Тема 4. Урок 27- 29.

Суспільно - політичне життя в Наддніпрянській Україні у ІІ

половині ХІХ ст. Практична робота.

2. Інтелігенція — суспільний прошарок, соціокультурне співтовариство; у широкому розумінні —

люди розумової праці, що в першу чергу зайняті таких сферах суспільної діяльності.

Громада — група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів тощо.

Громадський рух — це добровільне формування людей, що виникає на основі їхнього свідомого

волевиявлення відповідно до спільних політичних інтересів, прав і свобод.

Хлопоманство — народницько-культурна течія української інтелігенції на Правобережній Україні в

1850-ті—1860-ті роки, яка прагнула зближення з народом.

Валуєвський циркуляр — таємне розпорядження міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра
Валуєва до територіальних цензурних комітетів, в якому наказувалося призупинити видання значної
частини книг, написаних «малоросійською», тобто українською мовою.

Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II від 18(30) травня 1876 року,
підписане в Бад-Емсі і спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери.

Тарасівці — Братство (Братерство) тарасівців — таємна політична організація, створена в Харкові 1891
р. Її учасники дали клятву на могилі Кобзаря, де присяглися всіма засобами поширювати серед
українців його безсмертні ідеї.

3. Володимир Антонович — створив українську археологію як науку. Розробив нову методику

ведення розкопок. За його ініціативою в 1897-му засновано всеукраїнську політичну організацію, яка
в 1904-му перетворилася на Українську демократичну партію.

Павло Чубинський — він обробив та підготував до друку сім томів (у 9-ти книгах) «Трудів
етнографічно-статистичної експедиції». Відомий також як поет, автор збірки віршів «Сопілка
Павлуся». Чубинський — автор тексту українського національного гімну «Ще не вмерла Україна».

Михайло Драгоманов — працював учителем географії у 2-й Київській гімназії. Засновник українського
соціалізму, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових.
Один із організаторів «Старої громади» у Києві.

Ісмаїл Гаспринський — великий кримськотатарський та тюркський просвітитель, письменник,

педагог, культурний та громадсько-політичний діяч. Засновник пантюркізму. Був відомий як
пропагандист сучасних ідей серед кримських татар та загалом тюрко-мусульманського світу,
модернізатор їхньої традиційної ісламської культури.

4. 1859 - створення київської Громади; відкриття недільної школи у Києві;

50-60-ті ХІХ - розгортання громадського руху;

наприкінці 50-х ХІХ - розгортання руху хлопоманів;

1863-1864 - польське повстання на Правобережжі;

1863 - Валуєвський циркуляр;

70-80-ті ХІХ - діяльність старих та молодих Громад;

1873-1876 - діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного товариства;

1874 - міжнародний археологічний з’їзд у Києві;

1876 - Емський указ;

80-ті ХІХ - кримськотатарський визвольний рух;

70-80-ті ХІХ - розгортання народницького руху;

1877 - Яків Стефанович “Чигиринська змова”;

1891 - створення “Братства тарасівців”.