Україна в боротьбі за збереження державної незалежності

Зміст програми
Факти. Брестський мирний договір між УНР та державами Четверного
союзу. Конституція УНР. Гетьманський переворот. Українська Держава.
Утворення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР).
Українсько-польська війна 1918-1919 рр. Акт Злуки УНР та ЗУНР.
Прихід до влади Директорії. Друга радянсько-українська війна.
Окупація військами Антанти півдня України. Повстання М. Григор’єва. Де-
нікінський режим в Україні. Більшовицький режим в Україні. Ухвалення Консти- »
туції УСРР 1919 р. Перший «Зимовий похід» Армії УНР. Варшавська угода між
УНР та Польщею. Польсько-радянська війна на території України. Другий «Зи­
мовий похід» Армії УНР. Холодноярська республіка (1918-1922 рр.).
Розпізнавати на картосхемі територію УНР за Брестським мирним до­
говором; територію Української Держави П. Скоропадського; хід воєнних дій
на території України в 1918-1921 рр.
Характеризувати внутрішню та зовнішню політику урядів гетьмана П.
Скоропадського, Директорії, ЗУНР, УСРР, зміст Варшавської угоди між
УНР та Польщею, Ризького мирного договору, культурне життя в Україні в
1918-1920 рр.
Визначати причини гетьманського перевороту та падіння режиму геть­
мана П. Скоропадського; особливості внутрішньої та зовнішньої ситуації в
УНР часів Директорії; причини та наслідки українсько-польської війни та під­
писання С. Петлюрою Варшавського договору; причини поразки національно-
визвольних змагань (національно-демократичної революції в Україні).
Персоналії: Павло Скоропадський, Євген Петрушевич, Дмитро Вітовсь-
кий, Симон Петлюра, Нестор Махно, Християн Раковський.__________________

Дати
Січень (лютий) 1918 р. — Брестський мир між УНР та державами Чет­
верного союзу.
29 квітня 1918 р. — державний переворот і прихід до влади
П. Скоропадського.
1 листопада 1918 р. — «Листопадовий зрив» у Львові.
13 листопада 1918 р. — проголошення ЗУНР.
Листопад 1918 р. — утворення Української академії наук.
14 листопада 1918 р. — утворення Директорії.
Листопад 1918 р. — проголошення ЗУНР.
22 січня 1919р. — Акт злуки.
Грудень 1919 - травень 1920 рр. — перший «Зимовий похід» військ УНР.
Квітень 1920 р. — Варшавська угода.
Березень 1921 р. — Ризький мир.
Листопад 1921 р. — Другий «Зимовий похід» військ УНР._____________

238
 Поняття та терміни
Директорія — вищий орган державної влади відновленої УНР у 1918—
1920 рр.
Соборність — єдність усіх етнічних земель в межах однієї держави.
Отаманщина — засилля неконтрольованих збройних формувань в умо­
вах відсутності чи недостатньої міці державної влади.
Воєнний комунізм — більшовицька політика у 1919-1920 рр., спрямова­
на на заміну вільного обігу товарів і грошей централізованим розподілом
продовольства і промислових товарів серед населення.
Чортківська офензива — назва наступальної військової операції Украї­
нської галицької армії у червні 1919 р., в ході якої українські війська змусили
відступати польські збройні сили.
Київська катастрофа — завоювання і добровільний відхід з Києва вій-
ськами УНР у серпні 1919 р.______________________________________ .______
Брестський мир між УНР та державами Четверного союзу
Учасники мирних переговорів та їхня мета. Переговори у Бресті (Брест-
Литовському) між Росією та Четверним союзом почалися з ініціативи Раднарко-
му в грудні 1917 р. У них брала участь і делегація УНР, яку визнали представни­
ки Четверного союзу. Українська делегація прагнула включення до складу УНР
західноукраїнських земель або, як мінімум, виділення цих територій в окремий
коронний край Австро-Угорщини з широкою автономією. Зі свого боку, Четвер­
ний союз потребував продовольство для населення своїх країн та армії.
Зміст Брестського договору. Перший мирний договір у І Світовій війні
був укладений 27 січня (9 лютого) 1918р. між УНР та державами Четверного
союзу. Він припинив стан війни між УНР та Четверним союзом, сторони відмо­
вилися від взаємних територіальних та матеріальних претензій. Були поновлені
довоєнні кордони між Україною та Австро-Угорщиною, кордон із Польщею мав
бути визначений спільною комісією з урахуванням етнічного складу населення.
Протягом першої половини 1918 р. УНР повинна поставити до Німеччини та
Австро-Угорщини великі обсяги продовольства: 60 млн пудів зерна, 2750 пудів
м’яса, іншу продукцію.
Значення Брестського договору. Завдяки договору незалежність УНР визнано
на міжнародній арені. Було створено умови для звільнення України від більшовиків
шляхом збройного втручання країн Четвертного союзу. З іншого боку, встановлено
залежність УНР від Четверного союзу, а в подальшому мир зашкодив УНР устано­
вити зв’язки з країнами Антанти, які виграли І Світову війну.
Військова конвенція. Після підписання миру УНР та Німеччиною й Авст­
ро-Угорщина підписали військову конвенцію і.рс надання військової допомо­
ги. 18 лютого 1918 р. почався наступ 450-тисячної армії Четверного союзу та
військ УНР по всьому фронту від Балтійського моря до Карпат. З березня
1918 р. було укладено мир між Росією та Четверним союзом, за яким радянсь­
ка сторона визнавала незалежність УНР.
239
 Окупаційний режим. Окупаційні війська під командуванням генерал-
фельдмаршала Г. фон Ейхгорна встановили контроль над кам’яновугільною, за­
лізорудною промисловістю, залізницями та водним транспортом. Було видано
наказ про засів усіх полів, оскільки УЦР не поспішала із земельною реформою.
Для страйкарів і повстанців уведено військово-польові суди.
Політика УЦР навесні 1918 р.
УЦР після повернення до Києва не розв’язала жодної важливої для України
проблеми, не зуміла зупинити наростання економічної та політичної кризи. Про­
тягом березня - квітня 1918 р. вона запровадила григоріанський календар, гро­
мадянство УНР, затвердила державний герб — тризуб, скасувала приватну влас­
ність на землю. Проте більшість рішень були вкрай далекі від потреб українців:
про заміну російських вивісок на українські, про вивчення державними службо­
вцями української мови за три місяці, про перенесення або знищення деяких
пам’ятників. 29 квітня 1918 р. було ухвалено Конституцію УНР, президентом
УНР обрано М. Грушевського.
Гетьманський переворот і створення Української держави
Вільне козацтво та Українська демократично-хліборобська партія вимагали
захисту приватної власності та заміни УЦР на сильного лідера. У квітні 1918 р.
вони почали переговори з німецькою окупаційною адміністрацією про зміну
влади в Україні.
29 квітня 1918 р. Всеукраїнський з ’їзд хліборобів-землевласників проголо­
сив гетьманом України почесного отамана Вільного козацтва 77. Скоропадсько­
го. У ніч на ЗО квітня 1918 р. прибічники гетьмана захопили державні установи.
Причинами падіння УНР стали розкол в українському суспільному русі за
ознаками ідей, регіонів, різних груп еліти тощо. Вона діяла в складних умовах
господарської руїни, безладдя, анархії. УЦР не мала програми, яка б об’єднала
всі верстви українського населення. Її лідери не бажали і не змогли створити ре­
гулярну українську армію та інші силові структури. Вони не мали політичного
досвіду і сподівались на демократичну федерацію народів Росії та замирення з
більшовиками. Країни Антанти були байдужі до долі України, а її територія бу­
ла фактична окупована німецькими військами.
Внутрішня та зовнішня політика П. Скоропадського. УНР ліквідована,
натомість проголошена Українська Держава монархічного типу на чолі з геть­
маном, який зосередив у своїх руках законодавчу, виконавчу та судову владу,
керував закордонними відносинами, був головнокомандувачем армії та флоту.
Законодавчі основи Української держави були викладені у «Грамоті до всього
українського народу» та законі «Про тимчасовий державний устрій України».

