-червень - Перший Кримський похід.

16
Тема 3. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVII - ПЕР. ПОЛ. XVIII СТ. МАЗЕПА.
1. Гетьман Іван Мазепа
Після укладення «Вічного миру» для Московії склалися сприятливі умови для активізації
боротьби за Північне Причорномор'я і припинення турецько-татарських нападів. Із цією
метою в 1687 р. було здійснено спільний Кримський похід 150-тисячного московського і 50-
тисячного козацького війська на чолі з князем В. Голіциним і гетьманом І.
Самойловичем. Похід завершився повним провалом. Провину за це поклали на І.
Самойловича, що стало приводом до усунення його з гетьманства. Улітку 1687 р. на річці
Коломак (притока Ворскли), за наказом В. Голіцина відбулися вибори нового гетьмана.
Гетьманська булава дісталася генеральному осавулу Івану Мазепі (1687—1709 рр.).
25 липня 1687 р. було ухвалено новий україно-московський договір — Коломацькі
статті, які базувалися на основі Глухівських статей, вони містили такі положення:
● декларативне підтвердження 30-тисячного козацького реєстру, прав і привілеїв
гетьмана та старшини (зокрема, звільнення маєтностей від державного оподаткування);
● заборона гетьману змінювати генеральну старшину на її «урядах» без дозволу царя;

● гетьману заборонялося самостійно вступати в дипломатичні відносини з іншими

державами, а також він був зобов'язаний дотримуватися «Вічного миру» з Польщею (по
суті, він не повинен був намагатися повернути під свою владу Правобережжя);
● гетьман був зобов'язаний за наказом царя надсилати козацькі війська проти Криму і
Туреччини;
17
● у містах Київ, Чернігів, Переяслав, Ніжин й Остер, як і раніше, розташовувалися
російські воєводи із залогами, а в столиці Гетьманщини— Батурині — російський
стрілецький полк для контролю над гетьманом;
● запровадження спеціальної статті, яка пояснювала відносини між Гетьманщиною і
Московською державою: заборонялося «голосоми спущать», що... Малоросійський край
гетьманського регименту», а лише говорити, що він є складовою єдиної держави
московського царя;
● забезпечити вільний перехід із Московської держави в Україну;

● гетьманський уряд був зобов'язаний «народ малороссийский всякими меры и способы с

великороссийским народом соединять и в неразрывное и крепкое сугласие проводить
супружеством и иным поведением».
Зовнішня політика Івана Мазепи. На першому етапі гетьманування Мазепа дотримувався
політики добрих відносин із Москвою: придушував народні рухи, посилав козацькі полки в
далекі північні райони за межі Гетьманщини. За рахунок України утримувалися не лише
козацькі, а й російські війська. Вже в 1689 р. відбувся Другий кримський похід, в якому взяв

Мал. 1. Гетьман Іван

Мазепа
участь Мазепа та 40 тисяч козаків. Цього разу російсько-українське військо дійшло до
Перекопу, але вимушене повернутись назад, оскільки гостро відчувалась нестача
продовольства та внутрішні суперечності серед командування. Для Гетьманщини ця
кампанія мала негативні наслідки, оскільки населення обурювалось величезним витратам на
реалізацію царських планів.
Внутрішня політика. У соціально-економічній політиці гетьман зробив основну ставку на
козацьку старшину та українську шляхту, прагнучи перетворити їх на привілейований
соціальний стан. І. Мазепа сприяв зростанню великого старшинського і монастирського
землеволодіння, упорядкуванню панщини для селян (два дні на тиждень). За роки свого
гетьманування він видав понад тисячу універсалівпро передачу старшині, монастирям та
великим купцям у володіння сотень сіл із десятками тисяч селян. Сам гетьман мав близько
100 тис. селян в Україні та 20 тис. селян у Росії. Наслідком такої політики стало посилення
всіх форм визиску селян, козаків і міщан, загострення соціальних суперечностей в
українському суспільстві. Крім того, Мазепа здійснив перепис козацького стану,
ускладнивши тим самим перехід до нього з інших суспільних станів.
Важливу роль відігравав курс на створення козацької еліти, з цією метою розвивася
інститут бунчукових товаришів, а згодом з'явилися значкові та значні військові
товариші. За цими посадами гетьман закріплював особливі привілеї, готуючи таким чином
18
майбутніх державних та культурних діячів. Отримуючи у володіння поселення, старшина,
шляхта й монастирі часто змушували козаків виконувати різні повинності, виписували їх із
реєстру, перетворювали на підданих, відбирали землі Проте воєнні потреби вимагали
існування боєздатного козацького війська. У 1698 р. козаків було поділено на спроможних
виконувати воєнну службу (виборних) і неспроможних (підпомічників), які мали допомагати
виборним у веденні господарства.
Одним із найважливіших напрямків загальної державної політики І. Мазепи
була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки,
архітектури, літератури, книгодрукування гетьман укладав величезні кошти з державної
військової скарбниці та власні кошти, справедливо вважаючи, ще лише в такий спосіб
Україна може зрівнятися з європейськими державами. Промовистим є тон факт, що лише під
його безпосереднім наглядом і керівництвом споруджувалося 12 храмів. За гетьманування
Мазепи було відновлено багато старовинних храмів княжої доби. Так, у Києві коштом
гетьмана Мазепи було збудовано новий Богоявленський собор Братського монастиря,
величний Військово-Микільський собор з мурованою дзвіницею та трапезною палатою в
Пустинно-Микілівському монастирі, церкву Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі. За
гетьманування Мазепи було відбудовано лаврський Успенський собор, Троїцьку надбрамну
церкву, а також Софійський та Михайлівський Золотоверхий собори з
дзвіницями. Внесок Мазепи в розвиток архітектури й будівництва був настільки значним,
що тогочасний архітектурний стиль дослідники називають «мазепинським бароко».

Мал. 2. Церква Всіх Святих

Мал. 3. Богоявленський собор
над Економічною брамою Києво-
Братського монастиря в Києві.
Печерської лаври.
Відродження козацького устрою на Правобережній Україні. Гетьман Мазепа прагнув
об'єднати всі українські землі під своєю булавою, тому ніколи не випускав з-під уваги
Правобережжя, яке після численних війн було пусткою. Саме для вирішення цієї проблеми
полсьький король Ян ІІІ Собеський в 1685 р. відновив полково-сотенний устрій на
Правобережжі. Але вже в 1699 р. мирний договір Польщі з Туреччиною усунув потребу
Варшави в козаках, тому було видано наказ розпустити правобережні полки. У відповідь
в 1702 р. розпочалось повстання під проводом Семена Палія, швидко поширюючись
19
повстанський рух становив загрозу для Москви, тому війська гетьмана Івана Мазепи в 1704
р. придушили це повстання, а Правобережжя перейшло під владу Мазепи.
2. Північна війна та Україна
Із 1700 р. Росія вела Північну війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря. Ця війна
жодним чином не торкалася інтересів України. Проте від самого початку козацькі полки
постійно брали участь у воєнних діях, воюючи на території Московської держави,
Прибалтики, Речі Посполитої, відстоюючи інтереси царя. Приводом для незадоволення було
й те, що досить часто козаків використовували як дешеву робочу силу під час будівництва
каналів, доріг, фортець та інших укріплень. Паралельно відбувався наступ на права
Гетьманщини та козаків, це все примушувало гетьмана замислюватись над подальшими
відносинами з Москвою. Саме з цією метою Мазепа в 1704-1705 рр. розпочав таємні
переговори з противниками Москви, польським королем Станіславом Лещинським, який
мав допомогти Мазепі налагодити відносини з королем Швеції, що і відбулось в 1706 р.
Антиколоніальне повстання Івана Мазепи. У 1708 р. Карл XII із 35 -тисячною армією
вирушив у похід на Москву. Шведський король рушив в Україну, де сподівався на допомогу

Мал. 4. Король Швеції Карл

ХІІ
І. Мазепи. Гетьман не був готовий до походу шведів на Москву саме через територію
України, оскільки це означало що основним театром воєнних дій стане саме Україна.
Ситуація ускладннювалась і тим, що про відносини гетьмана з шведським королем знала
лише обмежена частина козацької старшини. 24 жовтня 1708 р. Мазепа виступив на зустріч
з Карлом ХІІ на чолі чотиритисячного війська. Вже 29-30 жовтня 1708 р. було
укладено українсько-шведський договір, який передбачав незалежність України, гетьман мав
забезпечити шведське військо провізією та квартирами.
Дізнавшись про наміри І. Мазепи, частина козаків його залишили, оскільки не зрозуміли
несподіваної зміни поглядів гетьмана, який напередодні закликав бути вірними російському
цареві й боротися зі шведами. Основна маса українського населення розглядала шведів як
загарбників. Також далася взнаки непопулярна соціальна політика гетьмана в попередні
роки. Дізнавшись про це, Петро І діяв швидко і рішуче. Він наказавО.
Меншикову розгромити гетьманську столицю Батурин, де були великі запаси зброї,
артилерії та продовольства. Долю Батурина вирішила зрада. Полковник І. Ніс показав
таємний хід у місто. Через нього російські війська проникли в місто і вчинили погром. Місто
було спалене, а населення знищене. Знищення Батурина та його мешканців не було лише
помстою, цим каральним актом Москва намагалась залякати українців від підтримки
Мазепи.
І. Мазепу було оголошено зрадником. На старшинській раді в Глухові новим гетьманом було
обрано Івана Скоропадського (1708— 1722 рр.). 12 листопада 1708 р. в присутності царя у
20
глухівській Свято-Троїцькій церкві було проголошено церквоне прокляття - анафему
Мазепі. Водночас анафему виголосили і в Москві. Петро І продовжував каральні заходив
Україні. У квітні 1709 р. російські війська під командуванням П. Яковлева здійснили
каральний похід на Січ, у результаті якого вона була знищена. Це була своєрідна відповідь
царя на приєднання 8-тисячного війська запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем
Гордієнком до гетьмана Івана Мазепи.
Полтавська битва. Навесні 1709 р. Карл ХІІ відновив наступ на Москву. Шлях шведів мав
пролягати через Харківта курськ, але для цього потрібно було взяти добре укріплену
Полтаву, 1 травня розпочалась облога. Вирішальна битва відбулась 27 червня 1709 р. під
Полтавою і завершилася цілковитою поразкою Карла XII й Мазепи. Причини поразки
полягали у нерівності сил, шведській 30-тисячній армії прогтистояла 50 тисячна армія
московитів. 30 червня Меншиков змусив капітулювати відступаючу шведську армію. Карл
ХІІ та Мазепа вирушили до Бендер, де гетьман і помер 22 вересня.

