Попередні поняття для засвоєння:

Білий рух (білі, білогвардійці) – військово-політичний рух, сформований у ході громадянської війни в Росії 1917 – 1923
рр. з метою повалення радянської влади і поновлення єдиної неподільної Росії на основі принципів монархізму (або на
основі республіканської ідеї). Єдності між представниками білого руху не було.
Червоний рух (червоні) – більшовики, які боролися за встановлення радянської влади на території колишньої Російської
імперії з метою будівництва соціалізму (комунізму). 
Червона армія – радянські військові сили більшовиків. 
Комунізм – найвища стадія розвитку соціалістичного суспільства, така організація суспільства, за якої економіка
заснована на суспільній власності та засоби виробництва. Подекуди «соціалізм» та «комунізм» використовують як
тотожні поняття. Російських більшовиків називали також комуністами. 
ГЕТЬМАНУВАННЯ ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО 
У квітні 1918 р. у Києві була створена Українська народна громада, яка розпочала переговори з німецьким
командуванням про зміну влади в Україні шляхом здійснення перевороту. 
29 квітня 1918 р. на з’їзді хліборобів владу було передано генералу П.Скоропадському. 
30 квітня 1918 р. П.Скоропадський видав грамоту, в якій проголосив себе гетьманом усієї України. 
Павло Скоропадський – український політичний діяч, військовий. Походив з козацько-старшинського роду
Скоропадських. Офіцер армії Російської імперії. Перший командувач українізованого корпусу російської армії під час
Першої світової війни. Гетьман Української держави. 
Політика П.Скоропадського 
Політико-адміністративний устрій 
- УНР перестала існувати, натомість виникла Українська держава на чолі з гетьманом П.Скоропадським
- Структура влади: гетьман – Рада міністрів – губернські та повітові старости – градоначальники.
- Голови Ради міністрів: Г.Василенко, Ф.Лизогуб, С.Гербель 
Економічний розвиток 
- відновлення права приватної власності на землю;
- повернення націоналізованих підприємств, землі, майна попереднім власникам;
- скасування 8 годинного робочого дня, заборона страйків;
- запровадження гривні, відкриття українських банків;
- в основі кадрової політики був принцип професійності;
- піднесення економіки. 
Національно-культурний розвиток 
- визнання української мови державною;
- українізація освіти: відкрито 2 українських університети у Кам’янець-Подільському та Києві; засновано українські
кафедри в університетах Києва, Харкова, Одеси; відкрито понад 150 українських гімназій та велику мережу шкіл;
- створення 27 листопада 1918 р. Української академії наук на чолі з В.Вернадським;
- заснування національного архіву, державної бібліотеки, українського історичного музею, національної галереї
мистецтв, українського театру драми та опери, державної капели та симфонічного оркестру;
- Українська православна церква отримала автономію у складі Московського Патріархату. 
Військова справа 
- початок творення української регулярної армії (65 тис. осіб);
- спроба відновлення українського козацтва. 
Зовнішні відносини 
- установлення дипломатичних відносин з 12 країнами;
- пронімецька орієнтація;
- 12 червня 1918 р. підписання перемир’я з радянською Росією;
- дипломатична боротьба за повернення українських територій, які залишилися за межами Української держави;
- 14 листопада 1918 р. проголошення грамоти П.Скоропадського, у якій ішлося про відмову від самостійної Української
держави на користь Усеросійської федерації народів. Тобто майбутнє України П. Скоропадський вбачав у складі
небільшовицької Російської федерації. 
Причини падіння гетьманату П.Скоропадського 
- поразка Німеччини в Першій світовій війні, у результат німці та австрійці вивели свої війська з території України –
гетьман утратив військової підтримки;
- відновлення старих порядків, що призвело до невдоволення народом;
- вузька соціальна база, на яку спирався гетьман (буржуазія, поміщики, заможні селяни) 
УТВОРЕННЯ ДИРЕКТОРІЇ ТА ПОВАЛЕННЯ ГЕТЬМАНАТУ П.СКОРОПАДСЬКОГО 
У травні 1918 р. було створено Український національно-державний союз (УНДС) на чолі з П.Ніковським, до складу
якого увійшли партії соціалістичного спрямування, що засудили політику П.Скоропадського. У серпні 1918 р. УНДС
перетворився наУкраїнський національний союз (УНС), який згодом очолив В.Винниченко. УНС установила курс на
повстання проти гетьманату. 
