ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

наприкінці XVIII -у першій половині ХІX ст.

 Наприкінці ХVIII ст. у складі Австрійської імперії перебували такі українські землі:Східна Галичина,
Північна Буковина, Закарпаття. Умовно ці землі називають Західна Україна.
 1699 р. – приєднання Закарпаття
 1772 р. – перший розподіл Польші: приєднання Галичини, частина Волині, Поділля.
 1774 р. – внаслідок поразки у війні Туреччина передає Австрії Буковину, яку включено як окремий
округ до складу Галичини
 Австрійська імперія – багатонаціональна держава; абсолютна монархія, яку очолювали імператори
з династії Габсбургів
 У складі Австрійської імперії опинилось 18% території і 5 млн. населення України

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ   УСТРІЙ   ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

 Східна Галичина та Північна Буковина входили до Королівства Галичини та Лодомерії»
(столиця місто Львів), яке очолював губернатор (призначений імператором).
 Королівство ділилося на намісництва (округи, дистрикти).
 На чолі округу стояв староста, якому підпорядковувалися чиновники.
 Соціально-економічним життям керував магістрат (магістрат призначав імперський уряд). У селах
влада належала війтам (старостам) і наглядачам (мандаторам)
 Законодавчим органом краю був Галицький сейм (до нього обирали лише дворянство та верхівку
духовенства).
 На правах окремого округу до Галичини було приєднано Буковину (центр Чернівці). З 1849 року
Буковина стала окремим округом у складі королівства.
 Закарпаття (центр Ужгород) було у складі Піжонського (Братислав ського) намісництва і входило
до складу Угорського королівства. Територія ділилася на жупи (адміністративно-політичні
регіони). Очолювали жупани (призначалися імператором). Вони здійснювали адміністративну,
фінансову, судову і військову владу.
 Ні Королівство Галичини та Лодомерії ні Угорське королів ство не були самостійними державами, а
були адміністративно-територіальними одиницями Австрійської імперії на території якої діяли
австрійські закони.

Чисельність населення та його етнічний склад

 Східна Галичина: 65 % населення — українці (селяни, духовенство, інтелігенція) 20 % — поляки
(шляхта) 10 % — євреї (купці, ремісники, лихварі) 5 % — інші національності
 Буковина: Більшість населення складали українці, (переважно селяни). Панівне становите займають
румуни (бояри)
 Закарпаття: Більшість населення складали українці (селяни ). Панівне становище займають угорці
(поміщики, ремісники). Також проживали румуни, поляки (купці, ремісники, службовці), німці
(чиновники, службовці).
Становище українського населення
 На території українських земель діяли австрійські закони; державна мова - німецька.
 Українські землі були найвідсталішими австрійськими провінціями (відсутність промисловості і
торгівлі, великих міст, шляхів сполучення, закріпаченість, бідність і неосвітченість українського
населення).
 Українці потерпали від національного і соціального гніту (великі податки, панщина, повне безправ’я
кріпаків, національна дискримінація)
 Реформи Марії-Терезії та Йосипа ІІ сприяли посиленню держави, проте політика наступних
імператорів призвела до поновлення панщини і зростання селянських повинностей

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

 Західна Україна була відсталим аграрним краєм і виконувала роль аграрно-сировинного
придатку промислово розвинутих регіонів Австрійської імперії.
 Сільське господарство: панування екстенсивного землеробства; застаріла техніка; малоземелля та
безземелля селян; селянські повинності (кріпацтво, панщина, чинш, військова служба 14 років);
розвиток садівництва, виноградарства, тваринництва, лісозаготівлі, монополія поміщиків на млин;
проблема сервітутів (ліси і пасовища за користування якими селяни мусили сплачувати визначену
поміщиками плату); шарварки (державна повинність кріпаків щодо будівництва і ремонту доріг )…
 Екстенсивне землеробство – це система господарювання, при якій збільшення продукції досягається
лише при розширенні посівних площ.
 Інтенсивне землеробство – це система господарювання, при якій збільшення продукції досягається
шляхом удосконалення праці та техніки.
 Промисловість: промисловість розвивалася слабо; у промисловості було задіяне лише 2% населення;
переважання мануфактур (ручної праці); 30-40 рр. ХІХ ст. почався промисловий переворот;
найактивніше розвивалася нафтовидобувна та лісопереробна промисловість; панування іноземного
капіталу (власниками промислових підприємств були іноземці); занепад традиційних галузей
виробництва: текстильної та шкіряної; встановлено найдовший в імперії робочий день (14-16 годин)
при найнижчому рівні зарплат.
 Торгівля: Західна Україна експортувала деревину (ліс), сільськогосподарську продукцію, вовну,
тканини; імпортували все необхідне, (імпорт переважав у 10 разів).

