ЛЕКЦІЯ 20 : УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

28 червня 1914 року у Сараєво (столиці Боснії), сербський націоналіст Гаврило Принцип вбив наступника
австроугорського престолу ерцгерцога Франца Ферденанда. Дядько Франца Фердернарда власник шикарних вусів, імператор
Франц Йосиф не дуже любив племінника, але для нього це стало справою принципу.

Австро-Угорщина оголошує Сербії ультиматум. Сербія погоджується, але частково, Австроугорщину це не задовольняє,
вона оголошує Сербії війну. Росія, як союзник Сербії розпочинає мобілізацію.

1 серпня Німеччина оголошує війну Росії, що вважають початком першої світової війни, а ще через 2 дні Франції.
Шлях до Франції пролягає через Бельгію, тому Німеччина вводить туди свої війська. Британія, як союзник Бельгії
оголошує війну Німеччині. Австроугорщина, як союзник Німеччини оголошує війну Росії.

Від часу вбивства Франца Фердернарда до моменту коли найбільші імперії світу втягнулися у взаємну м'ясорубку
пройшло трохи більше місяця.
Війну всі учасники збиралися закінчити максимум до Різдва, у результаті, більше 60 мільйонів з усього світу на чотири
роки були втягнуті в конфлікт з якого не повернулися приблизно 10 мільйонів, приблизно 20 мільйонів отримало
поранення і ще більше семи зникли безвісти.

Прихильники різних поглядів акцентують увагу на різних причинах початку війни.

² одні відзначають, що перед початком конфлікту, найбільш хвацькі країни Британія та Франція насамперед
встигли зробити більшу частину світу своїми колоніями. Новопостала Німецька імперія заявила про необхідність
перерозподілу.
Сформувалися два протиборчих блоки: Антанта (це Британія, Франція, Росія та їх союзники) і Троїстий союз (який після
певних перетрубацій трансформувався у четверний союз: Німеччини, Австро-Угорщини, Османської імперії та Болгарії з
союзниками).
Протиборчі блоки взялися міряти у кого зброя краще, у кого її більше, на що витрачали колосальні кошти з бюджетів, а як
відомо: якщо рушниця висить на стіні, вона має вистрілити.
Але ще одна важлива причина про яку не варто забувати це зростання рівня мілітаризму та шовінізму, війну розглядали
не тільки як ефективний засіб вирішення державних справ, але і як заняття благородне та необхідне. Тимпаче
коли війну потрібно було вести проти максимально поганих ''них'', для захисту максимально хороших ''нас''.
На практиці військові будні перетворилися на гниття у сирому і брудному окопі, вочікуванні смерті або від граду ворожої
артилерії, або від хімічної зброї, або від хвороби.
Тисячі солдатів гинули від кулеметів за ділянку землі у кілька кілометрів, що зрештою не мало ніякого сенсу. Втома від
війни і бажання її пошвидше закінчити опанувала фронти і народила цілу плояду письменників, що опишуть
розчарування своїм статусом втраченого покоління.

Перша Світова стала війною, що покінчила з уявленням про війну, як благородну справу і змінила наше уявлення про
масове насильство.
На заході Першу Світову війну називають також ''Великою війною'', для східної Європи та зокрема України, вона стала
прологом до початку ще більш маштабних військових конфліктів та соціальних експерементів 20того століття.

Перед початком війни учасники дійства на східному військовому театрі мали свої плани щодо українських земель також.
l Росія прагнула приєднати Галичину, Буковину та Закарпаття, щоб нарешті зібрати воєдино руські землі.
l Австо-Угорщина поклала око на Волинь та Поділля
l Німецькі правлячі кола спали і мріяли про родючі та багаті на ресурси Українські землі, що стали б ідеальною
колонією для подальшого освоєння
l поляки мріяли про відновлення своєї держави в історичних кордонах, куди входило все правобережжя
l Румунія була не проти відтяпати Буковину

Як ви розумієте для всіх сторін війна несла загарбницький характер.

Українців Перша світова війна застала по різні боки фронтів.

Українці Австро-Угорщини оголосили, що підтримують свою країну у війні проти царської Росій майже одразу після
початку.