14 листопада 1918 р. для керівництва повстанням проти П.Скоропадського створеноДиректорію УНР у
складі В.Винниченка, С.Петлюри, Ф.Швеця, А.Макаренка, О.Андріївського. 
Директорія УНР – тимчасовий орган державної влади УНР, створений для керівництва повстанням проти гетьмана
П.Скоропадського. Після перемоги повстання – вищий орган державної влади УНР. 
15 листопада 1918 р. – початок повстання Директорії проти гетьманату, виступ січових стрільців у Білій Церкві. 
18 листопада 1918 р. – вирішальний бій під Мотовилівкою, що завершивсяпоразкою військ гетьмана. 
14 грудня 1918 р. – вступ до Києва військ Директорії. П.Скоропадський зрікся влади і виїхав до Німеччини. 
18 грудня 1918 р. – прибуття Директорії до Києва 
Внутрішня політика Директорії 
- 26 грудня 1918 р. – проголошення Декларації з програмою Директорії;
- відновлення УНР;
- Директорія виконувала роль тимчасової верховної влади до скликання Трудового конгресу України;
- встановлення в Україні національного варіанту радянської влади;
- передача законодавчої влади Трудовому конгресу України (23-28.01.1919 р.) –вищому тимчасовому законодавчому
органу УНР у період Директорії УНР;
- створення уряду – Ради народних міністрів на чолі з В.Чехівським;
- 13 лютого 1919 р. главою Директорії стає С.Петлюра і Директорія еретворюється фактично на особисту диктатуру С.
Петлюри. Колишній голова директорії В. Винниченко через особистий конфлікт з С. Петлюрою залишає політику й
виїжджає закордон;
- розквіт отаманщини 
Отаманщина – засилля різноманітних напівбандитських збройних формувань в умовах відсутності реальної державної
влади. 
Соціально-економічний розвиток України за правління Директорії УНР 
- ліквідація приватної власності;
- аграрна реформа (конфіскація поміщицьких земель);
- відновлення 8 годинного робочого дня. 
Але в умовах громадянської війни соціально-економічні перетворення були відкладені. Головним завданням Директорії
стала перемога у громадянській війні. 
Зовнішньополітична діяльність Директорії УНР 
- Наприкінці 1918 р. війська Антанти починають окупацію Півдня України. Після закінчення Першої світової війни
Антанта (насамперед Англія та Франція) здійснює спробу втрутитися у внутрішні справи громадянської війни в Росії з
метою встановлення свого контролю на Росією. Антанта виступила з підтримкою в російській громадянській війні
колишнього царського генерала, лідера білогвардійського руху А. Денікіна.
Антанта погоджується визнати Директорію УНР за умов підпорядкування її військ російському генералу А.Денікіну.
Директорія не погоджується. Спроба Директорії витиснути війська Антанти з України зазнала поразки.
- Відновлена в листопаді 1918 р. Польська держава на чолі з Ю.Пілсудськимвисуває територіальні претензії до України,
західноукраїнські землі були окуповані поляками.
- Радянська більшовицька Росія не визнала владу Директорії в Україні, що призвело додругої війни Радянської Росії
проти УНР: 
13 листопада 1918 р. – анулювання Радянською Росією Берестейського мирного договору, постанова про невизнання
України самостійною державою, початок захоплення українських територій.
9 січня 1919 р. – ультиматум Директорії Раднаркому Росії з вимогою припинити військові дії й вивести російські війська
з території України. У відповідь було заявлено, що воєнні дії ведуть між собою війська Директорії та українського
радянського уряду, а не російського!
16 січня 1919 р. – оголошення Директорією війни проти Радянської Росії
5 лютого 1919 р. радянські війська ввійшли до Києва, Директорія переїхала до Вінниці. Протягом лютого-квітня 1919 р.
війська Директорії були розбиті. В Україні була вдруге встановлена радянська влада.
Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР) – українська держава, створена в листопаді 1918 р. на західноукраїнських
землях (у Східній Галичині), які входили до складу Австро-Угорської імперії. 
