Іван Вагилевич

- Юність, освіта
- Діяння у руській трійці
- Духовенство
- Вплив на розвиток
українського суспільства
- Результати діянь
Юність, освіта

Народився 2 вересня 1811 року в селі

Ясень, що на Івано-Франківщині.
Закінчив нормальну школу в Бучачі, потім
– цісарську-королівську гімназію
Станіславова 1829. Після цього він
навчався у Львівській духовній семінарії,
яку закінчив 1839 року. Під час навчання
він брав участь у польських
конспіративних організаціях.
Діяння у Руській трійці

Вагелович був одним з ключових

засновників Руської трійці. У ній, разом з
іншими членами працював над збиранням
фольклору, поширенням освіти, доступних
науково-популярних праць, написанням та
виданням близьких народові творів. Також
подорожував Закарпаттям де проводив
агітацію серед селян, закликаючи їх
боротися за свої права. За це його
заарештували і заборонили з’являтися на
Закарпатті.
Духовенство
Через діяльність у Руській трійці Івана
Вагилевича висвятили на священика лише
через сім років після того, як він завершив
семінарію. 1846-1848 був пастирем у селі
Нестаничі. Перший його запис в метричних
книгах парафії – 14 листопада 1846, останній
– 23 серпня 1848. Сюди він був скерований
митрополичою консисторією за сприяння
митрополита Левицького. Під час Весни
народів Іван самовільно полишив парафію у
1848 році, та поїхав у Львів. Там він почав
проповідувати ідею Польско- українського
союзу під зверхністью Польщі. Після
закінчення весни народів його позбавили
духовного сану. Вагилевич почав працювати
директором бібліотеки.
Вплив на розвиток Українського
суспільства

Вагилевич був одним з зачинателів

нової української літератури в
Галичині. Він співавтор збірок «Зоря»
у 1835 році та «Русалка Дністровая» у
1837 році. Його основна мовознавча
праця «Граматика малоруської мови в
Галичині» відіграла велику роль. З
1835 року і до кінця життя виступав,
в основному, як учений, друкуючи
свої цікаві фольклорно-етнографічні
та історичні розвідки в українських,
чеських і польських виданнях
Результати діяннь

Іван Вагилевич бажав сприяти

культурному обміну та співпраці між
Україною і Польщею. Про це свідчить
його участь у у польських конспіративних
організаціях та його перехід на
полнофільскі позиції.
Вагилевич не отримав безпосередньої
вигоди від своєї праці над українською
літературою та мовою. Навпаки, його
діяльність часто призводила до конфліктів
з цензурою та церковними органами.
Також його позбавили духовного сану.
Іван був відданий розвитку української
літератури та мови не через особисту
вигоду, а через пристрасть до української
культури та бажання підвищити її статус.