2 серпня 1914 року у Львові було створено Головну Українську раду на чолі з Костем Левицьким. Він коорденував
діяльність українців, що підтримували Австро-Угорщину.
У травні 1915 року цей орган революціював у Загально Українську раду, на чолі з тим же Костем Левицьким.

На відміну від Головної Української ради, ЗУР претендувала представляти інтереси уже всіх українців, а не лише
Підавстрійських.
Одним з принципово важливих кроків Головної Української ради стало створення у серпні 1914 року військового
формування українських добровольців - легіону Українських Січових стрільців. Записувалися до них переважно
учасники спортивних товариств ''Сокіл'', ''Січ'' та ''Пласт''. Загін у складі австро-угорського війська встиг добряче
понюхати пороху, легіонери обороняли від наступу росіян Ужицький перевал восени 1914 року та гору Маківку у
Карпатах весною 1915. У вересні 1916 року після боїв за гору Лисоню, січрві стрільці зазнали настільки значних втрат, що
змушені були розформуватися. Їхній віськовий досвід знадобиться зовсім скоро.

У тому ж серпні 1914 року було створено союз визволення України - організацію українських емігрантів з Російської
імперії в Австро-Угорщині. Організатори союзу Дмитро Донцов і Василь Дорошенко у війні робили ставку на центральні
держави (Четверний союз). Пізніше союз визволення України взяв участь у створені та діяльності загальної української
ради, де забезпечив представництво Наддніпрянців.

Щодо українських сил у складі Російської імперії, то вони не були такими єдиними як українці Австро-Угорщини.
Симон Петлюра висловив особисту позицію про необхідність виконання громадянського обов'язку і своєю діяльністю підтримува
Російську імперію у війні.

Товариство українських поступовців, як головний координуючий органу українських сил після довгих дискусій аж у 1916 році
прийняло дуже вчасне і потрібне рішення: заявило про свій нейтралітет у війні. Жодна зі сторін не могла забезпечити
інтересів українців, отже і підтримувати когось з них сенсу не було.
Тим часом поки товариство українських поступовців дискутувало, фронт на українських землях уже кілька разів встиг
просунутися то в одну, то в іншу сторону, подібно до маятника.

1914 рік був більш успішним для Російської імперії.

Царські війська зайняли Галичину в результаті успішної Галицької битви. На новоприєднаних землях росіяни утворили
Галицько-буковинське генерал губернаторство, на чолі з Георгієм Бобринським.
Окупаційна адміністрація мала своєрідне уявлення про те як здобути прихильність місцевого українського населення до
нової влади, просвіту та інші українські організації закрили, як і газети та журнали, у школах та гімназіях провели тотальну
русифікацію, проти греко-католицької церкви розпочалися гоніння, митрополита Андрея Шептицького вислали до Росії.

У 1915 році Австрійцям прийшли на підмогу німецькі війська, від чого росіянам стало непереливки.
У результаті Горлицьког прориву, російські війська відступили з Галичини і навіть змушені були уступити частину Волині.
У травні-червні наступного 1916 року, розпочався контрнаступ російських військ під командуванням генерала
Олексія Брусилова, що увійшов в історію, як Брусиловський прорив. Російським військам вдалося знову зайняти
частину Галичини, Буковини та Волині.

У 1917 році росіяни спробували повторити успіх, проте забули про вигадане нами правило маятника. Так званий
Червневий наступ повністю провалився, російські війська змушені були покидати Галичину та Буковину.

Таким чином станом на 1917 рік обидві сторони конфлікту фактични лишилися з тими землями, з яких починали, війна
ставала позиційною і чим далі, тим більш безглуздою. Загинуло приблизно пів мільйона українців, західноукраїнські землі
розорено, промисловість та сільське господарство Наддніпрянщини теж не відзначалися позитивними тенденціями.
Водночас різко зросла частка військового виробництва за рахунок цивільного, регулярні страйки робітників
поєднувалися з загрози продовольчої кризи.
Не дивно, що на політичній кухні Росії та України шкварчало і кипіло так, що центр уваги переніс з фронтів на вулиці та
владні кабінети мирних міст, поки що мирних.

1917 став роком кількох революцій, одна з яких - Українська.

ЛЕКЦІЯ 21 : УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ
Дійові особи:
Центральна рада - почала Українську революцію
Тимчасовий уряд - почав Лютневу революцію
Більшовики - зробили Жовтневу революцію
Люди - в шоці від того і хочуть землі, миру та щоб їх лишили в спокої.

