Professional Documents
Culture Documents
характеристика
Виконала
Кошарна Світлана
Пе-22/6-1
Козацька культура
Козацька культура як така виникла на основі культури народу
України-Русі. З самого початку вона була опозиційною по
відношенню до культурної експансії Речі Посполитої з її
надзвичайно сильними польсько-католицькими впливами на
русинський шляхетський стан, що XVI-XVII спричинило
поступове розчинення руських магнатських родів, таких як
Вишневецькі і Острозькі. Проте, з успіхом національно-
визвольної боротьби під проводом Богдана Хмельницького і
формуванням нової, власне відтепер справді козацької
політичної і економічної еліти (старшини), козацька культура
вийшла з періоду православно-католицького протиборства і
почала створювати самобутній культурний продукт.
Зальна характеристика
культури козаків
Зважаючи на те, що в період козацької доби замовником і
споживачем виступало саме козацтво, культура того часу
являла собою точний відбиток душі цього волелюбного
стану. Перебування на межі життя і смерті викликало
потребу сакралізації оточуючого середовища, містичності,
химерності. Цьому сприяла барвиста поведінка
запорожців, що в той час були всенародними улюбленцями
і об’єктом наслідування. Отож, до всенародних давніх,
пишних, неперевершених, напівязичницьких гулянь
додались козацькі вертепи-гульбища. Гуслярів і сурмачів
змінили лірники, бандуристи і кобзарі.
Л і́ра (грец. λύρα, лат. lyra) —
струнний щипковий інструмент
(хордофон). Корпус (резонатор)
округлої або чотирикутної форми
з'єднаний з поперечиною
(поперечною штангою) двома
ручками. Струни однакової
довжини натягнуті між корпусом
і поперечиною.
Банду́ра — український
народний струнно-
щипковий музичний
інструмент. Класичний
(діатонічний) і сучасний
(діатонічний або
хроматичний) інструмент з
родини арф, гусель та
псалтиріонів. Музикант,
граючи на старосвітський
чи сучасній бандурі, не
притискає струн на грифі, а,
подібно до арфи, щипком
пальців (лівої руки тощо) у
потрібний момент
видобуває звук певної
струни.
Ко́бза
призупинили функціонування.
В архітектурі середини XVI ст. відбуваються суттєві зміни.
Зникають оборонні риси, будівлі перетворюються на звичайні
житлові палаци. Це характерно не лише для зовнішніх форм.
Змінюється комплекс у цілому: замки у Бережанах, Острозі,
Кам'янці-Подільському та ін. Збагачення феодалів дає їм
можливість споруджувати палаци з просторими дворами для
лицарських турнірів, розкішними залами для прийому гостей
і влаштування балів. З цією метою запрошуються іноземні
спеціалісти.
Із прийняттям Магдебурзького права в Україні почалася
регулярна забудова міст за європейськими зразками: у центрі,
на площі, зводиться ратуша, а вся міська територія
розбивається на прямокутні квартали. Землі обмаль, тому
будинки по фасаду вузькі, у два-три поверхи, тягнуться до
середини кварталу, на першому поверсі розташовуються
службові або торгові приміщення, на другому — житло.
Місцеві майстри виробили власний
напрямок в архітектурі. Цей період залишив
по собі пам'ятники великої мистецької і
культурної вартості (забудова Площі Ринок
у Львові та ін.)
У Центральній Україні — свої особливості. Для
Подніпров'я характерна нерегулярна забудова,
раніше прокладені вулиці не переплановувались, а
будинки зводилися на садибі за смаком господаря.
Тому міста мали живописний вигляд. Житло
заможного господаря будувалося традиційно —
хата на дві половини. Яскравий приклад — будинок
Лизогуба в Чернігові.
У культовій архітектурі розвиваються дві течії:
продовжують зводитись дерев'яні церкви, що
характерно для лісових районів Карпат та
лісостепової зони, а також розвивається кам'яне
мурування. У містах храм тягнеться вгору через
брак місця (храми Львова, Ужгорода та ін.). У
сільській місцевості храми компактні, чудово
вписуються в навколишнє середовище. Це церква
Михайла в с. Білостоці, усипальниця Богдана
Хмельницького у с. Суботові, де він був похований
1657 p., церква Миколи Притиска в Києві та ін.
церква Михайла в с. Білостоці
усипальниця Богдана
Хмельницького у с. Суботові
Козак Мамай
Франциск Смуглевич:
«Смерть Яна Кодкевича в
Хотині 1621 р», серед
присутніх — П. Конашевич-
Сагайдачний
Освіта
Заснування початкових шкіл переважно реалізовувалося за ініціативи
місцевого населення при існуючих парафіяльних церквах. Навчальний
процес у таких школах, як правило, здійснювався місцевими
священиками або покладався на дяків.
З другої половини ХVІІ ст., по мірі формування в Україні нової
козацько-старшинської еліти, ініціатива заснування нижчих шкіл
дедалі частіше виходила саме від представників останньої. Це великою
мірою сприяло розширенню освітньої мережі. За даними перепису
1740-1748 рр. у Ніжинському полку на 202 поселення припадало 217
шкіл, На середину ХVІІІ ст. лише на землях Гетьманщини існувало
майже півтори тисячі сільських та міських шкіл початкового рівня.
Програма цих шкіл, як правило, передбачала навчання дітей читанню
по букварю, знайомство з Псалтирем і Часословом, вивчення
елементарних арифметичних дій, оволодіння співочою майстерністю
Висновок
Отже, культура козацької держави була
багатогранною і самобутньою. З плином часу
вона увійшла як складова частина в духовне
життя сучасної української нації. Художні
вподобання, демократичні настрої козацького
середовища визначили колорит козацького
розвитку української духовної культури.
Козацтво акумулювало величезний духовний
досвід XVII —XVIII ст., відтак залишивши в
культурній свідомості нашого народу
найглибший слід.
Дякую за увагу!