1

ТЕМА 6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХVІ СТ.)

Люблінська унія (28 червня – 1 липня 1569 р.)

Люблінська унія – остаточне об’єднання у 1569 р. Великого князівства Литовського та

Королівства Польського в єдину державу Річ Посполиту. У результаті українські землі, що були під
владою Великого князівства Литовського увійшли до Королівства Польського.

Причини Люблінської унії:

 Ослаблення Литви у Лівонській війні з Московським царством (1558 – 1583 рр.).

 Неспроможність Литви захистити південні кордони від татарських нападів.
 Прагнення Польщі отримати українські землі й залежних селян.
 Прагнення українських, білоруських та литовських шляхтичів (феодалів) отримати широкі права
та привілеї, які мали польські землевласники.

Результати Люблінської унії:

 Утворювалась держава Річ Посполита (в перекладі з польської мови – республіка)

 Князівство Литовське зберігало автономію (часткову самостійність) з окремою адміністрацією,
судом, фінансами, військом, законами.
 Існувала спільна зовнішня політика, монета й законодавство, яке здійснювалося на основі
Литовських статутів.
 Для Польщі та Литви передбачався єдиний правитель, який одночасно був королем польським і
великим князем литовським.
 Влада короля була обмежена і не передавалась по спадковості. Короля обирала на сеймі.
 Уся влада належала спільному сеймі. Сейм складався з сенату та палати послів. До сенату
входили король, вище духовенство, урядовці та найвпливовіші феодали. Палата послів
складалася із обраних шляхтичів.
 Шляхтичі мали право не підкорятися королю, тому Річ Посполиту називають шляхетською
республікою.
 Українські землі, які належали Литві, переходили під владу Польщі.

На українських землях утворювалось шість польських воєводства: Руське (Галичина), Белзьке,

Брацлавське (Східне Поділля), Волинське, Київське та Подільське. У 1618 р. за результатами
Деулінського перемир’я між Річчю Посполитою та Московським царством до Польщі були приєднані
Чернігово-Сіверські землі, на яких було утворене сьоме Чернігівське воєводство.

Українські землі, які увійшли до складу Польського королівства за результатами Люблінської унії
 2

Соціально-економічний розвиток України в ХVІ – ХVІІ ст.

Після Люблінської унії 1569 р. польська шляхта, якій польські королі давали грамоти на так звані
«порожні» землі, почала наступ на центральні українські землі. Так в Україні почали з'являтися
латифундії польських шляхтичів.

Латифундії – великі феодальні маєтки.

Польська шляхта використовувала придбані землі для виробництва сільськогосподарських

продуктів, особливо пшениці, яку вивозили в Західну Європу. Активно поширюється фільваркове
господарство.

Фільварки – це великі багатогалузеві феодальні господарства, основані на примусовій праці

селян, а частина продукції яких іде на продаж.

Поширення фільварків було зумовлене збільшенням попиту на зерно в країнах Західної Європи.

Від Люблінської унії найбільше постраждали українські селяни. Вони втратили право на землю,
була збільшена панщина (дні відпрацьовування на поміщика).

Панщина – відробіткова рента, коли селяни вимушені були безкоштовно працювати на землі
феодала.

Волині панщина досягала трьох днів на тиждень. Дещо кращим було становище селян у
малозаселених південних районах України. Для заохочення селян заселяти ці землі оголошувалися
слободи.
 3

Слободи – тимчасові пільги (звільнення від панщини та повинностей), які надавались селянам, що
заселяли неосвоєні землі.

Але незабаром ці тимчасові пільги були скасовані. Поступово обмежувалося право селян
переходити від одного феодала до іншого.
У 1588 р. у Речі Посполитій був виданий Третій Литовський статут, який офіційно запровадив
кріпацтво на українських землях.

Кріпацтво – залежність селян від феодала, яка полягала в «прикріпленні» до землі. Тобто селянам
заборонялося переходити від одного феодала до іншого. Фактично селяни перетворилися на власність
феодалів і вимушені були працювати на нього.

Виникнення Запорозької Січі

Для захисту від татар козаки будували укріплення - «засіки», «січі».

Запорозька Січ – центральне укріплене поселення козаків з запасами зброї, боєприпасів,

продовольства та козацьким управлінням.

Кіш – загальна назва Запорозької Січі та війська запорозьких козаків.

Відомо дев'ять козацьких січей. Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця (нині на
території міста Запоріжжя). Вона була зведена в середині 50-х рр. XVI ст. (1555 р.) українським
православним князем Дмитром Вишневецьким (оспіваним в українських народних піснях під іменем
Байди) і слугувала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра.

Назви Запорозьких Січей:

1. Хортицька - о. Мала Хортиця (1555 (?) – 1557 р.)

