Українські землі у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії д/п XIX ст.

АДМІНІСТРАТИВНІ ЗМІНИ В АВСТІЙСКІЙ ІМПЕРІЇ ТА НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

 У 1867 р. в Австрійській імперії було прийнято Конституцію, за якою держава перетворюється на
дуалістичну (двоєдину, двоїсту) Австро-Угорську імперію. Конституція проголошувала рівноправність
громадян у державних установах, судах і школах
 Очолював імперію імператор із династії Габсбургів. Його влада була обмежена парламентами:
рейхсратом в Австрії та сеймом в Угорщині.
 У складі Австрії залишалася Галичина та Буковина; у складі Угорщини - Закарпаття
 1861 р. – у Львові почав діяти Галицький сейм, у Чернівцях – Буковинський сейм. Було
запроваджено обласні сейми з обмеженими повноваженнями.
 Вибори до Галицького сейму проводили кожні 6 років за куріальною системою (виборча система
що базується на виборах за куріями (незалежно від кількості людей,що проживають на території
виборчого округу (курії) обирається однакова кількість депутатів до станово-представницького органу
влади. Наприклад від 50000 тисяч – 10 депутатів і від 5000 теж 10 депутатів) )
 Галичина отримала обмежену внутрішню автономію, якою керував намісник, що призначався з числа
польських магнатів.
 3 1861 р. у Львові працює Галицький сейм, у якому переважали польські поміщики і підприємці
 Буковина також отримала внутрішнє самоврядування. У сеймі більшість становили румуни й німці
 Закарпаття залишалося частиною Угорщини й ніякої автономії не отримало.
СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК
 Західноукраїнські землі залишалися відсталим аграрно-сировинним краєм з найнижчим рівнем
розвитку сільськогосподарського виробництва
 22 квітня 1848 року оголошено імператорський указ про звільнення селян Галичини з 15 травня від
панщини (у серпні указ був поширений на Буковину; на Закарпатті, як і по всій Угорщині, панщину
скасовано у 1848 році і підтверджено імператорським указом у 1853 році): закон звільняв селян від
панщинних повинностей, надавав їм громадянські права. За «звільнення» селянам довелося сплатити
землевласникам величезний викуп у розмірі 20-ти кратної вартості річних повинностей. Більшість селян
лишилися малоземельними і неплатоспроможними. А халупники (селяни які володіли лише хатою-
халупою) і комірники (селяни які наймитували і жили в чужих хатах-коморах) зовсім не мали землі
 Зберігалися пережитки феодальних відносин, велике панське землеволодіння, сервітути (за
користування лісами і пасовищами селянин мав сплачувати власнику); селяни залишалися
малоземельними та безземельними.
 Економіка мала колоніальний характер, ресурси краю використовувалися в інтересах імперії.
 Відбувалося поступове, повільне впровадження ринкових відносин у сільське господарство.
 Галичина, Буковина і Закарпаття були ринками для збуту готових товарів і джерелом надходження
сировини та робочої сили до індустріально розвинених австрійських провінцій
 Масова трудова еміграція, пов'язана з малоземеллям селянства, аграрним перенаселенням, великими
податками, постійним безробіттям. Найбільше західні українці емігрували в США, Канаду, Бразилію,
Австралію, країни Європи.
 Еміграція - добровільний виїзд з однієї країни до іншої на постійне або тимчасове поживання.
 Аграрне перенаселення - наявність значного безробіття серед населення, зайнятого у сфері сільського
господарства і відсутність можливості забезпечити необхідний мінімум достатку для своєї родини.
ФОРМУВАННЯ ФАБРИЧНО-ЗАВОДСЬКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
 70-90 – ті рр. XIX ст. - період становлення фабрично-заводської промисловості
 Кінець XIX ст. - на західноукраїнських землях було 220 середніх і великих промислових підприємств:
тютюнові та паперові фабрики, нафтові промисли, залізничні ремонтні майстерні (у Львові, Стрию,
Станіславі). 95 % підприємств були дрібними: повільна механізація промисловості.
 Промисловий переворот затягнувся до 80-х рр. XIX ст.
 Відбувався занепад обробної промисловості (не витримувала конкуренції з боку австрійських
фабрикантів).
 Провідними галузями промисловості були лісопильна та нафтовидобувна (Дрогобицько-
Бориславський нафтовий район); солеварна промисловість...
 Панував іноземний капітал (австрійський, німецький, бельгійський, канадський...), який приваблювала
дешева робоча сила і дешева сировина; низький рівень зарплат.