АНТИФЕОДАЛЬНА БОРОТЬБА

  Форми антифеодальної боротьби: скарги, виступи, знищення посівів, саботаж, повстання, відмова
від сплати податків, вирубування лісів, підпали пан сяких садиб; розправи з поміщиками (дідичами
збройні виступи.
 1810-1825 рр. – великий розмах руху опришків на Закарпатті, Буковині, Галичині
 найбільші селянські повстання: 1843 - 1844 рр. – повстання під проводом Лук'яна Кобилиці на
Буковині: селяни 22 громад самочинно оголосили ліси, пасовища своєю власністю, відмовилися
виконувати поміщицькі повинності, встановили самоуправління. Повстання було придушено за
допомогою трьох рот солдат, 240 учасників заарештовано і покарано. 1848 р. - вийшовши із тюрми
Л.Кобилиця і знову очолив повстання. Селяни обрали його до парламенту, він рішуче виступав
проти абсолютизму і кріпосництва. Після розправи над повстанцями у 1848 році пішов у гори і
продовжував боротьбу до 1850 року (був заарештований, у 1851 році помер, повстання поступово
припинилося ;
 1831 р. відбулися «холерні бунти» в Закарпатті.
 «Холерні бунти» – це виступи селян Закарпаття, пов’язані з епідемією холери;
 20-30-ті рр. ХІХ ст. набув поширення рух опришків під керівництвом Мирона Штолюка.

УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ

 австрійська влада використовувала український рух як противагу польському та угорському;
 значний вплив на українців Галичини, Буковини та Закарпаття мала Наддніпрянська Україна;
 лідерство в національному відродженні мало греко-католицьке духовенство;
 1808 р. - греко-католицьке духовенство домоглося відновлення Галицької митрополії. У її складі
було три єпископства: Львівське, Перемишльське, Холмське
 Місто Перемишль стає центром першої хвилі національного відродження
 1816 р. Михайло Левицький, Іван Могильницький у місті Перемишлі заснували освітнє Товариство
греко-католицьких священників, яке мало на меті поширення релігійної літератури українською
мовою.
 20-30-ті pp. XIX ст. діє Перемишльський культурно-освітній гурток на чолі з єпископом Іваном
Снігурським. Учасники гуртка збирали і пропагували історичні матеріали, усну народну творчість,
необхідність розширення мережі початкових шкіл
 З'явилися перші граматики української мови: 1822р. – Граматика Івана Могильницького, 1830 p.-
Граматика Михайла Лучкая із Закарпаття, 1833 р. – Граматика Йосипа Лозинського, 1834 р. -
Граматика Йосипа Левицького
 Видано перші збірки народної творчості: 1833р. - «Пісні польські і руські люду галицького»
Вацлава Залеського, 1835 р. - «Руське весілля» Йосипа Лозинського; «Буквар» священника із
Закарпаття Олександра Духновича
 Опубліковано українською мовою головний збірник християнської моралі «Катехізис» священниками
із Закарпаття Іваном Куткою та Василем Довговичем
 1833 - 1837 pp. діяв демократично-просвітницький гурток «Руська трійця» (М.Шашкевич,
І.Вагилевич, Я.Головацький). Своє завдання вбачали у тому щоб за допомогою друкованого слова
та літературної творчості рідною мовою «підняти дух народний, просвітити народ», пропагувати ідеї
відродження української нації та української культури.
 Діяльність «Руської трійці»: 1836 р. - Іван Вагилевич переклав українською мовою «Слово о полку
Ігоревім» (це був перший переклад в українській літературі); 1836р. - М.Шашкевич підготував до
друку «Читанку для діточок в народних училах руських» (надрукована була у 1850 році уже після
смерті Шашкевича)
 1837 р. гурток видав у Будапешті альманах «Русалка Дністровая» українською мовою. В ній
друкували народні пісні, думи, перекази, історичні документи, звеличували боротьбу українського
народу за своє визволення,... Перша україномовна книга, видана на Західній Україні (конфіскований
владою у м. Будапешт).
 1846 p. - у журналі «Щорічник з слов'янської літератури, мистецтва і науки», що видавався німецькою
мовою була надрукована стаття «Становище русинів у Галичині» (автор Гаврило Русин - псевдонім
Якова Головацького), де йшлося про соціальний і національний гніт українців у Галичині
 1846-1847 pp. - у Відні у двох томах було видано альманах «Вінок русинам на обжинки» (упорядник
Я.Головацький)
 1848 р. - «Слово перестороги» (автор священник Василь Подолинський, який першим у Східній
Галичині пропагував політичну незалежність України, як демократичної республіки, чи то самостійної
чи то у федерації з іншими)

