2. Ру їна - її пр и чини, хара ктер ні ознаки та полі ти чні наслі дки для Укра їни .

Україна
в полі ти чних планах Польщі та Р осі ї . П. Тетер я . І .Брюховец ь ки й (Московс ькі статті
1665 р . ) Поді л України на два геть ма нства : Правобережне та Лі вобер ежне. Андру сівс ьке
переми р ' я

В Ук раїні пер і од з 1663 по 1687 р. (з часу появи правобережни х і лі вобережни х

гетьмані в до обр ання на поса ду геть ма на Івана Мазепи ) бу ло н а звано Р у їною . Цей
час хар актери зувався глибокою внутрі шнь о - та зовні шнь ополі ти чною кризою .
Пер іодиза ці ї доби Ру їни .
Пері од ві д смер ті Б . Хмель ниц ь ког о в 1657 р оку до поч а тку гетьману вання І . Мазепи в
1687 роц і .
Пері од від приду шення повста ння Пу шкаря і Барабаша в 1658 році до с к ла да ння
бу лави гетьманом П. Дорошенком у 1676 р оц і .
Пер і од ві д розколу Гетьманщ и ни на Пра вобережну і Лі вобер ежну в 1663 році до оста -
точного розподі лу тер и торі ї Гетьманщини мі ж Рі ччю Посполитою та Московською
державою в 1686 році .
Завдання . Яка з ни х ва м здається на й більш доц і ль ною?
. Передумови Ру їни :
Загострення соці а льної напр уги у суспі ль стві , ви кликане рі зким пог і ршенням
ма тер і аль ного с тановища козакі в : вони не одержу вали плату за с вою службу, тому
що в розор ені й дер жаві не було н а ц е коштів . Однак к озаць к а старшина
збагачувалас я за раху нок при бутків ві д ор енди .
О хоплення значної ч а стини нар одн и х мас , і насамперед к озацтва , бу нті вними

н а стр оями і неба жанн ям пі дпорядковувати ся будь – як і й владі .

Ца рсь кий у ряд Росі ї ві дкри то і гнору вав і нтереси Укр а їнської дер ави
ж .
Ук р аїнсько – трансіль вансь ка воєнна к омпанія 1657 року у По ь щ
л і зазнала невдачі .
За верш ення Нац і она льн о – ви з вольної ві йни не призвело до об ’ єднання всі х україн с ь
ки х
земель .
3 . При чи ни Руїни :
Боротьба за геть мансь ку владу мі ж р ізни ми полі тич ними си лами .
Ви никнення гостр их соці альни х конф лікті в.

1
 ї і
Гли боки й розкол у сер едовищі у кр а їнськ ої політичної елі ти з пита нь внутр і шньо
зовні шнь ої політи ки.
У країнськ і землі пр итягу вали і ноземні держав
и – Росі ю , Польщу , осма нську і мпері ю ,

Кри м , як і бажали установити на них своє пану вання.

Пр езента ц і я ві дпові ді групи 4 . Наслі дки Руїни :
Занепад української дер жа ви .
Господарськ а розруха У країни .
Втрата ук ра їнсь кої культури .
Ка тас трофі чне с корочення кі лькості населення У країни : на Пр авобер ежжі – на 90а%ми .
ор і ї і ноземни ми держав
Втр ата тери торі а льної ці лі сності Укр аїни, захоплення її терит р жа ви :
Пр езентація ві дпові ді гр упи 5. При чини за непаду Укра їнськ ої де
Лі к ві даці я встановленого Б . Хмельни ць к и м спадк оємного геть мана та , що призвела
до посла блення централі зованої влади , ана рхі ї і міжусобної бороть б
и.
ело
Прора хунки ( пі сля смерті Б . Х мельни цьког о ) у внутрі шні й полі ти ці у р ядів, щ о пр изв
до політи ч ног о проти с тояння у ф ор мі г ромадянської війни .
Пості й на агресія з бок у і нших країн, щ о була спрямована на лікві да ці ю Укра їнс ь кої
держа ви .
Ві дсутні с ть досві ду державного бу ді вниц тва .
Г остра полі ти чна боротьба мі ж рі зни ми угрупованнями у к р аїнсь к ої козацьк ої елі ти .
Зр ада наці ональни х і нтересі в ча стиною па ні вног о ста ну ук раїнсь кої старши ни .

