Professional Documents
Culture Documents
Практичне заняття
Тема: «Альманах «Русалка Дністровая». Галицько-руська
матиця
Завдання № 1
Назвіть, які історико-географічні регіони України входили до складу А.-у.
імперії. Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття.
Яким був економічний розвиток цих територій, та чому?
Галичина, Закарпаття, Буковина у І-й половині ХІХ ст. були відсталою аграрною
провінцією Австрійської імперії. У цьому секторі економіки було зайнято близько
90% населення. В аграрному секторі господарювали великі магнати. Вони
намагалися наростити виробництво за рахунок визиску селян (екстенсивний шлях
розвитку). Промисловість: лише легка та видобувна галузь, які спиралися на
мануфактурне виробництво.
Причини відсталого економічного становища: політика Австрійської імперії
була спрямована на те, щоб закріпити за Західною Україною статус аграрно-
сировинного придатку до розвинутих провінцій імперії: західноукраїнські землі були
джерелом дешевої сировини і ринком збуту для промислових товарів і машин,
вироблених у промислово розвинених провінціях імперії. Отже, австрійський уряд
провадив колоніальну політику щодо належних йому українських територій.
Охарактеризуйте соціально-політичне життя українців в західних землях?
Соціальні протести селян:
- скарги на поміщиків до державних установ, потрави панських посівів,
підпали поміщицьких маєтків та підприємств, розправи над сільською старшиною.
- Селяни також відмовлялися сплачувати державні податки й бойкотували
рекрутські набори.
- Типовою формою соціального протесту залишалися втечі селян, що особливо
почастішали у 1830- 1840-х роках.
- опришківський рух у Карпатах, найвище піднесення якого спостерігалось
упродовж 1810-1825 рр.,
- на Закарпатті у 1831 р. спалахнули «холерні» бунти.
- У Північній Буковині виступ селян під проводом Лук’яна Кобилиці у 1843-
1844 рр.
Політичне життя українців на зх. українських землях майже відсутнє, бо
українців не визнавали, як окрему націю.
Охарактеризуйте процес «денаціоналізації».
У всіх державних установах почала вживатися німецька мова. Освіта лише
польською та угорською мовою, як і церковні служби. Наступники імператора Йосифа
ІІ пішли шляхом реакції в культурно-освітній сфері: 1805 р. початкові школи були
поставлені під контроль римо-католицької церкви. Закрили Руський інститут у Львові.
1812 р. влада скасувала обов’язковість освіти.
Назвіть основні причини початку національного відродження в
західноукраїнських землях у складі Австрійської імперії наприкінці ХУІІІ – у першій
половині ХІХ ст.
Причини: проведення реакційних реформ наступниками Марії Терезії та ЙосифаІІ
— Леопольдом ІІ та Францем ІІ, які призвели до погіршення становища українського
населення (процеси денаціоналізації); прагнення національного визнання та
політичного представництва українців; проникнення ідей Просвітництва в українські
землі; збільшення кількості освічених людей внаслідок модернізаційних реформ Марії
Терезії та Йосифа ІІ; активізація діяльності греко-католицьких священиків, які стали
провідниками національної ідеї в західноукраїнських землях
Хто такі «будителі»?
«Будителі» - назва визначних громадських та політичних діячів періоду
національно-культурного відродження на території західноукраїнських земель, котрі
боролися за пробудження національної свідомості, збереження і розвитку рідної мови,
літератури й культури, народних традицій.
Під цією в історію Закарпаття увійшли відомі культурно-політичні діячі:
Олександр Духнович, Іоанікій Базилович, Михайло Лучкай та інші. Вони
упроваджували рідну мову в освіту, пресу, літературу, виступали за дослідження та
популяризацію місцевої історії як невід’ємної частини історії усієї України, сприяли
розширенню зв’язків краю з Галичиною і Наддніпрянщиною.
На території Галичини «будителями» були члени просвітницького товариства
греко-католицьких священників М.Левицький, І.Могильницький, Й.Левицький,
Й.Лозинський, І.Лаврівський. Також «будителями» називали засновників товариства
«Руська трійця».
Завдання № 2. Охарактеризувати та порівняти діяльність «Руської трійці» та
Галицько-руської матиці.
- Наслідками існування
"Руської трійці" було те, що після
скасування у 1848 році панщини у
Львові утворилася перша
українська культурно-політична
організація "Руська Рада".
Висновки
Охарактеризувати та порівняти діяльність «Руської трійці» та Галицько-
руської матиці
«Руська трійця» та «Галицько-руська матиця» мали спільний напрямок у
своїй діяльності: поширення освіти серед укр. населення Західної України, видання
науково-популярних праць, підручників для школи («Читанка» М.Шашкевича та ін.)
Однак мета та характер діяльності товариств різнилася: основною метою «Руської
трійці» було піднесення статусу української мови, розширення сфери її вжитку і
впливу, сприяння пробудженню національної свідомості західноукраїнського
народу. Члени «РТ» прагнули за допомогою мови «просвітити» народ,
популяризували українську історію. Члени «Руської трійці» одні з перших внесли до
програмного документа ідею возз`єднання українського народу. Вони відкрито
висловили антиімперську позицію, ідею національного визволення українського
народу: в альманаху «Русалка Дністровая» звучав заклик до возз’єднання всіх
українських земель, засуджувалися іноземні гнобителі та прославлялась героїчна
визвольна боротьба українського народу. Основними методами діяльності «РТ»
було збирання фольклору, видання збірок художніх та публіцистичних творів, які
містили як власні твори членів гуртка патріотично-визвольного спрямування, так і
зібрання фольклорних матеріалів (збірки «Син Русі», «Зоря», альманах «Русалка
Дністровая»), а також переклади.
Загалом Галицько-руська матиця від 1848 р. до кінця 60-х років XIX ст. була
єдиною галицькою українською культурно-просвітницькою громадською
організацією, що мала поширювати нові знання за допомогою власних видань. Вона
мала хорошу можливість вплинути на розвиток українського суспільного та
культурного життя. Спочатку товариство виправдовувало сподівання
співвітчизників, однак згодом знизило активність. «Матиця» так і не змогла стати
справді популярною громадською організацією, кількість її членів обмежувалася
кількома сотнями (з них активних — що писали, розповсюджували видання, брали
участь у загальних зборах — ніколи не було більше кількох десятків). Видавнича
діяльність товариства мала незначний загальнокультурний і громадський ефект і
тому зазнавала критики від національно зорієнтованої громадськості. Занедбану
«ГРМ» ділянку освіти народу незабаром оживили "Просвіта" (1868) і Літературне
(Наукове) товариство ім. Т.Шевченка.