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ 1848-1849 рр. В АВСТРІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

 1848-1849 рр. у Франції, Італії, Німеччині та Австрії відбулися революції. Ці події увійшли в

історію під назвою «весна народів»(не лише тому що революції розпочалися навесні, а й тому що
були надією народів на національне і соціальне відродження). Революції зазнали поразки.
 Революція – швидка зміна політичного, економічного та соціального ладу здебільшого насильницьким
шляхом.
Хід революційних подій
 15 березня 1848 р. австрійський імператор Фердинанд проголосив Конституцію. Влада імператора
обмежувалася парламентом – рейхстагом.
 У квітні 1848 р. скасовано панщину в Галичині (раніше, ніж у решті провінцій), проте за
поміщиками залишалися сервітути .
 На Буковині панщину скасували у серпні 1848 р.
 на Закарпатті вона фактично проіснувала ще 5 років – до 1853.
 Сервітути - право користуватися чужою власністю; на правах сервітуту селяни користувалися
спільно з поміщиками лісами, луками, пасовиськами і платили за це.
 У квітні 1848 р. поляки Галичини організували у Львові Центральну раду народову (ЦРН), з метою
відновити Польську державу. Поляки визнавали за українцями Галичини гілку українського народу.
 Під впливом ЦРН створюється у 1848 р. «Руський собор» – організація полонізованої української
шляхти, яка підтримувала поляків. До складу «Руського собору» входив І. Вагилевич (припинила своє
існування у листопаді 1848 року)
 У травні 1848 р. у Львові створено першу українську політичну організацію Галичини – Головну
Руську Раду (ГРР), яку очолили Г.Яхимович, а потім і М.Куземський. (Проіснувала до 1851 року).
Метою ГРР було поділ Галичини на Західну (польську) та Східну (українську); запровадження
української мови в освіті та державному діловодстві, рівноправ’я з поляками…
 1848-1852 рр. - ГРР видавала першу україномовну газету «Зоря Галицька»,
 Жовтень 1848 року засновано товариство для просвітньої та літературно-видавничої справи
«Галицько-Руська матиця».
 У червні 1848 р. створюються озброєні загони поляків та українців (стрільці)
 У червні 1848 р. відбувся Слов'янський з'їзд (конгрес) у Празі; у його роботі брали участь
представники ГРР, ЦРН та Руського собору. На з'їзді було вироблено програмний документ «Вимоги
українців у Галичині» та прийнято рішення про рівноправність українських земель, рівноправність
усіх національностей і віросповідань, створення спільної українсько-польської гвардії та керівних
органів. Рішення залишилися лише на папері
 Липень 1848 р. - розпочав роботу австрійський парламент - рейстаг, до якого входило 39 українців із
383 депутатів. Одним із депутатів був Л.Кобилиця. Українці домагалися розглянути питання про
національно-територіальний поділ Галичини на Східну (українську) та Західну (польську). Але
невдало.
 У жовтні 1848 р. - відбувся перший з'їзд діячів культури і науки – Собор руських учених у
Львові, на якому утверджено єдину граматику української мови, висунуто вимогу впровадження рідної
мови в усіх школах
 У жовтні 1848 р. у Львівському університеті (1784 р. – відновлено діяльність Львівського університету
замість закритої єзуїтської академії) відкрито кафедру української мови та літератури (перший
завідуючий - Я.Головацький).
 1-2 листопада 1848 р. відбулося збройне повстання у Львові, у відповідь на жовтневі події у Відні.
Було повстання придушене австрійськими військами. 10 січня 1849 року всю Галичину було оголошено
у стані облоги
 У березні 1849 р. імператор розпустив парламент та скасував Конституцію разом із
демократичними правами та свободами.
 Листопад 1848 - квітень 1850 рр. - друге селянське повстання на Буковині на чолі із Л. Кобилицею.
 Революція зазнала поразки. Результати й наслідки : скасування панщини; визнання існування в
Галичини українського народу із власними національними потребами; уперше західні українці
сформулювали свої політичні програми; уперше західні українці отримали досвід парламентської
діяльності; Головна руська рада стала першою українською політичною організацією, яка проіснувала з
1848 р. до 1851 р.
 1851 р. - повністю відновлено абсолютизм
 1867 р. - австрійський уряд надав право на самоврядування Угорщині та віддав їй Закарпаття

Культура України кінця 18 - першої половини 19 ст.

