Україна в ХІХ ст.

(Вступ до теми)
1. На початку ХІХ ст. українські землі входили до складу:
 Російської
 Австрійської імперій
 Османської

2. В першій половині ХІХ ст. до складу Російської та Австрійської імперій.

3. В другій половині ХІХ – поч. ХХ ст. до складу Російської та Австро-Угорської

імперій.

4. Протягом майже всього ХІХ - поч. ХХ ст. українські землі входили до складу
Російської та Австрійської (з другої пол. ХІХ Австро-Угорської) імперій, уряди
яких здійснювали жорстку антиукраїнську політику, що базувалась на засадах
уніфікації, денаціоналізації, бюрократизації і була направлена на ліквідацію
мови, звичаїв, традицій українського народу.

5. Економічна політика імперій носила яскраво виражений колоніальний

характер.

6. Разом з тим, ХІХ ст. ввійшло в історію як століття українського

національного відродження в якому можна виділити три етапи:

 Фольклорно-етнографічний або академічний (поч. - 40-ві роки ХІХ ст.),

особливістю якого були етнографічні дослідження традиційної народної
культури, що утверджувало її окремішність;
 Культурно-просвітницький або мовний (середина-80-ті роки ХІХ ст.) –
боротьба української інтелігенції за можливість вільного розвитку культури
та утвердження української мови у всіх сферах;
 Політичний (90-ті роки ХІХ - поч. ХХ ст.) – виникають українські
політичні партії, що ставлять на порядок дня досягнення політичних прав
для української нації: від національно-територіальної автономії до повної
незалежності України.
 Наддніпрянська Україна в складі Російської імперії
(І-а половина ХІХ ст.)

1. Включення  Лівобережна Україна - землі колишнього Війська

українських Запорозького (Гетьманщини) і Слобожанщини – були
земель до включені до складу Російської імперії шляхом
складу ліквідації останніх решток автономії Гетьманщини.
Російської (Діяльність ІІ-ї Малоросійської колегії 1764-1786 рр.).
імперії
 Правобережна Україна (Південно-західний край) –
внаслідок ІІ-го (1793 р.) і ІІІ-го (1795 р.) поділів Речі
Посполитої.

 Південна Україна – колишні землі Запорозької Січі,

Османської імперії і Кримського ханства - були
включені шляхом ліквідації Підпільненської Січі
(1775 р.) і російсько-турецьких війн, внаслідок яких
були приєднані Крим і Північне Причорномор’я.

2. Територіально- Лівобережна Правобережна Південна

адміністративний
Україна Україна Україна
устрій
ГЕНЕРАЛ–ГУБЕРНАТОРСТВА
Малоросійське Київське Новоросійсько-
Бессарабське
ГУБЕРНІЇ
Чернігівська Київська Катеринославська
Полтавська Волинська Херсонська
Харківська Подільська Таврійська
П О В І Т И
ВОЛОСТІ

3. Україна в  Російська імперія використовувала економічний і

міжнародних людський потенціал України у всіх війнах.
відносинах  Російсько-турецька війна 1806-1812 рр. Завершилася
Росії підписанням Бухарестського мирного договору за
яким до Росії відійшла Бессарабія. (Землі між
Дністром і Дунаєм)
 Російсько-французька війна 1812-1813 рр.
1) Плани Наполеона щодо України – розглядав
українські землі як розмінну монету для розрахунку
із своїми союзниками:
 Полякам – обіцяв відновити Річ Посполиту і
передати майже всю Правобережну Україну;
 Австрії – Поділля;
 Османській імперії – Крим і Північне
Причорномор’я.
 На Лівобережній Україні планував утворити три
наполеоніди як сировинний придаток Франції.