Створення ЗУНР
Увересні 1918 р. у Львові було сформовано Український Генеральний Військовий Комісаріат (УГВС), який розпочав
роботу з підготовки збройного повстання.
16 жовтня 1918 р. – маніфест Австро-Угорського імператора Карла про перебудову імперії на федерацію.
18 жовтня 1918 р. – у Львові була створена Українська Національна Рада (очолив Є.Петрушевич), яка поставила питання
про об’єднання західноукраїнських земель. Українська Національна Рада постановила про утворення на українських
землях Австро-Угорщини єдиної Української держави.
1 листопада 1918 р. – українські військові формування на чолі із Д.Вітовськимзахопили найважливіші об’єкти Львова та
Східної Галичини.
9 листопада 1918 р. – створення першого українського уряду – Державного Секретаріату (очолив К.Левицький).
13 листопада 1918 р. – проголошення самостійної незалежної ЗУНР (президентом згодом став Є.Петрушевич). Була
утворена Українська Галицька Армія (УГА) на чолі з М.Омеляновичем-Павленком.
Політика ЗУНР
- створення дієвих органів законодавчої та виконавчої влади в центрі та на місцях шляхом проведення демократичних
виборів;
- прийняття закону про громадянство, проголошення української мови державною;
- проведення земельної реформи, згідно з якою земля забиралася у великих власників і передавалася земельним
комітетам;
- запроваджувався 8 годинний робочий день;
- запровадження гривні та карбованця;
- прийнято закон про основи шкільництва;
- прийнято закон про національні меншини;
- відкриття посольств ЗУНР в Австрії, Угорщині і Німеччині, а також дипломатичних представництв уЧехословаччині,
Канаді, США, Бразилії, Італії та ін.
АЛЕ ФОРМУВАННЯ ЗУНР ВІДБУВАЛОСЯ В УМОВАХ ПРОТИСТОЯННЯ З ПОЛЯКАМИ, ЯКІ ТАКОЖ
ПРЕТЕНДУВАЛИ НА ПАНУВАННЯ В ГАЛИЧИНІ!!!
Українсько-польська війна
21 листопада1918 р. польські війська захопили Львів. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, а згодом до Станіславова
(Івано-Франківськ).
Окрім цього, 11 листопада 1918р. румунські війська захопили м. Чернівці (Буковина), а 15 січня 1919 р. чехословацькі
війська захопили м. Ужгород (Закарпаття)
4 січня1919 р. було сформовано новий уряд ЗУНР на чолі з С.Голубовичем.
У січні 1919 р. було реорганізовано УГА в регулярну армію.
22 січня1919 р. у Києві відбулося урочисте проголошення Акта Злуку ЗУНР (Галичина, Буковина, Закарпаття) і УНР
(Наддніпрянська Україна) в єдину соборну Українську Народну Республіку. Згідно з законом «Про форму влади в
Україні», прийнятим Трудовим Конгресом України, ЗУНР офіційно припинила існувати й отримала назву «Західна
Область Української Народної Республіки» (ЗОУНР).
У січні-травні 1919 р., незважаючи на постійну нестачу зброї, боєприпасів і амуніції Українська Галицька Армія
контролювала ситуацію на українсько-польському фронті і поступово витісняла польську армію з території Галичини.
У середині лютого 1919 р.УГАрозпочала вдалу військову Вовчухівську операцію. Але наприкінці лютого1919 р.
успішний наступ української армії був припинений на вимогу Паризької мирної конференції, яка для переговорів з
урядом ЗОУНР про умови перемир’я зПольщею вислала місію у складі: голова – генерал Бертелемі (Франція), члени –
полковник А.Віярд (Велика Британія), професор Лорд (США) і полковник Стабіле (Італія). Місія поставила вимогу
негайного припинення воєнних дій і запропонувала демаркаційну лінію між двома сторонами, на підставі якої 40%
Східної Галичини (Львів і Дрогобицький нафтовий басейн) відходило до Польщі. Уряд ЗУНР цієї пропозиції не прийняв,
після чого воєнні дії відновились.
Паризька мирна конференція 1919 – 1920 рр. – міжнародна конференція, скликана державами переможницями для
вироблення і підписання умов з переможеними державами у Першій світовій війні.