 Фактори, які виливали на розвиток української культури: відсутність власної держави -

українські землі були поділені між двома державами: Росією та Австрією, антиукраїнська політика
Російської та Австрійської імперій гальмувала культурний розвиток України, російський уряд ввів
цензуру на видання літератури українською мовою, українська культура розвивалася як єдине ціле, як
культура українського народу, із середовища народу вийшли талановиті вчені, які працювали в різних
галузях науки і мистецтва, з народу вийшов відомий діяч культури Т. Г. Шевченко, який підніс
українську мову і літературу до найвищого рівня досконалості, об'єктом критики стала українська
мова, поширювалися думки, що вона є діалектом російської або польської мов, ряд українських
учених вважати українську мову самобутньою, рівноправною серед інших слов'янських мов
 Цензура - нагляд за друкованими виданнями для недопущення публікації небажаної, з точки зору даної
держави, інформації
 Основні напрямки: класицизм, романтизм
Розвиток освіти
 Російська імперія:
 царизм проводив антиукраїнську політику. Цій меті підпорядковувалася мережа освітніх закладів.
 1803 р. видано "Попередні правила народної освіти".'
 1804 р. було видано "Статут університетів" та "Статут навчальних закладів, підвідомчих
університетам" - Згідно з цими документами в Україні діяли чотири типи навчальних закладів.
 Парафіяльні — для дітей найнижчих станів. їх відкривали при церковних парафіях і вони були по-
чатковими. Навчання тривало 4—6 місяців у селах і до одного року в містах. Дітей навчали чигати,
писати, елементарних арифметичних дій, основ православної релігії. Навчання проводилося
російською, мовою. У деяких селах діяли дяківські школи, які утримуватися на кошти батьків, діти у
них навчатися українською мовою, читати буквар, часослов і псалтир, співати церковних пісень.
 Навчальні заклади Волинської, Київської, Подільської губерній було віднесено до Віленеького
навчального округу і викладання велось польською мовою. Після поразки повстання 1830—1831 рр.
тут було запроваджено навчання російською мовою:
 Для початкових шкіл характерна: нестача підручників; нестача приміщень; низька матеріальна
забезпеченість. Працювало лише 1300 початкових шкіл, у яких навчаюся 67 тис. учнів. Більшість
населення України було неписьменним.
 1804 р. Було видано спеціальний указ, що забороняв навчання українською мовою.
 Повітові училища — це дво- і трикласні училища для дворян, купців, урядових службовців,
ремісників. Розвиток ринкових відносин вимагав розширення мережі професійних закладів.
 1804 р. У Чернігові було відкрито перше в Україні ремісниче училище; у Полтаві — училище для
підготовки службовців державних установ. 1827 р. Школа часописів у Полтаві. В Одесі у 1807 році
відкрили садівниче училище, у Харкові — землеробне училище, у Кременці трирічне землемірне
 училище. 1828 р. - школа бджільництва на Чернігівщині у с. ІІальчик Конотопського повіту. її
засновник Петро Прокопович. Він у 1814 р. першим у світі сконструював рамковий вулик, який дав
змогу збирати мед без попереднього знищення бджіл, як робилося раніше. 1834 р. - училище
торговельного мореплавства у Херсоні, яке готувало професійних моряків і суднобудівельників. У
Криму при Нікітському ботанічному саду - Магарацьке училище виноробства й садівництва.
 1851 р. поблизу Харкова було відкрито землеробську школу, яка готувала агрономів.
 Австрійська імперія
 На західноукраїнських землях під владою Австрійської імперії діяли трикласні початкові школи, які з
1805 р. перейшли під відання церкви, що супроводжувалося посиленням її контролю над навчальним
процесом і збільшенням кількості релігійних дисциплін. Законом 1813 р. австрійський уряд переклав
будівництво та утримання шкіл на плечі селян.
 Після революції 1848-1849 рр. трикласні початкові школи стали чотирикласними, бо учні вивчати й
основи сільськогосподарських практичних знань у галузі землеробства, садівництва, городництва,
бджільництва і шовківництва. Шкільна освіта зосереджувалася в руках держави. Навчання
проводилося українською мовою. Всього навчаюся лише 14% дітей шкільного віку. У багатьох
містах і селах почали працювати недільні школи-читальні для дорослих. Навчання у них велось
українською мовою. У Галичині їх налічувалося 60. на Закарпатті — 9. у Північній Буковині — 1.
Середні навчальні заклади