240
 Постать в історії
Павло Скоропадський (1873-1945) — український дер­
жавний і політичний діяч, воєначальник, гетьман України.
Походив зі старовинного українського козацько-
шляхетського роду. Скоропадський зробив військову
кар’єру, брав участь у російсько-японській війні, з
1916 р . — генерал-лейтенант. Провів українізацію 1-го
корпусу (60 тис. вояків). У жовтні 1917 р. на з’їзді Вільно­
го козацтва його було обрано почесним військовим отаманом. У листопаді
1917 р. корпус під його командуванням став на захист УЦР, але Скоропадсь­
кого звинуватили у прагненні державного перевороту і змусили подати у ві­
дставку. 29 квітня 1918 р. його обрали гетьманом України, проте стати зага­
льнонаціональним лідером Скоропадському не вдалося. 15 грудня 1918 р. ге­
тьман підписав зречення від влади. Протягом двох років жив у Швейцарії,
згодом поселився поблизу Берліна. Зусиллями Скоропадського у 1926 р. ство­
рено Український науковий інститут при Берлінському університеті. Під час
Другої світової війни він відстоював перед офіційними колами Німеччини ін­
тереси українців, сприяв звільненню з фашистських концтаборів С. Бандери,
А. Мельника, Я. Стецька. У квітні 1945 р. під час бомбардування Скоропадсь-
кий був тяжко поранений і помер.________________________________________
Приватна власність проголошена «фундаментом культури й цивілізації».
Націоналізовані підприємства, землю й майно повертали попереднім власникам.
Селян разом із худобою та реманентом віддавали в розпорядження поміщиків.
Організатори страйків на польових роботах підлягали тюремному ув’язненню на
один рік. Відповідно до проекту земельної реформи, упродовж двох років помі­
щики вільно продаватимуть свою землю (не більше ніж по 25 десятин в руки),
після чого Держбанк примусово викупить маєтки площею понад 200 десятин.
Скасовано 8-годинний робочий день, заборонені страйки.
Був сформований український бюджет, запроваджено конвертовану гривну,
відкрито українські банки. Було відновлене залізничне сполучення, встановлені
торговельні зв’язки з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Для боротьби з безро­
біттям організовані громадські роботи
Українська мова фактично стала державною. Відбувалась поступова украї­
нізація освіти: у жовтні 1918 р. відкрито українські університети в Києві та
Кам’янці-Подільському, засновано українські кафедри в університетах Харкова,
Києва, Одеси, відкрито понад 150 гімназій, видано кілька мільйонів україномов­
них підручників. 24 листопада 1918 р. створено Українську Академію наук на
чолі з В. Вернадським. Також було засновано національні установи: архів, біблі­
отеки, історичний музей, галерею мистецтв, театр драми та опери, державну ка­
пелу та симфонічний оркестр. У червні - липні 1918 р. Всеукраїнський Церков­
ний Собор проголосив автокефалію Української православної церкви.

241
І6*Т. Земерова. Історія України. Довідник до ЗНО
 Скоропадський планував відновити українське козацтво та створити армії
чисельністю 310 тис. осіб, але в листопаді 1918 р. українські дивізії налічували
лише 65 тис. вояків через спротив окупаційних військ.
Зовнішня політика. Українську державу визнали ЗО країн, установлені ди­
пломатичні відносини з 12 країнами. Головними союзниками були Німеччина та
Австро-Угорщина. У червні 1918 р. уряд підписав перемир’я з Радянською Росі­
єю. Не вдалось вирішити бессарабське питання: навесні 1918 р. гетьман перер­
вав дипломатичні відносини з Румунією, яка у квітні 1918 р. захопила Бессара-
бію. Велися переговори з кримським урядом колишнього царського генерала
С. Сулькевича про приєднання до Української Держави на правах автономії.
14 листопада 1918 р. у зв’язку з поразкою Німеччини в І Світовій війні ви­
дана Грамота П. Скоропадського про відмову від самостійної Української дер­
жави та курс на утворення Всеросійської федерації народів.
Ставлення до гетьманату Скоропадського. Гетьманський режим підтри­
мували старе чиновництво, буржуазія, поміщики, які шукали економічну стабі­
льність і були байдужими до національної ідеї.
Політику гетьмана засудили Український національно-державний союз у
складі соціалістичних партій та організацій, Всеукраїнський земський союз.
Розгорнувся повстанський селянський рух на Київщині, Чернігівщині, Катери-
нославщині. Придушенням селянських повстань займалися переважно німецькі
окупаційні війська. Страйки на підприємствах та залізниці часто фінансувались Ра­
дянською Росією. У липні 1918 р. в Москві відбувся І з’їзд КП(б)У — Комуністич­
ної партії більшовиків України, очолюваної Г. П’ятаковим.
Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР)
Створення УНРади. У жовтні 1918 р. Австро-Угорщина вийшла з І Світо­
вої війни. 16 жовтня 1918 р. імператор проголосив Маніфест про перебудову
держави на федеративних засадах.
У Львові на зборах депутатів галицького і буковинського сеймів, лідерів
українських політичних партій та греко-католицького духовенства було обрано
Українську Народну Раду (УНРаду), яка схвалила заснування на українських зе­
млях Австро-Угорщини єдиної Української держави.
Листопадовий зрив. Щоби випередити поляків, які також претендували на
західноукраїнські землі, 1 листопада 1918 р. українські військові формування
на чолі з сотником Д. Вітовським здійснили так званий Листопадовий чин —
захопили найважливіші об’єкти та урядові установи у Львові та інших містах
Східної Галичини.
Проголошення ЗУНР. 13 листопада 1918р. було проголошено самостійну
ЗУНР, президентом якої згодом став Є. Петрушевич. Уряд — Державний Сек­
ретаріат — очолив К. Левицький.

