Д і яльні сть П . Д орош енка та його з овні ш ньополі тичні орі єнтири .

Ви яви вш и сь спі ву часником роз поді лу Ук раїни , Мос ква перек рес ли ла для Ук раїни сенс
союзу з Московією. На Лі вобер ежжі спалахнуло Антимос ковс ьке повстання 1667 —68
р р . Воно почалося в Переяславі , у якому з а пі втора дес ятилі ття до того ві дбу лася
Переяс лавсь ка рада , що зві стила пр о у кладення у кр аїнсько -московсь кого союз у.
Геть ман І ван Брюх овець кий , ві дчу ваюч и за г а льне обу р ення ді яльні стю моск овської
адміністраці ї в Україні , вирі шивлинети ч ек ати , доки його пова лять , а самому
виступити пр оти Москви й очо антимосковське повс та ння.
У січні 1668 р . ста рши нська р ада в Гадячі пі дтри мала лі кві даці ю моск овсь кої вла д
и
в Гетьманщи ні та пер ехі д України пі д турецький протектор а т
У тра вні 1668 р . у к ра їнс ь кі ві йсь ка , пови г анявши мос к овські за лог и з бі ль шос ті
укра їнсь ких мі ст , ви рушили визволяти мі стечко Котельву (нині на Полтавщині ) , яке об-
ложи ла московська а рмі я пі д командуванням боярина Григорія Ромода новськог о .
А вже на початк у лі та 1668 р . на Лі вобережну Укр а їну всту пи ли козацькі полк и пі д
пр оводом г еть мана Пра вобережної України Петра Дорошенка (1665—1676 рр . )
Пос тать гетьма на Петр а Дорошенк а ч асто г уби ться у славі його попередникі в та
на ступникі в .
«Петра Дорошенк а знаю ть дещо менше через те , що ві н заті нений , з одного боку ,
Богданом Хмель ницьким , яки й створ и в козацьку державу , а з ін шого – Іваном
Мазепою , пр авлі нням як ого позна чили кі нець геть манату як сувер енної держави»,
Проте в часи Руїни с а ме Петр о Д ор ошенко най послі довні ше пр оводив полі тику на
ві дновлення єднос ті та с у верені тету коза цької дер жа ви .
Шлях до бу лави та союз і з О смана ми
В 1663 році козацька держа ва розпадається на два окремі г етьма нати, р озді лені
Дні пром . Тоді , пі сля с умнові домої Чорної ради , на Лі вобережжі гетьма нську булаву
отримав Іван Бр юховец ький , а Пра вобер ежжя – н евдовзі обрало Петра Дор ошен ка .
О бидва починали свою полі ти чну ка р ’єру у бли зькому оточ енні Богдана Хмель ни ц ь ког о .

Проте «пор одн и й к озак » Д орош енко обій мав з нач но вищі щаблі в козац ькі й
і єрархі ї , ні ж Бр юховец ь ки й .
«Брюховец ький належа в до слу жни кі в , до челяді . У сьогоднішніх реалі ях
Бр юховец ь ког о можна пор і вняти і з воді є м або охоронцем – н і би й близький до
персони №1 , але й ого р оль не є с амос ті й н ою
Та попр и та к і ві дмі нності у полі тичному ста новленні , Дорош енко й Бр ю ховецьк ий в
деякі моменти ді яли ду же схоже . Пі сля то
го , як Рі ч Посполи та та Моск овсь ке
ца рство ви рі шили поді ли ти Укра їну , обидва г еть мани шук ають пі дтри мки в Осма нс ької
імпері ї .
За й ог о с ловами , спр оби укла сти союз і з Османа ми поч инаються ще з часі в
Богдана Хмельни ц ького . Д ля к озакі в це була спроба
1
 зна йти могутнього союзника , адже Османська і мпер ія н а той ч
ас бу ла потужною
держа вою і з сильн ою ар мі єю.

