КУЛЬТУРНІ ЗДОБУТКИ

УКРАЇНСТВА У ПЕРШІЙ ТРЕТИНІ

ХХ СТ. УКРАЇНІЗАЦІЯ ТА ЇЇ
ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ КУЛЬТУРНОГО
ПРОЦЕСУ. ФЕНОМЕН
«РОЗСТРІЛЯНОГО
ВІДРОДЖЕННЯ»
Культура Українства в першій третині
ХХ століття

орієнтація на
збереження національно- західноєвропейський процес в
культурних традицій царині художньої культури
(народницька теорія) (“європеїзація”,
“космополітизм”, “модернізм”)
Культура Українства в першій третині
ХХ століття
■ Традиційні тенденції в царині літератури – романтизм і неореалізм поєднувалися з
розвитком футуризму, символізму. Так, фахівці виділяють “нову
школу” української прози (М.Коцюбинський, В.Стефаник, О.Кобилянська).
І.Франко писав, що представники цієї школи прагнули цілком “модерним”
європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу. Такий
напрям в українській літературі, як футуризм, насамперед пов’язаний з
М.Семенком, який був одним з його головних теоретиків, фундатором першого
літературного об’єднання футуристів (Київ, 1913р.)
Культура українства в першій третині
ХХ століття
■ Початок нашого сторіччя характеризувався прогресом в галузі музичної культури. Формується
національний стиль, який об’єднує динаміку фольклорної виразності і кращі традиції
класики. У цьому напрямі розвивалася творчість М.Леонтовича, К.Стеценка, Я.Степового, які
по-новаторському осмислили творчу спадщину М.Лисенка.
■ В Україні в галузі живопису і графіки активно працювали такі майстри, як О.Мурашко,
О.Новаківський, І.Трут, П.Ковжун, М.Сосенко, М.Бойчук. Більшість з них мали європейську
освіту і перебували під впливом сучасних їм художніх тенденцій. Міжнародного визнання
досяг український скульптор О.Архипенко – творець нового напряму в мистецтві.
■ З’являється український кінематограф. Перші українські хронікальні фільми були відзняті у
Харкові. Там же актор О.Олексієнко ставить фільми за творами І.Котляревського, М.Гоголя,
М.Старицького. Перший український постановник і оператор Д.Сахненко був творцем таких
фільмів, як “Наталка Полтавка”, “Запорозька Січ”, “Богдан Хмельницький”, в яких брали
участь видатні українські актори – М.Садовський, М.Заньковецька, Л.Лінницька.
Українізація
Радянська влада в галузі ідеології,
культури проводила політику коренізації,
яка в Україні отримала назву українізації.
Українізація передбачала підготовку,
виховання і висунення кадрів корінної
національності, організацію шкіл всіх
рівнів, установ культури, видавництво
газет, журналів і книг українською
мовою.
Національне
відродження
Якщо в інших республіках коренізація так і залишилась апаратною
кампанією, то в Україні вона набула багатьох ознак потужного
національного відродження. Цьому сприяв унікальний збіг
обставин у політичній сфері: М.Скрипник користувався постійною
підтримкою з боку Л.Кагановича і відповідно — Й.Сталіна.
Й.Сталін був украй зацікавлений у підтримці КП(б)У й
українського суспільства в цілому, поки у Кремлі відбувалася
боротьба за владу.
Представники національної інтелігенції, які у минулому будували
демократ. державність свого народу, отримали можливість
застосувати свої сили в умовах рад. України. Було досягнуто
важливих результатів у багатьох сферах освіти, науки, мистецтва і
літератури.
Розстріляне відродження(Червоний
ренесанс)
■ Розстріляне відродження (також Червоний ренесанс) –літературно-
мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у
галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським
режимом.
■ За це десятиліття (1921–1931) українська культура спромоглася компенсувати
трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені Вітчизни вплив інших
культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в Україні нараховувалося 5000
письменників).
■ Основними складниками новітньої еліти її світогляду був бунт, самостійність мислення та
щира віра у власні ідеали. В більшості своїй це були інтелектуали, які робили ставку на
особистість, а не на масу. За їх зовнішньою «радянськістю» ховалися глибокі пошуки й
запити. Але тоталітарна система не терпить ніякої свободи. В тому числі – і свободи нації
Розстріляне відродження(Червоний
ренесанс)
■ Комуністичний терор 30-х років, що прийшов на зміну українському відродженню 20-х
років, зупинив на злеті, перервав, відсунув у часі на десятиліття розвиток української
культури, літератури, розвиток української нації, як цілісного організму. Значна
частина української інтелігенції, молодих талановитих письменників, поетів, діячів
культури, науки та мистецтва загинула в сталінських тюрмах і канцтаборах.
■ Прийнято вважати, що репресії тривали з 1933 по 1937 рік. Початком масового
нищення української інтелігенції вважається травень 1933 року, коли 12– 13 відбулися
арешт Михайла Ялового і самогубство Миколи Хвильового, у недоброї пам'яті
харківському будинку «Слово». Документ з чекістського досьє на М. Хвильового
Розстріляне
відродження

Серйозні втрати були й серед майстрів

пензля та різця. Арешту за професійні
погляди зазнали майстри світового рівня
Михайло Бойчук разом з його талановитими
учнями Іваном Падалкою, Василем
Седляром, Іваном Липківським.
Більшість творів Михайла Бойчука та його
послідовників було одразу ж знищено.
Розписи стін терміново заштукатурені. До
нашого часу збереглися переважно копії,
ескізи, підготовчі начерки
Висновки

■ У підсумку, культурні здобутки українства у першій третині ХХ століття, зокрема

українізація та феномен «Розстріляного Відродження», були важливими для
розвитку української культури та формування національної самобутності.
Культурна еліта того часу показала вагомість культури та національної ідеї і
виявила готовність боротися за неї навіть за ціною свого життя.
■ Крім того, українська культура того періоду була важливим елементом
національного відродження та самоідентифікації українського народу. Українізація
дала можливість українському народові більш активно долучатись до політичного
та культурного життя країни, що в свою чергу дало поштовх до зміцнення
національної свідомості.