242
 Постать в історії
Євген Петрушевич (1863-1940) — український гро­
мадсько-політичний діяч, президент і диктатор ЗУНР.
Народився в м. Буськ на Львівщині в сім’ї греко-
католицького священика. Після закінчення Львівського
університету відкрив адвокатську канцелярію, очолив
«Просвіту», заснував повітову ощадну касу, захищав на­
селення від свавілля властей. 1899 р. вступив до УНДП,
від якої неодноразово обирався до австрійського парла­
менту та Галицького сейму. У роки І Світової війни очолив Українську пар­
ламентську репрезентацію, був головою галицької делегації на переговорах у
Брест-Литовську 1918 р., де домігся включення до мирної угоди УНР та Чет­
верного союзу пункту про автономію Галичини. Із проголошенням ЗУНР Пе-
трушевич став її президентом. У червні 1919 р. УНРада надала Петрушевичу
диктаторські повноваження. Після втрати надії на відновлення ЗУНР він виї­
хав в еміграцію. Матеріальні труднощі вигнанець долав завдяки підтримці
П. Скоропадського. Коли у вересні 1939 р. Німеччина напала на Польщу, Пе-
трушевич надіслав уряду Гітлера лист протесту. Помер у Берліні; перепохо-
ваний 2002 р, у Львові на Личаківському кладовищі.________________________
Внутрішня політика. ЗУНР створила дієві органи законодавчої й вико­
навчої влади в центрі та на місцях. Був прийнятий закон про громадянство, укра­
їнська мова визнана державною. Державними символами ЗУНР стали жовто-
синій прапор та герб — золотий лев на синьому тлі.
Земля великих власників (переважно поляків) передавалася земельним ко­
мітетам; за самочинне захоплення земель передбачалося покарання. На вироб­
ництві ввели 8-годинний робочий день. Встановлено державну монополію на
продаж найважливіших продуктів, запроваджено національну валюту — гривні
та карбованці.
ЗУНР створила регулярну Українську Галицьку Армію (УГА) на чолі з
М. Омеляновичем-Павленком, що формувалася на основі загальної військової
повинності і налічувала до 60 тис. осіб.
Національні меншини отримали право на освіту рідною мовою та гаранто­
вані ЗО % місць у майбутньому парламенті.
Зовнішня політика. ЗУНР відкрила посольства та дипломатичні представниц­
тва в Австрії, Угорщині, Німеччині тощо. Делегація ЗУНР брала участь у Паризькій
мирній конференції. Проте головною зовнішньополітичною проблемою стала війна
з Польщею.
Україно-польська війна 1918-1919 рр.
Проголошення ЗУНР і територіальні претензії відновленої Польщі на захід­
ноукраїнські землі призвели до розгортання воєнних дій. Збройне україно-
польське протистояння розпочалось 1 листопада 1919 р.

243
 Місія Бартелемі. У січні 1919 р. відбулись польсько-українські перегово­
ри за посередництва Великої Британії. Місія Антанти на чолі з генералом
Ж. Бартелемі запропонувала перемир’я ЗУНР та Польщі за умови встановлен­
ня лінії розмежування таким чином, щоби третина Галичини зі Львовом і Дро­
гобицьким нафтовим районом залишалися за Польщею. Остаточне розв’язання
питання польсько-українського кордону покладалося на Паризьку мирну кон­
ференцію. Уряд ЗУНР пропозицію відхилив, хоча це був реальний шанс для
української держави вистояти у боротьбі за незалежність.
Воєнні дії. Франція надала Польщі військову допомогу, озброївши польсь­
ку армію генерала Ю. Галлера чисельністю 80 тис. чоловік. Польський наступ
підтримала Румунія, що захопила частину галицького Підкарпаття. У червні
1919 р. УНРада надала президенту Є. Петрушевичу диктаторські повноваження.
У червні 1919 р. УГА організувала потужну наступальну операцію — Чор-
тківську офензиву, — в ході якої 25 тис. українських вояків примусили відсту­
пити по всій лінії фронту 100-тисячну польську армію. Але успіх не вдалося за­
кріпити, оскільки УГА була виснажена безперервними тритижневими боями та
не мали резервів.
Результати війни. 25 червня 1919 р. Паризька мирна конференція визнала
права Польщі на окупацію Східної Галичини. У середині липня 1919 р. УГА від­
ступила за р. Збруч, до якої Антанта дозволила Польщі окупувати Галичину, і
об’єдналася з армією УНР. Уряд ЗУНР емігрував.
Причини падіння ЗУНР крились передусім у зовнішньополітичній ситуа­
ції: Антанта, передусім Франція, була зацікавлена у сильній Польщі на протива­
гу Німеччині, тому ЗУНР не мала шансів на міжнародне визнання. У війні з
Польщею ЗУНР практично не мала шансів, маючи єдиного союзника - УНР.
Директорія УНР
Переворот Директорії. Листопадова революція 1918 р. в Німеччині та за­
вершення І Світової війни залишили Україну без підтримки Німеччини та Авст­
ро-Угорщини. 13 листопада 1918 р. Росія анулювала Берестейській мирний до­
говір, відмовившись від визнання України незалежною державою.
14 листопада 1918р. на таємному засіданні Українського національного сою­
зу було створено верховний орган для керівництва антигетьманським повстан­
ням — Директорію УНР — у складі В. Винниченка (голова, член УСДРП),
С. Петлюри (головний отаман військ УНР, член УСДРП), Ф. Швеця (член УПСР),
А. Макаренка (керівник профспілки залізничників), О. Андрієвського (член УПСС).
18 листопада 1918 р. гетьманські війська зазнали поразки під Мотовилів-
кою, значна частина армії перейшла на бік Директорії. 14 грудня 1918 р. більшо­
вики підняли повстання у Києві, але безуспішно: до столиці увійшли війська
Директорії; гетьман П. Скоропадський зрікся влади.
Причиною падіння гетьманату П. Скоропадського стала поразка Німеч­
чини в І Світовій війні, що позбавило гетьманську державу опори та гаранту
стабільності. Також була відсутня дієздатна регулярна українська армія, а реста­
врація старих порядків призвела до наростання соціальної напруги. Режим Ско­
244
ропадського мав вузьку соціальну базу: він спирався на буржуазію, поміщиків,
заможних селян. Значною мірою його соціально-економічна політика залежала
від інтересів панівних верств та окупаційної влади.
П оліт ика Д ирект орії

