Українські землі у складі іноземних держав.

Українська
культура Литовсько-Польської доби (друга пол. XIV-
перша пол. XVII ст.)

Студентка: Геворгян Анаіт

Викладач; ст. викладач Гаргаун Я.
І
 Зміст:
1. Діяльність братств та культурно-освітніх осередків
2. Полемічна література
3. Книгодрукування. Острозька Біблія.
4. Музична культура України доби Відродження.
5. Феномен козацької культури.
 Діяльність братств та культурно-освітніх осередків
Суспільно-політичні процеси, що відбувалися на території України в XVI ст., значною мірою сприяли утворенню
братств духовенством, що опікувалося релігійними справами. Через активне поширення католицизму й
протестантизму, братства розпочали утворюватися за сприяння міщан з культурно-просвітницькою метою та задля
опіки й захисту православного духовенства і Церкви.
Найперше відоме братство – Львівське. Воно утворилося в 1460 році при храмі Успіння Богородиці. У 1540 році були
організовані ще два церковні братства, що підпорядковувалися Успенському.
Спочатку братства були замкнутими організаціями, члени яких перебували в тісних взаємовідносинах: у разі потреби
вони допомагали один одному, слідкували за мораллю у громаді, забезпечували храми та церкви усім необхідним
церковним начинням, а також організовували релігійні свята й різноманітні церковні урочистості. За утвердженістю
норм організації життя братства можна прирівняти до цехів. Серед членів братства проводилися спільні благодійні
банкети, грошові внески зводилися до спільної каси. Усе, що обговорювалося у межах братства, слід було ретельно
тримати в таємниці, оскільки в разі непослуху чи порушення правил накладався штраф або ж навіть фізичне
покарання.

За ініціативи братства в 1585 році було засновано Львівську братську школу, що дало неабиякий поштовх до
становлення й розвитку шкільної освіти. А в 1586 році братство отримало право ставропігії, відповідно до якого
воно почало підпорядковуватися безпосередньо Константинопольському патріарху, а не місцевим владикам, що
посилило його автономію та вплив у суспільстві.
За зразком Львівського братства, розпочали організовуватися подібні братства і в інших містах, зокрема
Перемишлі, Луцьку, Києві. Збільшилася чисельність братських шкіл, які сприяли розвитку та поширенню освіти.
 Полімічна література
На початку 17 століття в Україні значного поширення набула полемічна література, в якій
відбувалося змагання проуніатських та антиуніатських публіцистів. Вона виникла як
засіб захисту православ’я від католицько-шляхетської експансії

Найяскравішими полемістам тієї доби були Герасим Смотрицький, Василь Суразький,

Клірик Острозький, Христофор Філалет, Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Іван
(Іов) Борецький, Захарія Копистенський, Стефан і Лаврентій Зизанії та інші, котрих по
праву можна ставити в один ряд із провідними західно-європейськими письменниками
і філософами гуманістично-ренесансного напряму. За своєю суттю світогляд до творів полімічної літератури відносили:
українських полемістів був аналогічним реформаційному світогляду на Заході, однак Апокрисис, Пересторога, Палінодія та ін.
виник він на національному грунті в рамках християнсько-православних принципів.

Вістря полемічних творів було спрямоване проти соціальних та ідейних основ

католицизму. Полемісти спростовували претензії римських пап та духовне й світське
главенство в християнському світі як не доведені «святим письмом», розвінчували дії
церковно-католицької ієрархії - утиски та розбої, дискримінацію православних, її
моральний занепад.
 Книгодрукування. Острозька Біблія

Львівська друкарня продовжує традиції вітчизняного друку, але її діяльність не

Перші книги, друковані кирилицею, з’явилися у 1491 р. в формальним наслідуванням друкарської практики. У перших своїх виданнях друка
краківській друкарні Швайпольта Фіоля. Це були Львівського братства спробувала реформувати церковнослов’янський кириличний ш
“Осьмигласник”, “Тріодь цвітна”, “Часословець”. І хоча зміни стосувалися лише прописних букв, значення їх вагоме. Перші виданн
Українським першодруком вважається “Апостол”, Львівського братства були оздоблені досить скромно (“Граматика”, 1591 р.). Але вж
наступних виданнях (“Часослов”, 1609, “Бесіди Іоанна Золотоустого о воспитании чад
надрукований у 1574 р. Іваном Федоровим у Львові.
р.) з’являється новий елемент оздоблення – сюжетно-фігурна гравюра.
“Апостол” історично започаткував розвиток друкарства
в Україні. Одночасно з “Апостолом” І. Федоров видає Одним з осередків книгодрукування в Україні була Печерська Лавра. Перший, хт
навчальні книги – граматики. Зразком такої книги є розпочав друкарство в Печерській Лаврі, був архимандрит Єлисей Плетенецький (1
1624). Десь біля 1615 року він купив в Стрятині у спадкоємців Федора Балабана гар
“Буквар”, надрукований у 1574 р. “Буквар” складався з
друкарню і перевіз її до Лаври. Плетенецький гаряче взявся до друкарської робот
двох частин: азбуки та матеріалів для читання. Крім Радомишлі він збудував велику папірню, що постачала папір у його друкарню. Лавр
того, що ця книга є одним з українських першодруків, друкарня стала тоді енергійнішою – книжок вона випускала більше ніж інші друкарн
вона ще й цінна пам’ятка шкільної освіти. років від свого започаткування (з 1617-1624 р., до смерті Є. Плетенецького) Лавра
надрукувала 11 великих книжок. Це були: “Часословець”, “Анфологюнъ” 1619 р. (104
сторінок), “Книга о въръ единой” 1619 р., “Божественная літургія” 1620 р., “Номоканонъ”
1624 р., “Беседы І. Златоустаго”1623-1624 р., “Псалтыръ” 1624 р. та інші.
 Музина культура України доби Відродження
В епоху Відродження на перший план виходять пізнавальні та естетичні функції музики, її
здатність не тільки впливати на поведінку людини, а й відображати внутрішній світ. У музиці
виділяється індивідуальне начало. Розквіту набуває інструментальна музика, зокрема гра на
бандурі.

