ІС

ВСТОР
ЕС ВІІ ЯТН Я
УКРАЇНИ
9 клас

Кримська війна 1853-1856 рр. та реформи

60-70-х рр. ХІХ ст.

У середині ХІХ ст. відбувся цивілізаційний конфлікт – війна Російської імперії

проти армії союзників. На морі та суші воювали й гинули сотні тисяч російських,
французьких, англійських, турецьких та сардинських вояків. Бойові дії в 1853 —
1856 рр. охопили й Кримський півострів. Вони отримали назву Східної, або
Кримської війни.
За даними дослідника Ростислава Пилявця, до 50% російського війська – це
солдати, матроси та офіцери українського походження. Цікаво, що
матроси-українці складали близько 70% Чорноморського флоту. Тоді ще не
існувало мережі залізниць і складно було перекидати війська. Тому вони
поповнювалися переважно мешканцями регіону розміщення. Крім етнічних
українців, звісно ж, мобілізовували й представників інших народів, які жили в
Україні. Україна була частиною театру воєнних дій і водночас найближчою
прифронтовою територією. На неї падав додатковий економічний тягар.
Довготривала оборона Севастополя від союзників згодом стала предметом
пропаганди “слави російської зброї”. Місто взяло під контроль союзне
командування. Це була кульмінація Східної війни. Великі людські втрати змусили
учасників припинити війну. Згідно з Паризьким мирним договором 1856 р. в
обмін на поступки з боку Росії союзники евакуювалися з Криму.
Поразка у війні була болючою для Російської імперії. 18 лютого 1855 р. помер
імператор Микола I. Кримська війна показала відсталість Росії від розвинутих
країн Європи в технічному та економічному розвитку. Вразливим місцем монархії
Романових була відсутність розвиненої мережі доріг, зокрема залізниць. За час
війни дефіцит державного бюджету Росії зріс майже вшестеро – з 52,5 до 307,3 млн
руб.
Ознакою соціальної кризи стала активізація селянського невдоволення.
Навесні 1855 р. 8 із 12 повітів Київщини охопили масові невдоволення.

В С ЕУКРАЇ НСЬКА ШКОЛА ОНЛ АЙН 1

 Навесні 1855 р. 8 із 12 повітів Київщини охопили масові бунти (“Київська
козаччина”). Імперський уряд видав маніфест, у якому закликав усіх підданих
вступати до війська. Селяни подумали, що їм пропонують записуватись у козаки й
звільняють від кріпацтва, панської залежності. За схожим сценарієм розвивався
“Похід у Таврію за волею” 1856 р.
Щоб вийти з глибокої кризи, довелося проводити реформи, які були вимушеним
кроком самодержавства. Інакше імперія не могла б поквитатися за поразку в
Східній війні. Їй також загрожував соціальний та революційний вибух.
Відміна кріпосного права була проголошена маніфестом від 19 лютого 1861 р.
Це епохальна подія, адже селяни були більшістю в суспільстві. Скасовувалася
особиста залежність селян від поміщиків. Вони отримали громадянські права та
свободи. Поміщик зберігав власність на землю, але мав надати її частину —
присадибну ділянку, шматок поля в постійне користування селянину. Ділянку біля
дому той міг викупити, коли завгодно. За омріяну землю селянин був зобов’язаний
або ходити на панщину, або платити оброк. І так аж до викупу цієї землі. Його
статус означували як тимчасовозобов’язаний. Так могло тривати від 2 до 9 років, а
в деяких випадках — більше 20.
Держава давала селянину позику, яка покривала 75 або 80 % вартості землі. Цей
кредит з немалими відсотками селянин і його нащадки мали погасити протягом
49 років. Ці гроші отримувала держава, а частину вартості землі селянин мав
оплатити поміщику.
Селянську реформу 1861 р. часто називають половинчастою, адже збереглися
поміщицькі латифундії, а через демографічний вибух відбулося посилення
селянського малоземелля. Водночас реформа сприяла утвердженню товарного
капіталістичного виробництва і формувала ринок найманої праці в містах.
Згідно із земською реформою 1864 р. запроваджено в повітах та губерніях
земське (місцеве) самоврядування. До повітових зборів обирали гласних
(депутатів) від різних станів, селян. На Правобережну Україну дія земської
реформи до 1911 року не поширювалася через польський чинник, тобто
небажання уряду посилити вплив польської аристократії.
ЗЕМСТВА – загальні (всестанові) виборні органи місцевого самоврядування на
рівні повітів та губерній. Їх робота сприяла поширенню освіти, наданню медичної
допомоги в селах, загальному підвищенню культурного рівня селян. Земства
також забезпечували мінімальний рівень «залученості до державного управління»
для діячів українського руху. Бо саме там можна будувати кар’єру чиновника.
Вибори до земських установ здійснювалися відповідно до станової належності,
віросповідання та майнового цензу, що надавало переваги
землевласникам-дворянам.
Згідно із судовою реформою 1864 р. було створено безстановий суд, не
залежний від влади. Його засідання стали публічними. З’явився суд присяжних
засідателів, а також змагальність прокурора та адвоката.

В С ЕУКРАЇ НСЬКА ШКОЛА ОНЛ АЙН 2

 Під час військової реформи 1874 р. замість рекрутських наборів уведено
загальну військову повинність для чоловіків віком від 20 років. Служба тривала
шість років, а на флоті сім. Особи, які здобули освіту, служили менший термін.
Імперію було поділено на 15 військових округів, три в Україні — Київський,
Одеський і Харківський. Почалося переозброєння і переобмундирування армії.
Освітня реформа 1863 р. відзначилася новим університетським уставом із
широкою автономією. Було закладено початки вищої освіти для жінок, яку вони
могли отримати на приватних вищих жіночих курсах. Середня освіта поділялася
на класичну (чоловічі й жіночі гімназії) та реальну (училища, що готували до
вступу до технічних навчальних закладів). Відбулося формування єдиної системи
початкової освіти, надання права представникам усіх станів навчатися в
гімназіях. За реформою відновлено самостійність університетів у навчальних
справах, створювалися ради професорів.
Завдяки міській реформі 1870 р. створювалися міські думи та міські управи.
Виборче право мали чоловіки від 25 років, які були власниками нерухомості.
Міська управа – постійно діючий виконавчий орган, що обирався міською думою.
Обидві установи очолював міський голова.
У 1860-х рр. було створено Державний банк, який випускав цінні папери,
приймав вклади на збереження, здійснював різноманітні комерційні операції.
Модернізаційні реформи Олександра II були надзвичайно важливими для
соціально-економічного розвитку Російської імперії. Вони відкрили шлях для
запізнілої індустріалізації та сприяли загальному пом’якшенню і лібералізації
влади Романових.

ЗАВДАННЯ
Проаналізуйте відомості з діяльності Золотоніського земства (Полтавська
губернія) і дайте відповідь на питання.
За 25 років створено функціональну мережу закладів народної освіти: 23
народних училища 1-го розряду і 21 училище 2-го розряду, жіноча прогімназія,
3 міністерських училища й одне приватне училище Василя Авадовського. У повіті
діяло 6 медичних дільниць. За кожною з них був закріплений земський лікар,
якому підпорядковувалося кілька фельдшерів. У 1866 р. в Золотоноші відкрили
земську лікарню на 27 ліжок. Заходи земства дозволили взяти під контроль доволі
складну на той час епідеміологічну ситуацію.
1. Яку діяльність здійснювало Золотоніське земство?
2. Поміркуйте, чи могло воно займатися іншими сферами діяльності?

В СЕУКРАЇ НСЬКА ШКОЛА ОНЛ АЙН 3