Українські землі у складі Російської імперії у другій половині XIX (19) ст.

РЕФОРМИ 60-70-х рр. XIX ст. У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

 Причини реформ: криза феодально-кріпосницьких відносин, що гальмувала розвиток
економіки; відставання економіки Росії від країн Європи; поразка Росії в Кримській
війні; смерть імператора Миколи І і прихід до влади в Росії молодого та перспективного
правителя Олександра II: посилення селянських повстань. Росія залишалася єдиною
європейською державою де залишалося кріпацтво
 1853-1856 рр. - Кримська війна. Війна Росії з Туреччиною та її союзниками (Францією
та Англією). Росія зазнала поразки. Під час війни у 1854-1855 рр. тривала героїчна
оборона Севастополя російськими військами. Війна продемонструвала технічну
відсталість Росії від країн Європи.
 1856 р. - «Похід у Таврію за волею» - після закінчення Кримської війни серед селян
поширилися чутки, що можна переселитись на Південь України і до Криму і що уряд
надасть їм значну допомогу і звільнить від кріпацтва. Влітку 1856 року біля Перекопу
зібралися десятки тисяч селян. Цей рух зупинили регулярні війська, застосувавши
артилерію
Інтелігенція України у боротьбі проти кріпацтва
 1854-1855рр. - студенти Київського університету організували таємне товариство «Друзі
людства»: виступали проти кріпацтва і самодержавства. Вели агітацію в селах
Київщини, агітували за рівність і свободу
 1856 р. - студенти Харківського університету організували Таємне політичне
товариство. Керівники: Бекман, Раєвський, Муравський, Завадський, Єфименко.
Мета: здійснити загальний політичний переворот у Російській імперії, визволити селян
від кріпосної залежності. У 1858 році частина членів товариства переїхали до Києва і
влаштувалися на навчання в університет. Вдавалися до нелегальної революційної
діяльності. Таємне політичне товариство стало Харківсько-Київським. Вони випускали
рукописні журнали «Вільне слово» (у Харкові) та «Гласність» (у Києві);
розповсюджували революційні звернення, організовували недільні школи для дорослих;
П.Завадський склав український Буквар для недільних шкіл (виданий у Харкові в 1860
році). 1860 р. - товариство було розгромлене жандармами
19 лютого 1861 р. – скасування кріпацтва ( селянська реформа, земельна реформа,
аграрна реформа)
 Мета селянської реформи: зміцнення монархічної влади за збереження панування на
селі її опори - поміщиків.
 російський імператор Олександр II проголосив Маніфестом скасування кріпацтва в
Росії; скасовано особисту залежність селян від поміщика: селяни дістали особисту
свободу і громадянські права (вступати у шлюб без дозволу поміщика, укладати
договори, торгувати, займатися промислами, вступати на службу, у навчальні заклади,
вільно розпоряджатися своїм майном, самостійно виступати у суді); земля
передавалася селянським общинам за викуп. 20% поміщику сплачували селяни, решту
платила держава. Селяни мали погасити борг державі з відсотками протягом 49 років;
до укладання викупної угоди селяни мусили виконувати повинності поміщику, мали
статус тимчасовозобов'язаних; відповідальність селянської общини за викупні операції
та сплату податків селянами здійснювалась за принципом кругової поруки
 в Україні селяни землю отримували на громаду, запроваджувалась кругова порука, в
чорноземних районах отримували по 3-5 десятин на душу, у нечорноземних - 4-7
десятин; на Правобережжі селянські наділи збільшили, а тимчасовозобов'язаних не
було, щоб позбавити польських поміщиків селянської підтримки;
 1866 р. – «Положення про державних селян»: державним селянам дозволили викупити
свої землі.

 1883 р. - «Закон про обов'язковий викуп землі селянами»

Результати та наслідки селянської реформи 1861 року : відбувається соціальне
розшарування селянства; відбувається поступовий перехід від станової до буржуазної
земельної власності (зміна форм землеволодіння); реформа сприяла утвердженню
товарного капіталістичного виробництва(земля перетворювалась на товар); ширше
використовувалась вільнонаймана праця; селяни залишилися найнижчим станом;
платили подушний податок (до 1866 року), відбували рекрутчину, підлягали фізичним
покаранням; більшість землі залишилася в руках поміщиків.
