Заняття 31.

Національне відродження українського народу в

другій половині ХІХ ст. в Російській імперії; громадівський
рух. Національне відродження кримськотатарського народу
 Пожвавлення національного руху
• Наприкінці 50-х рр. XIX ст. відбувалося відродження українського національного
руху. Поштовхом до цього стала лібералізація суспільно-політичного життя в
умовах підготовки скасування кріпацтва.
• Одним із центрів відродження національного руху стала столиця Російської імперії
Санкт-Петербург, у якому проживала велика кількість українців.
• Українські діячі Санкт-Петербурга в 1859 р. створили першу українську громаду
— культурно-освітню організацію, що мала на меті популяризацію національної
ідеї через видання книжок, журналів, проведення вечорів.  Помітно пожвавилося
духовне життя української громади Петербурга після приїзду до нього колишніх
членів Кирило-Мефодіївського товариства В. Білозерського, М. Костомарова і
особливо Т. Шевченка.
• Із метою поширення своїх поглядів петербурзька громада за ініціативою
Білозерського почала видавати журнал "Основа" (1861–1862).  Він був
двомовним — друкувався українською і російською. У 60-ті рр. XIX ст. «Основа»
була єдиним українським універсальним періодичним виданням, що прагнуло
охопити всі загальноукраїнські проблеми — у культурі, економіці, політиці, освіті,
науці, літературі, фольклорі, історії, міжнародних відносинах. Журнал наочно
показав, що існування української нації, культури було незаперечним фактом.
Усього вийшло 12 номерів журналу в 1861 р. та десять — у 1862 р. 
 Хлопоманство
• Хлопоманство — назва руху української ліберальної інтелігенції початку 60-х рр. XIX
ст. за зближення із селянством.
• Після поразки повстання 1830–1831 рр. у Польщі, поляки знову почали збирати сили
до нового масового виступу. Як і раніше, вони сподівалися на активну участь у
повстанні всього населення Правобережжя. Однак частина української полонізованої
молоді не підтримувала цієї ідеї, і почала зближатися з українською інтелігенцією.
• Хлопомани вважали, що свої демократичні переконання на теренах України можна
реалізувати лише ідентифікуючи власну національну спільність із місцевою
українською людністю — селянством, вони певний час намагалися переконати в
тому ж польську студентську громаду, до якої самі належали.
• Хлопомани ставили своїм завданням добровільне служіння своїм учорашнім
«слугам», підняття освітньо-культурного рівня селянства та його громадянської
свідомості.
• Вони заперечували польські твердження, що, мовляв, Правобережжя – це частина
Польщі, що український народ – лише відгалуження народу польського, а його мова
– діалект польської мови. Поляки називали цю групу «хлопоманами» (хлоп –
зневажлива польська назва простої людини) й звинувачували її в зраді польських
інтересів
•  Цей рух очолив студент Київського університету
Володимир Антонович. Його погляди розділяли і
підтримували Тадей Рильський, Борис
Познанський та ін.
•  У своїй знаменитій «Сповіді» В.
Антонович детально розтлумачив позицію нової
української еліти — націєтворців
• Інтерес хлопоманів до простонародного життя
задовільнявся щорічними «виходженнями в
народ» під час «літніх вакацій». На кінець 50-х
років такі подорожі здійснювали чисельні
однодумці В. Антоновича, при чому вони не були
лише зовнішнім спостереженням за життям
селян, а супроводжувалися безпосередніми
контактами, коли студенти брали участь у
сільських роботах разом із селянами, а також
спільно з ними відпочивали.
• На межі 1860–1861 pp. гурток хлопоманів
саморозпустився, а його учасники разом із
викладачами і студентами Київського
університету, серед яких були П. Чубинський, М.
Драгоманов, утворили нове товариство
"Українська громада", яке в 1862 р. налічувало
200 членів.
 Громадівський рух Наддніпрянщини, перший
та другий етап
• Центром громадівського руху безпосередньо в Україні став Київ. Навесні 1861 р. студенти й
викладачі Київського університету(зокрема колишні хлопомани) та представники місцевої
інтелігенції створили Громаду, яка ставила собі за мету працювати на благо рідного народу. Серед
них були Павло Чубинський, Олександр Кониський, Панас Мирний, Іван Касьяненко, Михайло
Драгоманов.
• Діяльність громади була легальною і культурницькою. Громадівський рух, названий властями
"українофільством", набув значного поширення. 
• Услід за київською громади були створені в Чернігові, Катеринославі, Одесі, Харкові та інших містах.