2. Томаківська - о. Томаківка (60-ті рр. ХVІ ст. – 1593 р.)
3. Базавлуцька - р. Базавлук (1593 – 1638 рр.)
4. Микитинська - Микитин Ріг (1638 – 1652 рр.)
5. Чортомлицька - р. Чортомлик (1652 – 1709 рр.)
6. Каменська - р. Кам'янка (1709 – 1711, 1730 – 1734 рр.)
7. Олешківська - урочище Олешки (1711 – 1734 рр.)
8. Нова - р. Підпільна (1734 – 1775 рр.)
9. Задунайська - р. Дунай (1775 – 1828 рр.)

Устрій Запорозьких козаків

У запорозьких козаків був республікансько-демократичний устрій. Усю владу на Січі мала

Козацька рада, яка збиралася тричі на рік, вирішувала ключові питання, обирала отамана (кошового,
гетьмана) і старшину (козацький уряд). До складу козацької старшини входили: писар, суддя, осавул,
обозний, хорунжий, бунчужний….

Отаман (кошовий, гетьман) був головнокомандувачем козацького війська, мав найвищу судову
та виконавчу владу на Січі.

Писар – виборна військова особа, що завідувала військовою козацькою канцелярією. Права рука
отамана.

Осавул – виборна особа, помічник отамана, стежив за порядком на Січі та військовому таборі.
 4

Обозний – виборна особа, що керувала військовою артилерією та відала постачанням війська.

Хорунжий – особа, що зберігала і носила прапор Запорозького Війська (корогву).

Бунчужний – виборна особа, помічник отамана, відповідав за бунчук (символ козацької влади),
командир частини козацького війська.

Запорозька Січ поділялася паланки (очолювали полковники), паланки на сотні (очолювали

сотники), сотні на курені (очолювали курінні отамани).

За межами січі козаки мали зимівники.

Зимівник – назва господарства, хутора козаків, де вони перебували, коли не було військових дій
(особливо взимку).

Реєстрове козацтво

Реєстрове козацтво – це козаки, які перебували на службі у польського короля й були поіменно
записані в спеціальний список – реєстр.

У 1572 р. польський король Сигізмунд ІІ Август вперше набрав на службу 300 козаків.

У 1578 р. польський король Стефан Баторій збільшив реєстр до 500-600 козаків і надав їм
клейноди (символи влади) та привілеї
.

Привілеї реєстрового козацтва:

1. Звільнялися від податків.

2. За службу отримували платню та землю.
3. Мали право не підкорятися місцевому керівництву.
4. Мали власний суд.

З виникненням реєстрового козацтва, козаки отримали офіційне визнання як окремий соціальний

стан. Козаки, які не входили до реєстру, вважалися поза законом. Запорозька Січ повинна була
підпорядковуватися гетьману реєстрового козацтва.

Центром реєстрового козацтва було м.

Трахтемирів.

Формування та розташування
реєстрового козацтва
наприкінці XVI - початку XVIIст.

Козацькі клейноди:
 5

Клейноди – символи влади

Козацько-селянські повстання 90-х рр. XVI ст.

Причини повстань:

1. Соціально-економічні (кріпацтво, експлуатація, панщина, податки).

2. Релігійні (нав’язування православним українцям католицизму та релігійної унії).
3. Національні (полонізація).
4. Бажання козаків збільшити реєстр.
5. Конфлікти між козаками та шляхтичами.

Дата Ватажки Територія Хід повстання Результати

1591- К.Косинський Київщина, Повсталі захопили Білу Повстання придушене,

1593 Брацлавщина, Церкву, Трипілля, Косинський загинув.
Волинь Переяслав. Вирішальна битва
(Правобережжя) відбулася під П’яткою.
1594- С.Наливайко, Київщина, Наливайко вперше мав намір Повстання придушене,
1596 М.Шаула Брацлавщина, побудувати незалежну Наливайко й Шаула були
Волинь, Поділля козацьку державу. страчені. Зменшення
(Правобережжя) Вирішальна битва - козацьких привілеїв.
Солоницька.

Напрям повстанських походів під керівництвом С. Наливайка

У 1577 – 1578 рр. Козацький отаман Іван Підкова здійснив військовий похід у Молдавію. Взяв її
столицю Ясси. Щоб не ускладнювати відносини з Туреччиною, польський король наказав схватити
Підкову. Його стратили у Львові.

1600 – 1602 рр. – період гетьманування Самійли Кішки. За його гетьманування були відновлені
козацькі привілеї та права, втрачені після повстання С. Наливайка.

Церковно-релігійне життя в Україні в XVI ст.

Складнощі релігійного життя в Україні полягали в тому, що українці були православними, а

поляки та литовці – католиками. Оскільки поляки панували на українських землях, вони намагалися
нав’язати католицизм українцям, які чинили цьому опір.
Із приходом польської шляхти відбуваються значні національні й релігійні зміни. Частина
українських дворян денаціоналізується й у результаті політики католицького духовенства переходить у
католицтво.
Для захисту православ’я утворюються братства.
 6

Братства – національно-релігійні громадські організації православних міщан, створені з метою

захисту національно-релігійних прав українців, протистояння покатоличенню та полонізації.

