Практичне заняття №5. Козацька держава.

План
1. Причини, характер, періодизація національно-визвольної війни
українського народу - середина ХVІІ ст.
2. Військово-політична та соціально-економічна ситуація на українських
землях в часи національної революції (1648-1657 рр.).
3. Утворення Української гетьманської держави:
А) адміністративно-територіальний устрій, органи влади та управління
Гетьманщини;
Б) розвиток права в українській державі.
4. Руїна. Громадянська війна (1657-1676 рр.).
5. Скасування української державності (1676-1782 рр.):
А) ліквідація гетьманства – 1764 р.;
Б) знищення Запорізької Січі – 1775 р;
В) скасування полково-сотенного ладу 1781 р.
1. Причини, характер, періодизація національно-визвольної війни
українського народу - середина ХVІІ ст.
Причини:
 Посилення нац.-релігійних утисків українського населення;
Характер:
Війна характеризується переплетінням національно-визвольних
та соціальних мотивів. Великим і значним було і релігійне
протистояння православ'я і католицизму, тим більше, що
інтереси українців і поляків оберталися в колі двох різних
світоглядів. Перед у боротьбі з Річчю Посполитою вели козаки,
які очолили селяни, міщани і духовенство.
Рушійні сили:

Рушійними силами революції були козаки, селяни, міщани,

шляхта. Характер війни був всенародний, національно-визвольний,
справедливий. Лідером визвольної війни став Б.Хмельницький, син

дрібного українського шляхтича, на початок війни — чигиринський сотник.

В кінці 30-х pp. Б.Хмельницький був генеральним писарем.

Періодизація:

Війна почалася в лютому 1648 р. із захопленням повстанцями

Запорізької Січі і обрання гетьманом Богдана Зиновія Хмельницького. Роком
її закінчення вказується 1654 p., коли відбулася Переяславська Рада між
Україною і Москвою.
2. Військово-політична та соціально-економічна ситуація на українських
землях в часи національної революції (1648-1657 рр.).

