Люблінська унія та її наслідки для українських земель

Люблінська унія 1569 р. стала знаковим явищем в історії України. Вона була зумовлена такими чинниками:

 тривалим досвідом Литовсько-Польських союзів XIV – XV ст. (спільна боротьба проти Тевтонського
ордену, об’єднання зусиль для боротьби проти зростаючої татарської загрози; подолання опозиції в
середовищі литовської та руської еліти; вкорінення ідеї унії у свідомості української політичної верхівки).
 московською загрозою (Литва була у стані перманентної Лівонської війни з Московщиною (1558-1583 рр.),
внаслідок якої опинилася на грані повної державної катастрофи. Литовці відчули, що порятунком стане
порозуміння з Польщею).
 династичними зв’язками (польський король Сигізмунд ІІ Август, не маючи синів і розуміючи, що
політично недалекоглядно покладатись на думку сеймів у визначенні нового правителя, рішуче підтримав
ідею нової унії).
 прагненням української шляхти здобути права, якими користувались польські шляхтичі (не сплачувати
окремі види податків, отримати допомогу в охороні своїх земель від набігів кримських татар тощо).

З польського боку зацікавленість в укладенні унії пояснюється передусім прагненням розширити свої територіальні
володіння, насамперед за рахунок Центральної України з її родючими землями. Литовці вважали, що об`єднання
обох держав має відбутися виключно на федеративній основі. Польська ж сторона, навпаки, наполягала на
безумовній інкорпорації Великого князівства Литовського до складу Польщі.

1 липня 1569 р. було укладено акт, згідно якого Польща і Литва об’єдналися “в одне нерозривне тіло” – нову
федеративну державу “двох народів” Річ Посполиту (з польськ. - республіка). В новій державі встановлювалися
єдиний король, сейм, грошова система, закони, державною релігією проголошувалося католицтво. Велике
князівство Литовське зберігало самостійність державного організму з окремою вищою адміністрацією, власною
скарбницею, військом, судово-правовою системою.

Наслідки Люблінської унії для українських земель:

 Більшість українських земель було об'єднано в межах однієї держави, що сприяло політичному і
культурному згуртуванню українського народу;
 На приєднаних до Польського королівства українських землях було збережено судочинство за
Литовськими статутами 1529 і 1566 рр. та існуючий адміністративний устрій. Зберігалося ведення
діловодства руською мовою
 На українських землях українські князі й шляхта отримали виключне право обіймати посади в місцевих
урядах, незалежно від свого віросповідання;
 Через Польщу на українські землі поширювався західноєвропейський культурний вплив, збільшувалася
кількість навчальних закладів;
 Українські землі залучалися до нових форм соціального і політичного життя: шляхетська демократія,
корпоративна організація суспільства, міське самоврядування тощо;
 Необхідність брати участь у роботі сеймиків, сейму, трибуналу, спілкуватися з польськими урядовцями -
усе це вимагало від української шляхти якомога швидше пристосуватися до нових умов. Це спричиняло її
полонізацію і денаціоналізацію, що, у свою чергу, призвело до втрати українським суспільством своєї
політичної еліти;
 Виникнення на українських землях величезних латифундій польських магнатів, закріпачення селянства,
постійне зростання визиску підневільного населення і безжальна експлуатація природних багатств
України. Українське населення починає зазнавати релігійних і національних утисків.

Адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Речі Посполитої:

Воєводства: Руське (Львів), Белзьке (Белз), Підляське (Дорогочин), Волинське (Луцьк), Брацлавське (Брацлав), Киї
вське (Київ), Подільське (Кам‘янець).

Берестейська церковна унія 1596 р. – об‘єднання католицької (Вселенської) церкви з православною

церквою України та Білорусії, проголошене на церковному соборі в Бересті (Бресті).

Основні умови:
 Прийняття католицької догматики про чистилище, походження Духа Святого від Бога-Отця та Бога-
Сина;
 Визнання зверхності Папи Римського як першоієрарха всієї християнської церкви;
 Збереження православної візантійської обрядовості та юліанського календаря;
 Проведення богослужінь церковнослов‘янською мовою;
 Виборне право на заміщення митрополичої та єпископської кафедр з наступним затвердженням
обраних духовних осіб світською владою;
 Збереження за нижчим духовенством права одружуватися, на відміну від обов‘язкової безшлюбності
(целібату) католицького духовенства;
 Підтвердження східних принципів організації чернечого життя;
 Зрівняння у правах руського духовенства з католицьким у Речі Посполитій: звільнення від сплати
податків, право займати державні посади, надання єпископам прав сенаторів;
 Навчання у школах і семінаріях на україно-білоруських землях повинно проводитися грецькою та
слов‘янською мовами. Підпорядкування братств єпископам.

80-ті роки XVI ст. – поява православних братств – національно-релігійні громадські організації міщан при
православних церквах, що виступали на захист соціально-економічних, релігійних та духовних інтересів
українців:

- 1586 р. – Львівське Успенське братство;

- 1617 р. – Луцьке Хрестоздвиженське братство;

- 1615 р. – Київське Богоявленське братство;

- наприкінці XVI – у першій половині XVII ст. – близько 30 братських шкіл (в Рогатині, Красноставі,
Городку, Галичі, Перемишлі, Любачеві, Дрогобичі та інших містах).
 Люблінська Унія

Після Кревської і Городейської Унії. Польща не відмовилася від ідеї покликання ВК Литовського В 1569 р. в
Любліні було підписано Унію двох держав Литви і Польщі. Нова держава назв. Річ Посполита. Це була
федерація 2-ох держав. Кожна з яких зберігала самостійність.Ці держави мали спільний сейм, сенат,зовнішню
політику, гроші і монарха. Але свій уряд, військо, казну і закони різні.Причини укладення Унії :

