Суспільний лад на

Українських землях

ПІДГОТУВАЛА:
Панівний стан
 До XVII ст. українські магнати були особливо
могутні на Волині. Але після унії активізується
процес приєднання вищих верств до польського
панства і до польської культури. Ще більшій
полонізації були піддані Київщина та
Брацлавщина. Король своїми універсалам и роздає
ці землі волинським та польським магнатам і на
початок XVIІ ст. тут майже не залишилось
представників місцевої знаті. Величезні земельні
володіння мали Вишневенькі, Потоцькі,
Острозькі. З 1634 року за Польщею була
закріплена Сіверщина і через декілька років
більшість її земель було роздано магнатам
Пісочинським, Козановським, Осолінським. Зі
зникненням політично свідомої української еліти,
яка зливалась з панівним станом Речі Посполитої,
на певний час зникає ідея відродження
незалежної української держави.
 У першій половині XVIІ ст. Брацлавщина, Київщина, Лівобережна Україна
перетворилися на комплекс величезних латифундій, яких не знали ні Польща,
ні Литва, ні навіть вся Західна Європа. В них безконтрольно панували
магнати та старости, які називали себе "короликами", "віце-королями",
удільними князями. На даній території майже не було владних структур.
"Королики" часто диктували свою волю навіть королю. Усі ці магнати,
незалежно від національного походження, являли собою польський елемент і
несли польську культуру. Це була сила, ворожа українському етносу.
Звичайно, всі найвищі посади в державі
могли займати тільки магнати. Судити їх
мав право лише король.
Статут 1588 року розширив судові
повноваження магнатів: вони могли судити
не тільки своїх селян., а навіть залежну від
них середню та дрібну шляхту.
 Магнати мали право засідати в сенаті. З початку XVII ст. з середовища
магнатів сенат призначав на два роки 16 сенаторів, без участі яких король
не мав права приймати важливі рішення.
Полонізація захопила і шляхту. На початок XVII ст. український прошарок
та національну культуру репрезентувала головним чином дрібна шляхта. Це
були роди Драгомирецьких, Гошовських, Яворських, Чайковських,
Хмельницьких. Через бідність ця шляхта не могла здобути ту освіту, яку
мали магнати та заможна шляхта, і це єднало ЇЇ з народними масами.
Дрібна шляхта не впливала на політику Речі Посполитої, оскільки була
розрізненою. До речі, з цієї верстви населення вийшли найбільш визначні
державні та духовні діячі України: гетьмани Петро Сагайдачний, Богдан
Хмельницький, архімандрит Плетенецький, митрополит Петро Могила та
ін.
 Остаточному оформленню шляхетського стану
сприяла волочна реформа, що була проведена
"Уставою на волоки" 1557 року. За реформою, землі,
які були привласнені самовільно, відбиралися, а особи,
які не мали змоги документально підтвердити своє
шляхетське походження, виганялися з шляхетського
стану. Відтепер тільки сейм мав право дарувати
шляхетство, а лишати шляхетства міг тільки суд.
Боротьба шляхти за свої політичні права привела у
другій половині XVI ст. до зрівняння її у правах з
магнатами. Так, на сейм і 1563 року були остаточно
скасовані статті Городельського привілею, які
обмежували права православної шляхти займати
найвищі державні посади і брати участь у роботі
вищих органів влади та управління.
 З 1564 року починають діяти спільні для магнатів і шляхти земські суди,
які розглядали всі цивільні справи. У1565 році шляхта добивається
створення шляхетських повітових сеймиків, які стали представницькими
становими органами шляхти. На сеймиках вибиралися місцеві органи
управління. З 1566 року вводиться єдиний для магнатів і шляхти порядок
проходження військової служби.Після Люблінської унії розширюються права
і привілеї верхівки української шляхти. Фактично вона була зрівняна в
правах з польською шляхтою. У середині XVI ст. чисельність української
шляхти була незначною. Так, на Правобережжі вона складала 2,3 відсотка
населення.
Запорізьке козацтво –
нова соціальна
верства
Формування Запорізької Січі

