Конспект історія татарстонаоаддаьеьлкдаюабпбп

yanina_znohub_hist
Опорний конспект з
усіх тем до НМТ з
історії 2024
ПРО АВТОРА КОНСПЕКТА
Я – Яніна, вчителька історії України
• Магістр історії, 2015 р.;

• Склала ЗНО на 193 бали у 2010 році;
• Готую учнів до ЗНО/НМТ з 2011 року;
• Понад 150 учнів склали НМТ з історії на 200;
• Кожен 8-й 200-бальник України у 2023 році
був моїм учнем;
ПРО НМТ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 2024
НМТ у 2024 році відбуватиметься у комп'ютерній формі.

Вступники складатимуть іспит із чотирьох предметів.
Обов'язковими будуть:
• українська мова (без літератури);

• історія України;
• математика;
• ще один предмет на вибір.
На вибір можна буде обрати предмет:
• українську літературу;
• англійську мову;
• іспанську мову;
• німецьку мову;
• французьку мову;
• біологію;
• географію;
• фізику;
• хімію.
yanina_znohub_hist 2
Тестування з історії України відбуватиметься за темами 6-32
(згідно чинної програми ЗНО). Тобто НМТ з історії включатиме
матеріал XVI – XXI ст.
ТЕМА 6
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ

ПОСПОЛИТОЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI СТ.
Під час вивчення теми звертайте увагу на Люблінську унію, її

причини та умови. Без доброго розуміння цього, важко буде
зрозуміти наступні теми. Крім того, на тестуванні часто
зустрічаються питання щодо виникнення українських козаків
та про перші козацькі повстання.
ДАТИ
1489 р. – перша згадка в писемних джерелах про козаків
1556 р. — заснування Д. Вишневецьким на о. М. Хортиця першої
Січі.
1556-1561 рр. — створення Пересопницького Євангелія.
1569 р. — Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої.
1586 р. — утворення першої братської (слов’яно-греко-латинської)
школи у Львові.
1596 р. — Берестейська церковна унія: утворення Української
греко-католицької церкви (УГКЦ).
ПЕРСОНАЛІЇ
Острозький Василь-Костянтин — видатний
політ. і культ. діяч. Молодший син К. Острозького.
Одна з найбагатших і найвпливовіших постатей свого
часу. Послідовно захищав укр. політ. права, не
підтримував Люблінської і Берестейської уній,
виступав за рівні права України Польщі та Литви у
Речі Посполитій. О. відіграв важливу роль у культ.
житті як меценат. Засновник академії (1576-1580) і
друкарні (1578) в Острозі, зібрав гурток визначних
укр. культ. діячів. На кошти О. 1581 був виданий
перший повний текст Біблії староукраїнською мовою.
Потій Іпатій — визначний церк. діяч, письменник. Закінчив
Краківський ун-т. З 1593 — володимиро-берестейський єпископ. П.
був приятелем К. Острозького. Один з організаторів Берестейської
унії 1596. Після см. М. Рогози став греко-католицьким митрополитом
Київським і Галицьким (1599-1613). П. — автор низки полемічних
творів «Унія...» (1596), «Календар римський новий» (1596), «Оборона
собору Флорентійського» (1603), листів до князя К. Острозького та ін.
Федорович Іван — друкар і книговидавець. Останні роки життя
працював в Україні: 1572-1575 і 1583 — у Львові, 1575-1576 — у
Дермані (нині Рівненська обл.), 1577-1582 — в Острозі. Ф. видав
«Апостол» (1573-1574), «Буквар» (1574), Острозьку Біблію (1581) та ін
Смотрицький Герасим — визначний письменник, педагог,
культ. діяч. Батько М. Смотрицького. Був міським писарем у Кам’янці-
Подільському.
Вишневенький Дмитро — військ. діяч, князь. Власник великих
земельних маєтків у Крем’янецькому (Кременецькому) пов. Бл. 1556
(за ін. даними 1552, 1554-1555) збудував на о. Мала Хортиця замок,
який став прообразом Запорізької Січі й згуртував на б-бу проти
татар кількасот козаків. 1563 він втрутився у б-бу за молдавський
престол, потрапив у полон, був виданий туркам і страчений ними. В.
— герой укр. нар. думи про Байду.
Косинський Криштоф — військ. і політ. діяч. З 1586 перебував
на Запорізькій Січі, 1591 обраний гетьманом. К. 1591-1593 очолював
перше вел. козацьке повстання проти Польщі. Загинув в одному з
боїв (за ін. даними підступно вбитий під час переговорів з
черкаським старостою князем О. Вишневецьким)
Наливайко Северин — козацький ватажок, керівник повстання
1594-1596. Брат Д. Наливайка. У молоді роки перебував на
Запоріжжі, згодом служив сотником надвірної хоругви у К.
Острозького. Н. 1594 залишив службу, на Брацлавщині організував
козацький загін, здійснив вдалий похід у Молдавію. Повернувшись у
жовтні 1594, очолив нар. повстання. Навесні 1596 війська Н. були
оточені біля Лубен на р. Солониця, керівників повстання видали
польській армії. Після жорстоких тортур страчений.
1 липня 1569 р. спільний сейм ухвалив рішення у Любліні про

укладеня унії між обома державами, на умовах:
• утворення федеративної держави Речі Посполитої, яку очолював
• король, існував спільний сейм та сенат;

передбачалося створення єдиної грошової системи та зовнішньої
• політики;
шляхта обох держав зрівнювалася у правах і отримувала право
• володіти землями по всій території держави;

ВКЛ і Польща зберігали за собою свій державний статус – окреме
законодавство, судову систему, центральний та територіальний
• уряди, військо та фінанси.

Усі українські землі вже входили не до складу ВКЛ (крім
Берестейщини та Пінщини) та Польщі, а були включені до Речі
Посполитої як 7 воєводств:
ТЕРМІНИ
Братства — реліг. та культурно-просвітницькі о-ції укр. міщан,
які виникли при церк. парафіях у XV-XVII ст. Спочатку мали релігійно-
благодійницький характер. У XVI ст. набули вел. гром.-політ. і нац.-
культ. значення. Найдавнішим і найвідомішим було Львівське б.,
засноване бл. 1453, яке 1586 заснувало першу школу, а також б. у
багатьох ін. містах України.
Воєводство — адмін.-терит. одиниця в Литві та Польщі у XV-XVIII
ст., яку очолював воєвода. На укр. землях у складі Речі Посполитої
існували такі в.: Белзьке, Берестейське, Брацлавське, Волинське,
Київське, Підляське, Подільське, Руське і Чернігівське.
Полемічна література (від гр. «військ. майстерність» і від лат.
«написане, рукопис») — літ. твори кінця XVI — поч. XVII ст., у яких
розгорнулася суперечка щодо ідеї об’єднання церков. Дотепер
збереглося бл. 200 пам’яток п. л. представників різних таборів.
Активними учасниками дискусії були І. Вишенський, Г. Смотрицький,
І. Потій та ін.
Українська греко-католицька церква — Укр. католицька
церква, утворена на Берестейському церк. соборі 1596 внаслідок
відмови Київської митрополії від ієрархічного верховенства
Константинопольського Патріарха і переходу під протекторат Папи
Римського. Особливість віровчення УГКЦ полягає у поєднанні
католицької і православної догматики при збереженні укр. Обряду
Гетьман (від нім. «головна людина», «воєначальник») — 1) Після
утворення 1572 укр. реєстрового козацького війська г. почали
називатийого керівників. 2) Після відновлення 1648 Укр. держави г.
став її главою. У його руках була зосереджена уся повнота
законодавчої, виконавчої та судової влади. Посада остаточно
скасована 1764. Г. очолював уряд України — ген. старшину.
Резиденція його послідовно перебувала у Чигирині, Гадячі, Батурині,
Глухові. 1663-1681 посада г. існувала на Правобережній Україні, а
1710-1742 г. України в еміграції був П. Орлик.
Запорізька Січ (від укр. «засіка, січ — невеликі укріплені
поселення» і «пороги — вел. камені на Дніпрі») — військ.-політ. о-ція
укр. козацтва. Виникла внаслідок стихійної колонізації земель
Середнього і Нижнього Подніпров’я у середині XVI ст. У широкому
розумінні — всі землі, які перебували в управлінні та володінні
козаків (Вольності Війська Запорізького). У вузькому — центр.
поселення з адмін. управлінням Січі (Кіш). З. С. була фортецею,
посередині якої вел. майдан, у центрі — церква св. Покрови,
півколом розміщалися курені, а також будинки старшини й адмін.-
госп. приміщення. Під впливом різних обставин Січ змінювала місце,
що визначало її назви: Хортицька, Томаківська, Базавлуцька,
Микитинська, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Нова
Покровська (Підпільненська).
Клейноди (від нім. «коштовність») — дорогоцінні військ. знаки,
регалії чи атрибути укр. козацтва, що використовувалися у XVI-XIX ст.
Уперше були надані Запорізькому Військові польським королем
Стефаном Баторієм 1576. Серед них були хоругва, булава, бунчук і
печатка з гербом, на якому зображено козака з самопалом.
Кошовий отаман — виборна службова особа на Запорізькій
Січі (XVI-XVIII ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військ.,
адмін. та судову владу. Очолював Кіш Запорізької Січі. До середини
XVII ст. кошовий часто називася гетьманом. Під час воєнних походів
влада отамана була фактично необмеженою, але в мирний час
найважливіші питання він виносив на розгляд ради старшин і
військ. ради. К. о. мав чітко визначені обов’язки. Зовн. ознакою
влади була булава. Обирався на козацькій раді терміном на один рік,
лише у виняткових випадках переобирався.
Низове козацтво (ін. назви — запорізькі, січові, нереєстрові) —
козаки, що мешкали не в містах, а на землях близько до нижної течії
Дніпра, звідси й назва. Осередком їх слугувала Запорізька Січ
Реєстрове козацтво (реєстровці) — частина укр. козаків, узятих
урядом Речі Посполитої на військ. службу в другій половині XVI ст. і
внесений в особливий список — реєстр. У червні 1572 за наказом
польського короля Сигізмунда II Августа з козаків (300 осіб) було
сформоване наймане військо. 1578 король Стефан Баторій збільшив
реєстр до 600 козаків, надав їм власну військ., адмін. та судову
юрисдикцію, право на землеволодіння, торгівлю і промисли,
звільнив від податків, забезпечив держплатнею, передав у
володіння Трахтемирів.
ТЕМА 7
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ.
Визначна постать цього періоду – це Петро

Конашевич-Сагайдачний. Тому обов’язково детально
ознайомтесь з його діяльністю, адже про це
неодноразово траплялись питання. Крім того, потрібно
знати усі козацькі повстання 20-30-х років
ДАТИ
1618 р. — успішний похід козаків під проводом гетьмана П.
Конашевича-Сагайдачного на Москву.
1621 р. — Хотинська битва.
1625 р. — Куруківська угода.
1632 р. — «Пункти для заспокоєння руського народу»;
утворення Київської колегії.
1637-1638 рр. — повстання під проводом Павла Павлюка, Якова
Острянина, Дмитра Гуні
Борецький Йов — церк., політ. і освітній діяч, письменник.

Освіту здобув за кордоном. 1604-1605 — ректор Львівської братської
школи. Б. був 1615 одним із засновників Київської братської школи,
згодом її ректор (1615-1618). 1620-1631 — київський православний
митрополит. Б. — автор полемічних творів на захист православ’я:
Могила Петро — видатний церк. і культ. діяч. М. закінчив
Львівську братську школу, вивчав теологію у Паризькому ун-ті. Під
впливом Й. Борецького М. 1625 прийняв чернецтво. 1627 обраний
архімандритом Києво-Печерської лаври, 1632 — митрополитом
Київським. Добився від короля Владислава IV визнання УПЦ. М. 1631
відкрив лаврську школу, яка 1632 була поєднана з братською і 1633
отримала назву Києво-Могилянська колегія (з 1701 — Києво-
Могилянська академія). М. був меценатом письменників і художників.
Сагайдачний
. Петро — видатний політ.,
держ. і військ. діяч. Освіту здобув в Острозькій
академії. З 1601 перебував на Запоріжжі. Завдяки
його діяльності козацьке військо перетворилося у
регулярне військ. формування. С. здобув ряд
турецьких фортець, зокрема Кафу (суч. Феодосія,
1616). Взяв участь у поході польського королевича
Владислава на Москву (1618). За сприяння С. у
Києві утворився культ. осередок, 1620 відновлено
православну ієрархію. Полководець з усім
Військом Запорозьким записався у Київське
Богоявленське братство (1620).
С. став першим укр. гетьманом, який прагнув поєднати військ. могутність
козацтва з діяльністю ін. станів укр. суспільства. У вересні 1621 діяч очолював
40-тис. укр. військо, яке відіграло вирішальну роль у розгромі турецької армії
під Хотином. С. був поранений у цій битві отруйною стрілою, помер через
кілька місяців. Похований у Києво-Братському монастирі.
Козацько-селянські повстання 20-30 рр.
РІК КЕРІВНИК ХІД ПОДІЙ НАСЛІДКИ
1625 р. Марко Битва з поляками Куруківська

Жмайло на Куруковому угода. Козацький
озері. реєстр – 6 тис.
козаків.
Перемога козаків. Створено 6
полків
реєстрового
козацтва
1630 р. Тарас 15 травня 1630 р. Переяславська

Федоровч повстанці угода
(Трясило) розгромили
«золоту роту» Реєстр
польської еліти – збільшувався до 8
«Тарасова ніч». 000 козаків, а
козаки
Вирішальні бої отримували
відбулись під право самі
Переяславом. обирати собі
Перемога козаків гетьмана.
1635 р. Іван Сулима Поляки Польський уряд

побудували на змушений був
дніпровських переглянути
порогах фортецю реєстр та
Кодак. вилучити із нього
усіх бунтівників.
Сулима 1635 р.
знищив її.
1637 р. Павло Павлюк Скорочення Під Кумейками
(Бут) реєстру 1637 р. козаки
викликало зазнали поразки.
невдоволення
козаків, які
підняли
повстання на чолі
з Павлом
Павлюком
1638 р. Яків Острянин, Вогонь повстання

Дмитро Гуня швидко охопив «Ординація
Лівобережжя. війська
У травні Запорозького»
повстанське
військо зазнало
невдачі під під
Жовнином.
«Золотий спокій» — назва поляками періоду 1638-1648 через відсутність

значних виступів козаків на відміну від попередніх років.
«Ординація Війська Запорізького» - постанова сейму Речі Посполитої

ухвалена в січні 1638 р., згідно з якою скасовувалося козацьке самоврядування
та судочинство. Реєстр скорочувався до 6 тис. козаків.
КУЛЬТУРА
Іллінська церква
Каплиця Боїмів в с.Суботів
Замок в Підгірцях
(Львівщина)
Портрет Петра Конашевича-

Сагайдачного з книжки «Вірші на
жалічний погреб шляхетного рицаря
Петра Конашевича Сагайдачного»
11
yanina_znohub_hist
ТЕМА 8
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА ПІД ПРОВОДОМ

БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
Ця тема одна з найважливіших тем козацького періоду.

Важливо знати битви війни, вміти орієнтуватись в картах та
міжнародних договорах. Особливо, раджу звернути увагу на
Білоцерківський та Зборівський договір, адже це одні з
найважливіших договорів усієї історії України
ДАТИ
1648 р. — Жовтоводська, Корсунська та Пилявенька битви.
1649 р. — Зборівська битва. Укладення Зборівського договору.
1651 р. — Берестецька битва. Білоцерківський договір.
1652 р. — Батозька битва.
1653 р. — Жванецька облога. Кам’янецький договір.
1654 р. — Переяславська рада; українсько-московський договір
(«Березневі статті»).
1656 р. — Віленське московсько-польське перемир’я.
Богуй Іван (Федоренко)— видатний військ. і держ. діяч,
полководець. Б. брав участь у всіх гол. битвах нац.-визв. війни укр.
народу під проводом Богдана Хмельницького, особливо відзначився
у битві під Берестечком, де як наказний гетьман зумів вивести
значну частину укр. війська з оточення. У січні 1654 відмовився
присягати московському цареві. Полковник непохитно стояв на
позиціях укр. державності, був противником промосковської і
пропольської орієнтації. 1658 брав участь у придушенні заколоту
Барабаша — Пушкаря. Розстріляний за наказом польського військ.
командування.
Кисіль Адам — політ. і держ. діяч Речі Посполитої, один з
чотирьох православних сенаторів, київський воєвода (1649-1653). К.
був постійним представником Речі Посполитої на переговорах з
Гетьманщиною, зокрема при укладенні Зборівського та
Білоцерківського договорів. Намагався знайте компроміс,
прихильник порозуміння України га Польщі. Меценат православної
к-ри.
Хмельницький Богдан — видатний політ.,
держ. і військ. діяч, дипломат. У грудні 1647
вирушив на Запоріжжя, де на поч. лютого 1648
став гетьманом. Уклав союз з кримським ханом,
здобув перемоги під Жовтими Водами, Корсунем,
Пилявцями. X. — засновник Укр. гетьманської
держави. Внаслідок переможної Зборівської битви
уклав Зборівський договір 1649.
Після поразки під Берестечком 1651 змушений був укласти менш вигідний
Білоцерківський договір. 1652 здобув блискучу перемогу під Батогом, відновив
дію Зборівського договору. X. 1654 змушений був піти на союз з Московією,
27.03.1654 були укладені «Статті Богдана Хмельницького» («Березневі статті»).
Після Віденського перемир’я заручився підтримкою Трансільванії та
Швеції. Раптова смерть X. зупинила вел. діяльність, спрямовану на зміцнення
суверенітету Укр. держави.
ТЕРМІНИ
Військо Запорізьке — 1) офіційна назва реєстрового козацького
війська, утвореного 1572 рішенням польського короля Сигізмунда II
Августа для оборони пд. кордонів Речі Посполитої від нападів турків і
татар (існувало до 1648); 2) офіційна назва відновленої Укр. держави —
Гетьманщини та її збройних сил з середини XVII майже до кінця XVIII ст.
Гетьманщина (Гетьманська держава) — назва в наук. л-рі Укр.
держави, відновленої 1648. Офіційна назва — Військо Запорізьке.
Столицями були Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів. На початковому етапі
її територія обмежувалася Київським, Чернігівським і Брацлавським
воєводствами, хоча влада гетьмана поширювалася на частину Волині
та білоруських земель.
Покозачення — масовий перехід селян до козацького стану.
Гетьманщина за умовами Гетьманщина за умовами

Зборівського договору Білоцерківського договору
ТЕМА 9
КОЗАЦЬКА УКРАЇНА НАПРИКІНЦІ

50-80-Х РР..XVII СТ.
«Руїна» – це саме та тема, яку навряд чи вдасться вивчити з

першого разу. Тому налаштуйтесь на те, що потрібно буде
запам’ятати багато подій, імен, карт та договорів. Пройдіть
увесь матеріал кілька разів, обов’язково складіть шкалу
часу, випишіть імена та короткі характеристики кожного
історичного персонажа. Впевнена, у вас все вийде!
ДАТИ
1658 р. — Гадяцький договір.

