Піднесення суспільно-

політичного та національного
руху на західноукраїнських
землях у другій половині XIX ст.

Глущенко Анастасії, УМ-102

Кооперативний рух
Першим і одним із найпопулярніших у Західній
Україні став кооператив «Народна торгівля»,
створений 1883 р. Наприкінці століття активно
діяло товариство «Сільський господар» (1899–
1944 рр.). Дуже швидко воно перетворилося на
розгалужену мережу господарських спілок, які
вели роботу майже в кожному повіті Східної
Галичини. Товариство мало свої дослідні поля,
станції, видавало часописи. «Сільський господар»
допомагав спілчанам купувати землю й реманент,
успішно збувати готову продукцію.
«Народна торгівля»

«Сільський господар»
Суспільно-політичні течії
другої половини ХІХ ст.
 Москвофільський рух
• Москвофільство суспільно-політична течія
на західноукраїнських землях другої
половини ХІХ ст., яка обстоювала
національно-культурну, а пізніше –
державно-політичну єдність з російським
народом і Росією.
• Поразка революції, відновлення союзу
австрійського уряду з польською та
угорською політичною верхівкою коштом
обмеження національних прав інших
народів, крах надій політичних лідерів
галицьких українців на задоволення їх
побажань сприяли переорієнтації значної
частини духовної та світської інтелігенції
Галичини й Закарпаття на іншого Д. Зубрицький
могутнього покровителя – російське
самодержавство.
У 1866 р. в москвофільських галицьких
виданнях заявлялося, що «Русь Галицька,
Угорська, Київська, Московська, Тобольська і
пр. под взглядом етнографіческим,
історическим, лексикальним, літературним,
обрядовим єсть одна тая же самая Русь» та
доводилась єдність літературної мови
галицьких українців і росіян. У 1870
москвофіли заснували Руську Раду –
політичну організацію, яка нібито мала
продовжувати традиції Головної Руської
Ради. На противагу Просвіті 1868 р. було
утворене москвофілами «Товариство ім.
Качковського» 1876 р., яке з часом створило
паралельно сітку місцевих філій і читалень в
Галичині, конкуруючи з аналогічними
структурами народовців.
Створений у Києві 11 серпня 1914 р. «Карпато-
Руський визвольний комітет» закликав
населення Галичини виступити на підтримку
Російської імперії. Після зайняття Львова
російськими військами комітет передав свої
повноваження «Російській Народній Раді» під
головуванням В. Дудикевича. Діяльність
москвофілів привела до репресій австро-
угорських військових властей проти мирного
українського населення, арештів і масових
розстрілів запідозрених у сприянні російській
армії.
Народовецький рух
Народовецький рух виник на ґрунті ідей національного
відродження, започаткованих «Руською Трійцею» та
Кирило-Мефодіївським братством, і сформувався під
впливом творчості Тараса Шевченка, Пантелеймона
Куліша, Миколи Костомарова. Народовці, виходячи з
того, що українці – це окрема нація, яка проживала на
території від Кавказу до Карпат, виступали за єдність всіх
українських земель та розвиток єдиної української мови
на основі народної говірки.
У 1873 у Львові, при фінансовій і моральній підтримці
меценатів з Наддніпрянської України, виникло Літературне
Товариство ім. Т. Шевченка, яке в 1892 р. реорганізувалося в
Наукове Товариство ім. Т. Шевченка. Поштовхом до початку
активної політичної діяльності народовців стали вибори
1879 р. до галицького сейму, на яких русини, очолювані
москвофільською Руською Радою, змогли послати тільки
трьох своїх представників. Нову роботу народовці розпочали
з видання двох політичних часописів: «Батьківщина» і
«Діло»
На сеймових виборах на весні 1883 р. русини (українці) під
проводом «Головного Руського Комітету Виборчого» виступили
єдиним списком, де були представлені як «Руська Рада», так і
народовці. Завдяки цьому народовці зуміли збільшити своє
представництво у сеймі. У 1885 р. народовці створили нову
політичну організацію – Народну Раду, яка повинна була
продовжити справу Головної Руської Ради. Її керівником був ,
Романчук. Наростаючий український національно-визвольний
рух, в якому основну роль відігравали народовці, загострення
відносин між Австро-Угорщиною і Росією, примушували
австрійський уряд шукати шляхи врегулювання українсько-
польських відносин у Галичині.

Ю. Романчук
 Перші політичні партії
• У середині 70-х років XIX ст. в Галичині з'явилась молода
інтелігенція, яка однаково з упе­редженням відносилась як до
«москвофілів» так і до «народовців». Консерватизм і
провінційність обох цих течій відштовхнули від них
українську революційну молодь. Під впливом М.
Драгоманова, володаря дум тодішньої прогресивної молоді,
такі галицькі гро­мадські і культурні діячі як Іван Франко,
Михайло Павлик, Остап Терлецький та інші захопилися ідея­
ми соціалізму.

І. Франко. М. Павлик. О. Терлецький.

У 1890 р. була створена Русько-Українська Радикальна Партія
(РУРП) – це була перша українська політична партія. Вона
різко засудила політику «нової ери» і продовжила опозиційну
боротьбу. Її лідерами були І. Франко та М. Павлик. Партія
обстоювала ідеї утвердження соціалізму, демократизації
суспільства, автономії України. У 1896 р. Юрій Бачинський
опублікував брошуру «Ukraina irredenta» («Україна
уярмлена»), в якій доводив історичну необхідність здобуття
Україною незалежності.
Дякую за увагу!