Продовжують розвиватися народно-пісенна творчість та виконавство. Особливе місце

належить епічному жанру – думам та історичним пісням, зміст яких пов'язаний з визвольною
боротьбою проти татар і турок та польського поневолення («Дума про Марусю Богуславку»,
«Дума про Самійла Кішку», «Хмельницький та Барабаш», «Дума про трьох братів азовських».
Носіями цього мистецтва були кобзарі, які славилися гарними голосами, даром імпровізації,
досконалим володінням інструменту.

Українська професійна музика бере початок ще з першої половини XV ст. від професійних
братств і братських шкіл. Обов'язковим в них було навчання церковного співу та музичній
грамоті. Найбільше значення відіграла діяльність Острозького, а потім Київського колегіумів.
Обов'язковими дисциплінами були тут церковний спів по нотах та музична грамота.
Викладання цих дисциплін доручалося братчикам-регентам хорів та музикантам.
 Феномен козацької культури
Культура Запорозької Січі формувалась у руслі українських генетичних джерел. В її основі містилися глибокі традиції
українського народу. Водночас історичні особливості життя Січі позначилися і на її духовній культурі. Запорозька Січ
формувалась із втікачів від кріпацтва, національних та релігійних переслідувань не лише з різних регіонів України, а й з
усієї Російської імперії, а також з інших країн. Кожен, хто приходив на Січ, вносив у культурне середовище щось своє,
певні риси, особливості культури і мистецтва свого народу. Внаслідок переплетення цих індивідуальних культур
сформувалась оригінальна, яскрава, різнобарвна самобутня культура, яка справила величезний вплив на розвиток
культури всієї України. Козацька культура — унікальне і неповторне явище. її феномен має барокове забарвлення.
"Химерний" стиль був породжений непростими, бурхливими соціально-історичними обставинами. Визвольна війна
середини XVII ст., постійні військові походи, перебування на межі життя і смерті породили в козацькому середовищі
типово бароковий світогляд. Його особливістю було сприйняття світу, людського життя як швидкоплинного і скоро-
минущого явища своєрідної гри, сповненої ілюзій, химер і вигадок. Звідси — намагання прожити барвисте та яскраве
життя, прагнення до веселощів і радості. Цей стиль був покликаний розбурхати людські почуття, збудити уяву,
викликати контрастні емоції. В ньому завжди поряд добро і зло, любов та ненависть, Бог і диявол, життя і смерть, радість
і смуток. У "химерній" бароковій козацькій традиції завжди було місце для подвигу, вчинку, який ціною, можливо,
найдорожчого, мав принести добро громаді, користь для спільної справи. Козацькій культурі близький тип активної
людини, героя, лицаря. Республіканський устрій, демократичні засади співжиття козацької спільноти дають дослідникам
підстави трактувати козаків як лицарів-воїнів, своєрідне військово-чернече братство. Запорожці були професійними
воїнами й одним із головних завдань вважали оборону церкви та віри. Звідси — засвоєння чернечих звичаїв, традицій.
Культ побратимства, товаришування у свідомості козака був нерозривно пов'язаний із християнською ідеєю
самопожертви заради ближнього. Спосіб життя козацтва, постійне перебування в екстремальних ситуаціях, бурхливі
пригоди та події сповнювали людську душу суперечливими пристрастями і непримиренними бажаннями. Ба-роковість
козацтва підкреслювалася складністю духовного світу запорожця. Він — то веселий і відчайдушно безтурботний, то —
сумний, похмурий і мовчазний. Глибока релігійність та духовність разом із нестримним потягом до волі, свободи,
бурхливим, запальним темпераментом, прагненням до життєвих задоволень дають підставу характеризувати козацьке
середовище як типово барокове, зіткане із поєднання протиріч і суперечностей, чеснот і вад.