«Смер ть Хмельницького стала провідними моментом в і сторі ї Українсь кої наці ональної
революці ї . Перебуваючи при владі , гетьман пі клува вся про створення та кої ф орми
держа вності , як а б забезпечу ва ла єдні с ть елі ти , консолі даці ю суспі льства , стабі ль ні сть
а м оптима ль но відпові да ла с падкова
держави. На ду мку Хмельниць кого , цим ви мог
монархі я. Проте за г и бель … його сина Тимоша , талан овитого воєні юач
а льника ,
зді бного полі ти ка зава ди ла зд
, і й сн енню пла ні в г еть мана . Си ту ац не врятува ло й
р і шення стар ш инськ ої к озац ької ра ди ( квітен ь 1657 р ок у ) про вста новлення спад -
ковості геть манства – пер едачі вла ди пі сля смер ті Б Хмельни ць к ого його
молодшому сину Ю рію.
На жаль , спадкоє мці Б. Х мель ни цького не змогли у спі шно з авер ши ти його
почи нання. Початком доби Ру їни стало усунення восени 1657 рок у Ю . Хмель ниць ког о
ві д влади . Іван Ви говськ и й та його прибі чни ки ф ак ти ч но зді й снили державний
пер еворот.
Фор мальним приводом для цих поді й були молоді сть, хворобли ві сть ,
2
 сла бохарак тер ні сть Ю . Хмель ни ц ь кого . реальними ж пр ичи нами –
пог і р шення …становища держави , посилення соці аль ног о проти стояння в сус пі ль с тві ,

бор оть ба окр еми х елітни х гру п з а владу, слабка під

тримка і дей спадкової монар хії
тощо… ч и сленні помилки лі дер і в , втрата у к раїнсь кою дер жавою пі дтри мки
народу,
пос и лення агр еси вни х втр у ч а нь з боку сус і дніх держав пр извели до катастр
оф и –
поразки Укр аїнсь к ої на ці ональної р
еволюці ї » .
Лише пі сля того , як Ю . Хмель ни цький зр ікся бу лави , стали можливими ви бори
нового гетьмана .
Ще на р адів Козельц і 1662 р оку нак азним геть маном Лі вобережної України було
обрано Якима Сомка . Конк урентом Сомка в бор отьбі за владу, став за пор ізьк и й
р і Б . Хмель ницьк ого .
кошови й ота ма н Іван Брюховец ький , який к оли сь служив при дво
На "чор ній раді " у Ніжи ні гетьманом бу ло обрано Брю ховецького . Сомко та Золота -
р енк о , які в ос танн ю хви ли ну об' єдна лися, були зму шені вті кати до табору рос і й сь кого
воєводи , який наглядав за ви бор ами , але вони були ни м заар ештова ні , пі зні ш е
зас уджені та страчені .
Пі сля зречення Ю .Хмельниць кого гетьманом на Правобережжі було обра но Па вла
Тетерю (зять Б . Хмель ни цьк ого ) . Таки м чи ном, Укр аїн
а розді лилася на дві частини :
Лі вобережжя і Правобережжя. Ц ей час пості йни х чва р ді ста в назву "Руїна " .
Брюховець ки й при йшов до влади ши р око застосовуючи демагогі чні п
р ий оми , гр а ючи
на сподіваннях прос тих козаків .