2) Ставлення українського дворянства до Наполеона

було неоднозначним:
Автономісти Консерватори
Представники українського Переважна більшість
дворянства, що виступали дворянства виступила з
за підтримку Наполеона. підтримкою Росії. Не вірили
Сподівались на в перемогу Наполеона і не
відновлення козацького хотіли втрачати свої привілеї.
устрою і ліквідацію Були проти відміни
кріпацтва, утвердження кріпосного права
буржуазного права. (Василь
Лукашевич, архієпископ
Шишацький, Чайковський)

3. Участь українців у війні:

 Російський імператор Олександр І вимушений був
обіцяти відновлення козацького стану. На Україні було
сформовано 15 козацьких полків – брали участь в
Бородінській битві, На Полтавщині полк формував
 Іван Котляревський. Три полки Бузького козацтва
брали участь в битві під Лейпцігом, були в Парижі.
Загальна чисельність ополчення складала 70 тис.
чоловік.
 По завершені війни козацьке військо було
зліквідоване.

 Російсько-турецька війна 1828-1829 рр. В ході війни

на сторону Росії перейшли Задунайські козаки на
чолі з Кошовим отаманом Йосипом Гладким.
Внаслідок цього турки знищують Задунайську Січ.
Підсумки війни підвів Андріанопольський мирний
договір за яким до Росії відійшли землі в дельті
Дунаю.

4. Суспільно-  Російський загальнодемократичний рух – був

політичні рухи направлений на реорганізацію імперії, ліквідацію
самодержавства або встановлення конституційного
правління, проголошення демократичних прав і свобод,
ліквідацію феодальних порядків і утвердження ринкових
відносин. Українське питання не піднімалось, так як
російські демократи не бачили окремішньої української
нації і Малоросію вважали невід’ємною частиною Росії.

 Польський національно-визвольний рух – охоплював

Правобережну Україну. Мета - відновлення Речі
Посполитої. Хоча польські патріоти і визнавали
окремішність української нації, однак не визнавали за
нею державницьких прав.

 Український національний рух.

5. Російський  Російський демократичний рух в першій чверті

демократичний ХІХ ст. був представлений масонськими ложами –
рух «вільні муляри», які ставили за мету перебудову
 суспільства на засадах християнської моралі. Велика
частина українського дворянства входила до масонських
лож. Українське питання масонами не піднімалось.
 Київ – «Ложа з’єднаних слов’ян».
 Одеса – «Понт Евксинський», «Три царства
природи»
 Полтава – ложа «Любов до істини» 1818 – 1819 рр.
Керівники – Михайло Новіков, Іван
Котляревський. Ставили за мету піднесення
національної самосвідомості українського
дворянства.

 Діяльність масонських лож була заборонена

особистим указом Олександра І у 1822 р.

 Декабристи – представники російського офіцерства,

що ставили за мету ліквідацію самодержавства
шляхом військового збройного повстання. Повстання
відбулося в грудні (на російській мові декабрь) 1825
р., саме після нього вони отримали таку назву.
 Таємні організації в армії:
«Союз порятунку» - 1816 р. (Москва)

«Союз благоденства» - 1818 р. (Санкт-Петербург)

1822 р. – «Союз благоденства» розділився на дві

організації:
Північне товариство Південне товариство
(Петербург) Україна – міста: Васильків,
Тульчин, Камянець.
Лідер - М. Муравйов Лідер - П. Пестель
Програма «Конституція» Програма - «Руська
Росія мала стати правда»
конституційною монархією Росія мала бути
у складі 14 штатів, два з проголошена унітарною
яких мали бути на республікою. Вища влада
території України: буде належати
Чорноморський – центр однопалатному парламенту
Київ і Український – центр
Харків.

 У Новоград-Волинському офіцерами було

створене «Товариство об’єднаних слов’ян».
Керівники – брати Борисови. Програмний
документ – «Правила». Ставилося за мету
повалення самодержавства і створення федерації
рівноправних слов’янських народів. Український
народ не виділявся як окремий суб’єкт федерації. У
1823 р. Товариство об’єдналося з Південним
товариством
 Всі декабристські організації виступали за
ліквідацію феодальних порядків, кріпацтва,
проголошення демократичних прав та свобод
 14 грудня 1825 р. Північне товариство підняло
повстання в Петербурзі, яке закінчилося поразкою на
Сенатській площі.
 На Україні 29.12.1825–3.01.1826 Південне
товариство підняло повстання Чернігівського
полку. Очолив Сергій Муравйов-Апостол.
Солдатам було зачитано «Православний
катехізис», в якому участь у повстанні проти
самодержавства проголошувалось богоугодною
справою. Були розгромлені урядовими військами
неподалік Києва.