 Розвивалися такі галузі промисловості: лісопильна, нафтова, озокеритна, борошномельна. У цих галузях
широко використовували парові двигуни
 Озокерит — мінерал з групи нафтидів (бітумів), схожий за зовнішнім виглядом на бджолиний віск.
 Слабо були розвинені такі галузі: легка, металообробна, меблева, цукрова, текстильна, шкіряна,
паперова.
 1861 р. – прокладено першу залізницю в Україні Львів-Перемишль, а у листопаді 1861 року
завершилося будівництво залізниці Львів-Краків; з Відня прибув перший поїзд, який назвали
«Ярослав» (1866 році було відкрито рух на лінії Львів-Чернівці; 1869р. – Чернівці – Сучава; 1872 р. –
Чоп-Ужгород)
 Наприкінці XIX ст. виникають перші монополістичні об'єднання, що належали в основному іноземцям:
акціонерні товариства (капітал підприємства утворюється завдяки внескам пайовиків (акціонерів) і
отриманні ними на цю суму акцій): картелі (підприємства, що виробляють однорідну продукцію
укладають угоду про розподіл ринків збуту, розміри виробництва, рівень цін, зберігаючи при цьому
виробничу і комерційну самостійність)
 Акція - цінний папір, який свідчить про участь його власника у капіталі акціонерного товариства і дає
право на одержання певної частини щорічного прибутку товариства.
ЗАРОДЖЕННЯ КООПЕРАТИВНОГО РУХУ
 Засновником споживчого кооперативу був Василь Нагірний. Заснував кооператив «Народна
торгівля» (1883 р.)
 Метою кооперативів було закуповувати і продавати великі партії продуктів без посередників, надавати
кредити, забезпечувати незаможним допомогу, захистити їх від лихварів
 Кооператив - це добровільне об'єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом
господарської діяльності
 70-90 ті роки XIX ст. - виникли сотні кооперативів. Вони будували громадські крамниці, читальні,
відкривали школи з українською мовою навчання
 Кооперативи створювалися за сприяння культурно-просвітницького товариства «Просвіта»
 На західноукраїнських землях виникли українські банки і страхові компанії: перший український
кредитний кооператив «Віра» (1894) («на підставі статуту, упорядкованого Теофілем Кормошем»),
«Дністер» (1892), «Сільський господар» (1899), Земельний банк (1901). Перший кредитний
кооператив на селі у Східній Галичині виник у 1896 році. Селяни називали такі кооперативи
«райффайзенками» (від прізвища Фрідріха Райффайзена, який у 1864 році організував у Німеччині перше
кредитне товариство)
СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ
 Поразка революції 1848-1849 рр. та імперська реакція спричинили послаблення українського руху.
 Австрійська влада використовувала українсько-польські протистояння.
 У 1851р. ліквідовано Головну Руську Раду (проіснувала з 1848 р. по 1851 р.). Відмовлено поділити
Галичину на Західну та Східну.
 Конституція 1867 р. офіційно оголосила рівноправність усіх народів імперії, що позитивно
позначилося на розвитку української культури.
 Австрійська влада не переслідувала українські просвітницькі об'єднання та видавництва.
 українці отримали змогу обирати й бути обраними до австрійського та угорського парламентів,
Галицького та Буковинського сеймів.
ТЕЧІЇ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО РУХУ
 Москвофіли: орієнтувалися на російську імперію і ставили собі за мету об'єднати Західноукраїнські
землі з Наддніпрянською Україною під владою росії. Отримували фінансову підтримку з росії.
 60-80-х рр. XIX ст. займали провідне становище в громадському житті Західної України.
 Ідеї: не визнавали існування окремого українського народу й мови; стверджували, що існує єдиний
руський народ, який поживає від Карпат до Камчатки.
 Діяльність: У 1870 р. заснували політичну організацію Руську раду; створили «язичіє» - суміш
російської, української, польської та церковнослов'янської, яку подавали як справжню руську мову.
 Лідери: Я.Головацький, І.Гуталевич, Б.Дідицький
 Москвофіли (староруси, тверді русини) отримували фінансову підтримку з Росії
 На Закарпатті активними прихильниками москвофільства були Олександр Духнович та Адольф
Добрянський
 Народовці (українофіли) - національна українська течія, що зародилася в 60-х рр. XIX ст. (лідер –
Данило Танячкевич), представники якої (вчителі, студенти, письменники) доводили самостійність
українського народу, культури, мови.
 Ідеї: єдність українських земель, необхідність їх об'єднання; розвиток української мови, культури.