 Литва шукала союзників у боротьбі з Московською державою

   Польща такий спосіб планувала захопити всі українські землі
 Литовська і Українська шляхта сподівалася у рівнятися в правах з польською

Наслідки:

Негативні:
- Україна втратила рештки державності
- посилилися всі 3 форми гніту :
1. соціально-економічний(зросли податки, збільшилася панщина, прискорився процес закріпачення селян )
2. національний гніт (заборона укр. Мови, полонізації укр.. населення, поширився процес асиміляції
українського населення)
Асиміляція- це злиття одного народу з іншим через засвоєння його мови і культури втрата своєї мови та
національної свідомості.
3. Релігійний(заборона Православ'я і насадження католицизму, заборона православним обіймати державні
посади
Україну поділено на 6 воєводств: Руське, Белзьке , Подільське, Волинське, Брацлавське, Київське.
Чернігово-Сіверщина ввійде до Речі Посполитої 30-х роках 17 ст. Воєводства ділилися на повіти.
Позитивні :
 Укр. шляхта урівнялася у правах з польською
 Укр. народ розділений раніше кордонами різних держав, тепер опинився складі однієї держави- це
сприяло згуртуванню народу, створення передумови для перетворення його в націю
 пришвидшує процес проникнення в Україну через Польщу передових європейських ідей
 швидке зростання козацтва і перетворення його на самостійну політичну силу.

Проти унії виступав Василь-Костянтин Острозький він був за те, щоб Україна увійшла до Федерації на рівних
правах з Польщею та Литвою.
 Берестейська унія

В 17 ст.в Україні загострився конфлікт між православною та католицькою церквами. Багато людей
бачили вихід у об‘єднанні церкoв. Сподіваючись, що православні одержають однакові права з
католиками. На думку деяких через Унію православна церква підпорядковуючись Папі могла
уникнути зазіхань Московського патріархату. Православні єпископи сподівалися  через унію
позбутися опіки братств відлучити їх від церковних справ.

1596 р. на церковному соборі в місті Бересті відбулося об'єднання церков. А новий напрям
дістав назву Греко-католицизм (Унія) вона підпорядкована Папі Римському.

Богослужіння - таінство залишилося таким як її у православних. Греко-католицьке духовенство як і

католицьке звільнялося від сплати податків. Уніатська шляхта як і католицька могла претендувати на
державні посади.

Наслідком унії став занепад православ'я. Польський король його так і не визнав. Православним
заборонено обирати вищих ієрархів Митрополита і єпископів.

Церковні рухи спричинили піднесення національно культурного життя в Україні. В Українському

суспільстві розгортається літературна суперечка. На захист православ'я виступив Герасим
Смотрицький «Ключ царства небесного…»

Мелетій Смотрицький «Тренос або плаче Церква»

Іван Вишневський «Послання до єпископів»

На захист греко-католицької віри виступили Іпатій Потій (батько унії) другим греко-католицький
митрополит написав твір «Унія»

Отже, "Тренос" розпочинається епіграмою, яка присвячена князям Вишневецьким, де автор прославляє княжий рід.
За епіграмою слідує передмова до читача, в якій М.Смотрицький окреслює задачі і проблеми, що турбують не лише
його, а й весь народ загалом: обґрунтовує проблеми правомірного існування православної церкви, її звичаїв,
обрядів та вчень.Вишенський (прибл. 1545 – прибл. 1621). Через цей алегоричний образ Смотрицький закликав усіх
на боротьбу за справедливість, за щастя, за майбутнє, а хто зрадить, той попаде у немилість. Тому автор звертається
до всіх народів і до всього живого на землі: "Приступіть до мене, усі живі, всі народи, всі жителі землі!" [9,
295].Критиці доктрини католицизму присвячені третій і четвертий розділи "Треносу", саме у третьому розділі
розкривається теологічно-канонічний фундамент папської влади, а в четвертому – описується порочність життєвої
практики римських пап за всю їх історію існування.Друга частина твору (це шість розділів – з п’ятого по десятий)
має суто теологічний зміст і присвячена догматично-обрядовим питанням – походженням святого Духа,
чистилище, причастя, шанування святих тощо.І завершується "Тренос" "Катехізисом", в якому підсумовано все
вище сказане самим автором, а саме звертається увага на віру. Тут у М.Смотрицького прослідковується нова
концепція бачення історичного процесу. За нею не походження, не станова належність, яка була дана Богом,
відповідно до поглядів, які панували до того, і навіть не конфесійна належність об’єднує людей в державність. "Не
віра робить русинарусином, литвина литвином, а народження і кров руська, польська, литовська"Загалом у
"Треносі" "… сучасна Україна ніби оживає і невимовно тужними плаче словами, промовляючи до дітей своїх, що
покинули нещасну матір, Церкву Православну, на сором, на ганьбу та поневірення" [3, 139].У першому і другому
розділах через образ церкви-матері та голосіння, які були притаманні українському народові у часи горя і
лихоліття, полеміст описує зраду синів православної церкви. Взагалі, образ церкви-матері до М.Смотрицького
використовували у своїх працях такі письменники-полемісти, як Герасим Смотрицький (?–1594), Клірик
Острозький (кінець XVI – початок XVII ст.), Іван

Посоання до єпископів складається з двох частин, має чітку композиційну будову. Перша частина —
викриття нечестивого життя єпископів, друга — полеміка з уніатами та католиками.
 Питання об’єднання церков, проблема різниці між католицькою і православною церквами набували
в той час не тільки релігійного, але й політичного забарвлення, оскільки через релігійний вплив
відбувалося підкорення політичне та культурне.