1

Тема 11. Українські землі в другій половини XVIII ст.

Лівобережна Україна

Гетьманування Кирила Розумовського (1750–1764)

За часи царювання російської імператриці Єлизавети (1741–1762), її

фаворит Олексій Розумовський, звичайний український козак, що став
графом, переконав її розпустити Правління гетьманського уряду й
відновити гетьманську владу. Молодший брат О. Розумовського Кирило
Розумовський був «обраний» гетьманом за наказом Єлизавети у
1750 р. Новий гетьман основний час проводив у Петербурзі, де став
президентом Академії Наук, а управляла Гетьманщиною в основному
козацька старшина. К. Розумовський зміг домогтися деякого розширення
автономії. У Російській імперії справами Гетьманщини став займатися не
Сенат, а Колегія Іноземних Справ. Київ та Запорожжя знову
підпорядковувалися гетьману. К. Розумовський провів судову та
військову реформи. Він переніс гетьманську столицю з Глухова до
Батурина.

Однак у 1754 р. було скасоване мито на ввіз і вивіз товарів з

Російської імперії – головне джерело доходів гетьмана. У 1761 р. Київ
перейшов під пряме імперське управління.

У 1762 р. російською імператрицею стає Катерина ІІ.

К. Розумовський у 1763 р. звертається до імператриці із «Глухівською
петицією», в якій просить повернути втрачені права Гетьманщини,
дозволити скликання українського дворянського сейму – зборів, на
зразок польського сейму. Також К. Розумовський просив закріпити за
його родом гетьманське управління.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 2

Остаточна ліквідація Гетьманщини Катериною ІІ

У 1764 р. Катерина ІІ скасувала гетьманську посаду.

К. Розумовський був відправлений у відставку. У 1764 р. була створена
Друга Малоросійська Колегія, яка перебрала на себе управління
Гетьманщиною. Очолив Другу Малоросійську Колегію П. Румянцев.
Перед колегією російський уряд поставив завдання остаточно
ліквідувати автономію Гетьманщини. У 1765–1769 р. П. Румянцев
здійснив «Генеральний опис Малоросії» – перепис населення,
детальний опис поземельної власності та майна кожного господаря
тощо.

У 1765 р. замість п’яти козацьких полків на Слобожанщині

створювалася Слобідсько-Українська губернія Російської імперії, а з
козацького війська було утворено п’ять гусарських полків.

У 1775 р. (після закінчення російсько-турецької війни 1768–1774 рр.)

царські війська зруйнували Запорозьку Січ (Нову Січ на р. Підпільній).

Нова (Підпільненська) Січ – остання Запорозька Січ на Дніпрі.

Заснована за сприяння гетьмана Д. Апостола у 1734 р. Зруйнована
російськими військами Катерини ІІ у 1775 р. Нова Січ поділялась на
паланки.

Паланка – адміністративно-територіальна одиниця (як область) у

період існування Нової Січі (1734–1775 рр.), у центрі якої була власне
паланка – слобода з невеликим укріпленням і козацькою залогою.

Зимівник – це тип господарства, хутору, поширений у запорозьких

козаків, коли не було військових дій (особливо взимку).

Останнім кошовим отаманом Запорозької Січі був Петро

Калнишевський. Частина козаків пішла за р. Дунай, де у 1775 р. вони на

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 3

території Османської імперії (Туреччини) організували нову Задунайську

Січ. Згодом із частини козаків російський уряд у 1787 р. створив
Чорноморське козацьке військо, яке згодом переселили на Кубань.

Задунайська Січ – козацька Січ, заснована на р. Дунай у 1775 р.

козаками зруйнованої Нової (Підпільненської) Січі. Під час чергової
російсько-турецької війни козаки Задунайської Січі на чолі з Й. Гладким
перейшли на бік російської армії. На їх основі у 1832 р. було організоване
Азовське козацьке військо.

У 1781 р. був знищений полковий адміністративний устрій

Лівобережжя і Гетьманщина була реорганізована на три російські
намісництва: Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське.

У 1783 р. козацькі війська були реорганізовані в десять

кавалерійських полків російської армії.

У 1783 р. на українських землях Лівобережної та Слобідської

України було запроваджено кріпацтво.

У 1785 р. Катерини ІІ видала «Жалувану грамоту дворянству»

(«Грамоту про вільність дворянства»), згідно з якою козацька старшина
отримала статус російського дворянства.

Гетьманщина перестали існувати, а українські земля перетворилися

на звичайну російську провінцію.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 4

Правобережна Україна в XVIII ст.

Поділи Польщі

Правобережна Україна перебувала у складі Речі Посполитої.

У 30-х рр. ХVIII ст. на Правобережжі розгорнувся масовий рух

повсталих українських селян проти польського панування –
гайдамацький рух.

Гайдамаки – самоназва народних повстанців на Правобережній

Україні, що залишалася до кінця XVIII ст. під владою Речі Посполитої.