 Гімназії. Навчалися діти дворян і чиновників. Навчання платне. Дітей кріпаків не приймали
 3 1828 р. навчання тривало 7 років.
 У той час в Україні було 19 гімназій. Гімназії було відкрито в Одесі (2). Херсоні (2). Києві (2),
Чернігові, Полтаві, Катеринославі та інших містах.
 Приватні пансіонати. Працювали за програмою середніх навчальних закладів.
 Інститути шляхетних дівчат. Здобували освіту доньки дворян, тут вони і виховувалися. Діяли у:
Харкові (з 1812 р.), Полтаві (з 1817 р.), Одесі (з 1829 р.), Керчі (з 1836 р.), Києві (з 1838 р.).
 Проміжне місце між гімназіями й університетами посідати ліцеї: Кременецький на Волині,
заснований у 1805 р., Рішельський в Одесі (заснований у 1817 р.), Ніжинський (заснований у 1820 р.
на кошти братів Безбородьків і перетворений у 1832 р. на гімназію вищих наук).
 1827 р. Було видано указ імператора про заборону допуску в середні і вищі навчальні заклади вихідців
з кріпосних селян.
 На західноукраїнських землях у 40-50-х роках XIX ст. існувало: у Східній Галичині — 8 гімназій, у
Північній Буковині — одна, у Закарпатті — 9.
Вищі навчальні заклали
 1817 р. - закрита Києво-Могилянська академія.

 1805 р. Зусиллями місцевого дворянства на чолі з Василем Каразіним громадським діячем,

економістом, поміщиком-лібералом, було засновано Харківський університет. Першим ректором
університету був І. Рижський. За перше півріччя XIX ст. 56 вихованців Харківського університету
стали професорами і працювали як у Харківському, так і в Київському. Московському, Казанському
університетах. Найвідомішими були: математик М. Остроградський. славіст І. Срезневський,
філолог О. Потебня, історик М. Костомаров.