 Діяльність: створювали просвітницькі організації, підтримували зв'язки з громадами Наддніпрянської
України; пропагували твори І.Котляревського, Г.Шевченка, Г.Квітки- Основ'яненка, ...;
 1861 р. - створено перше в Галичині культурно-розважальне товариство «Руська бесіда» при якому з їх
ініціативи створено у Львові перший український театр (1864 р.);
 1862 р. - заснували у Львові першу нелегальну молодіжну організацію - громада (за зразком Київської
громади)
 60-ті роки - засновували часописи «Мета», «Вечорниці» (видавав І.Франко, 1862-1863 рр.), «Нива»,
«Русалка» - через брак коштів існували недовго.
 1868 p. у Львові відкрили перше культурно-освітнє товариство «Просвіта», яке видавало популярні
книжки, організовувало читальні, видавали шкільні підручники, випускали щорічний «Науковий
календар»,
 1873 р. - Літературне товариство ім. Т.Шевченка, яке з 1892 р. реорганізоване у Наукове товариство
ім. Т.Шевченка (НТШ), (з 1897 по 1913 pp. Товариство очолював М.Грушевський);
 1880 р. – у Львові, за сприяння Володимира Барвінського, відбулося перше українське народне віче
(участь взяли 2000 селян) – започатковано вічевий рух на західноукраїнських землях
 70-80-ті роки XIX ст.. - засновують політичні часописи «Діло» (1880р., ініціатор і засновник
Володимир Барвінський) - для інтелігенції. «Батьківщина» (1879 р., заснована з ініціативи Юліана
Романчука) - для селян
 1885 р. – почала на Буковині виходити перша українська політична газета «Буковина». Першим
редактором був Юрій Федькович (його називали буковинським будителем, засновником нової української
літератури на Буковині, адже він першим у краї почав писати твори живою народною мовою)
 1885 р. – створили власне політичне товариство «Народна Рада», яка повинна була продовжувати
справу Головної Руської Ради (лідери: Олександр Барвінський, Юліан Романчук., К.Климкович,
В.Шашкевич, Є.Згарський, Ф.Заревич). Виступала за автономію для української території у межах
Австро-Угорщини, за національний розвиток західноукраїнських земель.
 У 90-х роках (1890-1894) проголосили народовці «нову еру» в громадському житті Галичини і розвитку
польсько-українських відносин. Народовські депутати у Галицькому сеймі взяли зобов'язання бути
лояльними до влади.
 І.Франко про це висловився так: «мовчати про кривди народних мас» і закликав боротися з «новою
ерою» та політикою тих народовців, які зралили інтереси народу
 «Нова ера» - українсько-австрійсько-польські домовленості кінця XIX ст. (1890-1894)
 Передумови політики «Нової ери»: загострення відносин між Австро-Угорщиною та Росією спонукали
австрійців поблажливо ставитися до українців, з метою залучення на свій бік українців Наддніпрянської
України. Австро-Угорщина прагнула приєднати Наддніпрянську Україну.
 Зміст домовленостей «Нової ери»: надання українцям місць в Австрійському парламенті та
Галицькому сеймі. Відкриття трьох українських гімназій. Відкриття кафедри української історії (очолив
М.Грушевський) у Львівському університеті. Розширення сфери використання української мови в
державних установах. Українцям був відкритий доступ до державних посад.
 У 1894 р. «Нова ера» завершилася через невдоволення і поляків, і українців.
 Найважливіші здобутки «нової ери»: запровадження в буковинських і галицьких освітніх установах
українського фонетичного правопису (1892р.); відкриття у Львівському університеті кафедри історії
України, яку очолив М.Грушевський (1894р.); перетворення Літературного товариства ім. Т.Г.Шевченка
в НТШ (1892р.); створення страхового товариства «Дністер» (1892р.), відкриття української гімназії в
Коломиї (1892р.); поширення принципу домовленості на низку вчительських семінарій; відкриття для
українців ширшого доступ до державних посад; поява урядових розпоряджень про підтвердження прав
або розширене вживання української мови в державних установах.
 Радикали - прихильники рішучих методів у розв'язанні завдань; представники молодої інтелігенції, що
вели боротьбу за визволення українського народу від соціального га національного гніту. Сповідували
соціалістичні ідеї. Створили перші політичні партії.
 Лідери: І.Франко, М.Павлик, О.Терлецький
 Середина 70-х років XIX ст.. - започатковано радикальну течію
 Видавали журнал «Громадський друг», який через переслідування властей змінив назву на «Дзвін», а
потім на «Молот»
ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ
 Русько-українська радикальна партія (РУРП, 1890 р.) - перша українська політична партія.
 Засновники: І.Франко, М.Павлик
 Програма: демократизація суспільства, усунення експлуатації, утвердження соціалістичних реформ,
піднесення самосвідомості українців, автономія України (незалежність на перспективу).
