1.

Шлях та причини входження українських земель до складу Великого

князівства Литовського.
Литовське князівство виникло в XIII (13) ст. Набираючи потужності, воно
скористалося ослабленням сусідніх земель, передусім українських і
білоруських, й почало збільшувати за їхній рахунок власні території. В 1321
році литовський князь Гедимін в битві на річці Ірпінь розбиває об'єднану
армію руських князів, після чого завойовує Київ, Переяслав, Білгород та
інші ослаблені монгольською навалою міста, які змушені визнати його
верховну владу. Тим не менш, до 1362 ( битва на Синіх Водах) зберігається
виплата данини Золотій Орді.
1323 року помирають останні законні спадкоємці роду Романовичів —
Андрій та Лев Юрійовичі. Це призводить до того що «галицька
спадщина» переходить за вибором тамтешніх бояр у руки Болеслава
Тройденовича.
1340 р. Болеслава було отруєно, а на княжий стіл запрошено Любарта
Ґедиміновича, хрещеного під іменем Дмитрій. Реально влада Любарта-
Дмитрія обмежувалася Волинню, а столиця містилася в Луцьку.
У цей час ослаблені боротьбою з монголами та внутрішніми
негараздами Руські землі потрапили у поле зору династії Гедиміновичів. За
князя Ольгерда 1362 року до ВКЛ приєднується Київське князівство. Це
було дуже дивне об'єднання, у якому руське (українське та білоруське)
населення та землі становили абсолютну більшість (80 %), тому влада Литви
не була репресивною.
Отже, можна виділити такі особливості статусу українських земель у складі
ВКЛ:
 приєднання відбувалося переважно мирним шляхом через бажання князівств
позбутися монгольського ярма;
 система управління залишалася незмінною: руські князі сплачували щорічну
данину та надавали збройну допомогу;
 руська мова стала державною;
 православна церква зберігала панівне становище;
 збереглося руське законодавство;
 литовці приєднувалися династичними шлюбами з українцями;
 панувала українська культура.

2. Люблінська унія та становлення ранньомодерної української

ідентичності.
Люблінська унія – угода про об'єднання Польського королівства з
Великим князівством Литовським в єдину федерацію – Річ Посполиту
(Республіка). Рішення ухвалили 1 липня 1569 року в місті Люблін на
спільному сеймі двох держав.
 У 60-х роках ХVI 16 століття Велике князівство Литовське (далі – ВКЛ)
послабило свій вплив через поразку у війні з Московською державою.
Унаслідок цього Литва ще й втратила значну частину своїх земель. Тому
литовці вирішили попросити воєнної допомоги в Польщі.

Тим часом польські магнати довгий час прагнули отримати українські землі.
Тому вони скористалися ослабленням Литви, щоб реалізувати свої плани на
східнослов'янські землі.

Люблінська унія була важливою історичною подією, яка мала суперечливі

наслідки для долі України.
Негативні наслідки:
 український народ зазнав закріпачення й тяжкого феодального
гноблення; 
 насаджувався католицизм;
 український народ втрачав свою політичну верхівку, яка полонізувалася
та переходила до католицької віри. 
До позитивних наслідків унії можна віднести:
 зближення українських земель із західноєвропейською культурою: через
Польщу до України потрапляли ідеї Відродження, Реформації та
Контрреформації;
 поширювалася західноєвропейська система освіти: українці навчалися в
європейських університетах, прилучалися там до західноєвропейських
наукових і художніх ідей, збагачували ними рідну культуру;
 могутнє піднесення культурно-просвітницького руху, що сприяв зародженню
та розвитку української національної самосвідомості;
Утворення 6 воєводств на українських землях : Руське, Подільське, Київське,
Волинське, Брацлавське, Белзьке.

3. Церква та соціум в ранньомодерній Україні XIV-XV.

У культурному розвитку України XIV–XV ст. відбувалися неоднозначні,
суперечливі процеси, обумовлені різними історичними чинниками.
Стримуючими культурний процес чинниками стали: падіння
Візантійської імперії, що позбавило православ'я зовнішньої опори;
відсутність власної державності; наступ католицької церкви; татарські
напади.
Проте зникнення візантійського впливу спричинило початок активного
засвоєння, на ґрунті києво-руської духовності, надбань
західноєвропейської культури. Піднесенню української культури
сприяли: технічний прогрес; виникнення друкарства; розвиток в Україні
гуманістичної думки під впливом європейського Відродження.

4. Православні братства та їх роль в ранньомодерній українській

культурі
 Братства - це світські організації при церквах, які відстоювали релігійні,
політичні, національні, культурні права українців. Їм належать великі заслуги у
справі збереження української православної традиції, у становленні
громадянського суспільства, його етнонаціональної консолідації, у підвищенні
рівня освіти та культури. Об’єднуючи освічених міщан та шляхтичів, братства
розуміли необхідність розвитку української науки й літератури і залучали до
своїх установ діячів культури з різних частин України. 
Найстарішим і найвпливовішим було Львівське Успенське братство, розквіт
діяльності якого припадає на 80-і р. XVI ст. Від 1585 р. його покровителем став
князь К. Острозький.
Найсприятливіші умови для розвитку української освіти створилися в Києві,
оскільки школи тут були під захистом козаків. Школа перебувала під
постійною опікою видатних політичних і культурних діячів України - Петра
Сагайдачного, Петра Могили, Івана Борецького, Смотрицького та інших
просвітителів.
Братства великого значення надавали вихованню, формуванню моральних
засад. Братчики не допускали сварок, для всіх були обов’язкові дотримання
дисципліни, повага та пошана до старших, чесність та люб’язність. При
братствах працювали друкарні, де випускали підручники, різноманітну
літературу.

5. Культурна політика князя Василія Костянтина Острозького.

Острозька академія та її спадщина.
6. Складний шлях до унії: Берестейська церковна унія та її результати.
Берестейська унія була укладена в 1596 році. Ініціаторами укладення унії
вважаються єпископи: Г. Балабан, К. Терлецький, І. Потій, Д. Зборуйський та Л.
Пельчинський.
Причини укладення унії:

 прагнення католицької церкви розширити свій вплив і підпорядкувати

православних папі римському;
 Річ Посполита вважала єдину віру чинником, що укріплює державу, і
розцінювала унію як перехідний етап до чистого католицизму;
 православні духовенство і знать намагалися позбавитися нерівноправності з
католиками, посилити свої позиції, досягти зближення із
західноєвропейською культурою.
В результаті Берестейської унії (1596 р.): 

 було утворено Українську греко-католицьку церкву завдяки

об’єднанню православної і католицької церкви;
 українська церква зберігала східний обряд, церковно-слов’янську літургійну
мову, право заміщення духовних посад, вживання старого календаря, право
нижчого духовенства одружуватись;
 визнавалася зверхність римського папи як першоієрарха всієї християнської
церкви та було прийнято учення католицької церкви;
 православне духівництво, шляхта та міщани зрівнювались у правах з
католиками, українським єпископам були обіцяні місця в сенаті. Уніатським
митрополитом собор затвердив Михайла Рогозу.
 Однак не все духовенство та українське суспільство погодилося на унію.
Простий люд, інколи й шляхта виступали на захист православної віри.
Найбільший опір чинили міщани Львова і Києва. Проти унії також рішуче
виступало Запорізьке козацтво.
Берестейська церковна унія 1596 р. призвела до боротьби православних із
греко-католиками, що в свою чергу призвело до загострення релігійних
суперечностей в українському суспільстві.