 Особливості реформи в Україні: після реформи селяни мали землі менше ніж до 1861
року; селяни мали внести викупних платежів за землю у 4 рази більше від ринкової
вартості землі. Здійснювалась за місцевими положеннями
1864 р. – Земська реформа ( реформа місцевого самоврядування): у повітах та
губерніях обиралися земські управи (земства - місцеві органи влади, які опікувалися
школами, лікарнями, культурою, благоустроєм...; земства були виборними, членів
обирали на три роки); до складу земств входили дворяни, буржуазія, селяни; земства не
мали політичних повноважень; їх робота сприяла поширенню освіти, наданню медичної
допомоги; загальному підвищенню культурного рівня. Нагляд за земствами покладався
на губернатора і міністра внутрішніх справ, які мали право «вето» на рішення земств
 на Правобережжі земська реформа була впроваджена 1911 р., оскільки влада
побоювалася польського визвольного руху.
 1870 р. – Реформа міського самоврядування: у містах обиралися міські думи й
управи, що опікувалися проблемами міського благоустрою (дорогами, освітленням,
соціальними питаннями). Вибори відбувалися на основі вікового (25 років) та майнового
цензу
 1864 р. - Судова реформа: запроваджено безстановий, незалежний від влади суд; судові
засідання були публічними; судочинство відбувалося на змагальній основі: прокурор -
адвокат; уведено суд присяжних; розгляд дрібних справ мировим суддею (обирався
земством або міською думою); для особливо важливих справ - Верховний кримінальний
суд
 1864 р. - Освітня реформа: уведено єдину систему початкової освіти; створену мережу
класичних гімназій (давали можливість вступити до університету) та реальних
училищ (давали робітничу спеціальність та можливість вступити до вищої технічної
школи); вступити міг будь-хто платоспроможний; відновлено автономію університетів
(1866 рік).
 1862 - 1874 рр. – Військова реформа: у 1874 р. запроваджено загальну військову
повинність чоловіків з 20 р., які не належали до дворянського стану; служба
скорочувалася до 6 років (моряки – 7років); заборона тілесних покарань: армія
переозброювалася за новітніми технологіями, створено паровий флот; Росія була
поділена на 15 військових округів. В Україні були Харківський, Одеський та Київський
округи. Відкривалися військові училища і гімназії. Дворянство і духовенство
звільнялося від військової служби
 1860 – І864 рр. – Фінансова реформа: управління грошима зосереджено в руках
міністерства фінансів; створено незалежні від губернатора контрольні палати, які
контролювали видатки в губерніях; створено Державний банк; скасовано відкупну
систему податків; установлено акцизні збори; з 1862 р. у пресі публікуються дані
про прибутки та видатки держави.
 1865 р. - Реформа цензури: запроваджено цензуру періодичних видань; видавцям
заборонено торкатися політичних питань
 Результати і наслідки реформ: реформи заклали підґрунтя для переходу від
феодальних відносин до буржуазних (капіталістичних); сприяли швидкому
економічному піднесенню Росії; відбулася часткова демократизація суспільства: але
реформи були непослідовні, обмежені. Зберігалося самодержавство, поміщицька
власність на землю, станова структура суспільства. На законодавчому рівні визначили і
закріпили громадянські права населення
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В ДРУГІЙ
ПОЛОВИНІ XIX ст.
 Політика царизму: в Україні розвивались ті галузі, які не мали відповідних умов у
Росії (цукрова) або з України постачали сировину для російських підприємств
(вугледобувна, металургійна, залізорудна); штучно затримували розвиток тих галузей,
які створювали конкуренцію російським підприємствам (текстильна, бавовняна);
здійснювалося вилучення капіталів, шляхом продажу російських товарів.
