МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2

Варіант 8
1. Ліквiдацiя автономiї України. Зруйнування Запорозької Сiчi.

Ліквідація автономії України та зруйнування Запорозької Січі є

важливими подіями в історії України, які відбулися в XVIII столітті. Ці
події були частиною ширшого процесу утвердження централізованої
влади Російської імперії та її імперської політики щодо національних
меншин і територіальних утворень.

1. Ліквідація автономії України:

- Автономія України в XVIII столітті була частковою владою козацьких
старшин, яка забезпечувала певну самостійність та автономію
територіальних утворень на території сучасної України.
- Після поділу Речі Посполитої між Російською імперією, Австрійською
імперією та Пруссією в 1772 році, Російська імперія розпочала процес
ліквідації автономії України.
- Цей процес призвів до скасування козацьких полкових управ,
обмеження влади козацьких старшин і поступового включення
українських земель у загальнодержавну систему Російської імперії.
- Наприкінці XVIII століття утворилася Новоросійська губернія, яка
охоплювала значну частину сучасної України і була адміністративно
відокремлена від Запорозької Січі.

2. Зруйнування Запорозької Січі:

- Запорозька Січ була козацьким військово-адміністративним
утворенням, яке існувало на території сучасного Запорізької області в
Україні.
- У другій половині XVIII століття Російська імперія розпочала політику
підпорядкування козацької автономії та припинення її впливу на
території, що знаходилися під її контролем.
- У 1775 році російська влада здійснила військову операцію, в результаті
якої було зруйновано Запорозьку Січ. Багато козаків були змушені
емігрувати до Османської імперії, де була створена Нова Січ.
- Зруйнування Запорозької Січ було символом завершення епохи
козацтва в Україні та початку процесу інтеграції українських земель у
склад Російської імперії.
 Ці події мають важливе значення для розуміння історії України та її
взаємовідносин з Російською імперією у XVIII столітті.

2. Правобережна Україна у ХVIII ст. Гайдамацький рух. Народне

повстання 1734–1738 рр. Колiївщина 1768–1769 рр.

У XVIII столітті Правобережна Україна переживала складний період

історії, який був відзначений політичною та соціальною нестабільністю.
Тривалість та масштабність Гайдамацького руху та повстань у формі
Коліївщини свідчать про глибокі соціальні, економічні та політичні
проблеми того часу.

1. Правобережна Україна у XVIII столітті:

- У XVIII столітті Правобережна Україна перебувала під контролем
Російської імперії, яка поступово посилювала свій вплив на цю територію.
- Російська влада вводила свої адміністративні та військові структури у
регіон, що призводило до конфліктів з місцевим населенням, особливо з
козаками та селянами.

2. Гайдамацький рух:
- Гайдамацький рух був великим селянсько-козацьким повстанням, яке
спрямовувалося проти соціальних та економічних нерівностей, а також
проти польської шляхти та її панування в Україні.
- Період 1734-1738 років відзначився серією повстань, які були
придушені польськими та російськими військами, що призвело до
великих людських втрат та руйнування.

3. Народне повстання 1734–1738 рр:

- Повстання 1734–1738 років було реакцією на економічні та соціальні
проблеми того часу, а також на притиск з боку польської шляхти та
російської адміністрації.
- Повстання було спробою селян та козаків протистояти феодальному
устрою та забезпечити більші соціальні права для себе.

4. Коліївщина 1768–1769 рр:

- Коліївщина була національно-визвольним рухом українського народу
проти польської та російської феодальної аристократії, а також проти
угнітення православної церкви.
 - Лідером Коліївщини був козацький отаман Іван Гнатів, відомий як
Мавро Орлик, який очолив повстання проти польських та російських
військ.

Ці події відображають складність та нестабільність політичного та

соціального середовища в Правобережній Україні у XVIII столітті, а
також волю народу боротися за свої права та свободу від угнетення.