1659 р., 28-29 червня — розгром московської армії козацько-
татарським військом І. Виговського під Конотопом.
1667 р. — Андрусівське перемир’я.
1669 р. — Корсунська угода рішення; визнання Правобережною
Гетьманщиною протекторату Османської імперії.
1681 р. — Бахчисарайський мирний договір.
1686 р. — «Вічний мир» між Московським царством і Річчю
Посполитою; підпорядкування київської митрополії Московському
патріархатові.
Брюховецький Іван — політ. і військ. діяч. 1659-1663 Б. був

кошовим отаманом («кошовим гетьманом») Запорізької Січі, умілий
оратор і демагог. У червні 1663 на Чорній раді побл. Ніжина Б.
обрано гетьманом Лівобережної України. Першим з гетьманів
відвідав Москву (1665), де йому було надано титул боярина, у грудні
1665 підписав Московські статті, які значно обмежували держ. права
Гетьманщини, посилили її адмін. і фінансову залежність від Московії.
На поч. 1668 виступив проти Москви, але коли козаки дізналися про
вступ на Лівобережжя військ П. Дорошенка, повстали проти Б. і
вбили його.
Виговський Іван — видатний політ., держ. і військ. діяч. 1648
призначений ген. писарем. В. виконував найважливіші доручення Б.
Хмельницького, один з його найближчих радників. 1657 на
Корсунській раді обраний гетьманом України. Продовжував політику
Б. Хмельницького на досягнення повної незалежності України. 1657-
1658 ліквідував заколот Барабаша — Пушкаря. 6(16).09.1658 уклав
Гадяцький договір з Польщею. В. проявив блискучий
полководницький талант і здобув перемогу над московськими
військами у Конотопській битві 28-29.06(8-9.07). 1659, проте
скористатися з неї не зміг через внутріполітичну ситуацію в Україні,
що змусила його у жовтні 1659 зректися булави.
Дорошенко Петро — видатний політ. і
військ. діяч. Д. — противник союзу з Москвою,
підтримував гетьмана І. Виговського. 10.10.1665
правобережні полковники обрали цього старшину
гетьманом Правобережної України. Провів ряд
важливих реформ. Д. створив постійне 20-тис.
наймане військо — т. зв. сердюки (серденята),
почав карбувати власну монету, намагався
колонізувати нові степові території, часто скликав
козацькі ради, щоб почути думку народу.
Стратегічною метою політики гетьмана було об’єднання

України. 8.06.1668 це йому вдалося — Д. обраний гетьманом обох
берегів Дніпра, але на лічені місяці. Восени 1669 він уклав союзний
договір з Османською імперією, в основу якого була покладена
угода 1651 між Б. Хмельницьким і турецьким султаном. Д. вів
тривалу б-бу з Польщею за Правобережну Україну, але змушений
восени 1676 зректися з гетьманства.
Многогрішний Дем’ян - Підтримував гетьмана П. Дорошенка,

але обставини змусили М. піти на укладення Глухівських статей і
проголошення 9(19).03.1669 гетьманом. Намагався проводити
політику, спрямовану на захист держ. інтересів України. Козацька
старшина при підтримці Москви у ніч на 13.03.1672 арештувала М.,
домоглася його заслання на Сибір. 1696 постригся у ченці.
Самойлович Іван — політ. і держ. діяч. С. — гетьман
Лівобережної України (1672-1687). На деякий час (1676-1681) став
гетьманом усієї України, але внаслідок Бахчисарайського договору
1681 втратив владу над Правобережною Україною. С. був
прихильником сильної гетьманської влади, намагався зробити її
спадковою. За час його правління поступово відроджується екон.
життя Гетьманщини. На Коломацькій раді 1687 гетьмана було
скинуто, арештовано, а згодом заслано у Сибір, де він і помер.
Сірко Іван — військ. і політ. діяч. Багато разів обирався
кошовим отаманом Запорізької Січі. Організував похід на Акерман,
що призвело до розпаду українсько-польсько-татарської коаліції й
не дало можливості скористатися з блискучої перемоги під
Конотопом.
Хмельницький Юрій — політ., держ. і військ. діяч. Молодший
син Б. Хмельницького. 1659 був обраний гетьманом (хоча на раді в
Білій Церкві не було більшості козаків). Слабовільний, нерішучий,
позбавлений військ. і політ. хисту, X. постійно потрапляв у
залежність від Московії, Польщі, Туреччини. Підписав невигідні
Переяславські статті 1659, Слободищенський трактат 1660. X. у січні
1663 зрікся булави і постригся в ченці. Турки проголосили його 1677
гетьманом на правах васала. Називав себе «князем Сарматським,
малої Росії-України, вождем Війська Запорізького». Після
Бахчисарайського договору 1681 позбавлений гетьманства, 1685
знову призначений, того ж року страчений турками.
ТЕРМІНИ
«Великий згін» — виконання наказу гетьмана І. Самойловича
перегнати населення пд. Київщини на Лівобережжя 1678-1679, щоб
уникнути загрози нападу турків і перешкодити Ю. Хмельницькому
збільшувати лави його прибічників за рахунок мешканців
Правобережжя. Внаслідок цього знелюднена вел. частина Київщини
перетворилася на пустку.
Руїна — назва, вживана в іст. л-рі для означення періоду
громадянських війн, вторгнень іноземців в Україну, її поділу між
Річчю Посполитою, Османською імперією та Московією, розколу
Гетьманщини, страхітливого спустошення Правобережжя; криза
укр. державності у 60-70-х рр. XVII ст., розорення України.
Чигиринські походи — військ. походи турецько-татарської
армії 1677-1678 на Чигирин (тепер Черкаська обл.). Перший Ч. п.
закінчився невдачею. У червні 1678 200-тис. армія під
командуванням візира Кара-Мустафи розпочала другий похід. 120-
тис. військо під командуванням гетьмана 1. Самойловича і воєводи
Г. Ромодановського у серпні 1678 відійшло на лівий берег Дніпра.
Проге турецько-татарська армія була виснажена й відступила з
України. Наслідком Ч. п. стало підписання Бахчисарайського миру.
ТЕМА 10
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVII –

В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТ.
Найголовніший персонаж цього періоду – це Іван

Мазепа. Видатний український гетьман, діяльність якого
потрібно знати обов’язково. Крім того, часто на
тестуванні трапляються питання про діяльність інших
гетьманів цього періоду, про Малоросійську колегію,
«Конституцію» Пилипа Орлика та Запорозьку Січ
ДАТИ
1708 р. — українсько-шведський союз; зруйнування Батурина.
1709 р. — зруйнування московитськими військами Чортомлицької Січі;
Полтавська битва.
1710 р., 5 квітня — ухвалення Конституції Пилипа Орлика.
1713 р. — ліквідація козацтва на Правобережній Україні.
1734 р. — заснування Нової (Підпільненської) Січі.
Гордієнко Кость — визначний військ., політ. і держ. діяч. Навчався у

Києво-Могилянській колегії. Г. був кошовим отаманом Запорізької Січі
(1702-1728, з перервами). Проводив незалежну політику, виступав проти
посягань моск. влади на вольності Запоріжжя. Спочатку був в опозиції до
гетьмана І. Мазепи. 26.03.1709 приєднався на чолі 8-тис. загону до військ І.
Мазепи у Диканьці (Полтавщина), уклав угоду з шведським королем
Карлом XII про спільну б-бу проти Моск. царства. Допоміг переправитися
на правий берег Дніпра укр. і шведським військам. Після см. І. Мазепи Г.
підтримував гетьмана П. Орлика. Обирався кошовим отаманом
Олешківської Січі. Г. виступав проти повернення запорожців на територію
України, підвладну моск. урядові.
Мазепа Іван — видатний політ. і держ. діяч.

Гетьман України (1687-1709). Навчався у Києво-
Могилянській колегії та в ряді європейських
навчальних закладів. 25.07.1687 на Коломацькій раді
обраний гетьманом Лівобережної України. Прагнув
об’єднати в єдиній державі всі укр. землі. М. дбав про
формування аристократичної верхівки укр.
суспільства, здійснив ряд заходів, спрямованих на
захист козаків, міщанства, духовенства, селян. М.
1704 взяв під контроль землі Правобережної України.
Довідавшись про плани Петра І ліквідувати автономію України,
М. 1705 розпочав переговори з С. Лешинським і Карлом XII,
4.11.1708 відкрито перейшов на бік шведів, що викликало нечувані
репресії, зокрема знищення Батурина. Після поразки під Полтавою
змушений відступити в турецькі володіння, де й помер. За М. було
збудовано або відновлено ряд монументальних споруд у стилі укр.
бароко. Києво-Могилянська колегія отримала статус академії,
засновано Чернігівський колегіум. Гетьман був меценатом л-ри і
мистецтва.
Орлик Пилип — видатний політ. і держ. діяч. Походив з
литовсько-чеського роду. 1694 закінчив Києво-Могилянську
колегію. О. з 1706 — ген. писар, найближчий радник гетьмана І.
Мазепи, емігрував разом з ним. 5(16).04.1710 обраний гетьманом,
тоді ж укладено угоду «Пакти і конституція прав і вольностей
Запорізького війська», пізніше названу Конституція П. Орлика 1710.
О. 1711 розпочав наступ на Правобережну Україну, але змушений
був відступити.
Палій Семен — політ. і військ. діяч. Навчався у Києво-
Могилянській колегії. Перебував на Запоріжжі, переселився на
малозаселену територію Пд. Київщини. П. 1683 брав участь у битві
проти турків під Віднем. Білоцерківський (фастівський) полковник.
Очолив повстання 1702-1704 на Правобережжі з метою приєднання
до Гетьманщини. Після зайняття військами І. Мазепи
Правобережжя П. намагався підбурити проти гетьмана запорожців,
у липні 1704 був заарештований, 1705 засланий у Сибір.
Повернутий 1709. Похований у Київському Межигірському
монастирі.
Апостол Данило — визначний військ. і держ. діяч.
Полковник миргородський (1683-1727), гетьман (1727—1734).
1.10.1727 А. на ген. раді у Глухові обраний гетьманом. Подав
петицію імператору Петрові II про відновлення держ. прав
України, на що рос. уряд видав т. зв. «Рішительні пункти» 1728, які
значно обмежували владу гетьмана і взагалі автономію
Лівобережної України. Гетьманування А. було спрямоване на
захист держ. прав укр. народу, він тимчасово стримав процес
повної інтеграції Гетьманщини у структуру Рос. імперії.
Полуботок Павло — політ. і держ. діяч. Навчався у Києво-
Могилянській колегії. З 1706 — полковник чернігівський. П. 1722 став
наказним гетьманом, підтримував домагання укр. старшини
відновити гетьманство та ліквідувати Малоросійську колегію. За
петиції про відновлення прав України до імператора Петра І був
арештований (1723), тривалий час ув’язнений у Петропавлівській
фортеці, де й помер (на думку багатьох істориків — закатований).
Скоропадський Іван — держ. і військ. діяч. С. був гетьманом
Лівобережної України (1708-1722). Підготував Решетилівські статті, не
затверджені царем Петром І. За правління С. московський уряд
значно обмежив права Гетьманщини. С. намагався протестувати
проти колоніальної політики царського уряду та відстоювати
автономію Гетьманщини, однак не міг вплинути на становище в
Україні.
ТЕРМІНИ
Змосковщення/зросійщення (русифікація, зросійщення) -

система заходів, спрямованих на зміцнення рос. нац.-політ.
переваги в країнах, що опинилися під владою Московської
(Російської) держави. Напрям денаціоналізації укр. народу.
Козацьке бароко — термін, яким послуговуються дослідники,
для архітектурних споруд, що постали в Гетьманщині та на
Слобідській Україні у другій половині XVII - XVIII ст.
Козацькі літописи — найвидатніше явище іст. л-ри першої
половини XVIII ст. називаються так, оскільки творилися в
козацькому середовищі й оповідали про події козацької історії. До
них належать «Літопис Самовидця», літопис Г. Граб’янки, літопис С.
Величка, які за своєю формою відрізняються від попереднього
літописання і можуть вважатися окремою групою іст. творів.
Малоросійська колегія — центр, орган рос. колоніальної
адміністрації в Лівобережній Україні у XVIII ст. Перша М. к. створена
указом імператора Петра І від 16(27).05.1722 у Глухові (замість
Малоросійського приказу в Москві) з метою контролю за діяльністю
гетьмана й укр. уряду та поступового обмеження політ. автономії
Гетьманщини. Очолив її С. Вельямінов-Зернов. Усі питання держ.
життя Лівобережжя укр. уряд повинен був вирішувати за
погодженням з М. к. 1727, намагаючись залучити на свій бік
козацьку старшину під час загострення рос.-тур. відносин, царський
уряд ліквідував її.
Малоросія — офіційна назва України в складі Рос. імперії. З
1654 до 1667 так у моск. документах називали приєднані до
Московії Лівобережжя і частину Правобережжя. Від Андрусівської
угоди до кінця XVIII ст. Малоросією називалося Лівобережжя з
Києвом.
КУЛЬТУРА
Спасо-Преображенська церква
Троїцький собор у у Великих Сорочинцях
Чернігові 1679-89 рр..
Оборонна синагога у м. Жовква

1692-1698 рр.
Покровський собор у
Харкові, 1689 р.
Георгіївська церква
Видубицького монастиря
1696 -1701 рр..
П’ятиярусний іконостас «Вознесіння»

Йова Кондзелевича для церкви Воздвиження
Чесного Хреста монастиря Скит Манявський
ТЕМА 11
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТ.
Це період ліквідації козацької держави російським

царатом. Звертайте увагу, на передумови,
причини, дати та наслідки цього. Крім того, це
період великих територіальних змін на українських
землях, тому під час вивчення цієї теми не обійтись
без знання карт
ДАТИ
1764 р. — остаточна ліквідація посади гетьмана.
1768 р. — Коліївщина.
1775 р. — остаточна ліквідація царським урядом Запорізької Січі.
1783 р. — закріпачення селян Лівобережної та Слобідської
України; підкорення Російською імперією Кримського ханства.
Ґонта Іван — політ. і військ. діяч. Служив сотником надвірного
війська у графа Потоцького в Умані. При наближенні гайдамаків на
чолі з М. Залізняком до міста Ґ. разом з козаками приєднався до
повсталих і сприяв взяттю Умані 9-10(20-21).06.1768. Рос. війська
підступно захопили керівників повстання, Ґ. передали польській
владі. Після жахливих катувань його було страчено.
Довбуш Олекса — отаман опришків, керівник нар. руху в 1738-
1745. Д. діяв на Прикарпатті, Закарпатті та на Буковині. Частину
захопленого майна поміщиків, лихварів, купців роздавав бідним
селянам. Загинув від руки С. Дзвінчука. Про Д. складено багато нар.
пісень і легенд. Образ нар. героя відтворено в л-рі та мистецтві.
Залізняк Максим — політ. і військ. діяч. Тривалий час
перебував на Запорізькій Січі. Навесні 1768 зібрав у Холодному Яру,
побл. Чигирина, гайдамацький загін, який розпочав б-бу проти
польської шляхти. 9-10(20-21).06.1768 повстанці на чолі з З. при
допомозі загону І. Ґонти оволоділи Уманню. Керівник Коліївщини був
проголошений гетьманом і князем смілянським. Підступно
захоплений у полон рос. військами. Засланий на довічну каторгу в
Нерчинськ, де й помер. Можливо, робив спроби втечі, є відомості про
участь З. у сел. війні під проводом О. Пугачова.
Калнишевський Петро - визначний політ. і військ. діяч.
Останній кошовий отаман Запорозької Січі (1762, 1765-1775). Дбав
про розвиток економіки Запоріжжя, колонізацію нових земель. Брав
участь у російсько-турецькій війні 1768-1774, показавши себе
хорошим полководцем. Після зруйнування Нової Січі у червні 1775 К.
був заарештований і за наказом Катерини II засланий до
Соловецького монастиря, де понад 25 років провів у жахливих
умовах. Звільнений 1801, але залишився у монастирі до см.
Розумовський Кирило — політ. і держ. діяч. У
лютому 1750 на козацькій раді в Глухові обраний
гетьманом Лівобережної України (останній гетьман
козацької України, 1750-1764). Прагнув відновити
рівень автономії України часів Б. Хмельницького,
столицею планував зробити Батурин, де будував
розкішний палац. Р. провів судову реформу 1760-1763,
військову, освіти (обов’язкове навчання козацьких
дітей, планував відкрити у Батурині ун-т).
Сковорода Григорій — видатний філософ,

письменник, просвітитель, композитор. Навчався у
Києво-Могилянській академії (1734-1753, з
перервами). 1745-1750 перебував за кордоном.
Останні 25 років життя мандрував Україною, займався
літ. творчістю та проповідував свої філос. погляди. С.
— автор поет. зб. «Сад божественних пісень» (1753-
1785), «Байки харківські» (1769-1774), філос. трактатів,
перекладів та ін.
Приєднання українських земель до складу

Російської імерії
ТЕМА 12
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.
ХІХ століття – це нова історія України. Абсолютно новий

період та історична епоха. Зверніть увагу, що це період
українського національного відродження. Всі події слід
розглядати саме з огляду на це.
ДАТИ
1798 р. — вихід друком «Енеїди» Івана Котляревського.
1825 р., 28 грудня - 1826 р., 3 січня — повстання Чернігівського полку.
1828 р. — ліквідація Задунайської Січі.
1830-1831 рр. — польське визвольне повстання.
1840 р. — перше видання «Кобзаря» Т. Шевченка.
1846-1847 рр. — діяльність Кирило-Мефодіївського братства.
Кармалюк Устим — визначний сел. ватажок. 1812 відданий
поміщиком у солдати, звідки наступного року втік і очолив
повстанський рух проти рос. адміністрації та дворянства на Поділлі.
1830-1835 цей рух охопив майже все Поділля і частину Київщини і
Бессарабії, у ньому брали участь бл. 20 тис. селян. Протягом 23-х років
б-би загони під проводом К. зробили понад 1 тис. нападів на
поміщицькі маєтки. Значну частину захоплених грошей повстанці
роздавали селянам.
Костомаров Микола — видатний історик, письменник, етнограф,
сусп.-політ. діяч. Закінчив іст.-філол. ф-т Харківського ун-ту (1836). Один
з творців Кирило-Мефодіївського братства, автор його програмних
документів. К. 1847 був арештований і засланий. К. — автор іст. праць
«Богдан Хмельницький» (1857), «Руїна» (1879-1880), «Мазепа» (1882),
«Мазепинці» (1884), засновник народницького напряму в укр.
історіографії.
Котляревський Іван — видатний письменник, гром.
діяч, перший класик нової укр. л-ри. 1796-1808 К. перебував
на військ. службі. 1812 сформував козацький полк, отримав
звання майора. К. був директором полтавського театру
(1818-1821), входив до складу масонської ложі «Любов до
істини» (1818). Літ. діяльність розпочав 1794. К. — автор
першого твору нової укр. л-ри «Енеїди» (1798, перші три
частини, 1842 — повне видання), а також п’єс «Наталка
Полтавка» і «Москаль-чарівник» (обидві — 1819), які стали
основою нової укр. драматургії.
Куліш Пантелеймон — видатний сусп.-політ. діяч,
письменник, перекладач, літ. критик, історик,
мовознавець, етнограф. Навчався у КиєвіОдин із
засновників Кирило-Мефодіївського братства, активний
дописувач журналу «Основа» (1861-1862). К. — автор
першого укр. іст. роману «Чорна рада, хроніка 1663 року»
(1857), поезій.
Шевченко Тарас — видатний письменник і