Постать в історії
Володимир Винниченко (1880-1951) — український
письменник, публіцист, політичний діяч. Народився в
Єлисаветграді. Студентом юридичного факультету Київ­
ського університету він вступив до Української студент­
ської громади, що була осередком РУПу. За участь у сту­
дентський заворушеннях Винниченка виключили з уні­
верситету та заарештували на короткий термін. Після цьо­
го він прослужив кілька місяців в армії, а далі втік до
Львова. Так розпочалася його бурхлива революційна дія­
льність. 1905 р. Винниченко закінчив екстерном університет і став головою
УСДРП. У березні 1917 р. Винниченко повернувся до Києва з Москви, де жив
за підробними документами, і приступив до роботи в УЦР. Саме йому нале­
жить авторство універсалів; він очолив Генеральний Секретаріат. З гетьманом
П. Скоропадським Винниченко не співпрацював, натомість очолив опозицій­
ний Український національний союз. З листопада 1918 р. до початку лютого
1919 р. Винниченко очолював Директорію, але через загострення політичної
ситуації та особистий конфлікт з С. Петлюрою емігрував. 1920 р. він листува­
вся з керівництвом УСРР, сподіваючись на посаду заступника голови Раднар-
кому та наркому закордонних справ. Однак, переконавшись у зростанні тота­
літарних тенденцій Москви, повернувся за кордон. З 1925 р. колишній політик
жив у Франції, де і похований.____________________________________________

Симон Петлюра (1879-1926) — член Директорії,

Головний отаман військ УНР. Народився у Полтаві. Сту­
дентом семінарії вступив до РУПу. За надто теплу зустріч
композитора М. Лисенка Петлюру з друзями виключили
із семінарії у 1901 р., і він переїхав спочатку до Львова,
потім до Києва, далі — на Кубань. Під час революції 1905—
1907 рр. Петлюра бере активну участь в діяльності УСДРП.
В роки І Світової війни він працював у Земському союзі.
1917 р. його обрали головою Українських військ комітету
Західного фронту, а згодом — головою Генерального війсь­
кового комітету та генеральним секретарем у військових справах. Вийшов з уря­
ду через конфлікт із В. Винниченком, який не підтримував утворення української
армії. Восени 1918 р. він проголосив себе «головнокомандуючим отаманом» і
взяв участь в антигетьманському повстанні Директорії. На початку лютого 1919
р., коли Директорія залишила Київ, Петлюра зосередив всю владу в своїх руках.

245
 Союз із Польщею в боротьбі за українську незалежність успіху не приніс. 1924 р.
він з родиною оселився в Парижі, де займався публіцистичною діяльністю. Але
1926 р. отамана УНР було вбито анархістом Шварцбартом, який вважав, що саме
Петлюра винний у численних єврейських погромах у 1919 р.___________________
Внутрішня політика Директори. Директорія скасувала Українську державу
та відновила УНР. Сама Директорія визначала себе як тимчасову владу до скликан­
ня парламенту — Трудового конгресу; він зібрався в січні 1919 р., висловився на пі­
дтримку Директорії УНР і саморозпустався. На місцях управління передавалось гу­
бернським та повітовим трудовим радам. Влада в УНР належала трудящим, а не­
трудові класи позбавлялись права голосу (промисловці, поміщики, комерсанти, час­
тина інтелігенції, духовенство). Таким чином, Директорія встановила Україні наці­
ональний варіант радянської влади.
Знову ліквідована приватна власність, поміщицькі землі площею понад
15 десятин підлягали конфіскації з подальшим переділом між селянами. Віднов­
лено 8-годинний робочий день, установлено робітничий контроль на підприємс­
твах. Страйки і профспілки фактично заборонені.
Проте за умов війни соціально-економічні перетворення були відкладені. Го­
ловним завданням Директорії стала перемога.
Отаманщина. Основу української армії становили напівпартизанські заго­
ни, очолювані виборними отаманами. За умов відсутності боєздатної армії ота­
маном міг стати той, хто міг командувати, мав зброю і виказував лояльність до
Директорії. Вони фінансувалися за рахунок державної скарбниці, але часто від­
мовлялися воювати далеко від домівок і розпорошувалися зі зброєю в руках.
Отамани часто переходили на бік більшовиків, якщо ті пропонували кращі умо­
ви. Найвідомішими отаманами, які мали цілі армії в підпорядкуванні, були
М. Григор’єв, Д. Терпило (Зелений) та Н. Махно. Цікаво, що першим українсь­
ким отаманом, вірніше, отаманшею, була Маруся Нікіфорова, яка ще у вересні
1917 р. контролювала Олександрівськ (Запоріжжя) та Катеринослав.
Отаманщина посилила анархію, криміналізувала суспільство і фактично
ліквідувала центральну владу. Поширились єврейські погроми, жертвами яких,
за єврейськими джерелами, стали до ЗО тис. чоловік, у чому звинувачували пе­
редусім армію Директорії та особисто С. Петлюру.
Акт Злуки УНР і ЗУНР
22 січня 1919 р. УНР і ЗУНР підписали Декларацію про об’єднання, що мала
бути затверджена Всеукраїнськими установчими зборами. До зборів ЗУНР отриму­
вала назву Західноукраїнська область УНР (ЗОУНР) і зберігала власні владні орга­
ни та армію. Є. Петрушевич, президент ЗУНР, входив до складу Директорії.
Акт Злуки продемонстрував прагнення українського народу до соборності
(єдності) держави. Формально соборна Україна проіснувала до 16 листопада
1919 р. Але реального об’єднання не відбулося через несприятливі зовнішні об­
ставини та розбіжності лідерів УНР і ЗУНР у політичних поглядах.