 Таємні гуртки при вищих навчальних закладах:

 Гурток при Харківському університеті 1826–1827 рр.
Очолювали Василь Розаліон-Сошальський і Павло
Балабуха. На засіданнях критикували абсолютизм,
кріпосне право…
 Гурток при Ніжинській гімназії вищих наук 1827-
 1830 рр. Очолював ректор гімназії Іван Орлай.
Входили викладачі і студенти гімназії. Пропагували
ідеї Французької революції, західноєвропейського
просвітництва.

6. Польський  У 1830-1831 рр. відбулося одне з найбільших

національно- польських національно-визвольних повстань, яке
визвольний рух охопило і Правобережну Україну. Мета – відновлення
на Речі Посполитої.
Правобережній  Польські патріоти з метою привернути до себе
Україні українське населення висунули гасло: «За Нашу і
Вашу свободу», однак не визнавали за українським
народом державницьких прав. Крім цього польські
поміщики не бажали звільняти з кріпацтва українських
селян. Тож українське населення Правобережжя
поставилося до повстання вороже.

7. Український  В кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. був представлений

національний вихідцями із козацької старшини, які пропагували
рух «старі, добрі козацькі часи». Прагнули відновлення
Гетьманщини, як автономної частини Росії і
козацького устрою. Їх своєрідним програмним
документом стала праця «Історія Русів» невідомого
автора в якій були викладені подібні ідеї.

 Представники:
 Василь Капніст (представник Новгород-сіверського
гуртка козацької старшини) – у 1791 р. здійснив візит
до Берліну, де мав зустріч з канцлером Пруссії. Вів
переговори, що у випадку пруссько-російської війни
українці підтримають Пруссію.
 О. Полетика, В. Лукашевич, «автономісти, що
орієнтувалися на Наполеона.

 «Малоросійське таємне товариство» або «Товариство

 визволення України» - (1822 – 1823 рр.):
 Виникло на базі полтавської ложі «Любов до
істини»;
 лідер Василь Лукашевич;
 програмний документ – «Катехізис
автономіста»;
 головні положення – відновлення козацької
держави із столицею в Чигирині, ліквідація
кріпацтва;
 Лукашевич допускав, що Україна може бути
автономією у складі відновленої Речі Посполитої.

 В першій третині ХІХ ст. осередком українського

національного відродження стає Слобожанщина, де у
1805 р. в Харкові, за ініціативи Василя Каразіна було
відкрито університет. При ньому існував
«харківський гурток романтиків» до складу якого
входили викладачі і студенти університету: Ізмаїл
Срезневський, Петро Гулак-Артемовський, Михайло
Максимович, Григорій Квітка-Основяненко та інші.
Здійснювали велику етнографічно-дослідницьку роботу,
писали твори українською мовою, видали шість випусків
альманаху «Запорожская старина».

 Із 40-х років ХІХ ст. центром українського

національного відродження стає Київ, де протягом
1845 – 1847 рр. діяло Кирило-Мефодіївське братство.
(Назва організації в честь слов’янських просвітителів –
Кирила і Мефодія).
 Перша організація українства, що виробила
політичну програму дій.
 Лідером був історик Микола Костомаров. До складу
братства входили: Василь Білозерський, Микола
Гулак, Пантелеймон Куліш, загалом 12 чоловік. До
братства був близьким Т. Шевченко.
  Програмні документи – «Книга буття українського
народу» або «Закон Божий» (автор Костомаров) та
«Статут…».