На початку березня 1917 року до Києва долетіли несподівані новини: династія Романових, що правила Росією трохи
довше ніж завжди пала. Імператор Микола Другий зрікся престолу, владу перейняли російські ліберальні демократичні
сили, що назвалися Тимчасовим урядом, події увійшли в історію, як Лютнева революція. Крига царського режиму
скресла.

Діячів Українського національного руху ці новини застали зненацька, в умовах невизначеності майбутнього політичного
життя старий авторитетний професор Михайло Грушевський бачив шанс. Він прибуває з Москви ло Києва, де
очолює Українську Центральну раду, цей орган утворили у березні 1917 року представники найбільших українських
політичних сил та організацій, як ліберального так і соціалістичного спрямування.
Українську Центральну раду задумали як координуючий орган для розрізнених сил української інтелегенції в часи змін,
що стрімко відбувалися в новій демократичній Росії. Проте несподівано всамперд для себе Центральна рада заручається
підтримкою широких кіл суспільства і стає по суті українським парламентом.

На початку квітня збирається всеукраїнський національний конгрес з приблизно семиста делегатів. Вони висловлюють
підтримку Центральній раді та суттєво розширюють її склад і представництво.
Головою переобирають Михайла Грушевського, а його заступниками відомого письменника Володимира
Винниченка та літературознавця Сергія Єфремова.

У квітні-травні проходять селянські з'їзди у різних містах, які також висловлюють підтримку Центральній раді.
Весною 1917 року швидкими темпами відбувається українізація військових частин.
Вихідці з українських губерній перебували на фронті у складі російської армії. Представництво орієнтовно півтора
мільйона українських військових зібралися на першому всеукраїнському військовому з'їзді. Делегати з'їзду висловили
підтримку Центральній раді та прийняли рішення про утворення Українського Генерального військового комітету, який
очолив Симон Петлюра.

Селяни та військові делегували своїх представників, тому чисельність у Центральній раді значно зросла до того розміру,
що потрібно було створити окрему Малу раду - виконавчій комітет, що коорденував діяльність усієї Центральної ради.

Очільники Центральної ради зважаючи на широку соціальну підтримку вирішили, що це була нагода серйозно заявити
про права на національну автономію.
Володимир Винниченко їде до Петрограда (так називалася на той час столиця Росії) на переговори з Тимчасовим урядом.

Представники Тимчасового уряду були в шоці від почутого і побаченого, активність Центральної ради зовсім не
вписувались в їхні плани.
Лютнева революція відбулась, але Росія продовжила виконувати свої зобов'язання як учасник союзу ''Антанта'' у війні з
центральними державами.

Війна тривала, хоча моральний стан військ був на нулі, про що свідчили численні дизертирства.
Дисципліну в армії розхитали нові демократичні порядки, введені на гребені революції замість старої ієрархічної
системи. Солдати, наприклад, дозволяли собі піддавати сумніву накази командирів.

Солдати, значна частина з яких були селянами, прагнули повернутися додому і взяти участь в політичному житті, а ще
встигнути на переділ землі, який обіцяли повести найбільші популярні політичні сили насамперед соціалістичного
спрямування, вони доречі переважали і в Центральній раді.

На червень 1917 року Тимчасовий уряд запланував повторити успіх Брусилівського прориву і як ніколи потребував
єдності та концентрації усіх сил.
Дії Центральної ради, підтримку якій висловили численні українські солдати, могли зірвати усі плани, розглядалися як
сипаратизм, самодурство і невчасна активність.

Винниченку відмовили, ну шо ж, подумали в Центральній раді, не хочте по доброму - буде по нашому.

У червні 1917 року Центральна рада оприлюднила свій Перший універсал. Назва документу відсилала до
звернень козацьких часів. Зміст Першого універсалу можна передати ключовою фразою: АВТОНОМІЯ УКРАЇНИ.
Центральна рада закликала однині самим творити наше життя і проголосила себе вищим органом влади в Україні до
скликання Всеукраїнських Установчих зборів - так назвали з'їзд на якому мали вирішити всі питання подальшого устрою
країни.

Тимчасовий уряд, доречі, так називався тому, що опікувався державою також до скликання установчих зборів, але
Всеросійських.