Одними із головних напрямів їхньої діяльності була організація недільних шкіл для дорослого
населення (перша в Російській імперії недільна школа була організована у 1859 р. у Києві).
Громадівці також відкривали щоденні школи, працювали в них вчителями, організовували публічні
лекції, та бібліотеки, поширювали серед населення твори Т. Шевченка, М. Вовчка та інших
письменників.
• Після видання Валуєвського циркуляру діяльність громади фактично припинилася. Лише на початку
70-х рр. після деякого послаблення контролю за внутрішнім життям українського суспільства
громадівці активізують свою діяльність. Дана громада отримала назву “Українська (Київська)
громада” або ж “Стара громада”, адже більше половини її членів були представниками старшого
покоління українофілів, на відміну від нових студентських Молодих громад.
• Важливим кроком Старої Київської Громади було створення першої наукової установи в Україні -
Південно-Західний Відділ Імпегеографічного товариства (Хоча у 1873 р. вони спочатку утворили
історичне товариство Нестора Літописця)
 Валуєвський циркуляр
• Українофільські ідеї швидко поширювалися серед
студентської молоді.  До цього додавався виступ поляків
проти царського режиму в 1863-1864 рр., що змусило владу
реагувати на поширення вільнодумства.
•  12 червня 1862 р. Олександр II видав указ про закриття
недільних шкіл, оскільки навчання там велося українською
мовою.
• 18 липня 1863 р. міністр внутрішніх справ Росії П. Валуєв
видав циркуляр, яким заборонялося друкування українською
мовою шкільних і релігійних видань. Заборона не
поширювалася на художню літературу.
• Це обумовлювалося нібито бажанням самих українців, які, за
словами Валуєва, вважають, що української «мови не було і
не може бути».
• Російські чиновники застосовували Валуєвський циркуляр з
особливим ентузіазмом. За період з 1863 по 1868 рр., коли
Валуєв пішов у відставку, кількість українських видань
скоротилася з 33 до 1.
• Після Валуєвського циркуляра громади було розпущено.
Київська громада згорнула свою роботу восени 1864 р.
Завершився перший етап громадівського руху.
 Південно-Західне відділення Російського
географічного товариства
• Перше засідання Відділу відбулося 13 лютого 1873 р. у приміщені Державного
банку під головуванням Київського генерал-губернатора князя О. Дондукова-
Корсакова. Головою наукового товариства було обрано відомого мецената,
заможного чернігівського поміщика Г. Ґалаґана, діловодом П. Чубинського,
який і виголосив наукову програму діяльності Відділу. Мета полягала у
науковому дослідженні етнографії та статистики населення Південно-Західного
краю, основні групи населення якого складали українська, польська, єврейська
спільноти.
• Органом Відділу стали "Записки Юго-Западного отдела ИРГО". Неформальним
органом Відділу була також газета "Киевский телеграф", яка виходила в 1874-
1876 pp. 
• За час існування Відділу (1873– 1876 pp.) ним була проведена серйозна
наукова діяльність: видано сім томів "Трудов Юго-Западной экспедиции" (по
1200 сторінок кожен, не рахуючи додатків), два томи "Записок Юго-Западного
Отдела И. Р. Г. О.", також підготовлено матеріалу ще на три томи праць М.
Максимовича; створено етнографічний музей, бібліотеку, архів.
 Павло Чубинський
• Павло Чубинський був людиною, яка вдало
поєднувала талант поета, організаційний хист і
прискіпливість дослідника. Приводом до його
переслідування були його українофільські
переконання, а особливо вірш «Ще не вмерла
Україна», якому згодом судилося стати
національним гімном.
• Після закінчення другої Київської гімназії
вступив на юридичний факультет
Петербурзького університету. У студентські роки
брав участь у діяльності петербурзької
української громади. Був автором журналу
«Основа», де познайомився з Т. Шевченком, М.
Костомаровим.
•  З 1869 по 1871 р. П. Чубинський упорядкував і
відредагував сім томів «Трудів етнографічно-
статистичної експедиції». За свою працю він
одержав золоту медаль на Міжнародній
виставці в Парижі (1875).
 “Киевский телеграф»
• Друкованим органом Київської громади у 1873–1875 рр. стала газета
«Київський телеграф». До її редакційного комітету увійшли М. Драгоманов,
М. Зібер, Ф. Вовк, П. Чубинський, М. Лисенко, П. Житецький
• Засновником газети був Альфред Юнк. Виходила вона російською мовою.
