Українські землі у складі Речі Посполитої в другій

половині XVI ст.

Люблінська унія 1569 р.
Передумови:
*втрата політичної самостійності України;
*експансія (загарбання) укр. територій Литвою, Польщею, Московією;
*напади Кримського ханства на українські землі.
Причини:
литовська сторона
1. послаблення Литви через війни з Московією наприкінці XV – на початку
XVI ст.;
2. втрата значної частини литовської території через поразки в Лівонській
війні з Московією (1558-1583 рр.);
3. бажання литовської шляхти мати рівні права з польською.
польська сторона
1. сподівання польської шляхти розширити свої землі за рахунок укр.
земель.
українська сторона
1. потреба оборони від турків і татар;
2. можливість мати рівні права з поляками.
10 січня – 1 липня 1569 р. – люблінський сейм (парламент).
Сигізмунд ІІ Август оголошує універсал (указ) про відібрання в
Литви та приєднання до Польщі укр. земель – Волині і Підляшшя. Згодом
видає ще один універсал про приєднання до Польщі Київщини й
Брацлавщини.
1 липня 1569 р. – Люблінська унія (угода про об’єднання
Польського королівства із Великим князівством Литовським в одну
федеративну державу – Річ Посполиту («спільна справа») – республіка.
Інкорпорація – приєднання однієї держави до складу іншої.
(Умови ) Зміст:
1. федеративна держава, глава держави – король;
2. спільні сейм, казна, монета;
3. спільна зовнішня політика;
4. ліквідація кордонів;
5. шляхта зрівнювалася в правах і отримувала право на володіння маєтками по
всій території держави;
5. ВКЛ зберегло певну автономію – власні закони, суди, місцеве управління;
6. українські землі, які належали Литві переходили під владу Польщі.
 Наслідки:
*більшість українських земель опинилися під владою однієї держави;
*на приєднаних до Польського королівства українських землях збережено
судочинство на основі Литовських статутів;
*об’єднання сприяло розвитку економіки, пожвавилася внутрішня
торгівля, збільшилася кількість ярмарків (центри розвитку торгівлі – міста);
*посилився вплив західноєвропейської культури на українські землі;
*українці опинилися під владою кріпосницької і католицької Польщі
(становище українців різко погіршилося) – поширилися фільварки);
*поширюється католицизм, почався наступ на православ’я;
*примусово насаджується польська культура, мова, освіта (політика
полонізації);
*литовська шляхта урівнювалася в правах з польською (виборна монархія зі
шляхетською демократією);
*неспроможність захистити землі від турків і татар;
*полонізація та денаціоналізація української політичної еліти
(ополячування шляхти, магнатів, князів);
*збільшення податків і повинностей для українських селян і міщан;
*поширення на українських землях діяльності ордену єзуїтів (створення
єзуїтських колегіумів).
В Польщі на українських землях постало 6 воєводств: 1. Волинське
(Луцьк); 2. Руське (Львів); 3. Белзьке (Белз); 4. Подільське (Кам'янець); 5.
Київське (Київ); 6. Брацлавське (Брацлав). З 1618 р. – Чернігівське.
Воєводства – повіти.
Руське: воєводство – земля – повіт.
Воєводство – адміністративно-територіальна одиниця у Великому князівстві
Литовському та Польщі у XV – XVIII ст.
Були впроваджені шляхетські гродські, земські і підкоморські суди.
Люблінська унія – пришвидшення ополячення, закріпачення,
окатоличення.

Релігійне життя в XVI ст.