Мал. 5. Полтавська битва (Мартенс, 1726)

3. Гетьман Пилип Орлик та його конституція
16 квітня 1710 р. під Бендерами відбулася козацька рада. Новим гетьманом було обрано
найближчого сподвижника І. Мазепи генерального писаря його уряду Пилипа Орлика (1672
—1742 рр.). Він очолив першу українську політичну еміграцію в Західній Європі й уряд в
екзилі (еміграції). Під час козацької ради 16 квітня було прийнято написаний ним
документ«Пакти і Конституції законів і вольностей Війська Запорозького» (пізніше цей
документ дістав назву «Конституція Пилипа Орлика»). Це була угода між старшиною і
запорозькими козаками з одного боку та гетьманом — з іншого. Конституція обмежувала
права гетьмана й передбачала створення представницького органу — Генеральної ради. У
ній були закладені основи принципу розподілу законодавчої, виконавчої та судової влади,
упроваджувалась виборність посад.
10 травня 1710 р. було укладено новий українсько-шведський договір, в якому Швеція
виступала гарантом незалежності та територіальної цілісності. Вже протягом 1711 р. Пилип
Орлик зумів організувати антимосковську коаліцію у складі Швеції, Криму та Туреччини.
Вже наприкінці березня 1711 р. Орлик з успішними боями підійшов до Білої Церкви,

21
 Мал. 6. Гетьман Пилип
Орлик
але нестача артилерії та продовольства змусили відступати назад до Бендер. Петро І у
відповідь оголосив війну Туреччині та вирушив на Молдову, де в липні царське військо було
оточене турками і після великого хабаря великий візир відпустив росіян. У 1714 р. Орлик
змушений вийхати в Західну Європу, де продовжував спроби організації антимосковської
коаліції.
Перехід І. Мазепи на бік шведів Петро І використав як привід для розгортання
терору. Поступово звужувалася влада гетьмана. Воєводи отримали право втручатися у
внутрішні справи козацької України. Для нагляду за гетьманом був приставлений царський
міністр-резидент (із 1710 р. їх уже було двоє ). У 1708—1709 рр. запровадивсягубернський
устрій при збереженні полково-сотенного. Гетьманщина, а з 1719 р. і Слобожанщина
входили до Київської губернії, яка поділялася на провінції. До того ж росіянам стали
надаватися великі землеволодіння в Україні, що спричинило виникнення великих територій,
непідконтрольних гетьману. 1720 р. Петро І обмежив функції Генерального суду.
Посилилося втручання російського уряду в економічне життя: українські товари дозволялося
вивозити за кордон лише через російські прибалтійські порти, і до того ж не українськими
купцями. Дедалі частіше козаків стали використовувати за межами Гетьманщини: на
будівництві каналів, фортець, у військових походах тощо. У той же час господарства козаків
на батьківщині занепадали. Крім того, населення Гетьманщини страждало від постоїв
російських військ.
4. Гетьманщина після Полтавської битви
Іван Скоропадський. Діяльність І. Скоропадського в цих умовах була дуже обережною. Він
усіляко намагався засвідчити свою вірність цареві. Це допомогло йому утримувати
гетьманську владу, але, водночас, розгортання царської політики сприяло обмеження
гетьманської влади. Разом із тим Скоропадський проявляв порядність і в міру своїх сил
намагався захистити українську автономію. У соціальній політиці І. Скоропадський
продовжував політику І. Мазепи. Він роздавав землі старшині й монастирям. За його
правління близько 30% оброблюваних земель перебувалов приватній власності старшини,
деякі з них перетворювалися на справжніх земельних магнатів.
Посилення колоніальної політики Росії. 29 квітня 1722 р. Петро І видав указ про
запровадження Малоросійської колегії, яка повинна була контролювати дії гетьмана. Ця
новина приголомшила І. Скоропадського й остаточно підірвала його здоров'я. По смерті
гетьмана всю владу в Гетьманщині перебрала на себе Малоросійська колегія у складі шести
російських офіцерів начолі з бригадиром С. Вельяміновим. Петро І не дозволив обирати
нового гетьмана, а доручив наказному гетьмануП. Полуботку (1722—1723 рр.) слухати
22
колегію. П. Полуботок згуртував навколо себе старшинську опозицію, розпочав судову
реформу (зробив Генеральний суд колегіальним, установив порядок подання апеляцій),
розгорнув боротьбу з хабарництвом. Він звертався зі скаргами в Сенат (верховний
розпорядчий орган Російської імперії) на порушення Малоросійською колегією українських
законів і традицій, наполягав дозволити провести вибори нового гетьмана.
У серпні 1723 р. представники старшинської опозиції в козацькому таборі на річці Коломак
склалитак звані Коломацькі чолобитні на ім'я царя, у яких вимагали скасувати
запроваджені Малоросійською колегією податки й дати дозвіл на обрання гетьмана. Коли ці
чолобитні отримав Петро І, то наказав ув'язнити П. Полуботка і 15 опозиційних українських
старшин у Петропавлівській фортеці. Не витримавши такого стану і допитів. 18 грудня 1724
р. наказний гетьман П. Полуботок помер.

Мал. 7. Павло Полуботок Мал. 8. Данило Апостол

Після смерті Петра І уряд Росії змінив політику щодо козацької України. Наростання
невдоволення діяльністю Малоросійської колегії і загроза нової війни з Туреччиною
спричинили її скасування в 1727 р. і деяке пом'якшення російської політики в українському
питанні. Було дозволено провести вибори гетьмана. Ним став 73-річний миргородський
полковник Данило Апостол (1727—1734 рр.). Діяльність гетьмана
визначалася «Рішительними пунктами» 1728 р. Нова угода дозволяла гетьману
вирішувати лише прикордонні проблеми з Польщею та Кримом, але під наглядом
російського резидента. Отже, цей документ важко навіть назвати двостороннім, це скоріше
був нормативний акт верховної влади, який регулював внутрішнє життя Гетьманщини, як
частини імперії.
Гетьман здійснював активну внутрішню політику: провів ревізію земельної
власності, впорядкував бюджет, домігся зменшення кількості російських військ натериторії
Гетьманщини. Було проведено генеральне слідство про маєтності, в державне користування
було повернено чимало земель. Здійснюючи реформу фінансів, Апостол вперше встановив
точний бюджет державних видатків. Також було визначено способи наповнення державної
скарбниці Гетьманщини. Долаючи опір Москви, Апосто відновив право гетьмана призначати
генеральну старшину і полковників.
Після смерті Д. Апостола російський уряд заборонив вибори гетьмани. Гетьманщиною
керувало «Правління гетьманського уряду» на чолі з князем Шаховським. Роки
«Правління гетьманського уряду» проходили в умовах чергової російсько-турецької
війни (1734—1739 рр.). Російське військо перебувало на утриманні українського населення
прифронтової зони. Постійні реквізиції лишали населеннянай необхіднішого. Єдиним
здобутком війни стало повернення запорожців у межі Російської імперії. Правління
гетьманського уряду тривало до 1750 р. Відзначалось своїм свавіллям та абсолютним
23
нехтуванням прав українців. Все це призвело до загострення внутрішньополітичної ситуації
та соціально-економічного становища.
Основні терміни, поняття, імена
Основні дати:
1683 р. - участь козацького загону на чолі Семеном Палієм в складі польської армії в обороні
Відня.
1685 р. - польський король Ян Собеський на зруйнованому Правобережжі надав козацтву
"прадавні привілеї та вільності", заохочуючи знову заселяти Правобережну Україні.
1687 р. - підписання І. Мазепою Коломацьких статей з Московією.
1689 р. - другий Кримський похід.
1699 р. - укладення мирного договору між Річчю Посполитою та Туреччиною.
1702-1704 рр. - національно-визвольне повстання проти поляків на чолі з Семеном Палієм на
Правобережній Україні.
1704 р. - І. Мазепа займає Правобережну Україну та арештовує С.Палія. Фактично І.Мазепа
стає гетьманом Правобережної та Лівобережної України.
1708-1709 рр. - повстання гетьмана І. Мазепи.
1709 р., 27 червня - Полтавська битва.
1710 р ., 5 квітня - обрання Пилипа Орлика гетьманом в еміграції. Ухвалення Конституції
Пилипа Орлика.
1711 р., весна - похід козацьких загонів П.Орлика на Правобережну Україну.
1711 р., травень-червень - Прутський похід російської армії Петра І.
1722-1727 рр. - діяльність Першої Малоросійської колегії.
1723 р. - подання Петрові І Коломацьких чолобитних.
1734 р. - заснування Нової (Підпільненської) Січі.
1734-1750 рр. - діяльність "Правління гетьманського уряду".
1750 р. - Обрання гетьманом Кирила Розумовського.

24
Тема 4. КУЛЬТУРА УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ
XVIII СТ.
1. Особливості розвитку культури
Українська культура наприкінці XVII — упершій половині XVIII ст. розвивалася в
суперечливих умовах. Так, з одного боку, створення власної держави, підтримка культури
збоку гетьманів, загальне національне піднесення сприяли розвитку української культури, з
іншого — її розвиток гальмувався заходами царської влади та поступовим занепадом
держави. У 20-ті рр. XVIII ст. Україною прокотилася перша хвиля русифікації. Проте в цей
період ще переважали тенденції, що зумовили розквіт української культури. Культура цього
періоду ґрунтувалася на двох основах: попередньому розвитку української культури та
впливу західноєвропейського бароко.
На українському ґрунті культура бароко набула особливих рис, що дає підставу вченим-
мистецтвознавцям стверджувати про існування «українського (козацького) бароко». Крім
того, культура цього періоду почала швидко набувати світських рис. Тяжким ударом для
української культури стало підпорядкування Української православної церкви
Московському патріархатові в 1687 р. Іншим кроком царату були всілякі цензурні утиски
українського книгодрукування.
Освіта. Наприкінці XVII ст. освітній рівень населення козацької України залишався
відносно високим. Тут діяла велика кількість початкових шкіл, у яких учителювали
переважно дяки. Вони навчали читати, писати, рахувати, співати. Поширеним було й
домашнє навчання. Саме в цей період на Гетьманщині набула поширення форма навчання й
здобуття професійних знань при канцеляріях, де виконували різні доручення й водночас
навчалися ведення канцелярських справ, складання ділових паперів. В Україні характерною
була професійна підготовка підлітків через систему учнівства в ремісничих цехах. Таку
підготовку здобували й козацькі діти в січовій школі на Запорожжі. Вона готувала
канцеляристів, кобзарів, сурмачів.
Нижчою ланкою всистемі освіти були початкові школи, їхня загальна кількість протягом
XVIII ст. невпинно зростала, наприклад в семи полках Гетьманщини налічувалось близько
866 шкіл. Виникали нові колегіуми, які були середніми навчальними
закладами: Чернігівський (1700 р.), Харківський (1727 р.), Переяславський (1738
р.). Значним освітнім центром став Харківський колегіум. У ньому навчалося 800 учнів. Крім
традиційних предметів, тут вивчалися також інженерна справа, артилерія і геодезія. У
колегіумах вивчали старослов'янську, українську, польську, німецьку, французьку мови,
піїтику, риторику, філософію, богослов'я, математику, фізику, медицину, історію, географію,
астрологію (астрономію), музику.На Правобережжі та західноукраїнських землях діяли
переважно єзуїтські колегіуми — Луцький, Кам'янецький, Львівський, Перемишльський
та ін.
Вища освіта на українських землях була представлена Києво-Могилянським колегіумом (від
1632 р.) та Львівським університетом (від 1661 р.). Києво-Могилянський колегіум за
організаційною структурою відповідав вищим навчальним закладам Західної Європи. Після
тривалих клопотань у 1694 р. колегіум одержав царську грамоту на самоврядування. За
грамотою Петра І від 1701 р. він був перетворений на академію як вищий навчальний заклад.

25
У 1709 р. тут навчалося близько 2 тис. студентів. Проте вже за декілька років їх кількість
зменшилася до 165 осіб. Були тут студенти з Білорусі, Росії, Молдови та
південнослов'янських країн.

Мал. 1. Головний будинок Києво-Могилянської академії в XVII ст.