• Газета друкувала статті на досить гострі соціально-економічні й політичні теми.
Зокрема, наголошувалося, що реформа 1861 р. не дала селянам сподіваної
волі, підкреслювалися нестерпні умови праці і життя робітників. 
•  У 1876 було видано адміністративне розпорядження про закриття газети
«Київський Телеграф», це трапилося незадовго до підписання
сумнозвісного Емського указу, який окремим пунктом прописав закриття
газети.
• Після Емського указу нелегальною стала діяльність Київської громади.
•
Емський указ
Піднесення українського руху спричинило посилення утисків і переслідування з боку
самодержавства. Поштовхом до них став донос, який надійшов з Києва до Петербурга наприкінці
1874 р., де йшлося, що українці хочуть вільної України у формі республіки з «гетьманом на чолі».
•  У січні 1875 р. київський цензор І. Пузиревський отримав від начальника головного управління у
справах друку таємний наказ: «З огляду на те, що Головне управління дістало деякі відомості про
газету “Київський телеграф”, пропонується вам під час цензурування зазначеної газети ставитися
до неї з особливою обачністю та, між іншим, не допускати в ній жодних статей, що проводять
українські тенденції».
• Олександр ІІ у 1875 р. створив спеціальну комісію «для вироблення засобів боротьби з
українофільською діяльністю». І на підставі пропозицій комісії цар, який тоді відпочивав у
німецькому місті Емс, підписав закон про повну заборону української мови. Закон отримав
назву «Емський указ» 1876 р. Указом заборонялося писати, співати і давати спектаклі українською
мовою, друкувати підручники, перекладати українською мовою твори авторів російської і світової
літератури. Правда, у 1881 р. було скасовано заборону влаштовувати театральні вистави
українською мовою.
• Указ забороняв також ввозити в межі імперії без спеціального дозволу будь-які книги, видані за
кордоном українською мовою. Заборонялося використання української мови в початкових школах,
судах, державних установах. Зі шкільних бібліотек вилучалися книги українською мовою, учителів-
українофілів заміняли на росіян. Було закрито Південно-Західний відділ Російського географічного
товариства, заборонено видавати «Київський телеграф» і звільнено ряд професорів Київського
університету. Деякі активні громадівці емігрували за кордон.
• Загалом Емський указ зберігав чинність аж до 1905 р.
• 1) Не допускати ввозу в межі імперії без
окремого на те дозволу Головного управління
будь-яких книг і брошур, що видаються за
кордоном на малоросійському наріччі.
• 2) Друкування і видання в імперії оригінальних
творів і перекладів на тому ж наріччі
заборонити, за винятком тільки: а) історичних
документів та пам'яток і б) творів красного
письменства, але з тим, щоб при друкуванні
історичних пам'яток безумовно дотримуватися
правопису оригіналів; у творах же красного
письменства не допускати жодних відступів від
загальноприйнятого російського правопису і
щоб дозвіл на друкування творів красного
письменства давати тільки після розгляду
рукописів у Головному управлінні.
• 3) Заборонити також різні сценічні вистави і
читання на малоросійському наріччі, а також
друкування на ньому текстів до музичних нот.
• 4) Припинити видання газети «Київський
телеграф».
 Діяльність Михайла Драгоманова
• Частина громадівців виїхала за кордон. Серед них був і Михайло Драгоманов,
який упродовж 1878-1882 рр. видавав у Женеві перший український журнал за
кордоном "Громада".  Цей часопис став друкованим органом, де були
узагальнені погляди громадівців і висунуто програму українського руху. В
основі програми лежали такі принципи, як демократизм (запровадження
демократичних прав і свобод та відповідних установ, які б їх захищали),
федералізм (здобуття національно-культурної автономії України у складі
федеративної держави), культурництво (покращення освітнього рівня народу),
еволюційність (упровадження нового ладу шляхом поступових реформ),
соціалізм (запровадження принципу соціальної справедливості).
• Драгоманов виступав не за незалежність України, а за рівність і дружбу
народів Росії. Він критикував громадівців, закликав їх перейти від етнографії і
просвітництва до широкої політичної боротьби за федерацію України в рамках
Російської імперії. Старі громадівці не погодилися з цим й припинили
асигнування «Громади».
• Михайло Драгоманов (1841—1895) належав
до молодшого покоління Старої громади. На
час приєднання до громадівців він був
переконаним демократом. 
• Окреме положення Емського указу
стосувалося М. Драгоманова та П.
Чубинського, вимагаючи їх висилки як
небезпечних агітаторів
• Його більш радикальні погляди у 1886 р.