Реформація – релігійно-суспільний, політичний рух у XVI ст.,
спрямований проти католицької церкви, на реформування (оновлення)
католицької церкви.
Учасники Реформації виступали:
*проти надмірного втручання католицької церкви в усіх сферах життя;
*за зменшення впливу церкви й духовенства, за здешевлення церкви.
Реформаційний рух започаткував основи третьої гілки християнської
релігії (крім католицизму і православ’я) – протестантизму.
Протестантизм: лютеранство, анабаптизм, пресвітеріанство, кальвінізм,
социніанство.
Протестантизм не набув поширення серед українців, залишившись
«панською вірою», селяни не сприймали нову віру. Українська шляхта,
прагнучи розширення своєї влади, здебільшого обирала католицизм.
Найважливішим здобутком Реформації на укр. землях був переклад
Святого Письма староукраїнською мовою. Найвідомішим із них є
Пересопницьке Євангеліє 1556-1561 рр. (писане). Переклав архімандрит
Григорій, орнаментальне оздоблення – Федуск із Самбора.
1556-1561 рр. – створення Пересопницького
Євангелія
Вплив Реформації на православ'я:
*переклад Святого Письма;
*вплив парафіяльної громади на церкву реалізувався в діяльності братств.
В XVI ст. починається Контрреформація (наступ католицької церкви
на своїх противників)
Контрреформація – оновлення та реформування католицької церкви, боротьба
проти протестантів та православних.
Напрямки діяльності:
1. із 1569 р. на укр. землях діяв орден єзуїтів (прихильники католицизму)
1534 р. – заснування ордену («Товариство Ісуса»), затверджений Папою
Римським у 1540 р.;
2. від 1570-х рр. сформувалась мережа єзуїтських колегіумів (навчальних
закладів на основі католицького віровчення – Львів, Кам'янець, Луцьк,
Вінниця). Єзуїти мали державну підтримку у боротьбі з православними
(схизматиками);
3. поширювались ідеї об'єднання (унії) православної та католицької
церков.
Становище православної церкви:
*Люблінська унія; *малоосвіченість православних священиків;
*постійне порушення прав церкви, призначення на посади єпископів замість
виборності;
*православні святині занепадали, нищилося церковне майно.
*зовнішні обставини:
1453 р. – Константинополь захоплений турками (не було захисту православ'я зі
сторони патріарха);
У 1589 р. проголошена Московська патріархія, яка прагнула підкорити собі
православну церкву (митрополію) Литви й України (хоча у XVI ст. Київська
православна митрополія за церковним каноном підпорядковувалася
Конвтантинопольському патріарху).
 Засобом для порятунку православ’я в Речі Посполитій було
утворення церковних братств.
Братства – національно-релігійні громадські об'єднання міщан при
православних церквах України в XVI-XVII ст.
Причини виникнення православних братств:
*кризова ситуація в православ'ї; *загроза масового окатоличення православних
українців; *утиски православного населення Речі Посполитої; *вплив
протестантських ідей.
Поштовхом до розгортання в XVI ст. братського руху на українських
землях було поширення ідей Реформації та Контрреформації.
Діяльність братств:
*захист православної віри (допомога церквам книжками, іконами, свічками);
*протистояння наступу католицизму;
*розповсюдження православної літератури;
*займалися просвітницькою діяльністю;
*контроль над духовенством (православним).
Братства:
1586 р. – Львівське Успенське братство
1615 р. – Київське Богоявленське братство
1617 р.- Луцьке Хрестовоздвиженське братство
1586 р. – Львівське братство першим отримало право ставропігії (право
підпорядковуватися не єпископам (місцевій ієрархії), а безпосередньо
константинопольському патріархові). На базі львівського братства виникає
перша братська школа 1586 р.
1586 р. – утворення першої братської (слов'яно-
греко-латинської) школи в м. Львів