художник, нац. пророк, ідеолог і символ укр.
націоналізму. До 1838 був кріпаком. Ш. 1838-1845
навчався у Петербурзькій AM. 1843, 1845 і 1846
побував в Україні, зблизився з членами Кирило-
Мефодіївського братства. Ш. 1847 був
заарештований, до 1857 перебував на засланні, яке
призвело до передчасної см. Ш. Йому належить
виняткова роль у формуванні укр. нац. ідеології.
Геніальна творчість Ш. і його мученицьке життя
зробили поета одним з найпотужніших символів укр.
нац. руху.
ТЕРМІНИ
Масонство (франкмасонство; від фр. «вільний муляр») —
релігійно-етичний таємний сусп. рух, що виник у XVIII ст. в країнах
Європи. Масонські ложі існували й в Україні, зокрема полтавська
«Любов до істини», в якій брав участь І. Котляревський.
Національна ідея — ідея утвердження чи відновлення власної
державності для захисту екон. і культ. інтересів.
Національне відродження (від лат. «народ, плем’я» і укр.
«відродження») — процес пробудження і формування самосвідомості
народу, який проявляється у розвитку його духовної к-ри, прагненні
відтворити власне іст. минуле, захисті мови; фактично — процес
становлення нації.
Нація (від лат. «народ, плем’я») — іст. спільність людей, що
складається в процесі формування певних характерних її ознак.
Етносоціальна спільність з усталеною самосвідомістю своєї
самоідентичності (спільність іст. долі, психології й характеру), а також
територіально-мовною та екон. єдністю.
Промисловий переворот — перехід від мануфактурного до
фабричного виробництва, від ручної праці до машинної, формування
підприємців і найманих робітників. На укр. землях Рос. імперії був у
30-80-х рр. XIX ст.
ТЕМА 13
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Обов’язково звертайте увагу на становище

українських земель в складі Австрійської імперії та на
особливості національного відродження
ДАТИ
1816 р. — створення освітнього товариства галицьких греко-
католицьких священиків.
1833-1837 рр. — діяльність гуртка «Руська трійця».
1837 р. — видання «Русалки Дністрової».
1848 р. — скасування панщини в Галичині; створення Головної
Руської Ради; видання першої українськомовної газети «Зоря
Галицька».
Кобилиця Лук’ян — сусп.-політ. діяч. 1843-1844 очолював

повстання селян Буковини. Під час революції 1848-1849 К. був
обраний депутатом парламенту, де вимагав скасування кріпацтва і
передачу селянам землі без викупу. Знову очолив виступи селян, які
тривали до літа 1849. Наступного року К. був заарештований, після
катувань важко захворів, помер на засланні..
Могильницький Іван — відомий культ. і церк. діяч, учений-
філолог. Закінчив богословський ф-т Львівського (за ін. даними
Віденського) ун-ту. М. спричинився до заснування вел. кількості нар.
(парафіяльних) шкіл, підготував і видав для них ряд підручників.
Учений був засновником і керівником першого в Галичині освітнього
т-ва священників (1816), ініціатором і першим ректором дяко-
вчительського ін-ту в Перемишлі. Один з провісників нац.
відродження в Галичині, обстоював викладання у нар. школах
Галичини укр. мовою.
Шашкевич Маркіян — видатний сусп.-політ.

діяч, письменник, зачинатель укр. нац. відродження
на західноукраїнських землях. Ш. — організатор,
натхненник і лідер «Руської трійці», ініціатор усіх її
справ. Ш. — співавтор і видавець альманаху
«Русалка Дністрова» (1837). Був священником у ряді
сіл Галичини, помер у злиднях.
ТЕРМІНИ
«Будителі» («ті, хто пробуджують») - активісти культ.-нац.
відродження у середовищі слов’янських народів. На
західноукраїнських землях «б.» називали членів «Руської трійці» (М.
Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич на Галичині), О. Духновича
(Закарпаття) та ін.
Весна народів — рев. виступи ліберального та респ. характеру в
Європі 1848-1849 рр. Започаткована Лютневою революцією у Франції.
В. н. придушена монархічними урядами, однак були «даровані» нові
конституції. Під час революцій були закладені основи для подальшої
демократизації с-ва.
Революція (від латинського «розгортання, переворот») —
докорінна якісна зміна, різкий стрибкоподібний перехід від одного
якісного стану до ін., від старого до нового в розвитку явищ природи,
с-ва чи пізнання.
• Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської

імперії. Галичина в 1772 р. відійшла до Австрії внаслідок першого
поділу Польщі, туди ж у 1775 р. — Буковина. Закарпаття ще раніше
належало Угорщині, а вона — теж входила до складу Австрійської
імперії.
•Переломною подією в історії національного відродження стала

діяльність «Руської трійці» (1833-1837 рр.),.
•У відповідь на дії поляків українська інтелігенція 2 травня 1848 р.

заснувала у Львові свій орган — Головну руську раду. Це була
перша політична організація українців у Галичині.
ТЕМА 14
КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

Українське національне відродження посприяло

активізації діяльності багатьох талановитих
культурних та наукових діячів. Чимало з них їх
потрібно знати.
ДАТИ
1805 р. — відкриття Харківського університету.

1834 р. — відкриття університету в Києві.
1839 р. — ліквідація царською владою греко-католицької церкви
на Правобережжі.
Класицизм — один з осн. напрямів у розвитку європейської к-ри,

звертання до античності, як до зразка, дотримання твердих норм і
правил, виховний зміст творів (XVII — І половина XX ст.).
Переосмислення класичного (давньогрецьке та давньоримське)
мистецтва.
Романтизм — худ. метод та ідейно-художній напрям у л-рі,
мистецтві й гуманітарних науках наприкінці XVIII - на поч. XIX ст. У р.
поєднувалися ідеалізація минулого та заклики до оновлення сусп.
життя, ствердження неповторності особистості, прагнення до свободи
Тимофій
Осиповський
•• Професор Харківського університету
3-томний курс математики, який став
основним вітчизняним підручником
Михайло
Остроградський
•• математик
Аналітична геометрія, математичний
аналіз, теорія чисел
Василь Каразін
•• Створив першу метеостанцію
Конструктор сільськогосподарських
• машин
Винахідник
селітри
технології видобування
Миколи
Костомаров
• 21 том історичних досліджень
Михайло •• Вчений-енциклопедист
Максимович
• «Основи ботаніки»
Фольклорист,
історик, археолог
етнограф, мовознавець,
Микола
Маркевич
• 5-томна «Історія Малоросії»
ЛІТЕРАТУРА
Тарас Шевченко • перше видання «Кобзаря» 1840р.
Григорій Квітка-
Основ’яненко
• Основоположник художньої прози «Конотопська
відьма», «Маруся»
Петро Гулак-
Артемовський
• Байки та романтичні балади нової літератури,
«Пан та собака»
Пантелеймон
Куліш
• Перший історичний роман «Чорна рада»
Євген Гребінка
• Байкар, «Ведмежий
коноплиночка»
суд», «Будяк та
Микола Гоголь • «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Миргород»,

«Тарас Бульба»
ТЕМА 15

В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.
У цій темі важливо звернути увагу на реформи 60-70 рр.,

їхній вплив на розвиток економіки та становище українців.
Крім того, нерідко трапляються питання про діяльність
українських громад. Важливо ознайомитись з діяльністю
видатних українських громадівських діячів цього періоду
ДАТИ
19 лютого 1861 р. — царський маніфест про скасування
кріпосного права в Російській імперії.
1863 р. — Валуєвський циркуляр.
1863-1864 рр. — польське національно-визвольне повстання.
1876 р. — Емський указ.
Антонович Володимир — видатний історик,
археолог, етнограф, сусп.- політ. діяч. Належав до т. зв.
хлопоманів, один з організаторів і голова київської
Громади. А. — автор багатьох праць з історії України,
виховав київську школу істориків, серед них — М.
Грушевський. Майже півстоліття він стояв на чолі укр.
гром.-політ. життя.
Гаспринський Ісмаїл — кримськотатарський і

тюркський просвітитель, письменник, гром-політ.
діяч. З 1883 видавав першу нац. газету «Терджиман»,
тривалий час — єдине друковане видання тюркською
мовою в Рос. імперії. Г. — організатор
просвітницького руху (джадидизму) серед кримських
татар. Ідеї базувалися на ліберальній ідеології,
співпраці мусульман і християн, дружбі тюркських і
слов’янських народів. Класик кримськотатарської л-
ри. Номінувався на Нобелівську премію миру (1910).
Драгоманов Михайло — визначний гром.-політ.

діяч, історик, публіцист, фольклорист, економіст,
філософ. Брат письменниці Олени Пчілки, дядько Лесі
Українки. Він був одним з найактивніших діячів
київської Громади Упродовж 1878-1882 він видавав у
Швейцарії зб., згодом — часопис «Громада». Тоді ж Д.
очолив перший укр. гурток соціалістичного
спрямування. Наук., літ-крит., публіц. і гром. діяльність
Д. мала значний вплив на розвиток укр. сусп.-політ.
життя.
Чубинський Павло — визначний етнограф,
фольклорист, сусп.- політ. діяч. Ч. — один із
засновників і активних діячів київської Громади. 1862
арештований і засланий. Ч. — один з ініціаторів
створення у Києві Пд.- Зх. відділення Рос.
географічного т-ва (1873-1876, керував його
діяльністю). Ч. — автор вірша «Ще не вмерла Україна»
(1862), який став нац., а тепер і держ. гімном України.
ТЕРМІНИ
Громадівський рух — укр. рух 60-90-х рр. XIX ст., в основі якого
була діяльність напівлегальних непартійних об’єднань, які називали
громадами. Центром г. р. в Україні став Київ, очолив його В.
Антонович, мета — підвищити культ.-осв. рівень укр. народу шляхом
поширення шкіл і друкування книг. Громадівці започаткували
видання укр. преси («Основа» у Петербурзі).
Земства — всестанові органи місцевого самоврядування у Рос.
імперії, виникли згідно із земською реформою 1864. До 1911 не
поширювалися на Правобережну Україну.
Київська козаччина — масовий сел. рух на Київщині та
Чернігівщині у 1855 р. Очолювали рух В. Бзенко, М. Гайденко, П.
Швайка та ін. Селяни складали списки «вільних козаків»,
відмовлялися відробляти панщину, створювали власні виборні
органи самоврядування. К. к. придушена регулярними військами.
Причини соціальні, згодом набула рис і нац.-визв. руху — бажання
відновити козацтво як сусп. стан і військ. формування.
ТЕМА 16

Це період переходу українського національного

відродження на політичних етап. Саме тому важливо знати
не лише становище українських земель в складі Австро-
Угорщини в другій половині ХІХ століття, а і особливості
політичного руху. Обов’язково зверніть увагу на виникнення
перших українських політичних партій та їх діячів.
ДАТИ
1868 р. — заснування у Львові товариства «Просвіта».
1873 р. — створення Літературного товариства ім. Т. Шевченка.
1890 р. —створення у Львові РУРП.
1892 р. — реорганізація Літературного товариства ім. Т.
Шевченка в Наукове товариство ім. Т. Шевченка (НТШ).
1899 р. — створення УНДП і УСДП.
Бачинський Юліан — сусп.-політ. діяч, публіцист. Був членом
РУРП, з 1899 — УСДП. Б. 1895 опублікував працю «Україна ірредента»
(«Україна незалежна»), де обґрунтував необхідність політ.
самостійносте України. Був членом парламенту ЗУНР. Б. у 20-х рр. XX
ст. приїхав в УСРР, де був 1934 арештований і засланий, де й загинув.
Романчук Юліан — визначний гром.-політ. діяч, учений,
публіцист. Р. був одним із засновників т-ва «Просвіта» (1896-1906 —
голова), НТШ та ін. о-цій, редагував журнал «Правда» (1973-1978). 1885
виступив ініціатором створення першого укр. політ. т-ва «Нар. рада»
(голова до 1899), УНДП (голова 1899-1907). Р. — депутат галицького
сейму (1883-1895) і австр. парламенту (1891-1897, 1901-1918, віце-
президент 1910-1918). Входив до складу Укр. Нац. Ради ЗУНР, як
найстарший за віком депутат 10.11.1918 привів до присяги Держ.
Секретаріат — уряд ЗУНР.
Федькович Юрій — визначний письменник, перекладач,
фольклорист, культ. і гром. діяч. 1871-1876 мешкав у Львові
(працював у «Просвіті» та в театрі «Руська бесіда»), ост. роки життя —
у Чернівцях (редактор газети «Буковина»). Ф. — автор багатьох
відомих творів.
Франко Іван — видатний письменник, гром. і

політ. діяч, учений, нац. ідеолог. Ф. був редактором і
членом редакцій низки періодичних видань. Брав
активну участь у гром. і політ. житті. У жовтні 1890 Ф.
був співзасновником РУРП, 1899 — УНДП, тоді ж за
сприяння М. Грушевського став дійсним членом НТШ.
У 90-х рр. XIX ст. прийшов до повної підтримки ідеї
політ. самостійності України.
ТЕРМІНИ
Кооперація — добровільне об’єднання людей, які на пайових

засадах спільно займаються певним видом госп. діяльносте.
Москвофіли (русофіли) — представники мовно-літературної і
сусп.- політ. течії серед укр. населення Галичини, Буковини та
Закарпаття у середині XIX-30-х рр. XX ст. Відстоювали нац.-культ., а
згодом — держ.-політ. єдність з рос. народом і Рос. імперією. На поч.
80-х рр. XIX ст. було доведено, що м. перетворилися на платних
агентів рос. царизму.
Народовці — сусп.-політ. течія серед молодої західноукраїнської
інтелігенції, що виникла в 60-х рр. XIX ст. в Галичині. Сформувалася
на противагу москвофільству. Н. виникли під впливом діяльносте
«Руської трійці», Кирило-Мефодіївського братства, творчості Т.
Шевченка, П. Куліша, М. Костомарова. Вони виходили з того, що
українці — це окрема нація, яка проживала на території від Карпат до
Кавказу, виступали за єдність всіх укр. земель.
«Нова ера» — компроміс, поліпшення стосунків між українцями
народовського напряму і поляками в Галичині у 1890-1894. Суть
поступок полягала у визнанні галицьких українців окремим народом.
У відповідь на лояльність українців до австр. влади вона мала
однаково прихильно ставитися до поляків та українців.
Передбачалося надання українцям певної кількості місць в австр.
парламенті та галицькому сеймі, відкриття трьох укр. гімназій,
збільшення кількості укр. катедр у Львівському ун-ті та ін. поступки.
Обидві сторони відмовилися від «новоерівської» політики уже 1894.
Партія — політ. о-ція, яка об’єднує на умовах членства
найактивнішу частину с-ва, виражає і захищає його ідеологію, політ.
цілі (закріплені у програмі), політ. волю своїх членів і прихильників,
має матеріальні засоби, органи інформації. Гол. завданнями є участь
у визначенні політ. курсу держави, виробленні держ. політики,
формування органів влади і місцевого самоврядування,
представництво в їх складі. П. має стійку структуру і постійний
характер діяльносте.
Радикали — представники молодої інтелігенції, що об’єднали
нац. та соціальну б-бу, відчули вплив соціалізму, прихильники
рішучих дій.
Трудова міграція (від укр. «трудовий» і лат. «виселяюсь,
переселяюсь») — переселення, переміщення населення, пов’язане зі
зміною місця проживання, зокрема переселення з батьківщини в ін.
країну на постійне проживання чи на тривалий термін, зумовлене
екон. причинами.
Українофіли (від «Україна» і гр. «любити») — прихильники
проукраїнського напряму в галицькій політиці, противники
москвофілів. У широкому розумінні — віддані Україні люди.
• великих підприємств було мало, промисловий переворот
•• затягувався (до середини 80-х рр. XIX ст.);

переважання у великій і середній індустрії іноземного капіталу;
малоземелля і безземелля, демографічний бум, аграрне
• перенаселення, пошуки порятунку від голоду;

Наприкінці XIX ст. почалася масова еміграція — переселення до
Канади, США, Бразилії та інших країн. Трудова міграція охопила
• понад 400 тис.

На початку 90-х рр. XIX ст. відбулося деяке зближення позицій
• частини українських і польських політичних діячів («нова ера»).

надання українцям певної кількості місць в Австрійському
• парламенті та Галицькому сеймі;

У 1890 р. була створена перша українська політична партія —
Русько-Українська радикальна партія (РУРП), засновниками і
• керівниками якої були Іван Франко, М. Павлик, Є. Левицький.

У 1899 р. в Галичині виникло ще дві партії — Українська
національно-демократична партія (УНДП) і Українська соціал-
демократична партія (УСДП).
Отже, український національно-визвольний рух приходив до

усвідомлення необхідносте боротьби за власну самостійну державу.
ТЕМА 17
КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

Звертайте увагу на видатних культурних та наукових

діячів, які діяли в цей період
ТЕРМІНИ
Меценат — багатий покровитель науки, мистецтва та л-ри. Укр.
меценатами були родини підприємців Терещенків, Симиренків,
землевласник Є. Чикаленко.
Модернізм (від фр. «новітній, сучасний») — осн. напрям л-ри та
мистецтва XX ст., що характеризується розривом з ідейними та худ.
принципами класичного мистецтва, з традицією реалізму.
Професійний театр — один з видів мистецтва, заняття яким є
осн. для його учасників.
Реалізм (від лат. «суттєвий, дійсний) — творчий метод л-ри та
мистецтва, що полягає в правдивому історично конкретному й
об’єктивному відображенні дійсності.
•
Ілля Мечников
Біолог; заснування бактеріологічної станції в Нововросійському
університеті, лікування чуми, холери, туберкульозу, 1908 р. –
Нобелівська премія;
•
Данило Заболотний
Епідеміолог; визначення методів боротьби з чумою, холерою;
• Іван Пулюй
Фізик і електротехнік, перший декан першого в Європі
електротехнічного університету, методика зварювання під флюсом
•
Петро Нестеров
Військовий льотчик, першим в світі опанував техніку вищого
пілотажу, виконав «мертву петлю»
•
Ігор Сікорський
Авіаконструктор; 1913 р. створив найбільший в світі літак «Ілля
Муромець»
Агатангел Кримський
• Історик, мовознавець, орієнталіст, поліглот, письменник і
перекладач, зав 60 мов, автор «Української граматики» (2 томи)
Дмитро Яворницький
• «Історія запорозьких козаків»
Агатангел
Федір Вовк Кримський
• Антрополог, археолог, дослідження походження українців;
Володимир Антонович
• «Про походження козацтва», «Бесіди про часи
козацькі на Україні»;
Дмитро Багалій
• Історія Слобідської України
Володимир
Антонович
Степан Рудницький
• Засновник української наукової географії
Борис Грінченко
• «Словник української мови»
Михайло Грушевський
• «Ілюстрована історія України», «Історія України-Русі»;
Михайло
Грушевський
Микола
Соломія Лисенко
Крушельницька
Михайло
Вербицький Леся
Українка
ТЕМА 18
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (1900-1914)
Перша буржуазно-демократична революція в Російській

імперії спричинила серйозні зміни в становищі
українських земель. Зверніть увагу на виникнення
перших політичних партій Наддніпрянщини та на
діяльність відомих політичних діячів цього періоду
ДАТИ
1900 р. — створення РУП, першої політичної партії Наддніпрянської

України.
1905 р. — створення першої в Наддніпрянській Україні «Просвіти».
1908 р. — створення ТУП.
Міхновський Микола — видатний гром.-політ.

