Тема: «Феномен української козаччини XVI-XVIII ст.

1.Генеза й теорії виникнення козацтва.

2. Реєстрове козацтво – інституалізація соціального стану.

Реєстрове козацтво – це частина українського козацтва, яка перебувала на
державній військовій службі. Козаки записувалися до спеціальних списків-
реєстрів. Реєстрове козацтво не вимагало великих видатків і відзначалося
високою боєздатністю.
Уперше проект створення реєстрового козацтва було реалізовано в 1572 році,
коли Україна входила до складу Речі Посполитої. До реєстру було записано
300 козаків. Проте українські козаки використовувались урядом у війнах і
раніше. Реєстрові козаки були незалежними від місцевої адміністрації,
звільнялися від сплати податків, отримували привілеї й реєстровим козакам
також були надані клейноди.
З початком Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького кількість
реєстрового козацтва сягала 100 тис. чоловік. У ході цієї війни польський
уряд намагався обмежити реєстрове козацтво до 40 тисяч за Зборівським
договором і до 20 тисяч за Білоцерківським договором. Але це не мало
успіху. Затверджені московським царем Березневі статті 1654 р. передбачали
60-тисячний реєстр. Згодом відносини України і Росії були основним
фактором, що впливав на розвиток реєстрового козацтва. Передача Росією
Правобережної України Польщі в 1667 р. призвела до знищення
правобережного козацтва.
Реєстрові козаки завжди були елітою українського народу й відрізнялись
своєю освіченістю. Вони завжди були рушійною силою в боротьбі за волю та
незалежність України. Реєстрові козаки часто брали участь у козацько-
селянських повстаннях, національно-визвольній боротьбі українського
народу.
Видатні козацькі полководці починали свій шлях у реєстровому козацтві. Це
– Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Іван
Виговський, Іван Мазепа, Михайло Дорошенко й інші.

3. Хмельниччина: причини, формування державної ідеї, значення.

4. Козацька «руїна»: сутність трагедії другої половини XVII ст.

Руїна — це період історії України другої половини XVII століття, що
відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та
кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною
розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до
початку гетьманства Івана Мазепи (1687).
Під час Руїни Гетьманщина умовно була поділена по Дніпру
на Лівобережну та Правобережну, і ці два володіння під різними гетьманами
ворогували між собою.

5. Причини й наслідки ліквідації інституту Гетьманства 1764 р. й

Запорізької Січі 1775 р.
З приходом до влади в Росії Катерини II було завершено справу,
розпочату Петром I по остаточній ліквідації української автономії.
Катерина II, прагнучи уніфікації та централізації державного управління,
у 1764 р. після звернення К. Розумовського з проханням запровадження
спадкового гетьманства в Україні та розширення його прав викликала його в
Петербург і примусила подати рапорт про відставку. 10 листопада 1764
р. імператриця видала указ про ліквідацію інституту гетьманства в Україні.
Уся повнота влади зосередилась у руках президента Другої Малоросійської
колегії генерал-губернатора П. Румянцева. Було взято жорсткий курс на
централізацію та русифікацію. „Коли в Малоросії зникнуть гетьмани, треба
зробити все , щоб стерти з пам’яті їх та їхню добу„.
Після ліквідації гетьманства осередком формування політичної свідомості
українського населення, реальною перешкодою колоніальній політиці
Російської імперії на Україні залишилась Запорізька Січ. Але поки йшла
боротьба з Туреччиною за Причорномор’я і Крим, в якій активну участь
брали запорізькі козаки, російський царизм змушений був терпіти
„запорозьку вольницю". Після укладення Кючук-Кайнаджийського миру
Запорізька Січ втратила значення військового форпосту проти турецької і
татарської агресії. Тому Катерина II в 1775 р. дала таємний наказ генералу П.
Текслі ліквідувати її. 4-5 червня 1775 р. російські війська під командуванням
Текслі оточили і зруйнували Січ.
П. Калнишевський – останній кошовий отаман.