 У своїй діяльності прагнули обстоювати соціальні інтереси українських селян Галичини і водночас
захищати національні права українського народу
 У 1895 р. Ю.Бачинський опублікував брошуру «Ukraina irredenta» («Україна уярмлена»), у якій
доводив історичну необхідність здобуття Україною незалежності.
 Українська національно-демократична партія (УНДП, 1899 р.) стала найчисельнішою партією
національного спрямування.
 Засновники: К. Левицький, Є.Левицький, Ю.Романчук, В.Будзиновський, В.Охримович, М.
Грушевський. Керівний орган - «Народний комітет»
 Програма: виховання почуття єдності з Наддніпрянською Україною; створення єдиної української
автономної провінції у складі Австро-Угорщини; соборність і незалежність України.
 Українська соціал-демократична партія (УСДП, 1899 р.) сповідувала соціалістичні ідеї.
 Засновники: М.Ганкевич, С.Вітик, Ю.Бачинський.
 Програма: досягнення соціалізму шляхом реформ, захист інтересів робітників, створення вільної
держави українського народу - Української Республіки (на перспективу).
СОЦІАЛІЗМ - це вчення про суспільний лад, який, на думку його прихильників, повинен прийти на заміну
капіталізму, заперечує приватну власність і експлуатацію людини людиною. Соціалізм визначають
також як справедливе суспільство рівних людей. Джерелом несправедливості вважається приватна
власність, яка призводить до появи багатих та бідних. Тому, на думку соціалістів, потрібно
ліквідувати приватну власність, замінивши її суспільною (народною)
 соціалізм шляхом народної революції. Найбільш обгрунтовано соціалістичні ідеї були представлені в
працях німецьких мислителів К.Маркса та Ф.Енгельса.
 Наприкінці XIX ст. набуває поширення на Західній Україні робітничий та селянський РУ Х .
Робітничий рух
 Причини: важкі умови праці, низька зарплата, низький рівень життя призводили до робітничого руху.
 Форми боротьби: скарги, страйки (1870 р. - страйк львівських друкарів: 1871 р.- страйк львівських
друкарів і робітників швейних майстерень, 1884 р. - страйк нафтовиків Борислава), мітинги (1890 р. -
робітники Львова вперше відзначили свято Першого травня)
 Вимоги: соціально-економічні покращення, боротьба за виборче право.
 1868 р. - створено першу робітничу організацію «Зірка»
 Результати: підвищення зарплати, скорочення робочого , поліпшення умов праці, заборона праці дітей
до 14 років.
Селянський рух
 Причини: безземелля та малоземелля селянства; залучення селян до будівництва шляхів...
 Форми боротьби: позови до суду на поміщиків, які забороняли користуватися сервітутами; захоплення
угідь; потрави поміщицьких посівів; збройні повстання (1885 - 1886); мітинги-віче (1891 р. - перше
віче в Коломиї)
 У 90-х рр. XIX ст. відбувається політизація селянства: висувається вимога щодо національних і
політичних (право вибору) прав українців.
 Вимоги: загальне виборче право; скасування деяких податків; розширення мережі українських шкіл;
припинення полонізації...
 Результати: посилення політичної активності селянства, зростання його національної самосвідомості.
 Галичину з другої половини XIX ст. ототожнювали з П'ємонтом - італійським королівством, навколо
якого відбулося об'єднання Італії в середини XIX ст. і називали «Українським П'ємонтом »

ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ НА БУКОВИНІ ТА ЗАКАРПАТТІ

 Буковина: початок національного руху припадає на 60-ті рр. XIX ст.
 Перші національні організації були москвофільські («Руська бесіда», 1869 р. - опікується питаннями
культури)
 1870 р. - діяла «Руська Рада» (політична організація, що представляла українців на виборах)
 Національний рух формувався під впливом Галичини.
 Утворилася «буковинська трійця» (Ю.Федькович, С.Воробкевич, Г.Воробкевич) вони стали
зачинателями української мови на Буковині
 У 1875 р. - відкриття Чернівецького університету.
 У 1885 р. - видання української газети «Буковина» (редактор Ю.Федькович)
 Закарпаття: розвиток українського руху відбувався надзвичайно повільно через економічну відсталість
та національні утиски з боку уряду Угорщини.
 Політика мадяризації (нав'язування угорської культури). Скорочення українських початкових шкіл.
 Панування москвофільства.
 Діяльність «Товариства Св. Василя» (виникло у 1866 р.) в культурно-просвітницькій сфері була
обмежена через жалюгідний матеріальний стан.