Пі сля ві дх оду ві д вла ди Ю рі я Хмельни цького в Ук раїні

поста ло одночасн о п ’ ять пр е -

тенденті в на геть манську булаву , кожен разом зі своїми ві й с ь ковими загонами й

політичною пі дтр имкою

Пр авобережної України було проголошено Павла Тетер ю (1663 —1665 рр . ) . О дразу пі сля
с мерті Богда на Х мельницьког о переяславський полковни к Тетер я був одни м і з
і мові рних канди даті в на геть ман сь ку бу лаву (й ого кандидатуру на г етьма нство запро -
понува в сам Б. Хмельни ць кий ) . Продовжу ючи полі ти чну лі ні ю І . Ви г овського , спи-

раю чи сь на За порожжя і підтр имку Речі Посполи тої , Тетеря намагався об’ єдна ти

3
 пі д своєю владою Правобережну і Лі вобережну Україну.
Прагнучи р озви вати с оюзницькі ві дноси ни з Польщею на засадах Гадяцького

договору ,
ві н домагавс я пі дтвер дження польсь к им у рядом пр иві леїв козаць кої с таршини , вимаг ав
ви р іши ти церк овне пи тання (відмі ни ти залежні с ть пра восла вної і єра рхі ї в
ід
ри мо -к атолиц ької , поверну ти православним ц еркви , за хоплені уні а тами) , дозволи ти
са мостійні дипломатичні ві дноси ни з Молдовою і Волощин ою , розп ти м
оча и рні
пер ег овори з Моск ові єю тощо .
Павло Тетеря вступив у бор отьбу з лі вобережним гетьманом Якимом Сомк ом , поті м
— з й ого на сту пником Іваном Брю ховець ким , які р оби ли спроби об’єднати всі
у кра їнс ькі землі пі д верховенством московсь к ог о ц ар я . У жовтні 1663 р . П. Тетер я
на ч олі козацьки х ві йс ьк (близь к о 24 ти сяч воякі в ) пр и єднався в Бі лі й Церк ві до
20 -тисячної армі ї польського короля Яна II Кази мир а і 40-ти сячни х татарс ьки х за г он
ів .
Союзники плану вали за хопити Лі вобережжя та встанови ти на нь ому владу Тетері , а
так ож п овернути Поль щ і Смоленщ и ну .
Протяг ом листопада 1663 р . — сі чня 1664 р . польськоукраїнс ькі ві йська й та тарськ і за -
г они захопили бі льшу ч асти ну Лі вобережної Укр аїни. Однак невдовз і польськ а а рмі я
пі д ти ском московськи х вій ськ пі д командуванням Г . Ромодановсь кого та полк і
в
гетьмана І . Бр юховецького ві ді йшла ч ерез Бі лору сь у Поль щу.
У липні 1665 р . , зневі р ивши сь у подальші й бор отьбі , Тетеря призначив наказ ним
г еть маном М иколу Ха ненка . Ста новище Тетері було вк рай складни м чер ез те , що
населення Правобережжя вже не пі дтри мувало ані союзу з Польщею , ані з Москвою ,
ані з татара ми. А ві йна на всі ф ронти була вк рай ви снажли вою , тому доводи лося
обирати найменше зло .
У 1663 р . гетьма ном Лі вобережної Ук р а їни ста в Іван Брюховецьк ий (1663 —1668 р р . ) .
Ві н походи в і з к оза ць кої голоти , а починав свою ді яльні с ть у рез иденці ї Богдана
Хмель ницького . На Сі чі у 1659 р . Бр юховецьки й бу в обраний кошови м отаманом.
Брюховецький піднявся на самперед за вдяки ор атор ському мис тец тву та пі дтримці голоти ,
як у ві н прихили в до себе , ви су ва ю ч и у топі чні соці аль ні гасла (зменши ти податки,
обмежити старшинсь к е землеволоді ння тощо ) . Брюховец ьк ий ста в гетьма
ном . Ві н
при йшов до влади за пі дтримки М оскви і послі довно дотримувався промосковс ької лі ні ї .
Ві н перший геть ма н , яки й поїхав до Москви , одру жи вся з боярською донькою … І
раптом Брю ховец ький вис ту пає проти р осі ян ! Це бу ло так несподівано , що в Га дячі ,
тоді шній г етьмансь кі й с толи ці , ви різали з а
скочени й московсь кі й г а рні зон …