Книгодрукування. Поширення грамотності серед населення сприяло розвитку
книгодрукування. Найбільшою друкарнею в Україні з 13 існуючих була Києво-
Печерська. На західноукраїнських землях продовжувала діяти Львівська братська
друкарня. Вона видавала букварі та інші книжки. Значний внесок у розвиток
книгодрукування зробили Почаївська та Унівська друкарні. Найбільшими видавничими
центрами залишалася друкарня Києво-Печерської лаври. Важливу роль відігравала й
Чернігівська друкарня. Книги друкувалися українською, церковнослов'янською, латинською
та польською мовами. Прикметною рисою книгодрукування, попри заборони Синоду
Російської православної церкви, стало зростання друку світської літератури. А
запроваджений за Петра І гражданський шрифт зробив книжки більш доступними для
широкого кола читачів.
2. Розвиток літератури та театру
Від другої половини XVII ст. розпочався період піднесення літературної творчості. Для
літератури цього періоду характерними були такі риси:
● зберігався зв'язок літератури з релігійним світоглядом;

● мистецтво слова поступово ставало самостійною галуззю творчості;

● усе виразніше проявлялися світські й естетичні функції літератури, вироблялися нові
форми і способи художньо-словесного зображення;
● головна увага письменників зосереджувалася на людині, а також її зв'язку з Богом,
утверджувалися нові жанри художньої літератури.
Друга половина XVII ст. — це період розквіту в українській літературі стилю
бароко. Найбільш яскраво барокові риси проявляються в поезії. Поетичні твори цієї доби
різноманітні: він громадсько-політичних до ліричних. Громадсько-політична поезія пов'язана
з Національно-визвольною війною під проводом Б. Хмельницького та Руїною. Творцями
релігійно-філософської поезії були представники духівництва — Л. Баранович, В.
Ясинський, Д. Туптало. С. Яворський, Ф. Прокопович та ін. У творах цих авторів
порушувалися морально-етичні проблеми. У поезії цього напрямку найбільше проявляється
стиль бароко — символіка, алегорія, гра слів, ускладнені асоціації, натуралістичність
деталей. Важлива роль належить діяльності Климентія Зиновіїва, він був першим
українським поетом хто оспівав працю. Також він уславився як один з перших
фольклористів.
26
 Мал. 2. Стефан Яворський
Мал. 3. Феофан Прокопович
Великою популярністю користувалися епіграми. Значної популярності набула й сатирична
віршована література. Серед прозової літератури найбільше значення залишається за
полемічною богословською. До богословської літератури належать і проповіді. Їх автори
викривають вади суспільства, засуджують аморальні вчинки, дають настанови щодо
правильного життя. Так, вони схвалювали вірність православ'ю, прагнення миру, злагоди та
спокою, засуджували підступність, зрадливість, лицемірство, моральну розпусту. Продовжує
розвиватися й агіографічний жанр (опис житій святих). Великий пласт літературного
доробку складає історична література. Серед неї слід виділити «Синопсис» (1674 р.) —
короткий нарис історії України та Московії від найдавніших часів до останньої чверті XVII
ст. (автор невідомий).
Козацькі літописи. У XVIII ст. в українському суспільстві існував великий інтерес до подій
Національно-визвольної війни. У 1702 р. з'явився перший такий твір — «Літопис
Самовидця», створений одним із діячів часів Руїни Р. Ракушкою-Романовським.
Найпопулярнішими творами стали праці С. Величка «Сказання про козацьку війну з
поляками» та «Повість літописна про малоросійські та частково інші події» і Г.
Граб'янки «Дійствія презільної брані» («Події визначної війни»).
Продовжувало розвиватися й театральне мистецтво. Найбільш популярним, як і раніше,
був вертеп. Вертепні вистави дуже урізноманітнилися —нових персонажів брали з казок,
легенд, переказів. Значно розширилася народно-побутова частина вертепного
дійства. Шкільний театр та шкільна драма найбільшого розвитку досягли в Києво-
Могилянській академії, де написання та розігрування драм було обов'язковою складовою
навчального процесу. Дійства шкільного театру розподілялися на різдвяні та великодні.
Найпопулярнішими драмами були «Комедіяна день Рождества Христова» Д. Туптала та
«Слово про збурення пекла». Шкільна драма поступово ускладнювалася, виникали її
різноманітні форми — повчальні та історичні драми тощо. Під час вистав використовувалися
декорації, бутафорії, сценічні ефекти. Найдавніша українська драма, що в повному обсязі
збереглась до нашого часу, датується 1674 р., називається вона "Про Олексія, чоловіка
Божого". 1705 р. в Києві було поставлено першу історичну драму - твір Феофана
Прокоповича "Володимир".
3. Розвиток музики, архітектури та образотворчого мистецтва
Музика. Києво-Могилянська академія була провідним осоередком розвитку музичного
мистецтва, де навчання музиці та співу вважалось обов'язковим предметом. Ухорі студентів
налічувалось близько 300 осіб. Музичні класи відкривалися і в колегіумах. Перший
спеціалізований заклад музичного профілю зорганізували в Глухові. У 1729 р. вийщов указ
про створення співацької школи. Особливого розвиненим музичне мистецтво було при дворі

27
останнього українського гетьмана Кирила Розумовського, де існував професійний оркестр та
оперний театр. Поширення музичних знань сприяло становленню української професійної
музики.
Архітектура українського бароко. Загальноєвропейські риси бароко в Україні втілювались
дуже своєрідно. Для архітектурних споруд, що постали за тих часів дослідники
використовують термін козацьке бароко. Найбільшого розвитку воно досягло за Івана
Мазепи. Його коштом було споруджено близько десяти храмів. Багато храмів збудовано
коштами інших гетьманів та козацької еліти. За рахунок стародубського
полковника Михайла Миклашевського було збудовано кілька храмів по дорозі з Стародуба
до Києва. Справжніми шедеврами стали споруди Преображенського собору Мгарського
монастиря Лубен, Хрестовоздвиженський собор у Полтаві, Покровський у Харкові,
Спасо-Преображенський в Ізюмі, церква Катерини в Чернігові.

Мал. 5. Будинок Чернігівського колегіуму

Мал. 4. Георгіївський собор
Видубицького монастрия
Найсуттєвішою відмінністю барокового храму від храму княжого, було те, що він не мав
чітко вираженого фасаду, був однаковий з усіх боків. Внутрішній простір був позбавлений
чітких меж, стіни вигинаються, подрібнюються, створюючи враження нескінченності.
Характерною рисою розвитку архітектури зазначеного періоду було зростання уваги до
цивільних споруд, наприклад корпус Київської академії. Одним з найвидатніших
архітекторів тих часів був Йоган Шедель, який і спроектував другий поверх з церквою над
корпусом Київської академії.
Образотворче мистецтво. Найвидатнішими майстрами графіки кінця XVII - початку XVIII
ст. були Олександр та Леонтій Тарасевичі, Іван Щирський. Саме цим майстрам належать
величезна кількість першокласних графічних творів, сповнених символічного змісту та
пишної алегоричної театральності. В 1702 р. в Києві вийшов друком "Києво-Печерський
патерик" із 40 гравюрами Леонтія Тарасевича. Український іконопис зазнав меншого
впливу бароко ніж графіка. Найвидатнішими майстрами малярства були Іван Руткович, Йов
Кондзелевич. Варто зазначити, що іконопис продовжував грунтуватись на руську живописну
традицію. Від тих часів збереглось чимало безіменних іконописних шедеврів. Ікони
народних майстрів вражають бездоганною живописною технікою. Найчастіше народні
28
іконописці звертались до образу Божої Матері. Великого поширення набула ікона Покрови.
Розвивався і світський портретний живопис. Портрети замовляли представники козацької
старшини, яскравим прикладом є портрет полковника Михайла Миклашевського та
Григорія Гамалії. Особливо популярним було зображення козака Мамая, протягом XVIII ст.
його можна було побачити в кожній українській хаті.

Мал. 7. Портрет Григорія Гамалії

Мал. 6. Ікона Вознесіння. Й.
Кондзелевич
Основні терміни, поняття, імена
Основні дати:
1674 р. - надруковано "Синопсис";
1687 р. - підпорядкування Української православної церкви Московському патріархатові;
1702 р. - в Києві вийшов друком "Києво-Печерський патерик" із 40 гравюрами Леонтія
Тарасевича;
1705 р. - в Києві поставлено першу історичну драму - твір Феофана Прокоповича
"Володимир";

29
Тема 5. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТ. КУЛЬТУРА
1. Відновлення гетьманства 1750 р. Гетьман Кирило Розумовський
Після смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. вибори нового гетьмана України було
заборонено, а вся влада в Гетьманщині була передана «Правлінню гетьманського уряду»,
який усіляко обмежував права козаків. Серед населення Гетьманщини зріло невдоволення.
Загроза війни проти Пруссії та йомовірною необхідністю використати у разі такої війни
військовий потенціал Гетьманщини вимагала розширення прав українського козацтва.
Більше того, потреба відновлення економічно-стратегічного потенціалу України та
використання його у майбутніх війнах з Туреччиною, всі ці причини сприяли тому, що
офіційний Петербург переглянув свою політику стосовно України.