Були три хвилі гайдамацького руху. Перше повстання гайдамаків

відбулося у 1734 р. під керівництвом сотника Верлана. Друга хвиля
гайдамацького руху була в 1750 р. Але найбільшим проявом
гайдамацького руху була Коліївщина у 1768 р. Повсталі обрали собі
керівником (гетьманом) Максима Залізняка. Також повсталих очолював
уманський сотник Іван Гонта. Коліївщина була спровокована діяльністю
Барської конфедерації, що виникла у 1768 р.

Барська конфедерація – військово-політичне об’єднання польської

шляхти, спрямоване на збереження необмежених своїх прав і привілеїв,
а також католицької церкви. Барська конфедерація сприяла
насильницькому покатоличенню українців та засиллю кріпацтва.

Під час Коліївщини повсталі масово винищували шляхтичів,

католицьких священиків і євреїв. Коліївщина була придушена за
допомогою російських військ. М. Залізняк був відправлений у Російську
імперію, а І. Гонта жорстоко страчений.

На зразок гайдамацького руху на західноукраїнських землях (у

Галичині, Буковині та Закарпатті) діяв антифеодальний рух опришків.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 5

Опришки – це учасники селянського повстанського руху в Галичині,

на Закарпатті та Буковині проти польської шляхти, молдовських бояр,
угорських феодалів.

Найбільшого розмаху рух опришків досяг у 1738–1745 рр. під

керівництвом Олекси Довбуша.

У результаті постійних повстань Річ Посполита ослабла. Як наслідок

її сусіди – Росія, Австрія та Пруссія – провели три поділи Речі
Посполитої. Перший поділ стався у 1772 р., за яким до Австрійської
імперії відійшла Галичина. Також Австрія у 1775 р. окупувала
Буковину, яка до цього перебувала під контролем Османської імперії.
Під час другого поділу Речі Посполитої у 1793 р. до Російської імперії
відійшла Правобережна Україна. За третім поділом Речі Посполитої
(1795 р.) Російська імперія заволоділа Західною Волинню. Таким
чином, Річ Посполита перестала існувати як окрема держава. Всі її землі
поділили між собою Росія, Австрія та Пруссія.

Реформи австрійських правителів Марії-Терезії Та Йосифа ІІ

у 70–80- рр. ХVIII ст.

1. Аграрна реформа: протягом 1780–1782 р. на території Західної

України, яка була під владою Австрійської імперії, була ліквідована
особиста залежність селян від пана (кріпацтво). Проте панщина ще
залишалась. Складено «Інвентарі», до яких вносилися розміри
повинностей та податків селян; з 1789 р. скасовано панщину, але після
смерті Йосифа ІІ відновлено.

2. Релігійна реформа: церква підпорядкована державі, римо-

католицька та греко-католицька церкви визнавалися рівноправними;
визнано рівноправ’я євреїв; православна церква не була визнана на рівні
з іншими церквами.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 6

3. Освітня реформа: у 1774 р. запроваджено обов’язкову початкову

освіту рідною мовою навчання; у Відні створено генеральну греко-
католицьку семінарію («Барбареум»); у 1784 р. засновано Львівський
університет, при якому у 1787 р. відкрито Руський інститут з українською
мовою навчання, що діяв до 1809 р.

4. Адміністративна реформа: посилено централізацію управління,

поширення загальноімперського законодавства в регіонах.

Реформи сприяли посиленню держави, проте контрреформістська

політика наступних імператорів призвела до поновлення панщини і
зростання селянських повинностей.

Визначте території, що були приєднанні до Російської та Австрійської імперій за

першим, другим та третім поділом Речі Посполитої. Знайдіть місце

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 7

розташування нових російських міст Південної України: Севастополя, Одеси,

Миколаєва, Катеринослава, Херсона.

Південна Україна і Крим

Південна Україна та Крим були приєднані до Російської імперії

внаслідок двох російсько-турецьких війн. Перша російсько-турецька війна
1768–1774 рр. закінчилася перемогою росіян і підписанням Кючук-
Кайнарджійського миру. У результаті до складу Російської імперії
відходили українські землі в межиріччі Дніпра та Південного Бугу до
узбережжя Чорного моря. Кримське ханство спочатку оголошувалося
незалежним від Османської імперії, а в 1783 р. було приєднане до
Російської імперії. Друга російсько-турецька війна 1787–1791 рр. також
закінчилася перемогою росіян і підписанням Ясського миру. Російська
імперія приєднала українські землі між Південним Бугом та Дністром.
Османська імперія визнала приєднання до Російської імперії Криму та
Кубані.

Для освоєння Півдня України російська влада заохочувала селян,

надаючи їм всілякі пільги, та іноземців (німців, сербів, греків, болгар
тощо). Так, наприкінці XVIII ст. з’являються нові українські міста:
Севастополь (1784 р.), Херсон (1778 р.), Миколаїв (1788 р.), Одеса
(1795 р.), Катеринослав (1776 р., сучасне місто Дніпро) та ін. Офіційна
назва Південної України – Новоросія.