Ще у верес ні 1667 р . об’ єднане ук ра їнсько -турецьк е ві йсько , розпочавши воє нні ді ї в
Г аличи ні , змус и ло польсь ки й у р яд ви знати широку автономі ю Правобе
режн ої Укра їни
і вста новити у кра їнсько - польс ьки й кордон по р . Г ори ні .
р . на
Зміцни вши с вої пози ц і ї на Правобережжі , Дорошенк о на поча тку лі та 1668
чолі козац ьког о ві йськ а перейш ов на лі ви й берег Дні пра , щоб пі дтр и мати
антимосковське повста ння . У кі ль кох боях Д орошенко перемі г залоги московсь к их
воєвод . У Переясла ві на Лі вобережжі мі сцеві к озаки й мі щани знищили мос к овс ький
гар ні зон разом і з воє водою та перей ш ли пі д владу Дорошен ка . Р ушивши з пере -
ясла вц ями до м . З олотоноші (ни ні на Черка щи ні ) , війська Петра Д ор ош енка пі сля
незначног о спротиву розби ли московс ь ки й кор пус князя Щер батова та захопили його
в полон, а далі звільни ли ві д московських ві й сь к бі льшість мі ст і мі стечок
Лі вобережжя.
Козаки Дорошенка пі ш ли на з устр і ч ві йськам Бр юховець кого , які стояли табором
пі д м . Опі шнею (тепер Зі нькі вський р-н Полтавщини ) . Ді зна вши сь про п
і дхі д ві йсь к П.
Дорошенка , лі вобережні козаки ви сту пили проти Бр юховецького і вби ли й ог о , а са мі
визнали звер хні сть Петр а Дор ошенка .
Тож, коли Дорошенко та Бр ю ховец ь кий все ж об’єдн ую ть свої сили , стає очевидно ,
що то останні й втр ачає сві й а вторитет в очах козацтва . Тож, коли гетьман и
з устрі ли с я , Івана Брюховецьког о вби ли його ж влас ні пі длеглі – чи то за
наказ ом Дорошенка (ві н це запер ечував ) , чи то з власної і ні ц іативи .
ве
«Не зовс ім зроз у мі ло – як це с талося. Бр юхо ц ький с та в зар учни
ком с итуаці ї . Адже
й ог о оточ ення , яке тр имало лі вобережну г еть ма нщину , ба чило , що потрі бен один з а -
г альний лідер . І ц е зробило Д орошенку добр у послуг у – коза цтво постави ло на
нь ого . А оскільки Брю ховец ьки й став неактуальним – най пр ості шим варіа нтом в
у мовах ві йни було й ог о вбити , що й з р обили
ві дбу лос я об є’ днання ві йськ
7 червня 1668 р . біля м . Д ика ньк и (ни ні Полтавщи на )
Лі вобережної і Правобер ежної Ук раїни . Довер шило перемогу Ук р а їни вигнання
мос ковського війс ька пі д проводом бояри на Гри горі я Ромодановського від Котельви.
Таки м чином, єдніс ть Ук раїни було відновлено . У кр а їні пра ктич но н е лиш и лося
іноземних ві й сь к , уся вона визнала владу геть мана Петр а Дорошенка .
Уті м , обє’ днавши пі д своє була вою обидва берег и Дніпра , Дорошенк о не зумі в на довго
втримати цю є дні сть . І при ч иною тому став не так тис к М оскви чи Варша ви , як
вну трішньополі тичні чи н а ві ть ос оби сті проблеми .
ог о р оду. Його ді д Ми хайло Дор ошенко ще
Геть ман походив зі старови нного коза цьк
у 1620 - х рр. бу в гетьманом реєстрови х к озакі в . Пр оте гетьмануван ня Д орошенк на
а
Лі вобер ежні й Україні тр и ва ло не до вг о . За непокоє ні змі цн енням геть манс ької вла ди в