Через кілька днів Центральна рада підтвердила серйозність намірів задекларованих у Першому універсалі, утворився
Генеральний секретаріат - національний уряд, як нинішній кабінет міністрів, який мав займатися втіленням у життя
рішень Центральної ради, очолив його Володимир Винниченко.
Тепер уже представники Тимчасового уряду були змушені їхати на переговори до Києва.

Влітку в Україні розпочалася справжня спека у липні 1917 року на урочистому засіданні Центральної ради
Володимир Винниченко проголосив Другий універсал. ''МИ - ЦЕНТРАЛЬНА РАДА ЗАВЖДИ СТОЯЛИ ЗА ТЕ, ЩОБ
НЕ ВІДОКРЕМЛЮВАТИ УКРАЇНУ ВІД РОСІЇ''.

За умовами Другого універсалу, Тимчасовий уряд визнавав Центральну раду та Генеральний секретаріат, але як свої
представництва в Україні. Так само визнавалася можливість надавання Україні автономії, але на всеросійських
установчих зборах, дозволяли створення українських військових, але в складі російської армії.

Водночас Центральна рада запевняла, що не прагне незалежності та не буде проголошувати автономії України до
всеросійських устоновчих зборів. Ценральна рада висловлювала необхідність поповнювати свій склад представниками
національних меншин, тому Другий універсал опублікували також польською, російською та єврейською мовами.

Вас напевно тривожить запитання: Другий універсал - це зрада чи перемога?

Як ніколи добре підійде відповідь ЗРАДОМОГА.
Другий універсал, безперечно, дітище складних переговорів у складних умовах, його зміст напрацювали приблизно за
таким принципом: ось ваші вимоги, ось наші, на середині зійшлися.

Силою усмирити Центральну раду Тимчасовий уряд не міг, російський наступ на фронті провалився, німецько-австрійські
війська відбили Галичину і Буковину. Забери українські частини з фронту - повної катастрофи було не уникнути, тому зі
скрипом на зубах представники Тимчасового уряду погодилися визнати Центральну раду і майбутню автономію. Як
результат: криза і розвал уряду.

Позиція тих, хто був проти надання Україні будь яких поступок була непримеренною.
Для Центральної ради Другий універсал дав визнання зі сторони Російського уряду та розоширення соціальної бази
національними меншинами, вони також направили своїх делегатів до Центральної ради, однак, кризи також не вдалося
уникнути.
Для самостійників Другий універсал став останньою краплею. Вояки одного з перших українізованих формувань
козацького полку імені Полуботка, здійснили збройний виступ, щоб проголосити незалежність України.
Вважається, що на нього їх надихнув Микола Міхновський, хоча прямих доказів немає.
Завдяки злагодженім діям Центральної ради та російських військ, виступ швидко придушили.

Хто більше виграв або програв від Другого універсалу, питання спірне. Українську та Російські демократії чекав період
криз та невизначенності. Тепла весна 1917, що гріла надією на майбутнє змінилася літом, коли дані раніше обіцянки
потрібно було втілювати в життя.
Очільники Центральної ради були науковцями та письменниками, по суті романтиками, які мали дуже мало досвіду в
участі легальному політичному житті, тимпаче в управлінні державою.

До кінця осені, вони так і не спромоглися побудувати ефективно діючий уряд та надійні військові частини.
Серед очільників Центральної ради існувала думка, що замість регулярного війська цілком достатньо формувати збройні
сили на міляційній основі. Якщо ініціатива гальмувала зверху, її підганяли знизу.

На місцях утворювались добровольчі загони територіальної самооборони, що згодом об'єдналися в рух вільного
козацтва.
У жовтні 1917 року на з'їзді вільного козацтва почесним гетьманом було обрано Павла Скоропадського.

Тим часом на фронті встановилася позиційна війна, що згодом перейшла в затишшя.

Тимчасовий уряд переживав кризу за кризою. Російська армія, зокрема і українізовані частини розвалювалися на очах.
Дизертирство стало масовим явищем, не в останню чергу через більшовицькі агітації.

