5.Проведення в Україні столипінської аграрної реформи. Переселенські рухи.

Комплекс реформ, розпочатих указом 9 листопада 1906 р. , був логічним продовженням

модернізаційних процесів у Росії середини XIX ст. У його основі лежало три головні ідеї:
руйнування селянської общини, дозвіл селянину отримати землю в приватну власність
(хутір чи відруб), переселення селян у малозаселені райони Сибіру, Середньої Азії,
Північного Кавказу . Таким чином, селяни мали перетворитися на фермерів. В 1907—1911
рр. в Україні на хутори і відруби виділилось понад 226 тис. селянських господарств. Щоб
укріпити своє економічне становище, селяни (переважно заможні) користувались
послугами Селянського банку: брали кредити під заставу своїх земельних ділянок. Не всі
сільські господарі витримували ринкову конкуренцію. Багато хто розорявся. Коли борг не
повертався, земля переходила у власність банку і продавалась ним. Таким чином,
банківські операції призводили до подальшого розшарування селян. В Україні
скоротились земельні наділи бідноти з 3,7 десятини у 1907 р. до 2,2 1916 року. Однак
остаточно зруйнувати селянську общину не вдалося . Не змогла реформа ліквідувати і
поміщицьке землеволодіння.
Певною мірою зазнала краху і переселенська політика Столипіна. На нові землі протягом
1906—191 2 рр . виїхало з України майже 1 млн осіб. На жаль , погана організація процесу
переселення призвела до того, що лише 1911 р . повернулося додому 68,5 %
переселенців.
6.Посилення імперського тиску з боку російської влади. Діяльність чорносотенців.
Антиєврейські погроми. «Справа Бейліса». Посилення соціальної і політичної
напруженості.
З 1907 р. самодержавство перейшло в наступ. Після «третьочервневого перевороту»
(розпуск царем Миколою II другої Державної думи 3 червня 1907 р. з одночасним
ухваленням нового виборного закону, що майже виключав участь у Думі представників
селян і робітників) майже всі завоювання в національній і соціальній сфері, здобуті в
попередні роки, були втрачені. Одночасно поширювалася діяльність російських
шовіністичних організацій (чорносотенців). Серед них був заснований 1908 р. «Клуб
Російських націоналістів», який виступав за нещадну боротьбу проти українського
національно-визвольного руху. Почався новий виток русифікації. Одна за одною почали
закриватися «Просвіти» з підконтрольними їм установами, заборонялися українські
друковані видання, відновилася заборона на вживання української мови у школах та
інших освітніх закладах.
Менахем Мендель Бейліс був звинувачений у вбивстві 13-річного хлопчика Андрія
Ющинського, щоб скористатися нібито його кров'ю, підмішати її в мацу, що за
твердженням антисемітів, входить у традиції іудейської релігії. Тіло Андрія Ющинського з
нанесеними йому 47 колотими ранами було виявлено 20 березня 1911 року, суд
розпочався 25 вересня 1913 року. Справа Бейліса мала на меті підбурити українців до
антисемітських акцій. Час її появи не був випадковим, 9 лютого 1911 р. III Державна Дума
почала обговорювати законопроекти про скасування межі єврейської осілості.
Після революції активно запрацював репресивний апарат. За звинуваченням у
«політичних злочинах» за період 1907—1909 pp. було засуджено 26 тис. осіб, з
яких 5 тис. винесено смертні вироки. У переповнених тюрмах країни 1909 р.
перебувало майже 180 тис. осіб.
7.Воєнні дії на території України в 1914–1917 рр. Українці в арміях
Для України – це братовбивча війна. Українці у складі російської та австро-угорської армій
мусили воювати по обидва боки фронту.
Галицька битва(18 серпня – 21 вересня 1914 р.) — одна з найбільших битв Першої світової
війни. 21 серпня російські війська зайняли Львів, а 22 серпня — Галич. Російські війська
захопили Східну Галичину та Північну Буковину. Було створено генерал-губернаторство
«Галицько-Буковинське», на чолі граф Бобринський.
Австро-Німецький наступ на Галичині(1915 р.) Росія залишила Східну Галичину, Північну
Буковину ти Волинь.
«Брусилівський прорив»(22 травня – початок червня) Наступальна операція російських
військ на Східному фронті під командуванням генерала Брусилова. Знову відвойовано
Східну Галичину, Північну Буковину та Волинь.
Новий наступ російських військ (червень 1916 р.), поразка Росії, вона втратила Західні
землі України, вийшла з війни.

8.Позиції українських політичних сил щодо війни.

ГУР і СВУ в 1915 р. об’єдналися у Відні в Загальну українську раду. Але СВУ проводила
окрему роботу:
• пропагандистську — видання брошур, преси, читання лекцій з історії та сучасного
становища України;
• дипломатичну — налагодження відносин з урядовими колами країн. Четверного союзу і
нейтральних;
• з полоненими-українцями у німецьких і австрійських концтаборах. Один з активних
діячів організації Олександр Скоропис-Йолтуховський добився від властей згоди на
переведення 80 тис. українців до трьох таборів і дозволу на опіку полоненими СВУ. Ця
робота сприяла зростанню їхньої національної свідомосте;
• адміністративно-організаційну — формування з українців органів місцевої влади на
окупованій Німеччиною території Волині, Полісся, Підляшшя, заснування зокрема 134
шкіл.