 1834 р. - у Києві відкрито університет Святого Володимира. Першим ректором університету був
М. Максимович. У 1835 р. склав свої повноваження і працював на викладацькій роботі. Максимович
підготував і видав збірки «Українські народні пісні» - 1834 р., «Збірник українських пісень» -1849 р.
1842 р. - університет Святого Володимира одержав нове приміщення.
 Діяла Київська духовна академія, яку було створено на базі Києво-Могилянської академії у 1819 р,
 На західноукраїнських землях з вищих навчальних закладів працювати: Львівський університет
(1784 р.); з 1817 р. у Львові працювала Реальна (торговельна) академія, 1844 р. — Технічна академія:
 Більшість навчальних предметів викладати польською, німецькою, латинською мовами.
 1817 р. у Львові створено культурно-освітню установу - Оссолінеум (Львівський інститут
Оссолінських). Засновником був М. Оссолінський - польський просвітник, бібліограф,
літературознавець та історик. Інститут мав два відділи, бібліотеку і музей.
 у Закарпатті не було жодного вищого навчального закладу; у Північній Буковині діяв Чернівецький
ліцей, який готував кадри духовенства.
 Наука. Видатні вчені
 Історія: Дмитро Бантиш - Каменський (1788-1850) (Написав чотиритомну "Историю Малой
России", яка вийшла у 1822 р. Зробив першу спробу здійснити наукове дослідження України. Автор
обстоював право України на автономне козацьке самоврядування, але в складі Російської імперії.)
 Михайло Іванович Костомаров (1817 — 1885) український історик, автор відомих праць з історії
України — "Богдан Хмельницький", "Руїна", з історії Росії— "Русская история в жизнеописаниях ее
главнейших деятелей". Відомий і як письменник-романтик. Написав історичні драми: "Сава Чалий",
"Переяславська ніч", видав збірки "Українські балади", "Ветка" . У його творчості — велика любов до
України, до її славного минулого. На сторінках харківського альманаху "Молодик вказував, що писати
твори потрібно, орієнтуючись на інтереси народних мас, уважно вивчати духовну культуру
українського народу, вести народознавчі дослідження.
 Микола Андрійович Маркевич (1804— 1860) Український історик, письменник, народознавець.
Автор праць з історії України, п'ятитомної «Історії Малоросії», яка вийшла у 1842 — 1843 рр.. Автор
висловлювався за державну незалежність України. Зібрав велику колекцію документів з історії
України XVII—XVIII ст. "Мазепа" (1841 р.). Надрукував збірку «Українські мелодії». Т.Г. Шевченко
присвятив йому вірш «М.Маркевичу» («Бандуристе, орле сизий»)
 1820 р. - М.Берлінський «Короткий опис Києва»; 1836 р. - М. Закревський «Опис Києва»
 1841 р. - А. Скальковський «Історія Нової січі» 1852-1855 рр. - Д. Зубрицький «Історія давнього
Галицько-Руського князівства» 1852 р. засновано Київський центральний архів
 Математика. Тимофій Федорович Осиповський (1765—1832) Професор математики Харківського
університету, а з 1813 р. до 1820 р. його ректор. Написав тритомний "Курс математики", який
протягом тривалого часу був основним підручником з математики в усій Російській імперії.
 Михайло Васильович Остроградський (1801-1861) учень Т. Осиповського. видатний український
математик. Започаткував Петербурзьку математичну школу. Написав відомі праці з математичного
аналізу, аналітичної механіки, математики. Його було обрано членом Паризької, Турінської,
Римської й Американської академій наук. Був у тісній дружбі з Т. Шевченком
 Славістка Ізмаїл Срезневський (1812-1880) При Харківському університеті очолював кафедру
слов'янознавства. Автор багатьох праць з історії давньоруської мови. Своїми дослідженнями
намагався спростувати шовіністичну теорію Погодіна (російського славіста), яка заперечувала
існування української мови. Записані на Харківщині. Полтавщині і Катеринославщині пісні, думи та
перекази з власними коментарями опублікував у збірниках "Запорожская старина ".
 Медицина Н. Еллінський - професор Харківського університету. Для студентів-медиків підготував і
опублікував двотомний навчальний посібник з хірургії.
 В. Каравасєв (1811 — 1892) Професор Київського університету, один із засновників його медичного
факультету, зробив значний внесок у розвиток хірургії, основоположник вітчизняної офтальмології