4
 Перед тим у 1662 р .
За два роки до ві домої Чорної ради в Козельці ві дбулася норма ль на козаць к а
р ада , на які й гетьманом проголосили Якима Сомка , який конку р у вав з ніжинсь ким
полковник ом В . З олотаренком . Йому при сягнули у сі десять полкі в Лівобережної
Гетьманщини , й все було добре.
Але в М оск ві сказали, що у Переясла вських статтях бу ло напис ано : на ра ді в
Козель ц і мав бу ти пр и су тні й їхні й представни к , а його не було . М осква не
ви знає Яки ма Сомк а і втягнула й ого в безкі нечні суперечки .
– Ві дтак бу ло три пр етенденти на булаву : полковники Яким Сомко і Ва с иль Золо -

та ренко , та к ошови й Запорі зь кої Сі ч і Іван Брюховецьки й . Здавалося, що в

останнього тоді бу ли найсла бші пози ці ї
– Так, тут ва рто зроби ти рема рку : у на с на полі ти чни х ка ртах малюють
Гетьманщи ну й З апорі жжя як щос ь одне ц і ле – одни м коль ор ом ма лю ють. А ц е дві
окремі скла дові . У Москви були окремо посольство у Геть манщи ні й ок ремо – в
Запорі жжі . Малоросі й ськи й при к аз ві дав ті льки Геть манщиною . У Ма лор осі йсь к ому
пр иказі пр ацював Салти к ов – мі ністр по Україні , і був Косогов – мі ністр по
З апор і жжю. Ц е вс е не перехрещу валось.
о і бу в др угом йог о
Бр ю ховецьки й починав кар є’ ру в оточенні Бог дана Хмельни ц ь ког
си на – Юр і я . Ві н супр оводжу вав Юрк а Х мельницького до Ки єво -Моги лянської
а кадемі ї , там і з ни м жи в . Ві н знав усі х і й ого зна ли всі . Пі сля ц ь ог о Брюхо -
вецьк и й опи няється на Запоріжжі .
Запоріжжя ви лонило к озац ьку дер жаву нового ти пу – Г етьманщи ну з центром у
Чи г ир ині . Але сама Сі ч ні ку ди не поді лася .
– Тобто , Січ ли шалася автономі є ю. І у являєте , це а гр есі я запорі зька на тер иторі ї
Геть манщини. Сомко ка же : ти хто ? Брюховець кий каже, що ві н геть ман
За порі жжя , як ві н себе і менував «гетьман Низу » , а Сомко – гетьма н Ві й ська
Запорі зького городового .
Але запорожці тоді поча ли через Іва на Сі рка , через московс ь ку ди п
ломаті ю , з як ою
бу ли ду же хор оші бли з ь кі стосу нки , і нвазі ю на тер итор і ю Лі вобережної Гетьманщини .
Йшлося про те , що Брю ховецький мав виконувати ф у нкц і ю і нтерес і в Запоріжжя , а
та кож і нтересі в М оскви. І ві н свого досяг – ві н став г еть маном .
Бр юховець ког о на геть мана просуну ли , з одног о боку, запорожц і , з іншого –

Мос ква .
У чер вні 1663 р . на Чорні й Раді у м . Ні жи н і (
ни ні
5
 Черні гі вщи на ) Брюховецького з а пі дтримки с оці альних низі в і пі д тиском московського
а ренка
ві йська бу ло обр ано гетьма ном Лі вобережної Ук ра їни , а Сомка і Золот
стр а чено . Спочатк у І . Брюховецький проводив відверто промосковсь ку полі ти к
у.
Брюх о вець ки й не с ло вом , а ді лом дотри мувавс я пр омоско вс ької лі нії . Ві н перши й
гетьман , який їздив у Моск ву .
До Брюховец ьк ого жоден гетьман до М оскви не їзди в . Ц е посольство ста ло
уні кальни м шоу . Уяві ть , 530 осі б і з Геть манщи ни – ц е не ті льки гетьман , не
ті льки у сі полковники , ц е прак тично у сі с отники , це райці , міські голови . Майже у с е
р и їхала й поселилася в окремому
началь ство поїхало . Це була та ка валка, яка п
посоль с ькому примі щенні , й пі сля цього там було з асновано та к звану Ма р осєйку .
Пі сля цього та м був М а лоросі й ськ ий приказ і у сі зна ли , що ц е мі с ц е , куди

при їжджали укра їнські посоль с тва .