Прослідковувався колоніальний характер української економіки
 Сільське господарство: залишки кріпацтва; збереження поміщицького землеволодіння,
поєднання відробіткової та вільнонайманої систем господарювання, розорення
поміщицьких господарств; розвиток товарних відносин; майнове розшарування
селянства (до 1883 року зберігалася категорія тимчасовозобов'язаних селян) на
заможних, середняцьких і бідняцьких; розвиток поміщицького підприємництва за
спеціалізацією районів (Південна Україна - зернове господарство, Правобережжя -
вирощування цукрових буряків та технічних культур), запровадження удосконалених
знарядь праці та машин; у передових поміщицьких і великих селянських господарствах
використовували молотарки (парові і кінні), сівалки, косарки, віялки, три- і
чотирилемішні плуги; поширення набувала вільнонаймана праця; спостерігалося аграрне
перенаселення, що призводило до еміграції у Сибір та на Кубань
 Промисловість: 60-80-ті рр. XIX ст. - завершення промислового перевороту, значне
економічне піднесення; широке промислове будівництво на Півдні України; поділ
України на промислово розвинений Південно-Східний та аграрний Північно-Західний
райони; активний розвиток важкої промисловості: вугільна, металургійна,
машинобудівна, металообробна (Україна стає головною вугільно-металургійною базою
Росії); активне будівництво залізниць (перша українська залізниця у 1865 р. з'єднала
Балту і Одесу); у 70-ті рр. XIX ст. було завершено створення телеграфної мережі;
характерним було переважання іноземного капіталу країн: Франції, Бельгії, Німеччини; в
Україні вироблялося 80% російського цукру; найвідоміші українські підприємці –
Терещенки, Харитоненки, Яхненки, Алчевські – в основному володіли підприємствами з
переробки сільськогосподарської продукції. Найбільшими центрами машинобудівної
промисловості були Харків, Катеринослав, Миколаїв, Одеса. Київ
 На початку 80-х pp.. XIX ст. в Україні виникли перші монополістичні об'єднання:
«Союз рейкових фабрикантів» - 1882 p.; «Союз металобудівних заводів» - 1884 p.;
«Союз фабрикантів рейкових скріплень» - 1884 p.; Цукровий синдикат - 1887 р.
 Торгівля і шляхи: 1865 pp. - збудовано першу залізницю Одеса-Балта; 1869 р. -
побудовано Курсько - Харківсько-Азовську залізницю; 1866 -1871 pp. - побудовано
залізницю Київ-Одеса; 1884 р. - відкриття Катерининської залізниці, яка з'єднала
Донбас із Криворіжжям; формування великих промислово-торговельних центрів:
Одеса. Київ, Харків, Катеринослав; занепад невеликих середніх міст (Полтава, Суми,
Житомир. Бердичів. Біла Церква); розширення внутрішнього ринку, яке гальмувалося
низькою купівельною спроможністю населення; з України вивозили: зерно, сало, шкури,
вовну, вугілля, руду, цукор, хліб; завозили нафту, гас, машини, текстиль, чай, каву,
 прянощі, ...; зовнішня торгівля здійснювалася через Чорноморські порти та митниці на
Волині і Поділлі; існували ярмарки; новою формою торгівлі стали контракти - торгові
договори на товари; Україна посідала перше місце хлібному експорті Росії (42%).
 Соціальні зміни: завершився процес формування станів найманих робітників
(пролетаріат) та буржуазії; активна урбанізація (процес збільшення населення міст);
зростає чисельність інтелігенції, більшість населення залишалися селяни; 5% українців
мешкаю в містах, 38% - росіян, 45% - євреїв.
 Українські селяни були неосвіченими, тому робітничий клас формували переселенці з
російських губерній
НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА ЦАРИЗМУ ЩОДО УКРАЇНИ
 Офіційна російська влада заперечувала існування окремого українського народу,
української культури мови (згідно теорії 1856р. російського історика М. Погодіна) і
проводила цілеспрямовану політику насильницької русифікації; територію називала
Малоросія
 1862 р. - указ Олександра II про закриття недільних шкіл
 1863 р. - видання таємного Валуєвського циркуляра (автор - міністр внутрішніх справ
П. Валуєв), у якому заявлено, що української (малоруської) мови не було, не має і не
може бути, є тільки малоросійське «наріччя» російської мови; призупинено видання
шкільних і релігійних видань українською мовою (заборонено друкувати навчальну
літературу українською мовою). Мета - не дати можливості українському
національному рухові стати масовим, загальмувати його розвиток; звузити сферу вплив
патріотично настроєної української інтелігенції.