Мал. 1.
Гетьман К. Розумовський
Сподівання на покращення становища були пов'язані зі сходженням на імператорський
престол доньки Петра І Єлизавети Петрівни. Такі сподівання базувалися на тому, що серед
оточення імператриці було чимало українців, а Олексій Розумовський був її
фаворитом. Згідно з розпорядженням Єлизавети, у березні 1750 р. в Глухові розширена
старшинська рада обрала гетьманом Кирила Розумовського (1728— 1803рр.). Ставши
гетьманом, К. Розумовський домігся підпорядкування собі Запорожжя, а згодом Києва.
Отримав право самостійно призначати полковниківта роздавати землі. Відновив традицію
скликання старшинських рад (з'їздів), які набирали значення станово-представницького
органу. Почалося відновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією.
Впродовж 1760—1763 рр. провадилась судова реформа, що започаткувала розмежування
влади за ознакою владних повноважень: на виконавчу й судову. Вищою судовою інстанцією
став Генеральний суд, у складі якого, окрім двох генеральних суддів, перебували виборні
особи (по одній від полку). У свою чергу, полки (їх налічувалося десять) поділялися на два
судові повіти, у яких створювалися земський (для розгляду цивільних справ)
і підкоморський (для розгляду межових справ) суди; у кожному полку створювався також
гродський (для розгляду кримінальних справ) суд, на чолі якого стояв полковник. Судді
обиралися старшиною.
К. Розумовський здійснив реформи в армії та освіті. Так, усі козаки відтепер мали
однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та уніформу — синій мундир із червоним
коміром, білі штани й різнокольорові шапки. Упорядковувалася і вдосконалювалася
артилерія. В усіх полках відкривалися школи для навчання козацьких дітей. Гетьман також
мав намір відкрити університети в Києві та Батурині. Такі дії гетьмана суперечили планам
імперського уряду, який не прагнув посилення української автономії, так вже в 1754
р. з'явилася низка указів, що обмежували повноваження гетьманського уряду, зокрема
30
Розумовський втратив право призначати полковників, натомість міг лише пропонувати
кандидатів. Про зовнішні зносини з іноземними державами навіть не могло бути і мови.
Незважаючи на це, гетьман робить спробу запровадити спадкове гетьманство, в 1763 р. на
Старшинській раді було схвалено 23 пункти, які лягли в основу чолобитної з проханням
закріпити гетьманство за родом Розумовських. Такі дії гетьмана не могли не обурити нову
імператрицю Катерину ІІ, яка змусила Розумовського зректися булави, що відбулось
в жовтні 1764 р. Імператорським маніфестом від 10 листопада та указом Сенату від 17
листопада 1764 р. Кирила Розумовського позбавили гетьманства. Натомість для управління
Гетьманщиною було створено Малоросійську колегію на чолі з президентом і генерал-
губернатором графом Петром Рум'янцевим.
2. Ліквідація решток автономоного устрою Гетьманщини
Ліквідація козацького устрою на Слобожанщинці. Вдругій половині XVIII ст. Російська
імперія взяла курс на уніфікацію та остаточне поглинання українських земель. Першими
нову політику на собі відчули жителі Слобожанщини. Хоча більшість населення Слобідської
України були українцями й в краї панувала полково-сотенна система управління, проте
ключові посади, як правило, займали росіяни, яких призначав уряд. Одночасно з ліквідацією
Гетьманщини російський уряд почав реформувати й Слобідську Україну. У 1765 р. царський
уряд скасував полково-сотенний устрій Слобожанщини. На землях краю було
створено Слобідсько-Українську губернію. Козацькі полки реорганізувалися у регулярну
армію: більшість заможних козаків наказним порядком перевели в гусари, а решту – в
селянський стан. Старшина одержала офіцерські чини і статус дворянства. Одночасно уряд
розпочав наступ на культуру, мову й національні традиції українців.
Ліквідація гетьманщини. У 1761 р. померла імператриця Єлизавета Петрівна. На престол
зійшов Петро III. Пробувши імператором лише декілька місяців, він устиг роздратувати
всіх своєю політикою. Проти нього склалася змова, у результаті якої його було усунуто від
влади і вбито. Імператрицею була проголошена його дружина Катерина II. К. Розумовський
прийняв найактивнішу участь у заколоті, та це не вплинуло на прагнення нової імператриці
ліквідувати автономію Гетьманщини. 10 листопада 1764 p . вийшов царський указ про
ліквідацію гетьманської влади в Україні. У наступні роки К. Розумовський жив у російській
столиці або за кордоном. Для управління землями колишньої Гетьманщини була
створена Друга Малоросійська колегія, яку очолив П. Рум'янцев. Колегія складалася
з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Основне завдання
колегії полягало в ліквідації українських державних інституцій та утворенні натомість
російських. Впродовж 1766—1768 pp. колегія підпорядкувала собі всі центральні установи
Гетьманщини.
Першим кроком нового генерал-губернатора було проведення в 1765—1767 pp. загальної
ревізії земельної власності (Генеральний, або Рум'янцевський опис). Були переглянуті та
впорядковані податки. Замінено натуральні повинності грошовим податком. Щоб податки
надходили регулярно, П. Рум'янцев намагався припинити селянські переходи. Він також
налагодив регулярний поштовий зв'язок. Щоб збільшити кількісний склад козацького
війська, він заборонив козакам ставати селянами чи міщанами. Він ліквідував виборність
нижчої козацької старшини. Козаків позбавили традиційного суду. У той же час «для
охорони народних прав» було запроваджено посади присяжних адвокатів при Колегії та
Генеральному суді.
В 1781 р. на землях Лівобережної Гетьманщини було утворено Малоросійське генерал-
губернаторство, що складалося з трьох намісництв, згодом губерній - Київської,
Чернігівської та Новогород-Сіверської. Кожна губернія поділялась на повіти. Глухів
втратив статус столиці. Вже в 1783 р. указом Катерини ІІ на Лівобережжі та Слобожанщині
запроваджувалось кріпацтво. Цього ж року було ліквідоване козацьке військо, десять
козацьких і три компанійських полки перетворили на десять регулярних кінних
карабінерських полків російської армії. Також на українське населення поширювалась
система рекрутських наборів до російської армії. Політика уніфікації та денаціоналізації

31
завершилась "Грамотою про вільність дворянства", яка зрівнювала українську козацьку
старшину з російським дворянством. Таким чином, український народ на тривалий час
втратив свою еліту, яка розченилась в загальноімперській і відстоювала виключно свої
інтереси, які не могли суперечити інтересам імперії.
3. Ліквідація Запорізької Січі
Причини знищення Січі. Економічний комплекс причин полягав у неможливості існування
фермерського господарства в рамках феодально-кріпосницької системи Російської імперії.
Більше того, важливу роль відігравала і політична складова:існування республіканського
демократичного устрою Запорізької Січі не могло співіснувати з монархічною системою
управління в імперії. Соціальний блок причин полягав у тому, що в більшості випадків Січ
була колискою національно-визвольних рухів. Крім того, після ліквідації турецько-
татарської загрози Січ втратила своє воєнно-стратегічне значення, натомість імперія
прагнула поглинути козацькі землі.
Питання остаточного знищення Січі для імперського уряду було лише справою часу. По
завершенні російсько-турецької війни під час повернення російських військ додому
генерал Петро Текелія несподівано отримав наказ зайняти Січ і розігнати запорозьке
козацтво. Наприкінці травня 1775 р. регулярні війська вступили на Запорожжя і рушили на
Січ. 4 червняросійські війська непомітно зняли вартових і оточили січову фортецю.
Зваживши на нерівність сил, на той час на Січі було до 3 тисяч козаків, які не могли
протисятояти царській армії, запорожці вирішили скласти зброю. Вищу січову старшину
заарештували й віддали до суду. За наказом Текелія з Січі було вивезено боєприпаси,
арителерію, скарб, клейноди і прапори. Всі будівлі на Січі були знищені та
розграбовані. Землі Запорожжя увійшли до складу Новоросійської та Азовської
губерній. Запроваджувалися російські порядки й органи влади. Розпочалася роздача земель
царським вельможам. Найгірша участь дісталась кошовому отаману Петру
Калнишевському, якого було засуджено до ув'язнення в Соловецькому монастирі, де
провів 25 років.

Мал. 2. Остання рада на Січі. В.Ковальов. Олія. ХІХ ст.

Доля козаків після ліквідації Січі. Значна частина козаків-запорожців (близько 5 тис.)
після ліквідації Січі подалася до турецьких володінь. Вони просили турецького султана
прийняти їх під свою протекцію і надати землі для будівництва Січі. Султан задовольнив це
прохання, унаслідок чого виникла Задунайська Січ. Чимало козаків переселилося також до
австрійських володінь. Для їхнього розселення було призначено землі в провінціях Банат і
Бачка, біля річки Тиси. Близько 8 тис. козаків-запорожців, які опинились тут,
заснували Банатську Січ. Така ситуація стурбувала російський уряд. У 1788 р.імперський
уряд дозволив колишнім козакам - запорожцям створити Військо вірних козаків,
перейменоване згодом наЧорноморське козацьке військо.

32
 Мал. 3. Доля козаків після ліквідації Запорізької Січі
4. Гайдамацький та опришківський рухи
Посилення соціально-релігійного гніту на Правобережжі зі сторони Варшави було зумовлене
послабленням національного руху, так сейм 1717 р. ухвалив закрити всі православні церкви.
Засилля польської шляхти викликало стихійний опір, борцями проти польських порядків
називали гайдамаками. Вони виступали проти зубожіння одних та необмеженого збагачення
іншиз, принизливої панщини та обтяжливих повинностей. Перший великий гайдамацький
виступ 1734 р. на чолі з козаком Верланом охопив територію Брацлавщини та частини
Волині. Але це повстання зазнала поразки, через неорганізованість та переважаючі сили
каральних загонів. Проте вже в 1750 р. вибухуло нове повстання на чолі з Сухим,
Письменним та Ляхом, географія повстання була набагато більша, включаючи і Поділля,
але незважаючи на це виступ зазнав поразки.
Коліївщина. Причинами третього наймасовішого виступу гайдамаків стало засилля
польської шляхти, яка виступила проти короля і в 1768 р. утворила Барську конфедерацію,
суть якої полягала у протидії будь-яким поступкам некатоликам. Зібравши 10-тисячне
військо конфедерати розпочали свій похід на Правобережжя, займаючись грабунками та
переслідуваннями українського населення. Очолив повстання Максим Залізняк, який в
травні 1768 р. почав звільняти від поляків Жаботин, Черкаси, Корсунь. В червні гайдамаки
підішли до Умані - однієї з найпотужніших фортець на Правобережжі. Перехід Івана
Гонти, який охороняв фортецю на сторону повсталих забезпечив успішний штурм Умані.
Це викликало неабияке занепокоєння Варшави і вона звернулась по допомогу до Росії,
російські каральні війська 27 червняоточили гайдамацьке військо та розбили його, Івана
Гонту закатували, а Залізняка відправили в Сибір. Такі дії Росії пояснюються страхом перед
поширенням гайдамаччини на Лівобережжя, саме тому вони і придушили Коліївщину.

33
 Мал. 4. Олег Шупляк "Коліївщина", 2011 р.
Опришки. Опришками називали селян, які бралися за зброю, щоб позбутися панського
гніту, вони застосовували тактику партизанської війни в Галичині, Буковині та Закарпатті.
Перші свідчення про опришків датуються XVI ст. На початку 30-х рр. XVIII ст. рух
опришків у Прикарпатті набув значного поширення, що змусило місцевих польських
шляхтичів звернутись по допомогу до київського воєводи. Найбільшого апогею
опришківський рух досягнув за Олекси Довбуша, його походи тривали протягом 1738-1745
рр. Партизанська тактика забезпечила успішні дії Довбуша, але протистояти численним
каральним загонам та поліції, селяни не могли. Саме тому, головну загрозу поляки вбачали
саме в постатті Довбуша, який володів хорошими організаторськими здібностями, тому хто
вб'є чи спіймає лідера опришків було обіцяно звільнення від усіх повинностей. Смерть
Олекси Довбуша значно послабила опришків, але вони продовжували діяти.
5. Поділи Речі Посполитої та діяльність автономістів.
Національно-визвольні рухи значно послабили Річ Посполитої, загострювалось
протистояння короля з шляхтою, що було наслідком недосконалості державного устрою Речі
Посполитої. Перманенті війни, які вела Варшава значно виснажили її казну. Ослабленням
Речі Посполитої вирішили скористатись її сусіди, Росія, Австрія та Пруссія, які
претендували на землі, які знаходились у складі Речі Посполитої. Не могли минути поділи
Польщі і українські території, які були в складі Речі Посполитої.