13 травня 1919 р. Найвища Рада країн Антанти зробила нову спробу укласти перемир’я між воюючими сторонами. На
цей раз пропозиції міжсоюзницької комісії, яку очолював генерал Л.Бота, були прийняті українською стороною. Проте
умови перемир’я, за якими Дрогобицький басейн залишався за ЗУНР, були відкинуті польським урядом.
У цих умовах15 травня1919 р. на український фронт у Галичині та Волині була кинута сформована і озброєна у Франції
80-тисячна польська армія генерала Ю. Галлера, яка (на вимогу Антанти) призначалась лише для боротьби проти
більшовиків.
На початку червня 1919 року польські війська захопили майже всю Галичину, за винятком терену між Дністром і
нижнім Збручем. У зв’язку з критичним становищем ЗОУНР 9 червня 1919 р. уряд С.Голубовича склав свої
повноваження. Уся повнота військової і цивільної влади перейшла до Є.Петрушевича, який отримав
титулдиктатора ЗОУНР. Для виконання покладених на нього функцій Є.Петрушевич створив при собі тимчасовий
виконавчий орган – Раду Уповноважених Диктатора і Військову Канцелярію. Начальним вождем було
призначено генерала О.Грекова.
7-28 червня1919 р. УГА під командуванням О. Грекова провела Чортківську офензиву (наступ), внаслідок якої значна
частина Галичини була визволена від польських військ. Проте виснаження, нестача зброї і боєприпасів змусили УГА
протягом червня-липня 1919 р. відступити на старі позиції.
16-18 липня1919 р. УГА відступила за р.Збруч (на територію Наддніпрянської України) і приєдналася до загонів УНР.
Територію ЗОУНР окупували польські війська.
Доля західноукраїнських земель:
Східна Галичина
25 червня 1919 р. – визнання країнами Антанти на Паризькій мирній конференції права Польщі на окупацію Східної
Галичини.
21 листопада 1919 р. – надання Польщі країнами Антанти 25-річного мандату на управління Східною Галичиною.
14 березня 1920 р. – рішення Антанти про остаточне включення Східної Галичини до складу Польщі.
Північна Буковина
Листопад 1918 р. – окупація Буковини Румунією.
10 вересня 1919 р. – перехід Північної Буковини до складу Румунії за Сен-Жерменським договором.
Сен-Жерменський договір – договір між Австрією та Антантою за підсумками Першої світової війни.
Закарпаття
Березень – квітень 1919 р. – Закарпаття було автономною одиницею Угорської Радянської Республіки.
Травень 1919 р. – окупація Закарпаття військами Чехословаччини.
10 вересня 1919 р. – включення Закарпаття до складу Чехословаччини на правах автономії за Сен-Жерменським
договором.
Таким чином, західноукраїнські землі опинилися на початку 20-х рр. ХХ ст. у складі трьох держав:Східна Галичина у
складі Польщі, Північна Буковина у складі Румунії та Закарпаття у складі Чехословаччини.
ПОЛІТИКА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ У 1919 р. 
6 січня 1919 р. була утворена Українська соціалістична радянська республіка(УСРР). 
10 березня 1919 р. ІІІ Всеукраїнський з’їзд рад прийняв Конституцію УСРР, у якій проголошувалося розбудова
соціалізму в Україні. 
Владу в УСРР мали: Всеукраїнський з’їзд рад, Всеукраїнський центральний виконавчий комітет (ВУЦВК, очолив
Г.Петровський), Раднарком (РНК, очолив Х.Раковський). 
Політика «воєнного комунізму» 
«Воєнний комунізм» – це соціально-економічна політика більшовиків в УСРР у 1919-1920 рр., що була реакцією
більшовиків на умови громадянської війни, тому являла собою вимушені, тимчасові, насильницькі заходи з метою
переходу до комунізму. 
- продрозкладка (вилучення надлишків продовольства);
Сільське - державна монополія на хліб;
господарство - формування продзагонів для вилучення продовольства у селян.

- націоналізація підприємств;
- встановлення державного контролю над виробництвом;
- загальна трудова повинність;
 промисловість - мілітаризація (для військових потреб) праці.