246
 Друга радянсько-українська війна
Створення Тимчасового робітничо-селянського уряду. 13 листопада
1918 р. Радянська Росія анулювала Брестський мир та заявила про невизнання
України самостійною державою. У Москві була створена Революційна військова
рада — Реввійськрада (Й. Сталін, Г. ГГятаков, В. Затонський, В. Антонов-
Овсієнко) — для організації російського наступу на Україну. 28 листопада
1918 р. сформовано Тимчасовий робітничо-селянський уряд України, який за­
явив про встановлення радянської влади в Україні.
Воєнні дії. Наприкінці грудня 1918 р. Росія розпочала наступ на українські те­
риторії, залишені німцями, і на початку січня 1919 р. зайняла Харків, куди переїхав
Тимчасовий робітничо-селянський уряд. У відповідь на вимогу Директорії припи­
нити воєнні дії на території України Раднарком заявив, що воєнні дії ведуть війська
Директорії та Українського радянського уряду, тому конфлікт є внутрішньо україн­
ським. У січні - лютому 1919 р. більшовики оволоділи Лівобережжям і частиною
Півдня України; Директорія переїхала до Вінниці. До квітня 1919 р. основні війсь­
кові сили Директорії були розгромлені. Майже на всій території України було вста­
новлено радянську владу, за винятком Надзбруччя та західних областей.
Причинами поразки Директорії стали соціалістична політика, позбавлення
політичних прав значної частини українських громадян, нерозбірливе закриття
створених за часи гетьмана національних установ та заборона вживання російської
мови. Незадовільною були підготовка та організація армії. Негативно позначалось
на ефективності управління особисте протистояння лідерів — В. Винниченка та
С. Петлюри. Важкою була зовнішньополітична ситуація: територія України стала
ареною битви для військ Радянської Росії, білогвардійців, Антанти.
Окупація військами Антанти півдня України
Причини окупації Після завершення І Світової війни Антанта прагнула не до­
пустити поширення більшовизму, адже німецькі війська залишили Україну. Також
вона робила ставку на антибільшовицьку боротьбу білогвардійських сил Росії, якій
слід було допомогти. У листопаді 1918 р. розпочалась інтервенція країн Антанти на
південь України.
Французькі, британські, грецькі, румунські, польські частини — близько
60 тис. осіб — висадились у портах від Одеси від Новоросійська (Росія), за­
йнявши прибережну смугу Причорномор’я по лінії Тирасполь — Миколаїв —
Херсон.
Переговори з Директорією. У лютому 1919 р. стартували переговори між
Директорією та командуванням військ Антанти. Антанта поставила ультиматум:
вилучити зі складу Директорії соціалістів, відмовитися від більшовицької соціа­
льно-економічної політики, реорганізувати армію УНР та підпорядкувати її сою­
зному командуванню нарівні з білогвардійською Добровольчою армією Денікі-
на. В. Винниченко вважав ці умови неприйнятними і вийшов з Директорії;
С. Петлюра, виконуючи вимоги, залишив УСДРП. Проте сподівання на допомо­
гу Антанти не справдилися, наступ більшовиків тривав. Боротьбу з інтервентами
повели більшовики та українські ліві есери.
247
 Завершення окупацій У квітні 1919 р. Антанта вивела свій десант з україн­
ського Причорномор’я через повстання французьких моряків, але продовжила
морську блокаду та постачання білогвардійців.
Повстання М. Григор’сва
Матвій Григор’єв пройшов І Світову війну, брав участь в українізації армії,
служив у збройних силах гетьманату. У листопаді 1918 р. об’єднав повстанські
загони і виступив на боці Директорії УНР. Його 20-тисячна армія встановила
контроль над Миколаївщиною, Херсонщиною, частково Катеринославщиною,
проте відзначилась єврейськими погромами.
У лютому 1919 р., коли Директорія УНР залишила Київ, Григор’єв перейшов
на бік радянської влади й очолив згодом 6-ту Українську радянську дивізію. Він
знову визволяє Південь України, тепер уже від військ Антанти; за здобуття Одеси
Григор’єв отримав найвищу радянську нагороду — орден Червоного Прапора.
Але і в радянській владі отаман розчарувався — зокрема в політиці воєнно­
го комунізму. На початку травня 1919 р. він підняв антибільшовицьке повстання
у Єлісаветграді і розпочав успішний наступ на Катеринослав, Черкаси, Кремен­
чук, підтриманий селянством. Звільнити від більшовиків Лівобережну Україну
йому завадили суперечки між керівниками повстанських загонів. З Полтавщини
отаман повернувся на Південь, де об’єднався з армією Нестора Махна і заявив
про боротьбу з більшовиками, білогвардійцями і петлюрівцями. Водночас Гри­
гор’єв вів таємні переговори з білогвардійським генералом А. Денікіним з ме­
тою створення єдиного антибільшовицького фронту. Махно, дізнавшись про
них, вирішив прибрати союзника. Наприкінці липня 1919 р. Григор’єва звинува­
тили в погромах і розстріляли разом із частиною його штабу.
Значення повстання. Воно сприяло розвалу більшовицького тилу в Украї­
ні, адже спровокувало низку масових селянських повстань. Проте заколот Гри­
гор’єва зайвий раз продемонстрував розпорошеність антирадянських сил та їх­
ню неспроможність об’єднатись.
Денікінський режим в Україні
У травні 1919 р. з Дону розпочався наступ білогвардійської армії генерала
А. Денікіна. Більшовики залишили Донбас, Харків, Катеринослав, Миколаїв, Одесу.
Метою ден ікінців було відновлення єдиної неподільної Росії, тому Україна
не мала права на незалежність або автономію.
Політика денікінців. На окупованій території України створено Харківсь­
ку, Київську, Новоросійську області, очолювані російськими генералами з необ­
меженими повноваженнями. Поновлювалась приватна власність, націоналізова­
не майно повертали попереднім власникам. Було відновлено поміщицьке земле­
володіння. Третину врожаю селяни мали віддавати поміщикам безоплатно, а та­
кож сплачувати податок на користь денікінської армії. 8-годинний робочий день
скасували, відновили вільну торгівлю. Освітнє законодавство забороняло украї­
нські школи і видання. Розпалювався антисемітизм, ширились єврейські погро­
ми. На противагу червоному терору розгорнувся «білий терор» — жорстоке пе­
реслідування всіх противників режиму.
248
 Опір денікінщині. Чисельність партизанських загонів зросла щонайменше
до 100 тис. осіб, країну охопили селянські повстання. Повстанські загони ста­
новили неабияку військову загрозу всім регулярним арміям на території Укра­
їни, проте відсутність об’єднавчої сили і взаємне протистояння призвели вре­
шті до їхньої поразки.
Більшовицький режим в Україні
У січні 1919 р. більшовики назву УНР замінили на Українську Соціалісти­
чну Радянську Республіку (УСРР) — за аналогією з Радянською Росією. У квітні
1919 р. Червона армія вибила війська Антанти з Криму й встановила контроль
над більшою частиною України.
Конституція УСРР була затверджена у березні 1919 р. за зразком Консти­
туції РСФРР. Вона закріпила диктатуру пролетаріату, скасовування приватної
власності, владу трудового народу в особі рад, позбавлення політичних прав по­
міщиків, буржуазії, інтелігенції та духовенства тощо.
Органи влади УСРР. Вищим органом був Всеукраїнський з’їзд Рад; один
депутат на з’їзд обирався: від сільської волості незалежно від кількості населен­
ня, від 10 тисяч робітників, від 1 тисячі червоноармійців. Між з’їздами працював
Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК), голова
Г. Петровський. Уряд — Рада Народних Комісарів (РНК), голова та комісар за­
кордонних справ X. Раковський. До уряду ввійшли К. Ворошилов, В. За-
тонський, М. Скрипник та ін.
Ради робітничих і солдатських депутатів обирали лише у великих містах. У
невеликих містах і містечках діяли ревкоми, які здійснювали диктатуру правля­
чої партії. У селах призначали комітети незаможних селян — комнезами, оскі­
льки вплив більшовиків тут був мінімальним.
Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК, або ВУЧК) вела боротьбу з
контрреволюцією.
Військово-політичний союз УСРР з Радянською Росією (1919) означав на
практиці повне підпорядкування Москві. Реввійськрада УСРР підлягала Реввій-
ськраді РСФРР, на Україну було поширено дію декретів і розпоряджень РСФРР
з воєнних питань, армійські статути теж були однакові. Запроваджено російську
грошову систему. УСРР не мала права на власний бюджет, а фінансувалася з
Москви. Були об’єднані залізниці, поштово-телеграфний зв’язок.
П оліт ика воєнного комунізму
Сільське господарство. Було введено продрозкладку — вилучення «над­
лишків» продовольства в селян за принципом кругової поруки; загалом госпо­
дарства мали здати державі до 85 % зерна. Частина вилученого хліба залишалася
в селі для розподілу між бідняками. Збір продрозкладки покладали на комнезами
та надіслані з міст продовольчі загони. Уряд увів державну монополію на про­
даж і заготівлю хліба. Почалася колективізація села, створення великих соціалі­
стичних господарств — радгоспів і комун.
Промисловість націоналізована, встановлений державний контроль над
виробництвом. Запроваджено загальну трудову повинність для чоловіків від 18