34
 Мал. 5. Поділи Речі Посполитої
Діяльність автономістів. Частина козацької старшини не бажала миритися з ліквідацією
козацького устрою і боролося за відновлення давніх українських прав. Групою автономістів,
очоленою у 1787 р. Василем Капністом, було розроблено проект відновлення козацького
війська. Проте російський уряд, розуміючи, що це перший крок до відновлення української
автономії, відмовили у його втіленні. В цей час Російська імперія вела війну проти
Туреччини, також були напружені відносини з Пруссією. Це спонукало автономістів діяти. У
квітні 1791 р. до Берліна з Лівобережжя відправилася місія В. Капніста. Автономісти
прагнули залучитися підтримкою Пруссії, якщо піднімуть повстання проти російського
гніту. Проте Пруссія воліла розділити Річ Посполиту дипломатичних шляхом, не втягуючись
у виснажливу війну з Російською імперією.
6. Особливості розвитку культури.
Освіта і книгодрукування. На середину XVIII ст. загальний рівень грамотності населення
України був досить високим. Його забезпечував, перш за все, найпоширеніший тип
початкових шкіл — українські народні школи. Утримувалася школа коштом парафіяльного
братства. Удругій половині XVIII ст. тут працювало 866 українських народних шкіл. Подібні
школи існували й на Слобідській Україні. Навчання здійснювалося українською мовою,
учнями могли стати найнезаможніші прошарки населення. Середню освіту давали засновані
в першій половині XVIII ст. Чернігівський, Харківський, Переяславський колегіуми. Це
були всестанові навчальні заклади, створені за зразком Києво-Могилянської академії.
Наприкінці XVIII ст.Чернігівський і Переяславський колегіуми були перетворені на духовні
навчальні заклади — семінарії, а Харківський — наказенне училище. На Правобережжі й
західноукраїнських землях іноземне панування також уповільнювало розвиток середньої
освіти. На Правобережжі функціонували гімназії для дітей польської шляхти, навчання в
яких велося польською або німецькою мовами.
Величезне значенняв розвитку освіти мала Києво-Могилянська академія. Однак у 60-х рр.
XVIII ст. період розквіту академії змінюється занепадом. Поступово погіршується
матеріальне становище академії. Падінню престижу академії сприяло й те, що українська
шляхта, прагнучи урівнятися з російським дворянством, віддавала своїх дітей на навчання до
російської столиці. В академії здійснювалися русифікаторські заходи — від студентів і
викладачів під загрозою звільнення вимагали дотримання «російського правопису і
35
московської вимови». У 1829 р. Києво-Могилянську академію було перетворено на типовий
для Російської імперії духовний навчальний заклад.
У другій половині XVIII ст. добре розвивалося книгодрукування. Роль найважливіших
видавничих осередків відігравали друкарні Києво-Печерського монастиря та чернігівського
Троїце-Іллінського монастиря. Тут друкувалися твори як богословської, так і світської
літератури. Кілька друкарень існувало й на західноукраїнських землях. Найбільшою з них
була друкарня А.Пілєра. Вона видавала книжки різними мовами.
Література. Українська література другої половини XVIII ст. розвивалася на традиціях
попереднього періоду. Упродовж багатьох десятиліть домінуючим тут лишався стиль
бароко. Цікавим явищем тогочасної літератури став розвиток української історико-
мемуарної прози. Чільне місце в ній посідають щоденники М. Ханенка (1691—1760 рр.) і Я.
Маркевича (1696—1770 рр.). Обидва автори належали до козацької старшини й обіймали
високі посади в Гетьманщині. У своїх щоденниках вони зображували події тогочасного
державного, політичного й економічного життя, детально змальовували побут української
шляхти. Важливе місце в літературі другої половини XVIII ст. посідали поетичні
твори. Дожанру історичних віршів належить написаний С. Довговичем віршований
діалог «Розмова Великоросії з Малоросією». Автор твору обстоював ідею автономії України
і протестував проти централізаторської політики російського царизму в
Гетьманщині. Представником сатирично-гумористичної поезії був І.
Некрашевич. Колоритні побутові сцени з народного життя змальовані ним у творах
«Ярмарок» та «Сповідь». Він також є автором кількох віршованих листів, духовного вірша
«Суперечка між душею і тілом».

Мал. 6.
Григорій
Сковорода
Розвиток філософських ідей. У Києво-Могилянській академії курс філософії викладав
відомий суспільний діяч, письменник М. Козачинський (1699—1755 рр.) Він знайомив
слухачів з ідеями про невід'ємні природні права людини, які з'явилисяв тогочасній Західній
Європі. Найвизначнішим серед учнів М. Козачинського був Г. Сковорода (1722—1794
рр.) — майбутній видатний філософ, гуманіст, просвітитель, поет, педагог, музикант. У
філософських роздумах велику увагу Г.Сковорода приділяв тому, як людина може стати
щасливою. На його думку, для цього потрібно пізнати самого себе й займатися в житті тим,
що людині природно відповідає. Одним із головних джерел творчості Г. Сковороди була
українська дійсність другої половини XVIII ст. Імовірно, саме тому філософ стверджував,
що найвищим досягненням людини є воля, і треба за будь-яку ціну забезпечувати особисту
незалежність. Це переконання зустріло різке засудження тих, хто гнобив українських селян.
Вихід з існуючого становища філософ убачав не в активній боротьбі, а в униканні
ненависного світу зла, розуміючи під ним прагнення до непотрібного збагачення і
пригноблення інших. Велику роль в усуненні існуючого зла, на думку Г. Сковороди, могла
відіграти освіта. Просвітитель вірив у безмежні можливості людського розуму. «Не розум
від книжок, — стверджував він, — а книжки від розуму».

36
Продовжували розвиватися медичні знання. Удругій половині XVIII ст. чимало лікарів-
українців отримали вчений ступінь докторів медицини. М. Амбодин-Максимович став
автором книги «Врачебное веществословие, или Описание целительных растений». М.
Тереховський довів, що мікроорганізми несамозароджуються в організмі, а заносяться
ззовні. Чимало уваги українські лікарі приділяли боротьбі з епідемічними захворюваннями.
Так, Є. Мухін запроваджував віспощеплення, шукав засоби боротьби з холерою. Видатний
епідеміолог Д. Самойлович, який служив військовим лікарем на Півдні, запропонував нові
методи запобігання епідемії чуми, що спалахнула тут у 1784 р. Вони отримали схвалення
багатьох закордонних академій наук.
Музичне мистецтво. другої половини XVIII ст. не можна уявити без творчості трьох
видатних майстрів українськоїхорової музики: М. Березовського (1745—1777), Д.
Бортнянського (1751—1825) та А. Веделя (1767—1808). Варто зазначити, що перший
спеціалізований заклад музичного профілю був організований в Глухові в 1729 р., а за
гетьмана Кирила Розумовського Глухів став музичною столицею України.
Архітектура. На Правобережжі та західноукраїнських землях бароко розвивалось на основі
європейської традиції. Яскравим прикладом є Домініканський костел (1745-1749 рр.), собор
св. Юра у Львові (1747-1762 рр.), Успенський собор Почаївської лаври. Найвидатнішим
архітектором того часу був Іван Григорович-Барський, саме він спорудив надбрамну церкву
Кирилівського монастиря, Покровську церкву й церкву Миколи Набережного. Важлива роль
належить і Степану Ковніру, саме на його честь названо корпус на території Києво-
Печерської лаври. Активно розвивається в зазначений час і скульптура, найвідомішим
скульптуром тих часів був Сисой Шалматов - автор численних іконостасів, скульптур.
Важлива роль належить Йогану Пінзелю, автору скульптурного оформлення Святоюрського
комплексу у Львові а ратуші в Бучачі.

Мал. 7. Собор святого Юра у Львові

37
 Мал. 8. Домініканський костел. Львів
Основні терміни, поняття, імена
Основні дати:
1764 р. - остаточна ліквідація гетьманства.
1764-1786 рр. - діяльність Другої Малоросійської колегії.
1765 р. - лквідація козацького устрою на Слобожанщині.
1768 р. - козацько-селянське повстання на Правобережній Україні під проводмо Івана Гонти
та Максима Залізняка відоме як Коліївщина.
1768-1774 рр. - російсько-турецька війна.
1772 р. - Перший поділ Речі Посполитої, приєднання до Австрійської імперії Галичини.
1774 р. - підписання між Туреччиною та Російською імперією Кючук-Кайнарджийського
мирного договору. Проголошення незалежності Кримського ханства.
1775 р. - приєднання до Австрійської імперії Буковини.
1775 р. - знищення царським урядом Нової Січі та ув`язнення останнього запорожського
кошового П. Калнишевського.
1775 р. - остаточна ліквідація царським урядом Запорізької Січі.
1779 р. - спорудження у Самарі (нині Новомосковську) дерев`яного Троїцького собору
заввишки 65 метрів за проектом Я. Погребняка.
1782-1786 рр. - скасування царським урядом усіх адміністративних і судових установ
Гетьманщини. Ліквідація української автономії.
1783 р. - царський указ про закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України.
1783 р. - царський указ про ліквідацію Кримського ханства та приєднання Криму до складу
Російської імперії.
1785 р. - видання Катериною ІІ "Жалуваної грамоти дворянству" й урівняння козацької
старшини в правах із російським дворянством.
1787 р. - відкриття першої спеціальної медичної школи в Єлисаветграді.
1787-1791 рр. - російсько-турецька війна.
1791, р. квітень - місія В. Капніста до Берліна, яка мала заручитися підтримкою Прусії у
випадку повстання на Лівобережжі проти російського ярма.
1792 р. - переселення задунайських козаків на Таманський півострів, початок формування
Кубанського козацького війська.

38
Тема 1: «Українські землі в XVI ст.»
ВаріантІ
1.Річ Посполиту було створено в результаті:
а) Кревської унії;
б) Люблінської унії;
в) Берестейської унії.
2. Першу Січ на о. Хортиця було зведено:
а) у 1513 р.;
б) у 1555 р.;
в) у 1576 р.
3. Міщани були привілейованим станом українського суспільства XVI ст.
а) Так; б) Ні.
ІІ рівень
4.Поясніть значення термінів:
а) КОЗАК – це …..
б) УНІЯ – це …..
5.Оберіть причини прихильного ставлення української знаті до унії Литви та Польщі(три
правильні відповіді):
а) можливість створити дієву оборону від Кримського ханства;
б) надія на рівноправне становище України з Литвою та Польщею;
в) сподівання на широкі привілеї, права та вплив;
г) наміри отримати більше орних земель та залежних селян;
д) необхідність протидії Московському князівству.
6. Назвіть основні стани українського суспільства XVI ст.
ІІІ рівень
7.Розташуйте події в хронологічній послідовності:
а) І Литовський статут;
б) заснування Острозької академії;
в) Берестейська церковна унія;
г) відкриття першої друкарні у Львові.
8.Вкажіть ім’я та прізвище історичної особи:
«Здобув освіту в Острозькій академії, військового досвіду набув у козацьких походах.
Очолював особисту охорону князя Костянтина Острозького під П'яткою. Захищав

39
 південні кордони України, здійснював походи проти татар і Молдови. У 1594 р. очолив
повстання проти Речі Посполитої».
9.Охарактеризуйте діяльність Дмитра (Байди) Вишневецького.
IV рівень
10.Охарактеризуйте причини виникнення козацтва.
11.Складіть план відповіді по темі: «Козацьке військове мистецтво».
12.Виправте три помилки в історичному тексті:
«Після Кревської унії 1569 р. й утворення Речі Литовської, на українських землях,
захоплених Польщею протягом XІV – XVI ст., відбулися адміністративні зміни: цю
територію було поділено на князівства».

В а р і а н т ІІ
І рівень
1.Перше масштабне повстання козаків наприкінці XVI ст. очолив:
а) Петро Сагайдачний;
б) Криштоф Косинський;
в) Дмитро Вишневецький.
2.Річ Посполиту було утворено:
а) в 1513 р.;
б) в 1569 р.;
в) в 1586 р.
3.Духівництво було привілейованим станом українського суспільства XVI ст.
а) Так; б) Ні.
ІІ рівень
4.Поясніть значення термінів:
а) РЕСПУБЛІКА – це …..
б) БРАТСТВА – це …..
5. Оберіть наслідки Люблінської унії для українських земель (три правильні відповіді):
а) надання Україні статусу автономії;
б) об'єднання всіх українських земель у складі однієї держави;
в) виникнення православних братств;
г) утвердження шляхетської демократії;
д) посилення московського впливу.
6. Назвіть видатних діячів культури України XVI ст.
ІІІ рівень
7.Розташуйте події в хронологічній послідовності:
а) спорудження першої Січі;
б) ІІІ Литовський статут;
в) Берестейська церковна унія;
г) Люблінська унія.
8.Вкажіть ім’я та прізвище історичної особи:
«Один із перших гетьманів в історії українського козацтва, походив із давнього
князівського роду. Брав активну участь у боротьбі проти Османської імперії. Від 1540-х
років обіймав посаду черкаського і канівського прикордонного старости. У 1555 р.
спорудив на о. Мала Хортиця укріплення, яке дало початок будівництву Січей».
9.Охарактеризуйте діяльність К.Косинського.