2
 ошенка і
Україн і , с усі дні держави взяли ся підривати її шляхом пі дтри мки с у пер никі в Дор
прямою вій ськовою аг р есі є ю . Кримсь кі татари пі дтри мали претендента на гетьмансь ку
бу лаву — запорі зь кого писар я Петра Су хові єн ка .
Дорош енк о , при значи вши на к азн им геть ма ном на Лі вобер е
жжі Дем ’ яна
Многог рі шного , бу в зму ш ений поверн у тися на Правобережжя .
На початку 1669 р . Дорошенкові за допомогою запорожц і в пі д проводом зна менитого
к ошового Іва на Сірка вдалося роз громи ти Сухові єнк а і його союзникі в —
к римськ их тата р .
Ві дсутні стю Дорошенка у Лі вобер ежні й Ук р аїні скор и сталис я с у противники гетьма на ,
які в середин і бер ез н я 1669 р. у м . Г лу хові проголоси ли г етьманом Дем ’ яна
Мног ог рі шного (1669 —1672 рр . ) . У тому ж роц і ві н пі дписа в з М оск вою нові Глухі всь кі
ста тті , як і с касували Московсь кі ста тті 1665 р .
Пі д впли вом а нтимосковс ького повстання Моск ва змушен а бу ла погоди тися на
б рони ти їм
збереження московськ их воє вод ли ше в п ’ ятьох у к р аїнськи х мі ста х та за о
втруч ан ня в спр ави мі сцевої української а дмі ні стр а ці ї . У с кла дних умова х втрати
Л і вобережжя, намаг аючись нейтралі зу вати вор ожі дії Кр иму й отримати допомог у у
бор оть бі проти Речі Посполитої і Московського ца рства , гетьман Д орошенко вос ени
1669 р. у клав союзни й дог ові р з Ту реч чиною (затвер джени й Г енер альною Ві й ськ овою
Ра дою в м . Корс уні ) . * * * * Осн овою у кра їнс ько -ту рець ког о воєнно -полі тич ного союзу
с та ла у г ода , пі дписана в 1651 р . мі ж Б . Хмельниць к им і ту рецьки м су лта ном .
* За цим договором
тер иторія Ук раїнс ь кої держа ви мала охоплюва ти всі у кр а їнські землі ві д Переми ш ля до
Путивля ;
пі дтверджу ва лося пра во вільн ого вибору г етьма на , як и й обиравс я довічн о ;
україн ська пра вославна церква збері г ала автономі ю у ск ладі Конста нтинопольсь кого
Патр і архату ;
українське на селення зві льнялося ві д оплати податкі в і данини на кор и сть тур ец ь кої
ка зни ;
на україн ськи х землях ту р ки й татари не мали пр а ва
спор уджувати меч еті і брати
яс и р ;
Тур ечч и н а й Кр имс ь ке ханство не пови нн
і бу ли укла дати мирних договорі в
з Польщ ею
і Москові єю без згоди гетьмана
Це був ви гі дний для України дог ові р , оскі льки визнава в пр ава України пр актично
на всі тогочасні українсь кі етні чні з емлі . Пі сля пі дпи сання ц і є ї у годи Ту р еччина ог о -
лосила Польщі ві й ну . ьбу з підтр имани м
У 1670 р . Петро Дорошенко бу в змушени й розпочати бор от
Польщею уманськи м полковник ом Ми хайлом Ханенк ом, яког о Польща визнала
3
 ід 165 8 р .
гетьманом у сі єї України згі дно з Гадяць кою у годою в
Вос ени 1671 р . польсь ка а рмі я на чолі з к ор олем Яном ІІІ Собеським повела насту п
на Поділля й захопила Брацлав , М огилі в , Ві нницю . Навесн і 1672 р . Дорошенко , от-
ри мавши воє нну допомогу ві д Тур еччини , перей шов у на ступ та зг одом р озби в
загони М . Ханенка пі д Четвер тині вкою на Поді ллі . У серпні 1672 р. об ’єднана
ук раїнсь ко -ту рецько -тата р сь ка армі я, яку очолювали геть ман Дорошенко , ту рець к ий
су лтан і кри мський хан , здобу ла ф ортецю Кам ’янець (ни ні Кам ’ янець-Поді льс ь кий ) і
ру шила в Галичину .
На поча тку осені 1672 р . союзниц ькі ві й ська обложили Льві в .
Н е маюч и засобі в для пр одовжен ня ві й ни , польський уряд уклав БУЧАЦ ЬКИ Й
мирний догові р 1672 р . , за яки м Польща ві дмовляла с я ві д претензі й на Правобережну
Україну .
29 жовтня 1672 року пі дпи сано Буча ць ки й ми р ний догові р , яки
й за крі пив поді л Право -
бережної Укр аїни мі ж Польщею і Ту реч чиною.
Догові р пі дві в підсумок польсь к о - турецькі й ві й ні 167 2 - 1676 р окі в , у ході якої козацьке
ві й сько Петра Дорошен ка воюва ло проти полякі в у союзі з тур к ами . Ві йна розпочала
сь
навес ні 1672 року. Завдавши низку поразок польськ и м
ві й ська м пі д кома ндуванням
кор онног о геть ман а Яна Собєсько
го влі тк у 1672 р ок у , турець ко -укра їн
ська а р мі я на
чолі з с у лта ном М ехмедом IV і геть маном Петром Д ороше
нком здобула фортецю
Ка м' янець- Поді ль сь ки й і роз п
очала наступ на Га личи ну . На п
очатку вересня
почалася облога Львова ту рець ко -укр аїнсь
кими ві й ська ми. За ци х умов польськи
й
у р яд бу в зму шений уклас ти Бучаць кий ми рн
и й догові р .
За умовами договору:
Поді льське воєводство ві дходило до Ту реччи ни;
ви знавалася влада Петр а Д орошенка на Бр ацла вщині і Пі вденні й Київщи ні . З
ц и х земель ви води лися всі польсь кі за логи .
Польщ а зобов я' зу вала ся сплатити Туреч чин і контр и буцію за зняття облоги Львова і
щ орі ч но плати ти 22 тисяч злоти х дани ни .