 М.Максимович - природознавець, історик, фольклорист. Підготував працю «Основи ботаніки»
 1812 р.- поблизу Ялти відкрито Нікітський ботанічний сад
Розвиток літератури
 Іван Котляревсякий (1769- 1838) для полтавського театру І. Котляревський написав дві п'єси:
«Наталка-Полтавка» видано у 1838 році та "Москаль-чарівник " - видано у 1841 році.
 Григорій Квітка - Основ'яненко (1778—1843) "Батько нової української прози". Виходець з знатної
козацької старшинської родини, зробив великий внесок у розвиток нової української літератури.
Своєю творчістю він переконав, що українською мовою можна писати й великі високохудожні
прозові твори, романи, повісті, оповідання. Широко відомі його сатиричні твори: "Дворянські вибори",
"Пан Халявський", "Шельменко-денщик", "Сватання на Гончарівці", "Конотопська відьма". 1834 р. у
Харкові Г. Квітка-Основ'яненко видав «Малоросійські оповідання» У своїх багатьох творах правдиво
показав життя народу, дав опис українського села. Т. Шевченко високо оцінив творчість Г. Квітки -
Основ'яненка, написавши поему «До Основ'яненка»
 Петро Гулак-Артемовський (1790-1865) Професор (пізніше ректор) Харківського університету. Він
одночасно — видатний поет, літературознавець, байкар, неперевершений майстер слова, автор вдалих
перекладів з європейських літератур. Свої поетичні та літературні твори публікував на сторінках
журналу "Український вісник". Знаменита його байка "Пан та собака" (1818р.)
 Тарас Шевченко (1814—1861) Великий український поет, художник, мислитель, громадський діяч.
Його "Кобзар" (1840 р.), "Гайдамаки" (1841 р.), "Три літа" (1843 - 1845 рр.), "Сон". Співець
героїчного минулого, Т. Шевченко у своїх творах закликав до боротьби за соціальне і національне
визволення. Т. Шевченко підтримував діяльність передової молоді у недільних школах і для них
наприкінці 1860 р. написав "Буквар південноруський".
 Євген Гребінка (1812-1848) Великий майстер слова, український популярний байкар. Народ любив
його твори "Малоросійські приказки", "Ніжинський полковник Золотаренко". У 1841 р. видав
альманах "Ластівка". - перший збірник, у якому всі українські письменники писали рідною
українською мовою. Високо цінував він Т. Г. Шевченка, допоміг викупити його з неволі, а також
видати "Кобзар".
 Пантелеймон Куліш (1819—1897) письменник, історик, етнограф. Перші його твори з'явилися у 40-
х роках XIX ст. і відіграли значну роль у пробудженні національної самосвідомості українського
народу. Брав активну участь у виданні журналу "Основа". Широко відомий його історичний твір
"Історія возз'єднання Русі". П. Куліш талановитий письменник, написав поеми ''Куліш у пеклі",
"Україна", роман "Чорна рада". П. Куліш дбав про розвиток української мови, впровадив нову
систему передання української мови на письмі — «кулішівку» здійснив переклад Біблії українською
мовою.
Театр
 В Україні на початку XIX ст.. діяли російські професійні театри: 1805 р. - у Києві, 1810 p.- у Полтаві,
1812 р. - у Харкові.
 У Полтаві, великою популярністю користувався український театр, на сцені якого виступала
акторська трупа під керівництвом І. Котляревського. У 1819 р. тут було поставлено "Наталку-
Полтавку" та "Москаля-чарівника".
 Першу українську театральну трупу організував Г. Квітка-Основ'яненко. Він директор і режисер
Харківського професійного театру.
 Існував аматорський театр у селі Кибинці керівником і режисером якого був батько М. Гоголя —
В. Гоголь-Яновський
 Для українського театру Т. Шевченко написав драму " Назap Стодоля" (1843 р.)
 У поміщицьких маєтках діяли домашні театри, в яких грали кріпаки. Найвідоміші кріпацькі театри в
с. Кибинці на Полтавщині у маєтку Д. Трощинського: с. Качанівці на Чернігівщині у поміщика
Г. Тарновського.
 Актори М.ІЦепкін. К. Соленик
 Великий російський актор М. Щепкін розпочинав театральну кар'єру кріпаком.
 І. Котляревський став ініціатором викупу його з неволі. М. Щепкін прекрасно грав роль Виборного у
"Наталці-Полтавці" і Чупруна в "Москалі-чарівнику"
 На західноукраїнських землях перші аматорські трупи виникли напередодні революції 1848 —
1849 pp. Вони ставили п'єси І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, а також місцевих авторів —
М. Устияновича, С. Петрушевича, О. Духновича.
Музика