діяч, ідеолог держ. незалежності України,
основоположник і перший ідеолог укр. націоналізму.
Закінчив юрид. ф-т Київського ун-ту, працював
адвокатом у Харкові. 1891 був серед організаторів
Братства тарасівців. 1900 на замовлення керівництва
РУП написав програму, видану в Львові під назвою
«Самостійна Україна», 1902 — ініціатор створення УНП,
члени якої боролися за незалежність України. У статтях і
відозвах «Робітнича справа в програмі УНП» (1902),
«Десять заповідей» (1903), «Справа української інтелігенції в УНП» М.
виклав основні теоретичні засади укр. націоналізму. 1909-1914 керував
роботою національно-патріотичної о-ції «Третє товариство взаємного
кредиту», редагував укр. видання. Під час Першої св. війни М. був
мобілізований до рос. армії.
Чикаленко Євген — видатний гром. і політ. діяч, меценат,

теоретик і практик сільського господарства. Навчався на
природничому ф-ті Харківського ун-ту. Належав до Громади, УДП (з
1904), УРДП (з 1905), ТУГІ (з 1908). Ч. був видавцем щоденних укр.
газет «Громадська думка» (1906), «Рада» (1906-1914), фінансував
багатьох укр. письменників і науковців. З 1919 Ч. — на еміграції в
Австрії та Чехо-Словаччині.
ТЕРМІНИ
Відруб — надання кожному селянинові права вимагати
виділення йому землі в одному масиві згідно з пунктами
столипінської аграрної реформи (з 1906).
Монополія (від гр. «сам продаю») — зосередження будь-чого в
розпорядженні держави, однієї о-ції, фірми, особи тощо, переносно —
виняткове право на щось; об’єднання підприємств певної галузі чи
місцевості, які регулювали обсяг виробництва, розподіляли ринки
збуту продукції, встановлювали ціни, закривали неприбуткові фабрики
та заводи.
Страйк (від англійського «страйк») — одночасна колективна
відмова робітників і службовців від праці з пред’явленням
підприємцям чи урядові екон. і політ. вимог.
Хутір — невеликий населений пункт, часом одна-дві хати, з
господарствами на деякій відстані від міст і сіл.
Чорносотенці — члени російських шовіністичних організацій,
«чорних сотень», збройних загонів декласованих елементів,
організованих владою для б-би з нац. і рев. рухом.
Земельна реформа П. Столипіна
У 1906 р. розпочалося проведення аграрної реформи:
• руйнування общини і кожному селянинові надавалося право

вимагати виділення йому землі в одному масиві, що мав назву
«відруб». Селяни могли переносити туди свої господарські будівлі й
••
створювати «хутір»;
надання кредитів селянам через Селянський земельний банк;
сприяння переселенню селян до малозаселених районів Сибіру,
Північного Кавказу, Середньої Азії.
Столипінська реформа ставила за мету:
•• створити на селі заможне селянство, яке стало б опорою влади;
• підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва;

вирішити проблему аграрного пернаселення.
ТЕМА 19
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В СКЛАДІ АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (1900-1914)
Українські політики Австро-Угорщини в цей період

починають боротьбу за зміни в становищі українців. Ці
зміни вони пов’язують з початком війни між Австро-
Угорщиною та Росією. Саме тому дуже важливо розуміти
важливість усіх процесів того періоду та їх значення.
ДАТИ
1900 р. — обрання А. Шептицького митрополитом УГКЦ.
1907 р. — впровадження в Австро-Угорській імперії заг. виборчого
права для чоловіків.
Боберський Іван — гром. діяч, один із засновників укр.
спортивного руху. 1890-1914 викладав нім. мову і фізичну к-ру в
гімназії Львова. Б. став одним з організаторів сокільсько-стрілецького
руху, 1910-1914 — голова «Сокола-батька».
Трильовський Кирило — гром.-політ. діяч. Організатор січово-
стрілецького руху в Галичині. Член РУРП. 5.05.1900 організував у с.
Завалля Снятинського пов. осередок укр. пожежно-гімнастичного т-ва
«Січ», згодом — численні осередки «Січей» у селах і містах Галичини. З
1908 очолював Гол. січовий комітет.
Шептицький Андрей — видатний церковний,

гром. і культ. діяч, граф. 17.12.1900 став галицьким
митрополитом УГКЦ. Ш. був депутатом галицького
сейму і палати панів австрійського парламенту
відстоював інтереси укр. населення Галичини.
Митрополит заснував церковний музей (1905), нар.
лічницю (1903, згодом шпиталь), Земельний банк
(1910), виступав як меценат укр. к-ри.
ТЕРМІНИ
Загальне виборче право — право усіх осіб відповідного віку

обирати та бути обраним на виборах до представницьких органів або
на виборні посади. Запроваджене в 1907 з. в. п. в Австро-Угорщині
надавало його лише чоловікам з 24 років.
yanina_znohub_hist
•у 1907 р. в Австро-Угорській імперії впроваджено загальне виборче
право для чоловіків. Загальні вибори різко збільшили
представництво українців у парламенті, в 1879 р. їх було 3, а після
виборів 1907 р. стало 27 з Галичини і 5 з Буковини. Вплив
•«москвофілів» швидко й неухильно зменшувався;

загострення конфлікту між українським і польським рухами. Під час
виборів польська влада вдалася до масового побиття українських
селян. У відповідь на криваву розправу український студент М.
Січинський здійснив замах на життя намісника Галичини А.
•Потоцького, який був ініціатором такого «проведення» виборів.

Ще в 90-х рр. XIX ст. було засновано спортивно-фізкультурну
організацію «Сокіл», важливу роль у її розбудові відіграв Іван
•Боберський
У 1900 р. Кирило Трильовський заснував перший гурток
•спортивно-фізкультурної організації «Січ».

Щоб проводити військове навчання, учні львівських середніх шкіл
•у 1911 р. створили таємний гурток «Пласт»

у 1900 р. обраний митрополитом Української греко-католицької -
•церкви (УГКЦ);
під його впливом чимало священників порвало
«москвофільством» і приєдналося до українського національного
з
••
табору, виступали, як і митрополит, на боці народовців;
у 1913 р. заснував у Львові Український національний музей;
своєю відданою працею митрополит зумів прихилити до себе і
УГКЦ народні маси й ще до Першої світової війни був уже визнаний
усіма як український патріот. Він об’єднав Зусилля греко-
католицьких священників і світської інтелігенції у досягненні
спільної мети — національного визволення українців.
А створення єдиної, незалежної, соборної України було

головним завданням українського народу в XX ст
ТЕМА 20
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

(1914-1918)
Одна з найважливіших тем програми! Насправді, ця тема не є

складною, але все ж ігнорувати її не варто. Запам’ятайте
назви політичних організацій, їхніх лідерів, а також ідеї та
діяльність. Також звертайте увагу на карти битв.
ДАТИ
1914 р., серпень — створення у Львові Головної української ради;

створення Союзу визволення України; формування легіону УСС.
1914 р. — Галицька битва.
1915 р. — утворення Загальної української ради.
1916 р. — Брусиловський прорив.
Вишиваний Василь (Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотринген)

— військовий діяч, політик, дипломат, поет, архікнязь з династії
Габсбургів. Брав участь у 1-й світ. Війні, 1918 очолював УСС. Вважався
неофіційним претендентом на трон у разі утворення незалежної
монархічної України. Арештований 1947 у Відні рад. спецслужбами,
загинув у в’язниці.
Галушинський Михайло — гром.-політ. і військ. діяч, педагог.
Закінчив Тернопільську гімназію, навчався у Львівському (1898-1900)
і Віденському (1900-1901) ун-тах. З 1909 — директор Рогатинської
(нині Івано-Франківська обл.) гімназії, визначний організатор
гімназійної освіта в Галичині. На початку Першої св. війни Г. став
першим командувачем легіону УСС (до 14.03.1915).
Донцов Дмитро — визначний публіцист, політ.
діяч, літ. критик. Навчався у Петербурзькому та
Віденському ун-тах. 1914-1918 — голова і активний
член СВУ.
Жук Андрій (1880, с. Вовчок, тепер Потавської
обл. - 1968, Відень) — гром.-політ. діяч. Член РУП,
емігрував з Рос. імперії. 1914 Ж. — один з гол. діячів
СВУ, з 1915 — ЗУР. Був дипломатом Укр. Держави, з
1930 відійшов від політики. Автор іст., публіц. праць,
статей у часописах. Дмитро
Донцов
Левицький Кость — визначний гром.-політ. і
держ. діяч, публіцист. Л. 1899 був співзасновником, а
згодом головою УНДП. На поч. Першої світ. війни Л.
став головою ГУР, а з травня 1915 — ЗУР. 9.11.1918
політик став головою уряду ЗУНР — Держ.
Секретаріату (до поч. 1919).
ТЕРМІНИ
Галицько-Буковинське генерал-губернаторство —
тимчасова адмін.-терит. одиниця, створена царським урядом
наприкінці 1914 на окупованих рос. військами землях Галичини та
Буковини з центром у Чернівцях, існувала до середини 1917.
Очолювали рос. військ. генерал-губернатори Г. Бобринський (1914-
1915) і Ф. Трепов (1916). Окупаційна влада проводила послідовну
антиукраїнську політику, закривала всі укр. заклади, запроваджувала
росіянізацію. Відбувалися масові депортації укр. інтелігенції (у т. ч.
митрополита УГКЦ А. Шептицького) углиб Росії. У серпні 1917
внаслідок відступу рос. військ з Галичини і Буковини було
ліквідоване.
Евакуація (від лат. «спорожняю») — 1) вивезення з місцевості,
що перебуває під загрозою нападу ворога або стихійного лиха, з
театру воєнних дій у тил населення, поранених, полонених, а також
матеріальних засобів; 2) відведення військ з р-нів, які вони раніше
займали на основі укладених угод, договорів тощо.
Мобілізація (від лат. «рухомий») — 1) призов

військовозобов’язаних запасу в армію під час війни; 2) переведення
збройних сил держави на о-цію і склад воєнного часу; 3)
зосередження сил і засобів для досягнення певної мети.
Галицька битва, 1914 р. Горлицький прорив, 1915 р.
Брусиловський прорив, 1916 р.
Наступ австрійців, 1917 р.
Бойовий шлях УСС

ТЕМА 21
ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ
Перед вам дві найважливіші тема з усієї програми.

Щороку з цих тем є максимально багато питань, тому
вивчити їх потрібно ідеально. Потрібно буде запам’ятати
багато імен, портретів, законодавчих документів, подій та
угод. Тому обов’язково пройдіть цю тема кілька разів,
щоб краще все зрозуміти і запам’ятати.
ДАТИ
ДАТИ
1917 р., березень — утворення в Києві Української Центральної
Ради.
1917 р., квітень — Всеукраїнський національний з’їзд (конгрес).
1917 р., червень — ухвалення Першого універсалу УЦР.
1917 р., липень — ухвалення Другого універсалу УЦР.
1917 р., листопад — ухвалення Третього універсалу УЦР.
1918 р., 9(22) січня — IV Універсал УЦР, проголошення незалежності
УНР.
1918 р., січень — бій під Кругами.
1918 р., січень (лютий) — Берестейський мирний договір між УНР і
державами Четверного союзу.
1918 р., 29 квітня — державний переворот, прихід до влади Павла
Скоропадського.
Болбочан Петро — військ. діяч. Полковник Армії УНР, очолював
Запорізький корпус, який звільнив весною 1918 Крим від
більшовиків. Наприкінці 1918 Б. командував Лівобережною групою
Армії УНР. Внаслідок збігу обставин, інтриг і анархії несправедливо
звинувачений і розстріляний.
Винниченко Володимир — видатний гром.-
політ. і держ. діяч. На засіданнях Українського нац.
конгресу (квітень 1917) обраний заступником голови
УЦР. 15(28).06.1917 призначений головою першого укр.
уряду — ГС УЦР, 18(30).01.1918 пішов у відставку з
посади тоді вже голови РНМ.
Володимир
Винниченко
Грушевський Михайло — видатний історик,
визначний гром.-політ. і держ. діяч. У березні 1917
обраний головою УЦР. Відіграв важливу роль у всіх
осн. рішеннях, зокрема універсалах УЦР. У березні
1919 емігрував, 1924 повернувся. Помер при
нез’ясованих обставинах під час нескладної операції
на лікуванні.
Михайло
Грушевський
Єфремов Сергій — визначний гром.-політ. і держ. діяч. Член УЦР
з моменту її заснування, на Укр. нац. конгресі обраний заступником
голови УЦР. Є. був членом першого укр. уряду УЦР Ген. Секретаріату
(міжнаціональні справи). Згодом відійшов від політики.
Челебіджихан Номан — кримськотатарський гром.-політ. діяч.
Один із організаторів курултаю, де був обраний головою Директорії
уряду) Кримської Народної Республіки. Виявив нерішучість у б-бі з
більшовиками, арештований ними і розстріляний.
Вернадський Володимир — видатний

природознавець, мінералог і кристалограф,
основоположник геохімії, біогеохімії, гідрогеохімії,
вчень про ноосферу і біосферу. Походив з давнього
козачого укр. роду, дитинство минуло у Харкові та
Полтаві. З 1909 академік Петербурзької АН. З червня
1917 В. мешкав в Україні. 1918-1921 — перший
президент УАН. Гол. праця — монографія про біосферу
і ноосферу (1941-1944). Автор бл. 400 праць.
Скоропадський Павло — визначний політ. держ.

і військ. діяч. Походив зі старовинного козацько-
старшинського роду. 29.04.1918 на Всеукраїнському
хліборобському конгресі генерала обрано гетьманом
України, він видав «Грамоту до всього українського
народу» і «Закон про тимчасовий державний устрій
України». За допомогою нім. військ С. прийшов до
влади і добився відносної екон. стабільності,
спираючись на поміщиків, вел. промисловців і
фінансистів.
У міжнародних відносинах відстоював інтереси Укр. Держави.
Екон. політика С. викликала масові селянські повстання і робітничі
страйки. 14.11.1918 видав «Грамоту», в якій оголосив про федерацію
України з майбутньою небільшовицькою Росією. що стало приводом
до поч. повстання проти гетьманського режиму під проводом
Директорії. 14.12.1918 гетьман підписав зречення від влади, емігрував.
що стало приводом до поч. повстання проти гетьманського режиму
під проводом Директорії. 14.12.1918 гетьман підписав зречення від
влади, емігрував.
ТЕРМІНИ
Автономізація (від гр. «самостійність») — процес досягнення

автономії, зокрема поступове усвідомлення необхідності
самоуправління.
Більшовизм — рос. різновид ком. теорії та практики, втілюваний
у життя РСДРП(б), згодом РКП(б), ВКП(б), КПРС. Термін б. стосується
переважно першої половини XX ст. Мав на меті встановлення ком.
диктатури, тоталітарного режиму.
Вільне козацтво — укр. добровільні військово-міліційні
з’єднання, створені для самооборони й захисту правопорядку на
традиційній основі. Відділи В. к. створювалися за терит. принципом з
національно свідомих селян і робітників. Рух поширився на значну
частину України. З’їзд В. к. восени 1917 представляв 60 тис. козаків.
Вони брали активну участь у війні з рад. Росією. У травні-червні 1918
на вимогу нім. командування В. к. розформоване.
Генеральний Секретаріат — найвищий виконавчий і
розпорядчий орган держ. влади в Україні (з 7 (20) листопада 1917 —
УНР) з 15 (28) червня 1917 до 9 (22) січня 1918, коли він став Радою
Нар. Міністрів. Голова — В. Винниченко. У першому складі було 9 осіб,
згодом кількість членів зросла.
Курултай — з’їзд кримськотатарського народу в грудні 1917,
який утворив Меджліс і Директорію (парламент і уряд), проголосив
Кримську Народну Республіку, ухвалив Конституцію, затвердив держ.
символи.
Самостійники — прихильники незалежності України,
найвідоміший лідер на поч. XX ст. — Микола Міхновський.
ТЕМА 22
РОЗГОРТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ.

БОРОТЬБА ЗА ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ.
Продовження попередньої теми. Найважливіші теми

програми.
ДАТИ
1918 р., 1 листопада — Листопадовий зрив у Львові.

1918 р., 13 листопада — проголошення ЗУНР.
1918 р., 14 листопада — утворення Директорії.
1918 р., листопад — заснування Української академії наук (УАН).
1919 р., 22 січня — проголошення Акта злуки УНР і ЗУНР.
1919 р., грудень - 1920 р., травень — Перший Зимовий похід армії
УНР.
1920 р., квітень — Варшавська угода.
1921 р., березень — Ризький мирний договір.
1921 р. — утворення Української автокефальної православної церкви
(УАПЦ).
1921 р., листопад — Другий Зимовий похід армії УНР.
Вітовський Дмитро — визначний військ. і держ. діяч. 1914-1915

В. командував сотнею, пізніше куренем УСС. Наприкінці жовтня 1918
очолив Укр. військ. генеральний комісаріат, який під його
керівництвом організував і провів переможне Листопадове
повстання 1918 у Львові. 9.11.1918 призначений держ. секретарем
військ. справ ЗУНР. Брав участь у Паризькій мирній конференції,
загинув в авіакатастрофі.
Петлюра Симон - видатний гром.-політ. і держ.