Та к і були г оловні пункти Бу чацької угоди .

Польс ьк і і стор ики н азива ють її на йганебнішою у всі й і сторії Польщ
і . У квітні 1 673 року
польський сейм ві дмовився затвер дити Бучаць кий мирний догові р,
і польсько-турецька
ві йна тривала до у кла денн я Жу ра вненського договору 1676 рок у . Геть ма н Дорошенко
й і тат в ту рецьк ої і нтер венці ї . Зна чна ча с ти на у країнсь к ої
не був за доволени з резуль і

4
 тери тор і ї - захі дне Поділля й шматок Галич ини з Чортковом і Ягольниц ею - ста ли
просто ту рецькою прові нц і є ю, і Д орошенко мусив зад
оволь нити ся на півзру йнова ними й
с пу стошен ими Брац ла вщиною та Київщиною , де б
у ли цілі окру ги , готові у будь -яку
мить ві д ' єднатися ві д ньог о . З берег лися ві домості , що Дорошенко бу в розч а р
ований у
ту рець кій пр отекці ї взагалі , та рада стар ши н у хвали ла не ві дступати ві д
турец ь кого су лта на , бо «тепер, к рі м су лтана , ні ку ди ді ти сь » .

Фактично , Поль ща визнала сувер ені тет Правобережної України під к ерівництвом Петр а
Дор ошенка . Моск ові я р озці нила ц ей догові р як можливість , не пору шу ючи
Андру с і всь к ого пер еми р ’ я з Рі ч чю Посполитою , за хопити Правобережжя .
У свою ч ер г у, походи н а Лі вобер ежжя з метою возз’єдна ння Укр аїни продовжува в і
Петро Дорошенко
Перед ци м щ е був Самой лович , який підписав КОНОТОПСЬКІ ста тті . .
У червні 1674 р . мос ковська армі я під к омандуванням воє води Г . Ромодановського і
козацькі полки на чолі з геть маном І . Самойлови чем вс тупили на Правобережжя й
уз яли в облогу г етьма нсь ку столи ц ю — Чиги р ин . Два тижн
і геть манські ві йська
Петра Дор ош енка завзято обор оняли мі сто . На допомог у Дорош енку пі д Чиги ри н
пі ді йшла турець ко - татар ська армі я пі д команду ванням ві зи ря Кар и -Му стафи , як а
зму си ла І . Са мой ловича й московські ві й ська ві
дступи ти . Проте ситуа ц і я на
Пра вобер ежжі залишалася надзви чайно скла дною. Роки в
и снажли вої ві йни пер етвор и ли
у кр а їнсь кі міста й села на правому бер езі Д ніп
ра на ру їни. Ту рецьк і за лог и ,
закрі пивш и сь у стратегі ч но важливих мі стах , вимаг а ли с плати дани ни с а
улт нові ,
р у йнували церк ви або перетвор ювал
и їх на мечеті , г р абували й захоплю
вали в
полон мі с цеве населення . М
ешканці були змушені ті кати
на лі вий берег Дні пра ,
с поді ваючи сь зна й ти та м безпечні ші у мови для життя . У ц і й ситуаці ї , бача ч и
на с и ль ства щодо у країнського населення , Петро Дорошенко в 1675 р . вир і шив зр екти ся
бу лави на користь лі воб
ережного гетьмана Самойловича , аби хоч таким чи ном
об ’ єднати Ук раїну . Пі с ля зречення гетьманства Дор ош енк о пос елився в с . Сосниці
(тепер Черні г і вська обл. ) , проте через деяк и й час на ви мог у ц арс ьк ог о уряду, яки й
боявс я й ого авторитету в Укр аїні , переїхав до М оскви . Останні роки життя
Дорошенко провів у с . Ярополчому пі д Москвою , де й помер. Дорошенко став най -
визначнішим у кр аїнсь ки м ді ячем часі в Руїни, як ий в на дзви ча йн о складних у мовах
са мові ддано боровся за Ук ра їну, за досягнення її повної держа вної нез алежності та