 Формування Запорізької Січі — це третій етап в історії українського

козацтва. Після того як козаки були витіснені з Переяславщини, Черкащини
та Брацлавщини, вони посунули на південь, за дніпровські пороги. Згодом
цей район стає центром козацтва. Із самого початку склад козацтва був
інтернаціональним. Тут можна було зустріти литовців, білорусів, татар,
поляків, представників інших національностей.
 Постійна загроза нападів з боку турків та
кримських татар змушувала козаків
дбати про свій захист. Як наслідок, за
нижніми порогами Дніпра з'являються
укріплення, які отримали назву "січі". З
часом козацтво об'єднується в громаду з
загальними для всіх органами управління.
В 40—60-х роках XVI ст. на Запоріжжі
вже існувала така організація, як "кіш",
що слід вважати ні чим іншим, як
утворенням Запорізької Січі. З її появою
народ України отримав могутню опору в
своєму прагненні до визволення з-під гніту
Речі Посполитої. Козацтво стає
консолідуючим центром боротьби
українського народу проти соціального,
релігійного та національного поневолення
з боку польсько-шляхетської держави.
 Утворення Запорізької Січі підривало польсько-шляхетське
землеволодіння в Україні. Стурбований непокірністю
козацтва, посиленням національно-визвольної боротьби,
польський уряд намагається розколоти козаків, посіяти
між ними ворожнечу. Цьому сприяли деякі об'єктивні
обставини. З кожним десятиріччям серед козаків міцнішав
прошарок заможних хуторян і промисловців, частина з
яких належала до "шляхетних" козаків — вихідців з
шляхти. В той же час зростають багатства козацької
старшини, яка поступово перетворюється в заможну
верству населення.
Зосередження значних коштів в руках заможного козацтва
у другій половині XVI ст. стало економічною та соціальною
базою створення реєстрового козацтва. 5 червня І 572 року
король Сигізмунд II Август своєю грамотою доручив
коронному гетьману Язловецькому набрати "певний почет"
з козаків, які мали одержувати платню від Речі
Посполитої, та вчинити "постановеньє межа козаки
низовими", тобто запровадити контроль над Запоріжжям.
 Перший загін складався з 300 "низових козаків", які одержували по 2,5 злотих
"на квартал" і сукно на жупан. Відтепер ці козаки були внесені до "реєстру" і
знаходилися на державній службі. Так було започатковане реєстрове
козацтво. Уряд сподівався, що, спираючись на цей добірний полк, вдасться
встановити контроль над усім козацтвом. Проте цим надіям не судилося
здійснитися, і незабаром реєстр припиняє своє існування. Поновлено його
було у 1578 році королем Стефаном Баторієм, який набрав на державну
службу реєстровий полк з 500 козаків. Після цього реєстр то збільшувався,
то зменшувався, то розпускався, то знову відновлювався.
 У 1638 році під час повстання Реєстрові козаки мали
польський сейм обмежив права привілеї: вони виходили з-
реєстрового козацтва, під юрисдикції панів,
звільнялися від влади
встановивши реєстр на 6000
воєвод та старост на
осіб. Обрання старшин, королівських землях. Вони
козацьке судочинство та судилися у власних судах,
поселення у містах були були звільнені від податків,
скасовані. Дві полки мали право купувати землю,
реєстровців повинні були займатися промислами й
залишатися на Запоріжжі, торгівлею. За службу
контролюючи втікачів, під отримували гроші, сукно,
владою комісара, якого обирав порох і свинець від
держави.
сейм.
 Непослідовна політика польського уряду стосовно реєстру негативно впливала на
правове становище звичайних козаків. Адміністрація могла будь-коли розпускати
реєстрове козацтво, і ті, хто викидався із списків, знову опинялися під контролем
колишніх власників. Ліквідація або скорочення реєстру також впливали на верхівку
реєстрового козацтва - козацьку старшину та заможних козаків, головним чином,
членів української шляхти, які володіли селами, хуторами, млинами та корчмами. Ця
частина козацтва також відчувала національно-релігійний тиск, особливо
підсиленням його наприкінці XVI століття. Такі обставини пояснюють участь
реєстрового козацтва в національних повстаннях кінця XVI — початку XVII століття.