Тема 3

Експансія - це розширення сфер впливу в області економіки, що здійснюється або економічними методами
(вивіз капіталу, конкурентна боротьба, надання кредиту слаборозвиненим країнам і т.д.), або шляхом
збройного вторгнення в іншу країну, дипломатичного тиску на уряд країни, за рахунок якого здійснюється
експансія.
Удільний устрій (удільні князівства) - феодальні володіння членів правлячих князівських династій на Русі
у XII - XVI ст., що утворилися внаслідок дроблення великих князівств, загарбань землі, дарувань і передачі у
спадщину.
Кревська унія - угода 1385 року про династичний союз між Великим князівством Литовським і Польщею, за
яким великий князь литовський Ягайло зобов'язувався «на вічні часи прилучити свої землі, литовські й
руські до корони Польської», перевести Велике князівство Литовське на католицтво і стати королем єдиної
польсько-литовської держави.
Інкорпорація - поступове приєднання, включення земель однієї держави до іншої зі збереженням,
переважно тимчасово, існуючих соціально-економічних відносин.
Велике князі́вство Руське - державне утворення на території Литовсько-Руської держави (Велике князівство
Литовське, Руське і Жемайтійське), що існувало з вересня 1432 р. до літа 1435 р. Виникло внаслідок
громадянської війни у Великому князівстві Литовському 1432-1437 рр. До складу Великого князівства
Руського входила вся територія України у складі ВКЛ, а також Полоцька, Витебська та Смоленська землі.
Автономія - означає право якогось національно-територіального утворення (наприклад, області)
самостійно здійснювати внутрішнє управління. Автономія може базуватися на культурній чи етнічній
відмінності і часто призводить до наступної незалежності.
Люблінська унія - 1 липня 1569 року було укладено польсько - литовську унію, яка юридично закріпила
появу нової держави - Речі Посполитої. Згідно з унією обирався спільний король, єдиними для новоствореної
держави мали бути сейм, сенат, гроші. Польська та литовська шляхта отримувала право володіти землями у
будь - якій частині держави. Незважаючи на польський тиск, литовське князівство частково зберігало ознаки
своєї колишньої державності – печатку, герб фінанси, адміністрацію та військо. Урядовою залишалась руська
мова, а правовою – Литовський статут. Укладання Люблінської унії відкрило новий етап у житті українских
земель, етап економічних утисків, згортання політичного життя, прогресуючої втрати національних
традицій і культури.
Копний суд - суд сільської громади, який збирався в Україні у період середньовіччя. Діяв згідно зі звичаєвим
"копним" правом. Суд чинили обрані громадою "копні мужі". Функціонально розрізнялись "гаряча копа" (для
розшуку злочинця по гарячих слідах), "велика копа" (для судового слідства) та "завита копа" (для винесення
вироку та його виконання). Серед покарань застосовувалися штрафи, тілесна та смертна кара,
практикувалось умовне засудження. З часом компетенція Копного суду була обмежена, хоча деякі його
положення були кодифіковані трьома Литовськими статутами (1529, 1566, 1588). Згадки про Копний суд
зберігалися до XVIII ст.
Війт - керівник місцевого (міського чи сільського) управління або самоврядування в середньовічній
Німеччині, Литовському князівстві, Польщі та на Україні (в XV-XVIII ст.). Війт призначався на 100 і більше
селянських волок. Основна його функція була виганяти селян на панщину.
Шляхта - назва світських феодалів, поширена в Центральній Європі, особливо в Польщі і Литві у середні
віки. У XIV ст. шляхта включала тільки дрібних і середніх феодалів, з XVI ст. у неї були включені і крупні
феодали - магнати. У XV - XVIII ст. на українських землях, що входили до складу Польщі і Литви, українські
феодали були включені до стану шляхти. Після поділів Речі Посполитої у XVIII ст. шляхта, як правило, була
зрівняна в правах із дворянством Росії, Австрії, Пруссії.
Статут Вели́ кого кня́ зівства Литовського — основний кодекс права Великого князівства Литовського,
Руського, Жемайтійського. Видавався в трьох основних редакціях 1529, 1566 і 1588 років, які відомі як
Литовські статути. Статут декларував рівність громадян незалежно від соціального стану та походження,
віротерпимість, відповідальність суддів перед законом, заборону перетворювати вільних людей на рабів і т.