Братства засновували православні школи та друкарні. Братства отримували ставропігії.

Ставропігія – автономна православна церковна одиниця, яка підпорядковується не місцевим

церковним ієрархам (єпископам), а безпосередньо патріархові й користується спеціальними правами
догляду за духовенством.

Найвідоміші братства:

1. Львівське Успенське ставропігійне братство (1586 р.)

2. Київське Богоявленське братство (1615 р.)
3. Луцьке Хресто-Воздвиженське братство (1617 р.)

Братства отримували матеріальну та військову допомогу від козаків.

Берестейська церковна унія 1596 р. Утворення греко-католицької церкви

У 1596 р. відбулася Берестейська унія.

Берестейська (Брестська) унія – це об’єднання католицької та української православної церкви в

єдину – греко-католицьку (уніатську).

Причини унії:

1. Бажання Католицької церкви розширити свою владу на українські землі.

2. Бажання православного духовенства отримати однакові права з католицьким.
3. Припинити ворожнечу між православними та католиками, об’єднати суспільство.

Зміст унії:

1. Утворювалася Українська греко-католицька церква, яка підпорядковувалася голові

католицької церкви папі римському, але зберігала церковний обряд і церковнослов’янську
мову богослужіння.
2. Греко-католицькі священики та греко-католицька шляхта прирівнювались у правах до
католицьких. Вищі ієрархи греко-католицької церкви отримували місця в сенаті Речі
Посполитої.
3. Православна церква в Україні оголошувалася поза законом.

Прихильниками унії були Іпатій Потій, К. Терлецький, М. Рогоза, П. Скарга. Противниками

унії були Г. Балабан, М. Копистенський, В.-К. Острозький.
Унію прийняли 6 із 8 єпархій Київської метрополії. Першим греко-католицьким митрополитом
став Михайло Рогоза (1596 – 1599), а по його смерті – Іпатій Потій (1599 – 1613), далі - Йосип
Рутський (1613 – 1637).

Наслідки унії:

1. Не відбулося фактичного зрівняння в правах католиків та греко-католиків.

2. Переважна частина українців (особливо селяни та козаки) не визнали унію й почали рух за
відновлення православ’я. Тобто унія призвела до розколу українського суспільства.

Розвиток культури і освіти

 7

Умови розвитку української культури в другій половині ХVІ ст.

 Постійні національні та релігійні утиски з боку Речі Посполитої.

 Відсутність єдиного політичного і духовного центру негативно впливало на культурний розвиток українських земель.
 Взаємодія із західноєвропейською культурою, вплив ідей Відродження, реформації та гуманізму.
 Вплив героїчних походів козаків на культурне життя українців.
 Поява книгодрукування.
 Особлива роль братств у культурному житті України.

Освіта У 1578 р. князь Василь-Костянтин Острозький відкрив греко-латинську

слов’янську школу (Острозьку академію). Греко-латинська Слов’янська школа
прирівнювалась до вищого навчального закладу.

Василь-Костянтин Острозький (1526 – 1608) - руський магнат, якого називали

«некоронованим королем Русі», воєвода Київський, меценат і захисник православної
віри та культури.

Література, У 1573 р. І.Федоров у Львові відкрив першу друкарню в Україні. У 1574 р. була
книгодрукува надрукована перші книги – «Апостол» та «Буквар».
ння, театр У 1581 р. в Острозі надруковано «Острозьку Біблію» - першу друковану Біблію на
слов’яно-руській мові.

У 1596 р. у друкарні Віленського братства вийшли «Граматика словенська», «Буквар»

і «Лексис» Лаврентія Зизанія.

У літературі цього періоду з’являється таке явище як полемічна література.

Полемічна література – це література, яка була зумовлена полемікою (суперечкою)

прихильників та противників Брестської унії.

Представниками полемічної літератури були:

Г. Смотрицький (твір - «Ключ царства небесного» 1587 р.) - перший ректор греко-
латинської слов’янської школи. Відстоював православ’я

І. Вишенський (твір «Послання до єпископів») – письменник і полеміст, який у своїх

творах відстоював православ’я; значну частину свого життя провів у монастирі на
Афоні.

Іпатій Потій – один із засновників греко-католицької церкви, другий греко-

католицький митрополит Київський, видатний письменник і полеміст. (твори «Унія, або
виклад… артикулів до об'єднання» (1596), «Антиризис» (1599). Відстоював унію.

У 1556-1561 р. було написане (не надруковане) Пересопницьке Євангеліє – перший

переклад Євангелія на українську мову. На Пересопницькому Євангеліє сучасні
українські президенти складають присягу.

У народній літературі з’являються думи – ліро-епічні твори про героїчні походи козаків.

У першій половині ХVII ст. з’являється вертеп – мандрівний ляльковий театр.

Поширення набуває інтермедія.

 8

Інтермедія – розважально-комедійна сценка на побутову тематику в антракті релігійних драм.

9
10