249
до 45 років. Відбувалась мілітаризація праці: створені табори примусової праці,
заборонений самовільний перехід з однієї установи до іншої, паспорт замінено
трудовою книжкою тощо.
Торгівля й фінанси. Вільну торгівлю заборонено, встановлено тверді ціни
на товари. Міське населення переведено на карткову систему постачання продо­
вольством за зрівняльним принципом. Скасовано плату за житло, комунальні
послуги, транспорт.
Методи впровадження воєнного комунізму: червоний терор, реквізиції,
конфіскації майна.
Результатом воєнного комунізму стала глибока економічна криза: падіння
сільськогосподарського та промислового виробництва, інфляція тощо. Зростан­
ня соціальної напруги мало наслідком розгортання повстанського руху проти
політики більшовиків.
«Київська катастрофа»
У серпні 1919 р. об’єднані армії УНР та УГА почали наступ у двох напрям­
ках: на Одесу, де сподівалися на контакт з Антантою, і на Київ.
31 серпня 1919 р. до Києва одночасно вступили українські війська та час­
тини Добровольчої армії А. Денікіна. Київ опинився під контролем двох армій.
Після переговорів українські війська відступили до Василькова в обмін на нейт­
ралітет денікінців, що отримало назву «Київської катастрофи».
Білогвардійці не дотримали домовленостей і у вересні 1919 р. розпочали
наступ на Правобережжя.
УНР опинилася у «трикутнику смерті» між Польщею, Радянською Росією
та білогвардійськими військами Денікіна. Ситуація ускладнювалася браком
озброєння, теплого одягу, епідемією тифу, відсутністю медикаментів. Втрати
армії УНР становили до 70 % особового складу. У листопаді 1919 р. УГА на чолі
з генералом М. Тарнавським перейшла на бік Денікіна, намагаючись подолати
безвихідь. На початку грудня 1919 р. С. Петлюра припинив регулярні воєнні дії і
розпустив армію.
Перший «Зимовий похід» армії УНР
З грудня 1919 р по травень 1920 р. тривав Перший зимовий похід україн­
ських військ під командуванням М. Омеляновича-Павленка по тилах Доброво­
льчої та Червоної армій. Денікінська армія під тиском Червоної армії та загонів
Н. Махна відійшла до Криму. УГА, отримавши від Румунії відмову в притулку і
не маючи можливості повернутися на бік Петлюри, увійшла до складу Червоної
армії під назвою ЧУГА — Червона УГА.
На початку 1920 р. Червона армія контролювала майже всю українську те­
риторію, за винятком захоплених Польщею Волині і Західного Поділля.
Варшавська угода між Польщею та УНР
21-24 квітня 1920 р. між Польщею та УНР (С. Петлюрою) була укладена
Варшавська угода у вигляді політичної, торговельно-економічної та військової
конвенцій.

250
 Причини ускладнення. УНР потребувала зовнішньої підтримки для боро­
тьби з більшовиками. Польща, у свою чергу, хотіла узаконити завоювання захі­
дноукраїнських земель та здобути вплив на УНР.
Зміст угоди. Польща визнала незалежність УНР на чолі з Директорією і ві­
дмовилась від ідеї поновлення Речі Посполитої в кордонах 1772 р. УНР погоди­
лась на передачу Польщі західноукраїнських земель. Країни ведуть спільні во­
єнні дії проти більшовиків на території України, збройні сили УНР підпорядко­
вуються польському командуванню і споряджаються за польський рахунок.
Польський уряд керуватиме українськими залізницями.
Польсько-радянська війна на території України
25 квітня 1920 р. почався наступ польсько-українських військ проти Черво­
ної армії. До них приєднались частини ЧУГА та учасники Зимового походу.
6 травня 1920 р. польська армія і частини УНР вступили до Києва та зупинилися
на рубежі Дніпра.
Політика поляків в України Поляки встановили поміщицьке землеволодіння,
створили власний апарат управління і розпочали вивезення промислового устатку­
вання, продовольства, сировини. У результаті українці вороже поставились до сою­
зництва Петлюри з Польщею і підтримали контрнаступ Червоної армії, що розпоча­
вся в червні 1920 р.
Галицька СРР. Радянське командування, розраховуючи на наближення світо­
вої революції, створювало на загарбаних територіях радянські органи влади, які вті­
лювали в життя програму більшовиків. 8 липня 1920 р. у Тернополі було проголо­
шено Галицьку Радянську Соціалістичну Республіку, яка проіснувала до середини
вересня.
Лінія Керзона. Перебуваючи у критичній ситуації, Польща звернулася по
допомогу до Антанти. Британський міністр закордонних справ Дж. Керзон
звернувся до РСФРР з пропозицією зупинитися на відстані 50 км від лінії, ви­
значеної як східний кордон Польщі відповідно до етнічного розселення украї­
нців і білорусів (лінія Керзона). Радянське командування відмовилося від по­
середництва Антанти і продовжило наступ.
Завершення війни. У серпні 1920 р. Польща нанесла потужний контрудар по
Червоній армії, яка змушена залишити територію Польщі та Західної України. У
жовтні 1920 р. було підписане радянсько-польське перемир’я, що означало розрив
Польщі з УНР.
Ризький мир був укладений Польщею, РСФРР та УСРР 18 березня 1921 р.
Він анулював Варшавський договір між Польщею та УНР. Польща визнала
УСРР, отримала західноукраїнські та західнобілоруські землі та зобов’язалася
забезпечити умови для національно-культурного розвитку росіянам, українцям і
білорусам на території Польщі.
Завершення воєнних дій 1920 р.
У вересні 1920 р. залишки білогвардійців та армії УНР (петлюрівці)
об’єдналися для спільної боротьби з більшовиками й почали наступ на лівий бе­
рег р. Збруч. У листопаді 1920 р. петлюрівські війська були розгромлені у Воло-

251
чиську Червонокозачою дивізією і бригадою Г. Котовського. Залишки армії пе­
рейшли через Збруч на територію Польщі, де були інтерновані.
У листопаді 1920 р. більшовицька Червона армія взяла Крим, контрольова­
ний білогвардійськими військами П. Врангеля. Союзником більшовиків висту­
пив Нестор Махно.