ін. Водночас запроваджував привілеї князів, магнатів та шляхти, у тому числі право на закріпачення селян.
Устава на волоки 1557 року, також Волочний перемір — правовий документ, затверджений 1 квітня 1557
королем польським й великим князем литовським Сигізмундом II Августом про проведення аграрної та
фінансово-податкової реформи на території Великого князівства Литовського.
Берестейська унія (1596) – це об’єднання православної і католицької церкви з ініціативи частини
українського православного духовенства при підтримці польських єзуїтських кіл. Метою було приєднання
православної церкви до католицької з обов'язковим визнанням верховенства римського папи, тобто
розширення сфери впливу Ватикану на схід та помітне збільшення церковних володінь. Ідею унії активно
підтримував польський король, адже вона відкривала шлях до окатоличення та ополячення українських та
білоруських земель, тим самим сприяючи зміцненню та об’єднанню Речі Посполитої.
Братства - українські (і білоруські) національно-релігійні громадські організації православного населення,
що існували у XVI - XVIII ст. Братства створювалися при православних церквах для боротьби з
насильницьким насадженням католицької і уніатської (греко-католицької) релігій серед православного
населення, а також з національним гнобленням, якому піддавалися українці (росіяни, білоруси), що
проживали на українських територіях, які входили до складу Речі Посполитої.
Уніатська (греко-католицька) церква - церква, створена в результаті об'єднання католицької і православної
церков під верховенством Папи Римського відповідно до Брестської унії 1596 р., укладеної на церковному
соборі (зборах) вищого католицького і православного духівництва. Уніатська церква поширилася на
українських і білоруських землях, що входили до складу Речі Посполитої. У 1649 р. уніатська церква була
створена в Закарпатті згідно з унією, укладеною Папою Римським з угорським урядом. Уніатська церква в
Правобережній Україні і на Волині була ліквідована в 1839 р.; на Холмщині - у 1875 р. У 1946 - 1949 рр.
Брестська унія (і аналогічні) були офіційно розірвані з ініціативи керівництва СРСР. У 1989 р. уніатська
церква в Україні була відновлена.
Українська православна церква московського патріархату — релігійна організація в Україні, заснована 27
жовтня 1990 р.православна церква з особливим статусом і правами широкої автономії, частина Російської
православної церкви на території України, що вважає себе самоврядною.
Аристократія — форма державного ладу, за якої правління здійснюється представниками родової знаті.
Аристократією називають форму правління, при якій державна влада зосереджена в руках привілейованої
освіченої знатної меншості.
Сейм - орган державної влади у феодальних монархіях Польщі, Литви, Речі Посполитої, а також у Чехії (XIII -
XX ст.), Фінляндії (XIX - XX ст.), Карпатській Україні (XX ст.), Литві, Латвії, Польщі (XX ст.).
Цехи - професійні організації ремісників, що існували у феодальному суспільстві. У країнах Західної Європи
цехи з'явилися у XI - XII ст. На територіях України, що входили до складу Речі Посполитої, - у XIV - XV ст. У
Російській державі цехи були засновані у 1722 р. і існували до 1917 р.
Чинш - регулярний фіксований податок грошима або продуктами, які платили державі чи феодалові
особисто вільні селяни та Міщани за користування земельними угіддями починаючи з XIV століття.
Кримське ханство - середина XVI століття стала початком розпаду Золотої Орди. Нескінченні чвари та
суперечки суттєво ослабили центральну владу, що призвело до того, що у 1944 році відбулось відокремлення
від Золотої Орди кримських татар та утворення ними своєї держави – Кримського ханства. Новостворена
кримсько - татарська державність була слабкою і в політичному, і в економічному плані. Постійна боротьба
за владу, в основі якої лежало як протистояння претендентів на кримський престол, так і змагання місцевої
знаті з централізмом, уособленням якого був хан, суттєво дестабілізувала ситуацію в країні. З моменту
виникнення Кримського ханства українські землі стали для нього головним об’єктом експансії. Це було
зумовлено тим, що економіка ханства розвивалась на екстенсивній основі і не могла забезпечити ні потреб
держави, ні прожиткового мінімуму місцевому населенню. Ці та інші чинники наприкінці XV – початку XVI
століття перетворили Кримське ханство на силу, яка своїми походами загрожувала життєдіяльності
українських земель.