діяч, публіцист. 14.11.1918 став членом Директорії і
гол. отаманом армії УНР. П. у лютому 1919 вийшов з
УСДРП і очолив Директорію УНР. За його ініціативи у
квітні 1920 підписано Варшавський договір. П. з
листопада 1920 керував роботою еміграційного уряду
УНР. Убитий більшовицьким агентом С. Шварцбартом.
Петрушевич Євген — видатний гром.-політ. і
держ. діяч. 19.10.1918 як президент Укр. Нац. Ради П.
проголосив створення на укр. землях Австро-Угорщини
Укр. держави. 4.01.1919 обраний у Станіславі (нині
Івано-Франківськ) президентом Укр. Нац. Ради
(фактично — Президентом ЗУНР). Після проголошення
22.01.1919 Акту Злуки ЗУНР і УНР П. став членом
Директорії УНР. Розходився з С. Петлюрою у ряді
пилянь державотворення. 15.11.1919 виїхав на
еміграцію.
Вернадський Володимир — видатний природознавець,

мінералог і кристалограф, основоположник геохімії, біогеохімії,
гідрогеохімії, вчень про ноосферу і біосферу. Походив з давнього
козачого укр. роду, дитинство минуло у Харкові та Полтаві. З 1909
академік Петербурзької АН. З червня 1917 В. мешкав в Україні. 1918-
1921 — перший президент УАН, 1920-1921 — проф. Таврійського ун-
ту в Сімферополі. 1922-1939 — директор створеного ним
Петроградського (з 1924 Ленінградського) радієвого ін-ту та ін. наук.
установ. Гол. праця — монографія про біосферу і ноосферу (1941-
1944). Автор бл. 400 праць.
Липківський Василь — визначний реліг. діяч. Навчався у
Київській духовній академії. 9.05.1919 відправив першу службу укр.
мовою в Миколаївському соборі на Печерську в Києві. У жовтні 1921
Всеукраїнський церк. собор затвердив проголошену 1.01.1919
автокефалію і обрав Л. митрополитом УАПЦ (висвячений
23.10.1921). Проводив українізацію церк. життя, сприяв перекладу
реліг. книг укр. мовою, особисто відвідав бл. 500 парафій, чим
підняв авторитет УАПЦ в Україні. 1927 під тиском влади змушений
залишити сан митрополита, перебував під постійним наглядом
більшовицьких репресивних органів, кілька разів перебував під
арештом. 20.11.1937 засуджений до страти і незабаром
розстріляний.
Махно Нестор — повстанський отаман, один з лідерів
анархістського руху. М. організував повстанський загін проти
гетьмана, вів б-бу і проти військ Директорії УНР, одночасно 1919
воював з військами
Антанти і Денікіна. Кілька разів укладав союз з
Червоною армією, але ненадовго. На поч. вересня
1919 переформував свої загони, назвавши їх
«Революційна повстанська армія України» (махновців,
нараховувала бл, 80 тис. бійців). Завдав значної
шкоди військам Денікіна і Врангеля, сприявши
утвердженню рад. влади. Колишні союзники-
більшовики з листопада 1920 розпочали ліквідацію
частин М., 1921 він емігрував.
ТЕРМІНИ
Автокефальна церква (від гр. «сам» і «голова») — у православ’ї

церква, адміністративно незалежна від ін. церков, повне
самоврядування церкви, її незалежність.
«Воєнний комунізм» — соціально-економічна політика
більшовиків в УСРР періоду 1919-1921. Полягав у більшовицькому
насильстві в екон., політ. і соціальній сферах, що викликало масовий
опір населення. Характеризувався встановленням прод. розкладки
(диктатури), забороною торгівлі, націоналізацією всіх підприємств,
згортанням грошового обігу, загальною трудовою повинністю. Через
масові повстання у березні 1921 скасований.
«Київська катастрофа» – відступ армії УНР без спротиву з Києва
31 серпня 1919 р. під напором білогвардійських військ під
командуванням Бредова.
«Листопадова катастрофа» (від укр. «Київська» і гр.
«переворот, кінець, загибель») — надзвичайно важке становище
армії УНР восени 1919. .
Червоний терор (від укр. «червоний» і лат. «страх, жах») —
офіційна політика придушення політичних і потенційних противників
насильницькими методами, яку здійснювали більшовики в роки
громадянської війни (в Україні — у часи Укр. революції 1917-1921).
«Воєнний комунізм» — соціально-економічна політика
більшовиків в УСРР періоду 1919-1921. Полягав у більшовицькому
насильстві в екон., політ. і соціальній сферах, що викликало масовий
опір населення. Характеризувався встановленням прод. розкладки
(диктатури), забороною торгівлі, націоналізацією всіх підприємств,
згортанням грошового обігу, загальною трудовою повинністю. Через
масові повстання у березні 1921 скасований.
Директорія УНР — тимчасовий орган держ. влади УНР,
створена 14 листопада 1918 у Києві спочатку як тимчасовий
верховний орган для о-ції антигетьманського повстання, згодом — як
найвищий держ. орган УНР, склад — В. Винниченко (голова), О.
Андрієвський, А. Макаренко, С. Петлюра, Ф. Швець. Після
проголошення Акту Злуки 22 січня 1919 членом Директорії УНР став
Є. Петрушевич. 11 лютого 1919 В. Винниченко вийшов зі складу
органу, який очолив С. Петлюра. Наприкінці 1920 Директорія УНР
втратила контроль над територією України.
Інтервенція (від лат. «втручання») — насильницьке втручання
однієї чи кількох держав у внутр. справи ін. держави, спрямоване
проти її незалежності та терит. цілісності.
Отаманщина — явище в нац. русі періоду Укр. революції
анархічного характеру. Місцеві отамани не визнавали ніякої центр.
влади, захищали лише групові чи терит. інтереси, що й призвело до
о. Гол. з них — Григор’єв, Зелений, Тютюнник, Струк, Ангел —
командували досить значними військами, але не під єдиним
командиром.
Чортківська офензива (від назви районного центру
Тернопільської обл. та лат. «контрнаступ, наступ, прорив, пролом») —
наступальна операція Галицької армії 7-28 червня 1919 з метою
розгрому угруповань ворога у р-ні Чорткова і визволення всієї
території ЗУНР. У ході Ч. о. військо ЗУНР вийшло на підступи до
Львова. Але брак зброї, боєприпасів і військ. спорядження,
відсутність допомоги з боку армії УНР, яка сама потребувала
підтримки для боїв з більшовиками, нерівні сили змусили УГА
відступити під тиском численнішого і краще забезпеченого
польського війська.
ТЕМА 23
ВСТАНОВЛЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО
ТОТАЛІТАРНОГО РЕЖИМУ В УКРАЇНІ
У темі йдеться про насадження в Україні радянської

влади та про перші роки перебування українських
земель у складі СРСР. Тому під час вивчення
обов’язково звертайте увагу на політику НЕПу,
коренізацію та голод 1921-1923 рр.
ДАТИ
1921-1923 рр. — масовий голод в Україні.
1922 р. — входження УСРР до складу СРСР.
1923 р. — початок політики коренізації/українізації в УСРР.
1925 р. — проголошення курсу на індустріалізацію.
Волобуев Михайло — учений-економіст. Екстерном закінчив
екон. відділ Харківського ін-ту професійної освіти. У 20-х рр. — наук.
працівник науково-дослідного інституту ВУАН у Харкові. 1928
опублікував у журналі «Більшовик України» дві статті під назвою «До
проблем української економіки», в яких обґрунтовано доводив, що
Україна за рад. влади, як і в часи Рос. імперії, залишається екон.
колонією Росії. Через деякий час В., зазнавши переслідувань з боку
офіційних рад. о-цій, був змушений написати спростування своєї теорії
та засудити свої попередні погляди як помилкові, згодом
репресований (1933-1938). Згодом завідував кафедрою Ростовського
фін.-екон. ін-ту.
Хвильовий Микола (спр. Фітільов) — відомий письменник,
публіцист. Воював на фронтах громадянської війни у повстанському
загоні УНР, згодом у Червоній армії. З 1919 — член КП(б)У. 1921 почав
друкуватися, переїхав до Харкова. Належав до літ. о-цій «Гарт» (з 1923),
ВАПЛІТЕ (1925-1927). Ініціював літ. дискусію (1925-1928), закликав
орієнтуватися на «психологічну Європу», висунув гасло «Геть від
Москви! Дайош Європу!», яке набрало політ. звучання. Змушений був
«каятися», «визнавати помилки». На знак протесту проти арешту свого
товариша М. Ялового покінчив життя самогубством. X. — автор зб.
поезій, оповідань, роману «Вальдшнепи», публіц. праць та ін.
Шумський Олександр — відомий політ. діяч. Член УПСР (1917-
1919), боротьбистів (1919-1920), з 1920 — у КП(б)У. Член УЦР. З вересня
1924 до лютого 1927 НІ. — нарком освіти, активно проводив політику
українізації, порушив питання про усунення Л. Кагановича з посади
ген. секретаря ЦК КП(б)У і заміщення його українцем В. Чубарем. 1927
звільнений з посади. Ш. був заарештований 13.05.1933, перебував в
ув’язненні та на засланні. 1946 намагався повернутися в Україну,
дорогою був убитий за особистим розпорядженням Й. Сталіна, Л.
Кагановича і М. Хрущова.
ТЕРМІНИ
Індустріалізація — система заходів, спрямованих на

прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного
переозброєння економіки й зміцнення оборони країни, процес
створення вел. машинного виробництва в усіх галузях господарства
країни.
«Коренізація» — політика більшовиків у мовно-культурному
питанні, спрямована на залучення на бік рад. влади інтелігенції та
селянства корінних національностей (у тому числі українців). Сприяла
створенню видимості гармонійного та вільного розвитку республік у
складі СРСР. Запроваджена на XII з’їзді РКП(б) 1923, її укр. видозміна
називається «українізація».
Тоталітарний режим, тоталітаризм — політ. лад, за якого
держ. влада зосереджується в руках певної групи (найчастіше політ.
партії), яка знищує дем. свободи, повністю підпорядковує всі сфери
життя своїм інтересам і утримує контроль над с-вом методами терору,
політ. й духовного закабаления.
Українізація — тимчасова політика ВКП(б), здійснювана в
Україні у 1920 — на поч. 30-х рр., укр. різновид політики коренізації. Її
суть полягала у тому, щоб управлінські структури оволодівали мовою
і к-рою місцевого населення, а також поповнювалися за рахунок його
представників. Це мало забезпечити моск. центрові контроль над
Україною не тільки силовими, а й адмін.- політ. засобами. Однак в
офіційних документах декларувалося, що осн. метою цієї політики є
сприяння розвиткові укр. мови та к-ри. На 1923 тільки 797 з 11 826
відповідальних працівників парт.-держ. апарату УСРР заявили, що
знають укр. мову. Нац. склад держ. апарату республіки був переважно
неукраїнським. Найактивнішими діячами у. були Олександр
Шумський і Микола Скрипник, які посідали пост наркома освіти УСРР
у 1924-1927 і 1927-1933 відповідно. Найвищі посади продовжували
займати неукраїнці. З 1927 став помітним процес згортання у., з 1930
почалося масштабне цькування нац. інтелігенції, з 1933 у. була
остаточно припинена, а її активні діячі або прихильники були
репресовані.
Нова економічна політика (неп) — екон. політика більшовиків
1921—1928, що прийшла на зміну політиці «воєнного комунізму»;
відмова від негайного переходу до комунізму, при цьому політ. влада
цілком зберігалася в більшовиків. Один з осн. елементів —
продподаток, передбачався комплекс заходів для денаціоналізації
частини підприємств, легалізація торгівлі, допускалася оренда, дрібна
прив. власність, розширилася сфера товарно-грошових відносин,
скасування зрівнялівки в оплаті праці робітників, створювався ринок
робочої сили та ін.
Входження УСРР до складу СРСР. І з’їзд рад СРСР відбувся 30

грудня 1922 р. На ньому було ухвалено декларацію і договір про
утворення СРСР.
• Масовий голод у південних губерніях УСРР (1921-1923 рр.).

у 1921 р. воно погіршилося через посуху і неврожай, які охопили
степові райони України. Урожай сягав лише 30 % від рівня 1916 р. за
рахунок північних і правобережних земель, які постраждали
••
менше;
війська перекрили всі шляхи, що зв’язували Північ з Півднем;
незважаючи на неврожай, на Півдні тривали хлібозаготівлі. Жодна
з губерній, яка голодувала, не була звільнена від податку.
•
Безперечно, головною причиною трагедії була політика влади;
хліб з України вивозили в Поволжя, що голодувало, промислові
•
центри Росії, експортували за кордон;
Москва фактично випробувала голод як ефективний засіб
придушення повстанського антибільшовицького руху
ТЕМА 24
УТВЕРДЖЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО ТОТАЛІТАРНОГО

РЕЖИМУ В УКРАЇНІ
У темі йдеться про роки утвердження в СРСР

тоталітарного режиму Йосипа Сталіна. Важливо знати
про форсовану індустріалізацію, яка проводилась в
роки перших п’ятирічок, про колективізацію та
Голодомор, про сталінські репресії 30-х рр..
ДАТИ
1928 р. — судовий процес у «Шахтинській справі».
1928/1929-1932 рр. — перша п’ятирічка.
1929 р. — початок насильницької колективізації.
1930 р. — судовий процес у справі «Спілки визволення України».
1932-1933 рр. — Голодомор в Україні.
1934 р. — перенесення столиці УСРР з Харкова до Києва.
1937 р. — ухвалення Конституції УРСР.
1937-1938 рр. — «Великий терор».
Бойчук Михайло — видатний живописець-монументаліст і

педагог, один із основоположників українського монументального
мистецтва. Під його керівництвом виконано розписи Луцьких казарм у
Києві (1919), Червонозаводського театру в Харкові (1933-1935). Автор
портретів Б. Лепкого і С. Жеромського, ряду декорацій для вистав
«Молодого театру» Л. Курбаса у Києві (1918). 1936 р. М. Бойчук був
заарештований і згодом розстріляний.
Курбас Лесь — визначний театральний діяч і режисер. 1926 -
театр Курбаса переїхав у Харків. У 1933 р. його було усунуто від
обов’язків мистецького керівника театру «Березіль», згодом його
позбавили звання народного артиста УСРР, яке було йому присвоєне
1925 р. Наприкінці 1933 р. арештований, згодом розстріляний.
Поставив на сцені п’єси «Чорна пантера і білий ведмідь» В.
Винниченка, «У пущі» Лесі Українки, «Драматичні етюди» О. Олеся,
«Цар Едіп» Софокла, більшість творів М. Куліша та ін. В історію укр.
театру Лесь увійшов як його реформатор, організатор, режисер, який
шляхом експерименту прищеплював йому нові ідеї та форми.
Довженко Олександр — видатний
кінорежисер, письменник, гром. діяч, художник.
1926-1928 — режисер і сценарист Одеської кіностудії
(«Звенигора», 1928), 1929-1941 — Київської
кінофабрики («Арсенал», 1929, за власним сценарієм,
як і всі наступні фільми; «Земля», 1930, визнаний
1958 одним з 12 найкращих фільмів всіх часів і
народів; «Іван», 1932; «Аероград», 1935; «Щорс»,
1939).
ТЕРМІНИ
ГУЛАГ (ГУТАБ) — комплекс таборів примусової праці в СРСР.

Націонал-ухильництво — у СРСР негативна оцінка тих діячів,
що «перебільшували національні особливості».
Репресії — каральні заходи, утиски, переслідування, вжиті
державними органами, заходи державного примусу.
«Розстріляне відродження» — нове покоління, покликане до
творчості Українською революцією та українізацією, умовна назва
літературно-мистецької генерації 20 — поч. 30-х рр., репресованої
більшовицьким режимом (бл. 500 письменників та ін. діячів к-ри).
Соціалістичний реалізм, соцреалізм — творчий метод
літератури та мистецтва, який вимагає зображення дійсносте
відповідно до комуністичної ідеології. У 30-х рр. зводився до худ.
коментування сталінських «теоретичних положень», прославляння
рад. дійсності. Визначальною рисою соцреалізму була комуністична
партійність. Влада вважала, що він «якісно новий, вищий етап
розвитку, основними принципами якого є правдиве, історично
конкретне зображення дійсності в її рев. розвитку».
Геноцид — сукупність дій або політика, спрямовані цілковито чи
частково на знищення окремих груп населення за расовими,
національними, релігійними або соціальними мотивами; один з
найважчих злочинів проти людства. Прикладами геноциду є
Голодомор проти українців, Голокост проти євреїв.
Голодомор — штучний голод 1932-1933 років, навмисно
створений більшовицькою владою, соціально-господарське явище,
що виявляється у позбавленні населення мінімуму необхідних
продуктів харчування і призводить до зміни демографічної і
соціальної структури населення. Держава штовхала село до
Голодомору, бо воно не сприймало колгоспної системи.
«Закон про п’ять колосків» — закон про охорону соціальної
власності, написаний власноручно Й. Сталіним. За крадіжку
колгоспного майна мінімальне покарання — десять років, а дуже
часто і розстріл.
Колективізація — політика об’єднання господарств прив.
сільських господарів у спілки (колгоспи, радгоспи), що спираються на
колективну власність на засоби виробництва.
Супроводжувалася політикою ліквідації куркульства як класу,
насильства і Голодомору. Завершена на кінець 30-х рр.
П’ятирічки (п’ятирічні плани) — вид радянського планового
господарства на відміну від ринкової економіки.
«Розкуркулення» — ліквідація заможних господарств, репресії
проти тих, хто не хотів іти в колгоспи, складова частина політики
примусової колективізації сільського господарства., що була на
початку 1927-1928 рр. Й. Сталін поставив це завдання у грудні 1929 р,
а постанова вийшла у січні 1930 р.
Особливо активно розкуркулення проводилося на початку 1930 р,
піддано цьому явищу було близько 1,5 млн людей.
«Чорна дошка» — особливий список районів, у яких за
рішенням влади конфісковували продовольчі та посівні фонди,
припинялося постачання товарів, посилювалися репресії, що
прирікало населення на неминучу смерть.
Форсована індустріалізація — система заходів, спрямованих на
прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного
переозброєння економіки й зміцнення оборони країни, процес
створення великого машинного виробництва в усіх галузях
господарства країни. Уперше курс на ф. і. був проголошений
більшовиками 1925 на XIV з’їзді ВКП(б). Відбувалася в СРСР і Україні
наприкінці 20-х — 30-х рр., у роки перших п’ятирічок.
Будівля Верховної Ради УРСР в

Києві 1936-1939 рр.
ТЕМА 25
ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД
Важливо знати, у складі яких держав перебували

західноукраїнські землі в цей час. Звертайте увагу
на становище українських земель, політичне
життя та боротьбу за українську державність.
ДАТИ
1923 р. — визнання країнами Антанти входження Східної Галичини

до складу Польщі. Саморозпуск уряду ЗУНР.
1925 р. — створення УНДО.
1929 р. — створення Організації українських націоналістів (ОУН).
1930 р. — проведення польською владою акції «пацифікації».
1920 р. — підписання Бессарабського протоколу, визнання країнами
Антанти входження Бессарабії до складу Румунії.
1938 р. — надання автономії Підкарпатській Русі у складі
Чехословаччини.
1939 р., 15 березня — проголошення в Хусті Соймом незалежності
Карпатської України.
Мудрий Василь — гром.-політ. діяч, журналіст. Навчався у