 У музичному мистецтві продовжували жити культурні традиції минулого, які дбайливо зберігали
кобзарі, бандуристи, лірники. Найвидатніші: Остап Вересай, Іван Крюковський, Андрій Шут ,
Ф.Гриценко (Холодний). У піснях, переказах, легендах, думах вони продовжували оспівувати
героїчне минуле, боротьбу за соціальне і національне визволення.
 Осередками розвитку музичної культури були духовні навчальні заради, гімназії, приватні пансіони,
університети, в яких багато уваги приділяли вивченню нотної грамоти і теорії музики.
 Було випущено перші фольклорні збірники: М. Цертелєва "Досвід збирання старовинних
малоросійських пісень"; М. Максимовича "Малоросійські пісні"; на західноукраїнських землях
фольклорним виданням був збірник "Русалка Дністрова", що надрукувала "Руська трійця"; учасник
польського визвольного руху в Галичині Жегота Паулі на основі власних записів видав збірник
українських пісень.
 У Наддніпрянщині з'явилися перші музичні товариства, які проводили концертну діяльність:
Філармонічне товариство в Одесі (1842 p.); Симфонічне товариство аматорів музики та співу в
Києві (1848р.).
 Київський педагог і композитор Й. Витвицький написав варіації на теми народної пісні "Зібралися
всі бурлаки". Почався розвиток української симфонічної музики. 1809 р. в Одесі з нагоди відкриття
театру зі своєю симфонією, побудованою на українських народних піснях, виступив М. Овсянико-
Куликовський,
 Розвивалося хорове мистецтво. Великого поширення воно набуло па західноукраїнських землях:
хорові самодіяльні та професійні колективи діяли в усіх найбільших містах Галичини, Північної
Буковини, Закарпаття. Вони виконували в основному церковну музику, однак намагалися співати і
народні пісні; найпопулярнішим був перемишлянський хор (керівник чеський музикант Алоїз Нанке);
 1838 р. у Львові було організовано Товариство сприяння музиці.
 великими концертами виступали хори Київської академії, Переяславської семінарії.
 У Галичині плідно працював М. Вербицький - автор 12 оркестрових рапсодій на українські теми,
кількох оперет і багатьох композицій для хору Саме він написав 1863 р. музику до широковідомого
народного гімну "Ще не вмерла Україна", який нині є гімном Української держави.
 1838 р. М. Глінка перебував в Україні, щоб відібрати співаків. Він набрав для капели 19 хлопчиків і
двох дорослих. Серед них був і С Гулак-Артемовський — небіж письменника П. Гулака-
Артемовського, який згодом став родоначальником української національної опери.
Образотворче мистецтво
 В українському живописі був поширений романтичний напрямок.
 Відомі художники. Тарас Шевченко (1814-1861) Його мистецька спадщина налічує понад 830
картин. Дослідники вважають, що майже 300 робіт втрачено. Створив 130 портретів, малював пейзажі,
жанрові картини, прославився як майстер гравюри. Прекрасні його картини "Катерина", "Пожежа в
степу", "У в'язниці". Майстерно виконав малюнки Києво-Печерської лаври. Вершиною майстерності
став автопортрет 1861 року.
 В. Боровиковський - портретист. Іван Сошенко - портрети, пейзажі
 Капітон Павлов (1792- 1 8 5 2 ) Випускник Петербурзької академії художеств, працював викладачем
Ніжинського ліцею та Київського університету, педагогічну роботу поєднував з заняттям живописом.
Працював переважно у портретному жанрі, сприяв своєю творчістю утвердженню реалістичного
напряму в мистецтві. Його відомі твори: автопортрет. "Тесляр", «Хлопчик з голубком».
 Василь Тропінін (1776- 1 8 5 7 ) 30 років буй кріпаком і звільнився з кріпацтва лише у 47 років.
Майстер портретного живопису. Малював портрети селян: виділяв у них риси м'якої вдачі, людяності,
фізичної вроди, працьовитості. Відомі його прекрасні краєвиди мальовничої України.
 А.Мокрицький - портретист. Створив серію портретів видатних людей — М. Гоголя., С. Гребінки.
Розвивав романтичний портрет, що сприяло становленню реалізму в портретному живописі.
СКУЛЬПТУРА
 Києві споруджено пам'ятник князю Володимиру (за проектом В. Демут-Малиновського)
 Іван Мартос (1754— 1835) - автор пам'ятників-надгробків: гетьману К. Розумовському; генерал-
губернаторові П. Рум'янцеву (Київ); пам'ятників городоначальнику Одеси Ришельє
Архітектура
 В архітектурі першої половини XIX ст. утвердився класицим.
 Найвідоміші споруди, збудовані в стилі класицизму: оперний театр в Одесі (архітектор Ж. Тома де
Томон); будинок Київського університету (архітектор В. Беретті); Інститут шляхетних дівчат у Києві
(архітектор В. Беретті).
 А. Меленський. Він спорудив: церкву на Аскольдовій могилі (Т. Шевченко зберіг на одному з своїх
малюнків її вигляд у 1846 р.): ансамбль Контрактової площі на Подолі; пам'ятник на честь поновлення
магдебурзького права в Києві; церкву Різдва Христового (Саме в ній з 6 по 8 травня 1861 р. стояла
труна Т. Шевченка під час перевезення до Канева)
 Розвивалася палацово-паркова архітектура: палац Розумовського у Батурині на Чернігівщині
(архітектор Ч.Камерон); палац Галагана у Сокиринцях на Чернігівщині (архітектор П. Дубровський).
 Невідомі народні майстри створили перлини архітектури, парк "Олександрія" в м. Білій Церкві: парк
"Софіївка" в м. Умані; на Чернігівщині почали створювати Тростянецький дендропарк: у Львові —
Стрийський парк.
 1833 р. у Харкові було зведено дзвіницю Успенського собору (архітектор Васильєв). Побудували її на
честь перемоги над Наполеоном у 1812 р. У Катеринославі було збудовано Преображенський собор
(архітектор А. Захаров). У Львові було збудовано:будинок інституту Оссолінських; оперний театр
архітекторів А. Пахаля і Я. Зальцмана (1837—1838 рр.); ратушу; будинок театру.
Релігійне життя
 не було єдиної церкви. Найвпливовішими були дві християнські церкви: православна — переважно на
Сході та греко-католицька — на заході України. Крім цих двох церков, в Україні, особливо серед
національних меншин, існували інші релігійні конфесії — католицизм, іудаїзм, мусульманство,
протестантизм.
 1831р. - православним повернули Почаївський монастир (забрали у 1721 р.).
 1839 р. - ліквідовано царською владою греко-католицьку церкву на Правобережжі; її включили до
складу Російської православної церкви; ліквідовано Василіянський орден та конфісковано землі