За час Квітневої революції, більшовики на чолі з Володимиром Леніним суттєво укріпили свої позиції і почали швидко
набирати популярність. Секрет був простим - більшовики обіцяли селянам землю, фабрики робочим і щонайголовніше
закінчити війну, на що люди відповіли: - ей так це ж ті речі, які нам найбільше подобаються,
а що від нас вимагається?
- нічого такого, всю владу радам та провести світову
соціалістичну революцію
- уже гостримо вила!

Ради були новими органами управління робітників, селян та солдатів. Вони діяли паралельно з Тимчасовим урядом, тому
ситуація з розподілом влади в часи Лютневої революціїї ще називають ''Двовладдя''.
Ради контролювали соціалісти, більшовикам вдалося встановити контроль над владами. Тому коли наприкінці жовтня за
старим стилем більшовики вчинили переворот у Петрограді і відібрали владу у Тимчасового укряду, другий
всеросійський з'їзд рад його підтримав. Уже пізніше ця подія увійде в історію, як Жовтнева революція.

Слід віддати наледне більшовикам, у своїй діяльності вони були надзвичайно рішучими.
Замість Тимчасового уряду утворили Раду народних комісарів (РНК), на чолі з Володимиром Леніним.
Більшовики один за одним взялися штампувати декрети (тобто постанови), серед них найважливішим був декрет
про мир, у якому йшлося про необхідність негайно припинит війну і декрет про землю, який легалізував захоплення
селянами поміщицьких земель.
Ці декрети були значною мірою пропогандиськими, проте суттєво підвищили авторитет і популярність більшовиків.

Події у Петрограді змусили заворушитися Центральну раду.

У листопаді 1917 року вона презентує Третій універсал. Він проголосив утворення Української Народної
республіки
(УНР), що правда не прериваючи з федеративною демократичною Росією.
На кожну з обіцянок більшовиків у Центральної ради була своя.
Скасовували право приватної власноті на землю, її мали соціалізувати і передати селянам без викупу. Мали почати мирні
переговори з центральними державами. Впроваджували основні демократичні свободи, 8-ми годинний робочій день та
державний контроль над виробництвом.

На грудень призначили вибори до всеукраїнських установчих зборів, мала відбутися судова реформа та амністія
політичних в'язнів, меншинам гарантували національну територіальну автономію.

Важливо також, що у третьому універсала окреслювали також територію УНР, до неї зараховували землі, заселені
переважно українцями: Київська, Подільська, Волинська, Чернігівська, Полтавська, Харківська, Катеринославська,
Херсонська та Таврійська губернії без Криму.
Звучить добре, тепер залишалося це все втілити в життя, з цим уже виникли проблеми.

Як ви зрозуміли у відносинах між більшовиками та Центральною радою відразу повіяло холодом.

Більшовики спробували застосувати перевірену тактику захоплення влади і в Україні, однак, на всеукраїнському з'їзді рад
у Києві у грудні 1917 року спроба перевороту провалилася. З'їзд висловив підтримку Центральній раді.
Тоді делегати і більшовики покинули з'їзд і переїхали до Харкова, де відбувався обласний з'їзд рад промислового
Донецько-Криворізького басейну. Там вони проголосили становлення в Україні радянської влади та створення власнох
УНР з радами і комунізмом.
На противаге Генеральному секретаріату також утворили власний уряд - Народний секретаріат. Російським більшовикам
тепер було просто заявити про надання радянській УНР право на самовизначення, а Центральну раду звинуватити у
буржуазній політиці.
Між Центральною радою та більшовиками розпочинається війна. Конфлікт подавали, як війну двох УНР, хоча по факту
навіть самі більшовики визнавали віртуальність радянської держави.
Більшовицькі війська під керівництвом Володимира Антонова Овсієнка та Михайла Муравйова на початку січня швидко
опановують Лівобережну Україну. Київ опиняється під загрозою нападу з півночі та сходу.
Всередині міста піднімають повстання робітники заводу ''Арсенал'', яке вдалося придушити.

Наприкінці холодного січня на підступах до Києва на залізничній станції Крути, участь у захисті столиці беруть
добровольці: столичні студенти та курсанти. Учасники бою під Крутами стали одним із першим символом
жертовності за незалежність України.