Львівському університеті. М. — гол. редактор газети «Діло» (1927-
1939).
1925 був одним із співзасновників УНДО, з 1935 — голова
об’єднання, виступав ініціатором політики «Нормалізації» українсько-
польських відносин у Західній Україні. У вересні 1935 обраний віце-
маршалком польського сейму. Емігрував у Західну Німеччину, 1949 —
у США.
Коновалець Євген — визначний військ. і
політ. діяч. З січня 1918 — командувач Галицько-
Буковинського куреня Січових стрільців. Цей загін
відіграв вирішальну роль у перемозі під
Мотовилівкою 18.11.1918. Надалі брав участь у
боях з більшовицькими і денікінськими військами.
У серпні 1920 він створює і очолює УВО, з 1922
змушений жити в еміграції. 1929 р. - у Відні
створено ОУН, головою проводу якої було обрано
Коновальця.
Його діяльність з розбудови ОУН, викликали занепокоєння
Москви. Провідник ОУН загинув від рук агента рад. спецслужб.
Залозецький-Сас Володимир-Сергій — гром. і політ. діяч.,
очолював Укр. правління Буковини, член Укр. Нац. Ради ЗУНР (1918-
1919). Співзасновник і голова УНП (1927), посол до румунського
парламенту, сенатор (1928-1938). Він 1933 р. у британському
парламенті виголосив промову проти політики штучного голоду в
УРСР. Емігрував до Австрії (1944).
Волошин Августин — визначний гром.-політ. і
держ. діяч. 1922 був одним з головним організаторів
ХНП, 1925-1929 — депутатом чехословацького
парламенту.
26.10.1938 діяча було обрано прем’єр-міністром
автономного уряду, а 15.03.1939 — Президентом
незалежної Карпатської України. Після окупації краю
угорськими військами Волошин емігрував до Праги.
15.05.1945 захоплений радянськими контррозвідкою,
вивезений до Москви і страчений.
ТЕРМІНИ
Політична еміграція - вимушена чи добровільна зміна місця
проживання з політ. причин. П. е. складали переважно борці за
Україну, частина з них осіла на Зах. Україні.
Осадництво — осідання, поселення неукраїнських мешканців
(переважно польських колоністів) на Західній Україні, колонізація у 20-
30-х рр. Декрет про створення господарств осадників було видано
1919. Явище поширилося, учасники — бл. 300 тис. поляків, їм
належало понад 12 % усіх земельних угідь.
Пацифікація (від лат. «утихомирення, умиротворення,
заспокоєння») — офіційна назва масових репресій щодо укр.
населення Галичини, проведених урядом Польщі восени 1930.
Приводом для неї послужили численні протипольські акції влітку-
восени 1930. Проводилися обшуки(5 тис.), арешти (1739), фізичні
розправи, моральне приниження жертв тощо.
Інтегральний націоналізм — дієвий, активний, чинний
націоналізм (патріотизм). Осн. засади течії розробив Д. Донцов у 20-х
рр. Його взяла на озброєння популярна серед молоді організація ОУН.
Він оголошував націю абсолютною цінністю, а досягнення
незалежності України — найвищою метою, для досягнення якої
прийнятні будь-які методи.
ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ (ОУН)
•• Заснована 1929 р. у Відні

Характер діяльності : теракти проти польських посадовців, акції
• саботажу
Мета : досягнення незалежності України шляхом
•• загальнонаціонального повстання
Лідер : Євген Коновалець
Ідеологія : інтегральний націоналізм Дмитра Донцова
УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНЕ ОБ’ЄДНАННЯ
МЕТА : здобуття незалежності демократичним шляхом,

парламентаризм.
• Найвпливовіша легальна політична сила Галичини 1925-
•• 1939 рр.
Очолив спочатку Д. Левицький, потім В. Мудрий
Після Голодомору «нормалізація» у відносинах між
польським урядом та націонал-демократами
УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ПАРТІЯ, 1927 р.

Лідер: В.Залозецький-Сас
•• захист інтересів українського населення;
•• захист від румунізації;

створення Соборної України;
легальна діяльність.
Тактика: “органічна робота”, компроміс з існуючим режимом,
кілька місць у румунському парламенті
ТЕМА 26
УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Одна з найважливіших тем програми. Частіше всього на

тестуванні питають про бойові дії Другої світової та німецько-
радянської війни, звільнення українських міст від
нацистських загарбників, рух опору та видатних українців
цього періоду.
ДАТИ
1939 р., 23 серпня — радянсько-німецький договір про ненапад і
таємний протокол до нього («пакт Молотова — Ріббентропа»).
1939 р., 1 вересня — початок Другої світової війни.
1939 р., 17 вересня — вторгнення Червоної армії на територію
Західної України.
1940 р., червень — вторгнення Червоної армії на територію Бессарабії
та Північної Буковини.
1941 р., 22 червня — напад Німеччини та її сателітів на СРСР.
1941 р., 30 червня — проголошення Акта відновлення Української
держави.
1942 р., 14 жовтня — створення на Волині УПА.
1942 р., грудень — початок звільнення України від гітлерівців.
1943 р., 6 листопада — вигнання нацистів з Києва.
1944 р., 24 січня - 17 лютого — Корсунь-Шевченківська битва.
1944 р., 28 жовтня — завершення вигнання нацистських окупантів і їх
союзників зі всієї території України.
1945 р., 8 травня — підписання капітуляції нацистської Німеччини.
1945 р., 9 травня — проголошення Й. Сталіним Дня Перемоги над
нацистською Німеччиною.
1945 р., 2 вересня — закінчення Другої світової війни.
Багряний Іван (спр. Лозов’яга, зросійщене Лозов’ягін;) —
видатний поет, прозаїк, публіцист, гром.-політ. діяч. 16.04.1932 Б.
арештований, відбув ув’язнення, згодом — ще раз. Це частково
відображено в романах «Тигролови» (ін. назва — «Звіролови», 1944),
«Сад Гетсиманський» (1950), драмі «Морітурі» (1947). Під час нім.
окупації працював художником в охтирському театрі, друкувався у
пресі, 1943-1944 брав участь у підпіллі ОУН та УПА. 1945 у Зах.
Німеччині організував Укр. рев.-дем. партію. Вел. відгук отримав
памфлет «Чому я не хочу вертатись до СРСР?». Б. у післявоєнний
період перевидав частину поезій під назвою «Золотий бумеранг»
(1946), написав повісті «Огненне коло» (1953) і «Людина біжить краєм
прірви», роман «Буйний вітер» (тт. 1-2, 1953, 1957), п’єси «Розгром» і
«Генерал» (обидві — 1948), казки для дітей та ін. Творчість Б. дістала
широкий розголос у світі. Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1992)
за романи «Сад Гетсиманський», «Тигролови».
Бандера Степан — визначний політ. діяч, один з
лідерів укр. нац.-визв. руху 30-50-х рр. XX ст. У Кракові
(Польща) 10.02.1940 створив і очолив рев. провід ОУН
(ін. назва — ОУН(Б)). На поч. рад.-нім. війни 1941-1945
ставить завдання відновлення укр. державності, яке
було проголошено у Львові 30.06.1941 Ярославом
Стецьком. 6.07.1941 Б. був заарештований нім.
окупаційними властями за відмову скасувати Акт
відновлення Укр. держави, три роки провів у
концтаборі Заксенгаузен, двоє його братів загинули
1942 в таборі смерті Аушвіц (Освенцим). Після Другої св.
війни мешкав у Зах. Німеччині й Австрії, очолював
Закордонні частини ОУН (з певною перервою). Загинув
від рук рад. агента Богдана Сташинського. Б. — автор
декількох праць, зокрема «Перспективи Української
Національної Революції» (1958). Герой України (2010).
Берест Олексій — лейтенант Червоної армії, що встановив,

разом з М. Єгоровим та М. Кантарією, Прапор перемоги на даху нім.
рейхстагу о 21.50 30 квітня 1945. Герой України (2005).
Бульба Тарас (Тарас Боровець) — політ. і військ. діяч. Деякий час
працював муляром. 1930 заснував о-цію Укр. нац. відродження, кілька
разів був арештований, 1934-1935 перебував у польському
концтаборі Береза Картузька. На поч. рад.-нім. війни сформував і
очолив партизанські відділи Поліської Січі в Олевську (Житомирська
обл.). У березні-квітні 1943 вів переговори з штабом УПА-Північ, однак
пропозицію про входження його відділів в єдиний повстанський рух
Б. відхилив. У липні 1943 перейменував очолювані ним загони в Укр.
нар.-рев. армію і створив спільно з І. Мітрингою Укр. нац.-дем. партію.
18-19.08.1943 УНРА була роззброєна частинами УПА. Наприкінці 1943
заарештований гестапо у Варшаві та ув’язнений у концтаборі
Заксенгаузен, звільнений у вересні 1944. З 1948 жив у Канаді. Автор
спогадів «Армія без держави».
Дерев’янко Кузьма — укр. рад. військ. діяч, генерал-лейтенант,
приймав від СРСР капітуляцію Японії 2.09.1945. Герой України (2007).
Кожедуб Іван — рад. військ. діяч. Учасник Другої св. війни, де
відзначився як пілот, здійснивши 330 бойових вильотів, збивши 62
літаки ворога (у тому числі один реактивний). Брав участь у
Корейській війні (1950-1953), влада КНР пропонувала поховати К. у їх
країні. Закінчив Військово-повітряну академію (1949), Академію
генштабу (1956). Генерал-полковник авіації (1970). Тричі Герой Рад.
Союзу (1944, 1944, 1945).
Мельник Андрій — визначний військ. і політ. діяч. Після
загибелі Є. Коновальця 11.10.1938 став головою проводу ОУН, 1940
після розколу очолив одну з фракцій о-ції. У роки Другої св. війни М.
послідовно відстоював ідею незалежності України, за що потрапив
під арешт, а з 26.02.1944 був ув’язнений у концтаборі Заксенгаузен.
Після звільнення 1945 жив у Німеччині та Люксембурзі, обраний
довічним головою проводу ОУН (мельниківців). 1957 висунув ідею
створення св. конгресу, реалізовану 1967, сприяв консолідації укр.
емігрантських сил.
Осьмак Кирило — гром.-політ. діяч. Закінчив Моск. с-г ін.-т.
Член УЦР, за що кілька разів арештований у часи більшовицької
влади. 1944 О. обраний президентом УГВР. Через кілька місяців
арештований, загинув в ув’язненні.
Порик Василь — військовик, лейтенант, учасник руху Опору,
командир партизанського загону, загинув. Герой Рад. Союзу (1964).
Стецько Ярослав — визначний політ. і держ. діяч. Чоловік
Ярослави Стецько. Вивчав право і філософію у Краківському
(Польща) і Львівському ун-тах. Член ОУН, 1934-1937 був ув’язнений
польською владою. Підтримував політ. лінію С. Бандери, з 1941 —
його заст. 30.06.1941 за дорученням проводу ОУН(Р) проголосив у
Львові Акт відновлення самостійності України і очолив укр. уряд —
Укр. Держ. Правління. 12.07.1941 арештований нацистами, з вересні
1941 до вересня 1944 перебував у концтаборі Заксенгаузен
(Німеччина). Був одним з ініціаторів створення ЗЧ ОУН. 1946-1986 С.
очолював Антибільшовицький блок народів. 1968-1986 — голова
проводу ОУН (Р). Автор книг «ЗО червня 1941» (1967), «Українська
визвольна концепція» (1987) та ін.
Султан Амет-Хан - пілот, нац. герой кримськотатарського
народу. Під час війни збив 30 літаків противника, двічі Герой Рад.
Союзу (1943, 1945). Згодом С. — підполковник, заслужений льотчик-
випробувач СРСР. Загинув при виконанні випробувального польоту.
Теліга Олена — видатна поетеса, політ. діячка. Батько —
відомий учений-професор, хрещеною була визначна рос. поетеса З.
Гіппіус. 1917 родина переїхала у Київ, 1920 батько емігрував (деякий
час працював у Раді Нар. Міністрів УНР), 1923 майбутня поетеса з
матір’ю переїхала в Польщу, 1924 — Чехо-Словаччину. 1926 вийшла
заміж за сотника армії УНР М. Телігу. Навчалася на іст.-філол. ф-ті Укр.
пед. ін-ту ім. М. Драгоманова (1925-1929). 1929-1939 Т. працювала
вчителькою в укр. школі (Варшава). 1932 вступила в ОУН, з 1940 — в
ОУН(М). У жовтні 1941 вирушила з похідними групами ОУН до Києва,
організувала Спілку укр, письменників, редагувала літературно-
мистецький додаток до газети «Українське слово» — «Литаври».
7.02.1942 разом з чоловіком арештована і розстріляна у Бабиному
Яру. Посмертно видано зб. віршів «Душа насторожі» та «Прапори
Духа».
Шухевич Роман (псевд. Тарас Чупринка,

Дзвін, Тур) — видатний військ. і політ. діяч. Після
розколу ОУН підтримав С. Бандеру. На поч. рад.-нім.
війни був одним з командирів «Дружин укр.
націоналістів» у складі нім. армії, надіючись на
допомогу Німеччини у створенні самостійної
України. Протестував проти арештів членів ОУН,
перейшов на нелегальне становище. З листопада
1943 Ш. став головнокомандувачем УПА.
ТЕРМІНИ
Бандерівці — послідовники лідера українського
націоналістичного руху С. Бандери.
«Випалена земля» — тактика повного знищення будь-яких
об’єктів пром., сільськогосподаського, цивільного призначення при
відступі, щоб вони не дістались противникові.
Голокост (від гр. «спалений цілком») — катастрофа,
систематичне переслідування і тотальне винищення (геноцид)
нацистами та їхніми пособниками значної частини єврейського
населення Німеччини й окупованих країн у 1933-1945, зокрема в
Україні у 1941-1944.
Депортація (від лат. «відношу») — примусове виселення з місця
постійного проживання, вигнання, висилка окремих осіб чи цілих
народів.
Колабораціонізм (від фр. «співробітництво») — співробітництво
урядів окремих держав чи певних осіб з окупаційним режимом,
зокрема під час Другої світ. війни, зрадництво.
Концтабори — вел. в’язниці для військовополонених і цивільних
осіб у воєнний час або в країнах з тоталітарним режимом, особливо в
СРСР.
Нацистський «Новий порядок» — терористичний режим
нацистів в окупованих країнах, зокрема в Україні; ліквідація
суверенітету, дем. та соціальних здобутків держав, проведення екон.
експлуатації, примусова мобілізація робочої сили до Німеччини,
масові розстріли і депортації місцевого населення.
Остарбайтери (від нім. «робітники зі Сходу», «Сх. робітники») —
офіційна назва осіб, вивезених на примусові роботи до Німеччини та
ін. країн з окупованих 1941-1944 р-нів СРСР. Це були переважно
молоді люди, найздоровіші, бл. 2,4 млн осіб (з України). Більшість о.
працювала на прив. підприємствах, жили у спец. таборах під суворим
наглядом. За спробу втечі каралися смертю або ув’язненням у
концтаборі. Більшість їх після закінчення війни було насильно
репатрійовано в СРСР, де майже всіх звинувачено у «зраді
батьківщини» і репресовано. 1994 нім. уряд виділив значні
матеріальні кошти для компенсації колишнім о.
План «Барбаросса» — кодова назва плану воєнної операції
нацистської Німеччини проти СРСР. Підписаний А. Гітлером
18.12.1940. Передбачалося розгромити Червону армію за два-три
місяці, вийти на лінію Архангельськ — Волга. Таким чином
планувалося окупувати усю територію України, яка входила до складу
СРСР.
План «Ост» (план «Схід») — нім. план управління сх.
окупованими територіями, був затверджений як директива А.
Гітлером 25.05.1940. Планувалося перетворення України на
колоніальну країну, аграрно-сировинний придаток райху, «життєвий
простір» для колонізації представниками «вищої раси». Ним
передбачалося знищення мільйонів людей, перетворення на рабів
райху залишених живими слов’ян та ін. народів Сх. Європи.
Планувалося виселити зі Сх. Європи бл. 50 млн осіб, а на вивільнені
території переселити 10 млн німців, а місцевих жителів, що
залишалися (за розрахунками гітлерівців — бл. 14 млн) поступово
«понімечити».
«Поліська Січ» — перший укр. повстанський підрозділ, що діяв
на Рівенщині та Житомирщині 1941-1943. Була створена за
ініціативою уряду УНР на еміграції, керівником був Тарас Боровець,
який узяв псевдонім Тарас Бульба. На поч. рад.-нім. війни
нараховувала бл. 1000 осіб. У жовтні 1941 почала називатися Укр.
повстанська армія — «П. С.», діяла в районі Олевськ (Житомирська
обл.) — Сарни (Рівенська обл.). Навесні 1942 нараховувала 5-8 тис.
осіб, діяльність виразно носила протинімецький характер. Тарас
Боровець вів переговори з членами ОУН, які створили УПА, зрештою
у липні 1943 перейменував свої збройні сили на Укр. нац.-рев. армію.
Частина цих загонів влилася в УПА, а командувач був ув’язнений у
нім. концтаборі Заксенгаузен. Окремі загони продовжували свою
діяльність до 1945.
Похідні групи — створені ОУН («мельниківцями») та ОУН
(«бандерівцями») з метою о-ції зі свідомих українців на укр. землях
органів місцевого самоуправління під час Другої св. війни.
Організацією П. г. ОУН (б) та їх керівництвом займався штаб на чолі з
В. Куком (псевдо: Коваль, Леміш). Діяльністю ОУН на Наддніпрянщині
керував Олег Кандиба (Ольжич). Заг. к-ть учасників П. г. бл. 5 тис. осіб.
Удалося створити осередки ОУН на Сх. та Пд. України.
Радянізація — комунізація, установлення рад. влади й
проведення відповідних соціально-економічних перетворень,
намагання зробити з населення рад. людей. У Зах. Україні її
проводили двічі: 1939-1941 і з 1944. Внаслідок репресій сотні тисяч
людей було замордовано і понад півтора млн депортованих. Саме р.,
а не агітація ОУН примусила величезну кількість людей взятися за
зброю. Це завдання не було вирішене рад. владою.
Український визвольний рух — нац.-визв. рух на етнічних укр.
землях з метою відновлення Укр. незалежної держави.
Чорносвитники (чорнопіджачники, чорна піхота) — умовна
назва частин Червоної армії, сформованих з слабко озброєних,
непідготовлених і необмундированих осіб з цивільного населення
звільнених окупованих територій. Найчастіше використовувалися
1943-1944, зокрема під час форсування Дніпра, де масово гинули.
ТЕМА 27
УКРАЇНА В ПЕРШІ ПОВОЄННІ РОКИ
У цій темі йдеться про відбудову СРСР після закінчення Другої

світової та події, які відбулись в ті роки. Під час вивчення
теми звертайте увагу операції з депортації, відбудову
народного господарства, становище греко-католицької
церкви, міжнародну політику УРСР, ідеологічні кампанії та
голод 1946-47 рр..
ДАТИ
1945 р., 25 квітня - 26 червня — конференція у Сан-Франциско. УРСР

— співзасновниця ООН.
1945 р. — входження Закарпаття до складу УРСР.
1946 р., 8-10 березня — ліквідація УГКЦ.
1946-1947 рр. — масовий голод в Україні.
1947 р., квітень - липень — проведення польською владою операції
«Вісла».
1947 р., жовтень — проведення операції «Захід».
1951 р. — встановлення західного кордону УРСР.
Сліпий Йосип — видатний релігійний діяч. С.