Постать в історії
Нестор Махно (1888-1934) — український повстан­
ський отаман, один з лідерів анархістського руху в Украї­
ні. 1906 р. він став членом анархістської організації, що ді­
яла на Катеринославщині. У березні 1917 р. повернувся з
ув’язнення і розгорнув широку діяльність як політик і вій­
ськовий діяч. Створена Н. Махно місцева адміністрація
Гуляйпольської республіки провела розподіл маєтностей
великих землевласників серед селянства, примусила міс­
цевих підприємців значно підняти заробітну плату робітникам. Махно, перебу­
ваючи під впливом ідей анархізму, виступав проти будь-якої форми влади (ідея
«вільних рад» та «безвладної держави»), забезпечення життя трудівників на ос­
нові безпартійності та безвладдя. Н. Махно в умовах протиборства двох сильних
противників в Україні намагався стати «третьою силою» поряд з Директорією і
більшовиками. У червні 1919 р. Н. Махно відкрито виступив проти радянської
влади. Він заперечував тактику позиційної війни на захоплення та утримання те­
риторій, впровадивши маневрену війну. Під час наступу військ П. Врангеля у ве­
ресні — жовтні 1920 р. Н. Махно знову пішов на зближення з більшовиками. Ві­
дразу після розгрому білогвардійців радянське командування розпочало рішучу
ліквідацію частин свого недавнього союзника. З кінця листопада 1920 р. до серп­
ня 1921 р. Н. Махно вів виснажливу боротьбу проти більшовицької влади. У сер­
пні 1921 р. Махно перейшов кордон з Румунією. У квітні 1925 р. переїхав до Па-
рижа, де й помер.______________________________________
Другий «Зимовий (Льодовий) похід» армії УНР
Мета й учасники походу. Організований урядом УНР в еміграції (Польща),
він мав об’єднати дії розрізнених селянських повстанських загонів та розпочати
антибільшовицьке повстання в Україні. У поході мали взяти участь рейдові групи
армії УНР на чолі з генерал-хорунжим Ю. Тютюнником (близько 1,5 тис. осіб).
Перебіг подій. 25 жовтня 1921 р. розпочався наступ військ УНР. Поділь­
ська група дійшла майже до Києва і повернулася на територію Польщі на почат­
ку грудня 1921 р. Бессарабська група, зустрівшись із переважаючими силами
Червоної армії, після важких боїв відступила на територію Румунії. Волинська
група під командуванням Ю. Тютюнника — ударна сила походу — просувалася
північними районам України на Київщину. 17 листопада 1921 р. сили
Ю. Тютюнника оточені поблизу м. Базар на Житомирщині. Понад 400 осіб заги­
нуло, у полон потрапило близько 500 повстанців, 359 з яких розстріляні. Неве­

252
лика група штабу та поранених (близько 100 осіб) з Ю. Тютюнником прорвалася
з оточення в Польщу.
Історичне значення походу. Радянська сторона змусила Польщу відмовитися
від підтримки С. Петлюри. Це була остання спроба відновити незалежність Украї­
ни. Однією з причин поразки військ УНР історики вважають діяльність радянської
розвідки, агенти якої були не лише в оточенні Ю. Тютюнника, а й довіреними осо­
бами С. Петлюри.
Холодноярська республіка (1918-1922)
Холодноярська республіка — самопроголошене державне утворення на те­
риторії Чигиринського повіту Київської губернії в урочищі Холодний Яр (нині­
шня Черкащина). Її центром стало с. Мельники, а розпочалась республіка із за­
гону самооборони, створеного братами Чучупаками у 1918 р.
До Холодноярської республіки входили понад 25 сіл, а селянська повстан­
ська армія налічувала 15 тис. осіб. Воювали повстанці під чорним прапором із
написом «Воля України або смерть!» проти німців, більшовиків, білогвардійців.
У серпні 1921 р. ЧК обіцяла амністію холодноярським отаманам, які перей­
дуть на бік радянської влади, натомість ув’язнила частину ватажків повстанців і
розпочала репресії проти холодноярців. Проте навіть тоді більшовики не змогли
встановити контроль над бунтівною Чигиринщиною. Ліквідувати Холодноярсь-
ку республіку більшовикам вдалось лише після спецоперації. Отамани Холодно­
го Яру загинули при спробі втечі з в’язниці 1923 р.
Історичне значення Холодноярської республіки. Вона засвідчила активне
протистояння українського селянства встановленню більшовицької влади.
Причини поразки національно-визвольних змагань
• Ідеологічні та психологічні розбіжності та суперечності між діячами
національно-визвольних змагань.
• Перевага партійних цілей над державними.
• Відсутність об’єднавчої програми.
• Погане забезпечення армій зброєю, провіантом, одягом і ліками.
• Більшовицька пропаганда.
• Міжнародна ізоляція.
Історик і публіцист І. Лисяк-Рудницький твердив: «Було б помилково гово­
рити про поразку української революції. Вона не досягла своєї остаточної мети,
але вона внутрішньо переродила суспільство України, вона створила Україну як
модерну політичну націю».
Культурне життя в Україні в 1918-1920 рр.
г
Умови розвитку культури були дуже неоднозначними. З одного боку, це
складна політична й економічна ситуація, пов’язана з революцією та війною, за­
гибель та еміграція багатьох діячів культури й науки, знищення багатьох куль­
турних та історичних пам’яток. З іншого, це був час свободи творчості, скасова­
ні обмеження на національно-культурний розвиток. Більшовики перетворили
культурну сферу на об’єкт ідеологічної боротьби та засіб затвердження соціаліс-