Ві дразу пі сля обр ання гетьманом Брюховец ь к и й уклав з Московською дер жавою
Ба ту ринські ста тті 1663 р .

Пі д ча с перебування у Мо кві у вересні —жовтні 1665 р . Брюховецькому бу ло надано

титул бояри на . Йог о старшина одружилася н а мос ковських бояр и нях . Усе це
сві домо робилося для при в ’язки Укр а їни до Москові ї.
– Два роки перед ти м у Батур и ні були пі дпи сані статті , які пер едували Московськи м
статтям . І там можна ті ль ки реготати – як Брюховец ьки й на перег оворах вводи в
в оману московіті в. А тут й ого дотиснули . Пр оте й Брю хове
ць ки й ви бив посту пки ,
що не оподаткову ються тютю н , горі лка і пасі ки . У на с дотепер масове

па сі чни ц тво – у сі займаються медом ! Думаю, це внаслі док того, що не

обкла далося податком на Гетьманщині в ц а рс ь к і ча си вир обни ц тво меду .
Там ві дбу лася і ще одна ці к ава рі ч – ві н чомус ь вир і ши в одру житися ! Людина
зовсі м і нш ої польської к ультури , європеєц ь, а тут – Моск ові я. Можна бу ти спі льни ком
і Ос мансь кої і мпер і ї , і Кри мськог о ханату , але пр иїхати , на пр икла д , у Бахчисар а й
і сказа ти «дайте мені ді вчи ну тата р ку » – ц е бу в би шок . Щоправда , тут

була с пі льна релі гі я, але все одно це було нети пово .

При цьому ві н бу в виба г ливий . Коли г етьман виказ ав бажання одру жи тися з
моск овкою, то у нього запитали, ког о ві н хоче : удову чи ді ви ц ю? Ві н сказав :
ді вицю . Він бу в у же не молодий , у нь ого та ді виця бу ла одного ві ку з його першою
донь к ою . Ві н робив з ц ьог о феєрі ю , ві н ви ходи в за межі якоїсь ди пломатичної потреби .
6
 Г еть ман , як ий ви йшов і з соці аль них ни зі в , ладен бу в вз яти собі бу дь -які
і ноземні титули , які на спра вді не ви вищували , а при ни жува ли й ого і У к ра їну . Крі м
того , Бр ю ховецьки й зажив собі недобру славу тим, що тирані чно ставився до
традиці й ної к озац ь кої ста ршини , зокрема стра тив кі ль кох зас лужени х к оз акі в .

У гр удні 1665 р . Брю ховецьки й у Моск ві підписав М ОСККОВСЬКІ СТАТТІ 1665 р . ,

як і значно ур і зали дер жа вні пр ава Г еть манщини , поси лили її а дмі ні стр ативну і
фі на нсову залежні сть ві д Московського царс тва . Генера льний писа р Захар Шийкеви ч,
яки й ві дмовився пі дпи сувати ста тті , був тут же за ареш то
ва ний і відправлени й і з
М оскви до Сибі р у .
Ц арськ і ві й ськ а , гарні зони , розмі щу валися на тери
торі ї Геть манщи ни – це по су ті
така м ’яка ок упац і я . І податки ! Їх ц ь ому навчи ли тата ри : «Ти володі єш те -
ритор і єю ті ль к и тоді , коли зби раєш з неї податки » .