висвячений А. Шептицьким у сан архієпископа
(1939), після його смерті став архієпископом
Львівським і митрополитом Галицьким (1944).
11.04.1945 був арештований, 1963 на клопотання
папи Римського Іоана XXIII і президента США Дж.
Кеннеді звільнений.
ТЕРМІНИ
«Відбудова» — період в укр. і рад. історії після закінчення Другої

св. війни до поч. 50-х рр. XX ст.
Ждановщина — кампанія посилення парт. контролю за культ.
життям СРСР, ідеологічний наступ сталінського керівництва на рад. (у
т. ч. укр.) інтелігенцію, переслідування діячів к-ри, назва якої походить
від прізвища секретаря ЦК ВКП(б), близького соратника Сталіна А.
Жданова, тривала 1946-1948, інколи називають 1946-1953.
Космополітизм (від гр. «громадянин світу») — ідеологія, що
проповідує байдуже ставлення до історії своєї Батьківщини, зречення
нац. традицій і к-ри, патріотизму, заперечує держ. і нац. суверенітет в
ім’я абстрактно витлумачених «єдності людського роду», єдиної
держави із «світ. громадянством». У СРСР проводилася кампанія б-би
з к. (1948-1953), яка торкнулася перш за все євреїв. Під час нього вели
б-бу із «низькопоклонством перед Заходом, з рецидивами бурж.
націоналізму», офіційно возвеличували «рос. пріоритети» в усіх
галузях науки та к-ри, обвинувачених обзивали «безрідними»,
вважали ворогами усіх, хто любив свій народ, а не Росію, Сталіна,
партію.
Лисенківщина — кампанія зі знищення науки генетики та
учених у цій галузі. Фактично воно тривало 15 років, але особливо
активно — кілька післявоєнних років. Її вершиною був серпень 1948,
коли була піддана нищівній критиці генетика і офіційно визнана
єдино правильною наукою «мічурінська агробіологія», у результаті
чого були знищені перспективні наук. дослідження. Це кричуща
некомпетентність разом з нахабством, прагненням влади. Її
ініціатором був Т. Лисенко.
Операція «Вісла» — примусова депортація українців з
Лемківщини, Надсяння, Підляшшя, Холмщини на пн. та зах. території
Польщі, акт геноциду проти укр. народу, злочинний захід польського
ком. режиму (квітень-липень 1947). Справжня причина — прагнення
повністю виселити укр. населення з його етнічних земель і
розпорошити укр. меншину в Польщі, а тим самим ліквідувати на цих
територіях УПА. В її ході було переселено близько 150 тис., убито 655,
заарештовано 1466, ув’язнено 3800 осіб.
Операція «Захід» — депортація населення Західної України,
проведена 21.10.1947, завданням якої було послабити нац.-визв. рух.
За один день виселено понад 76 тис. осіб.
«Холодна війна» — глобальна конфронтація між СРСР і його
союзниками, з одного боку, США та їхніми союзниками, з ін. боку, що
тривала від перших післявоєнних років до поч. 90-х рр. і призвела до
розвалу СРСР та переросла у теперішнє протистояння Росії з
країнами Заходу.
ТЕМА 28
УКРАЇНА В УМОВАХ ДЕСТАЛІНІЗАЦІЇ
Період десталінізації в СРСР пов’язаний з іменем Микити

Хрущова. Частіше всього з цієї теми на тестуванні питають
про ХХ з’їзд, економічні та сільськогосподарські реформи
Хрущова, про приєднання Криму та реабілітації.
ДАТИ
1953-1954 рр. — повстання політичних в’язнів у сталінських
концтаборах. Ліквідація ГУТабу.
1954 р., 19 лютого — входження Кримської області до складу УРСР.
1956 р. — XX з’їзд КПРС, засудження культу особи.
1959 р. — утворення Української робітничо-селянської спілки.
Утворення Клубу творчої молоді «Сучасник» у м. Київ.
Білокур Катерина — видатна художниця. Малювати вчилася

самотужки. Твори: «Квіти увечері» (1942), «Квіти» (1943), «Буйна»
(1944—1947), «Цар-колос» (1949), «Хата у Богданівці» (1955),
«Натюрморт з хлібом» (1960), портрети («Оля Білокур», 1928, «Тетяна
Бахмач», 1932-1933), автопортрети (1950, 1955, 1957). Деякі картини Б.
були виставлені у Парижі, після чого не повернулися до авторки. Нар.
художниця УРСР з 1956.
Горська Алла — художниця і діячка правозахисного руху.
Закінчила Київський худ. ін-т (1954). 1959-1965 разом з І. Світличним,
В. Симоненком, В. Стусом, Л. Танюком та ін. була одним з
організаторів і активним членом КТМ «Сучасник» у Києві. Авторка
численних худ. творів: «Автопортрет із сином» (1960), «Портрет
батька» (1960), «Абетка» (1960), «Біля річки» (1962-1963), «Портрет В.
Симоненка» (1963) та ін. Трагічно загинула при нез’ясованих
обставинах.
Корольов Сергій — видатний учений-винахідник, конструктор
ракетно-космічних систем. Навчався у Київському політехнічному ін-ті
(1924-1926), 1930 закінчив Моск. вище технічне училище і одночасно
Моск. школу пілотів. 1937 був репресований, звільнений 1938, під час
Другої св. війни займався проблемами оснащення бойових літаків
реактивним прискорювачем на рідкому паливі. Після війни К.
очолював розробку і запуск багатьох балістичних ракет, ракетоносіїв
пілотованих космічних кораблів «Восток», «Восход», на яких було
здійснено перші польоти в космос. Під його керівництвом були
сконструйовані супутники серії «Космос»; створені ракетно-космічні
системи дозволили зробити запуски штучних супутників Землі,
польоти автоматичних станцій до Місяця, Венери, Марса.
Костенко Ліна — видатна поетеса, гром. діячка. Закінчила Літ. ін-
т ім. М. Горького (Москва, 1956). Друкується з 1946. Уже перші зб. К. —
«Проміння землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961) —
засвідчили прихід у л-ру талановитого поета, сильної індивідуальності.
Поезії К. властиві потужна інтелектуальна напруга, тяжіння до
афористичної влучності вислову.
Левко Лук’яненко — видатний політ. і гром. діяч,

дисидент, дипломат, юрист. Л. створив УРСС, яка мала
програму легального виходу України з СРСР, за що
засуджений до смертної кари, заміненої на 15-річне
ув’язнення (1961-1976). Один з організаторів УГГ, за
членство в якій відбув друге ув’язнення (1977-1988). Л.
очолював УГС (1988-1990), УРП (1990-1992). Нар.
депутат України кількох скликань (1990-2007, з
перервами). Л. — автор Акту проголошення
незалежності України 24.08.1991. Був першим послом
України в Канаді (1992-1993). Герой України (2005).
Симоненко Василь — визначний поет, прозаїк,

журналіст. 1957 закінчив ф-т журналістики Київського
ун-ту. Автор зб. поезій «Тиша і грім» (1962), «Земне
тяжіння» (1964), «Лебеді материнства» (1981).
Найгостріші вірші поета були спотворені рад.
цензурою, більшість надруковано посмертно. Один із
найяскравіших представників покоління
«шістдесятників» у л-рі, «лицар укр. відродження».
Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1995).
Стус Василь — видатний поет,

правозахисник. Навчався на іст.-філол. ф-ті пед.
ін-ту в Сталіно (тепер Донецьк, до 1958), в
аспірантурі Ін-ту л-ри ім. Т. Шевченка АН УРСР зі
спеціальності «Теорія літератури» (1963-1965,
відрахований за участь в акції протесту проти
арештів 4.09.1965 під час прем’єри фільму «Тіні
забутих предків»). 1970 у Брюсселі виходить зб.
поезій «Веселий цвинтар».
Танюк Лесь — визначний режисер, театрознавець, перекладач,
гром. і держ. діяч. Закінчив Київський театр. ін-т (у М.
Крушельницького, 1962, його викладач — з 1991). Т. працював у
театрах України і тривалий час змушений бути режисером у Москві.
Належав до плеяди «шістдесятників», був президентом КТМ «Сучасник»
у Києві. Нар. депутат України (1990-2007). Автор сценарію фільму
«Голод-33» (Київська кіностудія, у співавторстві, 1991), перекладів
творів В. Шекспіра, Л. Піранделло, Р. Тагора, «Лінія життя» (уривки з
щоденників, тт. 1-2, 2004) тощо. Т. з 1991 — голова Спілки театр. діячів
України, з 1989 — голова т-ва «Меморіал» ім. В. Стуса. Засл. діяч
мистецтв України з 1995.
ТЕРМІНИ
«Відлига», хрущовська «відлига» — літ. назва періоду

десталінізації (1953-1964). Не виправдала пов’язаних з нею сподівань,
але закладена в ній демократизація екон. життя зумовила підвищення
ефективності рад. екон. системи. Характеризувалася політикою
десталінізації, політ. реабілітацією та непослідовністю реформ.
Десталінізація (від лат. «віддалення, виділення, скасування,
припинення, усунення» і прізвища Сталін) — спроба частково
реформувати тоталітарний режим, зробити його ефективнішим,
процес подолання наслідків діяльності Й. Сталіна. Д. відбувалася 1953-
1964, була суперечливою, непослідовною, але це гол. досягнення М.
Хрущова.
Дисидентво (від лат. «незгодний, інакодумець») — напрям,
опозиційний панівній ідеології в СРСР у 50-80-х рр. У дисидентському
русі в Україні брали участь представники різних верств населення,
особливо інтелігенція (П. Григоренко, І. Дзюба, Л. Лук’яненко, М.
Руденко, Є. Сверстюк, І. Світличний, В. Стус, В. Чорновіл та ін.). Вони
різними формами і методами виступали проти всевладдя КПРС,
переслідувань за політ. та реліг. переконання, збочень у проведенні
нац. політики, порушення прав людини. Д. не вдавалися до активних
насильницьких дій, але все одно їх жорстоко переслідували.
Культ особи (від лат. «поклоніння, шанування» і укр. «особа») —
безмірне звеличення особи, що посідає високу посаду, сліпе
поклоніння, а часом і обожнювання її, явне перебільшування ролі
лідера. К. о. виникає при концентрації в руках однієї людини повної
влади. Термін уперше використаний 1956 при критиці к. о. Й.
Сталіна замість вказування на тоталітарний характер системи влади.
Існував к. о. й ін. керівників СРСР, ком. країн.
Лібералізація (від лат. «вільний») — надання більшої свободи,
пом’якшення політ. режиму у часи хрущовської «відлиги».
Політична реабілітація (від лат. «відновлення») —
виправдання, відновлення доброго імені несправедливо
звинуваченої чи засудженої особи.
Раднаргоспи (Ради народного господарства) — терит. органи
управління господарством у СРСР, наслідок реформи 1957 — перехід
від галузевого до терит. управління. Існування р. вважають
корисним для України.
«Шістдесятники» — умовна назва групи молодих літераторів,
митців і вчених, які на поч. 60-х рр. (звідси й назва) в епоху «відлиги»
своїми творами і активною гром. діяльністю намагалися
відроджувати нац. свідомість, боролися за збереження укр. мови та
к-ри, сприяли демократизації сусп.-політ. життя в Україні. Вони
об’єднувалися в клубах творчої молоді «Сучасник» (Київ) і «Пролісок»
(Львів). Найвідомішими представниками «ш.» були письменники М.
Вінграновський, І. Драч, Ліна Костенко, Є. Сверстюк, І. Світличний, В.
Симоненко, Г. Тютюнник, В. Шевчук, художники Алла Горська, П.
Заливаха, Людмила Семикіна, режисери Ю. Іллєнко, Л. Осика. З 1963
на їхню адресу розпочалася хвиля ідеологічних звинувачень,
насамперед у націоналізмі, більшість з них втратили можливість
видавати свої твори, працювати.
ТЕМА 29
УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ

РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ
Цей період ввійшов в історію під назвою «застій» і пов’язаний

з перебування при владі в СРСР Леоніда Брежнєва. В Україні в
цей час активного розвитку набирає дисидентська боротьба.
Тому під час вивчення теми звертайте увагу на економічне
становище та реформи в СРСР, причини та наслідки
економічної кризи, характерні особливості українського
дисидентського руху
ДАТИ
1965 р. — перша хвиля масових затримань діячів антирежимного

руху.
1970-1972 рр. — видання самвидавного «Українського вісника».
1972 р. — друга хвиля масових затримань діячів антирежимного
руху.
1976 р. — утворення Української Гельсінської групи (УГГ).
Биков Леонід — визначний актор театру та кіно, режисер. Нар.

артист УРСР (1974). Постановник фільмів «У бій ідуть лише «старики»
(1974, автор сценарію і виконавець ролі Титаренка), «Ати-бати, йшли
солдати...» (1977, роль Святкіна). Шевченківська премія (1977).
Брайчевський Михайло — історик, археолог, гром. діяч.
Закінчив іст. ф-т Київського ун-ту (1948), доктор іст. наук, проф. Автор
багатьох визначних праць, зокрема трактату «Приєднання чи
возз’єднання?» (1966), який став частиною «самвидаву». Підписував
листи протесту проти арештів, за що був звільнений з роботи.
Підгримував б-бу за незалежність України.
Гончар Олесь — видатний письменник і гром.
діяч. Очільник СПУ (1959-1971), голова Укр. респ.
комітету захисту миру (з 1973). Автор романів
«Людина і зброя» (1960), «Тронка» (1963), «Собор»
(1968, зазнав вульгарно-суб’єктивістської критики
після публікації, роман був заборонений 20 років),
«Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), повістей,
новел, публіцистики, «Щоденників» та ін. Академік
АН УРСР (1978, літературознавство). Держ
(Сталінські) премії (1948, 1949), Держ. премія СРСР
(1982), Ленінська премія (1964). Держ. премія УРСР
ім. Т. Шевченка (1962) за роман «Людина і зброя».
Герой Соц. Праці (1978). Герой України (2005).
Григоренко Петро — видатний правозахисник,
гром.-політ. і військ. діяч. Г. — учасник рад.-нім. війни
(1944-1945), генерал-майор. Г. восени 1963
організував підпільну Спілку б-би за відродження
ленінізму, 1964-1965 примусово перебував на
лікуванні у спеціальні психлікарні. Згодом включився
у б-бу кримських татар за повернення в Крим,
підтримав «Празьку весну». Г. 1969 вдруге
заарештований, звинувачений в «антирадянській
агітації та пропаганді», знову перебував на
примусовому лікуванні (1970-1974). У листопаді 1976
брав участь у створенні УГГ, 1977 виїхав на лікування
у США, став закордонним представником УГГ. Г. —
одна з центр. фігур опозиції в СРСР.
Джемілєв Мустафа — визначний діяч кримськотатарського
нац.-визв. руху. Очолював рух свого народу за повернення на іст.
батьківщину, за що сім разів був судимий, бл. 15 років провів в
ув’язненні. Перший голова меджлісу кримських татар (1991-2013). Нар.
депутат України (з 1998).
Дзюба Іван — видатний літературознавець,
критик, гром. діяч. Працював літ. консультантом
відділу першої книги видавництва «Молодь» (1964-
1965, звільнений за участь у протестах проти політ.
арештів 1965), редактором видавництва «Дніпро»
(1969-1972, звільнений, арештований, засуджений
за «антирадянську діяльність» на 5 років таборів,
помилуваний у листопаді 1973). Перебував під
наглядом, до літ. роботи доступу не мав. Дз. — гол.
редактор часопису «Сучасність» (з 1992), міністр к-ри
України (грудень 1992 - серпень 1994), співголова
Гол. редакції Енциклопедії суч. України (з 1997).
Автор праць «Звичайна людина чи міщанин» (1959),
«Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965), «У всякого своя доля»
(1989), «Між культурою і політикою» (1998), «Тарас Шевченко. Життя і
творчість» (2008) і багато ін. Академік ПАНУ (1992,
літературознавство). Держ. премія УРСР ім. Т. Шевченка (1991) за
серію публіц. виступів «Бо то не просто мова, звуки...», «Україна і світ»,
«Чи усвідомлюємо національну культуру як цілісність?» Герой України
(2001).
Івасюк Володимир — визначний композитор, один із
основоположників сучасної укр. естрадної музики. Закінчив
Чернівецький мед. ін-т (1973), навчався (1973-1979) у Львівській
консерваторії. Автор пісень «Я піду в далекі гори» (1968), «Червона
рута» (1969), «Водограй» (1969), «Пісня буде поміж нас» (1971), «Два
перстені» (1973), музики до вистави «Прапороносці» за романом О.
Гончара (1975, Львівський укр. драм. театр ім. М. Заньковецької) та ін.
Знайдений повішеним у Брюховецькому лісі неподалік Львова.
Похорон І. перетворився на масову акцію протесту проти ком.
режиму. Деякий час у 80-х рр. творча спадщина композитора була під
забороною. На честь найвідомішої пісні І. з 1989 проводиться
фестиваль укр. пісні «Червона рута». Держ. премія України ім. Т.
Шевченка (1994) за видатний внесок у розвиток укр. нац. мистецтва.
Герой України (2009).
Марченко Валерій — відомий журналіст, правозахисник,
літературознавець, учений-сходознавець і перекладач. 25.06.1973
заарештований і засуджений за «націоналізм» на 6 років колонії
суворого режиму і 2 роки заслання. Член УГГ (з жовтня 1983).
21.10.1983 вже важкохворого М. арештовують вдруге, через рік він
помирає у тюремній лікарні.
Параджанов Сергій — визначний кінорежисер.

За національністю вірменин. Міжнародне визнання
(16 призів різних кінофестивалів) здобув фільм П. «Тіні
забутих предків» (1964, екранізація повісті М.
Коцюбинського). Підписував листи протесту проти
переслідувань укр. інтелігенції. 17.03.1973 був
заарештований за сфабрикованими звинуваченнями,
завдяки міжнародній кампанії протесту звільнений
30.12.1977 із забороною жити в Україні.
Руденко Микола — визначний гром. і політ. діяч, письменник.