У таких складних умовах 22 січня 1918 року Центральна рада видає Четвертий універсал, у якому УНР
проголошується незалежною, вільною, суверенною державою українського народу.
Вперше з часів гетьмана Мазепи, Україна відкрито пориває з Росією. Влада в УНР до установчих зборів мала залишатися
в Центральної ради, а виконавчу владу мала здійснювати Рада народних міністрів (так переіменували Генеральний
секретаріат). Однак вже через кілька днів представники Центральної ради вимушені були покинути Київ, а місто зайняли
більшовики.

У чому ж був сенс проголошувати незалежність саме в такий несприятливий момент?

Однією з основних причин стало необхідність підписати мирну угоду з центральними державами.
Якщо ви пам'ятаєте Перша світова війна ще не закінчилася, більшість прихильних до Центральної ради військових частин
залишалися на фронті. Паралельно з Центральною радою, Мирні переговори вели і більшовики.
Останні дорікали делегації УНР тим, що вона не може бути уповноваженою, адже є ще цілком таки Радянська Українська
народна республіка.

Тому проголошення незалежності Четвертим універсалом допомогло у лютому 1918 року підписати у місті Берест
Мирну угоду між УНР та центральними державами.
Заїї умовами:
l Німеччина та Австро-Угорщина визнавали незалежність УНР та Центральну раду
l до території УНР, що окреслили Третім універсалом приєднувалися землі Холмщини та Берестейщини
l німецькі та австро-угорські війська зобов'язувалися допомогти Центральній раді у відновленні влади та боротьбі
з більшовиками
Умови кращі, ніж можна собі було уявити. У чому ж підступ?
В обмін на допомогу центральні держави просили скромну подяку: доставну більше мільйона тон продукції, зокрема
зерна, цукру та м'яса.
Німеччина та Австро-Угорщина перебували на межі продовльчої кризи, тому мали потребу скористатися ресурсами
житниці Європи. Наприкінці лютого німецькі, австрійські та українські війська переходять у наступ, так само динамічно як
займали українські міста, більшовики їх і покидають.

На початку березня Центральна рада повертається до Києва. Українські війська так розігналися, що аж зайняли Крим, але
вимушені були його полишити через розбіжності з німцями.

У цей же час більшовикам нарешті вдається підписати з центральними державами власну Прес-Литовську мирну угоду.
Росія виходила з війни і зобов'язувалася підписати мирову з УНР під керівництвом Центральної ради, без попередніх
хитрощів.

Наче все напогано так склалося для Центральної ради на початку весни 1918 року, проте популярність Центральної ради
стрімко наближалась до нуля. Багаті верстви дратувалися соціалістичними ідеями, що декларували у своїх
універсалах Центральна рада, бідніші верстви дратувалися, що УЦР не могла їх виконати.Німці дратувалися від
того, що могли не отримати обіцяне зерно та й соціалістів вони не любили.
Спочатку ніиецькі чиновники все активніше втручалися у діяльність Центральної ради, потім зрозуміли, що з ними взагалі
краще справи не мати.

29 квітня 1918 року у Києві відбувається одразу дві важливі події. На своєму останньому засіданні Центральна
рада приймає конституцію УНР, того ж для в іншій точці столиці проголошують Українську державу з гетьманом
Павлом Скоропадським на чолі.
П'ятому універсалу так і не судилося бути написаним.

ЛЕКЦІЯ 22: РОЗГОРТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ.

БОРОТЬБА ЗА ВІДНОВЛЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ
 1918 - 1921 РР
Якщо подіїї попередньої лекції більше нагадували театральну постановку, то події 1918 - 1921 років потянуть уже на
повноцінний екшн фільм.
У цей час існувало як мінімум п'ять поглядів, якою має бути Україна в майбутньому.

Отже, давайте поглянемо хто в нас в головних ролях:

Павло Скоропадський - також відомий як основельможний пан гетьман. Український арестократ з багатого і знатного
роду, офіцер російсько-імперської армії.Нащадок того самого гетьмана Скоропадського. Консерват, монархіст, виражав
інтереси небідних верств населення України, відновив в Україні гетьманство, прикриваючи національними шатами свою
військову диктатуру. Державне утворення, яке він створив прийнято називати Українською державою, дерикторія
української народної республіки-ідейне продовження Центральної ради, які переважали політикі соціалістичного
спрямування, складалася з усе тих же письменників-науковців.

Грушевський після поразки Центральної ради відійшов від політичного життя.

Першість взяли два лідери: Володимир Винниченко та Симон Петлюра