IV рівень
10.Охарактеризуйте особливості розвитку української культури XVI ст.
11. Складіть план відповіді по темі: «Контрреформація в Україні».
12.Виправте три помилки в історичному тексті:

40
«Важливою віхою в історії українського козацтва 90-х років XV ст. було повстання 1549 –
1566 рр., що набуло ознак козацької війни. Важливу роль у керівництві збройними
виступами відіграв Северин Величко».

Тема 2: «Українські землі у першій половині XVIІ ст.»

ВаріантІ
І рівень
1.Повстання під керівництвом Марка Жмайла відбулося:
а) у 1612 р.;
б) у 1625 р.;
в) у 1630 р.
2. Середньовічна релігійна драма на біблійні сюжети називається:
а) комедія;
б) містерія;
в) прелюдія.
3. Православна церква у Речі Посполитій займала панівне становище:
а) Так; б) Ні.
ІІ рівень
4.Поясніть значення термінів:
а) ЮРИДИКА – це …..
б) ТЕРОР – це …..
5. Вставте пропущені слова в речення:
Початок ….. ст. увійшов в історію козацтва під назвою «доба ….. походів», тому що усі
походи козаків проти Османської імперії закінчувалися …..
6.Назвіть відомих вам ватажків козацько-селянських повстань початку XVІІ ст.
ІІІ рівень
7.Розташуйте події в хронологічній послідовності:
а) затвердження сеймом «Ординації Війська Запорозького»;
б) Хотинська війна;
в) Куруківська угода;
г) повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила).
8. Впізнайте історичну особу за описом:
"Авторитетний козацький ватажок. Під його керівництвом було здійснено багато
вдалих походів проти Криму та Туреччини. У серпні 1635 р. командував знищенням
Кодацької фортеці. Після поразки козацького повстання був страчений на центральній
площі у Варшаві".
9.Охарактеризуйте П.Сагайдачного як державного діяча.

IV рівень
10.Складіть план відповіді по темі: «Особливості розвитку української культури першої
половини XVІІ ст.».
11. Як вплинуло, на ваш погляд, на розвиток європейської економіки поширення фільварків
на українських землях Речі Посполитої? Відповідь обґрунтуйте.
12.Виправте три помилки в історичному тексті:
«Після Берестейської унії 1569 р. на українських землях почала поширювати свій вплив
православна церква. Релігійне становище українців значно покращилося».

В а р і а н т ІІ

41
І рівень
1.Повстання під керівництвом І.Сулими відбулося:
а) у 1625 р.;
б) у 1630 р.;
в) у 1635 р.
2. Звільнення зі збройних сил військовослужбовців називається:
а) демобілізація;
б) реляція;
в) контрибуція.
3. Католицька церква у Речі Посполитій займала панівне становище:
а) Так; б) Ні.
ІІ рівень
4.Поясніть значення термінів:
а) КОМЕДІЯ – це …..
б) РЕГЕНТ – це …..
5. Вставте пропущені слова в речення:
Головним доробком свого життя Петро ….. вважав створену ним у 1632 р. колегію, яка
стала осередком освіти для ….. станів українського суспільства, проіснувала майже
півтора століття й підготувала видатних культурних і релігійних діячів для України та
….. Європи.
6.Назвіть відомих вам діячів української культури початку XVІІ ст.
ІІІ рівень
7.Розташуйте події в хронологічній послідовності:
а) повстання під проводом Марка Жмайла;
б) зруйнування фортеці Кодак запорожцями на чолі з Іваном Сулимою;
в) Куруківська угода;
г) повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила).
8. Впізнайте історичну особу за описом:
"Освіту здобув у школі Львівського братства, потім – в Острозькій академії.
Наприкінці XVII ст. потрапив на Запоріжжя, де здобув авторитет і славу видатного
державного діяча та дипломата. Впорядкував козацьке військо. За майстерну стрільбу з
лука отримав відповідне прізвисько".
9.Охарактеризуйте П.Могилу як державного діяча.
IV рівень
10.Складіть план відповіді по темі: «Доба героїчних походів козаків».
11. Поясніть, чому друкарні найчастіше відкривалися при церквах і монастирях? Відповідь
обґрунтуйте.
12.Виправте три помилки в історичному тексті:
«Абсолютизм відкрив шлях до свободи думки й наукового дослідження природи.
Зачинателями гуманістичної культури в Україні були Юрій Грек та Павло Ольховський,
які здобули освіту у західноєвропейських університетах».

Тема 3: «Початок Національно-визвольної війни українського народу середини XVIІ

ст.»

ВаріантІ
І рівень
1.Національно-визвольну війну українського народу очолив:
а) Іван Виговський;
б) Богдан Хмельницький;
в) Іван Сирко.
2. Українсько-російський договір 1654 р. було підписано в:

42
а) Києві;
б) Переяславі;
в) Москві.
3. Національно-визвольна війна українського народу розпочалася:
а) у січні 1648 р.;
б) у лютому 1648 р.;
в) у травні 1648 р.
ІІ рівень
4.Поясніть значення термінів:
а) УНІВЕРСАЛ – це …..
б) АПЕЛЯЦІЯ – це …..
5. Визначте причини Національно-визвольної війни (три правильні відповіді):
а) війна Речі Посполитої з Туреччиною;
б) посилення національно-релігійного гніту;
в) обмеження прав козацтва;
г) погіршення становища селян та міщан;
д) бажання скинути польського короля.
6. Назвіть місця перемог козацького війська у 1648 – 1649 рр.
ІІІ рівень
7.Розташуйте події в хронологічній послідовності:
а) Переяславська Рада;
б) облога Збаража;
в) битва під Берестечком;
г) Корсунська битва.

8. Впізнайте історичну особу за описом:

«Соратник і син гетьмана Б.Хмельницького, гарант надійності союзу України з Молдовою
через династичний шлюб із донькою Василя Лупула. Влітку 1652 р. вирушив до Ясс, де
відбувся обряд вінчання. Здійснив три молдавські походи».
9.Визначте основні напрямки внутрішньополітичної діяльності Б.Хмельницького.
IV рівень
10.Складіть план відповіді по темі: «Заснування Української козацької держави
– Війська Запорозького».
11.Дайте характеристику ознак Української козацької держави.
12. Створіть власний ескіз (схематично) козацького прапора.

В а р і а н т ІІ

І рівень
1.Союзник Б.Хмельницького у 1648 р.:
а) Річ Посполита;
б) Кримське ханство;
в) Швеція.
2.Українсько-російський договір було укладено:
а) в 1635 р.;
б) в 1654 р.;
в) в 1676 р.
3. У битві під Жовтими Водами перемогли поляки.
а) Так; б) Ні.
ІІ рівень
4.Поясніть значення термінів:
а) АВАНГАРД – це …..

43
б) КЛЕЙНОДИ – це …..
5. Визначте найближчих сподвижників Б.Хмельницького (три правильні відповіді):
а) Адам Кисіль;
б) ФілонДжеджалій;
в) Єремія Вишневецький;
г) Іван Богун;
д) Максим Кривоніс.
6. Встановіть відповідність між посадами та їх фунціями:
1) гетьман; А) відав фінансами, очолював скарбницю;
2) генеральний хорунжий; Б) глава держави;
3) генеральний підскарбій; В) охоронець бойового прапора.
ІІІ рівень
7.Розташуйте події в хронологічній послідовності:
а) Білоцерківська угода;
б) проголошення Б.Хмельницьким програми розбудови козацької держави;
в) Переяславська Рада;
г) битва під Корсунем.
8. Впізнайте історичну особу за описом:
«Найвидатніший після Б.Хмельницького стратег Національно-визвольної війни, брав
участь у всіх великих битвах. Хоробрий і кмітливий, шляхетний, «лицарська людина»,
мудрий політик. Підтримував ідею незалежності України, прагнув «не бути ані під
королем польським, ані під царем московським».
9.Визначте основні напрямки зовнішньополітичної діяльності Б.Хмельницького.
IV рівень
10.Складіть план відповіді по темі: «Молдовські походи козаків у 1652 – 1653 рр.»
11.Охарактеризуйте зміни у становищі українського козацтва після перемог у Національно-
визвольній війні.
12. Від імені мандрівника-європейця складіть розповідь про події 1648 – 1649 рр. в Україні.

ДОДАТКОВІ ЗАВДАННЯ:
І. ФІЛЬМИ:
1. Вогнем і мечем (1999)
2. Богдан Зиновій Хмельницький (2008)
3. Гетьман (2015)
4. Док. Фільм «Гра долі. І. Мазепа»
Тема 4: «Українські землі в 60-х – 80-ті рр. XVIІ ст.»

ВаріантІ
І рівень
1.Кого було обрано гетьманом України після смерті Б.Хмельницького?
а) Івана Виговського;
44
б) Павла Тетерю;
в) Петра Дорошенко.
2.Для союзу з якою державою було укладено Гадяцький договір?
а) Росією;
б) Річчю Посполитою;
в) Молдовою.
3.Вкажіть, в якому році відбулася Конотопська битва:
а) 1658 р.;
б) 1659 р.;
в) 1660 р.
ІІ рівень
4.Поясніть значення термінів:
а) РУЇНА – це …..
б) АБСОЛЮТИЗМ – це …
5. Схарактеризуйте зміст Слободищенського договору.
6. Вкажіть ознаки адміністративно-політичного устрою Лівобережної
Гетьманщини. (Три правильні відповіді)
а) полки поділялися на сотні;
б) полковник керував полком довічно;
в) посад гетьмана і генеральної старшини не існувало;
г) полковники підпорядковувалися бєлгородському воєводі;
д) полковники входили до старшинської ради і підкорялися гетьманові.
ІІІ рівень
7. Розташуйте події в хронологічній послідовності:
а) укладення «Глухівських статей»;
б) підписання Гадяцького договору;
в) укладення Андрусівського перемир'я;
г) кінець гетьманування І.Виговського.
8. Вкажіть ім’я та прізвище історичної особи.
«Потрапив у полон до татар під час битви під Жовтими Водами, але був викуплений
Б.Хмельницьким. Став його найближчим помічником, генеральним військовим
писарем. У зовнішній політиці орієнтувався на Польщу, уклав Гадяцький договір.»
9. Виправте три помилки в історичному тексті:
«Андрусівський договір, який було підписано в 1676 р., був неузгоджений з
українською стороною. Він заперечував її здобутки і закріплював поділ земель. За
умовами договору воєнні дії між Швецією та Московією припинялися і
встановлювалося перемир'я на 15 років.»

IV рівень
10.Схарактеризуйте наслідки поділу України на Лівобережну та Правобережну.
11.У чому, на Ваш погляд, трагічність політичної долі П.Дорошенка? Відповідь
обґрунтуйте.
12.Складіть план відповіді по темі: «Гетьманування Д.Многогрішного».