Засновник і перший голова УГГ (9.11.1976), за що був арештований,
1977-1987 перебував в ув’язненні.
ТЕРМІНИ
Дефіцит (від лат. «не вистачає») — нестача матеріальних
цінностей порівняно з потребою у них. Брак якісних прод. чи пром.
товарів у СРСР і зокрема в Україні за рад. часів. Гол. причина —
невідповідність між зростанням грошової маси і виробництвом
товарів нар. споживання на користь першого.
«Застій» — період неухильного поглиблення кризи рад. с-ва.
Суттю його фактично було відхід від лібералізму до неосталінізму.
Номенклатура перетворилася на панівний клас рад. с-ва (1964-1985).
Номенклатура (від лат. «перелік, список») — панівний клас рад.
с-ва, парт.-держ. керівництво. Ця верства сформувалася ще у 20-30-х
рр., та особливо чітко вирізнилася у 60-80-х рр. Представники її
утворили власну, закриту систему постачання продовольства і пром.
товарів, яка не знала дефіцитів і спекулятивних цін. Маючи зарплату в
2-3 рази вищу, ніж робітники, вони могли придбати товарів у 5-10
разів більше — ось такий парадокс, який пояснюється доступом до
якісних і дешевих товарів. Н. твердила про справедливе с-во, а
створила витончену соціальну нерівність.
Правозахисники — особи, які захищали права людини, люди в
мирній, легальній опозиції до влади, дисиденти, їх заслугою є те, що
вони виробили власну ідеологічну платформу. Осн. їх прагненнями
було: реалізація права на самовизначення, задоволення культ.
потреб, у першу чергу використання рідної мови, формування
елементів гром. с-ва, дотримання прав людини. Найактивніші з них
(10) створили 1976 УГГ. Хоча вони і керувалися законами, але всі
отримали вел. терміни покарання.
«Розвинутий соціалізм» (від укр. «розвинутий» і лат.
«суспільний»)
— термін запущений до повсякденного обігу в період «застою»,
його називали найдосконалішою формою сусп.-політ. устрою, але що
це таке конкретно
— достеменно не знав ніхто, навіть автори поняття. Цим
терміном відкидалося чи відкладалося на невизначений час «світле
ком. завтра», про що люди вже більш-менш розуміли і надіялися.
Тепер люди зрозуміли, що заговоривши про нього, партія визнала
утопічність побудови ком. с-ва, хоч його вважали перехідним етапом
до комунізму.
«Самвидав» — одна із форм діяльності дисидентів, у 60-80-х рр.
спроба частини інтелігенції в СРСР усупереч офіційним заборонам і
переслідуванням, без санкції властей виготовляти і множити літ.,
публіцистичні та ін. тексти, висловлюючи протест проти терору та
всеосяжного контролю держави (партії) у сфері друкованого та ін.
публічного слова. Ці матеріали потай переписувалися,
передруковувалися, передавалися з рук у руки. Так називалася
система поширення інформації.
«Тамвидав» — одна із форм діяльносте дисидентів, видання
їхніх творів за кордоном.
ТЕМА 30
ВІДНОВЛЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Однією з причин відновлення незалежності України була

політика «перебудови» в СРСР. Тому обов’язково в цій темі
потрібно розібратись з політичними та економічними
реформами Михайла Горбачова, їхнім впливом на
українських визвольних рух та українське суспільство.
ДАТИ
1985 р., квітень — початок «перебудови».
1986 р., 26 квітня — вибух на Чорнобильській АЕС.
1989 р., вересень — створення Народного руху України за перебудову.
1990 р., березень — проведення перших альтернативних виборів до
Верховної Ради УРСР.
1990 р., 16 липня — ухвалення Верховною Радою Декларації про
державний суверенітет України.
1990 р., жовтень — «Революція на граніті».
1991 р., 24 серпня — ухвалення Верховною Радою УРСР Акта
проголошення незалежності України.
1991 р., 1 грудня — проведення Всеукраїнського референдуму та
виборів Президента України. Обрання Президентом України Леоніда
Кравчука.
ТЕРМІНИ
Багатопартійність (багатопартійна система) (від укр. «багато» і
лат. «розділ, частина, група однодумців») — наявність у с-ві ряду політ.
партій (більш ніж однієї), взаємини між якими базуються на реальній
конкуренції за владу. З’явилася в Україні після скасування шостої статті
конституції (1990).
Гласність — політика максимальної відвертості та правди в
діяльності держ. і гром. о-цій, дієва й активна форма участі гром.
думки в дем. розв’язанні найважливіших проблем країни, майже
повна ліквідація цензури. Проголошена М. Горбачовим 1987, була
частиною його програми реформ, ставила за мету сприяти розвиткові
демократії, плюралізму думок.
Незалежність — можливість ухвалювати самостійні рішення; для
держави — політична самостійність, відсутність підлеглости,
суверенітет.
«Перебудова», горбачовська «перебудова» — політ. курс
керівництва КПРС (особливо М. Горбачова) на оновлення,
оздоровлення, модернізацію всіх сфер життя, «очищення» соціалізму
від нашарувань минулого, надання йому привабливого для народу
вигляду (1985-1991).
Плюралізм, політичний плюралізм (від лат. «множинний») —
теорія сусп.-політ. устрою, згідно з якою сусп.-політ. життя являє
собою конкуренцію багатьох політ. партій і о-цій, що виражають
інтереси певних соціальних груп. П. — один із складників
горбачовської «перебудови». Система влади, що ґрунтується на
взаємодії і протидії політ. партій та гром.-політ. о-цій.
Президент (від лат. «той, що сидить попереду») — виборний
глава держави у країнах з республіканською формою правління,
вибирається на встановлений термін (в Україні — на п’ять років).
Референдум (від лат. «те, що має бути повідомлене») —
всенародний опит шляхом голосування з найважливіших питань
держ. життя, спосіб прийняття законів. У р. можуть брати участь усі
громадяни, що мають виборчі права. Особливо важливим для
українців був р. 1 грудня 1991, у результаті якого понад 90 % українців
схвалили Акт про незалежність України, ухвалений Верховною Радою
України 24 серпня 1991.
Ринкові відносини — соціально-економічна відносини, що
розвиваються на основі прив. власності та товарно-грошових
відносин. У сучасній Україні формується з 1992 (деякі елементи —
дещо раніше).
Суверенітет, державний суверенітет (від фр. «верховна
влада») — повна незалежність і самостійність держ. влади країни у
внутр. і зовн. справах. Його основою є право націй на
самовизначення. Проголошений Верховною Радою 16.07.1990,
підтверджений Актом про незалежність 24.08.1991.
Український національно-демократичний рух — нац.-визв.
рух з метою створити незалежну демократичну державу. У. н.-д. р. на
поч. «перебудови» виступав за демократію та укр. к-ру, згодом,
об’єднавшись у НРУ, ставив політ. мету — незалежність України.
ТЕМА 31
СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ ЯК НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ
У цій темі обов’язково потрібно розібратись з політичною

діяльністю трьох перших президентів незалежної України:
Кравчук, Кучма та Ющенко. Звертайте увагу на реформи та
суспільно-політичні процеси України, а також зовнішню
політику, договори, стосунки з Росією, ЄС, НАТО.
ДАТИ
1991 р., 6 грудня — започаткування Збройних Сил України.
1994 р., липень — обрання Л. Кучми Президентом України.
1995 р. — обрання України членом Ради Європи (РЄ).
1996 р., 28 червня — ухвалення Конституції України.
1996 р., вересень — запровадження нац. грошової одиниці — гривні.
2004 р., листопад - грудень — «Помаранчева революція» (Майдан);
обрання Президентом України В. Ющенка.
Гузар Любомир — реліг. діяч. 1949-1969

мешкав у США, де навчався у низці вищих шкіл,
доктор богослов’я (1972), того ж року прийняв
чернецтво. 1993 повернувся в Україну. Г. — Глава
УГКЦ, з 2005 офіційно змінив титул на «Верховний
Архієпископ Києво-Галицький» (2001-2011).
Каденюк Леонід — космонавт, учений, гром. діяч. Перший

космонавт незалежної України. К. 1997 здійснив космічний політ у
складі інтернаціонального екіпажу на американському кораблі
«Колумбія». Нар. депутат України (2002-2006). Герой України (1999).
Кучма Леонід відомий політ. і держ. діяч. 1960

закінчив Дніпропетровський ун-т, інженер-механік.
Працював у конструкторському бюро «Південне»,
кандидат техн. наук, певний час був керівником
космодрому Байконур (Казахстан). 1986-1992 К. —
ген. директор ракетно-будівельного концерну
«Південний машинобудівний завод». 1990-1994 —
нар. депутат України. З жовтня 1992 до вересня 1993
працював прем’єр-міністром України. 10.07.1994
обраний Президентом України, переобраний у 1999
(перебував на посаді до 23.01.2005).
Ющенко Віктор — гром.-політ. діяч, фінансист.
Закінчив Тернопільський фін.- екон. ін-т (1975, тепер
Тернопільський нац. екон. ун-т). Ю. був головою
правління Нац. банку України (1993-1999), прем’єр-
міністром України (1999—2001), нар. депутатом України
(2002-2005, керівник найбільшої фракції «Наша
Україна»). 26.12.2004 обраний Президентом України
(23.01.2005-25.02.2010).
ТЕРМІНИ
Корупція (від лат. «підкуп») — підкупність і продажність держ.,

політ. і гром. діячів, а також урядовців і службовців держ. апарату. Це
явище було й за часів СРСР. Багато політиків обіцяють викоренити це
ганебне явище, але чомусь знаходять лише стрілочників, а «вел.
риба» спокійно плаває.
Олігарх (від гр. «нечисленний» і «влада») — особа, що володіє
особливо вел. багатством і має серйозний вплив на органи держ.
влади та засоби масової інформації; член олігархії.
Поліконфесійність (від гр. «багато» і лат. «визнання,
сповідання») — наявність багатьох релігійних течій на території
однієї країни.
Помаранчева революція — масові нар. виступи проти
фальсифікацій президентських виборів, проти антинародного
режиму 22 листопада - 8 грудня 2004. У революції взяли участь сотні
тисяч, якщо не мільйони людей. Події у Києві підтримані масовими
виступами на місцях. Люди підтримали її, навіть власними грішми.
Нар. революція змусила Верховний суд ухвалити рішення про
проведення повторного голосування другого туру президентських
виборів. Одна з найзначніших подій за всі роки незалежності.
Тіньова економіка — підприємництво, яке діє на принципах
приховування доходів, переказування валютних коштів у офшорні
зони, ухиляння від сплати податків, контрабанди і відвертого
криміналу. Взагалі вона існувала і за рад. часів, хоча про це не
афішували. Складовою її частиною є так званий «чорний ринок». Чим
більше розвинута держава, тим менше її, навпаки у проблемних
країнах вона процвітає. Причинами тут є погане податкове
законодавство, недостатньо рішуча політика влади, нестабільність
економіки, корупція у владі. Слід зробити так, щоб вона стала
невигідною.
ТЕМА 32
ТВОРЕННЯ НОВОЇ УКРАЇНИ
Процес творення нової України було започатковано в

результаті Революції Гідності. Частіше всього на тестуванні з
цієї теми питають про події Революції Гідності, анексію Криму
та початок збройної агресії Росії. Крім того, важливо
розібратись з внутрішньою і зовнішньою політикою Петра
Порошенка.
ДАТИ
2008 р. — вступ України до Світової організації торгівлі.

2010 р., 7 лютого — обрання В. Януковича Президентом України
2013 р., листопад - 2014 р., лютий — революція Гідності, повалення
авторитарного режиму.
2014 р., 7 червня — вступ на посаду Президента України П.
Порошенка (обраний 25.05.2014 р.).
2014 р., 27 червня — підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС.
2014 р., вересень, 2015 р., лютий — Мінські домовленості.
Порошенко Петро — гром.-політ. діяч,

підприємець. Закінчив ф-т міжнародних відносин
Київського ун-ту. Створив відому кондитерську фірму
«Рошен», власник низки ін. підприємств, успішний
бізнесмен. Нар. депутат (1998, 2002, 2006, 2007, 2012),
на різних держ. посадах. 2014-2019 Президент
України.
ТЕРМІНИ
Анексія (від лат. «приєднання») — загарбання, насильницьке

приєднання д-вою території, яка належить ін. д-ві, є грубим
порушенням міжнародного права. У березні 2014 РФ здійснила а.
Криму від України.
Антитерористична операція, АТО — комплекс
скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на запобігання та
припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною
метою. В Україні відбувається з 13.04.2014 на території Донецької та
Луганської обл., фактично є назвою рос.- укр. війни. З 2018
називається Операція об’єднаних сил (ООС).
Безвізовий режим - перетин держ. кордону без оформлення
дозволів (віз). Україна 2017 отримала право на б. р. з країнами ЄС.
Волонтерський рух (від фр. «доброволець» і укр. «рух») -
добровільна неприбуткова діяльність фізичних осіб, спрямована на
надання допомоги тим, хто її потребує. В Україні особливо
активізувався під час рос.-укр. війни з 2014 р. В. р. полягає у допомозі
Збройним силам в отриманні суч. озброєння, амуніції, транспорту, а
також допомогу внутрішньо переміщеним особам.
Громадянське суспільство — у поширеному суч. значенні під
цим терміном розуміється сукупність відносин у сфері економіки, к-ри
тощо, що розвиваються в рамках демократизації с-ва незалежно від
держави. Поняття з’явилося в XVII-XVIII ст. у працях Т. Гоббса, Дж.
Локка, Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтеск’є та ін., які ототожнювали з ним не
будь-яку державу, а таку, яка заснована на сусп. угоді та відбиває
інтереси громадян. Гол. умова існування г. с. — особистість, її право
на самореалізацію.
Екуменізм (від гр. «заселений світ») — ідеологія та рух за
співпрацю і взаєморозуміння між християнами різних конфесій
всього світу.
Євромайдан (Єврореволюція, «революція Гідності») —
національно-патріотичні, протесті акції в Україні (листопад 2013 —
лютий 2014), передусім, проти корупції, свавілля правоохоронних
органів та сил спецпризначення, а також на підтримку європ. вектора
зовн. політики України. Назва «Є», була поширеною у перші дні подій,
згодом усталилась назва «революція Гідності».
«Кіборги» (скорочення від «кібернетичний організм») -
неофіційна назва укр. героїв - оборонців Донецького аеропорту
(26.05.2014-21.01.2015). Уперше так названі у вересні 2014 р.
проросійським терористом, який таким чином пояснював, чому їхні
значно більші сили не можуть зломити опір захисників.
Люстрація (від лат. «очищення через жертвопринесення») —
заборона діячам високого рангу, які скомпрометували себе,
впродовж певного часу або пожиттєво працювати на держ. службі.
«Небесна сотня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих
учасників акцій протесту (Євромайдану) у грудні 2013 — лютому 2014.
«Революція Гідності» (Євромайдан) — масові народні виступи
проти корумпованої олігархічної влади в листопаді 2013 - лютому
2014, які призвели до повалення режиму В. Януковича.
Сепаратизм (від лат. «відокремлення») — прагнення частини
єдиної д-ви до відокремлення та створення власної д-ви чи
автономної обл. На відміну від нац.-визв. руху с. не є масовим нар.
рухом. За ним часто приховуються інтереси певних місцевих чи
іноземних кіл. На Донбасі 2014 с. переважно інспірований з боку
спецслужб РФ, широкої нар. основи не має, існує завдяки допомозі
ззовні. Насправді сепаратисти є колаборантами.
Тимчасово окупована територія — територія Криму та
Севастополя відповідно до Закону про окуповані території України
(квітень 2014). Цей закон визначає статус території, тимчасово
окупованої внаслідок збройної агресії РФ, встановлює особливий
правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності в
умовах цього режиму, додержання та захисту прав фізичних та
юридичних осіб. Протягом 2014 фактично т. о. т. стали деякі p-ни
Донбасу.
От і все! Тепер у тебе я вся базова інформація, яка
необхідна тобі, щоб підготуватись до НМТ з історії. Проте
цього не достатньо, щоб підготуватись на високий
результат!
До речі, як саме ти готуєшся до НМТ?
Я створила курс з підготовки до НМТ з історії України, на

якому ти точно зможеш прокачати свої знання з історії
на 190+.
ЩО ПРОПОНУЮ Я?
КУРС «НМТ 0-200»
11. Заняття 2-3 рази на Шпори та подкасти до

4
тиждень тривалістю кожного заняття
близько 90 хв.
5 Чат з однокурсниками в
22. Тестові домашні Телеграмі
завдання в форматі
НМТ в форматі онлайн 6 Зв’язок зі мною 24/7
та офлайн
33. Конспекти до усіх тем
УСІ МАТЕРІАЛИ КУРСУ ДОСТУПНІ ДО СКАЧУВАННЯ

І ПЕРЕГЛЯДУ ОФЛАЙН БЕЗ СВІТЛА ТА ІНТЕРНЕТУ!
Конспекти і шпори
•• Детальна інформація;
•• Чіткі і зрозумілі;
Гарно структуровані;
Без «води»
Навчальний кабінет
КОДОВЕ СЛОВ «ІСТОРІЯ» В ДІРЕКТ В
ІНСТАГРАМІ @YANINA_ZNOHUB_HIST
УСПІХІВ ТОБІ У ПІДГОТОВЦІ!

Конспект історія татарстонаоаддаьеьлкдаюабпбп

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Конспект історія татарстонаоаддаьеьлкдаюабпбп

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

yanina_znohub_hist

Я – Яніна, вчителька історії України

• Магістр історії, 2015 р.;

ПРО НМТ З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 2024

НМТ у 2024 році відбуватиметься у комп'ютерній формі.

• українська мова (без літератури);

На вибір можна буде обрати предмет:

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ

Під час вивчення теми звертайте увагу на Люблінську унію, її

1 липня 1569 р. спільний сейм ухвалив рішення у Любліні про

• утворення федеративної держави Речі Посполитої, яку очолював

• король, існував спільний сейм та сенат;

• володіти землями по всій території держави;

• уряди, військо та фінанси.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

Визначна постать цього періоду – це Петро

Борецький Йов — церк., політ. і освітній діяч, письменник.

Козацько-селянські повстання 20-30 рр.

РІК КЕРІВНИК ХІД ПОДІЙ НАСЛІДКИ

1625 р. Марко Битва з поляками Куруківська

1630 р. Тарас 15 травня 1630 р. Переяславська

1635 р. Іван Сулима Поляки Польський уряд

1638 р. Яків Острянин, Вогонь повстання

«Золотий спокій» — назва поляками періоду 1638-1648 через відсутність

«Ординація Війська Запорізького» - постанова сейму Речі Посполитої

Портрет Петра Конашевича-

НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА ПІД ПРОВОДОМ

Ця тема одна з найважливіших тем козацького періоду.

Гетьманщина за умовами Гетьманщина за умовами

КОЗАЦЬКА УКРАЇНА НАПРИКІНЦІ

«Руїна» – це саме та тема, яку навряд чи вдасться вивчити з

1658 р. — Гадяцький договір.

Брюховецький Іван — політ. і військ. діяч. 1659-1663 Б. був

Стратегічною метою політики гетьмана було об’єднання

Многогрішний Дем’ян - Підтримував гетьмана П. Дорошенка,

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVII –

Найголовніший персонаж цього періоду – це Іван

Гордієнко Кость — визначний військ., політ. і держ. діяч. Навчався у

Мазепа Іван — видатний політ. і держ. діяч.

Змосковщення/зросійщення (русифікація, зросійщення) -

Оборонна синагога у м. Жовква

П’ятиярусний іконостас «Вознесіння»

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТ.

Це період ліквідації козацької держави російським

Сковорода Григорій — видатний філософ,

Приєднання українських земель до складу

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

ХІХ століття – це нова історія України. Абсолютно новий

Шевченко Тарас — видатний письменник і

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

Обов’язково звертайте увагу на становище

Кобилиця Лук’ян — сусп.-політ. діяч. 1843-1844 очолював

Шашкевич Маркіян — видатний сусп.-політ.

• Включення західноукраїнських земель до складу Австрійської

•Переломною подією в історії національного відродження стала

•У відповідь на дії поляків українська інтелігенція 2 травня 1848 р.

КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

Українське національне відродження посприяло

1805 р. — відкриття Харківського університету.

Класицизм — один з осн. напрямів у розвитку європейської к-ри,

Тарас Шевченко • перше видання «Кобзаря» 1840р.

Микола Гоголь • «Вечори на хуторі біля Диканьки», «Миргород»,

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

У цій темі важливо звернути увагу на реформи 60-70 рр.,