5
 збереження територі альної єдності . Заради свог о на
р оду Д орош енко був здатний
посту па тися власни ми а мбі ці ями й в
ладою . Полу м’яні лис ти гетьмана до
спі вві тчизни кі в прони кну ті глибоким па трі оти змом та б
олем за долю укр а їнського
нар оду .
Зрада др у жи ни в полі тичному к т
он ексті
Особисте життя гетьмана Петр а Дорошен
ка бу ло так само складним , як і йог
о
полі тика . Ві н був тр ичі одр ужений та за ли шив по собі щонай менше п’ ятеро ді тей .
Про пер шу дру жи ну Дор ошенка ві домо ма ло : звали її Ганна , вона бу
ла донь кою пол-
к овник а Семена Половця – бли зь ког о соратника Богдана Х мельниц ьког о . Ганна
помер ла невдовзі пі с л я н а роджен ня дочк и .
Вдр у ге Дор ошен ко побр ався із Єф роси ні єю Яненко – небогою геть мана Богда на
Хмельницького . Вірогі дно , Єфрос ині я ви й шла замі ж за Дорошенка пі д тис ком роди н и .
Дорошенко все ж не мі г натіш итис ь молоді й дру жи ні , а вона натомі с ть і з прохолодою
стави лась до чолові ка . Єфроси ні я у ві й шла в і сторі ю як розбещена жі нка , яка
зловжи вала алкоголем та неодноразово «с три бала в гр ечку ». За одні єю з версі й ,
легк оважніс ть вда чі Єф росині ї наві ть наклала ві дби ток на історі ю України . Та к , коли
в 1668 р оці гетьман зумі в обє’ днати пі д своє ю бу лавою Правобережну і Лі вобережну і з
Україн у, ві н невдовзі отрима в ві стку про те , що й ог о дружина «скочила чер ез пліт
молодши м ». Зас мучени й г етьма н ви рі ши в повернутись до Чи гир ина , з алиши вши
Лі вобережжя на нака зног о гетьма на Д ем’ яна Многоргішного , який
невдовзі укла в
угоду і з московськи м ца рем .

Але важи ть наві ть н е сті ль к и ц е . «За гадк а Д о

р ошен ка », власне к ажу чи ,
полягає в і нш ому (і розгадати цю з агадку конче необхі дно сучасни м укр аї
нцям ) .
Наві ть вороги славного геть мана ви знава ли за ним такі непересі чні якості , як ,
примі ром, непохитн у волю , г либоки й дер жавний розум, хи ст неа би яког о дипломата ,
ві ддані сть справі у к ра їнськ ої визволь ної р еволюці ї, мужність та ві два гу . Чому ж , попри
все це, Петр ові Дороф ій ович у Дорош енку та к і не вдалося досяг ти омрі яної мети —
возз ’ є днати Укра їнс ьку г еть ма нсь ку держа ву ча сі в Руїни , р оздер ту й розколоту по
ни — й ві д Польщі ,
бер ег ах Д ні пра , у твердити реа ль ну дер жавну незалежні с ть Укр аї
й ві д Москви?
Автор и дають сти с лу і змі с товну ві дпові дь на це к ар ди нальне за питання \ . А саме:
«Основна причи на поляга ла у ві дсутнос ті конс олі дованої елі ти ; ц е не в останню чер гу
пояс нювалося ти м , що для її певної частини, особли во н а Запорі жжі та Лі вобережжі ,
огляді в . . . За
державниць ка ідея та к і не стала стри жнем ф орму ва ння полі тични х п
6
 таких обстави н ста нові ви годи козац ь кої с пі ль ноти — Ві йсь ка За пор озь ког о — чи
особи сті полі тичні амбі ці ї старшини часто поч инали пер ева жати над на ц і ональними
що на
і нтереса ми . Окрі м того , згу бни м для укр а їнсь кої державнос ті виявилося те, я
шляху досяг нення своїх ці лей р і зні стар ши нськ і у групова ння пр а гну ли опер тис на
допомог у ззовні . Її, ви ходячи зі с воїх влас ни х плані в , охоче на давали у ряди
Реч і Посполи тої , Р осі ї та Кр иму» . З ви чай но , Валері й Смолій та Валері й Степа н
ков
врахову ю ть і геополі тичний ч инн ик : обставини в 50 —70 -х рок а х ХVII столі ття , на
превели к ий жа ль , складали ся таки м чи ном , що жодна з велик их дер жав того
ча су не була за ці кавлена у становлен н і та зміц ненні напр а вду незалежної
ної р е-
Укр а їнс ь к ої дер жави , що згубно вплинуло на резу ль тат на ці ональ»но - визвол. ь
волюц і ї 164 8 —1676 р р. Та все ж ви р і шаль ним ви явився «внутрішнійош ф актор
к , а т п дкрес лити , що паді н ня геть манства П . Д ор енка
На са і нець в
м р о і
озн амену ва ло кі нець наці онально -визволь ної ві йни та її поразку. Бу ла лі к ві дована
укр аїнсь ка держа вні сть на Пр авобережжі , і усі спроби її ві днови ти зазнали невдачі .