– Це вперше бу ло домовлено , що податки на Г еть ма нщи ні будуть збирати московські

податкі вці .
Гетьмансь кому у ряду з аборонялос я вступа ти в ди пломати чні зносини з і ноземними
дер жавами.
Обмежувалося пра во ві льного обр а ння гетьмана , й ог о вибори мали проходити ли ше
з дозволу цар я і в при сутності московсь ких послі в (геть манс ьк і клейноди ма ли
мана ) .
забирати ся у ві й сь к а аж до вступу на поса ду нового геть
З більшу валася кі ль кі сть мос ковськ их ві йськ в Ук р аїні , причому укр аїнськи й ур яд
зо -
бов’язува вся поста чати їм без коштовно хар чі .
Ві йськові гар ні зони розмі щу вали ся тепер , крі м г оловни х полкови х мі с т , у Полтаві ,
Кременч у ці , Новг ороді - Сі вер ському , Кан еві і н аві ть на За поріжжі (у фортец і Кодак ) .
Зби р ання податкі в з у країнсь кого нас елення (за вин ятком коза кі в ) пок ладалося на
московськи х воєвод , і всі збори мали й ти у цар ськ у казну.
Укра їнська цер к ва переходи ла у пі дпорядку ва ння московському патріарху .
Фа кти чно лише козацьк ий стан збері г ав свої а втономні права .

Моск овсь кі ста тті виклика ли г ли боке об

у р ення серед у сі х верств у кр аїнсь кого
су спі льства і ста ли головною пр ичиною антимосковсь кого повстання у Гетьман
щині , а
зг одом і за гибелі самог о гетьмана Брюховець к ого. Дуже с коро пр омосковська полі ти ка

7
принесла вкрай тяжкі на слі дки для Укр аїни . Ма йже у всі х великих у країнськ
их мі с тах
розмі стилися московські гар ні зони , з на ч но р озшири лися пра ва цар ськ и х воєвод , які
зосередили у своїх ру ка х низку ві йсь кових і фі нансови х фу нкц ій (напри клад , зби ра ння
податкі в в ц а рськ у каз ну , заготі вля хлі ба для утр и манн я мос ковс ьки х ві йс ьк ,
гр ошові з бор и з українськ их ку пці в тощо ) . У 1666 р. бу ло проведено ма й нови й
пер епис на селення Лівобер ежної Ук р аїни для визначення р озмі р і в оподатку ва ння . Усе ц е
виклик ало рі зк е незадоволення у країн ськог о на селення московсь кою адмі ні стр ац і єю і
гетьма ном, який призві в до її появи в Ук ра їні .
ТОБТО ц е ви кли кало обурення, а
доби ло населення пі дпи са ння АНДРУСІВСЬКОГ О ПЕРЕМИРя І чому чер ез два з не -

вели чки м роки ра птом вибу хає потужне а нтимосковське пов

стання ?
– Образи на копи чу ю ть ся . Ві н зрозу мів , що усі ц і жес ти , пошу ки рі вноваги – все це
програло . Пі с ля того , як ста лося Андрусі вськ е перемир ’я між Рі ччю Посполитою і

М осковськ и м ц ар ством у 1667 році , коли вони поді ли ли Україну по Дні пр у. Фактично,
вже і сну вало два гетьманати, а ле ні хто не дозволяв собі нази вати Дні пр о
кор доном . Бо ц е була ви мога укр аїнц і в обох берегі в Д ні пр а . А тут раптом
н ай кращий союзник зу стр і чається на ч у жі й тери торі ї десь пі д Смоленс ьком – у к ладають
у годи без при сутності к оза ць кого нобі лі тету , обговорюючи козац ькі спра ви . Це було
пор ушення усі х можли вих статей і домовленостей.
Крі м тог о , Москва пересту пила одну дуже важливу р і ч – пор у ши ла васа ль ні вза єми ни
з Кримськи м ханством.
– У чому це полягало ?
– Вона не могла укладати союзи з вор огом свог о сюзерена , без ві дома Криму .
Крим бу в сюзереном для Москви, Москва була васалом . Це бу ли форма льні речі , а ле
ц е збері галося . Ще Петро І пер есила в певні су ми грошей, «поминки » кри мському ха ну .
Д ля Кри му , який перебува в у стані війни з Польщею, це був ви кли к . А
Брюховец ький – союзник кр и мськ ог о хана .
– Але ж Брюховец ь ки й у Ба хч и са ра й наче не їздив .
У лис ті тата ра м , як и й перехопи в Сі р ко , г етьман напи са в : дава йте жи ти так,
як за Богдана Х мельни ц ь ког о .