- заборона вільної торгівлі;

- спроба ліквідації грошової системи і перехід до прямого товарообміну;
- встановлення твердих цін на товари;
Торгівля та - запровадження карткової системи;
фінанси - скасування платні за комунальні послуги.

- запровадження диктатури пролетаріату;

- репресії проти «класових ворогів»;
Політична сфера - «червоний терор».
 Наслідки «воєнного комунізму»: 
- економічна криза;
- погіршення умов життя народу;
- розгортання повстанського руху проти більшовиків. Зокрема, у травні 1919 р. в українських степах розгорнувся
антибільшовицький повстанський селянський рух на чолі з отаманом М.Григор’євим.  
ПРИХІД ДО ВЛАДИ В УКРАЇНІ БІЛОГО ГЕНЕРАЛА А. ДЕНІКІНА 
Весною 1919 р. з південного-сходу розпочали наступ війська Добровольчої армії А.Денікіна, які захопили до кінця
червня Донбас, Харків, Катеринослав, Одесу, Миколаїв. 
А.Денікін – царський генерал, керівник Добровольчої армії (білогвардійського руху). 
30 серпня 1919 р. Київ здобули українські війська Директорії УНР та УГА. 
31 серпня 1919 р. до Києва вступили війська А.Денікіна, що призвело до сутичок з українцями.
УНР оголосила війну А.Денікіну, але наступ був невдалий, оскільки епідемія тифу послабила військо УНР. 6 листопада
1919 р. УГА приєдналася до армії А.Денікіна. 
4 грудня 1919 р. УНР приймає рішення про перехід до партизанської боротьби. 
6 грудня 1919 – 6 травня 1920 рр. – Перший зимовий похід українських військ УНР по тилах Добровольчої армії
А.Денікіна та Червоної армії. 
Політика А.Денікіна в Україні 
- невизнання УНР, поділ України на області, на чолі з російськими генералами;
- повернення приватної власності, повернення націоналізованих підприємств власникам;
- скасування 8 годинного робочого дня;
- створення каральних загонів для повернення націоналізованого майна;
- відновлення вільної торгівля;
- русифікація;
- єврейські погроми;
- «білий терор»;
- відновлення єдиної Росії. 
Політика А.Денікіна спричинила опір українського населення. 
ВТРЕТЄ ВСТАНОВЛЕННЯ ВЛАДИ БІЛЬШОВИКІВ В УКРАЇНІ 
16 грудня 1919 р. Київ знову зайняли більшовики, УГА увійшла до складу Червоної армії. Добровольча армія А.Денікіна
відступила в Крим. 
Більшовики створили Всеукраїнський революційний комітет (Всеукрревком) – тимчасовий вищий законодавчий та
виконавчий орган на чолі з Г.Петровським. З часом відновлено ВУЦВК та РНК України. Створено комітети незаможних
селян (комнезамів), які стали опорою радянської влади на селі. 
Було формально визнано незалежність УСРР від Росії, відмова від русифікації. 
Але більшовики відновили політику «воєнного комунізму», що призвело до невдоволення українського населення. 
НАПРЯМИ КОМУНІСТИЧНОГО РУХУ В УКРАЇНІ 
Дата Характеристика
Назва партії виникнення діяльності Подальша доля

частина РКП (б), що

повністю втілювала
липень політику російських з середини 20-х рр. стала єдиною
КП(б)У 1918 р. більшовиків політичною партією в Україні

створена на основі
УПСР, спиралася на
українське селянство,
обстоювала ідеї під тиском РКП(б) перейшла на позиції
УКП(б) травень самостійної більшовиків і в березні 1920 р.
«боротьбисти» 1918 р. соціалістичної України. оголосила про саморозпуск

Виникла на основі
частини УСДРП та
УКП(б). Спиралася на
український пролетаріат,
підтримувала ідею
січень самостійної
УКП 1920 р. соціалістичної України. у 1925 р. самоліквідувалася.
 ВАРШАВСЬКА УГОДА МІЖ ПОЛЬЩЕЮ ТА УНР 
21-24 квітня 1920 р. – укладення Варшавської угоди між представниками УНР (С.Петлюрою) та Польщі. 