спровокували розрив зі “Старою громадою”
• У 1878 році на Паризькому літературному
конгресі Михайло Петрович зачитав
доповідь La littérature oukrainienne proscrite
par le gouvernement russe («Українська
література, заборонена російським урядом»),
у якій різко засудив Емський указ і виступив
на захист української мови та культури.
•  У 1889 р. М. Драгоманов переїхав до Софії
(Болгарія), де займався викладацькою
діяльністю в Софійському університеті.
 Національне відродження
кримськотатарського народу
• Національне відродження кримських татар нерозривно пов’язано з ім’ям Ісмаїла
Гаспринського (1851-1914), якого часто називають батьком свого народу.
• Кримські татари мали незначну кількість навчальних закладів. Але й вони
функціонували при релігійних установах і не давали світської освіти. Гаспринський
написав підручник для дітей і в 1884 р. відкрив у Бахчисараї перший навчальний
заклад (мектебе) нового типу. Дворічний курс початкової освіти передбачав
вивчення татарської та арабської грамоти, правопису, читання, арифметики і правил
віри. Гаспринський викладав у цій школі.
• 1895 р. у Бахчисараї було вже 7 подібних шкіл, у Криму в цілому - 100. Того ж року
він започаткував професійну школу. У ній, окрім загальноосвітніх знань, давали й
навички роботи з тієї чи іншої спеціальності. Час навчання в мектебе зріс до 4 років.
• Важливо, що Гаспринський увів нову методику шкільної освіти, яка підвищила її
якість.
• На зламі століть письменними були вже 20 % кримських татар. 1897 р. у Криму було
360 мектебе та 68 російсько-татарських училищ, у яких нараховувалося 11 тис. дітей.
• Гаспринський почав видавати першу кримськотатарську газету «Тарджиман»
(«Перекладач»). Він же започаткував і журнал для жінок.
 Тест
1. Перша українська громада була заснована в місті:
• а) Київ
• б) Санкт-Петербург
• в) Москва
• г) Чернігів
2. Роки видання журналу “Основа”:
• а) 1859-1863
• б) 1863-1864
• в) 1873-1876
• г) 1861-1862
3. Згідно з І. Гаспринським національне відродження кримськотатарського народу мало відбуватися шляхом:
• а) створення політичних партій
• б) революційної боротьби
• в) поширення освіти
• г) культурних зв’язків з Туреччиною
4. Як називався національно-культурний рух української інтелігенції Правобережжя у 50-х – почату 60-х рр. ХІХ ст.?
• а) хлопоманство
• б) громадівський рух
• в) українофільство
• г) народництво
5. Хто з представників Старої громади відстоював ідею федералізму Росії?
• а) Михайло Драгоманов
• б) Олександр Косинський
• в) Микола Лисенко
• г) Володимир Антонович
6. Хто був лідером руху хлопоманів:
• а) Павло Чубинський
• б) Василь Білозерський
• в) Володимир Антонович
• г) Михайло Драгоманов
7. Друкованим органом Київської громади було наступне видання:
• а) Основа
• б) Громада
• в) Киевский телеграф
• г) Перекладач
8.Перша українська громада виникла у якому році?
• а) 1864
• б) 1859
• в) 1862
• г) 1873
9. Валуєвський циркуляр було видано в:
• а) 1873
• б) 1876
• в) 1860
• г) 1863
10. Згідно з Емським указом “небезпечними агітаторами” визнавалися:
• а) П. Чубинський та Панас Мирний
• б) Михайло Драгоманов та Микола Костамаров
• в) М. Драгоманов та Г. Ґалаґан
• г) П. Чубинський та М. Драгоманов
11. Результатом діяльності “Старої громади” є:
• а) створення першого пам’ятнику Тарасу Шевченку
• б) відкриття в Києві Південно-Західного відділу Російського географічного товариства
• в) розвиток видавничої справи в Києві
• г) організація суспільної дискусії щодо автономії України
12. Хто з даних осіб був членом Київської громади?
• а) М. Максимович
• б) О. Кониський
• в) І. Гаспринський
• г) П. Куліш
13. Засноване в еміграції видання М. Драгоманова має назву:
• а) Громада
• б) Киевская старина
• в) Основа
• г) Часопис
14. Розташуйте в хронологічній послідовності наступні події: А – створення першої громади в Петербурзі, Б-
створення Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, В – Емський указ, Г – валуєвський
циркуляр
• 1) А
• 2) Г
• 3) Б
• 4) В