 1876 р. - видання Емського указу російським імператором Олександром II (коли
підписував відпочивав німецькому місті Емс), який заборонив друкувати книги
українською; ставити українські театральні вистави; викладати українською;
перекладати українською; ввозити українську літературу...
 1881 р. - не скасовуючи Емського указу, Олександр II дозволив друкувати українською
мовою словники, але російською абеткою; питання про українські вистави тепер мала
вирішувати місцева влада
РОСІЙСЬКИЙ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ В УКРАЇНІ
 50-60-ті pp. X I X ст. - діяльність радикальних організацій (М.Чернишевський), метою
яких було створення справедливого суспільства на базі селянських громад.
 70-80-ті pp. X I X ст. - діяльність народників («чайковці», «Земля і воля» (1876р. у
Петербурзі створено нелегальну організацію, яка у 1878 р. дістала назву «Земля і воля»),
метою яких було розбудова н основі селянських общин соціалістичного суспільства
(справедливого суспільства рівних людей).
 Ідеї народників: селянство готове для повалення царизму і побудови соціалізму;
соціально-економічні і національні проблеми будуть вирішені шляхом революції.
 Народники поширювали свої ідеї «ходіння в народ».
 Народницькі організації в Україні: «Чайковці» (перша заснована у Петербурзі у 1871
р.) (1872 p., діяла в Києві та Одесі). «Київська комуна» (1873 p., Київ), «Ходіння в
народ» (1874 p., Чигирин). «Південні бунтарі» (1875 p., Одеса).
 1877 р. - «Чигиринська змова» - спроба народників підняти селянське повстання під
Чигирином, але невдало. 1878 р. народники переходять до тактики терору.
 1879 р. «Земля і воля» розділилася на «Чорний переділ» (продовжувала займатися
агітацією) та «Народну волю» (зосередилася на терорі).
 1881 р. народники вбили імператора Олександра I I .
 На початку 80-х pp. XIX cm. народницькі організації були розгромлені російською
владою.
 ПОЛЬСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ В УКРАЇНІ
 1863-1864 pp. відбулося польське повстання проти Російського панування в Польщі.
Виступали за національну незалежність, скасування станів, ліквідацію кріпацтва,
відновлення Польщі в кордонах 1772 року.
 Масової підтримки в Україні польське повстання 1863-1864 років не отримало.
УКРАЇНСЬКИЙ КУЛЬТУРНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ ТА ВИЗВОЛЬНИЙ РУХ
Р УХ ХЛОПОМАНІВ 1859-1861 PP .
 Хлопомани - частина українських і польських (з українським корінням) студентів
Київського університету, які вирішили присвятити себе дослідженню української
культури. Очолив гурток хлопоманів В.Антонович. Хлопомани ходили по селах і
збирали український фольклор. Поляки зневажливо називали їх хлопами (неосвіченими
простолюдинами), звідси і походить назва - хлопомани. Самі себе вони називали
українофілами
 У 1861 році припинили своє існування з власної ініціативи.
 Мета діяльності: скасування кріпацтва, демократизація суспільних відносин, ліквідація
царизму, встановлення демократичної республіки на основі добровільного співжиття
росіян, українців, поляків. Виступали за ненасильницький шлях, а за освіту і виховання
національної свідомості
Громадівський рух
 50-60-ті рр. XIX ст. починається становлення громадівського руху.
 Громади - напівлегальні непартійні об'єднання української інтелігенції, що займалися
культурно-просвітницькою діяльністю.
 Перша громада заснована в Петербурзі в 1859 р. Учасники: В. Білозерський,
М. Костомаров.,Т.Шевченко. Видавали в Петербурзі перший український журнал
«Основа» (1861 - 1862 рр.), що публікував твори українських письменників.