Умови Варшавської угоди: 
- Польща визнає незалежність УНР на чолі з Директорією.
- Згода УНР на передачу Польщі західноукраїнських земель.
- Домовленість про спільні військові дії проти більшовиків.
- Підпорядкованість військ УНР польському командуванню.
- Згода УНР на спільну валюту.
- Зобов’язання українського уряду утримувати польські війська на території УНР. 
РАДЯНСЬКО-ПОЛЬСЬКА ВІЙНА 1920-1921 рр. 
25 квітня 1920 р.– початок наступу польсько-українських військ проти більшовиків в Україні. 
6 травня 1920 р.– вступ польсько-українських військ до Києва. 
Польська влада в Україні:
- відновлення поміщицької влади на землю
- створення польського адміністративного апарату
- репресії щодо українського населення
- вороже ставлення українського населення до окупаційної влади
- розгортання партизанської боротьби
- підтримка населення контрнаступу Червоної армії 
14-26 травня 1920 р. – початок контрнаступу Червоної армії проти проти поляків 
12 червня 1920 р. – захоплення Києва більшовиками 
Липень 1920 р. – радянська армія прогнала поляків з України й почала просуватися територією Польщі. В Україні
вчетверте і остаточно була встановлена радянська влада більшовиків. 
Серпень-вересень 1920 р. – наступ польських військ, у результаті якого Червона армія залишала Польщу та західну
Україну. 
12 жовтня 1920 р. – підписання перемир’я поляків та більшовиків. 
«Лінія Керзона» – умовна демаркаційна лінія (східний кордон Польщі, запропонована міністром закордонних справ
Великобританії Дж. Керзоном як можливий кордон перемир’я у війні між більшовицькою Росією і Польською
республікою під час польсько-радянської війни. 
18 березня 1921 р. – укладання Ризького мирного договору між Польщею, РСФРР (більшовицькою Росією) та УСРР
(більшовицькою Україною). 
Умови Ризького договору: 
- анулювання Варшавського договору між Польщею та УНР
- визнання Польщею УСРР
- передача Польщі західноукраїнських земель
- забезпечення умов для національно-культурного розвитку росіянам, українцям та білорусам у Польщі 
У листопаді 1921 р. відбувся Другий зимовий похід військ УНР на чолі з Г.Тютюнником з метою об’єднати українські
військові загони і підняти повстання проти більшовиків. Це була остання спроба військ УНР відновити владу в Україні.
НЕВДАЛО. 
РОЗГРОМ ВІЙСЬК П.ВРАНГЕЛЯ І ВСТАНОВЛЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В КРИМУ 
3 квітня 1920 р. головнокомандувачем Добровольчої армії після А. Денікіна став майор П.Врангель. 
10 вересня 1920 р. відбулася зустріч представників УНР із П.Врангелем з метою спільних дій проти більшовиків. Але 
У листопаді 1920 р. Червона армія остаточно звільнила Крим від військ П.Врангеля. Радянська влада була встановлена в
Криму. 
МАХНОВСЬКИЙ РУХ В УКРАЇНІ 
Махновський рух (махновщина) – селянський рух 1918-1921 рр. в Україні (переважно на Катеринославщині),
очолюваний Нестором Махно (батько Махно). Махновці сповідували анархічні ідеї. 
Анархізм – ідейно-теоретична та соціально-політична течія, в основі якої – заперечення державного управління
суспільством. Анархісти вважали, що життя селян можливе на основі селянських общин без державного управління. 
Літо-осінь 1918 р. – селянські повстання проти влади гетьмана П.Скоропадського, які очолив Н.Махно. 
1919 р. – боротьба махновців разом із Червоною армією проти Директорії, а потім боротьба з білогвардійцями армії
А.Денікіна. Далі н. Махно розриває з більшовиками, чинить спробу побудувати свою республіку (Гуляйполе) на основі
анархічної ідеології. 
Восени 1920 р. – підписання Старобільської угоди, згідно з якою Н.Махно об’явив припинити боротьбу проти
більшовиків. Початок спільної боротьби махновців та більшовиків проти П.Врангеля. 
Наприкінці 1920 р. радянська Червона армія остаточно розгромила махновський рух.