Територiя, чисельнiсть, заняття, побут, звичаї козаків.

  Козаки створювали на заселених землях нову громадську організацію – громаду. Їй були

властиві риси селянського демократизму.
Запорозька Січ - укріплений осередок Війська Запорозького Низового другої половини
XVI — кінця XVIII століття, що був розташований за порогами Дніпра. Збереглися
відомості про вісім Запорозьких Січей, що наслідували одна одній:
1.Хортицька Січ (1552 – 1556);
2.Томаківська Січ (1564 – 1593);
3.Базлавуцька Січ (1593 – 1638);
4.Микитинська Січ (1638 – 1652);
5.Чортомлицька Січ (1652 – 1709);
6.Кам`янська Січ (1709 – 1711);
7.Олешківська Січ (1711 – 1734);
8.Нова (Підпільненська) Січ (1734 – 1775).
  В XVI ст. козаки розселяються частково в побудованих ними хуторах (зимівниках) та
слободах, частково в козацьких містах Чигирині, Корсуні, Каневі, Черкасах.
  Чисельність козаків на Січі коливалася залежно від пори року (взимку їх кількість
зменшувалася, влітку – збільшувалася), перебігу воєнних дій тощо. Постійно в Січі
перебував воєнний гарнізон (2 – 3 тисячі), а основна маса козаків жила за її межами.
  Основні заняття козаків:
1.полювання;
2.рибальство;
3.бджолярство;
4.землеробство.
  Головні принципи життя козаків:
1.закон козацького побратимства – козацька взаємоповага й щирість.
2.свобода і рівність
3.православна віра
4.відсутність жінок
5.боротьба з ворогами, звільнення з полону християнських невільників і захист
пригноблених.

Утворення реєстрового козацтва

Причини, що спонукали польський уряд утворити реєстрове козацтво:

1. Прагнення залучити козаків на державну службу, використовуючи їх для захисту своїх
південних кордонів.
2. Бажання встановити над козаками контроль і в такий спосіб обмежити їхній вплив на
українське суспільство та уникнути загострення відносин із Туреччиною та Кримським
ханством.
Універсалом короля Сигізмунда ІІ Августа від 5 червня 1572 р. було сформовано загін у
складі 300 чоловік. Прийняті на державну службу козаки заносилися до реєстру –
спеціального списку, через що й одержали назву реєстрових козаків.
1578 р. – польський король Стефан Баторій залучив на службу 600 козаків, які офіційно
були внесені до реєстру і яким надавалися певні права і привілеї.
Зі створенням реєстру козаками офіційно визнавалися тільки ті з них, хто був занесений
до нього. Інші козаки, тобто основна їх маса, були поза законом. У цей же час зростала
кількість запорозького козацтва. Реагуючи на це, уряд періодично збільшував реєстр, в
якому іноді налічувалося 6 – 8 тис. чоловік.
Витоки та причини виникнення українського козацтва

  Пориваючи з феодальною залежністю й осідаючи на нових землях, утікачі вважали себе

вільними людьми – козаками. Уперше термін «козак» згадується в 1240 р. в Початковій
монгольській хроніці.
1489 р. - перша згадка українських козаків в польській хроніці Мартина Бєльського.
  Основними причинами виникнення козацтва були:
1.економічні (нестача власної орної землі, народна колонізація вільних земель
Придніпров’я та Дикого поля - степів за Дніпровськими порогами);
2.соціальні (посилення феодальної експлуатації українського населення з боку литовських
та польських магнатів, шляхти, оформлення кріпосної залежності селянина від феодала);
3.політичні (цілеспрямована політика польської прикордонної адміністрації поставити
козацтво на службу по охороні південних рубежів від татарської небезпеки);
4.стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства);
5.національно-релігійні (політична полонізація українського населення та наступ
католицької церкви на права православної). 

Вiйськово-полiтична органiзацiя Запорiзької Сiчi

 Запорізька Січ мала 2 системи адміністративно-територіального поділу – військову і

територіальну. Як військо запорозьке козацтво поділялося на 38 куренів, територіально –
на 5 паланок (пізніше на 8).
  Влада в козацькій державі.

  Уся повнота влади належала Січовій (Військовій) раді. Ради відбувалися двічі-тричі на
рік. На них вирішувалися всі найважливіші питання життя Запорозької Січі: оголошення
війни і укладання миру, організація воєнних походів, покарання злісних злочинців. Січова
військова старшина відала всіма військовими, адміністративними, судовими та навіть
духовними справами Війська Запорозького.

  Військова старшина:
1. Кошовий отаман. Йому належала вища військово-адміністративна та судова влада на
Січі. У воєнний час він виступав верховним командувачем. Відав військовим скарбом,
ухвалював судові вироки.
2.Військовий суддя.
3.Військовий писар. Відав діловодством і мав значний вплив на адміністративну
діяльність Запорозької Січі.
4.Військовий осавул. Слідкував за порядком на Січі. Провадив розслідування злочинів.
Контролював виконання судових вироків. Керував несенням караульної служби, відав
заготівлею й розподілом провіанту.
За військовою старшиною йшли військові служителі (чиновники): довбиш, гармаш,
кантаржий, шафар, товмач, булавничий, бунчужний і хорунжий.