 "Київський телеграф" - громадсько-політична літературна газета, заснована у 1859р
у Києві. Газета виходила двічі на тиждень. На сторінках газети розглядали питання
розвитку українського національною руху, економічні, національні та культурні
проблеми в Україні, висвітлювали події українського життя та його можливі
перспективи в умовах Російської імперії.
 Громадівський рух поширюється в Україні (Київ, Полтава, Одеса, Харків, Чернігів...).
 1861 р. - найбільшою була Київська громада, яку очолив В.Антонович. У ній існувало
дві течії: ліберальна (культурно-просвітницька діяльність) - В.Антонович, І
І.Чубинський, Т.Рильський та революційно-демократична (народне повстання проти
царизму) - Потоцький, Пилипенко
 1862 р. - активних членів кількох громад було заарештовано.
 Громади на деякий час припинили свою діяльність після видання Валуєвського
циркуляру у 1863 р.
 70-ті рр. XIX ст. - відновлення громадівського руху (став організованішим і
цілеспрямованішим). За ініціативи В.Антоновича відновлює свою діяльність Київська
громада, яка отримала назву Стара громада.
 Культурно-просвітницька діяльність Старої Київської громади
 1873р. - заснування Історичного товариства Нестора-літописця
 1873 р. - громадівці сформулювали свою політичну програму - перетворення Росії на
федерацію І надання Україні широкої автономії
 1874-1875 рр. - видання громадівцями газети «Київський телеграф».
 1873 - 1876 рр. - діяльність Південно-Західного відділу Російського географічного
товариства на чолі з Г. Ґалаґаном (видано 7 томів «Праці Південно-Західної
експедиції»). До складу відділу входив і автор слів українського гімну П.Чубинський.
 Емський указ 1876 р. Олександра ІІ заборонив громади і закрив Південно-Західний
відділ Російського географічного товариства. Громади переходять на нелегальну
основу.
 70-80-х рр. XIX ст. активізує свою діяльність українська молодь, яка виховувалась у
громадах. Молоді громади відходять від культурно-просвітницької діяльності й ставлять
собі за мету політичну боротьбу за соціалістичні ідеї та ідеї незалежності чи автономії
України.
 Видатні члени Київської громади: М.Драгоманов, Ф.Вовк, О.Потебня.
 М. Драгоманов український учений та громадсько-політичний діяч XIX ст., один з
організаторів «Старої громади» в Києві. Пізніше бере участь і в молодих громадах.
Емігрував до Женеви (Швейцарія), де видавав журнал «Громада» (1878-1879рр, 1780р.,
1882 роки). Відстоював соціалістичні ідеї. Майбутнє України вбачав у якості автономії
в межах демократичної Російської федерації.
 1876 р. – після Емського указу – було закрито газету "Київський телеграф" (1994 р.
Видання газети було поновлено в Києві); розігнано Південно-західний відділ
Російського географічного товариства.
 Активні діячі громадівського руху зазнали переслідувань. Рятуючись від них, Павло
Чубинський виїхав до Петербурга. Федір Вовк, Сергій Подолинський, Михайло
Драгоманов — за кордон.
 1892 - 1893 рр. - діяльність таємної організації «Братство тарасівців» (І.Липа,
М.Міхновський, В. Шемет), яка ставила за мету здобуття державної незалежності
України. «Братство тарасівців» виникло у Харкові. Група українських студентів під час
відзначення дня народження Т.Шевченка, на могилі великого Кобзаря проголосили себе
Братством тарасівців. Програмний документ - «Кредо молодих українців» (головна
ідея: Росія - окупант України)
 1896 р. у Києві було утворене таємне товариство «Молода Україна», члени якого
згодом утворили одну з перших українських соціал-демокрагичних груп.
 1897 р. з ініціативи В. Антоновича та О.Кониського була утворена Загальна українська
(безпартійна) організація (ЗУО, ЗУБО). Ставили собі за мету згуртувати всіх
українських діячів; заснували літературне видавництво «Вік». Поступово набувала
популярності, а у 1904 році була реорганізована в УДП (Українську демократичну
партію)