Берестейська церковна унія

1596 р. –Берестейська церковна унія: утворення
Української греко-католицької церкви (УГКЦ)
Берестейська унія – об'єднання католицької та української православної церкви
в греко-католицьку (уніатську).
Українська греко-католицька церква (УГКЦ) –
церква, утворена внаслідок об'єднання Київської митрополії з
католицькою церквою на соборі в Бересті 1596 р. Підпорядковується Папі
Римському, визнає всі догмати католицизму та зберігає православну
обрядовість.
Причини унії:
зі сторони поляків:
1) католицька церква прагнула розширити свій вплив на православних,
підпорядкувати їх Папі Римському;
2) єдина церква мала укріпити Річ Посполиту, унію тлумачили як початок
навернення до католицизму;
3) прагнення польської влади уніфікувати соціально-релігійне життя в країні.
зі сторони українців:
3) кризова ситуація в православній церкві, необхідність захисту східного
обряду;
4) зазіхання Московії на київську митрополію;
5) вище православне духовенство сподівалось позбавитись контролю братств;
6) православне духовенство і знать прагнули рівноправності з католиками,
посилити свої позиції.
Щоб пришвидшити втілення унії в життя двоє православних єпископів
Іпатій Потій («батько унії») та Кирило Терлецький у 1595 р. вирушили до
Папи Римського. Вони домагалися визнання Папою свого верховенства
над київською православною митрополією.
«Згадані 2 єпископи прийшли в грецькому одязі, що його носять в їхніх країнах»
В.К. Острозький назвав цих єпископів «вовками в овечій шкурі», тому що вони
зрадили свою віру і закликав населення протестувати.
8 жовтня 1596 р. - 2 собори в м. Бересті (Брест):
Зміст унії:
1. утворилась греко-католицька (уніатська) церква
2. за унією більшість ієрархів київської митрополії на чолі з Михайлом Рогозою
вийшли з-під канонічної підлеглості константинопольського патріарха і
приєнались до римо-католицької церкви;
3. церква зберігала православні обряди, свята, таїнства, особливості
храмового будівництва, іконопису, церковнослов'янську мову, право на
одруження білого духовенства, але визнано деякі віровчення (догмати)
католицизму;
4. греко-католицьке духовенство зрівнялось в правах із католицьким,
звільнялось від сплати податків;
5. шляхтичі та міщани, які прийняли унію, отримали право обіймати посади в
державних і міських органах управління.
За Проти
Іпатій Потій (єпископ) Василь.Конст. Острозький
Кирило Терлецький Гедеон Балабан
Михайло Рогоза Михайло Копистенський
Петро Скарга (єзуїт) Герасим Смотрицький
Мелетій Смотрицький
Іван Вишенський
З’явилася полемічна література (суперечка), що відображала боротьбу
між православними, уніатами і католиками.
Полемічна література – література, присвячена проблемам
церковно-релігійного життя і зокрема, суперечці навколо ідеї об’єднання
церков внаслідок Берестейської унії. Автори творів полемічної літератури у
формі дискусії заперечували богословські, політичні та інші погляди своїх
противників.
За унію
Петро Скарга «Оборона Берестейської унії»
Проти
Герасим Смотрицький « Ключ царства небесного», 1587 р.;
Мелетій Смотрицький «Тренос» («Плач»), 1610 р.;
Іван Вишенський «Послання до єпископів»
Герасим Смотрицький – перший ректор Острозької школи,
письменник-полеміст, захищав православ’я, один з видавців «Острозької
Біблії», автор твору першого друкованого твору полемічної літератури
«Ключ царства небесного» (висміює Папу Римського та єзуїтів, обстоює
право українського народу на православну віру), батько письменника Мелетія
Смотрицького.
Мелетій Смотрицький – письменник-полеміст, мовознавець,
православний церковний діяч кінця XVI – початку XVII ст. Автор твору
«Тренос» («Плач») (скомпоновано як плач Церкви-України, покинутої та
зневаженої власними дітьми, плач-голосіння православної церкви) та
підручника церковнослов'янської мови «Граматика слов’янська». Пізніше,
перебуваючи в Римі, М. Смотрицький прийняв унію і написав на захист унії
«Апологію».
Наслідки унії:
*унія призвела до боротьби православних із греко-католиками, в
українському суспільстві загострилися релігійні протиріччя (розкол
православної церкви на українських землях);
*не відбулося обіцяне зрівняння у правах уніатів із католиками;
*УГКЦ відстоювала національну ідентичність українців і чинила супротив
окатоличенню;
*активізація українського національно-культурного руху наприкінці XVI
– на початку XVII ст.;
*посилилась експансія католицької церкви на Схід.
 Вплив унії на церковне життя:
1. ліквідація православної ієрархії;
2. православна церква офіційно була заборонена;
3. православна шляхта обмежувалась у правах;
4. відбирання у православних церков і передання греко-католикам;
5. розгорнулась боротьба за відновлення православної ієрархії.
1596-1599 рр. – греко-католицький митрополит М. Рогоза. До унії був
православним митрополитом.
1599-1613 рр. – митрополитом УГКЦ був Іпатій Потій.
Іпатій Потій – «батько Берестейської унії», богослов, до унії був
православним єпископом, письменник-полеміст, прихильник об'єднання
православної та католицької церков, один із організаторів та захисник унії,
автор «Антикризиса». Митрополит Київський, Галицький та всієї Русі УГКЦ
(1599-1613 рр.). У боротьбі за унію діяв здебільшого силою, закликаючи
відбирати православні храми й монастирі. Змушений через свою позицію
митрополит Київський перебувати у Вільно. До Києва його не пустили
козаки.
1613-1637 рр. – митрополит УГКЦ Йосип Вельямін-Рутський. Шукав способи
порозумітись із православними. Був створений орден УГКЦ – василіани.
Василіани займалися просвітництвом і місіонерством.
Василь-Костянтин Острозький (1526-1608 рр.) – український
православний князь, культурно-освітній діяч, засновник слов'яно-греко-
латинської школи (Острозької академії) і друкарні в Острозі, противник
Берестейської церковної унії. Від 1559 р. був київським воєводою та
володарем українського прикордоння. Один з найзаможніших і
найвпливовіших магнатів у Речі Посполитій, на кін. XVI ст. був після
короля найбільшим землевласником Речі Посполитої. Міг в короткий
термін виставити 15-20 тис. військо, колонізував порубіжні землі Київщини та
Брацлавщини, засновуючи нові міста, слободи, організовував будівництво
оборонних укріплень. У 1586 р. після смерті короля Стефана Баторія
Острозького вважали претендентом на королівський престол. Зробив свою
резиденцію в Острозі центром культурного опору католицькому наступу.
Утворив гурток слов’янських та грецьких вчених, при якому працювали
бібліотека і друкарня. Сприяв затвердженню статуту Львівського братства;
заснував монастирі та шпиталі.
З ним пов’язані видання Острозької Біблії та придушення повстання
Северина Наливайка.
Роль в історії: освітня і меценатська активність В.К. Острозького сприяли
поєднанню українських традицій із західноєвропейськими.
«Некоронований король Русі»