253
тичної системи. Почалась боротьба національної та нової пролетарсь­
кої культури.
Освіта та наука. Уряди УЦР та Української держави провели поступову
українізацію освіти, заснування українських гімназій. Було запроваджено
обов’язкове вивчення української мови, історії, географії. За доби гетьманату ві­
дкриті українські університети у Києві та Кам’янці-Подільському, в російських
університетах Києва, Харкова та Одеси засновані українознавчі кафедри. Були
підтримані «Просвіти», які організовували бібліотеки, хорові колективи, драм­
гуртки тощо, поширювали українську літературу. У листопаді 1918 р. почала
працювати Українська Академія наук.
Раднарком УСРР головним завданням вбачав підпорядкувати освіту цілям
комуністичного виховання. 1920 р. було створено Комісію УСРР у боротьбі з
неграмотністю (голова — Г. Петровський), уведено обов’язкове безкоштовне
навчання для дітей 7-16 років. Викладання Закону Божого скасували, гуманіта­
рні дисципліни мали вивчатись на основі ідей соціалізму.
Уведені нові правила вступу до вишів: першочергово студентами ставали
представники пролетаріату та селянства, документи про середню освіту не ви­
магалися. Для підготовки селянсько-робітничої молоді до навчання відкриті ро­
бітничі факультети — робітфаки. 1920 р. закриті університети, на їх основі ство­
рені інститути народної освіти. 1921 р. Раднарком ліквідував «Просвіти», оскі­
льки вони не перейшли на комуністичну ідеологію.
Література. Більшість українських поетів і письменників симпатизували
національним партіям, УЦР, Директорії: 1919 р. разом з військами УНР до
Кам’янця-Подільського виїхали О. Довженко, О. Олесь, О. Вишня, В. Сосюра.
Частина українських літераторів емігрувала після поразки УНР.
Ідеї соціального визволення поєднувалися з національним, світова револю­
ція сприймалася як засіб повернення України до світової культурної спільноти
як рівноправного партнера. У цей період вільно співіснували різні напрямки:
романтизм (В. Сосюра, В. Елланський, В. Чумак); неокласицизм (М. Зеров,
М. Рильський, М. Драй-Хмара); символізм (П. Тичина, Я. Савченко,
В. Кобилянський); панфутуризм (М. Семенко).
Музика й театр. За підтримки гетьмана П. Скоропадського у 1918 р. поча­
ли працювати Український театр драми та опери, Державний народний театр під
керівництвом П. Саксаганського, «Молодий театр» Л. Курбаса та Г. Юри. Тоді
ж засновано Державний симфонічний оркестр (від 1919 р. — ім. Лисенка), Укра­
їнська державна капела.
За доби УСРР відкрито театр ім. І. Франка під керівництвом Г. Юри (Він­
ниця), Державну українську мандрівну капелу (абревіатура «ДУМКА») під ору­
дою Н. Городовенка, а також Київський музично-драматичний інститут.
Видатними композиторами цього часу є М. Леонтович, Я. Степовий,
Л. Ревуцький, Г. Верьовка, Б. Лятошинський.
Образотворче мистецтво. Ще в грудні 1917 р. у Києві засновано Україн­
ську Академію мистецтв, першим ректором якої став видатний художник
М. Бойчук.
254
 В. Кричевському належать ескізи державних грошових банкнотів, великої
та малої державних печаток, державних гербів, поштових марок.
іГ. Нарбут на замовлення УЦР та гетьманського уряду виконав проекти гро­
шових знаків, поштових марок, державного гербу, військового строю тощо. Він був
автором «Української абетки» та відомої ілюстрації до «Енеїди» І. Котляревського,
в якій поєднав традиції українського народної картини та ікони.
У жовтні 1918 р. у Ромнах відкрито перший пам’ятник Т. Шевченку роботи
скульптора І. Кавалерідзе.
Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва,
обов’язкові для розпізнавання абітурієнтами

Більшовики головною художньою формою вважали політичний плакат і

вели активна пропагандистську роботу: агітпотяги, агітпароплави, лекції, кон­
церти, листівки тощо. Монументальний живопис — стінні розписи, панно —
теж став формою більшовицької пропаганди. 1919 р. Декрет Раднаркому УСРР
постановив знести дореволюційні пам’ятники царям та іншим діячам, нато­
мість зводилися малохудожні монументи Леніну, Марксу, Енгельсу та іншим
революціонерам.
Тренувальні тести
1. Яку назву мала Україна за часів гетьмана П. Скоропадського?
А Українська Народна Республіка А Б В Г
Б Західноукраїнська Народна Республіка □ □ □ □
В Українська держава
Г Українська Соціалістична Радянська Республіка

255
2. Які з цих подій відбулися на території України в 1918-1920 рр.?
1 ультиматум Раднаркому
2 початок українізації армії □□□
3 перший зимовий похід
4 Другий зимовий похід
5 друга війна Радянської Росії проти УНР
6 Чортківська офензива
7 Корніловський заколот
3. Заміна товарно-грошових відносин натуральним обміном та держав­
ним розподілом була метою політики
А воєнного комунізму ДБВ Г
Б П. Скоропадського 1_!і__ІІ_Л_]
В А. Денікіна
Г Директорії УНР
4. Установіть відповідність між історичними подіями та датами
1 проголошення радянської УНР А 22 січня 1919 р. А Б В Г Д
2 укладення Брестського миру Б 4 березня 1917 р. •□ □ □ □ □
3 утворення Центральної Ради В 9 лютого 1918 р. 2 □ □ □ □ □
4 акт Злуки УНР та ЗУНР Г ЗО квітня 1918 р. З□ □ □ □ □
Д 12 грудня 1917 р. 4 □ □ □ □ □
5. Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями
1 інтервенція А безоплатне примусове вилучення А Б В Г Д
2 продрозкладка надлишків продовольства на користь '□ □ □ □ □
3 директорія держави З□ □ □ □ □
4 автокефалія Б збройне втручання однієї або кількох З □ □ □ □ □
держав у внутрішні справи іншої 4 □ □ □ □ □
держави
В самоврядування та адміністративна
незалежність помісних православних
церков
Г примусове вилучення державою
майна власника у державних або
громадських інтересах з виплатою
йому вартості майна
Д вищий орган державної влади відно­
вленої УНР у 1918-1920 рр.
6. «Трикутник смерті» восени 1919 р. — це
А перебування армії УНР між військами Польщі, Радянської Росії та А Б В Г
денікінців □ □ □ □
Б територія ЗУНР, контрольована українськими військами
В становище армії Н. Махна, оточеної Червоною армією
Г більшовицько-денікінський фронт

256
7. Установіть послідовність подій
А Чортківська офензива А Б В Г
Б антигетьманське повстання <□□□□
В Варшавський договір 2Ш Ш
Г «Київська катастрофа» зШ Ш
*□□□□
8. Наслідком якої події стало видання наведеної відозви уряду УНР?
Допомагаючи українському урядові та його боротьбі з насильниками та
грабіжниками, ці війська не мають ніяких ворожих нам намірів, бо Німеччина і
Австро-Угорщина також мають велику потребу, щоб на Україні настав доб­
рий лад і спокійна праця трудящого люду.
А утворення Раднаркому УСРР 1919 р. А Б В Г
Б видання «Грамоти до всього українського народу» 1918р. □ □ □ □
В укладення Варшавської угоди 1920 р.
Г укладення Брестського миру 1918 р.
9. Завдяки зусиллям якого з цих діячів було відкрито Українську Акаде­
мію наук?
А Б В Г
□ □ □ □

10. Під час яких подій була проголошена Галицька Соціалістична Радян­
ська Республіка?
А створення УСРР А Б В Г
Б антиденікінської боротьби повстанської армії Н. Махна ПЕНСІЮ
В радянсько-польської війни
Г Другого зимового походу армії УНР
Відповіді
1. В. 2. З, 5, 6. 3. А. 4. ІД, 2В, ЗБ, 4А. 5. 1Б, 2А, ЗД, 4В. 6. А. 7. Б, А, Г, В. 8. Г.
9. В. 10. В.

І7*Т. Земерова. Історія України. Довідник до ЗНО 257