У 1796 р. на південноукраїнських землях було запроваджене

кріпацтво.

На колишніх землях запорозьких козаків та південної України

з’являються такі військово-адміністративні одиниці як Нова Сербія та
Словʼяносербія.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 8

Нова Сербія – військово-адміністративна одиниця, створена

російським урядом на території сучасної Кіровоградської області, яка
заселялась переважно сербськими військовими поселенцями.

Словʼяносербія – військово-адміністративна одиниця, створена

російським урядом між річками Бахмутка та Луганка (сучасні Луганська
та Донецька області), яку заселяли переважно вихідці з Балканського
півострова.

Таким чином, наприкінці ХVIII ст. усі землі сучасної України

опинилися у складі Австрійської та Російської імперій. Більшість
українських земель (80%) – Слобожанщина, Лівобережжя,
Правобережжя, Західна Волинь, Поділля, Південна Україна і Крим –
перебували у складі Російської імперії. У складі Австрійської імперії були
Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 9

Знайдіть військово-адміністративні одиниці: Нова Сербія та Словʼяносербія.

Зверніть увагу на територію Чорноморського козацького війська. Визначте
території, що були приєднанні до Російської імперії за Кючук-Кайнарджіським та
Ясським договорами. Знайдіть територію Буковини, що була приєднана до
Австрійської імперії у 1775 р.

Розвиток культури

Освіта і У 1661 р. була заснована Львівська єзуїтської колегія, яка у 1784 р. була
наука реорганізована у Львівський університет. Протягом 1787–1809 рр. у межах
Львівського університету існував Руський інститут для підготовки греко-
католицьких священників.

У 1774 р. на західноукраїнських земля запроваджено обов’язкову початкову

освіту рідною мовою. Повну середню освіту здобували у німецькомовних
гімназіях.

У ХVIII ст. творить видатний український філософ та письменник Григорій

Савич Сковорода (1722–1794)
Література Письменники та їхні найвідоміші твори:

Григорій Сковорода – «Байки харківські», «Сад божественних пісень».

Іван Котляревський – «Енеїда» (1798) – перший твір, написаний розмовною

українською мовою; поклав початок формуванню української літературної
мови.

Також розвивається народний епос: байки, історичні пісні, козацькі та

кріпацькі пісні, балади, думи, перекази, чумацькі пісні тощо.
Архітектура В архітектурі з другої половини ХVII ст. до кінця XVIII ст. переважає стиль
«козацького бароко». З кінця XVIII ст. поширюється класицизм.

Бароко – мистецький та архітектурний стиль, якому притаманні підкреслена

урочистість, грандіозність, пишна декоративність, динамічність композиції.

Архітектурні споруди:

Андріївська церква у Києві 1747–1757 рр., архітектор – Бартоломео

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 10

Растреллі

Собор Святого Юра у Львові 1744–1762 рр.

Українські архітектори:

Іван Григорович-Барський – найвидатніший архітектор українського бароко

ХVІІІ ст. (бурса Київської академії, Кирилівська та Покровська церкви, церква-
дзвіниця Василя Великого, Набережно-Микульська дзвіниця тощо).

Степан Ковнір – архітектор ХVІІІ ст. (Кловський палац, дзвіниці Дальніх і

Ближніх печер Києво-Печерської лаври тощо).

Яким Погребняк – український архітектор доби козацького бароко ХVІІІ ст.

Українські скульптори:

Йоганн Пінзель – український галицький скульптор ХVІІІ ст., представник

пізнього бароко, зачинатель Львівської школи скульпторів; для його творів
характерна велика емоційність і динаміка, надання створеним формам
життєвих рис.
Живопис Монументальний живопис представлений храмовими розписами,
оздобленням громадських споруд та палаців. Для портретного живопису
характерні зображення козацької старшини та заможних міщан.

Українські митці:

Володимир Боровиковський – український художник-живописець другої

половини ХVIII – початку ХІХ ст., іконописець та портретист, академік
Петербурзької академії мистецтв.

Дмитро Левицький – український художник-портретист другої половини ХVIII

– початку ХІХ ст., академік Петербурзької академії мистецтв.
Музика і У 1798 р. у Харкові відкрито перший стаціонарний театр на Наддніпрянщині.
театр
Українські музичні діячі:

Артем Ведель – український музикант, диригент, композитор, співак другої

половини ХVІІІ – початку ХІХ ст.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01
 11

Максим Березовський – український композитор, музичну освіту здобув в

Італії, диригент, співак. Класик європейської музики ХVІІІ ст.; автор опери
«Демофонт».

Дмитро Бортнянський – відомий український співак, композитор і диригент

другої половини ХVІІІ – початку ХІХ ст. Створив новий тип хорового концерту.

Належить онлайн-школі підготовки до ЗНО Олександра Полтавцева.

Захищено авторським правом. @poltavtsev01