9.Українські січові стрільці

Датою створення Легіону Українських Січових Стрільців є 6 серпня 1914 року, коли
Головна Українська Рада та Українська Боєва Управа проголосили маніфест, в якому
закликали гуртуватися під знаменами Українських Січових Стрільців для створення
Легіону. Він підпорядковувався австрійському Міністерству оборони. Протягом 1914—
1916 років поступово формувалася структура Легіону УСС за австрійською моделлю.
Осередком добровольців спочатку був Львів. Усіх легіонерів було поділено на два
батальйони (за національною термінологією — курені) та один напівбатальйон
(напівкурінь).
Січовики добре організували й тилову службу. Як і решта термінів, вона мала специфічну
назву кіш. До кошу входили канцелярія, господарча служба, відділи новобранців та
одужуючих. Влітку 1916 року тилова служба УСС отримала назву Вишкільна група.
Австрійське командування не поспішало кидати «усусів» до бою, не маючи впевненості
щодо їхньої лояльності. Уперше бійці УСС взяли участь в оборонних боях із кубанськими
козаками російської армії на Борецькому й Ужоцькому перевалах. Після цих битв
відбулося доукомплектування УСС українськими селянами із закарпатських сіл.
Австрійське командування завжди скеровувало «усусів» на найважчі завдання. У 1915—
1917 рр. «усуси» виявили героїзм у битвах із частинами російської армії на горі Маківка в
Карпатах, підГаличем, Бережанами і під час Брусиловського прориву, поблизу містечка
Козова.
Першим успіхом легіону УСС була перемога на горі Маківці 29 квітня — 3 травня 1915.
Далі він визначався в боях під Болеховом, Галичем, Завадовом і Семиківцями. З літа 1915
УСС окопалися над р. Стрипою; там, у Соснові і на Веселій, перебували до серпня 1916.
Удруге відчутних втрат легіон УСС зазнав на початку липня 1917 в бою під Конюхами, під
час т. зв. офензиви Керенського, коли в полон потрапив майже весь Легіон УСС. Від полону
врятувалося близько 400 старшин і стрільців.
Австрійське та німецьке командування не раз відзначало героїзм УСС, навіть називали
їхній полк «найкращим підрозділом всієї австро-угорської армії». Стрільці навіть у
жорстоких умовах війни знаходили час для громадської та національно-культурної
роботи. Першим командувачем УСС був М. Галущинський, згодом цю посаду обіймали Г.
Коссак, А. Варивода, Ф. Кікаль, В. Вишиваний.
Поповнені українцями з російської армії, УСС сформували в Києві у листопаді 1917
Галицько-Буковинський курінь Січових Стрільців (СС), який згодом розгорнувся в полк СС,
далі в корпус і групу СС, що були однією з найкращих формацій української армії.

10.Політика Російської та Австро-Угорської імперій на українських землях у 1914–

1917рр.
Російська імперія:
 У 1914 році Російська імперія була захоплена Першою світовою війною. На
українських землях відбувались бойові дії, і це вплинуло на життя місцевого
населення.
 Російська імперія продовжила політику русифікації, що передбачала придушення
української культури та мови. Українські школи та культурні установи були
обмежені, і влада активно дискримінувала українців.
 Репресії проти української інтелігенції та національних лідерів зростали. Багато
українських активістів були засуджені до в'язниць чи депортовані.
 Російська імперія намагалася зберегти стратегічний контроль над важливими
українськими регіонами через цензуру та контроль над ЗМІ.
Австро-Угорська імперія:
 Австро-Угорська імперія мала інший підхід до українських земель. Вона була більш
толерантною до української культури та мови.
 Українські громади мали певний ступінь автономії та можливість розвивати свою
культуру.
 Проте Австро-Угорська імперія також намагалася зберегти свій вплив на
українських землях та використовувала їх ресурси для потреб війни.
Наслідки для українського національного руху:
  Українські національні рухи продовжили свою боротьбу за права та автономію
українських земель. Вони активно виступали проти політики русифікації та для
захисту української ідентичності.
 Важливими фігурами цього періоду були лідери українських національних груп,
такі як Михайло Грушевський та Павло Скоропадський.
Подальший вплив на Україну:
 Події цього періоду визначили подальший розвиток України. Вони стали підґрунтям
для створення Української Народної Республіки у 1917 році та подальших подій в
рамках Революції.
 Перший світовий конфлікт призвів до розпаду Російської та Австро-Угорської
імперій, що відкрило дорогу до створення сучасної України.
Ці події мали значущий вплив на історію України та формування її сучасної ідентичності.