 Головні ідеї:
1. В «Законі Божому» подається своєрідний виклад
історії українського народу як самого
волелюбного і водночас найбільш поневоленого і
пригніченого москалями і поляками.
2. На український народ покладалась свята місія
звільнити весь слов’янський світ, в тому числі
росіян від їх деспотизму, а поляків від
аристократизму.
3. Ліквідація царського абсолютизму, кріпацтва.
Майбутній державний устрій – федерація всіх
слов’янських народів від Балтики до
Адріатики із столицею в Києві.

 В Братстві були прихильники поміркованих методів

боротьби, які акцентували увагу на проведені великої
культурно-просвітницької роботи серед населення і
реформаторського шляху (Костомаров і Куліш).
 Радикали робили ставку на підготовку повстання
(Білозерський і Шевченко).
 Братство було викрите за доносом студента Петрова.

8. Економічний  90% населення – селяни, переважна більшість

розвиток приватновласницькі (кріпаки). Найсильніші позиції
Наддніпрянської кріпацтва були на Правобережжі.
України
 Основний сектор господарства – аграрний.

 Форми експлуатації селян:

 Панщина (праця на землі поміщика) - 4-6 днів на
тиждень. За інструкцією 1797 р. поміщикам
рекомендувалось обмежити панщину 3 днями на
 тиждень
 Поміщики запроваджують урочну систему панщини –
кріпакам давався об’єм роботи яку за один день вони
виконати не могли, тому працюючи декілька днів їм
зараховувався лише один.
 Місячина – у селян забиралася вся земля і вони мали
працювати лише на поміщицькій, отримуючи за місяць
натуральну плату.
 Одним із способів експлуатації державних селян
стало створення військових поселень (1817 – 1857 рр.)
– «аракчеєвщина». (За прізвищем МВС графа
Аракчеєва). У військових поселеннях праця
поєднувалась із військовою муштрою, життя селян
було суворо регламентоване уставами.
 Численні феодальні податки і повинності.

 Характерні риси господарства:

 Товарно-грошові відносини розвинуті слабо, як правило
селянські господарства носили натуральний характер.
 Низький рутинний стан техніки, як наслідок низька
врожайність.
 Незацікавленість кріпосних в результатах своєї праці, як
наслідок низька продуктивність праці.
 Занепад поміщицьких і розорення селянських
господарств.
 Низький розвиток промисловості, представлена як
правило дрібними ремонтними майстернями,
мануфактурами (підприємства з ручною працею, де
існував поділ праці) і підприємствами, що
переробляли сільськогосподарську продукцію –
гуральництво, цукроваріння, борошномельна і т. п.).
 Промисловий переворот (заміна ручної праці
машинною, а мануфактурного виробництва
фабрично-заводським) розпочався в 20-х роках
ХІХ ст. відбувався сповільненими темпами. (На
 заваді були феодальні порядки. Завершився лише у 70-
80–х роках ХІХ ст.). Окремі підприємці – родина
Яхненків-Симиренко, Терещенки запроваджують нові
технології, будують перші заводи.
 Швидко зростають міста Північного Причорномор’я
– Одеса, Херсон, Миколаїв, які стають головними
торгівельними портами Російської імперії.
 Головні товарні перевезення здійснюють чумаки на
великих возах – мажах, запряжених волами.

9. Соціальні рухи  Повстання військових поселенців:

 1817 р. – бузькі поселенці;
 1819 р. – чугуївські;
 1829 р. – шебелинські.

 Повстання під проводом Устима Кармелюка

продовжувалось понад 20 років (1813 – 1835 рр.). В
основному охоплювало територію Поділля.

 1847 – 1848 рр. – селянські повстання на

Правобережній Україні. Приводом стала інвентарна
реформа яку здійснював російський уряд. (Здійснювався
перепис земель поміщицьких маєтків і селянських
господарств. Поміщикам заборонялось збільшувати свої
землі за рахунок селянських наділів. Однак селяни
вважали, що зростуть податки).

 Всі селянські повстання носили яскраво виражений

антикріпосницький характер.