В а р і а н т ІІ
І рівень
1.Назвіть державу, за військово-політичний союз з якою звинувачували гетьмана
П.Дорошенка.
а) Польща;
б) Туреччина;
в) Росія.
2. Право на самоврядування певної частини держави – це:

45
 а) Незалежність;
б) Автономія;
в) Суверенітет;
3. «Глухівські статті» було укладено в:
а) 1665 р.;
б) 1667 р.;
в) 1669 р.
ІІ рівень
4.Поясніть значення термінів:
а) ОПОЗИЦІЯ – це…
б) ДЕЙНЕКИ – це…
5.Схарактеризуйте зміст Андрусівського договору.
6.Вкажіть ознаки адміністративно-політичного устрою Слобідської України. (Три правильні
відповіді)
а) існувало 10 козацьких полків;
б) утворено 5 козацьких полків;
в) повноваження гетьмана визначалися домовленістю між ним і царем;
г) полковники підпорядковувалися бєлгородському воєводі;
д) полковники обиралися довічно, посада успадковувалася.
ІІІ рівень
7. Розташуйте події в хронологічній послідовності:
а) кінець гетьманування П.Дорошенко;
б) початок гетьманування І.Виговського;
в) Конотопська битва;
г) підписання «Московських статей» І.Брюховецьким.
8. Вкажіть ім’я та прізвище історичної особи:
«Одні називали його «Сонце Руїни», інші – зрадником України. Був онуком гетьмана
Війська Запорозького, соратником Б.Хмельницького. ставши гетьманом Правобережжя,
на деякий час об’єднав Україну. Союз з Туреччиною виявився невдалим».
9. Виправте три помилки в історичному тексті:
«Гетьманування Петра Порошенка (1665 – 1676 рр.) на Лівобережжі почалося за
надзвичайно складних умов. Козацьку Україну було поділено на три Гетьманщини.
Унаслідок воєнних дій і громадянської війни було спустошено Правобережжя, де
загинуло 65 – 70% населення.»
IV рівень
10.Схарактеризуйте наслідки Переяславського договору 1659 р. для України.
11.Дайте характеристику Б.Хмельницькому як державному діячеві та полководцю.
12.Складіть план відповіді по темі: «Гетьманування І.Виговського».

46
Тема 5: «Українські землі наприкінці XVII – у пер. пол. XVIIІ ст.»

ВаріантІ
І рівень
1. Синів полкових та сотенних старшин, що готувалися до управління, називали:
а) "головне товариство";
б) "значкове товариство";
в) "військове товариство".
2. Визначте роки гетьманування І.Скоропадського:
а) 1700 - 1718 рр.;
б) 1708 - 1722 рр.;
в) 1710 - 1742 рр.
3. "Коломацькі статті" передбачали подальше обмеження влади гетьмана.
а) Так; б) Ні.

ІІ рівень
4.Вставте пропущені слова в речення:
25 липня ……. року, через день після арешту гетьмана Івана ……, Старшинська рада, що
відбулася в похідному таборі на р. Коломак, обрала гетьманом генерального осавула
Івана …….
5. Поясніть значення слів:
1) СИНОД - це …..
2) РЕКВІЗИЦІЯ - це ….
6. Визначте три основні завдання Першої Малоросійської колегії:
1) подолання соціально - економічної кризи в Гетьманщині;
2) поступове обмеження політичної автономії України;
3) контроль за діяльністю гетьмана і старшини;
4) надання фінансової допомоги знедоленим людям;
5) відкриття закладів освіти і культури;
6) встановлення й стягнення податків до царської казни.
ІІІ рівень
7. Розташуйте події в хронологічній послідовності:
а) Полтавська битва;
б) початок діяльності Першої Малоросійської колегії;
в) прийняття Конституції П.Орлика;

47
 г) початок гетьманування І.Мазепи.
8. Охарактеризуйте реформи Д.Апостола.
9. Впізнайте історичну особу за описом:
"Вихованець Києво-Могилянської колегії. З 1706 р. – чернігівський полковник. Був
кандидатом у гетьмани у 1708 р., але Петро І його остерігався, говорячи, що «з нього
може вийти другий Мазепа». Був наказним гетьманом України у 1722 – 1723 рр."
IV рівень
10. Складіть план розповіді по темі: "Повстання С.Палія".
11. Ким був, на Ваш погляд, І.Мазепа - зрадником чи героєм - для України? Дайте власну
оцінку діяльності І.Мазепи.
12. Які обставини сприяли, а які перешкоджали розвитку української культури протягом
другої половини XVII - першої половин XVIIІ ст.? Відповідь обґрунтуйте.

В а р і а н т ІІ
І рівень
1.Гетьманом у вигнанні, автором «Пактів й Конституції законів і вольностей
Війська Запорозького» був:
а) Іван Мазепа;
б) Пилип Орлик;
в) Павло Полуботок.
2. Полтавська битва відбулася:
а) 25 січня 1705 р.;
б) 27 червня 1709 р.;
в) 12 травня 1712 р.
3. «Рішительні пункти» 1728 р. надавали Україні право широкої автономії у складі Росії:
а) Так; б) Ні.
ІІ рівень
4.Вставте пропущені слова в речення:
Завдяки діяльності гетьмана …… українська культура піднялася на вищій рівень розвитку;
господарська та соціальна політика дала змогу …… позиції в міжнародній торгівлі та
зміцнити вплив України в …….
5. Поясніть значення слів:
а) НЕЙТРАЛІТЕТ – це …..
б) МОНОПОЛІЯ – це …..
6. Визначте причини пошуку гетьманом І.Мазепою нових союзників (три
правильні відповіді):
1) обмеження Петром І політичних прав України;
2) допомога Росії виснажувала людський та економічний потенціал України;
3) наміри гетьмана підпорядкувати Україну Речі Посполитій;
4) відмова Петра І допомогти гетьману в умовах загрози вторгнення поляків;
5) потреба збагачення гетьманської та державної казни;
6) спроби залучення іноземного капіталу в Україну.
ІІІ рівень
7. Розташуйте події в хронологічній послідовності:
а) початок гетьманування Д.Апостола;
б) об'єднання українських земель під владою І.Мазепи;
в) підписання «Коломацьких статей»;
г) початок гетьманування І.Скоропадського.
8. Охарактеризуйте реформи І.Мазепи.
9. Впізнайте історичну особу за описом:
«Полковник, народний герой, керівник визвольної боротьби на Правобережжі. Вів
переговори з І.Мазепою про возз’єднання Правобережної України з Лівобережною, але

48
 мав протилежні погляди на розбудову Української держави. У 1704 р. був
заарештований, відправлений до Москви, а згодом – до Сибіру».
IV рівень
10. Складіть план розповіді по темі: "Реформи Д.Апостола".
11.Порівняте діяльність І Малоросійської колегії та «Правління Гетьманського уряду». Що
було спільного та які відмінності?
12.Визначте напрямки й особливості розвитку української літератури другої половини XVII -
першої половин XVIIІ ст.

Тема 6: «Українські землі в другій половині XVIІІ ст.»

ВаріантІ
І рівень
1.Вислів «Світ ловив мене, та не спіймав» належить:
а) Д.Бортнянському;
б) Г.Сковороді;
в) І.Григоровичу-Барському.
2. Другу Малоросійську колегію було засновано:
а) 15 травня 1756 р.;
б) 10 листопада 1764 р.;
в) 26 січня 1775 р.
3. Яке з українських міст було засновано у другій половини XVIIІ ст.?
а) Катеринослав;
б) Житомир;
в) Черкаси.
ІІ рівень
4.Поясніть значення слів:
а) ЗИМІВНИК – це …..
б) ПЕТИЦІЯ – це …..
5. Вставте пропущені слова в речення:
Із занепадом Галицько-Волинського …… в середині XІV ст. Буковина увійшла до складу
Молдавського ……, яке перебувало під протекторатом …… імперії.
6. Вкажіть держави, які брали участь у поділах Речі Посполитої (три правильні
відповіді):
а) Російська імперія;
б) Османська імперія;
в) Австрійська імперія;
г) Датське королівство;
д) Французьке королівство;
е) Прусське королівство.

49
ІІІ рівень
7. Розташуйте події в хронологічній послідовності:
а) початок гетьманування К.Розумовського;
б) ліквідація Запорозької Січі;
в) «Коліївщина»;
г) другій поділ Речі Посполитої.
8. Впізнайте історичну особу за описом:
Народився у 1691 р. у козацькій сім’ї в с. Пустовійтівці Лубенського полку. За
переказами, 8-річним хлопчиком потрапив на Січ. Пройшов усі сходинки козацької
кар’єри від джури до судді. У 1762 р. вперше був обраний кошовим, потім
неодноразово переобирався. У 1773 р. здобув військове звання генерал-лейтенанта
російської армії. У 1776 р. був засланий на Соловецький острів. Помер на 112-му році
життя.
9. Дайте характеристику П.Румянцеву як державному діячеві.

IV рівень
10. Складіть план розповіді по темі: "Становище західноукраїнських земель у другій
половини XVIIІ ст.".
11.Визначте основні причини ліквідації Запорозької Січі.
12.У чому, на ваш погляд, полягає внесок Києво-Могилянської академії в розвиток
культури України XVII – XVIIІ ст.?

В а р і а н т ІІ
І рівень
1.Вислів «Коли дух у людини веселий, думки спокійні, серце мирне, то все
світле,щасливе, блаженне» належить:
а) Д.Бортнянському;
б) Г.Сковороді;
в) І.Григоровичу-Барському.
2. Скасування панщини Йосифом ІІ в Західній Україні відбулося:
а) у 1773 р.;
б) у 1785 р.;
в) у 1789 р.
3. Останнім кошовим отаманом Запорозької Січі був:
а) К.Розумовський;
б) П.Калнишевський;
в) М.Залізняк.
ІІ рівень
4.Поясніть значення слів:
а) КОНФЕДЕРАЦІЯ – це ……
б) ГАЙДАМАКА – це ……
5. Вставте пропущені слова в речення:
У січні 1782 р. на землях …… були засновані три намісництва: ……., Чернігівське та
Новгород-Сіверське, а у 1783 р. козацькі полки реорганізовано в регулярні частини
…… армії.
6. Визначте основні причини «Коліївщини» (три правильні відповіді):
а) політичний хаос в Речі Посполитій, безсилість королівської влади;
б) ліквідація Гетьманщини;
в) посилення соціального гніту українського селянства з боку польської шляхти;
г) конфлікт Запорозької Січі з урядом Речі Посполитої;
д) національно-релігійний тиск на українське населення;
50
 е) підбурювання до повстання з боку російської влади.
7. Розташуйте події в хронологічній послідовності:
а) заснування Другої Малоросійської колегії;
б) перший поділ Речі Посполитої;
в) скасування особистої залежності селян Йосифом ІІ;
г) здійснення судової реформи в Гетьманщині.
8. Впізнайте історичну особу за описом:
Уродженець с. Чорнухи на Полтавщині, син козака, вихованець Києво-
Могилянської академії. Народний мислитель, освітній діяч, філософ, поет. Всі його
твори пронизані роздумами про сенс людського життя, значення добробуту, чесність,
істинне щастя.
9. Дайте характеристику К.Розумовському як державному діячеві.
IV рівень
10. Складіть план розповіді по темі: "Поділи Речі Посполитої"
11. Охарактеризуйте особливості розвитку української наукової думки у другій половини
XVIIІ ст.
12. Складіть розповідь від імені українського селянина XVIIІ ст. про тиждень з його
життя.
Контрольна робота з теми: «Українські землі напри. 1650-х – на поч. 1700-х рр..» І варіант
1. Установити відповідність між датою та подією.
1 Гадяцький договір А 1708
2 гетьманування П. Дорошенка Б 1686
3 українсько-шведський договір В 1658
4 Бучацький договір Г 1665-1676
5 Конституція П. Орлика Д 1672
6 «Вічний» мир Е 1710
2. Установіть відповідність між гетьманами і договорами, які вони підписували.
1 І. Мазепа А Конотопські статті
2 Д. Многогрішний Б Московські статті
3 І. Самойлович В Глухівські статті
4 І. Брюховецький Г Коломацькі статті
3. Із переліку тез оберіть ті, які характеризують Андрусівский договір:
1 Лівобережна Україна відійшла під владу Московії,
2 до Туреччини відійшло Подільське воєводство,
3 Правобережна Україна відійшла до Речі Посполитої,
4 Запорізька Січ залишалася під контролем Московії та Речі Посполитої,
5 Запорізька Січ перейшла під контроль Московії.
4. Особистість.
1 «…церковний діяч та педагог, учений-енциклопедист, автор першої історичної драми
«Володимир»»,
2 «Гетьман в екзині, автор «Пактів і конституції законів і вольностей Війська
Запорізького»»,
3 «… заохочував заселення Правобережжя, захищав інтереси козацького стану, прагнув
запровадити довічну гетьманську владу, був «сонцем Руїни»».
5. Яка архітектурна пам’ятка зображена на ілюстрації:
1 Георгіївська церква Видубицького монастиря
2 Іллінська церква у Суботові
3 Покровський собор у Харкові

51
 Контрольна робота з теми: «Українські землі напри. 1650-х – на поч. 1700-х рр..» ІІ
варіант

1. Установити відповідність між датою та подією.