пі сля у кладення мі ж Польщ ею і Московсь кою держа вою Андр усі вського пер емир’я 1667
р. , з а яки м Україну бу ло розділено мі ж Москові є ю і Польщею по Дніпр у . За
8
 Андрусі всь ким мир ни м дог овор ом до Москові ї віді йшла Лі вобер ежна Україна , Сі версь ка
земля з Чер ні г овом і Староду бом, а також Смоленськ . Правобер ежна Україна і
Бі лорусі я з Вітебсь к ом , Полоц ьком і Дви нськом залишалися в складі Реч і Поспо -

литої .
Київ н а два роки пер еда вався Московс ь кі й державі . Запорі зьк а Сі ч визнавалася
с пі льни м волод ді нням Польщі і Москові ї , хоча на практиці й далі ли шалася неза -
лежною . Козаки та українське населення Л івобер ежжя розг лядали Андр усівське перемир ’ я
як зраду з боку Моск ви .
Адже г етьман Бог дан Хмель ниц ьк ий вступав у союз і з Москвою саме задля допомоги
проти Польщі . Моск ові я , уклавши Андр у сі всь ке пер еми
р ’ я з Польщ ею , яки м поді лила
Укра їну , вч ергове ві роломно поруши ла у мови у кра їнсько - московськог о сою зу , розпоряд -
жаючи с ь українськи ми землями так , ні бито вони належали їй чи були кимось
за войован і , а не уві йшли в союз і з Москвою з доброї волі .

Пер еду мовами Руїни були ві дсу тні с ть заг аль нонац і онального лі дера , яки й би мі г
ий озкол сер ед
продовжити с пр аву Бог да на Хмельни ць кого після й ого смерті , гли бок р
у кра їнської полі ти ч ної елі ти з питан ь вну трі шньої та зовні шньої політики, викли ка ний її
недостатнь ою держа вною зрі лі с тю та схи ль ні стю до ви р і шення проблем силою ,
ег оїсти чні сть значної частини козацької ста ршини , її нездатні сть постави ти
дер жавні інтереси вищ е ві д вузькокла нови х та особи стих .
Проте головною пр ичиною Руїни стало пер етворення у кр аїнс ької тери торі ї на об ’ є кт
загарбницьки х за зі ха нь Москові ї , Поль щі , Османськ ої і мпері ї та Кримс ьк ого ха нства

внаслі док хибног о рі ш ення про сою з з М осквою ,

при й нятого Богданом Хмельниц ьким
та деяки ми йог о наступни ками. Зр ештою, це рі шення призвело до р озподілу Укр а їни
на Пра вобер е жну і Л і вобер
ежн у час тини.
Ще одні є ю причи ною Руїн и ста ла апеляці я у кр а їнсь ки х претенденті в на г еть манство
до і ноземни х володарі в , як джерела пі дтвер дженн я своєї легітимності . Це створювало
с при ятливі умови для доносі в , і нтриг , ка р ’ єри стськ ої боротьби, щ о руйну вало країну .
Іноземні у ряди посада ми та пі льга ми за охочували найбі льш недостойни х предс -
тавни кі в ста рши ни та рі зни х сус пі ль них ві дщепенц і в, готових продавати інтерес и
своєї к раїни. Це су ттєво деморалі зу ва ло україн ськ у полі ти ку й ук и ну ло Укр аїну в два
з полови ною десяти лі ття кри ва вих мі жусоби ц ь, що супр оводжували с я а гр есі є ю численни х
з овні шніх вор огі в .