Надзвичайно ускладнилась соціально-економічна ситуація в

українських землях, що входили до складу Речі Посполитої.
Польща поступово почала перетворюватись на основного постачальник
хліба в Європі, що призвело до зміцнення земельної власності феодалів та
посилення кріпосницького гніту. Для українських селян панщина зросла
до 5-6 днів на тиждень, зросли також натуральні та грошові податки.
Велика кількість українських земель орендувалась європейськими
підприємцями, які нещадно експлуатували селян і землі. Значно
погіршилось економічне становище міщан, тому що жителі міст, що
знаходились в приватній власності феодалів, повинні були платити
додаткові податки, церковну десятину виконували різну роботу на
користь власника міста.
Хоча на початку XVII ст. більшість міст України користувалась
Магдебурзьким правом, це самоврядування постійно обмежувалося.
Користуючись правом вивезення своїх товарів і монополією на
виробництво та переробку різних видів продукції, феодальна знать досить
успішно конкурувала з жителями міст у торговельно-промисловій сфері.
Заможне реєстрове козацтво також було невдоволене
своїм становищем. Реєстрові козаки, як і шляхта, звільнялись від
кріпацтва та панщини, тобто користувалась індивідуальною свободою.
Козацька верхівка завжди прагнула мати рівні права за шляхтою та
володіти закріпаченими селянами.
Погіршилось становище реєстрового козацтва після придушення
козацько-селянських повстань 30-х років XVII ст. та після видання
польським урядом в 1638 р. "Ординацій війська запорізького
реєстрового", яка суттєво обмежила самоврядування реєстровців. Було
скорочено реєстр, скасовано виборність старшини, ліквідувався
козацький суд, на чолі війська замість гетьмана поставили польського
комісара, а посади полковників обіймала шляхта.
Критичним було становище в політичній сфері. В Україні була
відсутня власна держава, що вело до масового ополячення української
правлячої верхівки. Прогресуюча асиміляція українського народу
поступово доходила до тієї межі, за якою він мусив зійти з історичної
сцени, як самостійний суб’єкт. Намагаючись прискорити хід цього
процесу, польська сторона посилала національно-релігійне гноблення.
3. Утворення Української гетьманської держави:
А) адміністративно-територіальний устрій, органи влади та управління
Гетьманщини:
 В адміністративно-територіальному і військовому
відношенні Гетьманщина поділялась на 10 полків. Полк поділявся на
сотні. На чолі полку стояв полковник, який
здійснював управління полком за допомогою військової старшини.
Старшинська рада обирала гетьмана.
Б) розвиток права в українській державі:
Джерела права в Гетьманщині:
1) Звичаєве право;
2) Система попередніх прав;
3) Антиукраїнської автономної влади;
4) російське царське законодавство.
4. Руїна. Громадянська війна (1657-1676).
Смерть Б.Хмельницького та інвазія Польщі і Росії створили реальну
загрозу існуванню Гетьманщини. Ніщо не змогло попередити
сповзання держави в прірву громадянської війни. Відсутність
державного керманича катастрофічно позначилася на долі
українського народу. Оскільки Юрію Хмельницькому було лише 16
років, опікуном (регентом) було призначено генерального писаря
(канцлера) Iвана Виговського, який спочатку обмежив права Юрія, а
потім, у жовтні 1657 року, і усунув його, ставши гетьманом.
Гетьман Iван Виговський (1657 – 1659) був вороже настроєний до
Росії і щирим прихильником автономії України у складі триєдиної
Речі Посполитої (Польша, Литва, Україна). Не приймав I. Виговський
і монархічної форми української державності, а також козацької
моделі соціально-економічних відносин, прагнучи утвердження в
Україні дореволюційних порядків за польським взірцем. Тому
лівобережне козацтво та запорожці не визнали його влади і підняли
повстання, яке очолив полтавський полковник Мартин Пушкар і
кошовий отаман Запоріжжя Яків Барабаш. Почалася громадянська
війна, яка точилася з 1658 до 1663 років, і яка започаткувала
руйнування української держави. Її причинами були: державний
переворот I. Виговського, загострення соціальних суперечностей між
старшиною і рядовим козацтвом, послаблення центральної
гетьманської влади і посилення олігархічних (старшинських) та
анархо-охлократичних (влада товпи) настроїв у суспільстві,
антиукраїнська політика польського і російського урядів і агресія
султанської Туреччини та Кримського ханства.

У червні 1658 року I. Виговський жорстоко придушив

антигетьманське повстання на Полтавщині, зруйнувавши Полтаву,
Гадяч, Миргород, Сорочинці та інші міста і знищивши майже 50 тис.
людей. Одночасно гетьман почав поблизу міста Гадяч переговори з
Польщею, які закінчилися укладенням у вересні 1658 року
Гадячського договору. За його пунктами, Україна, як “Руське
князівство”, поверталася до складу Речі Посполитої у статусі
обмеженої автономії. Це означало крах української державної ідеї і
широкомасштабну війну з Росією, яка і почалася.

Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що

відзначився розпадом української державності, загальним занепадом
та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під
Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького
до початку гетьманства Івана Мазепи.
5. Скасування української державності (1676-1782 рр.):
А) ліквідація гетьманства – 1764 р.:
Ліквідація автономій Гетьманщини – адміністративна реформа уряду
російської імперії, проведена у 1764-1783рр. яке націлено на
ліквідацію Гетьманщини.
Б) знищення Запорізької Січі – 1775 р:
Ліквідація Січі у 1775 році – насильницьке знищення російськими
військами українського козацтва.
В) скасування полково-сотенного ладу 1781 р:
На території слобідських полків було створено Слобідсько-Українську
губернію з центром у Харкові. У 1781 р. був ліквідований полково-
сотенний устрій, а Лівобережжя поділене на три намісництва –
Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське (потім – Малоросійське
генерал-губернаторство).