1 Андрусівське перемир’я А1663
2 зруйнування Чортомлицької Січі Б 1687-1708
3 Конотопська битва В 1667
4 повстання С. Палія Г 1709
5 Чорна рада Д 1702-1704
6 гетьманування І. Мазепи Е 1659
2. Установіть відповідність між договорами і державами, які їх підписали.
1 Бучацький договір А Московія та Річ Посполита
2 Бахчисарайський договір Б Річ Посполита і Османська імперія
3 «Вічний» мир В Московія та Османська імперія
4 Ніштадтський договір Г Московія та Швеція
3. Із переліку тез оберіть ті, які характеризують «Вічний» мир:
1 Лівобережна Україна відійшла під владу Московії,
2 до Туреччини відійшло Подільське воєводство,
3 Правобережна Україна відійшла до Речі Посполитої,
4 Запорізька Січ залишалася під контролем Московії та Речі Посполитої,
5 Запорізька Січ перейшла під контроль Московії.
4. Особистість.
1 «… має великий досвід у політиці, знає, що діється в чужоземних країнах,… колекція
зброї одна з найкращих, добірна бібліотека…»
2 «…страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних вправах…, його ім’я наводило страх,
… татари вважали його шайтаном…»
3 київський митрополит, свою резиденцію влаштував у Чигирині, палкий поборник
самостійності України.
5. Яка архітектурна пам’ятка зображена на ілюстрації:
1 Георгіївська церква Видубицького монастиря
2 Іллінська церква у Суботові
3 Покровський собор у Харкові

52
 Узагальнення з теми
«Українські землі наприкінці XVII ст. – у першій половині XVIІI ст.»
Варіант 1
1.Із якою державою гетьман І. Виговський уклав Гадяцький договір?
а) Річ Посполита ; б) Московське царство; в) Кримське ханство; г) Шведське королівство.
2. В якому році відбулась Полтавська битва?
а) 1701 році б) 1702 році в) 1708 році г) 1709 році
3.Укажіть назву міста, поблизу якого в 1663 р. відбулась «Чорна рада»
а) Переяслав б) Ніжин в) Чигирин г) Батурин
4.Яка архітектурна пам’ятка зображена на ілюстрації:
1 Георгіївська церква Видубицького монастиря
2 Іллінська церква у Суботові
3 Покровський собор у Харкові

5. Установіть хронологічну послідовність перебування при владі гетьманів

Української держави:
а) П. Дорошенко ; б) Ю. Хмельницький; в) І. Виговський; г) П. Тетеря
6. Установіть хронологічну послідовність подій:
а) Зруйнування Чортомлицької Січі;
б) Конституція П. Орлика;
в) Укладення Слободищенського трактату
г) Повстання під проводом С. Палія
7.Дайте визначення поняття:
Козацьке барокко -це
8. Установіть відповідність між іменем історичного діяча та його стислою
характеристикою.
1. Й. Кондзелевич
2. І. Самойлович
3. О.Тарасевич
4. Я. Барабаш
А)Переяславський полковник, який недовго обіймав посаду гетьмана Лівобережної
України через невизнання Москви
Б) Кошовий отаман запорожців, який в 1658 р. за підтримки Москви підняв заколот проти
гетьмана
53
І. Виговського
В) Представник козацької старшини, який після обрання його гетьманом прагнув
створили аристократичну державу
Г) Один з перших українських іконописців, який сміливо трактує образи біблійних
персонажів
Д) Один із засновників київської школи гравюри
9. Дайте відповідь
Якими були наслідки Полтавської битви для культурного та економічного життя
України?
10.Дайте розгорнуту відповідь на запитання, скориставшись планом.
Яку роль відіграв П. Орлик в історії України?
1) Укажіть, за яких історичних обставин П. Орлик став гетьманом.
63840) Назвіть події, якими відзначилося його гетьманство.
63841) Вис ловіть власне вбавлення до П. Орлика та результатів його діяльності.

Узагальнення з теми
«Українські землі наприкінці XVII ст. – у першій половині XVIІI ст.»
Варіант 2
1. Які дві держави підписали «Вічний мир»?
а) Україна та Польща б) Росія та Польща в) Україна та Росія г) Росія та Туреччина
2. В якому році було укладено Андрусівське перемир’я?
а) 1663 році б) 1667 році в) 1681 році г) 1686 році
3.Укажіть назву міста, яке було знищене в результаті двох походів турецької армії
а) Переяслав б) Ніжин в) Чигирин г) Батурин
4.Яка архітектурна пам’ятка зображена на ілюстрації:
1 Георгіївська церква Видубицького монастиря
2 Борисоглібський собор у Чернігові
3 Покровський собор у Харкові

5. Установіть хронологічну послідовність перебування при владі гетьманів

Української держави:
а) І. Самойлович ; б) Ю. Хмельницький; в) І. Виговський; г) Д. Многогрішний
6. Установіть хронологічну послідовність подій:
а) Поразка шведів під Полтавою
б) Обрання П. Дорошенка гетьманом;
в) Зруйнування Батурина
г) Перший Чигиринський похід
7.Дайте визначення поняття:
Північна війна -це
8. Установіть відповідність між іменем історичного діяча та його стислою
характеристикою.
1. Д. Многогрішний
2. Ф. Прокопович
3. I. Руткович
4. I. Мазепа
54
А) Гетьман Лівобережної України, який започаткував інститут «бунчукових товаришів»,
сприяв становленню старшинського землеволодіння
Б ) Гетьман Лівобережної України, обраний за підтримки Москви після загибелі І.
Брюховецького
В) Український богослов, письменник, поет, математик, філософ, ректор Києво-
Могилянської академії
Г) Галицький майстер, який уславився створенням іконостасів, які він збагачував
образами сучасного життя
Д Видатний проповідник та релігійний діяч, поет, філософ, автор збірок проповідей «Меч
духовний» та «Труби словес проповідних»
9. Дайте відповідь
Як особливості заселення Слобідської України?
10.Дайте розгорнуту відповідь на запитання, скориставшись планом.
1) Укажіть, за яких історичних обставин П. Дорошенко став гетьманом.
63360) Назвіть події, якими відзначилося його гетьманство.
63361) Висловіть власне Ставлення до П. Дорошенка та результатів його діяльності.

Узагальнення з теми
«Українські землі наприкінці XVII ст. – у першій половині XVIІI ст.»
Варіант 3
1. Які дві держави підписали «Андрусівське перемир’я»?
а) Україна та Польща б) Росія та Польща в) Україна та Росія г) Росія та Туреччина
2. В якому році було укладено «Вічний мир»?
а) 1663 році б) 1667 році в) 1681 році г) 1686 році
3.Укажіть назву міста, яке було знищене за наказом Петра І
а) Переяслав б) Ніжин в) Чигирин г) Батурин
4.Яка архітектурна пам’ятка зображена на ілюстрації:
1 Георгіївська церква Видубицького монастиря
2 Іллінська церква у Суботові
3 Покровський собор у Харкові

5. Установіть хронологічну послідовність перебування при владі гетьманів

Української держави:
а) П. Дорошенко ; б) Ю. Хмельницький; в) І. Мазепа; г) П. Тетеря
6. Установіть хронологічну послідовність подій:
а) Зруйнування Батурина;
б) Обрання І. Мазепи гетьманом;
55
в) Укладення Гадяцької угоди
г) Правобережна Гетьманщина припинила своє існування
7.Дайте визначення поняття:
Займанщина -це
8. Установіть відповідність між іменем історичного діяча та його стислою
характеристикою.
1.М. Пушкар
2. I. Руткович
3.І. Брюховецький
4.Ю. Хмельницький
А Галицький майстер, який уславився створенням іконостасів, які він збагачував образами
сучасного життя
Б Представник козацької старшини, який після обрання його гетьманом прагнув створили
аристократичну державу
В Полтавський полковник, який за підтримки Москви підняв заколот проти гетьмана І.
Виговського
Г Був гетьманом кілька разів, у своїй політиці орієнтувався спочатку на Московське
царство, потім — на Річ Посполиту, Османську імперію
Д Гетьман Лівобережної України, обраний на «Чорній раді» в Ніжині
9. Дайте відповідь
Чим відрізнявся адміністративний устрій у Слобідській Україні порівняно з
Лівобережною Гетьманщино.?
10.Дайте розгорнуту відповідь на запитання, скориставшись планом.
Яку роль відіграв І. Мазепа в історії України?
1) Укажіть, за яких історичних обставин І. Мазепа став гетьманом.
63888) Назвіть події, якими відзначилося його гетьманство.
63889) Вис ловіть власне ставлення до І. Мазепи та результатів його діяльності.

Узагальнення з теми
«Українські землі наприкінці XVII ст. – у першій половині XVIІI ст.»
Варіант 4
1. Які дві держави підписали «Бахчисарайський мирний договір»?
а) Україна та Польща б) Росія та Польща в) Україна та Росія г) Росія та Туреччина
2. Вкажіть рік початку Північної війни:
а) 1690; б) 1691р.; в) 1699р.; г) 1700р.
3.Укажіть назву міста, поблизу якого в 1659 р. відбулась головна битва під час
московсько - української війни.
а) Переяслав б) Конотоп в) Чигирин г) Батурин
4.Яка архітектурна пам’ятка зображена на ілюстрації:
1 Георгіївська церква Видубицького монастиря
2 Іллінська церква у Суботові
3 Покровський собор у Харкові

5. Установіть хронологічну послідовність перебування при владі гетьманів

Української держави:
а) П. Орлик ; б) Ю. Хмельницький; в) І. Виговський; г) І. Мазепа
56
6. Установіть хронологічну послідовність подій:
а) Перехід І.Мазепи на бік Карла ХІІ;
б) Обрання І. Брюховецького гетьманом;
в) Укладення «Вічного миру»
г) Укладення Слободищенського трактату
7.Дайте визначення поняття:
Руїна -це
8. Установіть відповідність між іменем історичного діяча та його стислою
характеристикою.
1. П.Орлик
2. Ф. Прокопович
3. I. Щирський
4. П.Дорошенко
А) Гетьман Правобережної України, якого називали «Сонцем Руїни»
Б ) Гетьман України, обраний в еміграції після смерті І. Мазепи
В) Український богослов, письменник, поет, математик, філософ, ректор Києво-
Могилянської академії
Г) Галицький майстер, який уславився створенням іконостасів, які він збагачував
образами сучасного життя
Д ) Один із засновників київської школи гравюри
9. Дайте відповідь
Яких заходів ужив Петро І, дізнавшись про повстання І. Мазепи
10.Дайте розгорнуту відповідь на запитання, скориставшись планом.
Яку роль відіграв П. Орлик в історії України?
1)Укажіть, за яких історичних обставин П. Орлик став гетьманом.
2)Назвіть події, якими відзначилося його гетьманство.
3) Висловіть власне вбавлення до П. Орлика та результатів його діяльності.

57